Леон Білінський

австро-угорський і польський державний діяч, вчений-економіст.

Леон фон Білінський (нім. Leon Ritter von Biliński; 15 червня 1846, Заліщики — 14 червня 1923, Відень, Австрія) — австро-угорський і польський державний діяч, вчений-економіст. Міністр фінансів Цислейтанії в 1895—1897 і 1909—1911; загальноімперський міністр фінансів Австро-Угорщини в 1912—1915; міністр фінансів Польщі в 1919. Доктор права (1870[1]).

Леон Білінський
нім. Leon Ritter von Biliński
Леон Білінський
Прапор
Міністр фінансів Цислейтанії
30 вересня 1895 — 30 листопада 1897
Попередник: Ойген фон Бьом-Баверк
Спадкоємець: Ойген фон Бьом-Баверк
Прапор
Міністр фінансів Цислейтанії
10 лютого 1909 — 9 січня 1911
Попередник: Адольф фон Йоркаш-Кох
Спадкоємець: Роберт Мейер
Прапор
Міністр фінансів Австо-Угорщини
12 лютого 1912 — 7 лютого 1915
Попередник: Іштван Буріан фон Райеж
Спадкоємець: Ернест фон Кьорбер
Прапор
Міністр фінансів Польщі
31 серпня 1919 — 9 грудня 1919
Попередник: Станіслав Карпінський
Спадкоємець: Владислав Грабський
 
Партія: Польський клубd
Освіта: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і Львівський національний університет імені Івана Франка
Народження: 15 червня 1846
Заліщики, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть: 14 червня 1923
Відень, Австрія
Громадянство: Польща і Цислейтанія
Автограф: Leon Biliński - podpis.jpg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Заліщиках (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, тепер Тернопільська область, Україна).

Навчався у народній школі у Венявці і Теребовлі, потім - у Бучацькій василіянській, Станиславівській цісарсько-королівській і Тернопільській гімназіях.[1] У 1862—1865 роках (за іншими даними, закінчив у 1868[1]) вивчав економіку в університеті Львова (тоді Лемберга), до 1871-го став професором. Обіймав у Львівському університеті різні адміністративні посади, у 1878—1879 роках — його ректор.

У 1892—1895 очолював Державну адміністрацію Австрійських залізниць. У 1900—1907 — президент Австро-угорського банку. У 1907—1914 — член Палати депутатів Рейхсрата, від 1900 — довічний член Палати панів (Heerenhaus). У Рейстаті очолював «Польський клуб» — об'єднання депутатів, які представляли польські землі, що входили до складу імперії. Займаючи посаду міністра фінансів Цислейтанії в кабінеті Бадені, в 1896 досяг угоди з Угорщиною про розподіл доходів державного бюджету. У 1911, під час роботи в кабінеті Бінерт-Шмерлінга, вступив у конфлікт з парламентом і був змушений подати у відставку.

Міністр фінансів Австро-Угорщини

20 лютого імператор Франц Йосиф призначив Білінського загальноімперським міністром фінансів (і одночасно, як і всі міністри фінансів з 1879, цивільним губернатором Боснії і Герцеговини). Діючи як глава цивільної адміністрації Боснії, Білінський конфліктував з військовим губернатором Оскаром Потіореком. Потіорек належав до «партії яструбів», із презирством ставився до сербів, що складали більшість населення, в той час як Білінський ставив за мету забезпечити їх лояльність до австро-угорської влади. В кінцевому підсумку цивільний губернатор не зміг перешкодити курсу Потіорека, який домігся закриття боснійського ландтагу і ліквідації сербських громадських об'єднань.

Незважаючи на свою помірковану позицію, в період Липневої кризи Білінський виступав за здійснення жорсткого тиску на Сербію. Після початку Першої світової війни пропонував свою кандидатуру в генеральні штатгальтери Галичини.

Австро-поляк

Білінський був прихильником реалізації «австро-польського» проекту — включення до складу Австро-Угорської імперії польських земель, що входили до складу Росії і надання об'єднаній Польщі широкої автономії, аж до створення Триєдиної монархії. На початку серпня 1914 пропонував оприлюднити від імені імператора і міністра закордонних справ Берхтольда декларацію про об'єднання Королівства Галичини і Лодомерії з Польщею, створення окремого уряду і ландтагу. Пропозиція зустріла різкий протест із боку головного союзника — Німеччини, а також глави уряду Транслейтанії Іштвана Тиси; в результаті реалізовано не було. Незважаючи на провал плану Білінського, ідея «триалізму» активно дискутувалася в австрійських правлячих колах аж до закінчення війни. Відмова від пропозицій Білінського викликала розчарування в колах австро-польського дворянства: керівництво Австро-Угорщини піддавалося звинуваченнями в зайвій поступливості по відношенню до Німеччини. Помер у 1923, похований поруч з дружиною в Тепліце (Чехословаччина).

Твори

  • Studya nad podatkiem dochodowym (1870)
  • Wzajemne czy akcyjne towarzystwa ubezpieczeń (1870)
  • Procent a czynsz (1872)
  • Wykład ekonomii społecznej (1873—1874, два томи)
  • Ekonomija społeczna — jej rozwój (1874)
  • O pracy kobiet ze stanowiska ekonomicznego (1874)
  • O przesileniach giełdowych (1874)
  • Podatek skarbowy (1875)
  • Taryfa kolejowa (1875)
  • System nauki skarbowej (1876)
  • O istocie, rozwoju i obecnym stanie socjalizmu (1883)
  • Wspomnienia i dokumenty (1924—1925, два томи)

Примітки

  1. а б в Гуцал П., Ханас В. Білінський Леон… — С. 133.

Джерела

  • Гуцал П., Ханас В. Білінський Леон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 133. — ISBN 966-528-197-6.
  • Głąbiński S. Biliński Leon (1846—1923) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — t. II/1, zeszyt 1. — S. 97—98. (пол.)
  • Ernst Rutkowski. Briefe und Dokumente zur Geschichte der österreichisch-ungarischen Monarchie. Band 1: Der verfassungstreue Großgrundbesitz 1880—1899. Verlag Oldenbourg, München 1983, ISBN 3-486-51831-3. 2* Bilinski (Biliński) Leon von. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 1, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, 1957.
  • William Jannen, Jr. The Austro-Hungarian Decision For War in July 1914. In: Samuel R. Williamson, Jr, Peter Pastor (Hrsg.): Essays On World War I: Origins and Prisoners of War. New York 1983.
  • Ludwig Bittner, Hans Uebersberger. Österreich-Ungarns Außenpolitik von der bosnischen Krise 1908 bis zum Kriegsausbruch 1914. Diplomatische Aktenstücke des österreichisch-ungarischen Ministeriums des Äußeren. Wien/Leipzig 1930, Band 6: 1. April bis 31. Juli 1913.
  • Miklós Komjáthy (Hrsg.): Protokolle des Gemeinsamen Ministerrates der Österreichisch-Ungarischen Monarchie (1914—1918). — Budapest, 1966.
  • Feldmarschall Conrad: Aus meiner Dienstzeit 1906—1918. Band 4: 24. Juni 1914 bis 30. September 1914. Die politischen und militärischen Vorgänge vom Fürstenmord in Sarajevo bis zum Abschluß der ersten und bis zum Beginn der zweiten Offensive gegen Serbien und Rußland. Wien/Berlin/Leipzig/München 1925.
  • Ottokar Czernin: Im Weltkriege. Berlin/Wien 1919.
  • Heinz Lemke: Allianz und Rivalität. Die Mittelmächte und Polen im ersten Weltkrieg. Verlag Böhlau, Wien/Köln/Graz 1977, ISBN 3-205-00527-9.
  • Henryk Batowski: Trialismus, Subdualismus oder Personalunion. Zum Problem der österreichisch-polnischen Lösung (1914—1918). In: Studia Austro-Polnica. — Warszawa/Kraków, 1978.
  • Alexander Fussek: Österreich-Ungarn und die polnische Frage zu Beginn des Ersten Weltkrieges. In: Österreich in Geschichte und Literatur 11 (1967). S. 5–9; hier: S. 7; und Heinz Lemke: Allianz und Rivalität. Die Mittelmächte und Polen im ersten Weltkrieg. Verlag Böhlau, Wien/Köln/Graz, 1977. — ISBN 3-205-00527-9.
  • Bosna i Hercegovina u uspomenama Leona Bilińskog. Institut za istoriju. Sarajevo, — 2004. — ISBN 9958-9642-4-4.