Кіровоградська операція

Версія від 21:07, 22 березня 2010, створена Вальдимар (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Картка:Військовий конфлікт |конфлікт = Кіровоградська наступальна операція 1944 року |partof...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Кіровогра́дська наступа́льна опера́ція (5-16 січня 1944 року) — військова операція, яка є частиною стратегічної наступальної операції Ставки ВГК із звільнення в роки Другої Світової війни Правобережної Україні від німецьких завойовників. Була проведена військами 2-го Українського фронту під командуванням генерала І.Конєва. Операція здійснювалась в комплексі з наступом 1-го Українського фронту на Житомирсько-Бердичівському напрямку 24 грудня 1943-14 січня 1944 року. Штучно виділена істориками в окрему військову операцію.

Кіровоградська наступальна операція 1944 року
Друга світова війна
Дата: 5 січня - 16 січня 1944
Місце: Кіровоград, УРСР
Результат: Витіснення німецьких військ з Правобережжя в районі Кіровограду
Сторони
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Командувачі
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg Конєв Іван Степанович
Військові сили
500 000 осіб
500 танків та артилерії
7 000 гармат та мінометів
500 літаків
420 000 осіб
520 танків та артилерії
5 000 гармат та мінометів
500 літаків

Підготовка

Планування й підготовка наступальної операції розпочались у Ставці ВГК ще в листопаді 1943 року. На першому етапі радянські війська мали розгромити основні сили групи армій «Південь» та вийти на рубіж річки Південного Бугу. 2-ий Український фронт повинен був завдати головний удар по ворожих військах в районі Кіровограду, а допоміжні частини — по Христинівці, назустріч військам 1-го Українського фронту. В планах було оточити й знищити великі ворожі угрупування в районі Канева, Умані та Сміли. Задум полягав у тому, щоб силами 53-ої армії (командуючий — генерал-лейтенант І.Галанін), 5-ої гвардійської армії (командуючий — генерал-лейтенант О. С. Жадов), 5-го гвардійського корпусу (командуючий — генерал-майор Б. М. Скворцов) та 7-го механізованого корпусу (командуючий — генерал-майор Ф.Катков) обійти Кіровоград з півночі, а силами 5-ої гвардійської танкової армії (командуючий — генерал-полковник П.Ротмістров) та 7-ої гвардійської армії (командуючий — генерал-полковник М.Шумілов) обійти місто з південного заходу й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступити на Первомайськ та вийти на рубіж річки Південний Буг. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Українського фронту на правому крилі мали завдати 52-га армія (командуючий — генерал-лейтенант К.Коротеєв) та 4-та гвардійська армія (командуючий — генерал-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з'єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу.

Хід операції

5 січня 1944 року війська 2-го Українського фронту за авіаційної підтримки 5-ої повітряної армії (командуючий — генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі Кіровограда. Для розвитку сюди був перегрупований 8-ий механічний корпус 5-ої гвардійської танкової армії. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограду у смузі 7-ої гвардійської армії були введені в дію 18-ий та 29-ий танкові корпуси 5-ої гвардійської танкової армії. На ранок 7 січня рухомі з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, пороте їм вдалось організувати відхід. 8 січня радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20 км. На уманському напрямку війська 52-ої армії та 4-ої гвардійської армії до 10 січня просунулись на 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. 16 січня наступ радянських військ був зупинений на рубежі Сміла — Грузьке — Новгородка. В ході операції був звільнений Кіровоград та війська просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська 14 січня 1944 року перебували за 120 км від Умані та Христинівки, де їх вже чекали війська 1-го Українського фронту. У директиві Ставки від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на І.Конєва. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на Шполу, що стало початком підготовки до проведення Корсунь-Шевченківської операції.

Література

  • Разгром немецко-фашистских войск на Правобережной Украине (24 января — 17 апреля 1944 года), кн. 1. М., 1957;
  • Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1961;
  • Сборник документов Верховного Главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 4 (январь 1944 года — август 1945 года). М.: Воениздат, 1968;
  • Грылев А. Н. Днепр — Карпаты — Крым. М., 1970.;
  • Ротмистров П. А. Стальная гвардия. М., 1984.;
  • Конев И. С. Записки командующего фронтом. М., 1991;
  • Стратегические решения и вооруженные силы, т. 1. М., 1995. В. М. Грицюк.