Ландграф (від нім. Landgraf "граф" там де "земля", "країна"; лат. Comes Provincialis ) - у середньовічній Німеччині титул князів[1], положення яких було схожим на положення герцогів. На них лежав обов'язок не тільки у своєму графстві, а й у більш обширній області: підтримувати мир, а в разі війни давати кому потрібно збройне прикриття. У такому сенсі цей титул належав тільки Тюрінгії і Ельзасу, але його носили і багато інших князів, які не мали таких повноважень.

Див. також

Примітки

  1. за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, "Словник іншомовних слів", м. Київ, 1985 р., cтор. 479.