Космічний ліфт

гіпотетична (в зв'язку з двадцятикратною недостачею по міцності, навіть ультраміцного, ще "зародкового" на сьогодні графену) планетно-космі

Космі́чний ліфт - концепція інженерної споруди для безракетного запуску вантажів у космос. Дана гіпотетична конструкція заснована на застосуванні троса, простягнутого від поверхні планети до орбітальної станції, що знаходиться на ГСО. Вперше подібну думку висловив Костянтин Ціолковський в 1895 році, детальну розробку ідея отримала в працях Юрія Арцутанова. Імовірно, такий спосіб в перспективі може бути на порядки дешевше використання ракет-носіїв.

Space elevator structural diagram--corrected for scale+CM+etc.TIF

Трос утримується одним кінцем на поверхні планети (Землі), а іншим - в нерухомій над планетою точці вище геостаціонарної орбіти (ГСО) за рахунок відцентрової сили. По тросу підіймається підйомник з корисним вантажем. При підйомі вантаж буде прискорюватися за рахунок обертання Землі, що дозволить на досить великій висоті відправляти його за межі тяжіння Землі.

Несинхронний ліфт Арцутанова

У 1969 році Юрій Арцутанов зрозумів, що зовсім необов'язково прив'язувати ліфт до земної поверхні. Можна так підібрати співвідношення орбітального руху та обертання зв'язки двох супутників навколо центру мас, щоб в якийсь момент нижній супутник «завис» на короткий час у самої поверхні Землі, забрав вантаж і потім вивів його на орбіту. Повторно винайдена в 1975 році американцем Гансом Моравеком, ця система отримала назву «несинхронний космічний ліфт»[1].

Примітки