Перегляд вихідного коду сторінки Косів

{{НП України
| назва             = Косів
| прапор            =Kosiv_h.png
| опис прапора      = Прапор міста Косова
| герб              =Kosów_COA.png
| опис герба        = Герб міста Косова
| зображення        = Косів, захід сонця за г. Сопка.jpg
| регіон            = [[Івано-Франківська область]]
| район             = [[Косівський район]]
| код КОАТУУ        = 2623610100
| засноване         = [[1424]]
| магдебурзьке право = 
| агломерація        = 
| статус             = 
історичне місто, [[місто-курорт]]
| поділ              = 
| населення          = {{зменшення}} {{Formatnum:8627}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
| площа              = 11.38
| ref-площа          =
| густота            = 743
| поштові індекси    = 78600-78604
| код                = 3478
| висота             =
| водойма = річка [[Рибниця (річка)|Рибниця]]
| станція            = {{ст.|Вижниця}}
| відстань           = 12
| залізниця о        =
| ref-залізниця о    =
| автошлях о         =
| ref-автошлях о     =
| фізична о          =
| ref-фізична о      =
| залізниця с        =
| фізична с          =
| автошлях с         =
| міста-побратими    =
| день міста = [[7 липня]] (Івана)
| рада       = [[Косівська міська рада]]
| адреса     = 78600, Івано-Франківська обл., м. Косів, майдан Незалежності, 11
| веб-сторінка = [http://kosivmr.if.ua Косівська міська рада]
| мер        = Юрій Олександрович Плосконос
| ремарки    =
}}
{{Otheruses}}
'''Ко́сів'''&nbsp;— місто в [[Україна|Україні]], районний центр [[Косівський район|Косівського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]], адміністративний центр [[Косівська районна рада|Косівської районної ради]], адміністративно-торговельний осередок галицької [[Гуцульщина|Гуцульщини]]. Розташоване біля підніжжя [[Українські Карпати|Українських Карпат]], у долині річки [[Рибниця (річка)|Рибниці]], притоці [[Прут (річка)|Прута]]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 16 липня 2001 року №&nbsp;878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України»&nbsp;Косів&nbsp;одержав статус історичного міста.<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п Постанова Кабінету Міністрів від 16 липня 2001 року №&nbsp;878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України»]</ref>

У вересні 2004&nbsp;року місту&nbsp;Косів&nbsp;надали новий статус&nbsp;— ''[[місто-курорт]] Косів''.

== Історія ==

=== Початковий період та «доавстрійські» часи ===
Найдавніша історична згадка про Косів відноситься до [[1424]] року: великий князь литовський [[Свидригайло]] подарував село «вірному слузі» Максимові Владу Драгосиновичу.

Поселення стало містом у другій половині XVI&nbsp;ст. за польсько-литовської доби завдяки цінним покладам солі. До того часу за чверть [[миля|милі]] від села Косів (тепер [[Старий Косів]]) існувала соляна баня, в якій із добутої сировиці виварювали сіль. І село, і баня були королівською (державною) власністю&nbsp;— і тому адміністративно входили до Снятинського староства та підпорядковувалися [[староста|старості]]&nbsp;— представникові короля. [[Снятинські старости]], користуючись своїм правом, орендували косівську баню та мали з неї дохід, а приблизно в [[1560]] тодішній староста Генчинський заснував при ній містечко [[Риків (Косів)|Риків]]. Після його смерті піддані та слуги [[Юрій Язловецький|Юрія Язловецького]], якому дісталося в земельне орендне володіння село Косів, учинили збройний наїзд на Риків і зруйнували його, а соляну баню захопив Язловецький.

За якийсь час містечко було відновлено під сучасною назвою: податковий реєстр [[1579]] року, поряд із назвою ''«Koszow, villa»'' (Косів, село), фіксує ''«Koszow, oppidum»'' (Косів, містечко). У цьому ж документі Косів виступає як приватне [[містечко]], власник якого&nbsp;— син Єжи (Юрія) Язловецького Міхал. Опинившись у шляхетській власності, Косів відокремився від Снятинського староства й утворив разом з чотирма селами окрему Косівську волость у володінні [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхала Язловецького]]. До розпаду Польського королівства Косів залишався приватним&nbsp;— і передавався у спадок від одного власника до іншого.

Двічі місто було спалене й знищене: восени [[1621]]&nbsp;— турками, татарами, [[волохи|волохами]] (підданими [[Османська імперія|Османської імперії]]), а в лютому [[1624]]&nbsp;— [[буджак|буджацькими]] татарами.

Видобуток та виробництво солі вимагали зайнятості багатьох робітників і ремісників. Чудовий клімат приваблював сюди поселенців, завдяки чому добре розвинулось садівництво. Дбаючи про збільшення прибутків, власники Косова заохочували [[євреї]]в різними привілеями тут поселятися, а ті успішно займалися торгівлею, орендою маєтків та промислових закладів (солярня, млини, корчми та ін.), збиранням податків тощо. У центральній частині (середмісті) переважало єврейське населення, а на околицях, що були спершу окремими селами ([[Монастирське (Косів)|Монастирське]] і [[Москалівка (Косів)|Москалівка]]), жили переважно українці. У Косові разом із його околицями налічувалось близько 50 відсотків [[українці]]в, 35&nbsp;— [[євреї]]в і 15&nbsp;— [[поляки|поляків]]. Багато з них швидко збагачувалося. Це привертало увагу [[опришки|опришків]]. Вони часто нападали на місто, зокрема під керівництвом Василя Лунги ([[1698]]), Пинті та Пискливого ([[1704]]), Баюрака ([[1750]]). Приблизно [[1740]] до шляхетського двору в Косові підступив [[Довбуш Олекса|Олекса Довбуш]] і чомусь «посилав рушниці до двора», але не нападав. Після страти Довбуша, за легендою, один з шматків його тіла польська влада розмістила на Міській горі для залякування опришків. [[1759]] у зв'язку з активізацією опришківського руху було організовано головну стоянку карального війська проти опришків, яке очолив Тадеуш Дідушицький, тодішній власник Косова, галицький хорунжий.

=== У складі Австрійських імперій ===
[[Файл:Kossow 1867 Kosiv.jpg|міні|Австрійська марка, погашена в Косові 1867]]
За австрійських часів життя стало впорядкованішим. За патентами від [[1773]], [[1778]] і [[1786]]&nbsp;рр., спрямованими на одержавлення солі, косівські соляні маєтки, тобто містечко з довколишніми селами, перейшли з приватної власності в державну. Адміністративно воно кілька років належало до Червоноруського округу («циркулу»), згодом&nbsp;— до Станіславівського і, нарешті, Коломийського. З упровадженням [[1867]] нового устрою Косову надали статус [[Косівський повіт|повітового міста]], унаслідок чого вся адміністративно-політична влада була передана повітовому управлінню&nbsp;— староству, очолюваному старостою та підпорядкованому безпосередньо галицькому намісництву у [[Львів|Львові]]. Крім солеваріння, розвивалися мистецькі промисли&nbsp;— [[різьба]], [[вишивка]], [[килим]]арство, кераміка. [[1850]] було засновано ткацьке товариство, Косів став центром ткацтва. [[1882]] ткацьке товариство заснувало ткацьку школу. Наприкінці XIX&nbsp;ст. почала розвиватися дуже перспективна курортна галузь.

Косів славиться узорними тканинами&nbsp;— художніми виробами ручного ткацтва, які використовуються для оздоблення житла і виготовлення одягу. У 2-й половини 20 століття поширеним типом художніх тканин узорноткані верети з поперечними смугами, ліжники, поліхромні пояси з багатим візерунком та ін. Широкого розвитку косівські узорні тканини набули з 40-х років [[ХХ]] ст. В цей період у Косові та навколишніх селах створено ряд ткацьких артілей, які згодом укрупнено і реорганізовано у фабрики. Найбільшу кількість художньої текстильної продукції виробляють тепер у Косові «Гуцульщина» та художньо-виробничий комбінат. Художні тканини (килими, верети, ліжники, накидки на крісла, рушники, скатерки, пошивки, одягові тканини тощо) виготовляються в основному з вовняної пряжі. Техніка виготовлення косівських узорних тканин здебільшого човникова, але поширена й килимова, застосовують також і ручний перебір та ткання дощинкою. Найбільш характерними для косівських тканин є поперечносмугасті узори, виконані в яскравих, золотисто-жовтих кольорах, що доповнюються блакитним, зеленим, фіолетовим та білим.

=== Національне відродження ===
У рамках українського національного відродження, що відбувалося у всій Галичині, у Косові на зламі XIX—XX&nbsp;ст. значний вплив мала Українська радикальна партія. Одним із засновників її, поряд з [[Іван Франко|Іваном Франком]] та іншими діячами, був косівчанин Михайло Павлик. Діяли товариства «Січ», «Воля», «Жіноча громада», «Просвіта». 19 липня 1914&nbsp;р. зведено пам’ятник Тарасові Шевченку.<ref>[https://drive.google.com/file/d/0B4PrHWGimGhHVHZ2LWx2UnVWd2s/view Б.&nbsp;Гаврилів, М.&nbsp;Косило. Пам'ятники Тарасові Шевченкові на Прикарпатті.&nbsp;— «Краєзнавець Прикарпаття», №&nbsp;23.]</ref> У червні [[1914]] було створено перший відділ стрілецтва «Кіш Січових стрільців». На початку світової війни повітова управа УСС набирала добровольців для боротьби на боці [[Австро-Угорська імперія|Австрії]]. Від осені [[1914]] до початку літа [[1915]] і від літа [[1916]] до літа [[1917]] Косів двічі захоплюла російська армія, яка при відступі чинила страшні погроми й грабунки. Після розпаду [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорщини]] (листопад [[1918]]) була встановлена [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західно-Українська Народна Республіка]], яка проіснувала до травня [[1919]]. З [[26 травня]] до кінця серпня місто було захоплено румунськими військами. Згодом разом з багатьма іншими землями Західної України увійшло до складу [[Друга Річ Посполита|Польщі]] і [[Косівський повіт]] включений до [[Станіславське воєводство|Станіславівського воєводства]].

== Після анексії Польщею ==
За Польщі продовжували розвиватися мистецькі промисли, зокрема, виробляли продукцію килимарні «Гуцульське мистецтво», Грунковського, Медведчука, Гільмана, трикотажні Шніберга і Рунда. Особливо збільшився приплив літників і курортників, річна відвідуваність яких становила близько 3 тис. осіб, а обслуговувала їх широка мережа пансіонатів. Розквіт соляної промисловості гальмувався, а в [[1938]] солярню було остаточно зупинено.

Діяли українські товариства «[[Бесіда]]», «[[Союз українок]]», «[[Просвіта]]» (голова [[Рондяк Петро|П. Рондяк]]), «[[Луг (товариство)|Луг»]], «[[Пласт (організація)|Пласт»]], «[[Каменярі]]», «Відродження», українські партії [[Українська радикальна партія 1890|Українська соціалістично-радикальна партія]], нелегально&nbsp;— [[КПЗУ]] з прибудівками&nbsp;— комсомолом і [[Міжнародна організація допомоги борцям революції|Міжнародною організацією допомоги борцям революції]], осередок підпільної [[Організація українських націоналістів|ОУН]], польське товариство приятелів Гуцульщини, єврейське спортивне товариство «[[Маккабі]]» та культурне «[[Мерказ Рухані]]». У цей період творила династія косівських гончарів [[Рощиб'юки|Рощиб'юків]], а також [[Павлина Цвілик]].

[[1 квітня]] [[1929]]&nbsp;р. розпорядженням Ради Міністрів місто Косів було значно розширене за рахунок приєднання частин сіл [[Старий Косів]] і [[Вербовець (Косівський район)|Вербовець]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19280970861 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 listopada 1928 r. o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem.] {{ref-pl}}</ref>.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 26 березня 1934&nbsp;р. територія міста розширена шляхом приєднання села Москалівка<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340290253 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem.] {{ref-pl}}</ref>.

=== Радянсько-московська окупація ===
[[22 вересня]] [[1939]] в Косові була встановлена радянська влада. Під лозунгом допомоги пригнобленим «братам-українцям» були націоналізовані пансіонати, килимарні, млини, крамниці та інші господарства, що контролювалися переважно поляками та євреями. Почала працювати середня школа з [[українська мова|українською мовою]] навчання. На базі ткацької було створено багатопрофільну промислову школу гуцульського мистецтва. Одночасно радянська влада ліквідувала українські політичні партії, організації, кооперативи, а в ніч на [[19 грудня]] [[1940]] в пошуках уявних «ворогів народу» було заарештовано й знищено 18 чоловіків.

=== Друга світова війна ===
На початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], Косів [[1 липня]] тимчасово захопили союзницькі з Німеччиною угорські війська, які грабували крамниці, пансіонати, оселі, звідки забирали посуд, білизну, столи, крісла, малюнки, вікна, двері й усе це вивозили в Угорщину, однак утворенню української адміністрації не перешкоджали. Німці, перебравши в серпні владу від угорців, розпочали серію терористичних акцій: у перші ж дні негайно арештували й розстріляли діячів [[ОУН]], які при угорцях масово вийшли з підпілля. [[16 жовтня|16]]-[[17 жовтня]] [[1941]] рано-вранці німці несподівано оточили єврейські квартали, вигнали всіх на вулиці й колонами проводили до в'язниці, а звідти підвозили Пістинською вулицею до гори, а потім відвели до великих ям, викопаних на Міській горі. Примушували роздягатися, а тоді підводили до краю ями і вбивали пострілами в голову. Не було пощади ні жінкам, ні старим, ні немовлятам. Решту вивозили в гетто ([[Коломия]]) і згодом розстрілювали в Шепарівському лісі. Сотні людей забрали на роботу до [[Третій Рейх|Німеччини]]; створили штучний голод.

Для захисту населення від сваволі німецької влади в червні [[1943]] провід [[ОУН]] організував у карпатських лісах Українську Народну Самооборону (УНС), яку [[27 січня]] [[1944]] було включено до [[УПА]].

=== Радянські часи ===
[[31 березня]] [[1944]] Косів захопила [[Червона армія]], а гірський терен за містом&nbsp;— угорці. До літа місто залишалось на лінії фронту, унаслідок чого зазнало значних руйнувань. Після невдачі тривалих визвольних змагань УПА та СБ (таємна поліція ОУН) удруге запанувала більшовицька влада, яка розправлялася з підкореним народом, організовуючи розстріли та депортації «ненадійних елементів». У повоєнний період вона гальмувала розвиток курортництва, натомість пріоритетності надала народним художнім промислам, були різьбярська артіль «[[Гуцульщина]]» та килимарські фабрики ім. Тараса Шевченка та ім. Івана Франка, на базі яких [[1968]] почали діяти виробничо-художні об'єднання «Гуцульщина», художньо-виробничі майстерні Спілки художників.

У 1969 році в Косові було засновано один з перших рок-гуртів в Україні&nbsp;— [[Гуцули (рок-гурт)|«Гуцули»]].

[[Файл:Автостанція Косів.JPG|міні|Автостанція Косів]]

=== Період відновлення Незалежності України ===
[[Файл:Kraina Mriy DSCN2171.jpg|міні|[[Гуцульська кераміка|Косівська кераміка]].]]
Після відновлення Україною незалежності зусилля Косова було спрямовано на відродження культури, духовного життя, економіки. У цьому напрямі діють різні громадські організації, політичні партії, церковні громади, а також міська влада, яка виклопотала спеціальний статут курортного міста.

Косів має надзвичайно великий потенціал, щоб стати культурним центром Гуцульщини. Для цього є усі передумови&nbsp;— митці, що передають уміння з покоління в покоління, визнані художні школи, поетичність косівчан, і розташування в серці Гуцульщини. Край легенд та переказів, місця слави опришків, мальовнича природа окреслює стратегію розвитку Косівщини у напрямку розвитку туристичного бізнесу.

За кількістю [[зелені насадження|зелених насаджень]] на душу населення Косів [[2004]] року входив до першої вісімки міст України (65,2 м² на 1 мешканця&nbsp;— при міжнародній нормі не менше 20 м²).

== Відомі люди ==
* [[Андріюк Василь Васильович]]&nbsp;— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
* [[Андрусів Наталка Юліанівна]]&nbsp;— українська оперна співачка.
* Балагурак Дмитро Васильович (псевдо&nbsp;— «Скоба», «А-32»; травень 1924, с. Москалівка&nbsp;—  8 квітня 1953, м. Київ)&nbsp;— чотовий сотні ім. Богуна куреня «Гайдамаки» ТВ 21 «Гуцульщина» (1945—1948), референт СБ Косівського надрайонного проводу ОУН; [[Лицарі ОУН та УПА|відзначений]] Бронзовим хрестом бойової заслуги (31.08.1947)<ref>ГДА СБУ.&nbsp;— Ф. 13.&nbsp;— Спр. 376.&nbsp;— Т. 60.&nbsp;— Арк. 257; Архів УСБУ ІФО.&nbsp;— Ф. 4.&nbsp;— Спр. 31007.&nbsp;— Т. 4; Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1952 / упоряд. ''Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. ''– Київ; Торонто, 2015.&nbsp;— С. 828.</ref>.
* [[Библюк Нестор Іванович]]&nbsp;— український вчений-лісівник.
* [[Блавацький Володимир Іванович]]&nbsp;— видатний український [[актор]], [[режисер]].
* Боднар Михайло&nbsp;— доктор права, адвокат, провадив адвокатську практику в хаті Хаїма Камілла 1924 року<ref>[http://libraria.ua/numbers/192/22023/?PageNumber=6&ArticleId=820466&Search=Йосиф%20Гурик Діло].&nbsp;— 1924.&nbsp;— С. 6.</ref>
* [[Гаюк Володимир Васильович]]&nbsp;— [[заслужений працівник культури України]].
* [[Гавриш Остап]]&nbsp;— український композитор.
* [[Держипільський Ростислав Любомирович]]&nbsp;— український театральний режисер і актор.
* [[Ігнатюк Василь Іванович]]&nbsp;— майстер різьби по дереву.
* [[Кабин Микола Павлович]]&nbsp;— майстер різьби по дереву.
* [[Кабин Василь Іванович]]&nbsp;— майстер різьби по дереву.
* [[Кіящук Михайло Степанович]]&nbsp;— вояк УГА, Армії УНР, пластун, діяч «Просвіти», організатор самооборони, репресований.
* [[Казимир Мокловський]]&nbsp;— львівський архітектор, теоретик мистецтва.
* [[Пастух Орест Валерійович]]&nbsp;— український режисер, актор, прозаїк, драматург.
* [[Рощиб'юк Михайло Іванович]]&nbsp;— український гончар.
* [[Рурик Анастасія Іванівна]]&nbsp;— український педагог, громадська діячка.
* [[Сусак Катерина Романівна]]&nbsp;— український мистецтвознавець
* [[Сусак Ярослав Михайлович]]&nbsp;— український хірург, доктор медичних наук
* [[Стринадюк Роман Михайлович]]&nbsp;— заслужений майстер народної творчості України. Майстер по металу та шкірі.
* [[Тимків Микола Петрович]]&nbsp;— народний майстер різьби по дереву.
* [[Юсипчук Богдан Романович]]&nbsp;— український актор кіно та театру, володар титулів «Містер Україна» (2014) та «Mister Sea World» (2018).

== Див. також ==
* [[Косів (курорт)]]
* [[Косівське газове родовище]]
* [[Косівський Гук]]

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Commonscat|Kosiv}}
{{Портал|Галичина}}

== Джерела та література ==
* ''Г.&nbsp;А.&nbsp;Вербиленко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kosіv Косів] // {{ЕІУ|5|212}}
* ''І.&nbsp;А.&nbsp;Пелипейко, М.&nbsp;В.&nbsp;Цьок''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3809 Косів] // {{ЕСУ}}
* {{SgKP|IV|473|Kossów, ''Kosów (z Manasterkiem)''}}&nbsp;— S. 473. {{ref-pl}}

== Посилання ==
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.05.2008&rf7571=13785 ВРУ]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://kosivmr.if.ua/ Косівська міська рада]
* [http://kosivrada.if.ua/ Косівська районна рада]
* [http://rda.kosiv.info/ Косівська районна державна адміністрація]
* [http://kosiv.info/ Портал Косівщини]
* [http://kosivart.com/ Портал Косівщини KosivArt]
* [http://kosivart.if.ua/ Інформаційно-довідковий сайт міста та району]
* [http://kosiv.org.ua/index.cfm/do/kosiv.main/ Інформаційний довідник міста Косів]
* [https://web.archive.org/web/20130705205520/http://kosiw.com.ua/ Перший сайт про Косівщину (2004)]
* {{ЕЄЕ|12204|Косов}}
* [https://youtu.be/whTMvJT-Ry8/ Вид на Косів з гори Остра]
* [http://guide.karpaty.ua/uk/places/kosiv Косів: місто скарбів та легенд]
* [https://booking.karpaty.ua/uk/cities/kosiv Готелі, котеджі, приватні садиби Косова]

{{Косівський район}}
{{Адміністративний устрій Косівського району }}
{{Населені пункти Івано-Франківської області}}
{{Історичні місця Івано-Франківської області}}

[[Категорія:Косів| ]]
[[Категорія:Міста Івано-Франківської області]]
[[Категорія:Районні центри Івано-Франківської області]]
[[Категорія:Населені пункти з історичною єврейською громадою]]