Відкрити головне меню

Личаки́[1][2], рідше ла́пті[3], заст. керпці, ходаки́ (так могли звати й постоли)[4][5] — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в'яза.

Слово лапоть, очевидно, не пов'язане з лапа: прасл. *lapъtь («взуття», «ганчірка») порівнюють з лит. lopute («взуття з мотузок») і припускають, що первісно воно мало значення «луб» (інший варіант — «онуча»). Утім, не виключається і зв'язок зі словом лапа[6].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Згадка про лапті міститься в «Повісті временних літ» де Добриня каже князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (стцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ).

ПлетінняРедагувати

Плели личаки двома способами: скісним та прямим. Для України був поширений прямий спосіб плетіння. Личаки складалися з підошви та петель біля стопи. Крізь петлі протягувалася конопляна або личана мотузка, яка й тримала личаки на нозі.

Оскільки личаки швидко зношувалися, то завжди був запас матеріалу для їхнього виготовлення. Носили їх поверх білих полотняних онуч, які намотувалися майже до колін.

Окрім лика, для плетеного взуття використовувалися інші матеріали (тонке пруття, старі мотузки, солома, берест); такі личаки мали інші назви: чуні (взуття з прядива, старого мотуззя)[7], солом'яники (взуття з соломи)[8].

ІншеРедагувати

  • «Личаками» називали бідняків.[2][3] Личак — символ бідності, злиднів, порівняно з чоботом личак уособлює низький со­ціальний стан[3].
  • Інше значення слова личак — «мотузка з лик»[2].
  • «Лапотником» радянські бійці під час німецько-радянської війни називали німецький пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87 — за його колісні обтічники характерної форми, схожі на лапті[9].

Прислів'я, приказки, приповідкиРедагувати

  • Як маєш кланяти­ся лаптю, то лучче поклонись чо­боту[3].
  • Ламається, як московський ла­поть[3].
  • А постіл личака да й попе­реджав: ой коли ти постіл, то ізза­ду постій, ой коли ти личак, то по­переду гоп-цак[3].

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Личак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Личак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. а б в г д е Личаки // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336—337.
  4. Керпець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Ходак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  8. Солом'яник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. К. Беккер. Военные дневники Люфтваффе. — Москва : Центрполиграф, 2005. — 540 с. — 15 000 прим.