Перегляд вихідного коду сторінки Криворізький залізорудний басейн

{{родовище|регіон=Криворізька агломерація}}
{{Карта розташування
| Ukraine
| width = 220
| caption    = {{pagename}} на карті України
| relief     = 1
}}
[[Файл:Вид с копра шахты "Гигант" на отвалы карьера "Северный" (запад). Вдали - Карнаватка.jpg|міні|Загальний вигляд кар'єру «Північний»]]
{{редирект|Кривбас}}
'''[[Кривий Ріг|Криворі́зький]] залізору́дний басе́йн'''&nbsp;— найбільший в [[Україна|Україні]] [[басейн корисної копалини|басейн]] з покладами багатих [[залізні руди|залізних руд]], головний [[гірничорудна підгалузь України|гірничовидобувний]] центр країни, розташований на території центральної України.

== Історія ==
	
=== Хронологія перших досліджень ===
Як показали дослідження [[Конткевич Станіслав Осипович|С. Конткевича]], [[Граков Борис Миколайович|Б. Гракова]], [[Рубін Павло Германович|П. Рубіна]], О. Нікольського, Ю. Гершойга, існує ряд артефактів видобутку криворізької руди та виплавки [[Залізо|заліза]], починаючи від [[Скіфська держава|скіфських часів]] до [[Українське козацтво|козаччини]].

Існує також старовинна легенда про те, що [[Грузинське царство|грузинський]] царевич Олександр (XVI&nbsp;ст.) знайшов у наших краях залізну руду. Вона надихала перших дослідників [[Кривий Ріг|Криворіжжя]].

Історіографія наукового дослідження Криворізького залізорудного басейну розпочинається з імені академіка [[Йоганн Гюльденштедт|Йогана Гюльденштедта]] (1745—1781&nbsp;рр.), який у 1773&nbsp;р. відвідав долини річок [[Інгулець (річка)|Інгулець]] та [[Саксагань]] і описав геологічні особливості цього регіону. Однак [[Залізні руди|залізної руди]] він не виявив.

У 1781&nbsp;р. мандрівник і природодослідник, академік [[Петербурзька академія наук|Петербурзької академії]] [[Зуєв Василь Федорович|Василь Зуєв]] (1752—1794) під час подорожі півднем України відвідав Криворіжжя. У своїй книзі «''Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до [[Херсон]]а в 1781 и 1782 году''» він пише про наявність у районі злиття рік Інгулець і Саксагань залізної руди, яку він називає «залізним шифером». Це перша в науковій літературі згадка про поклади криворізьких залізних руд.

У 1787&nbsp;р. професор [[Ліванов Михайло Георгійович]] за завданням князя [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]] дослідив околиці Кривого Рогу і знайшов тут різні руди, [[вугілля]], [[мармур]] та ін. корисні копалини. Його експедиція налічувала близько 100 осіб. Було закладено 2 шахти, які, однак, затопило водою, і Гірничий департамент визнав ці спроби безперспективними.

У 1803&nbsp;р. нижню течію р. [[Інгулець (річка)|Інгулець]] за дорученням уряду дослідив гірничий інженер Василь Піленко, який виявив запаси руди поблизу с. [[Шестірня (село)|Шестерня]] і поселення [[Кривий Ріг]].

У 1835—1837&nbsp;рр. регіон Кривого Рогу за дорученням графа і генерал-губернатора [[Новоросійський край|Новоросійського краю]] [[Воронцов Михайло Семенович|Михайла Воронцова]] досліджував гірничий чиновник П.&nbsp;І.&nbsp;Кульшин. Результати його робіт викладені в статтях в «Горном журнале» за 1836&nbsp;р. та «Одесском вестнике» за 1839&nbsp;р. П.&nbsp;І.&nbsp;Кульшин розповідає про спеціальну гірничу партію, відряджену в 1823&nbsp;р. з [[Луганський чавуноливарний завод|Луганського заводу]] для дослідження Новоросійського краю, і дає опис знайдених на півдні басейну залізних руд, які він називає «точильним каменем».
У 1869&nbsp;р. з'являється перше ґрунтовне геологічне дослідження краю&nbsp;— «''Геологический очерк [[Херсонська губернія|Херсонской губернии]]''». Його автор&nbsp;— геолог [[Барбот-де-Марні Микола Павлович|Микола Барбот-де-Марні]] (1829—1877)&nbsp;— детально описує [[Гірська порода|гірські породи]] і корисні копалини регіону&nbsp;— залізні руди, граніти, гнейси, вапняки, сланець, а також стратиграфію залізорудного басейну, наголошує на доцільності побудови залізниці між Кривим Рогом і [[Донбас]]ом.

=== Діяльність [[Поль Олександр Миколайович|Олександра Поля]] ===

У 1866&nbsp;р., оглядаючи схили [[Хутір Дубовий (Кривий Ріг)|Дубової балки]], дослідник-археолог, краєзнавець і підприємець [[Поль Олександр Миколайович|Олександр Поль]] (1832—1890), виявив поклади високоякісної залізної руди. Саме його діяльність відіграла вирішальну роль в освоєнні родовищ залізних руд на Криворіжжі. Олександр Поль користується матеріалами архіву Г. Потьомкіна, роботами В. Зуєва, П. Кульшина, М. Барбота-де-Марні, сам вкладає з 1866 по 1890&nbsp;р. близько 200 тис. крб. у геологічні дослідження краю, звертається в Гірничий департамент ([[Санкт-Петербург|С.-Петербург]]), узимку 1872&nbsp;р. відвідує гірничорудні райони [[Франція|Франції]], [[Італія|Італії]], [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Німеччина|Німеччини]]. Але спершу ставлення до його діяльності з боку російської влади негативне. [[Катеринославська губернія|Катеринославський генерал-губернатор]] В.&nbsp;Д.&nbsp;Дунін-Барковський на запит Олександра Поля відповідає: «Ваши проекты не что иное, как [[Fata Morgana|fata morgana]]<nowiki/>». У донесенні в Гірничий департамент справник [[Верхньодніпровський повіт|Верхньодніпровського повіту]] Браїловський пише про Олександра Поля: «…''его затея относительно криворожской руды маниакальна…''». Водночас професор [[Бернхард фон Котта|Бернард фон Котт]] з [[Фрайберзька гірнича академія|Фрайберзької гірничої академії]] повністю підтримав дослідження Олександра Поля і його ідею про розробку залізних руд Кривого Рогу&nbsp;— досліджені ним і хіміком [[Карл Фріче|Фрічче]] зразки руди дали унікальний результат&nbsp;— вміст заліза майже 70&nbsp;%.
[[Файл:Olexander Paul.jpg|thumb|upright|[[Поль Олександр Миколайович|Олександр Поль]]]][[Файл:Bernhard Cotta (Die Geologie der Gegenwart 1867).png|міні|left|upright|Бернхард фон Котта]]
Геологічні експедиції, які фінансує Олександр Поль, виявляють ряд багатих залізорудних родовищ. Гірничий інженер Л. Штріппельман, учасник цих досліджень, видає в [[Лейпциг|Ляйпцігу]] в 1873&nbsp;р. німецькою мовою книгу «Південно-Російські родовища магнітних залізних руд і залізного блиску». У передмові до цієї книги професор Б. фон Котт пише: «Особливо важливі відомості про велетенські поклади багатих залізних руд…, експлуатація яких… обіцяє великі вигоди, може підняти промисловість країни…». У тому ж 1873&nbsp;р. книга Л. Штріппельмана «''Южно-Рускія месторождения магнитных железных руд и железного блеска в Екатеринославской (Верхнеднепровского уезда) и Херсонской губерниях''» за перекладом і з передмовою Олександра Поля вийшла в Петербурзі.

Олександр Поль починає ставити питання розробки залізорудних родовищ у практичну площину, запрошує з цією метою гірничого інженера з [[Саксонія|Саксонії]] [[бергмайстер|бергмайстра]] Гартунга. У виданих на кошти Олександра Поля книгах Л. Штріппельмана йдеться про цілком практичні речі&nbsp;— організацію гірничовидобувних підприємств, будівництво [[металургійний завод|металургійних заводів]], різні варіанти транспортування руди, необхідні залізниці тощо. Ці книги були надіслані впливовим особам держави, банкірам, підприємцям. Нарешті сам Олександр Поль у 1870-х роках бере в аренду на 85 років землі з багатими залізорудними родовищами, плануючи поставити на них гірничо-металургійні підприємства. Плани Олександра Поля були грандіозні: побудувати близько 30 металургійних заводів на Донбасі, Кривому Розі, [[Миколаїв|Миколаєві]]. Видобувати і переробляти залізні, мідні руди, вугілля, різні глини для виробництва [[фаянс]]у, [[Порцеляна|порцеляни]], [[Скло|скла]], фарб, [[Вогнетриви|вогнетривів]] тощо.

Всі ці кваліфіковані і системні дії Олександра Поля нарешті дають позитивні плоди&nbsp;— чиновництво в С-Петербурзі зацікавлюється регіоном Кривого Рогу. У 1873&nbsp;р. Морське міністерство направляє капітан-лейтенанта Л.&nbsp;П.&nbsp;Сємєчкіна для огляду родовищ залізних руд. Він оцінює їх запаси в 5,39&nbsp;млрд [[пуд]]ів і підтримує ідею Олександра Поля про [[Катерининська залізниця|залізницю Кривий Ріг&nbsp;— Донбас]]. У тому ж 1873&nbsp;р., за дорученням Російського технічного товариства, дослідження на Криворіжжі проводить Г.&nbsp;П.&nbsp;Федосеєв. У 1874&nbsp;р. район р. Саксагань дослідив професор Е.&nbsp;М.&nbsp;Клем, окремо від нього&nbsp;— гірничий інженер Е. Фельско, який вважав доцільним будівництво металургійного заводу в Олександрівську ([[Запоріжжя]]). Е. Фельско називає багатий на залізні руди Кривий Ріг «Золотим Рогом». У 1875&nbsp;р. інженер М. Носов теж підтверджує дані розвідок, організованих О. Полем, і називає Криворізьке родовище залізних руд «другим [[Уральські гори|Уралом]]<nowiki/>». У 1875&nbsp;р. уряд «высочайше» затверджує проект залізниці.[[Файл:Конткевич Станіслав Осипович.jpg|thumb|upright|Станіслав Конткевич]]Крім того, з 70-80-х років XIX&nbsp;ст. регіон досліджували видатні гірничі інженери та геологи, серед яких слід відзначити ім'я [[Конткевич Станіслав Осипович|С.&nbsp;О.&nbsp;Конткевича]], який створив першу геологічну карту Кривбасу (опублікована в «Горном журнале» за 1880&nbsp;р.), а також узагальнив дослідницькі дані.

На межі XIX-ХХ ст. дослідження залізорудного Кривого Рогу ще більш активізується. Виходять друком узагальнюючі праці П. Рубіна, К. Соколовського, М. Соколова. За завданням Геологічного комітету регіон досліджують інженер-геолог О.&nbsp;В.&nbsp;Фаас, гірничий інженер В. Кузнєцов, крім того, дослідження проводять К. Богданович, В. Тарасенко, з 1916&nbsp;р.&nbsp;— професор Катеринославського гірничого інституту [[Танатар Йосип|Й.&nbsp;І.&nbsp;Танатар]].

Геологічний комітет своїм рішенням від 20 травня 1906&nbsp;р. активізує геологорозвідувальні роботи. Активно залучається бурильна техніка, розвідувальні свердловини сягають рівня 266&nbsp;м. Багата залізна руда, як виявляється, є і на цих глибинах, вміст заліза&nbsp;— 64&nbsp;%. У цей час запаси криворізьких руд оцінюються у 87&nbsp;млн тонн із вмістом заліза 40-60&nbsp;%. При цьому фахівці вважали, що розвідана руда буде видобута за 30 років (тобто до 1936&nbsp;р.). Зауважимо, що оцінки були дуже різними і весь час підвищувалися. Так спеціальна комісія ХХІІІ з'їзду гірничопромисловців [[Південь Росії|Півдня Росії]] в 1898&nbsp;р. оцінює запаси руди в 3,453&nbsp;млрд пудів, а в 1910&nbsp;р. вже у {{s|12,5 млрд пудів}}. Ці цифри далекі від сьогоднішніх оцінок&nbsp;— близько 21&nbsp;млрд тонн розвіданих запасів залізних руд (2001&nbsp;р.).

Наступні кроки у вивченні Криворізького залізорудного басейну пов'язані із застосуванням нових методів і нової техніки досліджень. У 1923&nbsp;р. розпочато [[Магнітна зйомка|магнітну зйомку регіону,]] у 1925&nbsp;р.&nbsp;— систематичну [[Гравіметрична зйомка|гравіметричну зйомку]], у цьому ж році закуплені перші бурові верстати з алмазними коронками. У 1930—1931&nbsp;рр. геологи Кривбасу здійснили зйомку басейну у масштабі 1:500, склавши відповідні карти. У 1932&nbsp;р. з'явилася фундаментальна робота [[Світальський Микола Гнатович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Світальського]], [[Фукс Едуард Карлович|Е.&nbsp;К.&nbsp;Фукса]] та ін. «Залізорудні родовища Кривого Рогу», яка до середини ХХ ст. була найповнішим описом залізорудного басейну.

=== Перші товариства ===
[[Файл:Екатеринослав._Екатеринославский_проспект._12.jpg|ліворуч|міні|Управління залізниці в [[Дніпро (місто)|Катеринославі]]]]
Свідоцтва стародавньої розробки залізної руди в Криворізькому басейні і залишки плавильних печей були виявлені ще С. Конткевичем у другій половині XIX&nbsp;ст. Зокрема, ним подано опис стародавньої виробки в гирлі [[Червона Балка Північна|балки Червона]]. У 1949&nbsp;р. Б. Граков виявив залишки стародавньої рудні в Гайдамацькій печері Дубової балки. Тут же були знайдені дві домниці.
Ці та інші артефакти давніх гірничо-металургійних робіт свідчать про обізнаність наших предків з Криворізькими родовищами залізних руд і технологією виплавки з них заліза ще за кілька століть до нашої ери. З плином часу, війнами, зміною влади ці дані були втрачені.

В нові часи першими практичними діями з освоєння залізорудних родовищ Криворіжжя стали створення в 1880&nbsp;р. [[Акціонерне товариство|акційного товариства]] «Залізні руди Кривого Рога» і відкриття в 1881&nbsp;р. [[Саксаганський рудник|Саксаганського рудника]].
[[Файл:Krivoi-Rog_Iron_Mining_Company_Stocks_06.JPG|праворуч|міні|Цінні папери французького акціонерного товариства «Руди Кривого Рогу», 1920]]
Створення товариства пов'язане з ім'ям Олександра Поля, який знайшов зацікавлених інвесторів для розробки залізорудних родовищ у [[Франція|Франції]]. Він разом з підприємцем, генеральним директором Товариства Паризько-Ліонської залізниці [[Поль Талабо|Полем Талабо]] і організовує в Парижі компанію «Залізні руди Кривого Рогу» з капіталом 5&nbsp;млн [[Французький франк|франків]]. Його основні акціонери: Товариство [[Mokta-el-Hadid]], [[Société Générale]], відомі французькі підприємці металургійної промисловості, зокрема директор «Сталеплавильного Товариства для флоту і залізниць Франції» П'єр-Луї де Монгольф'є. Цікавий факт&nbsp;— акції товариства «Залізні руди Кривого Рогу» були розібрані за 24 години&nbsp;— такий колосальний інтерес викликало починання українського дослідника і підприємця Олександра Поля у Європі. Технічним директором компанії був обраний [[Альфонс Паран]], директори-розпорядники і представники у Кривому Розі&nbsp;— Олександр Поль та С. Яницький. Директор виробництва у Кривому Розі&nbsp;— гірничий інженер С. Конткевич.

Уряд Росії затвердив статус [[Закрите акціонерне товариство|ЗАТ]] «Залізні руди Кривого Рогу» 5 травня 1881&nbsp;р. і майже одночасно розпочалося будівництво [[Катерининська залізниця|Криворізької залізниці]]. На першому [[Саксаганський рудник|Саксаганському руднику]] (директор С.&nbsp;О.&nbsp;Конткевич) у 1881&nbsp;р. було видобуто 555 тис. тонн руди, яку з 1883&nbsp;р. купувало «<nowiki/>[[Джон Юз|Новоросійське товариство Юза]]<nowiki/>».

У 1885&nbsp;р. утворюється «<nowiki/>[[Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв|Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізоробного і рейкового виробництва]]<nowiki/>». Воно відкриває Рудник Лихмана (за ім'ям селянина, на землях якого збудовано рудник). Тут у 1885&nbsp;р. видобувають 400 тис. пудів залізної руди.

=== Розвиток рудовидобування ===
[[Файл:1899 in Kryvyi Rih 08.jpg|міні|Гданцівський чавуноливарний завод]]
У 1886&nbsp;р. видобуток залізних руд у Криворізькому басейні вже здійснювали:
* «Залізні руди Кривого Рогу»&nbsp;— близько 3,3&nbsp;млн пудів;
* «Новоросійське товариство»&nbsp;— 1,3&nbsp;млн пудів;
* «Південно-Російське Дніпровське товариство»&nbsp;— близько 295 тис. пудів.

У 1888&nbsp;р. до них приєднується «<nowiki/>[[Олександрівський Південно-Російський завод|Брянське товариство]]<nowiki/>».

У 1890&nbsp;р. «Товариство криворізьких залізних руд» заклало першу доменну піч, чим дало початок [[Гданцівський чавуноливарний завод|Гданцівському чавуноливарному заводу]].

Наприкінці XIX&nbsp;ст. у Криворізькому басейні працювало 32 рудники. У 1898&nbsp;р. було видобуто 12&nbsp;млн пудів залізної руди.

== Характеристика басейну ==
[[Файл:1899_in_Kryvyi_Rih_10.jpg|міні|[[Гданцівський чавуноливарний завод]]. Рудники заводу, 1899.]]
У геоструктурному відношенні являє собою [[синклінорій]] у межах [[Український щит|Українського щита]]. Промислові запаси залізних руд близько 18&nbsp;млрд т. Вони пов'язані з так званою криворізькою серією [[Протерозойський еон|протерозою]]. В межах басейну виявлено близько 300 рудних тіл, глибина залягання їх понад 2700&nbsp;м, подекуди вони виходять на поверхню. Поряд з багатими мартитовими й гематито-мартитовими рудами (із вмістом заліза 51…66&nbsp;%) є значні запаси бідних (22…38&nbsp;% заліза) руд&nbsp;— залізистих [[кварцит]]ів, що потребують збагачення.
Басейн являє собою смугу залізистих порід шириною від 2 до 7&nbsp;км, що простягаються з півдня на північ більше ніж на 100&nbsp;км у басейні річок [[Саксагань]] та [[Інгулець (річка)|Інгулець]] від [[Жовті Води|Жовтих Вод]] до широти [[Каховське водосховище|Каховського водосховища]], займаючи площу понад трьохсот км².
[[Файл:Kryvyi Rih Region Map 1914.jpg|міні|праворуч|Карта промислового регіону, [[1914]]]]
Басейн знаходиться у межах Українського щита в Криворізько-кременчуцькій структурно-металогенічній зоні, для якої характерний розвиток таких формацій: джеспілітової, кременисто-сланцевої, кременисто-карбонатно-пісковикової, метаконґломерат-пісковикової, метаандезит-базальтової. Поширення утворень джеспілітової формації зумовлює наявність промислових родовищ залізних руд, які представлені багатими рудами і рудами, що потребують збагачення (залізисті кварцити). Серед багатих руд генетичними типами є [[Метаморфічні гірські породи|метаморфічні руди]], які збагачені в зоні [[гіпергенез]]у. До цього типу належить близько 85&nbsp;% багатих руд басейну. Утворення, які вміщують залізні руди, входять до складу п'яти світ: [[Новокриворізька світа|новокриворізької]], [[Скелеватська світа|скелеватської]], [[Саксаганська світа|саксаганської]], [[Гданцівська світа|гданцівської]], [[Глеєватська світа|глеєватської]] . Залізні руди приурочені головним чином до саксаганської світи, яка складається із семи горизонтів залізистих кварцитів і
кварцито-сланців загальною потужністю до 1500&nbsp;м, що чергуються, часом зливаються і виклинюються. [[Рудне тіло|Рудні тіла]] пластової, стовпчастої, гніздової, штокоподібної форми. Породи криворізької серії зібрані в складчасту структуру субмеридіо-нального простягання.

* ристість знаходиться в межах 18—25&nbsp;%. Об'ємна вага їх коливається від 3,3 до 3,8 т/м<sup>3</sup>. Масова частка вологи в рудах не перевищує 4—4,5&nbsp;%.

У магнетитових [[кварцит]]ах [[вкрапленість]] [[магнетит]]у коливається від суцільної і грубозернистої до пилоподібної. Переважний розмір вкрапленості в рудних шарах становить 0,15—0,18&nbsp;мм, у змішаних&nbsp;— 0,07—0,12&nbsp;мм, а в нерудних&nbsp;— 0,04—0,08&nbsp;мм. Магнетит залізистих кварцитів утворює з іншими мінералами чотири типи зрощень: 
#Субідіоморфні. Мінерали контактують один з одним; границі мінералів, що примикають, правильні, рівні, рідше злегка звивисті; самі мінерали досить ідіоморфні. #Пойкілітові. Зерна одного мінералу спостерігаються у вигляді включень. За розмірами включень пойкілітові зрощення бувають крупновкраплені (0,05—0,07 мм), середньовкраплені (0,03—0,05 мм) і тонковкраплені&nbsp;— емульсійні (0,01—0,001&nbsp;мм і менше). 
#Мірмекітоподобні: мінеральні індивіди, що проникають друг у друга, тісно зростаються між собою. 
#Особливі види зрощень, обумовлені заміщенням. Мірмекитоподібні і пойкілітові типи зрощень у порівнянні із субідіоморфними обумовлюють необхідність дуже тонкого подрібнювання для одержання високосортних концентратів.

Залізорудна формація складається із семи перешарованих горизонтів (шарів) сланців і залізистих порід. У північній частині басейну виділяють ще восьмий і дев'ятий горизонти.

* І й ІІ горизонти представлені магнетитовими роговиками з великим змістом залізистих силікатів і карбонатів та червоносмугастих магнетито-мартитовими роговиками із силікатами і карбонатами. Потужність залізорудних горизонтів 30—40&nbsp;м, які розділяють сланцеві пачки на 5—15&nbsp;м. Вміст заліза 30—35&nbsp;%.
* ІІІ горизонт&nbsp;— магнетито-карбонатних чи мартитових роговиків з численними прошарками сланців. Потужність 5—15&nbsp;м, вміст заліза 25—30&nbsp;%.
* IV горизонт&nbsp;— середньосмугастих магнетитових і карбонатно-силікатно-магнетитових роговиків. Потужність 40—60&nbsp;м, вміст заліза 34—37&nbsp;%.
* V горизонт представлений тонкошаровими «синіми» джеспілітами, з рудними мінералами&nbsp;— мартитом і дрібно розсіяним гематитом. Потужність від 30 до 130&nbsp;м. Вміст заліза 35—42&nbsp;%.
* VI горизонт&nbsp;— середньо-грубошарових мартитових роговиків з окремими ділянками неокиснених магнетитових роговиків і пачками мартито-гематитових джеспілітів. Потужність горизонту 50—150&nbsp;м. Вміст заліза 32—37&nbsp;%.
* VII горизонт&nbsp;— червоно-мартитових і мартитових роговиків з пачками червоних роговиків і ділянками магнетитових роговиків з карбонатами і силікатами. Потужність горизонту 100—600&nbsp;м. Вміст заліза 20—30&nbsp;%.

Видобуток багатих магнетито-гематито-мартитових руд здійснюється підземним способом. Глибина видобутку досягла 850—1200&nbsp;м. Залізисті кварцити (магнетитові) видобуваються переважно на [[Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат|Новокриворізькому]], [[Південний гірничо-збагачувальний комбінат|Південному]], [[Північний гірничо-збагачувальний комбінат|Північному]], [[Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат|Інгулецькому]] і [[Центральний гірничо-збагачувальний комбінат|Центральному]] гірничо-збагачувальних комбінатах відкритим способом, на більшості кар'єрів глибина видобутку становить близько 300&nbsp;м.

У Кривбасі сконцентровано 21&nbsp;млрд т розвіданих запасів залізних руд.

== Видобувні роботи ==
[[Файл:12-110-0164._Адмінбудинок_рудоуправління.JPG|міні|Будинок рудоуправління ім. Кірова, вулиця Симбірцева]]
Багаті руди басейну розробляють шахтним способом, а бідні&nbsp;— [[кар'єр]]ним. Шахти входять у виробниче об'єднання «[[Кривбасруда]]», [[рудник]]и «<nowiki/>[[Рудник «Суха Балка»|Суха Балка]]<nowiki/>» і [[Рудник імені Кірова (Кривбас)|Галковського]]. Максимальний обсяг видобутку багатих руд на шахтах басейну, досягнутий в 1975 році, склав 48,7&nbsp;млн тонн. Максимальний річний видобуток товарної залізної руди в 120 мільйонів тонн був досягнутий у 1978 році. Значними темпами обсяги виробництва залізної руди почали знижуватися з 1991 року, і в 1997 році видобуток багатих руд склав всього 10&nbsp;млн тонн.

Промисловий комплекс басейну на поч. XXI&nbsp;ст. може видобути щорічно до 190&nbsp;млн т сирої залізної руди і переробити її в 70&nbsp;млн т товарної продукції. На початку XXI&nbsp;ст. в басейні діють 9 шахт, 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, що ведуть видобуток руди на 9 кар'єрах. Усього з початку промислового освоєння надр Кривбасу видобуто 5,5&nbsp;млрд т залізорудної сировини. На 01.01.2003 року щороку видобувається близько 50&nbsp;млн т, у тому числі відкритим способом 37&nbsp;млн т. Перспективи басейну пов'язані з подальшим поширенням виробництва залізних руд за рахунок збагачених оксидованих залізистих кварцитів і значного збільшення видобутку магнетитових кварцитів підземним способом.

== Див. також ==
{{Проект|Кривий Ріг}}
* [[Кривий Ріг]]
* [[Білозерський залізорудний район]]
* [[Керченський залізорудний басейн]]
* [[Кременчуцька магнітна аномалія]]
* [[Історія освоєння мінеральних ресурсів України]]

== Джерела та література ==
* Енциклопедiя Криворiжжя: у 2-х тт./Упорядник В.&nbsp;П.&nbsp;Бухтiяров. Кривий Рiг: ЯВВА,2005.
* ''М.&nbsp;Р.&nbsp;Плющ, Д.&nbsp;В.&nbsp;Грузін''. [http://www.history.org.ua/?termin=Krivorіzkiy_Zalіzorudniy_Basein Криворізький залізорудний басейн] // {{ЕІУ|5|327}}
* ''Л.&nbsp;С.&nbsp;Галецький''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=655 Криворізький залізорудний басейн] // {{ЕСУ}}

=== Література ===
* ''[[Гайко Геннадій Іванович|Гайко Г.]], [[Білецький Володимир|Білецький В.]], [[Мікось Тадеуш|Мікось Т.]], [[Хмура Януш|Хмура Я.]]'' Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії).&nbsp;— Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009.&nbsp;— 296 с.
* Гайко Г. І., Білецький В.&nbsp;С.&nbsp;Історія гірництва: Підручник.&nbsp;— Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013.&nbsp;— 542 с.
* {{ГЕС3}}
* Криворізькому залізорудному басейну — 125 : [док. і матеріали (1873—1941)]. — Кривий Ріг : Вид. дім, 2007. — 535 с. : іл., табл. ; 25 см. — Текст: укр., рос. — Бібліогр.: с. 169—182 (377 назв). — Геогр. покажч.: с. 507—520. — Імен. покажч.: с. 521—535. — 50 пр. — ISBN 978-966-2915-57-0
* Критерії екологічної і геолого-економічної оцінки та мінералогія відходів гірничо-металургійного комплексу Кривбасу: монографія / С.&nbsp;О.&nbsp;Довгий, В.&nbsp;В.&nbsp;Іванченко, М.&nbsp;М.&nbsp;Коржнев та ін. ; НАН України, Ін-т телекомунікацій і глобал. інформ. простору.&nbsp;— Київ: Ніка-Центр, 2013.&nbsp;— 228 с. : іл.&nbsp;— Бібліогр.: с. 207—215 (126 назв).&nbsp;— ISBN 978-966-521-011-6
* ''Шерстюк Н.&nbsp;П'', [[Хільчевський Валентин Кирилович|''Хільчевський В.&nbsp;К.'']] [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=VFEIR&P21DBN=VFEIR&Z21ID=&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=DOC%2FREP0000641%2EPDF  Особливості гідрохімічних процесів у техногенних і природних водних обє'ктах Кривбасу: Монографія] [Електронний ресурс] /&nbsp;— Дніпропетровськ: Акцент, 2012.&nbsp;— 263 с.

== Посилання ==
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu/geograf/2007_14/PART1/istoruchni%20landwaftu.pdf Історичні ландшафти території залізорудних рудників тарапаківського пласта міста Кривого Рога]
{{бібліоінформація|#AFD6FF}}
{{Портали|Гірнича справа|Дніпропетровська область|Географія України|Україна|Геологія}}

[[Категорія:Криворізький залізорудний басейн| ]]
[[Категорія:Кривий Ріг]]
[[Категорія:Геологія України]]
[[Категорія:Геологія Кіровоградської області]]
[[Категорія:Географія Дніпропетровської області]]
[[Категорія:Історія Кривого Рогу]]