Зарницька Єфросинія Пилипівна

українська драматична акторка та співачка
Версія від 07:23, 8 липня 2016, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Вилучення зайвого патаметра)

Єфроси́нія Пили́півна Зарни́цька (Єфросинія Пилипівна Азгуріді; нар. 4 (16) лютого 1867(18670216), Одеса — пом. 30 червня 1936, Первомайськ (Миколаївська область)) — українська театральна актриса, співачка (мецо-сопрано).

Зарницька Єфросинія Пилипівна
Зарницька.JPG
Ім'я при народженні Є. Азгуріді
Народилася 4 (16) лютого 1867(1867-02-16)
Одеса
Померла 30 червня 1936(1936-06-30) (69 років)
Первомайськ, Миколаївська область
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність співачка (мецо-сопрано), драматична актриса
Нагороди та премії

Дитинство і юнацькі роки

Народилася 1867 року в м. Одесі у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка Новоукраїнки[1], улітку 1888 року, Єфросинію побачив М. Кропивницький, який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.

Сценічний шлях

Є. Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М. Кропивницького 26 січня 1889 р. в Катеринославі. Нову трупу М. Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М. Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М. Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.

Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Прісіньки («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), Галі («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Галі («Гаркуша» О. Стороженка), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» В. Александрова), Кулини («Чорноморці» М. Старицького-М. Лисенка), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М. Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М. Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М. Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.

З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька — провідна актриса трупи Г. Деркача. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.

З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О. Суслова і О. Суходольського (1894–1898 рр.), О. Суслова (1898–1909 рр.) та інших театральних трупах (1909–1914 рр.). Учень М. Кропивницького, О. Суслов (1857–1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888–1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.

З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса («Тарас Бульба» М. Старицького), Гордиля («Циганка Аза» М. Старицького) та ін. (У 1918–1919 рр. ім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)

У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М. Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.

З 1926 року Зарницька — актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у Державний український Червонозаводський театр). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими — Харитина («Республіка на колесах» Я. Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д. Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б. Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І. Микитенка) та інші.

З 1931 році мешкала в м. Первомайську. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).

Примітки

Посилання