Микола Якович Зарудний
Zarudny M.jpg
Народився 20 серпня 1921(19210820)
Оріховець
Помер 25 серпня 1991
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Казахський державний університет
Мова творів російська і українська
Жанр сценарій і п'єса[d]
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1978

Мико́ла Я́кович Зару́дний (*20 серпня 1921, Оріховець — †25 серпня 1991, Київ) — український радянський письменник, сценарист. Член cпілок Письменників1950 року) і Кінематографістів України.

Біографія

Народився 20 серпня 1921 року в селі Оріховці (тепер Сквирслкого району Київської області) в родині вчителів. У 19391941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті. Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.

Працював у редакціях обласних газет, у 19611963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 19661969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 19811990 роках — правління Київської організації СПУ.

 
Могила Миколи Зарудного

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).

Творчість

Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.

Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).

За його сценаріями знято:

  • художні фільми: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисер О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
  • фільми-спекаклі: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».

Відзнаки

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)[1]. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Примітки

Література