Перегляд вихідного коду сторінки Кіровоградська операція

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт = Кіровоградська операція
|partof = [[Друга світова війна]]
|зображення = 
|підпис = 
|дата1 = [[5 січня]] - [[16 січня]] [[1944]]
|місце = [[Кіровоград]], [[УРСР]]
|результат = Витіснення німецьких військ з Правобережжя в районі Кіровограду
|сторони1 = {{USSR}}
|сторони2 = {{GERnazi}}
|командуючий1 = {{Прапорець|USSR}} [[Конєв Іван Степанович|І. Конєв]]
|командуючий2 = {{Прапорець|GERnazi}} [[Отто Велер]]
|сили1 = 500 000 осіб<br/>500 танків та артилерії<br/>7 000 гармат та мінометів<br/>500 літаків
|сили2 = 420 000 осіб<br/>520 танків та артилерії<br/>5 000 гармат та мінометів<br/>500 літаків
|втрати1 =
|втрати2  =
}}
{{Дніпровсько-Карпатська операція}}

'''Кіровогра́дська наступа́льна опера́ція''' ([[5 січня|5]]&nbsp;— [[16 січня]] [[1944]] року)&nbsp;— військова операція, яка була складовою частиною [[стратегічна наступальна операція|стратегічної наступальної операції]] [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки ВГК]] із звільнення в роки [[друга Світова війна|Другої Світової війни]] [[правобережна Україна|Правобережної Україні]] від німецьких завойовників. Була проведена військами [[другий Український фронт|2-го Українського фронту]] під командуванням генерала [[конєв Іван Степанович|І.Конєва]]. Операція здійснювалась в комплексі з наступом [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]] на [[житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944|Житомирсько-Бердичівському]] напрямку [[24 грудня]] [[1943]]&nbsp;— [[14 січня]] 1944 року. Штучно виділена істориками в окрему військову операцію.

== Підготовка ==
Планування й підготовка наступальної операції розпочались у [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставці ВГК]] ще в листопаді [[1943]] року. На першому етапі радянські війська мали розгромити основні сили [[8-а армія (Третій Рейх)|8-ї польової армії]] [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] та вийти на рубіж річки [[південний Буг|Південного Бугу]]. [[Другий Український фронт|2-ий Український фронт]] повинен був завдати головний удар по ворожих військах в районі [[Кіровоград]]у, а допоміжні частини&nbsp;— по [[Христинівка|Христинівці]], назустріч військам [[Перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. В планах було оточити й знищити великі ворожі угрупування в районі [[Канів|Канева]], [[умань|Умані]] та [[сміла|Сміли]]. Задум полягав у тому, щоб силами [[53-я армія (СРСР)|53-ої армії]] (командуючий&nbsp;— генерал-лейтенант [[Галанін Іван Васильович|І.Галанін]]), [[5-а гвардійська армія|5-ої гвардійської армії]] (командуючий&nbsp;— генерал-лейтенант [[жадов Олексій Семенович|О.&nbsp;С.&nbsp;Жадов]]), [[5-й гвардійський корпус|5-го гвардійського корпусу]] (командуючий&nbsp;— генерал-майор Б.&nbsp;М.&nbsp;Скворцов) та [[7-й механізований корпус|7-го механізованого корпусу]] (командуючий&nbsp;— генерал-майор Ф.Катков) обійти Кіровоград з півночі, а силами [[5-а гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ої гвардійської танкової армії]] (командуючий&nbsp;— генерал-полковник [[Ротмістров Павло Олексійович|П.Ротмістров]]) та [[7-а гвардійська армія|7-ої гвардійської армії]] (командуючий&nbsp;— генерал-полковник [[Шумілов Михайло Степанович|М.Шумілов]]) обійти місто з південного заходу й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступити на [[первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]] та вийти на рубіж річки [[південний Буг|Південний Буг]]. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Українського фронту на правому крилі мали завдати [[52-а армія (СРСР)|52-га армія]] (командуючий&nbsp;— генерал-лейтенант [[Коротеєв Костянтин Аполлонович|К.Коротеєв]]) та [[4-а гвардійська армія|4-та гвардійська армія]] (командуючий&nbsp;— генерал-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з'єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу.

== Хід операції ==
[[5 січня]] [[1944]] року війська [[другий Український фронт|2-го Українського фронту]] за авіаційної підтримки [[5-а повітряна армія (СРСР)|5-ої повітряної армії]] (командуючий&nbsp;— генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі [[Кіровоград]]а. Для розвитку сюди був перегрупований [[8-й механізований корпус (СРСР)|8-ий механізований корпус]] [[5-а гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ої гвардійської танкової армії]]. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограду у смузі [[7-а гвардійська армія|7-ої гвардійської армії]] були введені в дію [[18-й танковий корпус (СРСР)|18-й]] та [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й танкові корпуси]] 5-ої гвардійської танкової армії.

На ранок [[7 січня]] передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, пороте їм вдалось організувати відхід. [[8 січня]] радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20 км. На уманському напрямку війська [[52-а армія (СРСР)|52-ої армії]] та [[4-а гвардійська армія|4-ої гвардійської армії]] до [[10 січня]] просунулись на 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. [[16 січня]] наступ радянських військ був зупинений на рубежі [[Сміла]]&nbsp;— [[Грузьке (Кіровоградський район)|Грузьке]]&nbsp;— [[Новгородка]].

В ході операції був звільнений Кіровоград та війська просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська [[14 січня]] 1944 року перебували за 120 км від [[умань|Умані]] та [[Христинівка|Христинівки]], де їх вже чекали війська [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. У директиві [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки]] від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на [[конєв Іван Степанович|І.Конєва]]. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на [[шпола|Шполу]], що стало початком підготовки до проведення [[корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківської операції]].

== Література ==
* Разгром немецко-фашистских войск на Правобережной Украине (24 января&nbsp;— 17 апреля 1944 года), кн. 1. М., 1957;
* Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1961;
* Сборник документов Верховного Главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 4 (январь 1944 года&nbsp;— август 1945 года). М.: Воениздат, 1968;
* Грылев А.&nbsp;Н.&nbsp;Днепр&nbsp;— Карпаты&nbsp;— Крым. М., 1970.;
* Ротмистров П.&nbsp;А.&nbsp;Стальная гвардия. М., 1984.;
* Конев И.&nbsp;С.&nbsp;Записки командующего фронтом. М., 1991;
* Стратегические решения и вооруженные силы, т. 1. М., 1995. В.&nbsp;М.&nbsp;Грицюк.

== Посилання ==
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Kirovogradska_operaciya_1944&abcvar=14&bbcvar=11 Інститут історії України НАНУ]

{{wwii-stub}}

[[Категорія:Історія Кіровоградської області]]
[[Категорія:Історія Кіровограда]]
[[Категорія:Операції і битви радянсько-німецької війни]]
[[Категорія:Дніпровсько-Карпатська операція]]
[[Категорія:Конфлікти в 1944]]