Кароль Антоневич-Болоз

польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів

Кароль Антоневич
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz
POL Karol Antoniewicz.jpg
Ім'я при народженні Кароль Антоневич
Народився 6 листопада 1807(1807-11-06)
с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років)
с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
·холера
Поховання с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство Австро-Угорська імперія
Національність поляк
Діяльність поет, письменник, католицький священник
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів польська
Роки активності 1827-1852
Конфесія католицтво
Автограф Karol Antoniewicz signature.jpg
POL COA Antoniewicz.svg

CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

Кароль Антоневич (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату склав перші обіти 12 вересня 1841 року.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на холеру, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року в Обрі.