Перегляд вихідного коду сторінки Леді Джейн Грей

{{Інші значення|тип=ім'я|Джейн}}
{{Othernames|Грей (прізвище){{!}}Грей}}
{{Державний діяч
| українське ім'я    = Джейн Грей
| оригінальне ім'я   = Jane Grey
| портрет            = Streathamladyjayne.jpg
| ширина портрета    = 
| підпис             = 
| титул              = [[Список монархів Британських островів|Королева Англії]]
| прапор             = 
| період початку      = [[10 липня]] [[1553]]
| період кінця       = [[19 липня]] [[1553]]
| попередник         = [[Едвард VI]]
| спадкоємець        = [[Марія I Тюдор]]
| дата народження    = [[жовтень]] [[1537]] року
| місце народження   = Бредгіт, [[Лестершир]]
| дата смерті        = [[12 лютого]] [[1554]]
| місце смерті       = [[Тауер]], [[Лондон]]
| династія           = [[Тюдори]]
| батько             = [[Генрі Грей, 1-й герцог Саффолк|Генрі Грей, маркіз Дорсет]]
| мати               = [[Френсіс Брендон]]
| чоловік            = [[Гілфорд Дадлі]]
| дружина            = 
| діти               = 
| релігія            = [[Англіканська Церква]] <br /> ([[1537]]—[[12 лютого]] [[1554]])
| автограф           = Janegreysig.jpg
}}
'''Леді Джейн Грей''' ([[1537]]—[[1554]])&nbsp;— королева [[Англія|Англії]] протягом 9 днів [[10 липня|10]]&nbsp;— [[19 липня]] [[1553]], правнучка [[Генріх VII (король Англії)|Генріха VII]]. Вона вийшла заміж за лорда Гілфорда Дадлі (вмер у 1554), сина герцога Нортумберлендського. Герцог Нортумберлендський переконав Едуарда VI відмовити його сестрам Марії і Єлизаветі в претензіях на трон. Після смерті Едуарда 6 липня того ж року Джейн успадковувала корону і кілька днів по тому була оголошена королевою. Марія, була католичкою, мала підтримку народу, і лорд-мер Лондона 10 липня оголосив її королевою. Грей була страчена в Тауері Грін через політичні та релігійні переконання.

== Дитинство та юність ==
Леді Джейн Грей народилась у жовтні [[1537]] року у Бредгіті ([[Графства Англії|графство]] [[Лестершир]]) в родині [[Генрі Грей, 1-й герцог Саффолк|Генрі Грея, 3-го маркіза Дорсета]], (у подальшому [[герцог Саффолк|герцога Саффолка]]) й леді [[Френсіс Брендон]], дочки [[Марія Тюдор (королева Франції)|Марії Тюдор]] й онуки [[король|короля]] [[Генріх VII (король Англії)|Генріха VII]]. Таким чином Джейн, як і її молодші сестри [[Катерина Грей|Катерина]] й [[Марія Грей|Марія]], доводилась королю [[Генріх VIII|Генріху VIII]] внучатою племінницею.

Джейн та її сестри отримали всебічну освіту. Окрім цього Джейн мала успіхи у вивченні латинської, давньогрецької та давньоєврейської мов.

Віддана на виховання найкращим наставникам, леді Джейн замолоду вражала сучасників блискучими успіхами у навчанні. Окрім того, вона відзначалась добротою, м'яким характером і [[Релігія|набожністю]]. Джейн була вихована у [[протестантизм|протестантській]] вірі, та все її оточення було вороже налаштоване проти [[католицизм]]у.

Проте її дитинство не було щасливим, їй часто доводилось стикатись із [[деспотизм]]ом батька та жорстокістю матері. [[Френсіс Брендон|Леді Френсіс]] часто вдавалась до побоїв як виховних заходів. Позбавлена материнської любові й турботи, Джейн знаходила втіху в заняттях мистецтвом, читанні книжок й вивченні стародавніх мов.

У [[1546]] році Джейн Грей відправили до двору королеви [[Катерина Парр|Катаріни Парр]]. Там вона познайомилась зі своїми королівськими родичами: [[Марія I Тюдор|Марією]], [[Єлизавета I|Єлизаветою]] та [[Едвард VI|Едуардом]]. Королева Катаріна була доброю й турботливою жінкою, й роки, проведені під її опікою, Джейн Грей вважала найкращими у своєму житті.

Дивлячись на успіхи леді Грей, у її амбіційних родичів виникла ідея&nbsp;— одружити юного короля [[Едвард VI|Едуарда VI]] з Джейн. Принц з дитинства дружив з леді Джейн й відчував до неї глибоку приязнь.

Однак здоров'я Едуарда не дозволяло сподіватись, що він зможе дожити до одруження&nbsp;— у короля виявився прогресивний [[туберкульоз]]. На початку [[1553]] року вже ні у кого не було ілюзій відносно стану короля. Слабкого підлітка змусили підписати «[[Закон]] про спадкування». За ним королевою ставала Джейн Грей, старша дочка герцога Саффолка.

Звісно, Едуард підписав цей акт не тільки в силу своєї приязні до подруги дитинства&nbsp;— Джейн Грей. Члени [[Таємна рада|Таємної ради]] на чолі з регентом [[Джон Дадлі, 1-й герцог Нортумберленд|Джоном Дадлі]], [[Нортумберленд (графський і герцогський титул)|1-м герцогом Нортумберлендом]], не бажали приходу до влади принцеси [[Марія I Тюдор|Марії]], старшої сестри короля й палкої католички. Це прагнення англійського уряду активно підтримувала [[Франція]], що перебувала в тривалому конфлікті з католицькою [[Іспанія|Іспанією]].

Відповідно до нового закону, дочки [[Генріх VIII (король Англії)|Генріха VIII]]&nbsp;— [[Марія I Тюдор|принцеса Марія]] та її однокровна сестра [[Єлизавета I|Єлизавета]]&nbsp;— з претендентів на [[престол (символ влади)|престол]] виключались, а спадкоємицею проголошувалася Джейн Грей. Під тиском Нортумберленда [[21 червня]] [[1553]] року підписи під новим порядком спадкування поставили всі члени Таємної ради й понад сотня аристократів та єпископів, включаючи [[Томас Кранмер|Томаса Кранмера]], [[Архієпископ Кентерберійський|архієпископа Кентерберійського]], та [[Вільям Сесіл, 1-й барон Берглі|Вільяма Сесіла]].

Проголошення Джейн Грей спадкоємицею престолу було повним розривом з англійською традицією спадкування престолу. За аналогічним законом, підписаним Генріхом VIII у [[1544]] році, Едуарду, за відсутності у нього дітей, мала спадкувати Марія, тій&nbsp;— Єлизавета, а вже потім&nbsp;— Френсіс Брендон та її сестри Елеонори. Визначаючи як спадкоємців дітей Френсіс та Елеонори, а не їх самих, Генріх VIII, вочевидь, сподівався на появу у них потомства чоловічої статі. Тому рішення Едуарда VI, усунувши від спадкування сестер і саму Френсіс Брендон, проголосити своєю наступницею Джейн Грей було сприйнято в англійському суспільстві як незаконне. Більше того, очевидна зацікавленість Нортумберленда в коронації Джейн Грей породжувала пересторогу англійської знаті через те, що реальна влада буде в руках Нортумберленда, який вже проявив себе авторитарним регентом за час правління Едуарда VI.

== Леді Дадлі&nbsp;— королева Англії ==
Герцог Нортумберленд ще до публікації змін у порядку спадкування престолу оголосив про одруження свого сина [[Гілфорд Дадлі|Гілфорда]] з колишньою нареченою короля, що помирав, з леді Джейн. [[Вінчання]] відбулось [[21 травня]] [[1553]] року, тобто, за півтора місяця до смерті Едуарда. Таким чином, було очевидним, що майбутній син Джейн і Гілфорда Дадлі (онук герцога Нортумберленда) стане королем [[Англія|Англії]].

[[6 липня]] [[1553]] року король Едуард помер.

[[10 липня]] королева Джейн прибула в [[Тауер]] та, відповідно до звичаю, розташувалася там в очікуванні [[коронація|коронації]]. Церемонію було проведено поспіхом, без жодних урочистостей. Жителі [[Лондон]]а не виявляли ніякої радості&nbsp;— вони були впевнені, що справжня претендентка&nbsp;— саме Марія.

Леді Джейн, шістнадцятирічна дівчина, яка була надто далекою від [[політика|політичних]] ігор свого [[свекор|свекра]], навіть не намагалась розуміти те, що відбувається. Вона, звичайно, усвідомлювала, що стала лише пішаком в руках клану Дадлі, але нічого вдіяти вже не могла. Правда, коли Нортумберленд оголосив королеві, що вона зобов'язана коронувати і свого чоловіка&nbsp;— Гілфорда, Джейн відмовилась, пояснивши своє бажання тим, що якщо вона вже королева, то може подарувати своєму чоловіку титул герцога, але ж ніяк не короля. Мати Гілфорда Дадлі була вкрай розгніваною і сказала сину, щоб той більше не спав з дружиною.

Нортумберленд, з усією своєю далекоглядністю, не розраховував на те, що принцеса Марія уникне арешту та збере армію. В офіційному листі, надісланому з Кенінхола, Марія проголошувала свої права на престол. Окрім того, значна частина найзнатніших аристократів Англії вирушили з Лондона в Кенінхол, щоб долучитись до армії прибічників принцеси Марії. Міста і графства Англії одне за одним проголошували Марію своєю королевою.

Герцог Нортумберленд встав на чолі війська, яке мало здобути перемогу над армією повсталої принцеси. Однак, підійшовши зі своєю армією, яка налічувала не більше 3000 вояків до [[Бері-Сент-Едмендс]]а у [[Саффолк]]у, він виявив, що війська Марії у десять разів переважають його власні сили, й за умов масового дезертирства був змушений відступити й визнати свою поразку.

У Лондоні також було неспокійно. Один за одним члени Таємної ради, аристократи, придворні чини зраджували королеву Джейн, переходячи на бік Марії. [[19 липня]] [[1553]] року члени Таємної ради з'явились на міській площі, де проголосили старшу дочку Генріха VIII королевою Англії.

[[3 серпня]] Марія урочисто вступила до Лондона. Джона Дадлі та його синів було оголошено державними зрадниками та заарештовано.

== Страта ==
[[Файл:Flagg - Lady Jane Grey.jpg|left|220px|thumb|Джейн Грей перед стратою (картина XIX століття)]]
[[Суд]] виніс [[вирок]] Джону Дадлі&nbsp;— [[смертна кара]] шляхом відсікання голови. Вирок було виконано [[22 серпня]] [[1553]] року. Леді Джейн, її чоловік Гілфорд Дадлі й батько герцог Саффолк були ув'язнені в [[Тауер]]і й також засуджені до смерті. Однак Марія I довго не могла наважитись на підписання вироку суду&nbsp;— вона усвідомлювала, що шістнадцятирічна дівчина та її юний чоловік не самостійно узурпували владу, а крім того, не бажала починати з репресій своє царювання у розділеній між католиками та протестантами Англії.

Марія навіть помилувала батька Джейн, однак, вже наступного року він узяв участь у повстанні під проводом [[Томас Ваєт Молодший|Томаса Ваєта-молодшого]]. Це була нова спроба скинути «католицький» уряд Марії I та, можливо, поставити на престол ув'язнену в Тауері Джейн. Це визначило долю «дев'ятиденної королеви»: вона та її чоловік були страчені в Лондоні [[12 лютого]] [[1554]] року. Марія вважала нерозумним зберігати життя Джейн, яка рано чи пізно своєю персоною знову привабила б до себе палких супротивників королеви-католички. За одинадцять днів було страчено і її батька, лорда Грея.

== У мистецтві ==
У 1986 році вийшов англійський кінофільм «[[Леді Джейн (фільм)|Леді Джейн]]», що розповідає про долю Джейн Грей. Головну роль зіграла тоді ще акторка-початківка [[Гелена Бонем Картер]]. Оповідь цієї драматичної костюмованої кінострічки побудовано навколо романтичного кохання леді Джейн до лорда Гілфорда Дадлі.

== Фамільне Дерево ==
{{familytree/start|style={{{style|}}}}}
<!-- SLF = self FAT = father MOT = mother FAF = father's father FAM = father's mother FFF= father's father's father etc -->
{{familytree| FFF |y| FFM | | FMF |y| FMM | | MFF |y| MFM | | MMF |y| MMM |FFF=Томас Ґрей, 1й Маркіз Дорсет|FFM=Сіселі Бонвіль|FMF=''Втрачено''|FMM=''Втрачено''|MFF=Сер Вільям Брендон|MFM=Єлизавета Брайн|MMF=[[Генріх VII (король Англії)|Генріх VII]]|MMM=Єлизавета Йоркська}}
{{familytree| | | |!| | | | | | | |!| | | | | | | |!| | | | | | | |!| | | |}}
{{familytree| | | FAF |~|~|y|~|~| FAM | | | | | | MOF |~|~|y|~|~| MOM | | |FAF=Томас Ґрей, 2й Маркіз Дорсет|FAM=Марґарет Воттон|MOF=Чарльз Брендон, 1й Герцог Саффолк|MOM=Марія Тюдор, Королева Франції}}
{{familytree| | | | | | | |!| | | | | | | | | | | | | | | |!| | | | | | | |}}
{{familytree| | | | | | | FAT |~|~|~|~|~|~|y|~|~|~|~|~|~| MOT | | | | | | |FAT=Генрі Ґрей, 1й Герцог Саффолк|MOT=Франсес Ґрей, Герцогиня Саффолк}}
{{familytree| | | | | | | | | | | | | | | |!| | | | | | | | | | | | | | | |}}
{{familytree| | | | | | | | | | | | | | | SLF | | | | | | | | | | | | | | |SLF='''Леді Джейн Грей'''}}
{{familytree/end}}

== Джерела ==
* Alison Plowden. Lady Jane Grey: Nine Days Queen. London {{ref-en}}
* Еріксон Кероллі. Кривава Мері. Москва-2002 {{ref-ru}}
* Елісон Вір. Трон і плаха леді Джейн {{ref-ru}}
{{Commonscat|Lady Jane Grey}}

{{Королі Англії}}

{{DEFAULTSORT:Грей Джейн}}
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Королі Англії]]
[[Категорія:Королеви Англії]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Народились 1537]]
[[Категорія:Померли 1554]]
[[Категорія:Скинуті монархи]]
[[Категорія:Уродженці Лестерширу]]
[[Категорія:Страчені монархи]]
[[Категорія:Обезголовлені]]
[[Категорія:Персонажі фільмів]]
[[Категорія:Страчені жінки]]