Відкрити головне меню

Зовнішній виглядРедагувати

Середніх розмірів птах, вага 100–175 г. За загальним виглядом і оперенням легко відрізняється від інших крячків. Крила в нього дуже довгі і вузькі, хвіст глибоко вирізаний. Лапи червоні або червоно-бурі. Дзьоб червоний з чорним кінцем. У сидячого птаха кінці складених крил досягають кінця хвоста. У шлюбному вбранні крячок річковий зверху світло-сивий, знизу білий, шапочка на голові чорна. Дзьоб червоний з чорною вершиною.

Поширення та місця існуванняРедагувати

Поширений крячок річковий в Європі, за виключенням крайньої півночі, в значній частині Сибіру, в Малій, Передній і Середній Азії, частково в Центральній Азії та Монголії, а також в Північній Африці та в східних частинах Північної Америки.

Мешкають біля річок, озер, на морських берегах, віддаючи перевагу піщаним і солончаковим берегам.

ЧисельністьРедагувати

Станом на 2000 р. чисельність в Європі оцінено в 270—570 тис. пар, в Україні — 40—55 тис. пар[1].

Особливості біології та наукове значенняРедагувати

Річкові крячки здобувають їжу майже виключно з води. Основу їх поживи становить дрібна риба, на ріках частіше верховодка, на морі — бички і морські голки. Крім того, вони часто живляться водяними комахами, їх личинками, ракоподібними, а також наземними комахами, які потрапили у воду і плавають на її поверхні.

Див. такожРедагувати

  • 8767 Коммонтерн — астероїд, названий на честь цього виду птахів (англійська назва Common Tern).

ПриміткиРедагувати

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.