Перегляд вихідного коду сторінки Катарсис

'''Ката́рсис'''&nbsp; (від {{Lang-grc|κάθαρσις}}— підняття, очищення, оздоровлення)&nbsp;— поняття, що вживалося в [[Антична філософія|античній філософії]], [[Медицина|медицині]], [[Естетика|естетиці]] й через свою [[поліфункціональність]] набуло чимало тлумачень.

[[Стародавня Греція|Давньогрецький]] мислитель [[Арістотель|Аристотель]] зв'язав його з [[трагедія|трагедією]] як [[Літературні жанри|літературним жанром]]. Трагедія викликає гнів, страх, співчуття, і цим змушує глядача відчувати духовне переживання, тим самим виховуючи людину й очищуючи її душу.

У сучасній [[філософія|філософії]] катарсис трактується як особлива, найвища форма [[трагізм]]у, коли втілення конфлікту та емоція потрясіння, що його супроводжує, не пригнічують своєю безвихіддю, а «очищують» і «просвітлюють» глядача чи читача.

== Катарсис у театрі ==
Щодо мети [[трагедія|трагедії]] (і не лише трагедії, а й [[комедія|комедії]]), традиційно вважається, що, як про це писав [[Арістотель]], вона полягає в очищенні душі,&nbsp;— звичайно-ж, у найвищому сенсі слова. Проте вже [[Полібій]] вважав метою трагедії цікавість, розвагу і задоволення, [[Солон]] дорікав першому трагікові Феспісові за «брехню» і «удавання», [[Платон]] ставився до трагічного лицедійства як до несерйозної спокуси, а Главкон у Платона стверджував, що безглуздо зараховувати до мудреців і любомудрів «театралів»&nbsp;— любителів видовищ і любителів слухати (театр, за Арістотелем,&nbsp;— задоволення для слуху), оскільки їх анітрохи не тягне до такого роду бесід, де щось обговорюється, зате немов їх хто підрядив слухати всі хори, вони бігають на свята на честь [[Діоніс]]а, не пропускаючи ні міських Діонісій, ні сільських. Невже ж усіх цих і інших, хто прагне впізнати щось подібне або навчитися якогось нікчемного ремесла, ми назвемо філософами?

Що ж до знаменитого Арістотелевого «очищення пристрастей», якого досягає трагедія, воно служить зазвичай опорою для тих, хто приписує глядачеві ослаблені, естетизовані переживання екстазу.

Однак, у сучасній науці, починаючи з Я. Бернайса та його «медичної» теорії (1857&nbsp;р.), дедалі більшого поширення набуває точка зору, згідно з якою катарсис трактується як релігійна й медична (ледве не гігієнічна) функція. Приміром, В'ячеслав Іванов тлумачив катарсис як музикотерапію, котра застосовувалася піфогорейцями у процесі лікування маній. [[Фрейденберг Ольга Михайлівна|Ольга Фрейденберг]] пише, що обряди очищення супроводжували містерії і драматичну обрядність як дублікат; таке очищення називалося «катарсис» або «катармос» і полягало у вбивстві жертовної тварини.

На думку Н. Брагінської, традиційне розуміння терміну «катарсис» виникло внаслідок невірного перекладу. І далі [[сенс]] катарсису дослідниця пояснює у такий спосіб: слово катарсис дійсно використовується у «Поетиці», коли йдеться про технічний термін для ритуального очищення (ритуальний катарсис Ореста після убивства матері). Але катарсис відноситься до [[герой|героя]], а не до глядача.

Ще гуманісти виходили з того, що в «Поетиці» йдеться про катарсис у тому ж сенсі, в якому це слово вживається у кн. VIII «[[Політика (Арістотель)|Політики]]» Арістотеля, на сторінках якої він пише про катартичні мелодії, що використовуються у священних ритуальних піснеспівах. На збудливих і емоційних осіб вони дуже впливають, приносячи їм «свого роду зцілення й очищення (катарсис)» і «очищення і полегшення, сполучене із задоволенням». Ці катартичні мелодії в театральних виставах Арістотель призначає глядачам найнижчого роду&nbsp;— людям вульгарним, заради яких і доступного їм відпочинку й існує, за Арістотелем, видовищний і музичний бік театральних видовищ. Глядачам іншого роду&nbsp;— вільно-народженим і вихованим, катартичні й ентусіастичні мелодії не потрібні.

Ще прозорішою стає думка у Платона, котрий пише про катарсис, розглядаючи фізичні вправи, лазні, а головне вживає [[термін]] у значенні «очищення думок», тобто «усунення думок», «очищення від думок».

== Джерела ==
{{Вікіцитати1}}
* ''Клековкін О''. Античний театр: Навчальний посібник для студентів вищих навчальний закладів культури і мистецтв І-V рівнів акредитації.&nbsp;— К.:Артек, 2004.&nbsp;— 208 С.
* [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf «Катарсис»] ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2
== Посилання ==
*{{ЛЗЕ1|частина =Катарсис|сторінки =465-466}}

[[Категорія:Антична література]]
[[Категорія:Антична медицина]]
[[Категорія:Антична філософія]]
[[Категорія:Філософські поняття]]
[[Категорія:Медична термінологія]]
[[Категорія:Естетика]]
[[Категорія:Психотерапія]]