Flavius1
![]() |
А рядовое все товариство по турмахъ и въ замку Чигринскомъ жеби было замкнено, сторожею крѣнко опатрено и якъ мога кормлено, а голодомъ не морено... | ![]() |
— -, Літопис Самійла Величка, після 1720-го // «Лѣтопись событій въ югозападной Россіи въ XVII-мъ вѣкѣ», 1848, с. 64 |
![]() |
На заході раннє небо,
Мов кров'ю залито, Прийшли вісті до милої, Що милого вбито. Не на війні його вбито, Затягнено в жито |
![]() |
— Левко Боровиковський, «Убійство», 1831 |
![]() |
Між містом Кременчуком та містом Ромном лежить велика транспортова, або чумацька дорога — так званий «Ромоданів» шлях. Звідки він дістав таку назву, — вкрито туманом безвісти, чумаки ж оповідають таку билицю. Жив у місті Крюкові, що за Дніпром, проти Кременчука, багатий-пребагатий чумак Роман | ![]() |
— Тарас Шевченко, «Наймичка», 1845 |
![]() |
А щоб ви знали, що труд ваш не мимо іде, і щоб не дуже чванилась московськая братія своєю Ростопчиною то от вам «Свяченая Вода»: написано панночкою, та ще й хорошою, тілько не скажу — якою, бо воно ще молоде, боязливе... | ![]() |
— Тарас Шевченко, Предисловіє. Другий Кобзар. Седнів. 1847 |
![]() |
Через тебе, зле прохірна,
Моїм милим мене зраджено! |
![]() |
— Василь Мова, «Троїсте кохання», 1863 |
![]() |
Кипріянъ въ посланію, що въ товстыхъ сѣльскихъ збірникахъ богато ложного посѣяно єретиками на пакость невѣжамъ... | ![]() |
— Михайло Коссак, «Поглядъ на монастирѣ й монашество руске», Львів, 1867 с. 70 |
![]() |
З ляхами-панами ми билися, рубалися, вставали, як один чоловік… Навіщо? На те хіба, щоб нас нашою ж старшиною побито, у неволю повернено?! Це на те й вийшло: нашим салом та по нашій шкурі! | ![]() |
— Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1875 |
![]() |
У тій криниці, глібоко в землі, то там закопано штирі тисячі кіс, - і землею наверняно, і забито, і кіньми затоптано | ![]() |
— Михайло Драгоманов, «Малорусския народныя предания и разсказы», 1876, с. 87 |
![]() |
Дасть Бог, поженимо дітей, то я для Карпа прироблю хату через сіни, скязав Кайдаш, виходячи за ворота: в мене синами не поле засіяно. Лаврін зостанеться в моій хаті, а Карпо житиме через сіни. | ![]() |
— Іван Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я», 1878 |
![]() |
Мудра книжка
Скаже вам всього багато З того, що колись другими І посіяно, й пожато. Учітеся, любі діти, читайте, Як та бджілка меду з цвіту, Розуму збирайте. |
![]() |
— Яків Щоголів, «Тестамент», 1882 |
![]() |
Нечуваними податками знищено всѣ доходы зъ добръ церковныхъ... | ![]() |
— Юліан Целевич, «Історія скиту Манявского», 1887, с. 108 |
![]() |
Коли Воскресенецку церковь обсаджено парохомъ и Ильницкому призначено капелянію въ горахъ, то не хотѣвъ вънъ жити въ закутку сільскомъ далеко водъ людей, а волѣвъ бути учителемъ... | ![]() |
— Омелян Огоновський, «Історія літератури руської», часть I, Львів, 1887, с. 557 |
![]() |
Послухайся мене, зірочко,— я ж тебе так люблю,— залиши оте все і виходь заміж за чоловіка поштивого, закоханого; і його ж тобі богом послано.... і твоя матінка на тім світі порадується | ![]() |
— Михайло Старицький, «Талан», 1893 |
![]() |
Все тепер було сплюндровано і хати, і млини, всякі инші будови і навіть церкви - все знищено було огнем... | ![]() |
— Микола Костомаров, «Руіна. Гетьманованнє Самійловича». IX, 1894, с.137 |
![]() |
Границю обсаджено військом, села обставлювано вартами... котрі, замість здержувати еміґрантів, самі, як се нераз лучало ся - виеміґровували | ![]() |
— Юліян Бачинський, «Україна Irredenta», 1895, с. 127 |
![]() |
Ж и л и н с ь к и й.
А те забув, що з міста є хідник, Ще давній той: аби ляхи назнали, То нищечком і влізуть уночі. К о в а л е н к о. Уже тайник засипано землею. |
![]() |
— Борис Грінченко, «Серед бурі», 1897 |
![]() |
Хоч в Київі і поза Київом в ХІ-ХІІ в. знали, що Руська земля - то Поляне, одначе автор Початкової Лїтописи уважав се імя за перейняте Полянами пїзнїйше; на його думку імя Руси було принесено Варягами, се було імя княжої династиі й її земляків... | ![]() |
— Михайло Грушевський, «Істория України-Руси». Т. 1: До початку ХІ віку. Львів, 1898, с. 113 |
![]() |
З усього того, що сказано мною вгорі, виразно можна собі уявити те становище матеріальне, духове і моральне, в якому карався геній українського слова в Новопетровському форті | ![]() |
— Олександр Кониський, «Тарас Шевченко-Грушівський, хронїка його життя», 1898 |
![]() |
Він наче б то докладнїйше від иньших розумів, що, провадячи тільки партизанську війну, селянство рано чи пізно наскочить на значні орґанїзовані сили ворогів і безперечно буде ними побито. | ![]() |
— Яків Шульгин, «Начерк Коліївщини: Семен Неживий», Львів, 1898 |
![]() |
В свою пору мною було посилано в київську газету „опроверженіє“ кореспондентової побрехеньки, але газета не схотіла надруковать мого листочка. Отже нехай правда з'явиться хоч тепер. Краще, мовляв, пізно, ніж ніколи... | ![]() |
— Олена Пчілка, «Гадяч і вшанування Гоголя» // Рідний край, № 11, 1908 с. 9 |
![]() |
Таки недарма прилітав
Північний гість… Дивлюся ранком – Вже заволочено серпанком Сіреньким небо. |
![]() |
— Леся Українка, «Вість з півночі», 1910 |
![]() |
...але й тут його екскурс має переважно полемічний характер, а нового позитивного не дає нічого, і я знов таки можу пожалкувати, що д. Т. не звернув уваги на те, що про сю думу та про її розбір, доконаний проф. Сумцовим, було сказано мною та Драгомановим у „Житю і Слові"... | ![]() |
— Іван Франко, «Студії над українськими народними піснями. Додатки й поправки» // Записки НТШ. - Т. 110, кн. 4, 1912, с. 27 |
![]() |
Та, на лихо запорожцям, козак зробив справу так невміло, що вибух стався передчасно, і тим вибухом було вбито і козака, і самого гетьмана Ружинського | ![]() |
— Адріан Кащенко, «Оповідання про Славне Військо Запорожське Низове»,1919 |
![]() |
Все, що тут сказано мною, словом моїм немудрящим...
Звідти і я вже узяв, щоб повідати вам поетично Славні діла незрівнянні героя науки й культури... |
![]() |
— Василь Еллан-Блакитний, «Героїчна поема», 1920 |
![]() |
Цілі улиці викошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, а в попелі тліє горе матері... | ![]() |
— Григорій Косинка, «На золотих богів», 1922 |
![]() |
В Київ ми прибули десь коло десятої години ранку. Треба було шукати притулку, бо в готелях тоді годі було знайти вільний покій — все було забито утікачами з Московщини, яким пан ґенерал так охотно давав притулок і навіть тим хвалився в своїй останній грамоті... | ![]() |
— Віктор Андрієвський, «Від Гетьмана до Директорії». Частина I. Гетьман, с. 193, 1923 |
![]() |
Ну, до найменшої деталі, до найніжнішого тону схоплено… здаля, кажу ж, ніколи не догадаєтесь, що то не олійними фарбами мальовано… І мальовано прекрасним художником. | ![]() |
— Остап Вишня, «Усмішки київські», 1923 |
![]() |
Левченко підійшов до свого ліжка. Воно було застелено старою дирявою ковдрою, зшитою з різноколірних ситцевих обрізків. Матраца не було. | ![]() |
— Микола Чернявський, «Перша Гроза», 1927 |
![]() |
— «Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім’єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею?»— |
![]() |
— Олег Ольжич, «Археологія» (зі збірки «Рінь», 1935) |
![]() |
Кого улещено дарами, кого утоплено в крові.
І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер... |
![]() |
— Ліна Костенко, «Іма Сумак», 1962 |
![]() |
Митрополит розумів, що головну битву, заради якої послано його сюди з Константинополя, ним програно, необачно він пішов тоді на поступки... | ![]() |
— Павло Загребельний, «Диво», 1968 |
![]() |
Але я здаю собі звіт у тому, що мене було поранено ворожим осколком, бо тільки так я дивлюсь на кількаразові факти видань своїх творів закордоном.
<...> Але мені прикро, що вони, чернетки, є, прикро, що це написано таки моєю рукою і що я міг таке писати |
![]() |
— Василь Стус, «Останнє слово», 7 вересня 1972 року (з книги В. Кіпіані Справа Василя Стуса, 2021, с. 136) |
![]() |
Крутнувся шалено, але тої ж миті мене вдруге вдарено довбнею, світ переді мною померк. Мене схопили дужі руки й потягли. | ![]() |
— Валерій Шевчук, «Мор», 1989 |
![]() |
Це правильно щодо материкової Іонії, але острови не було завойовано ні Крезом, ні Кіром, який не мав флоту... | ![]() |
— переклад Андрія Білецького, «Історії Геродота Турійця з Галікарнаса книг дев'ять, що їх називають музами», 1993, с. 496 |
![]() |
Щось нами втрачено таке,
Чого ніколи не поповним. І несемо крізь перепони Це втрати відчуття важке... |
![]() |
— Олексій Крачило, «Щось нами втрачено таке...», 2004 |
![]() |
І хай Лукаса вбито не мечем... — Ага, — знущально посміхнувся Тейлор. — Чудовий метод. Має шанси переплюнути будь-яку дедукцію... — А ви не смійтесь, — весело парирував Лисиця | ![]() |
— В'ячеслав Васильченко, «FakiR», 2014 |
![]() |
Та зараз, коли випито ним було стільки, що від згадок про алкоголь хотілося позіхати, інцидент здавався кричущою нісенітницею. | ![]() |
— Сергій Мартинюк, «Рок-н-рол. Роман-імпровізація про всі правди і неправди українського рок-н-ролу», 2021 |
![]() |
Ой у степу край дорозі розсіяно жито —
Ой десь того чумаченька під Кримом убито, Зеленою оливою оченьки залито, Червоною китайкою головоньку вкрито |
![]() |
— -, Українська народна пісня |
![]() |
Походжено та поброджено вороними кіньми,
то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Журав грає, журав грає, журавочка скаче, Молодая та дівчинонька за козаком плаче... |
![]() |
— -, Українська народна пісня |
![]() |
Борзну зруйновано поляками, згодом відбудовано | ![]() |
— -, Борзна // ЕСУ |
![]() |
Могилою було дозволено набирати полковників не зі шляхетського стану, як було досі, а серед козацької старшини | ![]() |
— -, Андрій Могила // ЕІУ |
![]() |
Комісією міжнародного права ООН було прийнято «Модель правил арбітражного процесу»... | ![]() |
— -, Арбітраж міжнародний // ВУЕ |
![]() |
Як зауважує Г. Якобсон, «...росіяни з повним правом дали категоріям свого дієслова назву “виды” (від видеть, лат. videre)», хоча термін «вид» було вперше запроваджено М. Смотрицьким у XVII ст. у книзі «Грамматіки славенскиа правилноє Сунтаґма» (1619) | ![]() |
— Микола Калько - мовознавець, доктор філологічних наук, Мовознавство, 2007, вип. 6, с. 63 |
![]() |
У результаті дослідження корпусів щоденникових текстів нами було виділено чотири основні ролі для автора щоденника | ![]() |
— Тетяна Радзієвська - мовознавець, доктор філологічних наук, Мовознавство, 2017, вип.2, с.25 |