Відкрити головне меню

Збі́ґнєв Олесни́цький (пол. Zbigniew Oleśnicki), (5 грудня 1389, Сєнно — 1 квітня 1455, Сандомир) — єпископ краківський (14231455), перший кардинал польського походження (з 1449 року). Реґент Польського королівства (14341447), впливовий державний діяч та дипломат.

Збіґнєв Олесницький
пол. Zbigniew Oleśnicki
Zbigniew Olesnicki.jpg
Псевдо Zbigniew z Oleśnicy
Народився 5 грудня 1389(1389-12-05)
Сєнно,
Польща Королівство Польське
Помер 1 квітня 1455(1455-04-01) (65 років)
Сандомир,
Польща Королівство Польське
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Громадянство
(підданство)
Польща
Національність поляк
Діяльність дипломат, католицький священик
Alma mater Ягеллонський університет
Учасник Велика війна 1409-1411
Титул єпископ краківський,
титулярний кардинал Санта Пріска
Посада Кардинал, католицький єпископ[d] і diocesan bishopd
Термін 14231455
Конфесія католицизм
Рід Олесницькі гербу Дембно[d]
Батько Ян з Олесниці
Мати Доброхна з Рожнова[1]
Брати, сестри  • Ян Олесницькийd
Герб

Герб Збіґнєва Олесницького — Денбно

Біографія

Народився 5 грудня 1389 року в Сєнно (нині — Мазовецьке воєводство). Походив з польського щляхетського роду гербу Дембно з Олесниці.

За повідомленнями Яна Длуґоша[2], брав участь у Ґрюнвальдській битві, де врятував життя королю Владиславу ІІ Яґайлу, закривши його щитом.

По закінченні Краківської Академії почав працювати у королівській канцелярії секретарем; став членом королівської таємної ради. 1412 року був висвячений в сан священика.

18 грудня 1423 року був висвячений на капелана, наступного дня на краківського єпископа. У 1433 році був делегатом на Базельському соборі.

З. Олесницький проявив себе як вправний політик та дипломат, який підтримував інтереси церкви та шляхти на противагу королю. В березні 1430 року за його участі була заключена польсько-угорська унія, а в 1440 році він домігся обмеження королівської влади в обмін на визнання магнатами Владислава III спадкоємцем престолу.

1439 року Папа Евґеній IV призначив Збіґнєва Олесницького кардиналом (став першим польським ієрархом, який прийняв цей титул).

Після загибелі 1444 року короля Владислава III здійснював значний вплив на політичне життя в країні. До початку правління Казимира IV Яґеллончика фактично зосередив владу в країні у своїх руках.

Був рішучим противником поширення гуситського руху на територію Польщі; для придушення руху гуситів закликав до Кракова проповідника Йоана Капістрана та францисканців. Єпископ сприяв створенню релігійних братств та розвитку освіти, зокрема, в Краківському університеті, пропагував культ Святого Станіслава. 4 травня 1439 року його війська виграли битву проти конфедерації польських гуситів на чолі зі Спитком з Мельштина.

Помер 1 квітня 1455 року. Похований у Кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.[3]

Примітки

  1. Oleśniccy (01) пол.
  2. Ян Длугош. Грюнвальдская битва. — М.: Изд. АН СССР, 1962 рос. 
  3. Опільський Юліан. Сумерк / Темні віки.— К.: Україна, 1993.— 444 с.— С. 169–180. ISBN 5-319-01070-2

Джерела

Посилання