Відкрити головне меню
Заморські володіння Франції на мапі світу

Заморські володіння Франції (фр. départements d'outre-mer та territoires d'outre-mer чи DOM-TOM) — ряд територій (переважно островів, за винятком континентальної Гвіани), що належать Франції, проте які віддалені від її основної європейської території. Раніше, коли ще існував статус заморської території (territoire d'outre-mer), всі ці володіння часто називали DOM-TOM (абревіатура від départements d'outre-mer / territoires d'outre-mer). Ці території мають різний правовий статус, різний рівень автономії, проте всі вони мають представництво у Парламенті Франції (крім тих територій, які не мають постійних мешканців) та право голосу у Європейському парламенті.

До складу заморських володінь Франції входять території в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах, Французька Гвіана у Південній Америці та території у Антарктиці на які претендує Франція. Станом на січень 2011 року населення Заморських володінь Франції становило 2 685 705 осіб.

Нині ці території можуть мати такий статус:

  • Заморський департамент та регіон (département et région d'outre-mer, абревіатура DOM, рідше DROM)
  • Заморська спільнота (collectivité d'outre-mer, абревіатура COM)
  • Заморська спільнота з особливим статусом (collectivité sui generis)

Зміст

Заморський департамент та регіонРедагувати

Заморські департаменти (фр. Région d’outre-mer) — статус, наданий у 2003 р. заморським департаментам Франції. Терміни заморський департамент і заморський регіон за нині чинною французькою конституцією формально рівнозначні, хоча останній досі уживається значно рідше.

До числа заморських однодепартаментних регіонів входять:

Заморські спільнотиРедагувати

Цей статус був наданий приведеним нижче територіям після конституційної реформи від 28 березня 2003. Кожна територія має особливий статус.

  • Сен-Бартелемі (Saint-Barthélemy)
  • Сен-Мартен (Saint-Martin)
  • Сен-П'єр і Мікелон (Saint-Pierre-et-Miquelon) — 19761985 — Заморська територія Франції, sui generis з 2003 року. Сен-П'єр і Мікелон досі називається collectivité territoriale de Saint-Pierre-et-Miquelon.
  • Волліс і Футуна (Wallis-et-Futuna) 1946—2003 — Заморська територія Франції, з 2003 Заморське адміністративно-територіальне утворення. Досі ця територія часто називається Territoire des îles Wallis et Futuna.
  • Французька Полінезія (la Polynésie française) — 1946—2003 — Заморська територія Франції, з 2003 Заморська спільнота.

Заморські адміністративно-територіальні утворення з особливим статусомРедагувати

  • Кліппертон (Clipperton) — невеликий атол, що напряму підпорядковується французькому уряду.
  • Нова Каледонія (la Nouvelle-Calédonie). Заморська територія з 1946 року. Після Нумейської угоди 1998 року [en] отримала особливий статус (з 1999 року). Відповідно до цієї угоди асоційована спільнота Нова Каледонія між 20142019 роками має провести референдум та за його результатами може отримати повну незалежність. Перший етап референдуму відбувся 2018 року, більшість виборців висловилася проти повної незалежності.
  • Французькі Південні й Антарктичні території, скорочено ФПАТ (фр. Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)). Заморська територія з 1957 року.

Список Заморських володінь ФранціїРедагувати

НаселеніРедагувати

11 територій заселені:

Прапор Назва Столиця Населення Площа (км²) Статус Розташування Примітки
  Французька Гвіана Каєнна 229,000 (січень 2009)[1] 83,534 чи 91,000[2] Заморський департамент Південна Америка
  Французька Полінезія Папеете 264,000 (січень 2009)[3] 4,167 Заморська спільнота Тихий океан
  Гваделупа Бас-Тер 404,000 (січень 2009)[1] 1,628 Заморський департамент Антильські острови
  Мартиніка Фор-де-Франс 402,000 (січень 2009)[1] 1,128 Заморський департамент Антильські острови
  Майотта Мамудзу 186,452 (липень 2007)[4] 374 Заморський департамент Африка
(Мозамбіцька протока)
Заморський департамент з 31 березня 2011.
Претензії на цю територію мають Коморські острови
  Нова Каледонія Нумеа 244,410 (січень 2008)[5] 18,575 Заморська спільнота з особливим статусом Південна частина Тихого океану Референдум про незалежність відбудеться між 2014 та 2019 роками.
  Реюньйон Сен-Дені 817,000 (січень 2009)[1] 2,512 Заморський департамент Африка
(Індійський океан)
  Сен-Бартелемі Густавія 8,450 (січень 2007)[6] 21 Заморська спільнота Антильські острови Відділена від департаменту Гваделупа 22 лютого 2007.
  Сен-Мартен Маріго 35,925 (січень 2007)[6] 53 Заморська спільнота Антильські острови Відділена від департаменту Гваделупа 22 лютого 2007.
  Сен-П'єр і Мікелон Сен-П'єр 6,099 (січень 2007)[6] 242 Заморська спільнота Атлантичний океан біля узбережжя Канади
  Волліс і Футуна Мата-Уту 13,484 (липень 2008)[7] 274 Заморська спільнота Південна частина Тихого океану
Загалом
Статус Населення (січень 2011) Площа (км²)
Заморський департамент 1,890,705 91,847
Заморські спільноти та Нова Каледонія 795,000 23,632
Загалом 2,685,705 120,049

Безлюдні островиРедагувати

(Загалом, острови не мають постійного населення, проте на них можуть перебувати наукові експедиції).

Прапор Назва Столиця Площа (км²) Статус Розташування Примітки
  Банк-дю-Гейзер - 1 Територія ФПАТ Африка
(Мозамбіцька протока)
На цю територію претендують також Мадагаскар та Коморські Острови
  Басас-да-Індія - 1 Територія ФПАТ Африка
(Мозамбіцька протока)
На цю територію претендує Мадагаскар
  Кліппертон - 7 Територія з особливим статусом Тихий океан, на захід від Мексики На цю територію претендує Мексика
  Крозе Альфред Фо 352 Територія ФПАТ Південна частина Індійського океану
  Європа - 28 Територія ФПАТ Африка
(Мозамбіцька протока)
На цю територію претендує Мадагаскар
  Острови Глоріосо - 5 Територія ФПАТ Індійський океан На цю територію претендують також Мадагаскар, Коморські Острови та Сейшельські Острови
  Жуан-ді-Нова - 5 Територія ФПАТ Африка
(Мозамбіцька протока)
На цю територію претендує Мадагаскар
  Кергелен Порт-о-Франсе 7,215 Територія ФПАТ Південна частина Індійського океану
  Сен-Поль і
Амстердам
Мартин-де-Вів'є 66 Територія ФПАТ Індійський океан
  Тромлен - 1 Територія ФПАТ Індійський океан На цю територію претендує Маврикій

АнтарктидаРедагувати

Прапор Назва Столиця Площа (км²) Статус Розташування Примітки
  Земля Аделі Дюмон д'Юрвіль 432,000 Територія ФПАТ Антарктида Антарктичний договір

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г INSEE, Уряд Франції. Population des régions au 1er janvier. Архів оригіналу за 2009-02-11. Процитовано 2010-01-30.  (фр.)
  2. The estimated area of French Guiana varies from 83,534 to 91,000 kilometres based on the source. Redfield, Peter (2000). Space in the Tropics: From Convicts to Rockets in French Guiana. Берклі: University of California Press. с. 269. ISBN 0-520-21985-6. 
  3. Institut Statistique de Polynésie Française (ISPF). Enquêtes & Répertoires > Etat Civil. Архів оригіналу за 2009-09-06. Процитовано 2009-09-14. 
  4. (фр.) INSEE, Уряд Франції. INSEE Infos No 32 (PDF). Архів оригіналу за 2008-02-16. Процитовано 2007-12-02. 
  5. (фр.) Institut de la statistique et des études économiques de Nouvelle-Calédonie (ISEE). CHIFFRES CLÉS - Démographie (PDF). Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2009-01-13. 
  6. а б в INSEE, Уряд Франції. Populations légales 2007 pour les départements et les collectivités d'outre-mer. Архів оригіналу за 2010-01-23. Процитовано 2010-01-30.  (фр.)
  7. INSEE, Уряд Франції. Les populations des circonscriptions du Territoire des îles Wallis et Futuna. Архів оригіналу за 2011-05-10. Процитовано 2009-01-13.  (фр.)