Перегляд вихідного коду сторінки Жінки у журналістиці

{{mcat}}
[[Файл:Journalist Lucy Morgan with video camera and phone (7026619371).jpg|thumb|
Американська журналістка [[Люсі Морган]] за операторською роботою, 1985]]
[[Файл:Hanne Kari Fossum, journalist og sivilingeniør, programleder Schrødingers katt.jpg|thumb|[[Ганна Карі Фоссум]], норвезька журналістка, 2011]]
[[Файл:Bessie Rayner Parks.jpg|thumb|Англійська журналістка [[Бессі Рейнер Паркс]], 1900]]
{{Жінки в суспільстві}}

'''Жінок у журналістиці та медіа'''&nbsp;— по мірі того, як [[журналістика]] ставала професією, обмежували у доступі до журналістських професій і значно [[Сексизм|дискримінували]] у професії. Тим не менш, жінки працювали [[Редактор|редакторками]], [[Репортер|репортерками]], спортивними аналітикинями та [[Журналіст|журналістками]] ще до 1890-х років<ref>Rick Brown, "The Emergence of Females as Professional Journalists, " HistoryReference.org [http://www.historyreference.org/library/refwomen.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160803165641/http://www.historyreference.org/library/refwomen.html |date=3 серпня 2016 }}</ref>.

== Сьогодення ==
У 2017 році в рамках руху [[#MeToo]] ряд помітних журналісток виступили з повідомленням про [[Домагання на робочому місці|сексуальні домагання на робочих місцях]]<ref name="2017-December-Vox">{{cite web|url=https://www.vox.com/identities/2017/12/18/16780424/women-journalism-career-harassment|title=When harassment drives women out of journalism|date=18 грудня 2017|website=[[Vox Media|Vox]]|access-date=29 грудня 2017|archive-date=1 січня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180101135323/https://www.vox.com/identities/2017/12/18/16780424/women-journalism-career-harassment}}</ref>.

За словами [[Лорен Вулф]], журналістки-розслідувачки та директорки програми Жіночого медіа-центру «Жінки під облогою», журналістки стикаються з особливими ризиками щодо своїх колег-чоловіків, і вони, швидше за все, зазнають утисків чи [[Сексуальне насилля|сексуального насильства]] в Інтернеті на роботі<ref name="2017-December-Vox"/>.

Згідно з доповіддю, оприлюдненою 20 грудня 2017 року Комітетом захисту журналістів, у 2017 році через свою роботу у світі вбито 42 журналістів, 81% з них&nbsp;— жінки<ref name="2017-December-TI">{{cite web|url=https://theintercept.com/2017/12/21/an-unusually-deadly-year-for-women-journalists-around-the-world-report-finds/|title=An Unusually Deadly Year for Women Journalists Around the World, Report Finds|date=20 грудня 2017|website=[[The Intercept]]|access-date=31 грудня 2017|archive-date=23 грудня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171223235514/https://theintercept.com/2017/12/21/an-unusually-deadly-year-for-women-journalists-around-the-world-report-finds/}}</ref>.

== Безпека ==
Безпека журналісток&nbsp;— це можливість журналісток та медіа-професіоналок отримувати, виробляти та обмінюватися інформацією, не стикаючись з фізичними чи моральними загрозами. Журналістки також стикаються із зростаючою небезпекою, такою як сексуальне насильство, «чи то у формі цілеспрямованого сексуального порушення, часто як репресій за свою роботу; сексуальне насильство, пов'язане з [[Мафія|мафією]], спрямоване на журналісток, що висвітлюють публічні події; або сексуальне насильство над журналістками під вартою чи в [[Полон|полоні]] (як частина [[Воєнне сексуальне насилля|воєнного сексуального насильства]] [[Насильство проти жінок|проти жінок]]). Про багато з цих злочинів не повідомляється внаслідок потужних культурних та професійних стигм»<ref>The United Nations Plan of Action on the Safety of Journalists and Issues of Impunity, 2012, https://en.unesco.org/sites/default/files/un-plan-on-safety-journalists_en.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201022221006/https://en.unesco.org/sites/default/files/un-plan-on-safety-journalists_en.pdf |date=22 жовтня 2020 }}</ref><ref name=":0">{{Cite book|title=World Trends Report in Freedom of Expression and Media Development Global Report 2017/2018|last=|first=|publisher=UNESCO|year=2018|isbn=|location=http://unesdoc.unesco.org/images/0026/002610/261065e.pdf|pages=}}</ref> ([[Міфи про зґвалтування|міфи про згвалтування]], [[звинувачення жертви]]).

=== Загрози життю ===
Журналістки, працюють в небезпечному контексті чи в журналі, стикаються з ризиками фізичного нападу, [[Сексуальне домагання|сексуальних домагань]], сексуального нападу, [[зґвалтування]] і навіть [[Феміцид|вбивства]]. Вони вразливі до атак не лише з боку тих, хто намагається заглушити їх висвітлення, але й з боку джерел, колег та інших<ref>Lanza, Edison. 2017. Silenced Zones: Highly Dangerous Areas for the Exercise of Freedomof Expression. Office for the Special Rapporteur for Freedom of Expression of the Inter-American Commission on Human Rights. Available at http://www.oas.org/en/iachr/expression/docs/publications/ZONAS_SILENCIADAS_ENG.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200215084159/http://www.oas.org/en/iachr/expression/docs/publications/ZONAS_SILENCIADAS_ENG.pdf |date=15 лютого 2020 }}.</ref>. Глобальне опитування майже тисячі журналістів у 2014 році, ініційоване Міжнародним інститутом безпеки новин (''International News Safety Institute'') у партнерстві з {{Не перекладено|Міжнародний жіночий медіафонд|Міжнародним жіночим медіафондом|en|International Women's Media Foundation}} (IWMF) за підтримки [[ЮНЕСКО]], встановило, що майже дві третини опитаних жінок зазнали [[Залякування на робочому місці|залякування]], [[Погроза|погроз]] чи зловживань на робочому місці<ref>International Media Women's Foundation and International News Safety Institute 2013.</ref>.

У період з 2012 по 2016 рік Генеральний директор [[ЮНЕСКО]] засудив убивство 38 журналісток (це 7 % усіх загиблих журналістів)<ref>{{Cite web |url=https://en.unesco.org/unesco-condemns-killing-of-journalists |title=Архівована копія |accessdate=2 березня 2020 |archive-date=28 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190928012214/https://en.unesco.org/unesco-condemns-killing-of-journalists }}</ref>. Відсоток вбитих журналістів, які є жінками, значно нижчий за їх загальне представництво в ЗМІ. Цей гендерний розрив, ймовірно, частково є наслідком постійного [[Гендерні квоти|недостатнього представництва]] жінок, які звітують із зон війни чи повстанців, або з тем політики та злочинності<ref>Harris, Janet, Nick Mosdell, and James Griffiths. 2016. Gender, Risk and Journalism. Journalism Practice 10 (7): 902—916</ref>.

У звіті [[Генеральний секретар ООН|Генерального секретаря ООН]] у вересні 2017 року окреслюється шлях до [[Гендерна чутливість|гендерно-чутливого]] підходу до посилення безпеки журналісток<ref>UN General Assembly. 2017. The safety of journalists and the issue of impunity: Report of the Secretary-General. Available at https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N17/245/44/PDF/N1724544.pdf?OpenElement {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191009040536/https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N17/245/44/PDF/N1724544.pdf?OpenElement |date=9 жовтня 2019 }}.</ref>. У 2016 році [[Комітет міністрів Ради Європи]] прийняв рекомендацію CM / Rec (2016) 4 щодо захисту журналістики та безпеки журналістів та інших суб'єктів ЗМІ, зокрема, зазначивши гендерні загрози, з якими стикаються багато журналісток, і закликавши до термінових, рішучих та систематичних заходів<ref>Council of Europe. 2016. Recommendation of the Committee of Ministers to member states on the protection of journalism and safety of journalists and other media actors. CM/REC(2016)4. Available at https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectId=09000016806415d9 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191009040532/https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectId=09000016806415d9 |date=9 жовтня 2019 }}.</ref><ref name=":02">{{Cite book|title=World Trends Report in Freedom of Expression and Media Development Global Report 2017/2018|last=|first=|publisher=UNESCO|year=2018|isbn=|location=http://unesdoc.unesco.org/images/0026/002610/261065e.pdf|pages=}}</ref>. Того ж року Рада МПРЗ просить у звіт Гендиректора ЮНЕСКО включити гендерну інформацію<ref>{{Cite web |url=https://en.unesco.org/programme/ipdc/documents |title=Архівована копія |accessdate=2 березня 2020 |archive-date=22 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191022050727/https://en.unesco.org/programme/ipdc/documents }}</ref>.
[[Файл:Online harassment of women journalists.png|thumb|Інтернет-[[Домагання на робочому місці|домагання]] до журналісток, світові тенденції [[ЮНЕСКО]] у сфері свободи вираження поглядів та розвитку медіа 2018 року.]]

У доповіді [[Коаліція за жінок в журналістиці|Коаліції за жінок в журналістиці]] підкреслено, що протягом перших шести місяців 2019 року на інших журналістів підпадали напади на журналістів. Зафіксовано 85 випадків, коли також було вбито трьох журналісток. 35 журналісток були у в'язницях по всьому світу протягом перших шести місяців року. Близько 20&nbsp;% усіх задокументованих випадків стосувалися домагань в Інтернеті<ref>http://womeninjournalism.org/s/H1-REPORT.pdf{{Недоступне посилання}}</ref>.

=== Інтернет-домагання ===
Дослідження INSI та {{Не перекладено|Міжнародний жіночий медіафонд|Міжнародного жіночого медіафонду|en|International Women's Media Foundation}} (IWMF) показало, що понад 25 % «словесного, письмового та/або фізичного [[Мобінг|залякування]], включаючи погрози для сім'ї та друзів», відбувається в Інтернеті<ref>Barton, Alana, and Hannah Storm. 2014. Violence and Harassment Against Women in the News Media: A Global Picture. International Women’s Media Foundation & International News Safety Institute. Available at http://www.iwmf.org/our-research/journalistsafety/{{Dead link|date=April 2019 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}. Accessed 8 June 2017.</ref>. 

Дослідження центру Pew показали, що 73 % дорослих користувачів Інтернету у США бачили, що когось певним чином переслідують в Інтернеті, а 40 % особисто зазнали цього, а молоді жінки особливо вразливі до [[Сексуальне домагання|сексуальних домагань]] та переслідувань<ref>Duggan, Maeve, Lee Rainie, Aaron Smith, Cary Funk, Amanda Lenhart, and Mary Madden. 2014. Online Harassment. Pew Research Center. Available at http://www.pewinternet.org/2014/10/22/onlineharassment/{{Dead link|date=April 2019 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}.</ref>.

Аналіз більш ніж 2 мільйонів твітів, проведений аналітичним центром Demos, виявив, що журналістки отримали у [[Твіттер|Twitter]] приблизно втричі більше образливих коментарів, ніж їхні колеги-чоловіки<ref>Demos. 2014. Demos: male celebrities receive more abuse on Twitter than women. Demos. Available at https://www.demos.co.uk/press-release/demos-malecelebrities-receive-more-abuse-on-twitterthan-women-2/{{Dead link|date=April 2019 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}.</ref>.

[[The Guardian]] оглянув 70 мільйонів коментарів, зафіксованих на його вебсайті з 1999 по 2016 (лише 22 000 з них були записані до 2006 року). З цих коментарів приблизно 1,4 мільйона (лише 2 %) були заблоковані за жорстоку або зривну поведінку. З 10 журналістів з персоналу, які зазнали найвищого рівня зловживань та "зневажливого [[Тролінг|тролінгу]] ", 8 були жінками<ref>Gardiner, Becky, Mahana Mansfield, Ian Anderson, Josh Holder, Daan Louter, and Monica Ulmanu. 2016. The darkside of Guardian comments. The Guardian. Available at <nowiki>https://www.theguardian.com/technology/2016/ap/12/the-darkside-</nowiki> of-guardian-comments.</ref>.

Протидія зловживанням в Інтернеті є важливим викликом, і на міжнародному чи національному рівні існує декілька законодавчих та політичних рамок, щоб захистити журналісток від цифрових утисків<ref>International Women’s Media Foundation. 2016. An Overview of the Current Challenges to the Safety and Protection of Journalists. Available at https://www.iwmf.org/wpcontent/uploads/2016/02/IWMFUNESCOPaper.pdf{{Dead link|date=April 2019 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}.</ref>.

[[Міжнародна федерація журналістів]] та Мережа Південної Азії Медіа Солідарність запустили кампанію «Byte Back» для підвищення обізнаності та боротьби з онлайн-переслідуваннями журналісток в [[Азійсько-Тихоокеанський регіон|Азійсько-Тихоокеанському регіоні]]<ref>International Federation of Journalists. 2017. Byte Back: IFJ launches guide to combat cyber harassment in South Asia. Available at http://www.ifj.org/nc/fr/news-singleview/backpid/33/article/byte-backifj-launches-guide-to-combat-cyberharassment-in-south-asia/{{Dead link|date=April 2019 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}.</ref>.

[[Організація з безпеки і співробітництва в Європі]] організувала нараду експертів(-ок) на тему «Нові виклики свободі вираження: протидія Інтернет зловживанню щодо журналісток» та публікацію з тією ж назвою, яка включає голоси журналістів/-ок і вчених про реалії онлайн-зловживань проти журналісток та способи боротьби з ними<ref>Mijatović, Dunja. 2016. New Challenges to Freedom of Expression: Countering Online Abuse of Female Journalists. Edited by Becky Gardiner. Vienna: Office of the Representative on Freedom of the Media, Organization for Security and Co-operation in Europe. Available at http://www.osce.org/fom/220411?download=true {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200226164613/https://www.osce.org/fom/220411?download=true |date=26 лютого 2020 }}.</ref><ref name=":03">{{Cite book|title=World Trends Report in Freedom of Expression and Media Development Global Report 2017/2018|last=|first=|publisher=UNESCO|year=2018|isbn=|location=http://unesdoc.unesco.org/images/0026/002610/261065e.pdf|pages=}}</ref>.

== Історія за країнами ==

=== Канада ===
[[Софія Далтон]] випустила газету «Патріот у Торонто в 1840—48»<ref>I. R. Dalton, "SIMMS, SOPHIA," in Dictionary of Canadian Biography, vol. 8, University of Toronto/Université Laval, 2003–, accessed 16 August 2017, http://www.biographi.ca/en/bio/simms_sophia_8E.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200302050327/http://www.biographi.ca/en/bio/simms_sophia_8E.html |date=2 березня 2020 }}.</ref>, а в 1851 році&nbsp;— [[Мері Герберт]] стала першою жінкою-видавчинею у [[Нова Шотландія|Новій Шотландії]] з газетою «Mayflower», або «Жіночою акадською газетою».<ref>Phyllis R. Blakeley, "HERBERT, MARY ELIZA," in Dictionary of Canadian Biography, vol. 10, University of Toronto/Université Laval, 2003–, accessed 14 June 2016, http://www.biographi.ca/en/bio/herbert_mary_eliza_10E.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200812133211/http://www.biographi.ca/en/bio/herbert_mary_eliza_10E.html |date=12 серпня 2020 }}.</ref>

Канадка [[Флоренція Маклеод Гарпер]] відзначилася роботою з фотографом [[Дональд Томпсон|Дональдом Томпсоном]], що висвітлювала як [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний фронт]] у Першій світовій, так і [[Лютнева революція|Лютневу революцію]] в Петербурзі року для щотижневика ''Леслі''. Її наступні книги «Розорена Росія» та «Побіжна Росія» були одними з перших західних розповідей про події.<ref>{{Cite web|title=Blood Stained Russia - pictures from a 1918 book by Captain Donald C. Thompson|url=http://www.alexanderpalace.org/thompson/|website=www.alexanderpalace.org|last=|first=|date=|publisher=|language=|accessdate=2 березня 2020|archive-date=13 листопада 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171113221502/http://www.alexanderpalace.org/thompson/}}</ref>

=== Данія ===
У Данії жінки рано стали редакторками, успадковуючи видання. Найраніші приклади&nbsp;— Софі Морсінг, яка успадкувала ''Воченліче Цайтунг'' від чоловіка в 1658&nbsp;р. та керувала як редакторка, та [[Катрін Гейк]], яка успадкувала газету ''Europäische Wochentliche Zeitung'' як вдова&nbsp;— хоча ці жінки не писали у своїх газетах.<ref>John Chr. Jørgensen: Da kvinderne blev journalister. Københavns Universitet. Det Humanistiske Fakultet. Københavns Universitet. 2012</ref>

Першою жінкою Данії, яка опублікувала статті в датських газетах, була письменниця [[Шарлотта Баден]], яка періодично дописувала у тижневик ''MorgenPost'' з 1786 по 1793.<ref name="ReferenceA">John Chr. Jørgensen:Da kvinderne blev journalister. Københavns Universitet. Det Humanistiske Fakultet. Københavns Universitet. 2012</ref> У 1845 році [[Марі Арнесен]] стала першою жінкою, яка взяла участь у громадських політичних дискусіях у Данській газеті, а з 1850-х для жінок стало загальним брати участь у публічних дискусіях чи надсилати статті з періодичними статтями: серед них [[Каролайн Тестман]], яка писала статті про подорожі, та [[Аталія Шварц]], відома участю у дискусіях у газетах між 1849 та 1871&nbsp;рр.<ref name="ReferenceA"/> У 1870-х роках [[Історія фемінізму|жіночий рух]] започаткував і видавав власні статті з редакторками та журналістками.

Однак лише в 1880-х жінки почали професійно діяти в данській пресі, і [[Софі Гортен]] (1848—1927), швидш за все, стала першою жінкою, яка професійно займалася журналістикою, працюючи в ''Сорё Амттіденде'' в 1888 році.<ref name="ReferenceA"/> Однією з важливих першопрохідниць була [[Лула Лассен]], зайнята в ''Politiken'' в 1910, перша жінка з журналістською кар'єрою і піонерка наукової журналістики, а також, можливо, перша відома національно жінка в професії. У 1912 році 8 жінок були членкинями профспілки K''øbenhavns Journalistforbund'' (Копенгагенська асоціація журналістів), п'ять&nbsp;— у клубі ''Journalistforeningen i København'' (Асоціація журналістів Копенгагена), загалом 35 жінок працювали журналістками в Данії.<ref name="ReferenceA"/>

=== Кенія ===
В національному тижневику Кенії The Standard зайняті:

[[Кагуре Гачеш]] — редакторка ''Hustle'', викладає в середу{{Що це}}.

[[Крістін Коек]] — редакторка Єви.

[[Джудіт Мвобобія]] — редакторка неділі{{Що це}}.

=== Фінляндія ===
Шведська журналістка та редакторка [[Катаріна Алгрен]] була, швидше за все, першою жінкою-журналісткою та редакторкою у тодішній шведській провінції Фінляндія, коли опублікувала власну есе-розвідку шведською ''Om att rätt behaga'' в 1782, яка також була однією з перших публікацій у Фінляндія<ref>Henrika Zilliacus-Tikkanen: När könet började skriva – Kvinnor i finländsk press 1771–1900 (English: When gender started to write – women in Finnish media 1771–1900)</ref>.

Традиційно першою жінкою-журналісткою називають [[Фредріка Рунеберг|Фредріку Рунеберг]], яка писала вірші та статті в «Хельсінгфорс Моргонблад» під іменем свого чоловіка Йогана Людвіга Рунеберга в 1830-х. Першою жінкою у Фінляндії, яка працювала журналісткою під власним іменем, була [[Аделаїда Ернроут]], яка писала в «Хельсінгфорс Дагблад» і «Хуфвудстадсбладет» протягом 35 років з 1869.<ref name="ReferenceA"/>

=== Франція ===
Анну-Маргеріт Petit du Noyer{{Уточнити}} (1663—1719) вважають однією з найвідоміших журналісток Європи початку 18 століття. Її звіти про переговори, що вели до [[Утрехтський мир (1713)|Утрехтського миру]], читали по всій Європі і захоплювалися відмінністю, з якою вона повідомляла про скандали та плітки.<ref>Regine Reynolds-Cornell: Fiction and reality in the Mémoires of the notorious Anne-Marguerite Petit DuNoyer (Tübingen: Narr 1999). {{ISBN|3-8233-5527-9}}</ref>

=== Німеччина ===
[[File:Therese Huber miniatur detail.jpg|thumb|right|[[Тереза Губер]]]]
У 1816 році [[Тереза Губер]] стала редакторкою ''Morgenblatt für gebildete Stände'', одного з головних літературних і культурних журналів епохи.<ref>{{Citation |last=Fischer |first=Bernhard |title=Cottas "Morgenblatt für gebildete Stände" in der Zeit von 1807 bis 1823 und die Mitarbeit Therese Hubers |work=Archiv für Geschichte des Buchwesens |volume=43 |pages=203–239 |year=1995 |editor-last=Estermann |editor-first=Monika |url=https://books.google.co.uk/books?id=k39dDwAAQBAJ&pg=PA203|isbn=9783110963694 }}</ref> Губер була першою жінкою, яка утримувала свою сім'ю на платній редакторській посаді в журналі<ref name="Anz">{{Cite book |url=https://books.google.co.uk/books?id=1H8Sts_PKlwC&pg=PA61 |title=Literaturkritik: Geschichte, Theorie, Praxis |last=Anz |first=Thomas |last2=Baasner |first2=Rainer |date=2004 |publisher=C.H.Beck |isbn=978-3-406-51095-3 |pages=61–62 |language=de}}</ref>, і вважається першою жінкою, яка займала редакційну посаду<ref>{{Cite journal |last=Richards |first=Anna |date=2004 |title="Double-Voiced Discourse" and Psychological Insight in the Work of Therese Huber |journal=The Modern Language Review |volume=99 |issue=2 |pages=416–429 |doi=10.2307/3738754 |issn=0026-7937|jstor=3738754 }}</ref><ref>{{Cite book |url=https://books.google.co.uk/books?id=3NSxDwAAQBAJ&pg=PT94 |title=Medien Frauen Macht: Erfolgreiche Frauen in der Medienwelt |last=Sarwat |first=Nadja |date=2019-08-12 |publisher=Vandenhoeck & Ruprecht |isbn=978-3-205-20894-5 |language=de}}</ref>, і навіть першою журналісткою Німеччини.<ref>{{Cite news |url=https://www.fnp.de/lokales/hochtaunus/bad-homburg-ort47554/frauen-griffen-einst-anonym-feder-10627975.html |title=Frauen griffen einst anonym zur Feder |date=2016-03-30 |access-date=2020-01-03 |language=de |archive-date=3 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200103100933/https://www.fnp.de/lokales/hochtaunus/bad-homburg-ort47554/frauen-griffen-einst-anonym-feder-10627975.html }}</ref> Губер несла повну відповідальність за журнал з 1817 по 1823<ref name="Anz"/>, будучи не лише авторкою і редакторкою, але й внісши багато власних перекладів<ref>{{Cite journal |last=Bland |first=Caroline |last2=Brown |first2=Hilary |date=2013-08-01 |title=Introduction: Women as Cultural Mediators and Translators |journal=Oxford German Studies |volume=42 |issue=2 |pages=111–118 |doi=10.1179/0078719113Z.00000000037 |issn=0078-7191}}</ref>. Журнал був найуспішнішим періодом під її редакцією, у 1820 році продано понад 1800 примірників<ref name="heuserluv">{{Cite journal |last=Heuser |first=Magdalene |date=2013-08-01 |title=Lektüre – Übersetzung – Vermittlung. Therese Hubers Redaktionstätigkeit für Cottas Morgenblatt für gebildete Stände |journal=Oxford German Studies |volume=42 |issue=2 |pages=158–172 |doi=10.1179/0078719113Z.00000000032 |issn=0078-7191}}</ref>.

=== Норвегія ===
Першою журналісткою в Норвегії була [[Біргіте Кюле]], яка публікувала місцеву газету ''Провінція-Лекція'' в Бергені між 1794 і 1795.<ref>Bra böckers världshistoria / [chefredaktör: Kenneth Åström; redaktion: Gil Dahlström ...]. Bd 10, Två revolutioner : 1750–1815 / av Kåre Tønnesson; [översättning: Ingrid Emond ...] Malmö Bra Böcker 2001</ref>

Протягом 19-го століття жінки брали участь у публікаціях у пресі, особливо в розділах про культуру та перекладах, зокрема, [[Магдалина Торесен|Магдалину Торесен]], яку деякі називають журналісткою ранньої статі{{Що це}}. З 1856 року [[Марі Колбан]] (1814—1884) жила в Парижі, звідки писала статті для ''Morgenbladet'' і ''Illustreret Nyhedsblad'', за якими її можна вважати першою жінкою-іноземною кореспонденткою в норвезькій пресі.<ref name="ReferenceA"/>

Іншими піонерками були [[Вільгельміна Гуловсен]], редакторка газети про культуру «Фігаро» у 1882–83, та [[Елізабет Шьойен]], редакторка сімейного журналу «Familie-Musæum» у 1878, а також журналістка «Бергеншпостен» та «Афтенпостен».<ref name="ReferenceA"/>

Норвезька газетна преса в [[Осло]] мала своїх перших двох жінок-репортерок: [[Марі Матісен]] в ''Дагспостені'' в 1897 і [[Анну Фослеф]] в ''Афтенпостені'' в 1898: остання стала першою жінкою-членкинею ''Осло Журналістклуб'' в 1902 році.<ref>Kvaale, Reidun: Kvinner i norsk presse gjennom 150 år. Gyldendal Norsk Forlag, 1986</ref>

=== Польща ===
[[File:Beata Chmielowska-Olech beax.jpg|thumb|upright|left|Ведуча новин польського телебачення [[Беата Хмеловська-Олех]], 2007]]
У 1822&nbsp;р. [[Ванда Малецька]] (1800—1860) стала першою жінкою-видавчинею газет у Польщі: «Броніслава» (за нею у 1826–31 роках&nbsp;— Wybór romansów). До цього, у 1818-20-х, була редакторкою рукописного видання «Домовник», а також журналісткою-піонеркою, публікуючи статті у «Ванда».<ref>Leon Rogalski, Historya literatury Polskiéj, Volume 2, Nakładem Michała Glücksberga, księgarza, 1871. pp. 590–591</ref>

=== Швеція ===
[[File:Wendela Hebbe.jpg|thumb|[[Вендела Геббе]], малюнок [[Марія Рьоль|Марії Рьоль]] 1842 року]]
У Швеції [[Марія Матрас]], відома як «N. Wankijfs Enka», опублікувала статтю ''Ordinarie Stockholmiske Posttijdender'' у 1690—1695 роках, але невідомо, чи писала вона і в газеті.<ref name="ReferenceB">Berger, Margareta, Pennskaft: kvinnliga journalister i svensk dagspress 1690–1975 [Penholders: Female journalists in Swedish press 1690–1975], Norstedt, Stockholm, 1977</ref>

[[Маргарета Момма]] стала першою визнаною жінкою-журналісткою і головною редакторкою політичної есеїсткьої газети ''Samtal emellan Samtal emellan Argi Skugga och en obekant Fruentimbers Skugga'' в 1738.<ref>Ann Öhrberg, Vittra fruntimmer. Författarroll och retorik hos frihetstidens kvinnliga författare (Uppsala 2001) 165–187, 339–345.</ref> Протягом 18 століття також, імовірно, публікувалось багато жіночої періодики, але жінки публікуються під псевдонімами і їх рідко можна ідентифікувати. Одна з небагатьох ідентифікованих&nbsp;— [[Катарина Алгрен]], яка редагувала типовий жіночий періодичний журнал ''De nymodiga fruntimren'' (Сучасні жінки) у 1773 році.<ref>Berger, Margareta, Äntligen ord från qwinnohopen!: At last, words also from the women : om kvinnopress under 1700-talet, Akademilitt., Stockholm, 1984</ref> Головні редакторки стали досить поширеним явищем у 18 ст., коли преса у Швеції розвивалася, тим більше, що вдова видавця або редактора зазвичай переймала бізнес: успішною та відомою редакторкою жіночої газети була [[Анна Гаммар-Розен]], яка керувала популярною газетою ''Hwad Nytt'' між 1773 і 1795<ref name="ReferenceB"/>.

Лише у 19 столітті шведські газети почали впроваджувати постійний штат персоналу, що залучило перших жінок як постійних службовиць до газетних офісів: [[Вендела Геббе]] в ''Афтонбладеті'' в 1841–51 та [[Марі Софі Шварц]] у ''Тіднінген Даглігт Аллеханда'' в 1851–57.<ref name="ReferenceB"/> У 1858 році [[Луїза Флодін]] стала важливою піонеркою, коли заснувала власну газету, першою з жінок отримала газетну ліцензію і зібрала штат повністю з жінок<ref name="ReferenceB"/>. [[Єва Браг]] зробила важливий поступ під час кар'єри в Göteborgs Handels-och Sjöfartstidning у 1865—1889.<ref>Heggestad, Eva: Kritik och kön. 1880-talets kvinnliga kritiker och exemplet Eva Brag. Samlaren. Tidskrift för svensk litteraturvetenskaplig forskning. Årgång 115 1994. Svenska Litteratursällskapet.</ref>

Із 1880-х жінки все частіше зустрічалися в офісах преси, і після прийняття жінок до Асоціації шведських публіцистів у 1885 14 працівниць були представлені членами преси.<ref name="ReferenceB"/> Піонерське покоління журналісток, як правило, походило з вищого/середнього класу, які бажали мати власний дохід.<ref name="ReferenceB"/> У цей час у центрі уваги звичайної [[Жіноча освіта|освіти для жінок]], на відміну від чоловічої, була мова, при тому, що чоловіки-репортери, як правило, не походили з вищих класів.<ref name="ReferenceB"/> Жінки працевлаштовувались як перекладачки та відповідали за висвітлення культури та іноземних новин, інтерв'ювання іноземців. У цей період журналісток поважали&nbsp;— частково через соціальний статус, а надто через мовні навички, і доручали завдання з рівним статусом, як і чоловікам.<ref name="ReferenceB"/> У 1918 році [[Марія Седершильд]], перша жінка-редакторка зарубіжної секції новин, нагадала, що репортерки не були настільки суперечливими або [[Сексизм|дискримінованими]] у 1880-х, як вони згодом стануть, "… коли дали про себе знати результати [[Мізогінія|ненависті до жінок]] [[Август Стріндберг|Августа Стріндберга]]. Боротьба життя та конкуренцію не була такою гострою, як згодом. До піонерок, як правило, ставились із симпатією та інтересом навіть чоловіки, можливо, тому, що вони зазвичай не вважали їх небезпечними конкурентами".<ref name="ReferenceB"/>

В семи найбільших газетах [[Стокгольм|Стокгольма]] до 1900 року працювали шість жінок, а коли 1901 року був заснований Шведський союз журналістів, жінки від початку входили до нього.<ref name="ReferenceB"/> Важлива подія відбулася в 1910 році, коли популярний роман ''Pennskaftet'' [[Елін Вагнер]] зробив журналістьку професію популярним кар'єрним вибором для жінок, професійних журналісток стають називати «pennskaft».<ref name="ReferenceB"/> До цього часу репортерки, хоч і меншість, стали загальним явищем і більше не розглядалися як новина. Внаслідок конкуренція стала жорсткішою: у 1913 році ''Стокгольмс Дагблад'' мав сім рекордних співробітниць. Асоціація шведських публіцистів заснувала журнал ''De kvinnliga stipendiefond'' для фінансування закордонних поїздок репортерок.<ref name="ReferenceB"/> Жінки висвітлювали Першу світову та російську революцію, а кілька журналісток стали відомими моделями для наслідування: [[Естер Нордстрем|Естер Бленда Нордстрем]], [[Анна Ліза Андерссон]] та [[Елін Бранделл]].

У міжвоєнний період відбулася зміна, що піддала журналісток неформальній дискримінації, яку довго називали «жіночою пасткою»: запровадження жіночого розділу газет.<ref name="ReferenceB"/> Під час [[Перша світова війна|Першої світової]] нормування воєнного часу обумовило необхідність охоплення інтересів [[Домашнє господарство|домогосподарств]], які після війни стали відповіальністю жінок, оскільки хатня [[неоплачувана робота]] розглядалася як жіночіа.<ref name="ReferenceB"/> Висвітлення жіночої секції стало завданням репортерок, і оскільки вони були меншиною, то часто змушені були обробляти жіночу секцію коштом іншої своєї роботи, що ставило їх у велику скруту порівняно з колегами-чоловіками, коли конкуренція пожорсткішала під час міжвоєнної депресії.<ref name="ReferenceB"/> Адже це були журналістки з успішною кар'єрою, зокрема, [[Барбро Алвінг]], знаменита висвітлювачка [[Іспанська революція (1820—1823)|громадянської війни в Іспанії]], Другої світової та [[Холодна війна|холодної війни]], і [[Дагмар Кронн]], унікальна на той час редакторка відділу економіки в шведській ''Дагбладету'' 1933—1959. У 1939 році [[Ельза Найблом]] стала віце-головою ''Publicistklubben''.

Неофіційна дискримінація послабшала, варто було репортеркам розширити теми, що стосуються жінок. Помітним прикладом була [[Синневе Белландер]], редакторка жіночої секції ''Hus och hem'' у ''Svenska Dagbladet'' у 1932–59. Спочатку сподіваючись писати лише про моду та макіяж, вона почала розширювати область до предметів [[Жіноча освіта|освіти]] та професійного життя для жінок, а звідти до споживчих питань, якості їжі та інших аспектів життя приватного будинку. Цей розвиток в жіночих секціях поступово перетворив їх на розділи для «сімейного» та приватного життя обох статей, і розмив гендерованість видання.<ref name="ReferenceB"/>

1960-ті означали великі зміни. Дебати про [[Сексизм|дискримінацію жінок]] в пресі, а потім загальні дебати про [[Гендерна роль|гендерні ролі]] під час [[Фемінізм другої хвилі|фемінізму другої хвилі]] швидко збільшували кількість репортерок у пресі з 1965. У 1970 році [[Пернілла Тунбергер]] стала першою жінкою, яка отримала нагороду в журналі «Стора».<ref name="ReferenceB"/>

=== Велика Британія ===
У міру розвитку ХІХ століття різко збільшилася кількість жінок, що надходять до британських газет та періодичних видань. Частково це збільшення було пов'язане з поширенням видань, що займаються лише жінками, які висвітлювали суспільство, мистецтво та моду, а також такі теми, як фемінізм та виборче право жінок. Ця тенденція також супроводжувалася повільним зростанням прийняття жінок-журналісток у більш традиційній пресі. До 1894 року кількість жінок-журналісток була достатньо великою, щоб було засновано Товариство жіночих письменниць і журналісток. До 1896 року товариство налічувало понад 200 членів.<ref name=":2">{{Cite book|title=Women of the Press in Nineteenth Century Britain|last=Onslow|first=Barbara|publisher=Macmillan Press|year=2000|isbn=0-333-68378-1|location=|pages=}}</ref>

Першою журналісткою штатної зайнятості на Фліт-Стріт була Еліза Лін Лінтон, яка працювала в «Ранковій хроніці» з 1848 року: через три роки вона стала кореспондентом газети в Парижі, а після повернення в Лондон у 1860-х роках вона дано постійну посаду.<ref name="ReferenceA" />

На початку своєї кар'єри романістка [[Джордж Еліот]] була авторкою допису «Ковентрі Геральд і спостерігач», згодом стала помічницею редактора у лівому журналі «Вестмінстерський огляд» з 1851 по 1852&nbsp;рр.<ref name=":2" />

Письменниця-[[феміністка]] [[Бессі Беллок|Бессі Рейнер Паркс Беллок]] почала свою кар'єру, пишучи для місцевих газет і була засновницею журналу «Англійська жінка», який виходив між 1858 та 1864&nbsp;рр.<ref name=":2" /> Також писала есе, поезію, художню літературу та мандрівну літературу. Її дочка, [[Марі Беллок Лоундес]], була романісткою, а також учасницею газети «Pall Mall» між 1889 та 1895. Вона широко подорожувала і повідомляла про Паризьку виставку 1889 року.<ref name=":2" /> 

Ірландська письменниця [[Френсіс Коббе]] писала для лондонського «Ехо» з 1868 по 1875, і більшість її творів з'явилася в топі газети. Вона писала на різні теми, домовляючись про те, що віддає газеті три години на тиждень, щоб написати статтю «на якусь соціальну тему».<ref name=":2" />

Однією з перших британських [[Військовий кореспондент|військових кореспондентів]] була письменниця леді [[Флоренс Діксі]], яка повідомила про Першу бурську війну 1880—1881&nbsp;рр. як польова кореспондентка «Ранкової пошти». Вона також повідомила про [[Англо-зулуська війна|англо-зулуську війну]].<ref name=":2" />

[[Емілі Крофорд]] була ірландською закордонною кореспонденткою, яка жила у Парижі і написала черговий «Лист з Парижа» для лондонської «Ранкової зірки» у 1860-х. Коли її чоловік, паризький кореспондент The Daily News, несподівано помер у 1885, Крофорд успадкувала його посаду і продовжувала працювати до 1907 року. Вона писала для широкого кола газет та періодичних видань протягом своєї кар'єри та стала президенткою Товариства журналісток у 1901 році.<ref>{{Cite book|title=Dictionary of Nineteenth-century Journalism in Great Britain and Ireland|last=Brake, Demoor, Beetham|publisher=British Libr. Board|year=2009|isbn=9780712350396|location=|pages=}}</ref>

Після вивчення медицини в Едінбурзі Флоренція Фенвік Міллер вирішила пройти інший курс і замість цього перейшла до лекцій та писання. Вона була гострою прихильницею виборчого права жінок і редагувала «Жіночий сигнал» з 1895 по 1899&nbsp;рр. У 1886 році вона почала «Дамську колонку» для « Ілюстрованих лондонських новин» і продовжувала це протягом тридцяти років. Під час своєї кар'єри вона брала участь у широкому спектрі інших публікацій, серед яких « Ехо», «Журнал Фрейзера» та «Жіночий світ».<ref name=":2" />

Флора Шоу була закордонним кореспондентом, інтерв'ю з колишнім губернатором Судану Зебером-пашею було опубліковано в газеті Pall Mall в 1886 році. Це призвело до комісій Манчестер Гардіан і «Таймс», де Шо врешті став колоніальним редактором. Як кореспондент вона подорожувала до Південної Африки, Австралії, Нової Зеландії та Канади.<ref name=":2" />

Після відомої невдалої спроби розлучитися зі своїм чоловіком лордом Коліном Кемпбеллом у 1886&nbsp;р. Народжена в Ірландії Гертруда Елізабет Кров перейшла до журналістики. Вона зробила внесок у газету Pall Mall, написала колонки на широкий спектр тем, включаючи мистецтво, музику, театр та риболовлю.<ref name=":2" />

Eliza Davis Aria була мода письменник і колумніст відомий як «місіс Арія», вона писала для різних публікацій в кінці дев'ятнадцятого і початку двадцятого століття, в тому числі королеви, The дворянка, пенати, і Daily Chronicle.<ref name=":2" /> Вона була добре відома в лондонському суспільстві і мала тривалі стосунки з актором сером Генрі Ірвінг .

У 1891 році Рейчел Бір стала першою редактором національної газети у Великій Британії, коли вона стала редактором The Observer . У 1893 році вона придбала Sunday Times і також стала редактором цієї газети.<ref name=":2" />

Одна з засновниць Товариства журналістів-жінок, Мері Френсіс Біллінгтон, була її президентом з 1913 по 1920 рік. Її кар'єра розпочалася в 1880-х роках, і вона допомогла встановити Південне відлуння в 1888 році. Вона висвітлювала основні події для Daily Telegraph наприкінці 1890-х років, а пізніше повідомлялося з Франції під час Першої світової війни<ref name=":2" />.

=== США ===
[[Файл:Nellie Bly, The New York correspondent.jpg|міні|[[Неллі Блай]], що здійснила кругосвітню подорож за 72 днів, 6 годин та 11 хвилин. 1890]]
Листи та журнали баронеси 18 століття [[Фредеріка Шарлотта Рідезель|Фредеріки Шарлотти Рідезель]],  що стосувалися американської революції та захоплення німецьких військ у Саратозі<ref>{{cite book
| title = Letters and memoirs relating to the war of American independence, and the capture of the German troops at Saratoga
| last = Riedesel
| first = Friederike Charlotte Luise
| location = Albany
| publisher = J. Munsell
| year = 1867
| pages = 
| url = https://archive.org/details/lettersjournalsr00inried
}}</ref>, вважаються перою жіночою історією війни. Її текст аналізує події, особистості ключових осіб та наслідки воєнних змагань, які вона спостерігала. Понад те, баронеса була особисто залучена до серця Саратозьких битв. Вона зазнала [[Облога|облоги]], коли прихистилася в погребі будинку Маршалла під час невдалого відступу британської армії.

З кінця ХІХ ст. жінки почали агітувати за право працювати професійними журналістками в Північній Америці та Європі; За багатьма даними, першою помітною жінкою в політичній журналістиці була [[Джейн Грей Швейцархельм]]. Колишня кореспондентка нью-йоркської трибуни [[Горацій Грілі|Горація Грілі]], вона переконала президента [[Міллард Філлмор|Мілларда Філмора]] відкрити галерею в конгресі, щоб вона могла повідомляти про новини звідти.<ref>"Jane Grey Swisshelm:  A Staunch Foe of Slavery, A Noble Woman's Life's Work." San Francisco Bulletin, 2 August 1884, p. 1S.</ref> До Швейцархельм Горацій Грілі найняв феміністку, письменницю та поетесу [[Маргарет Фуллер]], яка висвітлювала міжнародні новини. [[Неллі Блай]] здобула всесвітню популярність розслідуваннями психіатричних лікарень та рекордною навколосвітньою подорожжю. Вона однією з перших журналісток подала репортаж з-під прикриття.

Хоча багато репортерок у 1800-х та початку 1900-х обмежувались інформацією у суспільстві, і, [[Гендерні стереотипи|як очікувалось]], висвітлювали продукти харчування чи моди, кілька жінок повідомляли про теми, які вважалися чоловічими. [[Іна Янг Келлі|Іна Елоїза Янг]] (пізніше Іна Янг Келлі). У 1907 році Янг вважалась єдиною жінкою-спортивною редакторкою (або «спортивною» редакторкою, як її називали). Вона працювала в Колорадо в «Тринідадській хроніці-новинах», а її сфера знань&nbsp;— [[бейсбол]], [[футбол]] та [[кінний спорт]].<ref>"Colorado Has the Only Woman Sporting Editor." Washington DC Sunday Star, 29 December 1907, p.4.</ref> Єдиною з жінок свого часу висвітлювала Серію світу 1908 року.<ref>"World's Series Notes." Harrisburg (PA) Patriot, 15 October 1908, p. 8.</ref> 90 % редакторів з 150+ друкованих видань та вебсайтів США, пов'язаних зі спортом, у 2014 році — білі чоловіки.<ref name="Bedard-WE media" />

[[File:Public Domain World War II Correspondents (NARA).jpg|thumb|350px|Американські ореспондентки [[Друга світова війна|Другої світової війни]]]]

[[Дженні Ірін Мікс]], коли [[радіомовлення]] стало національною одержимістю на початку 1920-х, була однією з небагатьох жінок-радіоредакторок журналу. Критикиня, яка писала про оперу та класичну музику на початку 1920-х, Мікс стала редакторкою радіожурналу Radio Broadcast з початку 1924 до раптової смерті у квітні 1925.<ref>Caroline Mitchell, editor. Women and Radio:  Airing Differences. Routledge, 2000, p. 23.</ref> Жінок не було в Топ-10 «Важка сотня» журналу Talkers (обговорення на радіо жінками для жінок), і лише 18 жінок увійшли до списку 183 ведучих спортивних радіостанцій.<ref name="Bedard-WE media">{{cite news|last=Bedard|first=Paul|title=Study: Hollywood execs have own 'war on women,' choking off major roles, salary from women|url=http://washingtonexaminer.com/study-hollywood-execs-have-own-war-on-women-choking-off-major-roles-salary-from-women/article/2544237|accessdate=19 лютого 2014|newspaper=Washington Examiner|date=19 лютого 2014|archive-date=21 лютого 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140221102327/http://washingtonexaminer.com/study-hollywood-execs-have-own-war-on-women-choking-off-major-roles-salary-from-women/article/2544237}}</ref> Як тільки жінки посилили свою присутність у професійній журналістиці, стереотипні уявлення про «невмілу дівчину-репортерку» стали популярними у фільмах та літературі ХХ століття, як, наприклад, у [[Його дівчина П'ятниця|«Його дівчина П'ятниця»]].<ref>Paul E. Schindler, Jr., "Women in Journalism Movies" (2003), available at [http://www.schindler.org/jwomen.shtml schindler.org] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190413173029/http://www.schindler.org/jwomen.shtml |date=13 квітня 2019 }}</ref><ref>[http://ijpc.org/sobsmaster.htm "Sob Sisters: The Image of the Female Journalist in Popular Culture"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100401184759/http://www.ijpc.org/sobsmaster.htm |date=1 квітня 2010 }}, ''Image of the Journalist in Popular Culture'', USC Annenberg School for Communication. Includes bibliography with 7500+ entries, a one-hour documentary, multiple papers, and other material.</ref>

[[Дороті Томпсон]] була американською журналісткою та радіомовницею, яку в 1939 році журнал [[Тайм (журнал)|Time]] визнав другою найвпливовішою жінкою в Америці поряд з [[Елеонора Рузвельт|Елеонорою Рузвельт]].<ref name="Time Magazine">{{cite news|title=The Press: Cartwheel Girl|url=http://search.time.com/results.html?D=dorothy+thompson&sid=12E697CDC98B&Ntk=WithBody2009&to_year=1940&to_day=31&Nty=1&from_month=01&Ntt=dorothy+thompson&from_year=1939&to_month=12&from_day=01&Ntx=mode+matchallpartial%2bsnip%2bp_body:25&N=55|accessdate=1 квітня 2011|date=12 червня 1939|work=Time}}{{dead link|date=September 2017 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}</ref> Відома як перша американська журналістка, вислана з нацистської Німеччини в 1934 році, і як одна з небагатьох жінок-коментаторок радіоновин протягом 1930-х.<ref name="American Cassandra">{{cite book|last=Kurth|first=Peter|title=All American Cassandra: The Life of Dorothy Thompson|url=https://archive.org/details/americancassandr0000kurt|year=1990|publisher=Little Brown & Co|location=Boston}}</ref> Деякі її вважають «Першою Леді американської журналістики».<ref name="Dorothy Thompson: A Legend in Her Time">{{cite book|last=Sanders|first=Marion K.|title=Dorothy Thompson: A legend in her time|year=1973|publisher=Houghton Mifflin Company|location=Boston}}</ref> Після війни виступила за палестинські права проти великої ворожнечі.

=== Непал ===
Історія жіночої журналістики порівняно нова. Непал користувався відкритою пресою лише після демократичного руху 1990 року. Тільки після цієї зміни жінки стали активнішими на сцені журналістики. Кількість зареєстрованих журналісток при Федерації непальських журналістів становить 1613.<ref>{{cite web|url=http://setopati.net/blog/15868/|title=Women in media in Nepal|work=Setopati Online|author=Bhandari, Kripa|date=18 липня 2016|accessdate=11 квітня 2017|archive-date=24 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170324133531/http://setopati.net/blog/15868/}}</ref>

=== Єгипет ===
[[Гайнд Науфал]] (1860—1920) була першою жінкою в арабському світі, яка видала журнал (Al Fatat), що стосувався лише жіночих питань. [[Зайнаб Фаваз]] була плідною журналісткою, яка також заснувала літературний салон.

=== Туреччина ===
[[Фатма Топуз]] 13 років (1895-1908) писала колонки в журналі ''Hanımlara Mahsus Gazete'' («Власний вісник дам»), а її сестра [[Еміне Семіє Онася]] працювала над редакцією.

== Видатні журналістки ==
{{multiple image
 | caption_align = center
 | direction = vertical
 | width = 100
 | header = <small>Ранні журналістки</small>
 | image1 = Charles Willson Peale - Anne Catharine Hoof Green - Google Art Project.jpg
 | caption1 = [[Енн Кетрін Хуф Грін|Енн Грін]], 1720
 | image2 = William Dunlap - Ann Brunton (Mrs. Robert Merry).jpg
 | caption2 = [[Мері Кетрін Годдард]], 1738
 | image3 = Sarah Hale portrait.jpg
 | caption3 = [[Сара Джозефа Гейл]], 1788
 | image4 = FullerDaguerreotype.jpg
 | caption4 = [[Маргарет Фуллер]], 1810
 | image5 = Louise Flodin.jpg
 | caption5 = [[Луїс Флодін]], 1828
 | image6 = Hilda Sachs.jpg
 | caption6 = [[Хільда Сакс]], 1857
 | image7 = Ida Tarbell - between 1910 and 1930.jpg
 | caption7 = [[Іда Тарбелл]], 1857
 | image8 = 
 | caption8 = [[Фрона Юніс Вейт]], 1859
 | image9 = Mary Garrity - Ida B. Wells-Barnett - Google Art Project - restoration crop.jpg
 | caption9 = [[Іда Белл Веллс-Барнетт|Іда Б. Веллс]], 1862
 | image10 = Winifredbonfils.jpg
 | caption10 = [[Вініфред Бонфліс]], 1863
 | image11 = Nellie Bly 2.jpg
 | caption11 = [[Неллі Блай]], 1867
 | image12 = Vorse-mary-heaton-1915.jpg
 | caption12 = [[Мері Гітон Ворс]], 1874
 | image13 =
 | caption13 = [[Марі Маттінглі Мелоні]], 1878
 | image14 = Marguerite Martyn, Kajiwara Photo.jpg
 | caption14 = [[Маргеріт Мартін]], 1878
 | footer =<small>з роком народження</small>
 | footer_align = center
 }}

* [[Джоан Джульєт Бак]] (нар. 1948) — перша і єдина американка, яка була головною редакторкою французького журналу.
*[[Неллі Блай]] (1867-1922) — американська журналістка, яка керувала викриттям, в якому симулювала божевілля, вивчаючи психіатричну лікарню зсередини.
* [[Вініфред Бонфілс]] (1863-1936) — американська журналістка-оглядачка з Сан-Франциско і оглядачка [[Перша світова війна|Першої світової війни]].
*[[Айда Б. Веллс]] (1862–1931) — темношкіра американська журналістка, відома у [[Рух за громадянські права афроамериканців у США|русі за громадянські права]] та [[Жіноче виборче право|виборчі права жінок]].
* [[Хомай Вяравалла]] (1913–2012) — індійська фотожурналістка ХХ століття.
*[[Ейлін Вельсоме]] (нар. 1951) — отримала [[Пулітцерівська премія за журналістське розслідування|Пулітцерівську премію]] разом з "Альбукерке Трибуном" за її розслідувальні повідомлення про експерименти з радіацією на людях під час [[Холодна війна|холодної війни]].
*[[Ей Ай Ай Вин]] (нар. 1953) — бурманська журналістка і керівниця бюро Асоційованої Преси.
*[[Барбара Волтерс]] (нар. 1929) — перша жінка, яка вела американську вечірню програму у великій телевізійній мережі.
*[[Мері Гітон Ворс]] (1874–1966) — трудова журналістка ХХ століття.
*[[Саадія Гайдарі|Саадія Сехар Гайдарі]] (нар. 1971) — перша пакистанська відео- і фотожурналістка для [[Ассошіейтед Прес]] Пакистану і Geo News.
*[[Мері Гарбер]] (1916-2008) — відзначена нагородами за [[Спортивна журналістика|спортивну журналістику]] і новаторську журналістку.
*[[Аміра Гасс]] (нар. 1956) — оглядачка і репортерка газети «<nowiki/>[[Гаарец]]<nowiki/>».
*[[Сара Джозефа Гейл]] (1788-1879) — американська письменниця, редакторка і авторка дитячого віршу «У Марії було маленьке ягня».
*[[Марта Ґеллгорн]] (1908-1998) — американська романістка, письменниця-мандрівниця і журналістка, яка зараз вважається однією з найвизначніших військових кореспондентів ХХ століття. [[Премія імені Марти Ґеллгорн за журналістику]] названа в її честь.
* [[Лорена Гікок]] (1893-1968) — репортерка AP з 1928 по 1933 рік, близька подруга [[Елеонора Рузвельт|Елеонори Рузвельт]].
*[[Барбара Глюк]] (нар. 1938) — американська фотожурналістка, художня фотографиня, доповідачка і письменниця, яка висвітлювала [[Війна у В'єтнамі (1945–1946)|війну у В'єтнамі]].
*[[Мері Кетрін Годдард]] (1738-1816) — рання американська видавчиня, поштмейстерка Балтиморського поштового відділення і перша, хто надрукула Декларацію незалежності.
* [[Маргеріт Гіггінс Голл]] (1920-1966) — американська репортерка і [[Військовий кореспондент|військова кореспондентка]], яка висвітлювала Другу світову війну, [[Корейська війна|війну в Кореї]] і [[Війна у В'єтнамі (1945–1946)|війну у В'єтнамі]].
* [[Клер Голлінгворт]], OBE (1911-2017) — перша [[Військовий кореспондент|військова кореспондентка]], яка повідомила про початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]].
*[[Кетрін Грем]] (1917-2001) — видавала [[The Washington Post]] в епоху [[Вотергейтський скандал|Вотергейту]] і опублікувала «пентагонські документи».
*[[Енн Кетрін Гоф Грін]] (1720-1775) — видавала газету 18-го століття в Меріленді.
*[[Емі Гудман]] (нар. 1957) — перша журналістка, яка отримала нагороду «Правильний спосіб життя» в 2008 році. Премія була вручена в парламенті Швеції 8 грудня 2008 року.
*[[Лінн Джонстон]] (нар. 1947) — перша жінка, яка отримала премію Рувима (у 1985 р) як найкраща карикатуристка газети в США.
*[[Ненсі Дикерсон]] (1927-1997) (США) — працювала у новаторському американському радіо, телевізійна журналістка і продюсерка документальних фільмів.
*[[Мейбл Крафт Диринг]] (1873-1953) — перша жінка, яка редагувала національний тижневий журнал.
*[[Роуз Евелет]] (США) — відзначена нагородами за наукову журналістику.
*[[Глорія Емерсон]] (1929-2004) (США) — авторка репортажів з [[В'єтнам|В'єтнаму]] для [[Нью-Йорк таймс|Нью-Йорк Таймс]].
* [[Джанін Захарія]] — кореспондентка Близького Сходу [[Вашингтон пост|The Washington Post]].
*[[Маріон Карпентер]] — перша жінка-фотографка з Національної преси, висвітлювала [[Білий дім]].<ref>{{Cite web|title=Marion Carpenter|url=https://web.archive.org/web/20101129181805/http://www.whnpa.org/about/carpenter.htm|website=web.archive.org|last=|first=|publisher=|language=}}</ref>
* [[Евелін Каннінгем]] (1916-2011) — журналістка руху за громадянські права в The Pittsburgh Courier.<ref>{{Cite news|title=Evelyn Cunningham, Civil Rights Reporter, Dies at 94|url=https://www.nytimes.com/2010/04/29/obituaries/29cunningham.html|work=The New York Times|issn=0362-4331|language=en-US|first=Daniel|last=Lovering|accessdate=19 червня 2020|archive-date=22 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200622121744/https://www.nytimes.com/2010/04/29/obituaries/29cunningham.html}}</ref>
*[[Фрона Юніс Вейт Колберн]] (1859-1946) — одна з двох жінок-журналісток в Сан-Франциско у 1887 році, помічниця редактора Overland Monthly.
* [[Марі Колвін]] (1956-2012) — військова репортека, втратила око, висвітлюючи громадянську війну в [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланці]] в 2001 році, вбита сирійським урядом під час облоги 2012 року Хомса в Сирії.
* [[Кеті Курик]] (нар. 1957) — перша жінка в історії, яка самотужки вела головні вечірні випуски новин на одному з трьох основних каналів в США.
* [[Шарлотта Кертіс]] (1928-1987) (США) — отримала звання редакторки Op-Ed в 1974 році, перша жінка в топі [[Нью-Йорк таймс|Нью-Йорк Таймс]].
*[[Йоніт Леві]] (нар. 1977) — ізраїльська телеведуча і журналістка.
* [[Лара Логан]] (нар. 1971) — головна кореспондентка [[CBC News|CBS News]].
*[[Флора Льюїс]] (1922-2002) — американська кореспондентка і оглядачка з закордонних справ для численних публікацій, включаючи «<nowiki/>[[Вашингтон пост]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Нью-Йорк таймс]]<nowiki/>». Льюїс отримала нагороду Закордонного прес-клубу за найкращу інтерпретацію закордонних справ за її репортажі про комунізм в Польщі в 1956 році.<ref>{{Cite news|title=Flora Lewis, 79, Dies; Keen Observer of World Affairs|url=https://www.nytimes.com/2002/06/03/world/flora-lewis-79-dies-keen-observer-of-world-affairs.html|work=The New York Times|issn=0362-4331|language=en-US|first=Craig R.|last=Whitney|accessdate=21 червня 2020|archive-date=23 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200623063353/https://www.nytimes.com/2002/06/03/world/flora-lewis-79-dies-keen-observer-of-world-affairs.html}}</ref>
*[[Аня Нідрінгаус]] (1965–2014) — перша жінка-фотожурналістка, що виграла [[Пулітцерівська премія за журналістське розслідування|Пулітцерівську премію]] за висвітлення [[Війна в Іраку|війни в Іраку]].
*[[Марія Маклафлін]] (1929–1998) — перша жінка-репортерка в ефірі CBS. Була однією з "першопроходиць-репортерок, які порушили [[гендерні стереотипи]] в ефірних новинах".<ref>{{Cite web|title=Marya McLaughlin Dead At 68|url=https://www.cbsnews.com/news/marya-mclaughlin-dead-at-68/|website=www.cbsnews.com|language=en-US|last=|first=|date=|publisher=|accessdate=21 червня 2020|archive-date=22 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200622104152/https://www.cbsnews.com/news/marya-mclaughlin-dead-at-68/}}</ref>
*[[Аніта Мартіні]] (1939-1993) — спортивна журналістка і телеведуча, перша жінка-журналістка в Матчі всіх зірок [[Major League Baseball|Вищої ліги бейсболу]] (1973) і перша допущена в роздягальню.
*[[Маргеріт Мартин]] (1878–1948) — художниця та репортерка Сент-Луїса, 1905–1941.
*[[Рейчел Меддоу]] (нар. 1973) — американська телеведуча і політична коментаторка, перша відкрита ведуча-[[лесбійка]] американського новинного шоу в прайм-тайм в США.
*[[Ненсі Гікс Мейнард]] (1946–2008) — перша афроамериканська репортерка журналу [[Нью-Йорк таймс|The New York Times]], співвласниця та співавторка The Oakland Tribune, співзасновниця Інституту Мейнардської освіти з журналістики.<ref>{{Cite news|title=Nancy Hicks Maynard Dies at 61; A Groundbreaking Black Journalist|url=https://www.nytimes.com/2008/09/23/business/media/23maynard.html|work=The New York Times|issn=0362-4331|language=en-US|first=Dennis|last=Hevesi|accessdate=21 червня 2020|archive-date=23 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200623065141/https://www.nytimes.com/2008/09/23/business/media/23maynard.html}}</ref>
*[[Марі Маттінглі Мелоні]] (1878–1943) — за 1943 [[The New York Times]], є «однією з провідних жінок-журналісток США».
*[[Енн Морріссі Мерік]] (1933–2017) —  журналістка та продюсерка телевізійної війни з В'єтнаму.
*[[Етель Пейн]] (1911–1991) — "перша леді чорної преси", висвітлювала [[Рух за громадянські права афроамериканців у США|рух за громадянські права]], перша афро-американська коментаторка, яка приєднався до національної телевізійної мережі.
*[[Політковська Ганна Степанівна|Ганна Політковська]] (1958–2006) — російська журналістка опозиційних поглядів українського походження. Її убивство розглядається як замовне, направлене проти [[Свобода слова|свободи слова]].
*[[Робін Робертс]] (нар. 1960) — афро-американська ведуча новин. Була першою журналісткою, яка взяла інтерв'ю у президента [[Барак Обама|Барака Обами]] після його інавгурації<ref>{{Cite web|title=Robin Roberts' Biography|url=https://abcnews.go.com/GMA/robin-roberts-biography/story?id=128237|website=ABC News|language=en|first=A. B. C.|last=News|date=|publisher=|accessdate=21 червня 2020|archive-date=22 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200622071432/https://abcnews.go.com/GMA/robin-roberts-biography/story?id=128237}}</ref>.
*[[Гільда Сакс]] (1857-1935) — шведська журналістка, перекладачка, письменниця та [[Фемінізм|феміністка]].
*[[Марія Седершельд]] (1856-1935) — перша жінка-журналістка в Швеції, яка стала головною редакторкою іноземного відділу газети.
*[[Діана Соєр]] (нар. 1945) — перша жінка-кореспондентка у 60 хвилин CBS. Відома документальними фільмами та журналістськими розслідуваннями. Вона є ведучою вечірнього випуску ABC World News. Раніше працювала на шоу ABC "Добрий ранок, Америка".<ref>{{Cite web|title=Diane Sawyer Biography - Biography.com|url=https://web.archive.org/web/20100221050747/http://www.biography.com/articles/Diane-Sawyer-9472787|website=web.archive.org|last=|first=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Diane Sawyer ABC News Official Biography|url=https://abcnews.go.com/ABCNews/DianeSawyer/diane-sawyer-abc-news-official-biography/story?id=9380180|website=ABC News|language=en|first=A. B. C.|last=News|date=|publisher=|accessdate=21 червня 2020|archive-date=8 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200608102800/https://abcnews.go.com/ABCNews/DianeSawyer/diane-sawyer-abc-news-official-biography/story?id=9380180}}</ref>
*[[Глорія Стайнем]] (нар. 1934) — піонерка американських ЗМІ [[Жіночий визвольний рух|жіночого визвольного руху]] в кінці 1960-х та 1970-х; оглядачка журналу New York, співзасновниця журналу [[Ms. (журнал)|Ms]].
*[[Сьюзен Стамберг]] (нар. 1938) — американська [[Радіожурналістика|радіожурналістка]], спеціальна кореспондентки Національного громадського радіо; Починаючи з 1972 року, виступає співвласницею "Все розглянутих речей", ставши першою жінкою, яка займала штатну посаду як ведуча національної нічної трансляції новин у США.
* [[Перл Стюарт]] (нар. 1950) — перша афро-американська жінка, яка редагувала головну національну щоденну газету, Оклендську трибуну.
* [[Айда Тарбелл]] (1857–1944) (США) — журналістка знущань на початку ХХ століття.
* [[Гелен Томас]] (1920–2013) — 50 років була членкинею прес-корпусу [[Білий дім|Білого дому]], перша офіцерка Національного прес-клубу, перша жінка-член та президентка Асоціації кореспондентів Білого дому та перша жінка-член Клубу Грідірон.
*[[Кей Фаннінг]] (1927-2000) (США) — редакторка Christian Science Monitor, перша жінка, яка редагувала американську національну газету, президенткка Американського товариства редакторів новин.
*[[Луїза Флодін]] (1828-1923) — одна з перших жінок в ''Publicistklubben'' (Шведська асоціація публіцистів), що була відкрита для жінок в 1885 році.
*[[Полін Фредерік]] — кореспондентка [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] для NBC. Також була репортеркою газети і радіо та акторкою.
*[[Дороті Фулдгейм]] (1893-1989) — перша жінка в США, що вела телевізійне шоу, «Перша леді телевізійних новин».
*[[Маргарет Фуллер]] (1810-1850) — перша постійна рецензентка книги з журналістики і перша жінка-іноземна кореспондентка. Феміністка, письменниця, поетеса.
*[[Мікі Хаймович]] (нар. 1962) — провідна журналістка ізраїльського телебачення.
* [[Чекан Олена Василівна|Олена Чекан]] (1946-2013) — авторка політичних інтерв'ю.

== Музичні критикині ==
[[Файл:Ann Powers 01A.jpg|ліворуч|міні|197x197пкс|[[Енн Паверс]], 2007 рік.]]

=== Популярна музика ===
У той час як існує значна кількість вокалісток, які співають в поп- і рок-музиці, в багатьох інших аспектах попу і року [[Ґендерна нерівність|домінують чоловіки]], в тому числі в області звукозапису, гри на інструментах і музичної журналістики. За словами [[Анвен Кроуфорд]], «проблема для жінок [критикинь популярної музики] полягає в тому, що наша роль в популярній музиці була давно кодифікована», що означає, що «книги від живих рок-критикинь жіночої статі (або джазу, хіп-хопу і в цьому сенсі критикині танцювальної музики мізерні)".<ref>{{Cite web|title=The World Needs Female Rock Critics|url=https://www.newyorker.com/culture/cultural-comment/the-world-needs-female-rock-critics|website=The New Yorker|language=en-us|first=Anwen|last=Crawford|date=|publisher=|accessdate=21 червня 2020|archive-date=2 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191102050253/https://www.newyorker.com/culture/cultural-comment/the-world-needs-female-rock-critics}}</ref>

Соціолог Саймон Фріт зазначив, що поп і рок-музика «тісно пов'язані з [[Гендер|гендером]], тобто з [[Гендерні стереотипи|умовностями]] чоловічої та жіночої поведінки». Згідно з Холлі Крузе, як популярні статті про музику, так і наукові статті про поп-музиці зазвичай пишуться з точки зору «<nowiki/>[[Чоловічий погляд|чоловічого погляду]]<nowiki/>». Крім того, в музичній журналістиці відносно мало жінок, які пишуть: «До 1999 року число редакторок або письменниць в Rolling Stone коливалося близько... 15%, в той час як в Spin і Ray Gun [було] приблизно 20%».<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=eMtDpy85IC4C&pg=PA67&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|title=Gender in the Music Industry: Rock, Discourse and Girl Power|last=Leonard|first=Marion|date=2007|publisher=Ashgate Publishing, Ltd.|language=en|isbn=978-0-7546-3862-9|accessdate=21 червня 2020|archive-date=21 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200621212224/https://books.google.com.ua/books?id=eMtDpy85IC4C&pg=PA67&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false}}</ref>

Американська музична критикиня [[Енн Паверс]], як критикиня і журналістка, написала критичні зауваження про сприйняття статі, расових і соціальних меншин в музичній індустрії, а також про [[фемінізм]].<ref>{{Cite web|title=Why I Write: Ann Powers Reflects on Writing About Rock - National Writing Project|url=https://archive.nwp.org/cs/public/print/resource/3696|website=archive.nwp.org|last=|first=|date=|publisher=|language=|accessdate=21 червня 2020|archive-date=21 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200621215153/https://archive.nwp.org/cs/public/print/resource/3696}}</ref> У 2006 році вона зайняла посаду головної критикині поп-музики в [[Лос-Анджелес Таймс|Los Angeles Times]]. У 2005 році Паверс спільно з музиканткою [[Торі Еймос]] написала книгу «Piece by Piece», в якій розповідається про роль жінок в сучасній музичній індустрії та музичному бізнесі.

До відомих популярних музичних критикинь належать: [[Таня Бакич]], [[Ракель Цепеда]], [[Енн Паверс]], Joy Press, [[Лінда Соломон]], [[Ліліан Роксон]], [[Пенні Валентайн]]

[[Файл:Marion Lignana Rosenberg.png|ліворуч|міні|181x181пкс|Маріон Ліньяна Розенберг]]

=== Класична музика ===
У 2005 році Національна програма журналістики мистецтв (NAJP) в Колумбії вивчала художню журналістику в Америці і виявила, що «середньостатистичний критик класичної музики - білий 52-річний чоловік з вищою освітою, та тільки 26 % всіх критиків - жінки». Однак Осборн відзначає, що  цифра в 26% включає всі газети, в тому числі регіональні газети з низьким тиражем. Осборн стверджує, що «...у великих американських газетах, які впливають на громадську думку, практично немає жінок-критикинь класичної музики». Єдиними критикинями з великих американських газет є [[Енн Міджетт]] (New York Times) і [[Уїнн Делакома]] (Chicago Sun-Times). Міджетт була «...першою жінкою, яка висвітлювала класичну музику за всю історію газети».<ref>{{Cite web|title=Women Music Critics|url=http://www.osborne-conant.org/women-critics.htm|website=www.osborne-conant.org|last=|first=|date=|publisher=|language=|accessdate=2 березня 2020|archive-date=2 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200302050323/http://www.osborne-conant.org/women-critics.htm}}</ref> До критикинь класичної музики належить також та [[Маріон Ліньяна Розенберг]] (1961—2013).

== Нагороди та організації ==

* Відваги в журналістських нагородах від Міжнародного жіночого медіа-фонду
* Премія британського політичного журналіста року, яка має на меті «висвітлити досягнення видатних жінок»<ref>{{Cite web|title=Women in Public Life Awards 2009|url=https://web.archive.org/web/20090311063344/http://www.womeninpubliclifeawards.co.uk/index.html|website=web.archive.org|last=|first=|publisher=|language=}}</ref>.
* Журналістська премія Yayori, спонсором якої є Жіночий фонд миру та прав людини
* У 2002 році Поштова служба США нагородила чотирьох успішних жінок-журналісток: Неллі Блай, Маргеріт Гіггінс, Етел Л. Пейн та Айду М. Тарбел, видавши чотири пам'ятні поштові марки.
* Африканські жінки в ЗМІ (AWiM)
* Симпозіум з журналістики та жінок (JAWS)
* Альянс кіножурналісток
* Асоціація журналісток
* Міжнародний жіночий медіа-фонд
* Національна федерація жінок-преси{{Уточнити}}
* Нагороди журналістського стилю Міссурі

== Примітки ==
<references responsive="" />
{{Бібліоінформація}}{{Проблеми|вікіфікувати|завершити переклад}}
[[Категорія:Жінки в суспільстві]]
[[Категорія:Жінки за фахом]]
[[Категорія:Журналісти| ]]
[[Категорія:Журналістика]]