Відкрити головне меню

Культура абажурних поховань, дзвоникових поховань, підкльошових[1] поховань (біл. Культура падклошавых пахаванняў; рос. Культура подклёшевых погребений, абажурных погребений, колокольчатых погребений; пол. Kultura grobów kloszowych, podkloszowych) — археологічна культура залізної доби, існувала близько 500—400 років до н. е..

Зміст

Етнічна приналежністьРедагувати

На думку В. В. Сєдова, носії культури абажурних поховань були найбільш ранніми слов'янами, В. П. Кобичев вважав їх венедами[2]. Як вважали ці дослідники, саме з культури абажурних поховань вдається виявити елементи наступності в розвитку аж до достовірно слов'янських старожитностей другої половини I тисячоліття н. е..

Генетичні зв'язкиРедагувати

Утворена шляхом синтезу (інвазії) поморської культури в східну частину ареалу лужицької культури. Шляхом експансії на південний схід і підпорядкування племен милоградської культури брала участь в утворенні зарубинецької культури.

ГеографіяРедагувати

Склалася на рубежі V-IV століть до н. е. на основі злиття лужицької та поморської культур Польщі в басейні р. Вісли і р. Варнови. Ряд дослідників розглядають її як пізній, локальний варіант поморської культури.

Первісна територія культури — басейни середнього і верхньої течії р. Вісли й р. Варти (припливу р. Одри), що була обмежена зоною змішування лужицького та поморського населення. У середньо-латенський період ареал культури абажурних поховань розширився до середньої течії р. Одри на заході й до західних, окраїнних регіонів Волині та Прип'ятського Полісся на сході. Найбільш східними пам'ятками її є могильники с. Млинищі поблизу м. Володимира-Волинського і м. Дрогичин недалеко від м. Пінська[3].

Носії культури абажурних поховань, просуваючись на схід і південний схід, проникли в Західне Полісся аж до річки Горині (притока р. Прип'яті) та зіграли значну ролю в історичній ситуації на території Польщі й Білорусі до кінця I тисячоліття до н. е..

Матеріальна культураРедагувати

Поселення цієї культури були неукріпленими. Більшість поселень налічували по 20-40 мешканців, що розташовувалися на піщаних горбистостях в заплавах річок або ж на річкових терасах. Житла в основному ареалі представлені напівземлянками й наземними будинками стовпової конструкції. Залишки наземного будинку, що складався з житлової кімнати та прибудови у вигляді сіней були виявлені В. Б. Нікітіною на поселенні Кусічі в Кам'янецькому районі Берестейської області Білорусі. Житло опалювалося вогнищем, розташованому в неглибокій ямі.

Могильники безкурганні з трупоспаленнями. Залишки кремації поміщали в глиняний посуд-урни або зсипали прямо на дно могильної ями. Часто поховання прикривали зверху перекинутим догори дном горщиком-кльошем, звідки і пішла інша назва культури. У похованнях, крім урн, зустрічаються шпильки, фібули, кільця, глиняні посудини та інші знахідки. На теренах Білорусі відомі два могильники цієї культури, досліджені В. Б. Нікітіною і Ю. В. Кухаренко. Біля м. Дрогичина було розкопано 5 поховань, з них 2 урнових і три ямних. Обидва урнових поховання були перекриті в одному випадку двома мисками, в другому — мискою і горщиком. У могильнику біля села Тростяниці Кам'янецького району Берестейської області крім кераміки були знайдені бронзова фібула ранньо-латенської схеми, залізне кільце й підвіски з бронзи. Цілий ряд могильників лужицької культури продовжував функціонувати й під час культури абажурних поховань, бо свідчить про те, що остання культура була прямим продовженням лужицької. Одним з таких могильників є некрополь «Варшава-Грохув», де розкопано 370 могил лужицької культури і понад 20 абажурних поховань[4].

Посуд культури абажурних поховань частково продовжує поморські традиції (урни та кльоші зі спеціально зробленим шершавим тулубом і гладеньким верхом, миски з ребристими краями, амфорні посудини), частково розвивається з лужицької (кльоші яйцевидних форм, колобокі горщики з вушками і т. ін.). Таке ж зміщення спостерігається і в прикрасах, зокрема, в шпильках.

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.)ЛСК, Подклошевых погребений культура, 2015[[]] // генофонд.рф
  2. (рос.)Кобычев В. П., В поисках прародины славян
  3. (рос.)Седов В. В., Славяне. Историко-археологическое исследование
  4. (пол.)Podkowińska Z., Groby podkłoszowe w Grochowie, w pow. warszawskim // Księga pamiątkowa ku wczesniu siedemdziesiątej rocznicy urodzin prof. dr. Włodzimierza Demętrykiewicza. Poznań, 1930. — S.241—264.

ПосиланняРедагувати