Відкрити головне меню
Геракл приборкує коней Діомеда. Римська мозаїка III ст.

Коні Діомеда (грец. Διομήδους ἵπποι) — міфічні людоїдні коні царя Фракії Діомеда, викрадення яких для Еврістея було дев'ятим подвигом Геракла.

Викрадення конейРедагувати

За завданням Еврістея Геракл мусив зловити чотирьох коней фракійського царя Діомеда. Ці коні були відомі тим, що їх тримали прикутими залізними ланцюгами до мідних стійл, а Діомед годував їх людським м'ясом чужоземців[1].

Прибувши в Тіріду, що в Фракії, Геракл разом із соратниками повбивав конюхів Діомеда, викрав коней, одягнув на них уздечки і відвів на корабель. Герой лишив їх під наглядом свого зброєносця Абдера, а сам вирушив на бій з посланими навздогін воїнами. Оскільки Геракл мав менше людей, він вигадав як перемогти переслідувачів хитрістю. Було вирито канал, який спрямував води моря в низину, що змусило військо Діомеда тікати. Самого ж Діомеда Геракл спіймав і притягнув на корабель, де кинув його ж коням, що зжерли жорстокого царя. Однак тоді герой зрозумів, що коні з'їли і Абдера, поки Геракла не було[2].

За іншим варіантом Абдер був слугою Діомеда. Геракл після вбивства царя заснував біля його могили місто Абдери. Коней він приборкав та запряг у колісницю, на якій приїхав до Мікен аби показати докази подвигу Еврістею. Еврістей присвятив їх Гері і випустив біля гори Олімп, де тих розірвали дикі звірі[3]. За деякими згадками нащадки коней-людоїдів жили ще в часи Троянської війни та походів Александра Македонського[4].

Трактування міфу про коней ДіомедаРедагувати

Одягання уздечки на призначеного в жертву коня вірогідно було частиною обряду ініціації в деяких регіонах Греції. У доеллінську епоху існував обряд вбивства старого царя жрицями, що носили маски коней, пам'ять про який збереглася в міфі. Твердження Діодора про те, що коней було відпущено на свободу, може вказувати на існування культу коня ще в еллінські часи[5].

ПриміткиРедагувати

  1. Аполлодор II.5.8; Гігін. Міфи 250 і 30; Діодор Сицилійський IV. 15.
  2. Аполлодор. Цит. тв.; Еврипід. Алкеста 483; Гомер. Іліада Х.390 і cл.; Еврипід. Геракл 380 і далі
  3. Аполлодор. Цит. тв.; Діодор Сицилійський IV.15; Еврипід. Геракл 380 і далі
  4. Сервій. Коментарі до "Енеїди" Вергілія I.752; Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Філострат. Картини II.25.
  5. Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 363–364. 

ДжерелаРедагувати

  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. (рос.)