Костел святого Антонія та монастир бернардинців (Гвіздець)

Бернардинський монастир (в смт Гвіздець) — маловідома видатна пам'ятка доби Розвиненого бароко на теренах сучасної України. Нині Івано-Франківська область, Коломийський район.

Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район
Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), фото початку 20 ст.
Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), фото початку 20 ст.
48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д. / 48.5811389; 25.2824306Координати: 48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д. / 48.5811389; 25.2824306
Країна Україна, Івано-Франківська область
Місто Гвіздець
Конфесія католицизм
Орден оо. бернардини первісно
Тип церква
Тип будівлі оборонний монастир (кляштор)
Стиль бароко
Засновник Ян Прокопович у 1475 р, відновив князь Міхал Пузина, писар литовський, 1715 р.
Перша згадка 1475 р., 1715 р., 1730 р.
Будівництво дерев'яні споруди після 1530 р.—перебудови в кінці XIX ст.
Основні дати:
1710, 1715 —1730
Будівлі:
костел, дзвіниця, кам'яний паркан, трапезна, келії, скульптура Св. Яна з Дуклі
Статус  Культурне надбання України
Стан задовільний

Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район. Карта розташування: Україна
Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район
Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район
Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район (Україна)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Загальна характеристика

Комплекс костелу і монастиря бернардинів побудований у 1721–1735 рр. Складові частини:

Костел побудований з цегли, потинькований, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси з бароковими дахами. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.

Історія споруди

Парафія відома з кінця XV ст. У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович, мешканець села Гвіздець, став найпершим фундатором костелу.

Парафія у Гвіздці заново була відновлена 1710 року. Фундатором костелу на новому етапі став князь Міхал Пузина, писар литовський, котрий 1715 року і з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію — кляштор отців бернардинів. В протоколі візиту архієпископа Скарбка святиня була визначена існуючою. Той же Скарбек на підставі акту фундації, виданого Пузиною 7 червня 1719 р., надав остаточну згоду на поселення бернардинів у Гвіздці. Фундатор зобов'язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 ценців, захристію і монастирську бібліотеку, і виділити відповідну площу на город для нового монастиря [1].

Звістку про новофундовану святиню було надруковано 1724 року. З 1725 року костел відправляв службу божу. 1728 року дерев'яний костел з кляштором постраждали від пожежі.

1729 року отримані гроші і коштовності по заповіту від княгині Софії Пузина ( на той час дружини Людвіка Каліновського, старости вінницького) на побудову костелу вже кам'яного. Облаштування костелу тривало декілька років з перервами. 1736 року створено вівтар Св. Антонія. Станіслав Костка Пузина, староста упіцький придбав для цього вівтаря позолочену одежу. В 1739 році Міхал Врублевський, наставник кляштору у Гвіздці, разом з Теклею Бєльською заснував фонд для головного вівтаря костелу, котрий визолотив і правив малярською роботою Жураховський. 1759 року - поставлено статую святого Яна з Дуклі (завдяки коштам князя Станіслава Пузини).

У 19 столітті

Ремонтно-реставраційні роботи проводили у 1838 і 1880[1]. На початку вересня 1888 року костел знову постраждав від пожежі,постраждали дахи. Парафіяни встигли врятувати вироби з срібла, образа (не всі) і навіть різьблені з дерева оздоби. Дахи костелу терміново відремонтували напередодні зими[1]. В теплу пору 1889 року костел потинькували в інтер'єрі. Того ж будівельного сезону створили дахи-шатро на західних вежах костелу. 1890 року ремонтували західний (головний) фасад, додавши новий портал із коринфськими колонами, котрі виконав Фелікс Дорганович з Острівця. Всі ремонтні роботи йшли під керівництвом інженера-будівельника Альбіна Згурського. До 1892 року встановили нововиготовлені вівтарі, хоча службу правили ще з листопада 1889 року[1]. Головний вівтар костелу прикрашали різьблені фігури святих - Франциск Ассізький, архангел Михаїл, Св. Клара, Антоній Падуанський. Новий амвон у костелі прикрасили фігурами чотирьох євангелістів, врятованих з погорілої споруди. Нові вівтарі костелу наприкінці XIX ст. виготовлені коштом підприємця Фердинанда Маєрського з Перемишля[1] .

У 20 столітті

В період 1899-1902 років ґрунтовно (від самого фундаменту) перебудували дзвіницю перед костелом у необароковому стилі.

Монастир і костел збереглися в часи 1-ї світової війни пошкодженими. Дахи споруди та дахи-шатро на вежах 1916 р. знову були пошкоджені. За часів Польши у 1918 р. проведено чергову реставрацію.

Нові відновлювальні роботи на даху і на вежах проведені у 1918—1922 рр. за проектом Єжи Косінського. Роботи вели інженер Райшем з Коломиї та Петро Вадовський[1].

З 1945 року землі відійшли до складу СРСР згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. 1945 року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. В костелі доби бароко створено склад цементу, потім склад збіжжя. Келії колишнього монастиря віддали під місцеву лікарню. Коли лікарню пересели в інше приміщення, в келіях розмістили музичну школу і місцеву бібліотеку[1].

У незалежній Україні

У приміщеннях, де була бібліотека, працювало духовне училище. 1991 Івано-Франківська обласна рада повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді. 1992 року костел Св. Антонія наново висвятили і перевели до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського)[1].

Дзвіниця

Дзвіниця в основі 1776-1778 років. Перебудована в камені у 1899-1902 роках при збереженні барокового характеру. Мурована з каменя, у формі двоярусної з двома входами брами. Первісні дзвони викрадені і вивезені за часів фашистської окупації Гвіздця.

Верхи дзвіниці прикрашають скульптури янголів та зображення Богородиці.

Органи костелу

Є відомості про створення органу наприкінці XVIII ст., коли костел обладнали ще і циборіумом та антипендіумом головного вівтаря. Біля костелу створили Хресну дорогу.

Новий орган костел отримав 1896 року, котрий створив Олександр Жебровський, майстер зі Львова[1].

Стан на початок 21 ст.

Костел і келії перебувають в занедбаному стані. Мури споруд пішли тріщинами. Частка зовнішнього тинькування обвалилась. Втрачені фігури янголів, що прикрашали дзвіницю. Дві фігури святих на західному фасаді побиті комахами і гусінню. Пошкоджені дерев'яні скульптури з головного вівтаря передані до сховищ музею у Івано-Франківськ (Михайло Архангел без голови, дві фігури нерозпізнаних святих). Орган — знищений. Цегляний паркан розібраний на будівельні матеріали.

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е ж и к http://www.gvozdets.if.ua/kostel/ Сайт Гвіздця

Джерела