Перегляд вихідного коду сторінки Закон про Єрусалим

'''Основний Закон: Єрусалим, столиця Ізраїлю'''&nbsp;— один з основних законів [[Ізраїль|Ізраїлю]]<ref name="ГейзельII">[http://www.lookstein.org/russian/geizel/chapter3.php  Политические структуры государства Израиль. «II. Институты власти в современном Израиле»] [[Гейзель, Зеэв|Зеэв Гейзель]], Центр еврейского образования в диаспоре имени р. Джозефа Лукштейна, [[Университет имени Бар-Илана|университет Бар-Илан]], [[1999]]&nbsp;г.
* «В особой ситуации находятся так называемые „основные законы“.., носящие конституционный характер. Для их принятия или изменения требует абсолютное большинство в 61 голос (то есть, например, 60 „за“ и 60 „воздержались“&nbsp;— закон не прошёл.)»</ref> (ухвалений [[Кнесет|кнесетом]] Ізраїлю [[30 липня]] [[1980|1980 року]]), проголошує, що «<nowiki/>[[Єрусалим]], єдиний і неподільний, є столиця Ізраїлю»; закон також, серед іншого, гарантує захист і недоторканність «Святих Місць» (ст. 3). Закон засуджений [[Рада Безпеки ООН|Радою Безпеки]] [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]].

== Історія ==
Офіційно столицею Ізраїлю Єрусалим був оголошений рішенням Кнесету ще 23 січня [[1950]]&nbsp;р.<ref name="brandt1950">[http://willy-brandt.org/bwbs_biografie/index.html?l=en&year=1950 January 1950 Israel declares Jerusalem its capital city]</ref>, але це був Єрусалим без його головної історичної частини [[Старе місто (Єрусалим)|Старого Міста]], захопленого [[Йорданія|Йорданією]]. Єврейський квартал Старого міста на 19 років припинив своє життя, євреї не могли навіть наблизитися до тих місць, де стояв Храм, не кажучи вже про те, щоб молитися біля Стіни Плачу<ref name="ГейзельIII">[http://www.lookstein.org/russian/geizel/chapter3.php Политические структуры государства Израиль. «III. Координаты политической дисперсии в Израиле»] Гейзель, 1999</ref>. Тим не менш, 24 держави визнали Єрусалим столицею Ізраїлю і перевели в західну його частину, яка перебувала під ізраїльським контролем, свої посольства. Але США і найбільші європейські держави не були в їх числі, вони відмовилися визнати ізраїльський суверенітет в Єрусалимі і вважати його столицею Ізраїлю<ref name="Амирав">[http://www.souz.co.il/news/read.html?article=45006 Размышления о дне Иерусалима, Моше Амирав, 9.09.2007]</ref>.

В результаті перемоги в [[Шестиденна війна|Шестиденній війні]] [[1967]]&nbsp;р. Ізраїль встановив контроль на Східним Єрусалимом, таким чином отримавши контроль над усією територією міста, а надалі законодавчо відділив [[Східний Єрусалим]] від [[Західний берег ріки Йордан|західного берега річки Йордан]] і оголосив свій суверенітет над об'єднаним Єрусалимом.

22 липня 1980 року шоста Конференція керівників [[Рух неприєднання|неприєднаних країн]] прийняла рішення, декларировавшее зокрема, що:

* «Місто Єрусалим є невід'ємною частиною окупованої Палестини. Він повинен бути повністю покинутий і беззастережно переданий під арабський суверенітет.»<br/><ref>[http://209.85.229.132/search?q=cache:EJ_etuk5yJwJ:unispal.un.org/unispal.nsf/3822b5e39951876a85256b6e0058a478/a7210984adbd49c505256556005cc110!OpenDocument+A/ES-7/8&cd=1&hl=iw&ct=clnk&gl=il The part of the Final Declaration of the Sixth Conference of Heads of State or Government of Non-Aligned Countries which relates to the situation in the Middle East and the question of Palestine]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}, статья [//ru.wikipedia.org/wiki/Резолюция_Совета_Безопасности_ООН_478 Резолюция Совета Безопасности ООН 478]</ref>

[[Файл:Jerusalem_Law_חוק_יסוד-_ירושלים_בירת_ישראל.jpg|ліворуч|міні|<center>''Закон про Єрусалим''</center>]]
Негайно послідувала реакція Ізраїлю: Закон про Єрусалим, поданий [[Геула Коен|Геулою Коен]], був підтриманий прем'єр-міністром [[Менахем Бегін|Менахемом Бегіном]] і був прийнятий [[30 липня]] [[1980]]&nbsp;р. переважною більшістю Кнесету.

У відповідь [[Рада Безпеки ООН]] в [[Резолюція Ради Безпеки ООН 478|резолюції 478]], прийнятої 14 голосами за ([[США]] утрималися від голосування), ухвалила не визнавати Закон про Єрусалим і закликала вивести з Єрусалиму існуючі дипломатичні місії<ref>[http://www.un.org/russian/documen/scresol/1980/res478.pdf Полный текст резолюции СБ ООН 478]</ref>.

У відповідь на засудження Ізраїлю і після того, як 13 країн перевели свої посольства з Єрусалиму в [[Тель-Авів-Яфо|Тель-Авів]], «побоюючись загрози арабів накласти на них нафтове ембарго», 1400 [[Християнство|християн]] з 40 країн відкрили у 1980 році Міжнародне християнське посольство в Єрусалимі<ref name="ICEJ">[http://forisrael.narod.ru/exodus/missions.htm Христианские миссии, оказывающие помощь еврейскому народу; Международное Христианское Посольство в Иерусалиме]</ref>:

* «Це було актом солідарності з єврейським народом та їх зв'язком зі святим містом протягом вже трьох тисяч років».

Після того, як 15 серпня 2006 року уряд [[Коста-Рика|Коста-Рики]] оголосив про переведення свого посольства з Єрусалиму в [[Тель-Авів-Яфо|Тель-Авів]], а 25 серпня того ж року уряд [[Сальвадор]]а послідував його прикладу, в Єрусалимі не залишилося дипломатичних місій іноземних держав. Майже всі країни розміщують свої посольства в районі Великого [[Тель-Авів-Яфо|Тель-Авіва]], за винятком [[Болівія|Болівії]] та [[Парагвай|Парагваю]], чиї посольства розташовуються в передмісті Єрусалима [[Мевасерет-Ціон]]. [[Конгрес США]] ще в 1995 році прийняв рішення про перенесення посольства в Єрусалим<ref name="эеэ">{{ЕЄЕ|11733|Государство Израиль. Внешняя политика}}</ref><ref>[http://newsru.co.il/world/31may2007/congress407.html Конгресс потребует от Буша перенести посольство США в Иерусалим, 31 мая 2007 г.]</ref>, однак уряд США постійно відкладав виконання рішення. У даний час посольство США знаходиться в [[Тель-Авів-Яфо|Тель-Авіві]], а в Єрусалимі знаходиться Генеральне [[Консульство (дипломатія)|Консульство]] США.

Тим не менш, позиція Ізраїлю залишається незмінною:

* «З 1004&nbsp;р. до нашої ери, коли цар Давид заснував Єрусалим як столицю єврейської нації, в місті тривало постійна єврейська присутність, так само як і духовна прихильність до нього»<ref>[http://www.mfa.gov.il/MFA/MFAArchive/1990_1999/1999/3/The%20Status%20of%20Jerusalem The Status of Jerusalem], МИД Израиля, 14 марта 1999 г.</ref>.

Згідно з опитуванням, проведеним у травні 2011 року<ref>[http://cursorinfo.co.il/mobile/article.php?id=159024 Израильтяне потребовали не делить Иерусалим, 01.06.11]</ref>:<blockquote class="" style=""><poem>
66 % израильтян категорически возражают против раздела Иерусалима в любой форме и передачи части его палестинцам. […] 23 % готовы отказаться от части Восточного Иерусалима и 6 % готовы отказаться от всей восточной части города.
73 % респондентов заявили, что Израиль должен сохранить полный суверенитет над святыми местами в Иерусалиме. […] 67 % опрошенных заявили, что необходимо продолжить строительство в районах столицы, находящихся за пределами, так называемой, «зеленой черты», а 23 % потребовали заморозить строительство там.
91 % назвали Иерусалим исторической и духовной столицей еврейского народа, а 4 % назвали Тель-Авив экономическим и культурным центром возрождающегося Израиля.

</poem>
</blockquote>Де-факто, хоча посольства більшості держав знаходяться в Тель-Авіві, активність акредитованих в Ізраїлі дипломатів фактично зосереджується в Єрусалимі, де перебувають президент країни, уряд і кнесет<ref>{{ЕЄЕ|15479|Иерусалим. Исторический обзор}}</ref>.

== Текст Закону ==

* [https://www.knesset.gov.il/laws/special/eng/basic10_eng.htm Basic Law: Jerusalem, Capital of Israel]
** [http://knesset.gov.il/laws/ru/yesodru2.pdf Основний закон: Єрусалим&nbsp;— столиця Ізраїлю], [[Кнесет|knesset.gov.il]]

== Дивись також ==

* [[Політичний статус Єрусалима]]

== Примітки ==
{{reflist}}
[[Категорія:Єрусалим]]