Латифундія: відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Немає опису редагування
(Виправлено джерел: 8; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
(Не показані 17 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Латифу́ндія'''&nbsp;— велике приватне земельне володіння, помістя. Панування [[латифундизм]]у породжувало безземелля основної маси [[селянство|селянства]], сприяло орієнтації національної економіки не на внутрішній, а на зовнішній [[ринок]].<br />
'''Латифу́ндія'''&nbsp;— велике приватне земельне володіння, помістя. Панування [[латифундизм]]у породжувало безземелля основної маси [[селянство|селянства]], сприяло орієнтації національної економіки не на внутрішній, а на зовнішній [[ринок]].<br />


У Стародавньому Римі — велике (головним чином скотарське) господарство, засноване на рабській праці. В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі<ref>Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2</ref>.
У Стародавньому Римі — велике господарство, засноване на рабській праці. Пліній Старший пише про те, що ''«латифундії погубили Італію та провінції»''<ref>Gaius Plinius Secundus. Naturalis Historia. XVIII, 7.</ref>.

В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі<ref>Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2</ref>. У сучасній Україні термін застосовується для позначення тих великих масивів земель сільськогосподарського призначення, які сконцентрували у своїх руках аграрні фірми<ref name=":0">Гай-Нижник П. П. [http://gileya.org/index.php?ng=library&cont=long&id=113 Україна довоєнна: алогізм плутократії та становлення нової нації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220313043620/http://www.gileya.org/index.php?ng=library&cont=long&id=113 |date=13 березня 2022 }} // "Гілея: науковий вісник": збірник наукових праць. — К., 2015. — Вип. 93 (2). — С. 68.</ref><ref>{{Cite web |url=https://ubr.ua/market/agricultural-market/krupneishie-latifundisty-kto-vladeet-ukrainskimi-chernozemami-142796 |title=Крупнейшие латифундисты. Кто владеет украинскими черноземами // UBR |accessdate=27 серпня 2019 |archive-date=27 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190827205719/https://ubr.ua/market/agricultural-market/krupneishie-latifundisty-kto-vladeet-ukrainskimi-chernozemami-142796 }}</ref>
<ref>{{Cite web |url=https://33kanal.com/news/ukrayina-latifundiya-ce-krayina-z-10-15-mln-naselennya-reshta-zajvi.html |title=Україна–Латифундія – це країна з 10-15 млн населення. Решта – зайві… // “33-й НОВИНИ” |accessdate=27 серпня 2019 |archive-date=27 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190827205714/https://33kanal.com/news/ukrayina-latifundiya-ce-krayina-z-10-15-mln-naselennya-reshta-zajvi.html }}</ref>. П. Гай-Нижник пише, що в Україні починаючи з 1990-х років «тривало зрощення олігархії землевласників–ладифундистів, промислових концернів, мафії та банківських магнатів у нововідроджену систему сучасної васальної залежності (новітня форма майорату), що породило неофеодальну систему влади в країні з продажно–залежними бюрократією, судами, прокуратурою та каральними службами»<ref name=":0"/>.

Слід зазначити, у сучасному світі латифундизм характерний передусім для країн третього світу. Сільське господарство переважної більшості розвинених країн базується на [[ферма]]х.

== Історія ==


Вперше '''латифундії''' виникли в [[Стародавній Рим|Стародавньому Римі]] в II ст до нашої ери, коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен, що населяли [[Італія|Італію]], і набули повсюдного поширення в І ст нашої ери. Велика частина земель латифундій складалася з великих плантацій оливкових дерев, [[виноград]]у і зернових, які оброблялися переважно працею рабів.
Вперше '''латифундії''' виникли в [[Стародавній Рим|Стародавньому Римі]] в II ст до нашої ери, коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен, що населяли [[Італія|Італію]], і набули повсюдного поширення в І ст нашої ери. Велика частина земель латифундій складалася з великих плантацій оливкових дерев, [[виноград]]у і зернових, які оброблялися переважно працею рабів.
Рядок 7: Рядок 14:
В період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і ґрунтувалися на використанні праці кріпосних селян. Рішучий удар феодальному латифундизму у країнах Західної Європи був нанесений буржуазними революціями 16—18 століть. Різновидом латифундій були рабовласницькі [[плантація|плантації]] в [[Америка|Америці]] 17—18 століть. Пережитком феодальних стосунків були крупні поміщицькі латифундії в [[Пруссія|Пруссії]] і [[Росія|Росії]].
В період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і ґрунтувалися на використанні праці кріпосних селян. Рішучий удар феодальному латифундизму у країнах Західної Європи був нанесений буржуазними революціями 16—18 століть. Різновидом латифундій були рабовласницькі [[плантація|плантації]] в [[Америка|Америці]] 17—18 століть. Пережитком феодальних стосунків були крупні поміщицькі латифундії в [[Пруссія|Пруссії]] і [[Росія|Росії]].
Збереження латифундій спричиняє за собою і збереження середньовічних земельних стосунків, які ліквідовуються не відразу, а повільно пристосовуються до капіталізму. Тому латифундизм є причиною повільнішого розвитку капіталізму в сільському господарстві по так званому прусському шляху. В 20 столітті розвиток капіталізму в сільському господарстві із збереженням підприємницьких поміщицьких латифундій відбувається в таких країнах, як [[Португалія]], [[Іспанія]], [[Туреччина]], [[Індія]], ПАР ([[Південно-Африканська Республіка]]), [[Родезія]], а також в більшості держав Латинської Америки. Так, в середині 60-х років в Португалії найбільші латифундисти (0,5% всіх землевласників) володіли 40% оброблюваних земель; у Еквадорі в 1% землевласників знаходилося 50% всіх земель. Поміщики-латифундисти широко застосовують найману працю, частину земель здають в кабальну, головним чином дольову, оренду селянам. До системи латифундизму примикають і господарства промислових плантацій низки країн, що розвиваються, причому незрідка такі господарства належать не окремим поміщикам-плантаторам, а монополістичним трестам розвинених капіталістичних країн, що підпорядковують собі аграрну економіку країн, що розвиваються.
Збереження латифундій спричиняє за собою і збереження середньовічних земельних стосунків, які ліквідовуються не відразу, а повільно пристосовуються до капіталізму. Тому латифундизм є причиною повільнішого розвитку капіталізму в сільському господарстві по так званому прусському шляху. В 20 столітті розвиток капіталізму в сільському господарстві із збереженням підприємницьких поміщицьких латифундій відбувається в таких країнах, як [[Португалія]], [[Іспанія]], [[Туреччина]], [[Україна]], [[Індія]], ПАР ([[Південно-Африканська Республіка]]), [[Родезія]], а також в більшості держав Латинської Америки. Так, в середині 60-х років в Португалії найбільші латифундисти (0,5% всіх землевласників) володіли 40% оброблюваних земель; у Еквадорі в 1% землевласників знаходилося 50% всіх земель. Поміщики-латифундисти широко застосовують найману працю, частину земель здають в кабальну, головним чином дольову, оренду селянам. До системи латифундизму примикають і господарства промислових плантацій низки країн, що розвиваються, причому незрідка такі господарства належать не окремим поміщикам-плантаторам, а монополістичним трестам розвинених капіталістичних країн, що підпорядковують собі аграрну економіку країн, що розвиваються.


Безземелля і малоземелля селян за панування латифундизму, поширення напівфеодальних форм оренди, жорстока експлуатація батраків поміщиками сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільсткогосподарчих робітників, жебрацького життєвого рівня сільських трудящих. Техніко-економічна відсталість латифундистського господарства обумовлена незацікавленістю більшості поміщиків в технічному прогресі сільського господарства в умовах надлишку дешевої робочої сили. У деяких, головним чином латиноамериканських, країнах латифундизм і латифундисти служать опорою реакційних політичних режимів, що незрідка насаджуються у формі військових диктатур.
Безземелля і малоземелля селян за панування латифундизму, поширення напівфеодальних форм оренди, жорстока експлуатація батраків поміщиками сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільсткогосподарчих робітників, жебрацького життєвого рівня сільських трудящих. Техніко-економічна відсталість латифундистського господарства обумовлена незацікавленістю більшості поміщиків в технічному прогресі сільського господарства в умовах надлишку дешевої робочої сили. У деяких, головним чином латиноамериканських, країнах латифундизм і латифундисти служать опорою реакційних політичних режимів, що незрідка насаджуються у формі військових диктатур.


Під час громадянської війни в [[Гватемала|Гватемалі]] землевласники-латифундисти підтримували уряди та воєнізовані формування, які є винуватцями [[Гватемальський геноцид|'''Гватемальського геноциду''']] першої половини 1980-х рр. У результаті актів геноциду загинули десятки тисяч людей, переважно селян, які походили з народів [[Майя (народ)|майя]]. У період з 1981 по 1983 рр. урядові сили зруйнували більше 400 селищ майя, загалом близько 1,5 мільйона селян втратили своє житло. Чимало селян були вимушені жити в концентраційних таборах і працювати на полях латифундистів.

== Масштаб ==

''Латифундії розрізняють:<ref>History, Ancient. Журнал оф анциент хисторий. — Наука, 1985. Вип. 172—175. — С. 170.</ref>''

* обмежена латифундія — 200/300—800 га;
* власне латифундія — 1000—1500 га;
* розширена латифундія — 2000—8000 (і більше) га.
== Див. також ==

* [[Лен (феод)]]
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


== Джерела та література ==
== Література ==
* ''Т. І. Лазанська''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Latifund%D1%96i Латифундії] // {{ЕІУ|6|52}}
* ''Т. І. Лазанська''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=47499 Латифундія] // {{ЕСУ}}
* [[Марк Теренцій Варрон]], Сільське господарство, М., 1963;
* ''Штаєрман Е. М.'', Розквіт рабовласницьких відносин в Римській республіці, М., 1964;
* ''Куньял А.'', Нариси з аграрного питання, М., 1966.
* ''Куньял А.'', Нариси з аграрного питання, М., 1966.
* ''Лазанська Т. І.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Latifundіi Латифундії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160821205920/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Latifund%D1%96i |date=21 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|6|52}}
* ''Лазанська Т. І.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=47499 Латифундія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160821224056/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=47499 |date=21 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* [[Марк Теренцій Варрон]], Сільське господарство, М., 1963.
* ''Штаєрман Е. М.'', Розквіт рабовласницьких відносин в Римській республіці, М., 1964.
* Manz, Beatriz (1988). Refugees of a Hidden War: The Aftermath of Counterinsurgency in Guatemala. Albany: SUNY Press. ISBN 0887066755.


== Посилання ==
[[Категорія:Середньовіччя]]
{{Українська історія}}
* [https://33kanal.com/news/ukrayina-latifundiya-ce-krayina-z-10-15-mln-naselennya-reshta-zajvi.html Україна–Латифундія – це країна з 10-15 млн населення. Решта – зайві… // “33-й НОВИНИ”] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190827205714/https://33kanal.com/news/ukrayina-latifundiya-ce-krayina-z-10-15-mln-naselennya-reshta-zajvi.html |date=27 серпня 2019 }}
* [https://ubr.ua/market/agricultural-market/krupneishie-latifundisty-kto-vladeet-ukrainskimi-chernozemami-142796 Крупнейшие латифундисты. Кто владеет украинскими черноземами // UBR] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190827205719/https://ubr.ua/market/agricultural-market/krupneishie-latifundisty-kto-vladeet-ukrainskimi-chernozemami-142796 |date=27 серпня 2019 }}
* [http://leksika.com.ua/10560412/legal/latifundiya Латифундія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161117130301/http://leksika.com.ua/10560412/legal/latifundiya |date=17 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|3}}
[[Категорія:Економіка середньовіччя]]
[[Категорія:Землеволодіння]]
[[Категорія:Землеволодіння]]
[[Категорія:Економічна історія]]
[[Категорія:Економічна історія]]

Поточна версія на 12:31, 7 квітня 2022

Латифу́ндія — велике приватне земельне володіння, помістя. Панування латифундизму породжувало безземелля основної маси селянства, сприяло орієнтації національної економіки не на внутрішній, а на зовнішній ринок.

У Стародавньому Римі — велике господарство, засноване на рабській праці. Пліній Старший пише про те, що «латифундії погубили Італію та провінції»[1].

В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі[2]. У сучасній Україні термін застосовується для позначення тих великих масивів земель сільськогосподарського призначення, які сконцентрували у своїх руках аграрні фірми[3][4][5]. П. Гай-Нижник пише, що в Україні починаючи з 1990-х років «тривало зрощення олігархії землевласників–ладифундистів, промислових концернів, мафії та банківських магнатів у нововідроджену систему сучасної васальної залежності (новітня форма майорату), що породило неофеодальну систему влади в країні з продажно–залежними бюрократією, судами, прокуратурою та каральними службами»[3].

Слід зазначити, у сучасному світі латифундизм характерний передусім для країн третього світу. Сільське господарство переважної більшості розвинених країн базується на фермах.

ІсторіяРедагувати

Вперше латифундії виникли в Стародавньому Римі в II ст до нашої ери, коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен, що населяли Італію, і набули повсюдного поширення в І ст нашої ери. Велика частина земель латифундій складалася з великих плантацій оливкових дерев, винограду і зернових, які оброблялися переважно працею рабів.

В період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і ґрунтувалися на використанні праці кріпосних селян. Рішучий удар феодальному латифундизму у країнах Західної Європи був нанесений буржуазними революціями 16—18 століть. Різновидом латифундій були рабовласницькі плантації в Америці 17—18 століть. Пережитком феодальних стосунків були крупні поміщицькі латифундії в Пруссії і Росії.

Збереження латифундій спричиняє за собою і збереження середньовічних земельних стосунків, які ліквідовуються не відразу, а повільно пристосовуються до капіталізму. Тому латифундизм є причиною повільнішого розвитку капіталізму в сільському господарстві по так званому прусському шляху. В 20 столітті розвиток капіталізму в сільському господарстві із збереженням підприємницьких поміщицьких латифундій відбувається в таких країнах, як Португалія, Іспанія, Туреччина, Україна, Індія, ПАР (Південно-Африканська Республіка), Родезія, а також в більшості держав Латинської Америки. Так, в середині 60-х років в Португалії найбільші латифундисти (0,5% всіх землевласників) володіли 40% оброблюваних земель; у Еквадорі в 1% землевласників знаходилося 50% всіх земель. Поміщики-латифундисти широко застосовують найману працю, частину земель здають в кабальну, головним чином дольову, оренду селянам. До системи латифундизму примикають і господарства промислових плантацій низки країн, що розвиваються, причому незрідка такі господарства належать не окремим поміщикам-плантаторам, а монополістичним трестам розвинених капіталістичних країн, що підпорядковують собі аграрну економіку країн, що розвиваються.

Безземелля і малоземелля селян за панування латифундизму, поширення напівфеодальних форм оренди, жорстока експлуатація батраків поміщиками сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільсткогосподарчих робітників, жебрацького життєвого рівня сільських трудящих. Техніко-економічна відсталість латифундистського господарства обумовлена незацікавленістю більшості поміщиків в технічному прогресі сільського господарства в умовах надлишку дешевої робочої сили. У деяких, головним чином латиноамериканських, країнах латифундизм і латифундисти служать опорою реакційних політичних режимів, що незрідка насаджуються у формі військових диктатур.

Під час громадянської війни в Гватемалі землевласники-латифундисти підтримували уряди та воєнізовані формування, які є винуватцями Гватемальського геноциду першої половини 1980-х рр. У результаті актів геноциду загинули десятки тисяч людей, переважно селян, які походили з народів майя. У період з 1981 по 1983 рр. урядові сили зруйнували більше 400 селищ майя, загалом близько 1,5 мільйона селян втратили своє житло. Чимало селян були вимушені жити в концентраційних таборах і працювати на полях латифундистів.

МасштабРедагувати

Латифундії розрізняють:[6]

  • обмежена латифундія — 200/300—800 га;
  • власне латифундія — 1000—1500 га;
  • розширена латифундія — 2000—8000 (і більше) га.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gaius Plinius Secundus. Naturalis Historia. XVIII, 7.
  2. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  3. а б Гай-Нижник П. П. Україна довоєнна: алогізм плутократії та становлення нової нації Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine. // "Гілея: науковий вісник": збірник наукових праць. — К., 2015. — Вип. 93 (2). — С. 68.
  4. Крупнейшие латифундисты. Кто владеет украинскими черноземами // UBR. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
  5. Україна–Латифундія – це країна з 10-15 млн населення. Решта – зайві… // “33-й НОВИНИ”. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
  6. History, Ancient. Журнал оф анциент хисторий. — Наука, 1985. Вип. 172—175. — С. 170.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати