Кобальтин (рос. кобальтин, англ. cobaltite, cobalt glance, bright white cobalt; нім. Kobald) – мінерал класу персульфідів.

Кобальтин
Koboltglans.jpg
Кобальтит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула CoAsS
Nickel-Strunz 10 2.EB.25[3]
Dana 8 2.12.3.1
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь кобальт[4]
CMNS: Кобальтин на Вікісховищі

Синонім - кобальтовий блиск.

Загальний опис

Хімічний склад: CoAsS Містить (%) Co – 26-34; As – 42-48; S – 18-21 (за Є. К. Лазаренко). Містить домішки заліза (до 16 %), нікелю і сурми. Відміна, багата залізом, має назву ферокобальтину.

Сульфоарсенід кобальту острівної будови.

Кристалографія

Сингонія кубічна, вид симетрії пентагон-тритетраедричний.

Кристалічна структура кобальтину подібна до структури піриту.

Агрегати і габітус. Добре утворені кристали кобальтину за зовнішнім виглядом нагадують пірит. Перважно вони мають октаедричний, кубічний, додекаедричний габітус. Крім того, спостерігаються комбінації пентагонального додекаедра і тетраедра, які звичайно однаково розвинені і утворюють типову форму так званого мінерального ікосаедра. Найбільш поширені форми – {111}, {100}, {102}, {110}. Кобальтин зустрічається також у вигляді зернистих і масивних агрегатів.

Фізичні властивості

Колір кобальтину білий або сталево-сірий, з бліднорожевим відтінком. Багаті залізом відміни мають темносірий або сіруваточорний колір. Колір риси сіруваточорний.

Під мікроскопом кобальтин часто анізотропний і при перехрещених ніколях виявляє пластинчасту будову. Непрозорий. Густина 6,1-6,4.

Твердість 6. Блиск металічний. Злом нерівний. Крихкий.

При високих температурах утворює безперервний ізоморфний ряд з герсдорфітом NiAsS із вмістом Fe до 40 атомних % і зональним розподілом багатих Со і Ni компонентів.

Утворення і родовища

Кобальтин належить до основних кобальтвміщуючих мінералів, але порівняно рідко утворює великі самостійні скупчення. Він трапляється головним чином у гідротермальних родовищах, де утворює арсенопірит-глаукодот-кобальтинову і смальтин-хлоантит-аргенитову формації. У першому випадку це найчастіше контактово-метасоматичні (залізорудні скарни), в другому – жильні утворення. Прикладом жильних родовищ (в гідротермальних золото-кварцових і срібло-арсенідних карбонатних жилах) кобальтину є родовище Кобальт у провінції Онтаріо в Канаді. До контактово-метасоматичнних родовищ належить Дашкенське у Закавказзі, в родовищах Ni-Co-Ag-Bi-U-формації (Рудні гори, Чехія, Німеччина ).

Добре утворені кристали кобальтину (піритоедри) зустрінуті в родовищах Тунарберг (Швеція) і Кобальт.

Руйнування. При вивітрюванні за рахунок кобальтину утворюється землистий або кристалічний еритрин (кобальтові квіти).

Практичне значення. Кобальтин – одна з найважливіших руд кобальту. Мінімальний промисловий вміст кобальтину в рудах становить 0,1-0,2 %.

Основний метод збагачення – флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний концентрат.

Див. також

Література

Інтернет-ресурси

  • International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  • Beudant F. S. Traité Élémentaire de Minéralogie — 2 — Paris: 1832.
  • MinDat
  • Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3