Відкрити головне меню

Застав'є (Тернопільський район)

село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області.

Заста́в'є (інша назва — Застав'я) — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, на південному сході району. Підпорядковане Баворівській сільській раді.

село Застав'є (Застав'я)
Вигляд на Застав'є
Вигляд на Застав'є
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада/громада Баворівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125280305
Основні дані
Населення 447
Територія 1.210 км²
Густота населення 369.42 осіб/км²
Поштовий індекс 47743
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°26′47″ пн. ш. 25°42′15″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.70417° сх. д. / 49.44639; 25.70417Координати: 49°26′47″ пн. ш. 25°42′15″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.70417° сх. д. / 49.44639; 25.70417
Водойми р. Гнізна
Найближча залізнична станція Прошова
Місцева влада
Адреса ради с. Баворів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47743
Карта
Застав'є (Застав'я). Карта розташування: Україна
Застав'є (Застав'я)
Застав'є (Застав'я)
Застав'є (Застав'я). Карта розташування: Тернопільська область
Застав'є (Застав'я)
Застав'є (Застав'я)

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади.

Населення — 447 осіб (2001).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Діяли «Просвіта» та інші українські товариства.

Історія села Застав'я.

Несе свої води тихоплинна річка. На берегах її було багато гнізд. І дістала річка назву Гнізна.

На правому березі цієї річки, 18 кілометрів на південний схід від Тернополя, 4 кілометри від залізничної станції — Прошова, розташоване мальовниче село Застав'я.

Першої писемної згадки цього села немає, але можемо впевнено стверджувати, що виникло воно після 1439 року, тому що восени минулого року Баворів відзначив своє 470-ліття від першої писемної згадки. А судячи з назви села і переказів, випливає, що Застав'я виникло пізніше.

Біля Баворова був Став, а потім за цим Ставом люди почали будуватись. Це поселення називали За Ставом — Застав'я. Ось таке походження назви села.

В архівних даних є мало відомостей по цьому населеному пункті. Ось деякі з них:

у 1880 році в Застав'ї проживало 786 чоловік, з них:

446 — греко-католиків ;

304 — римокатоликів ;

36 — євреїв.

Село належало до парохії в Баворові. Школа до Першої Світової війни була українська, а за Польщі — польська. До Другої Світової війни діяла читальна Просвіти.

До війни (тобто у 20-30 р.р.) Застав'я входило до Ґліни, яка знаходилася в корпусі № 2 Баворівської ЗОШ.

В липні 1941 року німецькі війська ввійшли в Застав'я і встановили окупаційний режим.

В березні 1944 року вигнали німецькі війська з Застав'я. Прізвища наших односельчан, що загинули в цій війні, викарбовані на стелі біля пам'ятника в Баворові.

В 1948 році в Застав'ї створено колгосп «Нове життя». Головою було обрано Гулю Василя.

Ось такі історичні дані.

Архітектурних пам'яток нема.

Багато односельчан мають прізвища: Дерлиця і Бeчинський.

І маємо видатних вихідців села з такими прізвищами. Учні на уроках української літератури вивчають оповідання «Пташенята».

Автор цього твору Дерлиця Микола Михайлович народився 23 квітня 1866 року, був письменником, священиком, етнографом. Навчався в Тернопільській гімназії, Львівській духовній семінарії. Збирав колискові і народні пісні. Автор повістей. Був священиком в декількох селах на Львівщині і Івано-Франківщині.

Ще династію священиків продовжили Бучинські — отці Йосип і Методій.

Отець Бучинський Методій Павлович народився 15 лютого 1952 року в селі Застав'я. В 1969 році закінчив Баворівську середню школу. В 1970—1972 р.р. служив в армії, навчався і працював в автошколі. Потім перейшов працювати шофером Тернопільської птахофабрики в селі Великі Гаї. В 1976 році одружився з Марією Панчишин з села Застінки. В сім'ї двоє дітей: син Ігор і дочка Оля, проживали в селі Великі Гаї. В 1990 році поступив у Львівську духовну семінарію Святого Духа Києво-Галицької митрополії УГКЦ, яку закінчив у 1993 році і був висвячений владикою Михаїлом Сабригою на священика в Кафедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці міста Тернополя.

У 1993 році отримав першу парохію в селах: Різдвяне, Слобідка, Тютоків, Зубів і Застіноче Теребовлянського району. Потім був переведений в 1997 році в села Старий Нижбірок і Новий Нижбірок Густинського району. У 2000 році був переведений на гіарохію в село Дичків Тернопільського району. У 2008 році 20 вересня отець Методій помер. Похований на цвинтарі в селі Великі Гаї.

Не обминули репресії наших односельчан.

Бучинський Йосип, 1891 року народження, уродженець села Застав'я, навчався в Тернопільській гімназії, закінчив греко- католицьку семінарію у Львові. У 1917 році рукоположений і призначений парохом села Гринів, потім 9 років — парох церкви села Вишнівчик. У 1930 році переїхав у Петрики, там працював до 1938 року, тоді ж перевели в Мишковичі.

7 липня 1940 року отець Йосип взяв участь у Святій Літургії церковного празника села Баворів, де виголосив проповідь із критикою більшовицького режиму, політики більшовизму щодо УГКЦ. За це 9 липня його дочку Марію, що працювала вчителькою в селі Хатки, сина Степана, сина Богдана і сина Юрія було заарештовано і відправлено у Львівські «Бригідки».

З початком війни 26 червня 1941 року вони були розстріляні у Львівській тюрмі. Реабілітовані в 1991 році.

Раніше в межах села був кам'яний кар'єр.

У радянський час землі входили до колгоспу «Маяк», а потім «Комунар». Працювала тваринницька ферма.

Тепер є селянська спілка «Нове життя», яку очолює односельчанин, випускник Київської сільськогосподарської академії — Бачинський Анатолій Євгенович.

Сьогодні будується нове приміщення клубу і бібліотеки.

До 1982 року в селі була початкова школа.

Тепер значно зменшилась кількість жителів села, початкову школу закрили. Учні і дошкільнята їздять рейсовим автобусом до Баворова, до дитячого садочку і школи. Доросле населення їздить до Тернополя на роботу. Багато односельчан вимушені, через відсутність робочих місць, їхати працювати за кордон.

Окрасою і гордістю села є церкви.

У 1942 році було освячено місце під будівництво церкви. Потім про це ніхто навіть не смів згадувати і тільки після тоталітарного режиму, коли вже було проголошено Незалежність України, в 1995 році розпочато будівництво УГКЦ.

14 квітня 1996 року на фундаменті вперше жителі села Застав'я святили пасхи в рідному селі.

Посвячення церкви Пресвятої Богородиці владикою Михаїлом Сабригою відбулося 30 вересня 2001 року.

В селі височіє купол ще однієї церкви.

8 листопада 2003 року в присутності Тернопільсько-Кременецького владики УАПЦ Іова було освячено престіл церкви святого Дмитрія.

В Застав'ї є два приватні магазини.

Село дуже гарне в будь-яку пору року, оточене лісом. Мальовнича природа. Село знаходиться на горі, над річкою Гнізною.

На майбутнє, з розвитком держави, громадяни з українського села, що на Тернопіллі, сподіваються на краще життя і розквіт рідного села.

ХрамиРедагувати

Є церкви Пресвятої Богородиці УГКЦ (2002), святого Димитрія Солунського УПЦ КП (2014).

Церква святого Димитрія СолунськогоРедагувати

Настоятель парафії протоієрей Миколай Ковалик.

Будівництво церкви, яким керував мешканець села, будівельник із 40-річним стажем Євген Філик, розпочалося в 1993 році. У 2014 храмі повністю завершили внутрішні роботи, стіни розмальовував тернопільський художник Володимир Купецький.

8 листопада 2014 року з нагоди храмового свята архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор звершив чин оновлення храму, а настоятеля храму протоієрея Миколая Ковалика нагородив правом носіння хреста з прикрасами.[1]

Соціальна сфераРедагувати

Діє бібліотека.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати