Перегляд вихідного коду сторінки Крогіус Микола Володимирович

{{Особа
| ім'я                 = Микола Володимирович Крогіус
| оригінал імені       = {{lang-ru|Николай Владимирович Крогиус}}
| жінка                = <!-- будь-яке значення, якщо жінка -->
| місце_проживання     = {{URS}}→{{RUS}}<br/>{{USA}}
| інші_імена           =
| псевдонім            =
| прізвисько           =
| зображення           = Krogius 1995 Bad Liebenzell.jpg
| розмір_зображення    =
| підпис_зображення    = 1995 рік
| ім'я_при_народженні  =
| дата_народження      = 22.07.1930
| місце_народження     = [[Саратов]]
| дата_смерті          =
| місце_смерті         =
| причина_смерті       =
| поховання            =
| громадянство         = {{RUS}}, {{USA}}
| підданство           =
| національність       =
| Alma_mater           = [[Санкт-Петербурзький державний університет|Ленінградський державний університет]]
| відомий_(відома)     =
| рід_діяльності       = [[Шахи]], [[психологія]]
| титул                = [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]] ([[1964]]), Доктор психологічних наук ([[1980]])
| посада               =
| військове звання     =
| платня               =
| статки               =
| термін               =
| попередник           =
| наступник            =
| партія               =
| головував_(-ла)      =
| конфесія             =
| батько               = Володимир Людвігович Бреннерт
| матір                = Олена Августівна Крогіус
| рід                  =
| родичі               =
| дружина              = Ірина Володимирівна Крогіус (Гордєєва)
| чоловік              =
| діти                 = Доньки: Ольга і Марія
| автограф             =
| розмір_автографа     =
| підпис               =
| нагороди             =
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки             =
| зріст                =
| вага                 =
| герб                 =
| підпис_герба         =
}}
'''Микола Володимирович Крогіус''' ({{lang-ru|Николай Владимирович Крогиус}}; {{н}} [[22 липня]] [[1930]], [[Саратов]])&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] і [[Росія|російський]] [[Шахи|шахіст]], науковець, діяч радянського та міжнародного шахового руху, [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]] ([[1964]]) і міжнародний арбітр ([[1985]]). Шаховий теоретик. Член Виконкому (від&nbsp;1982) і віце-президент (1986—1990) [[ФІДЕ]]. Начальник управління шахів Держкомспорту СРСР (1981—1989) і заступник голови {{Не перекладено|Шахова федерація СРСР|Шахової федерації СРСР|ru|Шахматная федерация СССР}} (1981—1990). Тренер [[Чемпіонат світу з шахів|чемпіона світу з шахів]] [[Спаський Борис Васильович|Бориса Спаського]] (1967—1973). Доктор психологічних наук ([[1980]]). Досконало володіє німецькою мовою.

Від 1998 року проживає з родиною в [[Сполучені Штати Америки|США]], є громадянином США, зберігаючи водночас і громадянство Росії<ref name="autogenerated5">[http://zdr.gudok.ru/pub/20/202818/ На битву з Фішером проводжав начальник МЗ]{{ref-ru}}</ref><ref>Крогиус Н.&nbsp;В.&nbsp;Записки гроссмейстера. СПб, 2014. с. 56-71</ref>.

== Походження ==
Микола Крогіус народився в Саратові в родині інтелігентів, які мали німецьке та скандинавське коріння. З дитинства вирізнявся солідним, вдумливим, педантичним характером. Його батько Володимир Людвігович Бреннерт (1900—1985) був художником, мати Олена Августівна Крогіус (1912—1991) багато років викладала на хімічному факультеті [[Саратовський університет|Саратовського державного університету]], потім працювала в НДІ скла<ref name="autogenerated3">[http://www.stopstamp.ru/statty/zn6ftbqqb8z2p1akaxhv.html Микола Крогіус: В епопеї з Борисом Спаським багато незрозумілого]{{ref-ru}}</ref>. Дід по матері {{Не перекладено|Август Адольфович Крогіус||ru|Крогиус, Август Адольфович}} (1871—1933), основоположник російської {{Не перекладено|Тифлописхологія|Тифлопсихології|ru|Тифлопсихология}}, доктор медицини, у 1919—1930 роках викладав філософію в Саратовському університеті, завідував кафедрою психології Саратовського педагогічного інституту, від 1930 року працював на дефектологічному факультеті {{Не перекладено|Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена|Ленінградського державного педагогічного інституту ім. О. І. Герцена|ru|Российский государственный педагогический университет имени А. И. Герцена}}<ref name="autogenerated2">[http://www.nversia.ru/2689.html До 80-річчя першого саратовського гросмейстера | 23.07.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100728225724/http://www.nversia.ru/2689.html |date=28.07.2010 }}{{ref-ru}}</ref>.
Молодший брат Георгій помер від хвороби немовлям, ще до війни. Після розлучення батьків Миколу виховувала мати, однак і з батьком він підтримував дружні стосунки.

== Дитячі та юнацькі роки ==
Ази грамоти освоював у найкращій міській чоловічій школі №&nbsp;19, якою керував відомий педагог Павло Якимович Єрохін. З цієї школи вийшла ціла плеяда майбутніх науковців, посадовців, діячів мистецтва. Свій перший в житті комплект шахів у вересні 1942-го виміняв на тютюн у сільпо села [[Синодське (Саратовська область)|Синодське]] Синодського Саратовської області, через яке проходив старовинний тракт Казань-Астрахань. Першу шахову книжку, авторства гросмейстера [[Боголюбов Юхим Дмитрович|Юхима Боголюбова]], Миколі подарував товариш. Під кінець війни вже займався в міському палаці піонерів під керівництвом С. Свєчнікова. Ставши першорозрядником, перейшов під тренерське крило відомого саратовського майстра і педагога {{Не перекладено|Аратовський Микола Костянтинович|Миколи Аратовського|ru|Аратовский, Николай Константинович}}. Заняття проходили в спортивному залі у дворі Будинку вчителя на вулиці Радищева. 1947 року виконав норматив кандидата в майстри спорту, через рік став чемпіоном Росії серед юнаків. У 1952 році став майстром спорту, в 1963&nbsp;— міжнародним майстром, у 1964&nbsp;— гросмейстером<ref name="autogenerated2">[http://www.nversia.ru/2689.html До 80-річчя першого саратовського гросмейстера | 23.07.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100728225724/http://www.nversia.ru/2689.html |date=28.07.2010 }}{{ref-ru}}</ref><ref name="autogenerated1">http://lib.sportedu.ru/Mirrors/www.64.ru/2000/9/s10.html</ref>.

== Наукова біографія ==
1953 року закінчив філософський факультет [[Санкт-Петербурзький державний університет|Ленінградського державного університету]], де проявив інтерес до [[Психологія|психології]] під впливом свого вчителя, видатного вченого [[Ананьєв Борис Герасимович|Бориса Герасимовича Ананьєва]]. Кандидатську дисертацію захистив 1969 року, докторську на тему «Пізнання людьми один одного в конфліктній діяльності»&nbsp;— 1980-го<ref>[http://wiki.myword.ru/index.php/Крогиус_Николай_Владимирович Крогіус Микола Володимирович&nbsp;— Дельфія]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}}</ref>. Обидва захисти відбулися на факультеті психології Ленінградського держуніверситету. Від 1970 до 1980 року працював у Саратовському держуніверситеті ім. М.&nbsp;Г.&nbsp;Чернишевського старшим викладачем, доцентом, а від 1978 року&nbsp;— завідувачем кафедри психології. Головна тема наукових досліджень&nbsp;— ''психологія міжособистісного [[конфлікт]]у та способів його вирішення''. В цьому напрямку Крогіус творчо відштовхувався від праць польського філософа і психолога [[Тадеуш Котарбінський|Тадеуша Котарбінського]]. Сам Крогіус науковим шляхом встановив, що труднощі, створювані супротивнику (супернику) в конфліктній (конкурентній) діяльності, повинні бути максимальними, оскільки будь-яка, об'єктивно не вимушена поступка неминуче посилює потенціал опонента. Вперше узагальнив прийоми психологічної боротьби у спорті, досліджував психологічну ініціативу. Крогіус творець нової галузі психології&nbsp;— психології шахової гри, близько 20 його книг і 150 статей присвячені безпосередньо науковим дослідженням. У радянській психології особливо високу оцінку отримали монографії Крогіуса: «Личность в конфликте» (Саратов, 1980), «Психология шахматного творчества» (Москва, 1988).

Результати досліджень Крогіуса загальновизнані у світі, стали класикою російської психології, становлять інтерес для психології менеджменту, організаційної психології, різних сфер практичної психології, є цінним внеском у сучасну гуманітарну психологію<ref>[http://psy.sgu.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=22:krogiusn&catid=6:2010-06-29-12-05-23&Itemid=95 Крогіус Микола Володимирович (нар. 1930)&nbsp;— Факультет психології СДУ]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}}</ref>.

У грудні 1980 року в [[Держкомспорт СРСР|Держкомспорті СРСР]] було створено Управління шахів, на посаду начальника якого екс-чемпіон світу [[Петросян Тигран Вартанович|Тигран Петросян]] запропонував Крогіуса, його кандидатуру схвалили партійні інстанції, особливу роль відіграла підтримка завідувача відділом пропаганди ЦК КПРС [[Тяжельников Євген Михайлович|Євгена Тяжельникова]].

Після переїзду з [[Саратов]]а до [[Москва|Москви]] на початку 1981 року майже 10 років був членом спеціалізованої вченої ради з захисту докторських дисертацій на факультеті психології [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського державного університету]]. Від 1981 року&nbsp;— начальник Управління шахів Держкомспорту СРСР (1981—1989), віце-президент Шахової федерації СРСР (1981—1990), завідувач кафедри шахів {{Не перекладено|Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді і туризму|Державного Центрального Ордена Леніна інституту фізкультури|ru|Российский государственный университет физической культуры, спорта, молодёжи и туризма}} (ДЦОЛІФК) 1981—1983. Член редколегії журналу {{Не перекладено|64 — Шахматное обозрение||ru|64 — Шахматное обозрение}}<ref name="autogenerated1">http://lib.sportedu.ru/Mirrors/www.64.ru/2000/9/s10.html</ref>. У 1990-их роках був головним науковим співробітником НДІ теорії педагогіки [[Академія педагогічних наук РРФСР|Академії педагогічних наук СРСР]]<ref>Крогиус Н.&nbsp;В.&nbsp;Записки гроссмейстера. СПб, 2014. с.3-4</ref>.

== Спортивні досягнення ==
Чемпіон РРФСР (1952 та 1964). У складі команди РРФСР призер Спартакіад народів СРСР: 1963 і 1975&nbsp;— 1-ше, 1967&nbsp;— 2-ге місця. Переможець [[Командний чемпіонат Європи з шахів|командного чемпіонату Європи]] (1965) у складі збірної команди СРСР. Учасник 7 чемпіонатів СРСР, найкращі результати: 1958&nbsp;— 9-11-те, 1961&nbsp;— 9-10-те, 1964&nbsp;— 8-9-те, 1967&nbsp;— 7-ме місця. Найкращі результати на міжнародних змаганнях: [[Плоєшті]] (1957)&nbsp;— 3-4-те; [[Варна]] (1960 і 1969)&nbsp;— 1-2-ге і 1-ше; турнір пам'яті [[Чигорін Михайло Іванович|Михайла Чигоріна]] ([[Сочі]], 1963, 1966 та 1973)&nbsp;— 3-4-те, 1964&nbsp;— 1-ше, з 1965 по 1977&nbsp;— 4-те, 1967&nbsp;— 1-5-те; [[Будапешт]] (1965)&nbsp;— 4-те; [[Гавр]] (1966)&nbsp;— 2-3-тє; [[Сараєво]] (1968)&nbsp;— 3-4-те; [[Поляниця-Здруй]] (1969)&nbsp;— 2-3-тє; [[Гастінгс]] (1970/1971)&nbsp;— 2-6-те місця. Учасник матчів РРФСР&nbsp;— Болгарія (1957 та 1961); СРСР&nbsp;— Югославія (1958), РРФСР&nbsp;— Угорщина (1963). Чемпіон Росії серед юнаків (1948).

Починаючи з 1991 року Крогіус взяв участь в декількох [[Чемпіонат світу з шахів серед ветеранів|чемпіонатах світу серед ветеранів]], що проходили у Верисхофені та інших містах південної Німеччини. Завжди був серед призерів, одного разу поділив перше місце з гросмейстером [[Тайманов Марк Євгенович|Марком Таймановым]], поступившись тому чемпіонством за додатковими показниками. Призові місця Крогіус посів також на турнірах в [[Лінц]]і, Калманешті ([[Румунія]]) і [[Дюнкерк]]у.

Крогіус&nbsp;— шахіст позиційного стилю, з логічним складом мислення. Має низку теоретичних розробок у галузі [[Шаховий дебют|дебюту]] і [[Мітельшпіль|мітельшпілю]]. Видатний аналітик. Роботи Крогіуса з психології шахів видані в [[Аргентина|Аргентині]], [[Велика Британія|Великій Британії]], [[Німеччина|Німеччині]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Німеччина|ФРН]], [[Югославія|Югославії]]. За досягнення в галузі шахів нагороджений орденом «[[Орден «Знак Пошани»|Знак Пошани]]» (1981).

== Тренерська діяльність ==
Був тренером-секундантом чемпіона світу з шахів [[Спаський Борис Васильович|Бориса Спаського]] на матчах за світову корону з [[Петросян Тигран Вартанович|Тиграном Петросяном]] у 1969 ([[Москва]]) і [[Боббі Фішер]]ом (1972, Рейк'явік)<ref name="autogenerated5">[http://zdr.gudok.ru/pub/20/202818/ На битву з Фішером проводжав начальник МЗ]{{ref-ru}}</ref><ref name="autogenerated3">[http://www.stopstamp.ru/statty/zn6ftbqqb8z2p1akaxhv.html Микола Крогіус: В епопеї з Борисом Спаським багато незрозумілого]{{ref-ru}}</ref>.

== Державна і громадська діяльність ==
Як спортивний функціонер, у 1981—1989 роках, жорстко відстоював інтереси СРСР і радянських шахістів у Міжнародній шаховій федерації (ФІДЕ). У знаменитому протистоянні 1980-х [[Карпов Анатолій Євгенович|Карпов]]&nbsp;— [[Каспаров Гаррі Кімович|Каспаров]] симпатизував Анатолію Карпову, з яким Крогіуса також пов'язувала багаторічна дружба. У Держкомспорті СРСР вирізнявся авторитарним стилем керівництва з упором на партійну і державну дисципліну. У 1981—1991 роках входив до складу [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]].

Після обширного інфаркту, який стався 8 вересня 1987 року прямо на робочому місці в Центральному шаховому клубі СРСР, змушений був незабаром полишити державну і громадську діяльність<ref name="ReferenceA">{{Книга|автор=Крогиус Н. В.|частина=|заголовок=Шахматы. Игра и жизнь|оригінал=|посилання=|видання=|відповідальний=|місце=М.|видавництво=Феникс|рік=2011|том=|сторінки=|сторінок=400|isbn=978-5-222-17777-8}}</ref>.

== Критика ==
Крогіусу, як начальнику управління шахів Держкомспорту СРСР, дорікали у волюнтаристичних рішеннях щодо участі тих чи інших радянських шахістів у міжнародних змаганнях за кордоном, невмотивовані відмови низці шахістів і тренерів, переважно євреям, у виїзді за кордон на спортивні заходи. Насправді участь радянських шахістів у зарубіжних змаганнях суворо регулювалася встановленою партійними інстанціями системою квот, обов'язковою для Держкомспорту СРСР. Обійти систему квот або перевищити квоту на виїзд за кордон було неможливо. Крім того, відповідальність за низку неприємних рішень з особистих питань, прийняття яких приписували Крогіусу, насправді несуть перший заступник голови Держкомспорту СРСР {{Не перекладено|Русак Микола Іванович|Микола Русак|ru|Русак, Николай Иванович}} і куратор-заступник голови Держкомспорту СРСР В'ячеслав Гаврилін, а також анонімні функціонери з [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. Рішення з персональних питань, пов'язані з виїздом за кордон, Крогіус також зобов'язаний був узгодити з оперативним співробітником [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] СРСР, полковником Володимиром Кулешовим, куратором управління шахів. Сам Крогіус, бувши не лише спортивним посадовцем, але й насамперед&nbsp;— гросмейстером і тренером, важко переживав ці перипетії, що відбилося на його здоров'ї<ref name="ReferenceA">{{Книга|автор=Крогиус Н. В.|частина=|заголовок=Шахматы. Игра и жизнь|оригінал=|посилання=|видання=|відповідальний=|місце=М.|видавництво=Феникс|рік=2011|том=|сторінки=|сторінок=400|isbn=978-5-222-17777-8}}</ref>.

== Після кар'єри ==
У 1990-х роках був шаховим оглядачем [[Правда (газета)|газети «Правда»]]. Бувши висококласним [[Конфліктологія|конфліктологом]], у 1990—1999 консультував низку докторантів та аспірантів за цією дуже актуальною тоді темою; у тому числі досить ґрунтовно&nbsp;— свого учня ще за ДЦОЛІФКом, журналіста газети [[Правда (газета)|«Правда»]] {{Не перекладено|Ленський Ігор Леонідович|Ігоря Ленського|ru|Ленский, Игорь Леонидович}} при підготовці кандидатської дисертації про методи врегулювання міжнаціональних конфліктів (М., [[Академія педагогічних наук РРФСР|Російська академія освіти]], 1998).

Спільно з гросмейстером [[Альбурт Лев Осипович|Левом Альбуртом]] 2000 року Крогіус випустив підручник з [[Ендшпіль|ендшпілю]], того року визнаний найкращою шаховою книгою в США. 2011 року у видавництві «Фенікс» вийшла мемуарна книга Крогіуса «Шахматы. Игра и жизнь»<ref>[http://www.ozon.ru/context/detail/id/5601866/ OZON.ru&nbsp;— Книги | Шахи.]{{ref-ru}}</ref>. 2014 року з'явилася ще одна книга спогадів Крогіуса «Записки гросмейстера», в якій він вперше торкається раніше ніколи не опублікованих подробиць радянської шахової життя і матчів між Карповим та Каспаровим.

Загалом Крогіус написав понад 30 книг, виданих в СРСР, Росії, Німеччині, Сербії, Македонії, Франції, Великій Британії, США, Аргентині, Іспанії, Швейцарії, Киргизії та інших країнах. Перу Крогіуса належить кілька сотень наукових, теоретичних і публіцистичних статей, він вів постійні рубрики в журналі «Клуб» (1990—1998) і двох федеральних газетах «Правда» і «Советская Россия».

У вересні 1998 року Крогіус переїхав з родиною до [[Сполучені Штати Америки|США]], проживає в [[Стейтен-Айленд]]і ([[Нью-Йорк]]), отримав американське громадянство, залишаючись громадянином [[Росія|Росії]]<ref name="autogenerated5">[http://zdr.gudok.ru/pub/20/202818/ На битву з Фішером проводжав начальник МЗ]{{ref-ru}}</ref><ref name="autogenerated2">[http://www.nversia.ru/2689.html До 80-річчя першого саратовського гросмейстера | 23.07.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100728225724/http://www.nversia.ru/2689.html |date=28.07.2010 }}{{ref-ru}}</ref>.

== Родина ==
Одружений єдиним шлюбом від 1959 року. Разом з дружиною&nbsp;— Іриною Володимирівною Крогіус (у дівоцтві&nbsp;— Гордєєва)&nbsp;— 2009 року відзначили «золоте весілля». Дві доньки&nbsp;— Ольга і Марія. Має двох онуків від Ольги&nbsp;— Олег (нар. 1985), математик, і Георгій (нар. 2003), школяр. Молодша донька Марія стала в США доктором фармакології, відкрила власну аптеку, разом з чоловіком у 2012 році усиновила в [[Україна|Україні]] семирічного хлопчика і його дворічну сестру. Таким чином Микола Крогіус має чотирьох онуків<ref>Крогиус Н.&nbsp;В.&nbsp;Записки гроссмейстера. СПб, 2014. с.60</ref>.

== Цікаві факти ==
* У Саратові Микола Володимирович отримав водійські права і охоче сідав за кермо. Перебравшись до Москви, Крогіус навідріз відмовився керувати автомобілем, нарікаючи на інтенсивність і хаотичність руху, і користувався послугами службового водія.
* Ранг спортивного чиновника високого рівня в епоху радянського офіціозу накладав істотні обмеження на дружні зв'язки Крогіуса, що ускладнювалося особливостями його педантичного характеру. Найбільш близькі стосунки пов'язували його з гросмейстерами [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайлом Ботвинником]], [[Смислов Василь Васильович|Василем Смисловим]], [[Карпов Анатолій Євгенович|Анатолієм Карповим]], Левом Полугаєвським, [[Зайцев Ігор Аркадійович|Ігорем Зайцевим]], [[Купрейчик Віктор Давидович|Віктором Купрейчиком]], президентом Шахової федерації СРСР [[Севастьянов Віталій Іванович|Віталієм Севастьяновим]], шаховим журналістом Олександром Рошалем, міжнародними арбітрами Віктором Батуринським, Віктором Шуваловим і Вірою Тихомировою.
* Проживаючи в США, Крогіус регулярно публікується в наукових збірниках Саратовського державного університету, журналі «Волга»<ref name="autogenerated4">[http://nversia.ru/article/view/id/2689 До 80-річчя першого саратовського гросмейстера&nbsp;— Новини Саратова й області.]{{ref-ru}}</ref>.
* На початку 2009 року Микола та Ірина Крогіуси отримали вітання з нагоди [[Річниця весілля|Золотого весілля]] від дружини президента США [[Мішель Обама|Мішель Обами]]<ref name="autogenerated4">[http://nversia.ru/article/view/id/2689 До 80-річчя першого саратовського гросмейстера&nbsp;— Новини Саратова й області.]{{ref-ru}}</ref>.
* У 2013 році Крогіус завершив роботу над мемуарами, які охоплюють чотири десятиліття його спортивної, тренерської та суспільно-державної діяльності в СРСР.

== Книги ==
* Человек в шахматах, Саратов, 1967;
* Законы эндшпиля, М., 1971;
* Возрастные различия интеллектуальных способностей, Саратов, 1972;
* Личность в конфликте. На материале исследования шахматного творчества, Саратов, 1976;
* Психологическая подготовка шахматиста, 2-е издание, М., 1979;
* Энциклопедия середины игры, Белград, 1980 (соавтор);
* Психология шахматного творчества, М. 1981;
* Шахматы&nbsp;— творчества и воспитания, М. 1981.
* Борис Спасский. В двух томах. (Соавторы Голубев А. Н., Гутцайт Л. Э.). Центральный коллектор научных библиотек, 2000. 12000 экз., 730 с. ISBN 5-93260-007-1.
* Шахматы. Игра и жизнь. Феникс, 2011. 2500 экз., 400 с. ISBN 978-5-222-17777-8.
* Крогиус Н.&nbsp;В.&nbsp;Записки гроссмейстера. СПб, 2014. 90 с. ISBN 978-5-904819-76-7.

== Зміни рейтингу ==
{{Ело-діаграма|height=200|width=700|ymin=2460}}

== Література ==
* [[Шахматы: Энциклопедический словарь|Шахи: Енциклопедичний словник]]//Гол. ред. [[Карпов Анатолій Євгенович|А.&nbsp;Є.&nbsp;Карпов]].&nbsp;— М.:Рад.енциклопедія, 1990.&nbsp;— С. 182—183.&nbsp;— 624 с.&nbsp;— 100 000 екз.&nbsp;— ISBN 5-85270-005-3.

== Примітки ==
{{примітки}}

== Посилання ==
{{Шахові посилання| ім'я = Миколи Крогіуса
| fideId = 4100565
| chessgamesId = 30026
| 365chess = Nikolai_V_Krogius
| olimp = 
| olimp2 = 
| olimp3 = }}

{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Доктори психологічних наук Росії]]
[[Категорія:Народились 22 липня]]
[[Категорія:Народились 1930]]
[[Категорія:Уродженці Саратова]]
[[Категорія:Спортсмени за алфавітом]]
[[Категорія:Російські шахісти]]
[[Категорія:Радянські шахісти]]
[[Категорія:Шахові гросмейстери]]
[[Категорія:Доктори психологічних наук СРСР]]
[[Категорія:Випускники Російського державного педагогічного університету]]
[[Категорія:Шахові судді]]