Зубковський Іван Андрійович

Версія від 01:02, 16 листопада 2009, створена Dƶoxar (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Іва́н Андрі́йович Зубко́вський''' (*25 листопада 1848 року, [[Єрки (Миргородський район)|...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Іва́н Андрі́йович Зубко́вський (*25 листопада 1848 року, Єрки - †5 грудня 1933 року, Миргород) - український лікар, відкривач миргородського джерела мінеральних вод, засновник Миргородського курорту.

Дитинство та юність

Зубковський народився 25 листопада 1848 року в селі Єрки Миргородського повіту, в родині священика. Кілька поколінь його предків мали духовний сан, тож цього чекали і від Івана його батьки. 1865 року хлопець закінчив Лубенське духовне училище (за іншими даними Миргородське повітове училище), а 1870 року - Полтавську духовну семінарію, де викладав словесність молодий Іван Нечуй-Левицький. Проте згодом Зубковський вирішив бути лікарем і вступив на медичний факультет Імператорського університету св. Володимира. Батько був проти, тому на навчання у виші Іван заробляв сам.

Під час навчання в університеті Іван активно друкував статті про народну освіту в популярній газеті «Кіевскій телеграфъ», на які звернув увагу Михайло Драгоманов і заохотив продовжувати працювати в цьому напрямку. Зубковський прислухався до поради й протягом усього життя був активним дописувачем газети.

Служба у війську та викладацька діяльність

Закінчив університет якраз перед початком російсько-турецької війни 1877 -1878 років. Випускник медичного факультету потрапив у розпорядження Кавказького окружного військово-медичного інспектора. Через рік дістав високу нагороду - офіцерський орден Станіслава III ступеня з мечами. Потім вчився в Петербурзькій Військово-медичній академії. В 18791883 рр. працював земським лікарем у Москві. Зубковського притягали до відповідальності у справі політичної неблагонадійності, але звільнили за браком доказів. Деякий час працював в Ризькому, а з 1897 р. — Кременчуцькому військовому госпіталі. Вислужив чин ґенерал-майора. У 1911 р. вийшов у відставку і поселився в Миргороді.

Миргородський курорт та громадсько-культурна діяльність

1914 року був обраний головою Миргородської міської управи. Він був активним організатором медичної служби у Миргороді і селах повіту. Через відсутність водогону та брак води у криницях міста під час засух Зубковський ініціював пошук джерел артезіанських вод поблизу міста. 22 лютого 1914 року було відкрито першу свердловину. Невдовзі Зубковський помітив цілющі властивості місцевої води, які згодом було підтверджено незалежними перевірками. Своїм коштом обладнав перше приміщення курорту. До кінця життя працював лікарем оздоровниці.

Лікарську практику і громадську діяльність на благо міста поєднував із краєзнавством, літературною творчістю, мемуаристикою. Його спогади про власний життєвий шлях, зустрічі з відомими письменниками, видатними людьми того часу стали важливим джерелом пізнання реальної минувшини. Як справжній український інтеліґент захищав рідну мову, культуру.

У 1923 році Полтавський губернський виконавчий комітет присвоїв Івану Зубковському звання «Ветеран праці» із занесенням його імені на Червону дошку та призначенням персональної пенсії. Проте через звання ґенерала царської армії ім’я, громадська діяльність та літературна спадщина Івана Зубковського в СРСР замовчували.

Іван Зубковський приятелював з відомими людьми того часу, як-от письменником Панасом Мирним, художником Опанасом Сластьоном (автор проекту будівництва першого приміщення миргородської водолікарні), який понад десять років жив у фліґелі його будинку, з поетом Павлом Тичиною. З ініціативи останнього Зубковський навіть написав книгу спогадів «Дні мого життя», в якій зокрема висловив своє життєве кредо: «... я завжди горів бажанням служити тільки громадським інтересам».

Особисте життя

1881 року одружився, проте вже через шість років у квітні 1887 дружина Олена померла. Після цього Іван Зубковський не одружувався. Самостійно виховав двох доньок - Віру й Катерину. Віра була інженером, нині її нащадки живуть у Миколаєві. Катерина народилася калікою й сім'ї не мала. Закінчила Педагогічну академію, викладала історію в жіночій гімназії. Коли не стало батька, хвору жінку виселили з оселі. До самої смерті (1966 року) її приймали вдома мешканці Миргорода.

Смерть

Іван Зубковський помер 5 грудня 1933 року у Миргороді. Похований на Троїцькому цвинтарі.

Увіковічнення пам'яті

1998 року на території курорту в Миргороді встаневлено пам'ятник Зубковському. В листопаді 2008 року в місті урочисто відзначили 160-ту річницю з дня народження фундатора місцевого курорту. Зокрема рішенням Миргородської міської ради Івану Зубковському посмертно присвоєно звання почесного громадянина міста. Також тут проводять турнір з греко-римської боротьби пам'яті Івана Зубковського

Цікаві факти

Ще під час служби в армії Іван Зубковський помітив, що дубові баклаги для води надто важкі й незручні, отож запропонував їх замінити на алюмінієві. Пропозицію визнали за слушну, й невдовзі в царській армії почали користуватися флягами з легкого і гігієнічного металу.

Дивись також

Історія Миргородського курорту

Джерела