« На заході раннє небо,

Мов кров'ю залито,

Прийшли вісті до милої,

Що милого вбито.

Не на війні його вбито,

Затягнено в жито

«

Левко Боровиковський, «Убійство», 1831


« Через тебе, зле прохірна,

Моїм милим мене зраджено!

«

Василь Мова, «Троїсте кохання», 1863


« Кипріянъ въ посланію, що въ товстыхъ сѣльскихъ збірникахъ богато ложного посѣяно єретиками на пакость невѣжамъ... «

Михайло Коссак, «Поглядъ на монастирѣ й монашество руске», Львів, 1867 с. 70


« З ляхами-панами ми билися, рубалися, вставали, як один чоловік… Навіщо? На те хіба, щоб нас нашою ж старшиною побито, у неволю повернено?! Це на те й вийшло: нашим салом та по нашій шкурі! «

Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1875


« У тій криниці, глібоко в землі, то там закопано штирі тисячі кіс, - і землею наверняно, і забито, і кіньми затоптано «

Михайло Драгоманов, «Малорусския народныя предания и разсказы», 1876, с. 87


« Дасть Бог, поженимо дітей, то я для Карпа прироблю хату через сіни, скязав Кайдаш, виходячи за ворота: в мене синами не поле засіяно. Лаврін зостанеться в моій хаті, а Карпо житиме через сіни. «

Іван Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я», 1878


« Ж и л и н с ь к и й.

А те забув, що з міста є хідник,

Ще давній той: аби ляхи назнали,

То нищечком і влізуть уночі.

К о в а л е н к о.

Уже тайник засипано землею.

«

Борис Грінченко, «Серед бурі», 1897


« Хоч в Київі і поза Київом в ХІ-ХІІ в. знали, що Руська земля - то Поляне, одначе автор Початкової Лїтописи уважав се імя за перейняте Полянами пїзнїйше; на його думку імя Руси було принесено Варягами, се було імя княжої династиі й її земляків... «

Михайло Грушевський, «Істория України-Руси». Т. 1: До початку ХІ віку. Львів, 1898, с. 113


« З усього того, що сказано мною вгорі, виразно можна собі уявити те становище матеріальне, духове і моральне, в якому карався геній українського слова в Новопетровському форті «

Олександр Кониський, «Тарас Шевченко-Грушівський, хронїка його життя», 1898


« Він наче б то докладнїйше від иньших розумів, що, провадячи тільки партизанську війну, селянство рано чи пізно наскочить на значні орґанїзовані сили ворогів і безперечно буде ними побито. «

Семен Неживий, «Начерк Коліївщини», Видання: Львів: 1898


« В свою пору мною було посилано в київську газету „опроверженіє“ кореспондентової побрехеньки, але газета не схотіла надруковать мого листочка. Отже нехай правда з'явиться хоч тепер. Краще, мовляв, пізно, ніж ніколи... «

Олена Пчілка, «Гадяч і вшанування Гоголя» // Рідний край, № 11, 1908 с. 9


« Таки недарма прилітав

Північний гість… Дивлюся ранком –

Вже заволочено серпанком

Сіреньким небо.

«

Леся Українка, «Вість з півночі», 1910


« ...але й тут його екскурс має переважно полемічний характер, а нового позитивного не дає нічого, і я знов таки можу пожалкувати, що д. Т. не звернув уваги на те, що про сю думу та про її розбір, доконаний проф. Сумцовим, було сказано мною та Драгомановим у „Житю і Слові"... «

Іван Франко, «Студії над українськими народними піснями. Додатки й поправки» // Записки НТШ. - Т. 110, кн. 4, 1912, с. 27


« Все, що тут сказано мною, словом моїм немудрящим...

Звідти і я вже узяв, щоб повідати вам поетично

Славні діла незрівнянні героя науки й культури...

«

Василь Еллан-Блакитний, «Героїчна поема», 1920


« Цілі улиці викошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, а в попелі тліє горе матері... «

Григорій Косинка, «На золотих богів», 1922


« В Київ ми прибули десь коло десятої години ранку. Треба було шукати притулку, бо в готелях тоді годі було знайти вільний покій — все було забито утікачами з Московщини, яким пан ґенерал так охотно давав притулок і навіть тим хвалився в своїй останній грамоті... «

Віктор Андрієвський, «Від Гетьмана до Директорії». Частина I. Гетьман, с. 193, 1923


« Ну, до найменшої деталі, до найніжнішого тону схоплено… здаля, кажу ж, ніколи не догадаєтесь, що то не олійними фарбами мальовано… І мальовано прекрасним художником. «

Остап Вишня, «Усмішки київські», 1923


« Левченко підійшов до свого ліжка. Воно було застелено старою дирявою ковдрою, зшитою з різноколірних ситцевих обрізків. Матраца не було. «

Микола Чернявський, «Перша Гроза», 1927


« Кого улещено дарами, кого утоплено в крові.

І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві.

І тільки вітер, вітер, вітер...

«

Ліна Костенко, «Іма Сумак», 1962


« Митрополит розумів, що головну битву, заради якої послано його сюди з Константинополя, ним програно, необачно він пішов тоді на поступки... «

Павло Загребельний, «Диво», 1968


« Крутнувся шалено, але тої ж миті мене вдруге вдарено довбнею, світ переді мною померк. Мене схопили дужі руки й потягли. «

Валерій Шевчук, «Мор», 1989


« Щось нами втрачено таке,

Чого ніколи не поповним.

І несемо крізь перепони

Це втрати відчуття важке...

«

Олексій Крачило, «Щось нами втрачено таке...», 2004


« І хай Лукаса вбито не мечем... — Ага, — знущально посміхнувся Тейлор. — Чудовий метод. Має шанси переплюнути будь-яку дедукцію... — А ви не смійтесь, — весело парирував Лисиця «

В'ячеслав Васильченко, «FakiR», 2014


« Та зараз, коли випито ним було стільки, що від згадок про алкоголь хотілося позіхати, інцидент здавався кричущою нісенітницею. «

Сергій Мартинюк, «Рок-н-рол. Роман-імпровізація про всі правди і неправди українського рок-н-ролу», 2021


« Ой у степу край дорозі розсіяно жито —

Ой десь того чумаченька під Кримом убито,

Зеленою оливою оченьки залито,

Червоною китайкою головоньку вкрито

«

— -, Українська народна пісня

« Походжено та поброджено вороними кіньми,

то ж ходила, побродила журавочка з дітьми.

Журав грає, журав грає, журавочка скаче,

Молодая та дівчинонька за козаком плаче...


«

— -, Українська народна пісня