Відкрити головне меню
Ландо без верху. 1855

Ландо́ (фр. landau) — відомий ще з XVII століття, дво- або чотирикінний чотириколісний екіпаж з відкидним дахом, з чотирма сидіннями для пасажирів, які сидять парами обличчям один до одного, і з підвищеним переднім сидінням для візника і заднім для слуг[1].

Назва походить від німецького міста Ландау в німецькій землі Рейнланд-Пфальц, в якому він був вперше побудований. Він був введений в Англії у 1747 році, став модним у Франції в 1850 році і залишався престижним транспортним засобом до Другої світової війни[2].

Landau, c 1903.jpg
Ландо з верхом. 1855
Королівське ландо в Лондоні. 2008

Зміст

КонструкціяРедагувати

Спереду і ззаду ландо має дві частини даху, закріплені спереду і ззаду на завісах, і висувні вікна на дверях, що дає можливість сховатися від негоди. Екіпаж має напівкруглу форму, нижній край його дверей розміщений досить низько, що дає можливість легко ввійти до нього. Зовні він зазвичай покритий лакованою шкірою чорного кольору. Це еволюція карети в сенсі елегантності та практичності.

ВикористанняРедагувати

Ландо — це транспортний засіб типу люкс. Його низькі борти забезпечують максимальну видимість пасажирів та їх одягу, тому у ХІХ і на початку ХХ століттях представники знаті та аристократії використовували його як представницький екіпаж. Ще сьогодні у Великій Британії його можна побачити під час урочистих подій[3]. У багатьох містах Європи його також використовують для туристичних прогулянок як фіа́кр.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати