Преамбули статей про осіб

  • Гарні преамбули мають визначення (хто? що?) + стисле узагальнення найважливішої інформації, що є в статті (коротко — дати, посади, дії). Аби швидко зорієнтуватися. Як у всіх нормальних енциклопедіях.
  • Погані преамбули мають лише визначення. Узагальнення відстунє. Поза визначенням величезний текст самої статті, розбитий на розділи (який якщо не прочитаєш, згаявши час, не зорієнтуєшся).

Український правопис про передачу польських назв

  • § 90.
    • 2 (Початкові іе (hіе) звичайно передаються через іє; Початкове je передається через є.
  • § 104.
    • 1 польські ie...передаються літерою е
  • 4. Польське сполучення літер іо передається:
    • а) Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйовський, Мйодович, Пйотровський.
    • б) Через ьо після м’яких приголосних: Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.
    • 5. У польських, чеських і словацьких прізвищах і передається:
      • а) Через і на початку слова та після приголосного: Івашкевич, Зволінський, Лінда, Міцкевич; Індра, Єдлічка, Мічатек.
      • б) Через и після шиплячих і в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозович, Козицький, Конопницька, Коперник, Ceнкевич, Шимчак; Гавлик, Жижка, Міклошич, Фучик.
    • 7. польську у... літерою и
    • 8. Польські носові ą, ę передаються:
      • а) Сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбровський, Заремба, Кемпа.
      • б) Сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайончек, Пайонк, Пйонтек, Свьонтек; Венгжинович, Єндриховський, Свенціцький.
    • 9. М’якість польських приголосних n’, s’, с’ (dz’) у прізви¬щах перед суфіксами -ський, -цький і м’якими приголос¬ними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік. В усіх інших випад¬ках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюравець, Сятковський.
    • 10. Прикметникові закінчення... прізвищ... польських передаються через -ий: Бялий, Гартний, Гуляшкий, Неврлий, Неєдлий, Новотний, Палацький.
  • § 109.
    • 1.в. (про ѣ) Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Арабатська стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под. Це стосується і польського іа: Біла Підляська, Білосток тощо.
      • Примітка. Польське й чеське е, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -с-), зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопане має форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за його зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному й т. д.
    • 7.
      • д) Польське ó, що виступає в суфіксі -ów у географічних назвах, передається через у: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційно Грубешів Краків.
      • е) Польські носові ą, ę передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними — сполученнями он, єн: Конт, Ченстохова.