Відкрити головне меню

Кімрик, Кімрська, Симрик, Цимрис (англ. Cymric, СІМ)  — порода кішок, створена на основі короткошерстої менської кішки, тому за зовнішнім виглядом і характером схожа на неї.

Кімрик right-center
Cymric - Norwegian forest cat presentation show Kotka 2009-02-01 IMG 0687.JPG
Доросла особа
Походження Канада
Інші назви Кімрська,
Симрик,
Цимрис
Індексація породи СІМ
Стандарти породи
FIFe стандарт
WCF стандарт
TICA стандарт
AACE стандарт
ACFA/CAA стандарт
ACF стандарт
CCA стандарт
NZCF стандарт
Кіт свійський (Felis catus)

Зміст

ІсторіяРедагувати

Як і менська безхвоста кішка, порода кімрик сформувалася природним шляхом. Вона відома протягом декількох сторіч. Прихильники породи вважають, що в XVI ст. купецькі кораблі з Далекого Сходу привозили безхвостих кішок на острів Мен. На острові кішки спаровувалися протягом століть, народжуючи на світ тільки безхвостих кошенят. У приплодах короткошерстих менських кішок народжувалися кошенята з довгим хутром. Довге хутро є результатом мутації, що виникла в породі. Спочатку їх виставляли з короткошерстими кішками й називали менською довгошерстою.

У середині 70-х років XX ст. пухнаті менкси одержали назву «кімрик». Дуже скоро вони одержали статус нової породи. В 1989 р. кімрики одержали виставковий статус в американській Асоціації любителів кішок. Інші котячі асоціації Америки також визнали кімриків через кілька років. Порода нечисленна й не набула широкого розповсюдження.

ХарактерРедагувати

Кімрики доброзичливі, ласкаві, віддані. За прив'язливістю нагадують собак. Чудово уживаються з дітьми. Вони розумні, грайливі, мають гарну пам'ять. Надають великого значення людській увазі. Прекрасно ловлять мишей.

РозведенняРедагувати

Є труднощі в розведенні цієї породи. При схрещуванні двох безхвостих кімриків народжуються тільки безхвості кошенята. Однак цей ген пов'язаний з геном летальності, що проявляється при частому інбридингу. Тому безхвостих тварин періодично спаровують із короткохвостими або кішками, що мають нормальні хвости.

Зовнішній виглядРедагувати

Зовнішність кімрика відповідає стандарту менської кішки, відрізняючись довжиною шерстного покриву. Кімрик — міцна кішка з масивним кістяком. Тіло важке, кремезне, малих або середніх розмірів, пропорційне. Груди широкі, сильні. Спина коротка, хрестець округлий. Спина утворює вигин від плечей до хрестця. Передні кінцівки широко розставлені, короткі, з округлими невеликими лапами. Добре розвинена мускулатура, особливо на стегнах. Задні лапи довші, ніж передні, що виражається в піднесеності хрестця стосовно плечей. Це забезпечує своєрідний спосіб бігу — стрибками, як кролик.

У кімрика, як і у менкса, зустрічаються при розведенні хвости декількох типів. До виставки допускаються лише кішки, у яких замість хвоста — хрестець, а точніше, заглиблення у кінці хребетного стовпа. Періодично з'являються тварини, що мають хвости завдовжки лише в 1,5 см або обрубки, але не більше 8 см завдовжки. Зрідка народжуються кімрики із хвостами. Ці кішки не можуть брати участь у виставках. їх можна використати в розведенні, якщо інші показники відповідають стандарту.

Голова округла, велика, з випуклими вилицями. Ніс середньої довжини. Підборіддя важке, добре розвинене. Щоки наповнені. У котів звичайно важкі щоки. Біля основи кожної вібриси добре виражене заглиблення. Вуха середні або великі, високо посаджені. Широкі біля основи, звужуються догори, із загостреними кінчиками. З вушних раковин ростуть пучки волосся. Очі в кімрика великі, круглі, виразні, з невеликим скосом до носа. Зовнішній кут ока трохи вищий, ніж внутрішнього. Колір очей повинен відповідати основному забарвленню.

Хутро середньої довжини, м'яка, прилягає до тіла. На голові й передній частині тіла вона коротша. Волосяний покрив двох типів: м'яке пухнате підшерстя й довге, шовковисте, блискуче остьове волосся. Остьове волосся подовжуються в напрямку від плечей до хрестця, включаючи «штани» (на задніх кінцівках), низ живота й окружність шиї. На шиї хутро довше, ніж на інших частинах тіла, утворює комір.

ЗабарвленняРедагувати

Більшість американських товариств любителів кішок визнають майже всі забарвлення і їхні поєднання з білим, малюнком табі, крім шоколадного, лілового, гімалайського, а також їхніх поєднань із білим. Варіанти забарвлення описані в стандарті для перської породи.

У стандартах американських клубів зустрічаються протиріччя.

СвітлиниРедагувати

ДжерелаРедагувати

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004 — ISBN 966-548-910-0