Конрад II Ота (*Konrád II. Ota бл. 1136  —9 вересня 1191) — маркграф Моравії у 1182-1191 роках та князь Богемії у 1189-1191 роках.

Конрад II
чеськ. Konrád II. Ota
нім. Konrad III. Otto
PecetKonradaIIOty.jpg
Народився бл. 1136
Зноймо
Помер 9 вересня 1191
біля Неаполя
·епідемія мору
Поховання Собор святого Віта
Національність чех
Діяльність політик
Титул король
Посада Князь Богеміїd і Князь Богеміїd
Термін 1189—1191 роки
Попередник Бедржих
Наступник Вацлав II
Конфесія католицтво
Рід Пржемисловичі
Батько Конрад II Зноємський
Мати Марія Вуканович
Брати, сестри Олена Зноймо
У шлюбі з Ґейліка Віттельсбах

Життєпис

Маркграф

Походив з династії Пржемисловичів. Син Конрада II, князя Зноємського, та Марії Вуканович. 1161 року після смерті свого батька успадкував князівство Зноємське.

У 1173 році Конрад Ота захопив Брно, а 1178 року спробував взяти Оломоуц, володарем якого був князь Вацлав, але не досяг успіху. Разом з тим міг контролювати більшу частину Моравії.

У 1178 Конрад Ота допоміг Бедржиху повалити з трону Собіслава II, а вже в 1182 році він сам був обраний князем. Повалений князь Бедржих поскаржився імператору Фрідріху I Барбаросса, і той наказав Конраду Оті і найбільш впливовим аристократам з'явитися до Регенсбургу. Тут велів знову визнати Бедржиха князем. Конраду Оті було віддано всю Моравію, він став її першим маркграфом, підлеглим безпосередньо імператору. В результаті Моравія була відокремлена від Чехії.

В 1185 богемський князь Бедржих відправив свого брата Пржемисла Оттокара в похід на Моравію. Пржемисл розгромив Конрада Оту в битві у Лоденіца 10 грудня того ж року, в якій загинуло близько 4 тис. вояків з обох боків. Аби не допустити подальшого кровопролиття, Конрад Ота за умовами Кнінської угоди відрікся від претензій на Чехію, але зберіг титул маркграфа Моравії. Водночас визнав сюзеренітет князя Бедржиха.

Панування

Після смерті Бедржиха в 1189 році Конрад Оту було знову обрано князем Чехії під іменем Конрад II. Того ж року він видав звід законів, відомий як «Право Конрада» (Statuta Konrádova), що був одним з найбільш ранніх пам'яток феодального права Чехії. Текст статуту дотепер не зберігся, але відомо, що він захищав вільних людей від свавілля місцевих князів, розширював права доньок і братів померлого при спадкуванні майна, дозволяв конфісковувати майно тільки після довгої судової процедури.

У протистояння з братами Бедржиха, які намагалися відпоювати князівський трон, новий володар Богемії уклав союз з Вацлавом Оломуцький, завдяки чому відбив усі напади суперників. У 1189 році за назаком імператора виступив арбітром у протистоянні між синами Оттона II Веттіна, маркграфа Мейсенського, щодо умов спадкування володінь. Того ж року заснував премонстранське аббатство в Зноймо.

Конрада II було звільнений від участі в Третьому хрестовому поході: чеська загін в цьому заході очолив Депольт II, онук Владислава I. Замість цього в 1191 році богемський князь відправився з імператором Генріхом VI підкорювати Сіцілійське королівство (в якості намісника держав залишив Вацлава Оломоуцького). Під час італійської кампанії Конрад II помер від емідемії мору під час облоги Неаполя. Спочатку поховано в монастирі Монте-Кассіно, потім перепоховано у Празі.

Джерела

  • Jörg K.Hoensch Histoire de la Bohême Éditions Payot Paris (1995) (ISBN 2228889229)
  • ŽEMLIČKA, Josef. Čechy v době knížecí 1034—1198. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2007. 712 s. ISBN 978-80-7106-905-8.