Заячківський Микола Остафійович

український економіст і громадський діяч

Заячківський Микола Остафійович
MykolaZayachkivsky.jpg
Фото 1936 року
Народився 25 листопада 1870
Тишківці
Помер 11 лютого 1938 (67 років)
Львів
Поховання
Національність українець[2]
Місце проживання Львів (пл. Ринок, 36)
Діяльність економіст
Відомий завдяки український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч
Alma mater Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Партія УНДП-УТП-УНДО
Рід Заячківські
Родичі Остафій (Євстахій) син Івана, Антоніна Кисілевська
У шлюбі з неодружений
Діти не було
Герб

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Батько, Остафій (Євстахій) син Івана, був секретарем гміни і одночасно війтом Тишківців протягом чотирьох каденцій. Мати, Антоніна, донька о. Миколи Кисілевького, пароха с. Хлібичин Пільний, на жаль, вмерла під час пологів.

Змалку Микола виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостиниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Серед його перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]

Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торгівлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів із українською діаспорою їздив до Бразилії[5].

У 19131914 роках редагував часопис «Свобода» (друкований орган УНДО).

Російський полон

18 лютого 1915 (під час окупації Галичини росіянами в період І світової війни) заарештований у Львові російською військовою адміністрацією і, як і ряд інших відомих українських діячів, в якості заручника вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Київський період

Протягом 19171918 років — провідний діяч кооперативного руху на «Великій Україні». Був членом Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді[6].

1920-30 роки

Після повернення до Галичини далі керував «Народною торгівлею». В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (24 березня 1922 — 23 квітня 1933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Помер у Львові 11 лютого 1938 року.

Цитати

« Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… »

Примітки

Джерела та посилання