Перегляд вихідного коду сторінки Квітки (слобожанський рід)

{{Рід
| Рід = Квітки
| Герб = POL COA Lis.svg
| Опис герба = Герб роду Квіток
| Девіз =
| Титул = [[Полковник (Гетьманщина)|Козацькі полковники]], [[Козацька старшина|Козацька полкова старшина]], [[Стольник|Стольники Московського царства]], [[Дворяни|Дворяни Російської імперії]] 
| Родоначальник = Афанасій Квітка
| Споріднені роди= [[Шидловські]], [[Донці-Захаржевські]], [[Горленки]]
| Гілки = 
| Період = з XVII ст
| Місце походження = [[Гетьманщина]]   [[Гадяцький полк]]
| Громадянство = {{nobr|[[File:Hadyach polk.svg|22px]] [[Гадяцький полк|Гадяцький козацький полк]]}}, {{nobr|[[File:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|22px]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]}}, {{nobr|[[File:Прапор Харківського полку.jpg|22px]] [[Харківський полк|Харківський слобідський козацький полк]]}}, {{nobr|[[File:Прапор Ізюмського полку.jpg|22px]] [[Ізюмський полк|Ізюмський слобідський козацький полк]]}}, {{nobr|[[File:Herb Moskovia-1 (Alex K).svg|22px]] [[Московське царство]]}}, {{nobr|[[Файл:Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg|22px]] [[Російська імперія]]}}
| Земельні володіння =
| Маєтки = Слобода [[Основа (місцевість)|Основа]], слобода Верещахівка
| Палаци =
| Громадянська діяльність =
| Військова діяльність = Керування [[Гадяцький полк|Гадяцьким полком Війська Запорозького]], та [[Харківський полк|Харківським]], [[Ізюмський полк|Ізюмським]] слобідськими козацькими полками. Протистояння татарським навалам в XVII—XVIII&nbsp;ст.
| Релігійна діяльність =
| Цивільні нагороди =
| Військові нагороди = похвальні царські грамоти
| Commons =
| Rodovid =
}}

'''Квітки''' (рос. Квитки)&nbsp;— старий український ([[Черкаси|черкаський]], [[Слобожанщина|слобожанський]]) рід козацького старшинського походження гербу [[Лис (герб)|Лис]].
Квітки з'являються в [[XVII століття|XVII столітті]] спершу на Полтавщині, де один з Квіток був [[Гадяцький полк|Гадяцьким полковником]], а потім переселяються в Слобідську Україну, де Квітки теж бували полковниками різних слобідських полків і пов'язали своє ім'я з облаштуванням міста [[Харків]]а. Поряд із [[Донці-Захаржевські|Донцями-Захаржевськими]], [[Куликовські|Куликовськими]], [[Шидловські|Шидловськими]] склали служилу дворянську еліту місцевого значення після московської анексії. Після розформування полкового устрою Слобожанщини в [[1765]] році влилися в загальноімперську аристократію, давши Російської імперії кілька генералів і губернаторів.

За легендою, викладеною знаменитим письменником і представником даного роду [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорієм Федоровичем Квіткою-Основ'яненком]], рід Квіток один з найперших що з'явилися на [[Харківщина|Харківщині]]. Хлопчик-сирота Андрій, син опального московського боярина, за свою красу прозваний Квіткою закохується у красиву дочку [[Київське воєводство|київського воєводи]]. Разом зі своєю обраницею він тікає на майже незаселену тоді [[Слобідська Україна|Слобожанщину]], започаткувавши новий козацький рід.

Рід Квітка внесений в VI і II частини родовідної книги [[Харківська губернія|Харківської]], [[Полтавська губернія|Полтавської]] і [[Херсонська губернія|Херсонської губерній]].

== Історія роду за оповіданням [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г. Ф. Квітки-Основ’яненка]] ==
У [[1843]] році видатний письменник [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорій Федорович Квітка]] (працював під псевдонімом Основ’яненко) написав оповідання «Заснування Харкова. Старовинний переказ», де розповідає історію свого роду, а також історію заселення [[Слобідська Україна|Слобожанщини]] (зокрема підіймається питання заснування [[Харків|Харкова]]).

Розповідь починається (спершу йде загальний вступ переказу) [[13 червня]] [[1604]] року, з того, що до [[Київ|київського]] пана Ясенковського під’їхала підвода на якій був дуже хворий старий та дитина семи-восьми років. Після розпитування пан Ясенковський (його ім’я не було названо) дізнається, що Андрій, так звали хлопця, син опального московського боярина Афанасія (за часи [[Іван IV Грозний|Івана Грозного]] чи [[Борис Годунов|Бориса Годунова]]). Після того як Афанасій втік до Литви, він одружується з німкенею й оселяється у [[Рига|Ризі]]. Родина мала двох синів Андрія та Григорія. Старий, на ім’я Агафон, був довіреним слугою боярина, який за дорученням батька повинен був привести дитину до Києва, але у дорозі захворів. Роз’яснювання хворого старого, дали деяку інформацію про хлопця, також старий казав, що серед його речей є папери та листи його батька. Сам старий швидко помирає, подальшу картину змогли роз’яснити оповіді хлопця (який розмовляв з німецьким акцентом), та речі знайдені у померлого. Серед знайденого були золоті та срібні монети різного номіналу у кількості п’ятдесят шість монет,  золотий хрестик, золотий ланцюг, але ніяких паперів знайдено не було. На думку пана, Агафон міг їх загубити коли вже був хворий. Майже єдине, що вказувало на походження Андрія було золоте розп’яття іноземної роботи, з вирізаними з оборотної сторони літерами. Сам текст важко читався, бо був зроблений людиною яка не розуміла мову, якою писала, а робила копію з тексту. Також частина літер мала німецький вигляд, також були зовсім незрозумілі знаки. З тексту на розп’ятті все, ще змогли прочитати, що Андрій син боярина московського Афанасія, прізвище якого прочитати не змогли,  народжений [[24 листопада]] 7102 року у Ризі. Слід зауважити, що до реформи московського царя [[Петро I|Петра Олексійовича]] літочислення велося за Візантійським календарем який починався «від створення світу» (5509 рік до Різдва Христова). Тож 7102 рік, це [[1593]] рік в сучасному розумінні (хоч з віку Андрія повинен бути [[1596]] чи [[1597]] роки). З розповіді дитини узнали, що Григорія, молодшого брата Андрія віддали тітці, сестрі батька, після того як мати дітей померла. Одного вечора батько Андрія повернувся додому зі словами, що він когось вбив і що йому та його сім’ї помстяться. Тож він наказує швидко та потай їхати Агафону з Андрієм до [[Києво-Печерська лавра|Київської Лаври]], де вони повинні були зустрітися, сам же Афанасій повинен був забрати молодшого сина у сестри. Пан Ясенковський думаючи як назвати дитину, прийняв пропозицію своєї дружини назвати хлопця Андрієм Афанасійовичем Квіткою, до дуже вже красивий був хлопчик, який став до вподоби дружині та донці пана, наче квіточка. Щоб позбавити себе від неприємностей Ясенковський повинен був привести Андрія до [[Київський воєвода|Київського воєводи]], неназваного «щирого ляха», який спочатку мав думку віддати хлопця у псарі, але потім на прохання дружини приставив його до трирічної доньки Марії, чи по іншому Масі (приблизно [[1601]] року народження). Далі розповідається як росли діти і як між ними чим далі тім більше розквітали почуття. Це завершилося тоді коли Воєвода вирішив одружити її з сановником, що приїхав з [[Краків|Кракова]]. Внаслідок цього Андрій з Масею утікають у напрямку Москви, де, як думав Андрій, він зможе знайти свою родину. Вони одружуються у [[Бориспіль|Борисполі]].  Під час подорожей Мася грає роль брата Андрія. На деякий час вони осідають на хуторі [[Гадяцький полк|Гадяцького полку]] та живуть непомітно поки їх не знаходить Антон Муха, товариш Андрія,  разом з чотирма своїми побратимами. Разом вони вирушають у дорогу далі. Оскільки Марія була вагітна, вони часто робили зупинки, поки вона вже не мала можливості йти далі. З огляду на це, Андрій з товаришами [[24 червня]] (на свято [[Іван Хреститель|Івана Предтечі]]) осідають на березі річки у березовому гаю, серед вишневих садів, між непролазним бором и степами. Тут вони зробили курінь, своє перше постійне житло. Далі вони знайомляться з мешканцями [[Чугуїв|Чугуєва]], стрільцями та дітьми боярськими, від них отримують новини з Москви, про самозванців, про правління [[Бояри|бояр]] та про встановлення влади царя [[Михайло I Романов|Михайла Федоровича]] (першого [[Романови|Романова]] на престолі у [[1613]]-[[1645]] роках), якого ті дуже вихваляли. 

Андрій та Мася вирішують зостатися у цих краях, а сам Андрій вирішує більше не згадувати про Москву і про своє коріння, бо на його думку без точного визначення імені батька, паперів та доказів його звинуватять у брехні. Андрій оголошує себе «вільним козаком» Андрієм Квіткою.

Одного дня Андрій під час полювання, страдаючи від спраги, знайшов під горою джерело. Попивши води він засинає, а при пробудженні він побачив коло себе ченця, який назвався його братом Григорієм, що впізнав за хрестиком у Андрієві брата. Отець Онуфрій, а таке було нове ім’я Григорія, доповнює інформацію про батька. Батько після проводів Агафона дійсно поїхав до молодшого сина, але Афанасія,  звинуваченого у вбивстві сина польського чиновника, там знаходять та забирають солдати (він загинув у тюрмі), а самого Григорія разом зі всім скарбом боярина віддають родині померлого. У чотирнадцять років Григорій, який жив у злиднях серед родини вбитої його батьком  людини, зустрічає подорожуючих ченців і вирішує втекти з ними, також ставши ченцем. Андрій і Онуфрій приходять до Андрієвого куреня, де його чекає новина, Мася народила хлопчика. Дитині дають ім’я Афанасій; по-перше це ім’я батька братів, по-друге день коли він народився ([[5 липня]]) був днем [[Афанасій Афонський|святого Афанасія]]. Наступного дня з [[Чугуїв|Чугуєва]] привозять для хрестин священика, а отець Онуфрій стає хрещеним хлопчика. Сама ж родина будує новий вже постійний будинок.

Після ради між Андрієм та Мухою, та з благословення Онуфрія, Муха вирушає на [[Правобережна Україна|Правобережжя]] де повинен зібрати переселенців для заселення цих вільних міст. Антон Муха виконує цей обов’язок та приводить цілі родини переселенців, які основують в навколишніх місцях хутори. Декілька родин селяться біля хати Квіток, чим започатковують [[Основа (колишнє село, Харків)|слободу Основу]]. Муха неодноразово відбуває до Правобережжя і повертається з новими переселенцями які осаджують нові населені пункти на берегах [[Псел]]у, [[Ворскла|Ворскли]] та [[Сіверський Донець|Донця]]. У самій Основі мешканці будують храм Івана Предтечі, на честь того дня коли Квітки прийшли до цих місць. В зв’язку з тим, що є вже існуючі фортеці [[Охтирка]] та [[Суми]], Андрій вирішує також побудувати фортецю. Місце для того було вибрано на горі біля злиття річок [[Харків (річка)|Харків]] та [[Лопань (притока Уди)|Лопань]].  

Силами отця Онуфрія, та з благословення [[Чернігівська єпархія УПЦ (МП)|Чернігівського владики]], у 1646 році було побудовано храм Успіня Пресвятої Богородиці. Само місто було започатковано у тому ж році і названо за річкою на якій воно стояло, [[Харків|Харковом]]. На святі з нагоди заснування міста стріляли з гармат, які привезли з собою шляхтичі-переселенці Ковалевські, Зембровські та інші. 

Щоб надалі не було розмов про його походження Андрій Квітка позбувається хрестика, віддаючи його іконі Божої Матері. Його брат Онуфрій, засновує церков [[Онуфрій Великий|святого Онуфрія]] біля джерел під горою, на тому місці де зустрілися з братом, з часом до його приєднуються декілька монахів з Правобережжя, що дає початок монастирю. Після смерті отця Онуфрія, монастир на деякий час запустів. Поки полковник [[Донець-Захаржевський Григорій Єрофійович|Донець]] на цій горі не започатковує новий ([[Курязький монастир|Курязький]]) монастир та храм Преображення Господнього, а під горою церков [[Онуфрій Великий|святого Онуфрія]] так й зосталася, відносячись до монастирю. Правнук Андрія, [[Квітка Григорій Семенович|Григорій Семенович Квітка]], у [[1714]] році заснував на Основі новий храм [[Іван Хреститель|Івана Предтечі]].

Син Андрія та Марії Квіток, Афанасій, став [[Харківський полк|харківським]] [[полковий суддя|полковим суддею]], саме від нього пішов рід '''Квіток'''. На цьому оповідання скінчується. 

Само оповідання є не більше ніж казкою, ціллю якої є підвищити значення свого роду на фоні інших слобідських родів, має факти, які не відповідають історії Харкова, Слобідської та всієї України, що можливо відстежити у роботах [[Маслійчук Володимир Леонтійович|В.Л. Маслійчука]] («Прагнення шляхетської козацької старшини Слобожанщини»), К.П. Щелкова («Хронологія Харківської губернії»), [[Філарет (Гумілевський)| Д. Г. Гумілевського (Філарета)]] («Історико-статистичний опис Харківської єпархії»). Серед головних невідповідностей можна таке: в оповіданні вказано, що батько Марії (Воєвода Київський) був щирим поляком, але на час подій ([[1604]] рік) воєводою був представник руської родини [[Острозькі|Острозьких]] (гілка [[Рюриковичі|Рюриковичів]]) [[Костянтин Василь Острозький]]. Також у діалогах оповідання постійно вказується «[[Малоросія]]», що на час подій (1604-1646) було не можливо, оскільки цей термін був нав’язаний Україні значно пізніше. [[Основа (колишнє село, Харків)|Основа]], родове гніздо Квіток, навколо якої частково відбуваються події оповіді було засноване Федором Григоровичем Донцем-Захаржевським і тільки у [[1713]] році придбане Григорієм Семеновичем Квіткою.

== Представники ==
* '''Афанасій (Опанас) Квітка'''&nbsp;— [[Полковник (Гетьманщина)|полковник]] [[Гадяцький полк|Гадяцького козацького полку]].
* '''Семен Опанасович Квітка'''&nbsp;— [[сотник]] [[Харківський полк|Харківського козацького полку]] ([[1673]]), потім харківський [[полковий суддя]].
* '''[[Квітка Григорій Семенович|Григорій Семенович Квітка]]''' (помер в 1734 році)&nbsp;— [[Полковник (Гетьманщина)|полковник]] [[Харківський полк|Харківського козацького полку]]. Онук полковника Гадяцького полку Опанаса Квітки, син харківського полкового судді Семена Опанасовича Квітки. Дружина Василина Єреміївна, уроджена Красновська.
* '''[[Квітка Іван Григорович|Іван Григорович Квітка]]''' (помер в 1751)&nbsp;— [[Полковник (Гетьманщина)|полковник]] [[Ізюмський полк|Ізюмського слобідського козацького полку]] (1643—1651). Наказний полковник [[Харківський полк|Харківського полку]]. Харківський полковий [[обозний]]. Невдовзі перед смертю його було призначено на посаду [[Бригадир Слобідських козацьких  полків|бригадира Слобідських козацьких полків]]. Був одружений з Параскевою Андріївною (Горленко), сестрою єпископа Білгородського та Обоянського [[Йоасаф (Горленко)|Йоасафа]].
* '''Роман Григорович Квітка'''&nbsp;— харківський [[полковий суддя]]. До цього обіймав посаду [[Полковий хорунжий|полкового хорунжого]].
* '''Федір Іванович Квітка'''&nbsp;— [[колезький радник]]. У 1780-х рр. — городничий міста Харкова. Поміщик Харківського повіту. Маєтки в слободі [[Основа (колишнє село, Харків)|Основа]] і в селі [[Верещаківка (місцевість)|Верещаківка]].
* '''[[Квітка Ілля Іванович|Ілля Іванович Квітка]]''' (1745&nbsp;р.&nbsp;— після 1814&nbsp;р.)&nbsp;— харківський письменник, близький до духовенства. Відомий як автор історичного дослідження «Записки про слобідських полках з початку їх поселення до 1766&nbsp;р.», «Короткий історичний опис Малої Росії до 1765&nbsp;р. з додатком про запорізьких козаків».
* '''Олександра Гаврилівна Квітка''' (27.08.1800&nbsp;— 25.12.1833)&nbsp;— похована в слободі [[Середній Бурлук]] Вовчанського повіту.
* '''[[Квітка Андрій Федорович|Андрій Федорович Квітка]]''' (25.11.1774&nbsp;— 6.04.1844)&nbsp;— сенатор. На військовій службі з 1785 року, у відставці з 1798, [[підполковник]]. З 1810 по 1828 роки&nbsp;— Харківський губернський предводитель дворянства. З 1828 року Псковський губернатор. Похований в сл. Основа під церквою. Дружина&nbsp;— дочка [[генерал-лейтенант]]а Бердяєва&nbsp;— Єлизавета. Діти: Марія (1811), Валеріан (1812).
* '''[[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорій Федорович Квітка]] (Основ'яненко)'''(18.11.1778&nbsp;— 8.08.1843)&nbsp;— письменник, похований на Холодногірсько кладовище з дружиною Ганною Григорівною, уродженої Вульф (17.05.1800&nbsp;— 31.01.1852).
* '''Валеріан Андрійович Квітка''' (1812&nbsp;— 28.03.1871)&nbsp;— гвардії [[штабс-капітан]]. Похований в сл. Основа під лівим криласом Предтечевской церкви, їм побудованої, разом з дружиною Єлизаветою Карлівною (?&nbsp;— 23.04.1889).
* '''Іван Степанович Квітка''' (?&nbsp;— 30.09.1872)&nbsp;— похований в усипальниці під Софійській церквою в с. Мала Олексіївка Харківського повіту.
* '''Йосип Миколайович Квітка''' (7.03.1830&nbsp;— 26.10.1886)&nbsp;— похований в сл. Маслівка Зміївського повіту разом з отцем Юрієм Миколайовичем Квіткою (12.03.1794&nbsp;— 13.02.1868).
* '''Юрій Миколайович Квітка''' (23.09.1824&nbsp;— 3.02.1889)&nbsp;— [[штабс-ротмістр]], похований у Харкові на Усікновенському кладовищі.
* '''[[Квітка Климент Васильович|Климент Васильович Квітка]]'''&nbsp;— (23 січня (4 лютого) 1880&nbsp;— 19.09.1953)&nbsp;— російський і радянський музикознавець-фольклорист. Чоловік [[Леся Українка|Лесі Українки]]&nbsp;— Лариси Петрівни '''Косач-Квітки'''.
* '''Андрій Миколайович Квітка''' (?&nbsp;— 15.11.1904)&nbsp;— [[генерал-майор]], похований у Харкові на Усікновенському кладовищі.

== Маєтки ==
[[Файл:Ukr Kh Osnova Maetok 1917.jpg|thumb|праворуч|250px|Палац Квіток в слободі Основі. Побудований в 60-70 роках ХІХ сторіччя.]]
* Слобода '''[[Основа (колишнє село, Харків)|Основа]]''' (з 1713 року)&nbsp;— Була куплена у [[Донці-Захаржевські|Донець-Захаржевських]] полковником Григорієм Семеновичем Квіткою в 1713 році. Всередині XIX сторіччя увійшла в склад міста Харків. Історичний район Харкова [[Стара Основа]]. Частина району де були побудовані в XIX&nbsp;ст. [[Прибутковий будинок|прибуткові будинки]], з часом почала іменуватися Москалівка. Друга частина, забудована приватними одноповерховими будинками, має назву Новоселівка. Розділяє їх Основянський міст. Саме за назвою родового маєтку відомий представник роду&nbsp;— письменник Григорій Федорович Квітка&nbsp;— взяв собі творчий [[псевдонім]] Основ'яненка. Крім нього таку форму прізвища&nbsp;— ''Квітка-Основ'яненко'', в родині ніхто не використовував.
*Село '''[[Верещаківка (місцевість)|Верещаківка]]''' (не пізніше 1722 року)&nbsp;— згідно Перепису слобідських полків, зробленого гвардії майором Хрущовим у [[1732]] році, село Верещаківка належала [[Харківський полк|Харківському полковнику]] [[Квітка Григорій Семенович|Григорію Квітці]]. Згідно «Економічним приміткам до Харківського повіту [[1782]] року», сільце Верещаківка було у володінні [[поручник]]а Андрія Григоровича Квітки та військових обивателів міста Харкова. На той час, у сільці був дерев’яний панський будинок, дача була по обидві сторони річки.

== Топоніми ==
У Харкові залишилася пам'ять про родину у [[топонім]]ах міста. Назви декількох вулиць пов’язані з представниками родини.  Крім того один з парків міста названо на честь представника родини.

=== Вулиці ===
* [[Вулиця Квіткинська (Харків)|Вулиця Квіткинська]] – назва вулиці пов’язана з Андрієм Валеріановичем Квіткою, який розпродавав свої землі під заселення. 
*Вулиця Валер'янівська - назва вулиці пов’язана з Валеріаном Андрійовичем Квіткою.
*[[Вулиця Квітки-Основ'яненка (Харків)|Вулиця Квітки-Основ'яненка]] – вулицю  названа на честь відомого українського письменника і драматурга [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорія Федоровича Квітки]] (Основ'яненко&nbsp;— його творчий псевдонім, взятий по родовому маєтку ''[[Основа (колишнє село, Харків)|Основи]]'').

<gallery perrow="4" widths="220px" heights="220px">
Файл: Памятная доска. Улица Квитки-Основяненко.jpg | <center> Пам'ятна дошка на [[Вулиця Квітки-Основ'яненка (Харків)|вулиці Квітки-Основ'яненка]] в Харкові. </center>
Файл: Улица Квитки-Основяненко.jpg | <center> [[Вулиця Квітки-Основ'яненка (Харків)|Вулиця Квітки-Основ'яненка]] в Харкові. </center>
</gallery>

=== Провулки ===
*Провулок Валер'янівський - назва провулка пов’язана з Валеріаном Андрійовичем Квіткою.

=== Парки ===
*[[Парк ім. Квітки-Основ'яненка]] - парк  названо на честь [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорія Федоровича Квітки]] (Основ'яненко). Парк розташований в історичному районі [[Новожанове (місцевість)|Стара Основа]]. До даного парку раніше примикала садиба родини Квіток. Це було родове помістя даного сімейства. Будівля втрачена, парк в значній частині був вирубаний під приватну забудову.

<gallery perrow="4" widths="220px" heights="220px">
File: Kvitka-Osnovyanenko Park Kharkiv 3.jpg| <center> [[Парк ім. Квітки-Основ'яненка]] </center>
</gallery>

== Цікаві факти ==
* На [[Вулиця Квітки-Основ'яненка (Харків)|вулиці Квітки-Основ'яненка]] є встановлений в [[1994]] році пам'ятник Григорію Федоровичу Квітці-Основ'яненку, створений скульптором Семеном Якубовичем і архітектором Юрієм Шкодовським.

<gallery perrow="4" widths="220px" heights="220px">
File:Ukr Kh Kvitka Osnovyanenko 2009.jpg| <center> Пам'ятник Г.Ф. Квітці-Основ'яненку в Харкові. </center>
</gallery>

* У 2008 роки в серії «Видатні особистості України» Національним банком України була випущена [[Григорій Квітка-Основ'яненко (монета)|монета номіналом в 2 гривні]], присвячена Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Квітці-Основ'яненку. Автор ескізів і моделей&nbsp;— [[Атаманчук Володимир Борисович|Володимир Атаманчук]].

<gallery perrow="4" widths="220px" heights="220px">
Файл: Coin of Ukraine Kvitka a.jpg | <center> Монета України 2 [[Гривня|гривні]]. Квітка-Основ'яненко Г.Ф. 2008 Аверс </center>
Файл: Coin of Ukraine Kvitka r.jpg | <center> Монета України 2 [[Гривня|гривні]]. Квітка-Основ'яненко Г.Ф. 2008 Реверс </center>
</gallery>
* До 1917 року в Харкові за адресою Карповський пров. №&nbsp;7 існувало 28-ме Приходське училище в ім'я Квітки-Основ'яненка<ref>Харківський календар на 1914 рік— Харків, вид. Харківського статистичного комітету. 1914.&nbsp;—С.83— 139 с.</ref>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
*{{книга|автор= Альбовскій Евгеній|частина= |посилання частина= |заголовок= Исторія Харьковскаго слободскаго казачьяго полка (1651-1765 гг.) съ приложеніем карты слободскихъ полковъ|оригінал= |посилання= https://commons.wikimedia.org/wiki/File:1895._История_харьковского_слободского_казачьего_полка.djvu |відповідальний= |видання= |місце= Х|видавництво= типографія Губернскаго правленія|рік= 1895|том= |сторінки= |сторінок=218|серія= |isbn= |тираж=|ref =}}{{ref-ru-dor}}
*{{книга|автор= Альбовскій Е.|частина= |посилання частина= |заголовок= Харьковскiе казаки. Вторая половина XVII ст. (по архивнымъ источникамъ) I-я книга I-го тома Исторіи Харьковскаго полка|оригінал= |посилання= https://commons.wikimedia.org/wiki/File:1914._Харьковские_казаки_Вторая_половина_XVII_ст._Том_1_Книга_1_История_Харьковского_полка_Альбовский_Е.pdf |відповідальний= |видання= |місце= СПБ|видавництво= музей 4-го Уланскаго Харьковскаго полка|рік= 1914|том= |сторінки= |сторінок=413|серія= |isbn= |тираж=|ref =}}{{ref-ru-dor}}
*{{книга|автор= [[Багалій Дмитро Іванович|Багалій Д.І.]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історія Слобідської України]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х |видавництво= Дельта|рік= 1993|том= |сторінки= |сторінок=256 |серія= Пам’ятки історичної думки України|isbn= 5-7707-4256-9|тираж=|ref =}}
*{{книга|автор= Щелковъ К.П.|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історична хронологія Харківської губернії |Историческая хронологія Харьковской губерніи]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х |видавництво= Університетська типографія|рік= 1882|том= |сторінки= |сторінок=365 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}}{{ref-ru-dor}}

== Посилання ==
* [http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm''Філарет''. Історико-статистичний опис Харківської єпархії]
*[https://ru.wikisource.org/wiki/Индекс:Encyclopedicheskii_slovar_tom_14_a.djvu  ''Брокгауз Ф.А., Ефрон І.А.'' Енциклопедичний словник. Том XIVa — СПб:Типолітографія І.А. Ефрона. 1895—С.880 — 960с.]

== Див. також ==
* [[Харківський полк]]
* [[Ізюмський полк]]

{{Noble-stub}}
{{ Українські шляхетські роди}}

[[Категорія:Російське дворянство]]
[[Категорія:Дворянські роди Харківської губернії]]
[[Категорія:Українські старшинські роди]]
[[Категорія:Українські шляхетські роди]]