Перегляд вихідного коду сторінки Жуков Георгій Костянтинович

{{Однофамільці|Жуков}}
{{Військовик
| ім'я                = Георгій Костянтинович Жуков
| оригінал імені      = Георгий Константинович Жуков
| портрет             = RIAN archive 2410 Marshal Zhukov speaking.jpg
| розмір              = 250px
| підпис              = 
| ім'я при народженні = 
| дата народження     = 1.12.1896 (19.11)
| місце народження    = Стрєлковщина, [[Калузька губернія]], [[Російська імперія]]
| дата смерті         = 18.6.1974
| місце смерті        = [[Москва]], [[РРФСР]]
| приналежність       = {{RUSold}}&nbsp;→ {{nobr|{{URS}}}}
| рід військ          = [[кіннота]], [[піхота]]
| роки служби         = 1915—1957
| звання              = {{Ранг|країна=СРСР|звання=Маршал СРСР}}
| підрозділ           =
| командування        =
| битви               = [[Перша світова війна]]<br/>[[Громадянська війна в Росії]]<br/>[[Бої на Халхин-Голі]]<br/>[[Бессарабсько-буковинський похід]]<br/>[[Друга світова війна]]
| нагороди = '''Російської імперії'''
{{ряд2| {{Георгіївський хрест 3 ступеня}}
     | {{Георгіївський хрест 4 ступеня}} }}

'''СРСР'''
{{ряд2| {{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Золота Зірка}} }}
{{ряд2| {{Орден Перемога}} | {{Орден Перемога}} }}
{{ряд2| {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} }}
{{ряд2| {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Жовтневої Революції}} | {{Орден Червоного Прапора}} }}
{{ряд2| {{Орден Червоного Прапора}} | {{Орден Червоного Прапора}} | {{Орден Суворова 1 ступеня}} | {{Орден Суворова 1 ступеня}} }}
{{ряд2| {{Медаль «100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»}} | {{Медаль за оборону Москви}} | {{Медаль «За оборону Ленінграда»}} | {{Медаль «За оборону Сталінграда»}} }}
{{ряд2| {{Медаль «За оборону Кавказу»}} | {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}} | {{Медаль «20 років перемоги у ВВВ»}} | {{Медаль «За визволення Варшави»}} }}
{{ряд2| {{Медаль «За взяття Берліна»}}| {{Медаль «За перемогу над Японією»}} | {{Медаль «XX років РСЧА»}} | {{Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»}} }}
{{ряд2| {{Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»}}| {{Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»}} | {{Медаль в пам'ять 800-ліття Москви}} | {{Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»}} }}

'''Монголії'''
{{ряд2| {{Герой МНР}} }}
{{ряд2| {{Орден Сухе-Батора}} | {{Орден Сухе-Батора}} | {{Орден Сухе-Батора}} }}
{{ряд2| {{Орден Червоного Прапора (Монголія)}} | {{Орден Червоного Прапора (Монголія)}} }}

'''Інших країн'''
{{ряд2| {{Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)}} | {{Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)}} | {{Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою)}} }}
{{ряд2| {{Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня}} | [[Файл:POL Medal za Odrę Nysę i Bałtyk BAR.svg|50px|Медаль за Нісу, Одру, Балтіку (Польща)]] | [[Файл:POL Za Warszawę 1939-1945 BAR.svg|50px|Медаль за Варшаву (Польща)]] }}
{{ряд2| {{Великий Хрест ордену Почесного легіону}} | {{Орден Бані}} | [[Файл:Order of the White Lion.svg|50px|Орден Білого Лева]] }}
{{ряд2| {{Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)}} | [[Файл:Czechoslovak War Cross 1939-1945 Bar.png|55px|Воєнний Хрест (Чехословаччина)]] }}
| відносини =
| інше      =
}}
'''Гео́ргій Костянти́нович Жу́ков''' ({{lang-ru|Георгий Константинович Жуков}}; {{ДН2|1|12|1896|19|11}}, [[Стрєлковщина]], [[Калузька губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|18|6|1974}}, [[Москва]], [[Російська РФСР]])&nbsp;— радянський полководець і державний діяч, [[Маршал Радянського Союзу]], чотириразовий [[Герой Радянського Союзу]], кавалер двох [[Орден «Перемога»|орденів «Перемога»]].

== Рання кар'єра ==
[[Файл:Zhukov1916.jpg|thumb|250px|[[Унтер-офіцер]] Георгій Жуков. 1916]]
Народився в селі Стрелковщина Калузької губернії в родині селянина Костянтина Артемовича Жукова (1851—1921). Після закінчення трьох класів церковноприходської школи (з похвальним листом) відданий в учні в [[кушнір (професія)|кушнірську]] майстерню в Москві. Працюючи у майстерні кушніра, закінчив вечірні курси, що навчали у межах програми міського училища.

7 серпня 1915 року призваний до армії [[Російська імперія|Російської імперії]], був відібраний в кавалерію. Після навчання на кавалерійського унтер-офіцера в кінці серпня 1916 року потрапив на [[Південно-Західний фронт (Російська імперія)|Південно-Західний фронт]] в [[Новгородський 10-й драгунський полк|10-й Новгородський драгунський полк]]. За захоплення німецького офіцера нагороджений [[Георгіївський хрест|Георгіївським хрестом]] 4-го ступеня. У жовтні отримав важку контузію, після якої, внаслідок часткової втрати слуху, направлений в запасний кавалерійський полк. За поранення в бою удостоївся Георгіївського хреста 3-го ступеня. Після розпуску ескадрону в грудні 1917 року повернувся до Москви, потім в село до батьків, де довго хворів на спершу висипний, а потім поворотний [[тиф]], що затягнулось майже на півроку.

У [[Червона армія|Червоній Армії]] з серпня 1918 року. Вступив 1 березня 1919 року в члени [[ВКП(б)]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]] воював червоноармійцем на [[Східний фронт (Громадянська війна в Росії)|Східному]], [[Західний фронт (Громадянська війна в Росії)|Західному]] та [[Південний фронт (Громадянська війна в Росії)|Південному фронтах]] проти [[уральські козаки|уральських козаків]], під [[Волгоград|Царицином]], з військами [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]] та [[Врангель Петро Миколайович|Врангеля]]. У травні-червні 1919 року в складі [[1-я Московська кавалерійська дивізія|1-ї Московської кавалерійської дивізії]] відправився на Урал, брав участь у боях з козаками в районі станції [[Шипово (станція)|Шипово]], в червні-серпні того ж року&nbsp;— в боях за [[Уральськ]], потім в боях в районі станції [[Володимирівка (Саратовська область)|Володимирівка]] та міста [[Пугачов (місто)|Ніколаєвська]]. У вересні-жовтні 1919 року брав участь в [[Оборона Царицина|боях під Царицином]], потім між Заплавним та [[Середня Ахтуба]] (поряд з нинішнім р. [[Волзький]]), де був поранений осколками гранати. Після закінчення Рязанських кавалерійських курсів восени 1920 року призначений командиром [[взвод]]у, потім [[ескадрон]]у; в серпні 1920 року брав участь у боях з [[десант морський|десантом]] [[Улаган Сергій Георгійович|Улагая]] під [[Краснодар|Екатеринодаром]], в грудні 1920&nbsp;— серпні 1921 року брав участь у придушенні [[Тамбовське повстання|селянського повстання на Тамбовщині]] («антоновщіна»).

За участь у придушенні [[Тамбовське повстання|Антонівського повстання]] був нагороджений 1922 року [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]] з формулюванням: «в бою під селом В'язова Пошта Тамбовської губернії 5 березня 1921&nbsp;р., незважаючи на атаки противника силою 1500—2000 шабель, він з [[ескадрон]]ом протягом 7 годин стримував натиск ворога і, перейшовши потім у контратаку, після 6 рукопашних сутичок розбив банду».

[[Файл:Zhukov1923.jpg|thumb|250px|Г.&nbsp;К.&nbsp;Жуков. Командир 39-го Бузулукского кавалерійського полку 7-ї Самарської кавалерійської дивізії]]
З кінця травня 1923 року вступив в командування 39-м полком [[7-я Самарська кавалерійська дивізія|7-ї Самарської кавалерійської дивізії]], 1924 року направлений у Вищу кавалерійську школу у [[Ленінград]]<ref>[https://military.wikireading.ru/27690 Высшая кавалерийская школа в Ленинграде]</ref>.

З 1926 року п'ять років викладав військово-допризовну підготовку в [[Білоруський державний університет|Білоруському державному університеті]]<ref>[http://belarusfilm.by/studio/projects/1097/ «Георгій Жуков. Війна і мир маршала Перемоги» (2010),] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131021194711/http://belarusfilm.by/studio/projects/1097/ |date=21 жовтень 2013 }} «[[Білорусьфільм]]»</ref>.

1929 року закінчив курси вищого начальницького складу РСЧА, з травня 1930 року командував близько року 2-ю [[бригада (військова справа)|бригадою]] 7-ї Самарської кавдивізії, яку очолював тоді [[Рокосовський Костянтин Костянтинович|Рокоссовський]], далі служив в [[Білоруський військовий округ|Білоруському військовому окрузі]] під командуванням [[Уборевич Ієронім Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Уборевича]]. Потім був помічником інспектора кавалерії [[Червона армія]], командиром 4-ї кавалерійської дивізії (1933—1937), 3-го і 6-го [[кавалерійський корпус|кавалерійського корпусу]], з липня 1938 року&nbsp;— заступником командувача [[Білоруський військовий округ|БВО]]. У період [[Репресії в РККА (1937—1938)|репресій 1937—1938 років]] відбулися збори парторганізації 6-го кавкорпуса, на якому розбиралися заяви від деяких [[Комісар (військова посада)|політпрацівників]] та командирів про «ворожі методи [[комкор]]а Жукова у вихованні кадрів». Однак [[партактив]] прийняв рішення: «Обмежитися обговоренням питання та взяти до відома пояснення товариша Жукова Г. К.».

З 5 червня 1939 року&nbsp;— командувач 1-ї армійською групою радянських військ в [[Монгольська Народна Республіка|МНР]], війська якої у серпні 1939 року розгромили японську [[Квантунська армія|Квантунську армію]] на річці [[Бої на Халхин-Голі|Халхін-Гол]]. Ця операція стала першим прикладом застосування на практиці [[Глибока операція|теорії глибокої операції]]&nbsp;— скоординованої дії всіх [[Рід військ|родів військ]]: концентрованого удару артилерії та авіації, танкового прориву і швидкого [[наступ]]у, передвістивши, таким чином, характер більшості боїв Другої світової війни. На думку деяких істориків, саме завдяки розгрому Квантунської армії [[Бої на Халхин-Голі|на Халхин-Голі]] [[Японія]] утрималась від нападу на [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]].

28 серпня 1939 року за розгром японських військ на Халхин-Голі комкор Жуков отримав звання Героя Радянського Союзу.

З червня 1940 року по січень 1941 року командувач військами Київського особливого військового округу ([[Київський військовий округ|КОВО]]).

12 січня 1941 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Чернівецького сільського виборчого округу Чернівецької області.

== Друга світова війна ==

=== 1941 ===
З 1 лютого 1941 року до 29 липня 1941 року займав пост Начальника [[Генеральний штаб|Генерального штабу]]. Саме під його керівництвом розроблялись плани на випадок війни з Німеччиною. За його участю розроблялись «Соображения по плану стратегического развертывания сил Советского Союза на случай войны с Германией и ее союзниками» від 15 травня 1941 року. З початком [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] 22 червня 1941 року ці плани не вдалось реалізувати через те, що вони не були розраховані на саме такий початок війни. Тому дії Жукова в перші дні війни&nbsp;— імпровізація, намагання захопити стратегічну ініціативу, необґрунтовані та не зіставленні з реальними подіями Директиви (№&nbsp;1, №&nbsp;2, №&nbsp;3) та накази.

З 23 червня Жуков&nbsp;— представник [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки Головного командування]] на Південно-Західному напрямку. Під його керівництвом були здійснені спроби переходу в рішучий наступ частин [[РСЧА]], що стали лише серіями невдалих контратак, які завершились поразкою частин РСЧА в прикордонних районах, загибеллю та полоном сотень тисяч радянських солдат, втратою значної частини танків, артилерії та авіації. На початку липня Жуков повернувся до Москви і підключився до групи посилення Західного напрямку, де частини Червоної армії зазнавали одну поразку за одною.

29 липня 1941 року після численних прорахунків, поразок, оточень частин РСЧА Жукова було знято з посади Начальника Генерального штабу та призначено на посаду командувача Резервним фронтом.

Під його керівництвом [[Резервний фронт]] в серпні-вересні 1941 отримав одну з перших перемог РСЧА у війні з Німеччиною, звільнивши місто [[Єльня]] під час [[Єльнінська операція (1941)|Єльнінської операції (30 серпня&nbsp;— 8 вересня 1941)]], ліквідувавши зручний [[плацдарм]] німців для наступу на Москву.

Під час боїв за Єльню Жуков не зреагував вчасно на перегрупування німецьких військ, тому частини 2-ї танкової групи [[Вермахт]]у під командуванням [[Гейнц Вільгельм Ґудеріан|Гудеріана]] просунулись з-під Єльні в напрямку [[Конотоп]]а та в вересні з'єднались з частинами [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ї танкової групи]] [[Евальд фон Кляйст|Кляйста]] під [[Лохвиця|Лохвицею]], тим замкнувши кільце навколо [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]], що у той час утримував [[Київ]].

З [[14 вересня]] до [[6 жовтня]] Жуков командував [[Ленінградський фронт|Ленінградським фронтом]] і [[оборона Ленінграда|обороною Ленінграда]], при цьому використовуючи жорстокі «драконівські» методи&nbsp;— командирів та солдат, котрі самовільно залишили утримувані ними оборонні позиції, розстрілювали відразу<ref name="ЗБЛ">[http://territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=560 27.01.1944&nbsp;— завершилася 872-денна блокада Ленінграда], Музей «Територія Терору», 27.01.2016</ref>. Радянські війська зупинили наступ німецьких військ, втім не вдалось запобігти [[оточення]] міста і [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграда]], що згодом призвело до численних втрат серед цивільного населення. За різними оцінками протягом блокади загинуло від 600 тисяч до 1,5 мільйона осіб, причому з них приблизно тільки 3&nbsp;% загинули внаслідок бомбардувань та артобстрілів, а решту 97&nbsp;% померли від холоду та голоду<ref name="ЗБЛ" />.

У жовтні 1941&nbsp;— січні 1942 років Жуков, під безпосереднім керівництвом Сталіна керував [[Битва за Москву|обороною Москви]]. Ціною великих втрат вдалось зупинити наступ німецьких військ і перейти до [[контрнаступ]]у.

=== 1942 ===
1942 року здійснював безпосереднє командування радянськими військами в чотирьох великих фронтових наступальних операціях:
* [[Битва за Москву|Контрнаступ під Москвою]] (до 7 січня 1942);
* [[Ржевсько-Вяземська операція (1942)|Ржевско-Вяземская операція]] (8 січня&nbsp;— 20 квітня 1942);
* [[Перша Ржевско-Сичовська операція]] (30 липня&nbsp;— 23 серпня 1942);
* [[Друга Ржевско-Сичовська операція]] (25 листопада&nbsp;— 20 грудня 1942).

Успіх радянських військ [[Битва за Москву|під Москвою]] в грудні 1941 року привів до активного наступу [[Червона армія|Червоної Армії]] по всьому фронту. Але вже в січні [[1942]] року воно стало захлинатися через посилення опору німецьких військ, перебої з підкріпленнями і боєприпасами у Червоної Армії, через переоцінку [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставкою]] досягнутих успіхів.

В [[Ржевська битва|Ржевській битві (8 січня 1942&nbsp;— 31 березня 1943)]] за різними оцінками безповоротні втрати Червоної Армії сягали від 500,000 до 800,000 чоловік, санітарні втрати&nbsp;— близько 1&nbsp;млн чоловік. Солдати прозвали цю страшну кровопролитну битву «ржевською м'ясорубкою».

На посаді заступника головнокомандувача і представника [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки]] Жуков брав участь в підготовці [[Сталінградська битва|Сталінградської битви]]. Втім, всупереч до поширеної думки, він не здійснював оперативного командування цією операцією, оскільки в цей час командував радянським наступом на Західному напрямку в районі міста [[Ржевська битва|Ржев]].

=== 1943 ===
18 січня 1943 року Жукову було присвоєне звання [[Маршал Радянського Союзу]].

Протягом 1943 року Жуков координував дії фронтів в [[Операція «Іскра»|операції «Іскра»]] при [[Блокада Ленінграда|прориві блокади Ленінграда]]. Після прориву блокади Жуков проводить [[операція «Полярна Зірка»|операцію «Полярна Зірка»]] з метою розгрому німецької [[група армій «Північ»|групи армій «Північ»]], визволення [[Ленінградська область|Ленінградської області]] та створення передумов для успішного наступу в [[Прибалтика|Прибалтику]]. Операція завершилася повним провалом, а війська понесли величезні втрати.

З 17 березня 1943 року перебував на бєлгородському напрямку формування Курської дуги ([[Воронезький фронт]]). Під час оборонного і наступального етапів [[Битва на Курській дузі|Курської битви]] координував дії [[Брянський фронт|Брянського]], [[Степовий фронт|Степового]] і [[Воронезький фронт|Воронезького фронтів]].

Наприкінці серпня-вересні під час [[Чернігівсько-Полтавська операція|Чернігівсько-Полтавської операції]] Жуков координував дії Воронезького і Степового фронтів з метою переслідування ворога, який відходив до Дніпра.

=== 1944 ===
У січні-лютому 1944 року Жуков координував дії [[1-й Український фронт|1-го Українського фронту]] та [[2-й Український фронт|2-го Українського фронту]] у [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківський операції]].

У процесі проведення операції [[Конєв Іван Степанович|генерал Конєв]] звинуватив Жукова і Ватутіна в бездіяльності щодо оточеного німецького угруповання, яка призводила до його прориву з оточення. У результаті звернення Конєва до Сталіна внутрішній фронт оточення був повністю переданий під командування Конєва. Цей епізод ускладнив відносини Жукова і Конєва.

У березні 1944 року після смертельного поранення генерала [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутіна]] Жуков очолив 1-й Український фронт, і успішно провів [[Проскурівсько-Чернівецька операція|Проскурівсько-Чернівецьку операцію]]. В ході операції радянські війська захопили значну частину Правобережної України й вийшли до передгір'їв [[Карпати|Карпат]].

10 квітня Жуков був нагороджений вищим військовим [[Орден «Перемога»|орденом «Перемога»]] під №&nbsp;1, за захоплення Правобережної України.

Влітку 1944 року координував дії на Західному напрямку [[1-й Білоруський фронт|1-го Білоруського фронту]] та [[2-й Білоруський фронт|2-го Білоруського фронту]] у [[Білоруська операція 1944|операції «Багратіон»]], також підключався до [[Львівсько-Сандомирська операція|Львівсько-Сандомірської операції]].

29 липня за зразкове виконання завдань Верховного Головнокомандування під час проведення військових операцій Маршал Радянського Союзу Жуков Георгій Костянтинович був нагороджений другою [[медаль «Золота Зірка»|медаллю «Золота Зірка»]].

У листопаді був призначений командувачем військ 1-го Білоруського фронту.

=== 1945 ===
На заключному етапі війни 1-й Білоруський фронт, під командуванням маршала Жукова, спільно з 1-м Українським під командуванням [[Конєв Іван Степанович|Івана Конєва]] провів [[Вісло-Одерська операція|Вісло-Одерську операцію]] (12 січня&nbsp;— 3 лютого 1945 року), яка стала однією з найуспішніших військових операцій Червоної армії у Другій світовій війні. В результаті Вісло-Одерської операції радянські війська взяли [[Варшава|Варшаву]] (17 січня 1945), розгромили німецьку [[Група армій «A»|групу армій «А»]].

Незважаючи на те, що фронт Жукова перейшов у наступ на два дні пізніше сусіднього 1-го Українського, темпи наступу 1-го Білоруського фронту настільки перевищили темпи наступу сусідніх двох фронтів, що це призвело до відкриття флангів на 100—150&nbsp;км з півночі і з півдня від передових частин фронту і збільшення довжини фронту. 10 лютого&nbsp;— 4 квітня 1945 року війська 1-го Білоруського фронту брали участь у [[Східно-Померанська операція|Східно-Померанський операції]].

Під час [[Битва за Берлін|Берлінської операції]] війська 1-го Білоруського фронту повинні були завдати головний удар. У центрі укріпрайону розташовувався найпотужніша багатоешелонована ділянка&nbsp;— Зеєльовські висоти. Битва за Зеєльовські висоти тривало три дні. Німці чинили запеклий опір, радянські війська понесли важкі втрати. Війська 1-го Білоруського фронту обійшли ворога з півночі, після чого гітлерівці були змушені відійти в [[Хальбскій котел]], де і були знищені.

На зовнішньому рубежі берлінського укріпленого району розпочалися затяжні позиційні бої. З [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західного фронту]] на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Радянсько-німецький фронт]] були переправлені практично всі боєздатні дивізії вермахту.

У штурмі Берліна брало участь шість армій 1-го Білоруського фронту і три армії 1-го Українського фронту.

2 травня командувач обороною Берліна генерал [[Гельмут Вейдлінг]] підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон.

8 травня 1945 року в 22:43 (9 травня в 0:43 за московським часом) у Карлсхорсті ([[Берлін]]) маршал Жуков прийняв від німецького [[Вільгельм Кейтель|генерал-фельдмаршала Вільгельма Кейтеля]] [[Акт про капітуляцію Німеччини|капітуляцію військ нацистської Німеччини]].

[[Битва за Берлін]] вважається однією з наймасштабніших і кровопролитних битв Другої світової війни. Безповоротні втрати радянських військ склали понад 80,000 тисяч чоловік, німецьких військ&nbsp;— понад 600,000 (включаючи понад 400,000 військовополонених).

1 червня 1945 року за зразкове виконання завдань Верховного Головнокомандування під час проведення військових операцій Маршал Радянського Союзу Жуков був нагороджений третьою [[медаль «Золота Зірка»|медаллю «Золота Зірка»]].

24 червня 1945 року приймав [[Парад Перемоги]] на [[Красна площа|Червоній площі]] у Москві. Командував парадом [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|маршал Рокоссовський]].

== Після війни ==
[[Файл:Бюст_Г._К._Жукову_в_Одесі,_на_розі_проспектів_Маршала_Жукова_та_Академіка_Глушка.jpg|thumb|250px|Бюст Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукову в Одесі, на розі проспектів Маршала Жукова та Академіка Глушка]]

Був призначений комендантом [[Радянська зона окупації Німеччини|радянської окупаційної зони в Німеччині]], але вже за рік, через скоєння на окупованій території [[Воєнний злочин|воєнних злочинів]] та мародерство був знятий з цього посту і призначений на командування спочатку Одеським ([[Одеський військовий округ|ОВО]]), а згодом ще більш віддаленим Уральським військовим округом ([[Уральський військовий округ|УВО]])).

Лише після смерті Сталіна повернув собі колишній вплив. Підтримав [[Хрущов]]а та [[Маленков]]а в боротьбі за владу, зігравши ключову роль в арешті і засудженні їхнього головного конкурента&nbsp;— [[Берія Лаврентій Павлович|Лаврентія Берії]]. Пізніше, 1956 року підтримав [[Хрущов Микита Сергійович|Микиту Хрущова]] в боротьбі проти [[Маленков Георгій Максиміліанович|Георгія Маленкова]].

Був організатором і керівником військових навчань на [[Тоцький полігон|Тоцькому полігоні]] 1954 року, коли для вивчення можливостей армії в атомній війні від 45 тис. до 60 тис. солдат були піддані дії радіації після вибуху атомної бомби.

1955 року призначений [[Міністр оборони СРСР|Міністром оборони СРСР]]. Він був одним з ініціаторів і організаторів придушення [[Угорська революція 1956|Угорської революції 1956 року]].

Популярність Жукова не могла не хвилювати і Микиту Хрущова. 1957 року Жуков був виведений зі складу [[ЦК КПРС]] і відправлений на пенсію. У своїх мемуарах Хрущов наполягав, що Жуков готував військовий переворот.

Після зміщення Хрущова в 1964 році Жукова було реабілітовано, втім реальної влади він не отримав. 1968 року разом з іншими найвидатнішими полководцями СРСР отримав [[Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР|Почесну зброю із золотим зображенням Державного герба СРСР]]&nbsp;— нагороду за значний особистий внесок у розбудову збройних сил СРСР, впроваджену з нагоди їх 50-ї річниці. Натомість, почалось закріплення [[Культ особи|культу особи]] Жукова, який тільки посилився після смерті [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] 1974 року.

== Оцінки ==
* [[Дуайт Ейзенхауер]]<ref>[http://www.moreorless.net.au/heroes/zhukov.html Georgy Zhukov]</ref><ref>[http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=10409 The President's News Conference]</ref><ref>[https://books.google.com.ua/books?id=WGQLGxE8LyAC Dwight D. Eisenhower, "Crusade in Europe", The John Hopkins University Press 1997, р.468-470]</ref>:
{{цитата|
Війну в Європі виграно і ООН не завдячує цим жодній людині більше, ніж Маршалу Жукову. {{oq|en|The war in Europe has been won and to no man do the United Nations owe a greater debt than to Marshal Zhukov.}}|40|Д. Ейзенхауер|}}

{{цитата|
Він був компетентним солдатом. Ніхто не зміг би провести кампанії, які він зміг, і не зміг би пояснити їх так ясно з точки зору власних переваг і слабкостей та ін. Крім того, він був добре тренований, чудовий військовий керівник. {{oq|en|He was a competent soldier. A man could not have conducted the campaigns he did, could not have explained them so lucidly and in terms of his own strength and his own weaknesses and so on, except that he was a well-trained, splendid military leader.}}|40|Д. Ейзенхауер|}}

{{цитата|
Під час кількох годин, проведених разом у літаку, маршал Жуков і я часто обговорювали воєнні операції... Великим одкровенням для мене була його оповідь російського метода наступу крізь міновані поля. Німецькі міновані поля, прикриті захисним вогнем супротивника, були тактичною перешкодою, що спричинили нам великі втрати і значні затримки у просуванні вперед. Пробиватися крізь них для нас було завжди важко, не зважаючи на те, що наші інженери винайшли різні пристрої для безпечного знешкодження мін. Проте маршал Жуков буденно відповів мені: «Існує два типи мін: протипіхотні та протитанкові. Коли ми впираємося у минне поле, наша піхота продовжує наступ так, ніби мін немає. Ми розглядаємо втрати від протипіхотних мін як такі, що дорівнюють тим, які б ми понесли, якби німці захищали дану територію плотною концентрацією сил замість мінних полів. Але наступаюча піхота не детонує протитанкових мін і тому після того, як піхота закріплюється на плацдармі, що контролював до цього супротивник, за піхотою йдуть сапери і боронять проходи для танків і вантажівок.»
Мені ввижалася чітка картина того, що б трапилося з будь-яким американським чи британським командуючим, який би спробував використати подібну тактику, і ще більш яскрава картина того, що заявили б люди з будь якої нашої дивізії, якби ми спробували зробити подібну тактику частиною нашої воєнної доктрини. Американці вимірюють ціну війни людськими життями, а росіяни - загальними витратами нації. Безумовно росіяни розуміють значення моралі, але в їхньому світогляді над мораллю домінує результат і патріотизм, мабуть, навіть фанатизм. 
Наскільки я міг бачити, Жукова мало турбували методи, які ми вважали життєво важливими для підтримки духу американських військ: системна ротація підрозділів, умови для відпочинку і розваг, короткотермінові відпустки, але перед усім - методи, що дозволяли позбавляти наших бійців ризиків, яких можна було уникнути. Всього того, що було звичайною практикою у нашій армії і було абсолютно невідомим у російській. {{oq|en|During our hours on the plane Marshal Zhukov and I frequently discussed the campaigns of the war...
Highly illuminating to me was his description of the Russian method of attacking through mine fields. The German mine fields, covered by defensive fire, were tactical obstacles that caused us many casualties and delays. It was always a laborious business to break through them, even though our technicians invented every conceivable kind of mechanical appliance to destroy mines safely. Marshal Zhukov gave me a matter-of-fact statement of his practice, which was, roughly, “There are two kinds of mines; one is the personnel mine and the other is the vehicular mine. When we come to a mine field our infantry attacks exactly as if it were not there. The losses we get from personnel mines we consider only equal to those we would have gotten from machine guns and artillery if the Germans had chosen to defend that particular area with strong bodies of troops instead of with mine fields. The attacking infantry does not set off the vehicular mines, so after they have penetrated to the far side of the field they form a bridgehead, after which the engineers come up and dig out channels through which our vehicles can go.”
I had a vivid picture of what would happen to any American or British commander if he pursued such tactics, and I had an even more vivid picture of what the men in any one of our divisions would have had to say about the matter had we attempted to make such a practice a part of our tactical doctrine. Americans assess the cost of war in terms of human lives, the Russians in the overall drain on the nation. 
The Russians clearly understood the value of morale, but for its development and maintenance they apparently depended upon overall success and upon patriotism, possibly fanaticism.
As far as I could see, Zhukov had given little concern to methods that we considered vitally important to the maintenance of morale among American troops: systematic rotation of units, facilities for recreation, short leaves and furloughs, and, above all, the development of techniques to avoid exposure of men to unnecessary battle-field risks, all of which, although common practices in our Army, seemed to be largely unknown in his.}}|40|Д. Ейзенхауер|}}

* [[Маршал Радянського Союзу]] [[Тимошенко Семен Костянтинович|С.&nbsp;К.&nbsp;Тимошенко]]<ref>[http://www.e-reading.club/chapter.php/101636/157/Zhukov_-_Georgiii_Zhukov._Stenogramma_oktyabr'skogo_(1957_g.)_plenuma_CK_KPSS_i_drugie_dokumenty.html Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957&nbsp;р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи]{{ref-ru}}</ref>:
{{цитата|
Я добре знаю Жукова завдяки спільній тривалій службі, і маю сказати відверто, що тенденція до необмеженої влади й відчуття власної непогрішності у нього ніби в крові. {{oq|ru|Я хорошо знаю Жукова по совместной продолжительной службе, и должен откровенно сказать, что тенденция к неограниченной власти и чувство личной непогрешимости у него как бы в крови.}}|40|С.&nbsp;К.&nbsp;Тимошенко|}}

* [[Маршал Радянського Союзу]] [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|К.&nbsp;К.&nbsp;Рокоссовський]]<ref>[http://top50.nameofrussia.ru/person.html?id=92&id_type=1 Жуков Георгій Костянтинович]{{ref-ru}}}}</ref>:
{{цитата|
З Жуковим ми дружили довгі роки. В моїй уяві Георгій Костянтинович Жуков залишиться людиною сильної волі та рішучості, багато обдарованим усіма якостями, що необхідні великому воєначальнику. {{oq|ru|С Жуковым мы дружили многие годы. В моем представлении Георгий Константинович Жуков останется человеком сильной воли и решительности, богато одаренным всеми качествами, необходимыми крупному военачальнику.}}|40|К.&nbsp;К.&nbsp;Рокоссовський|}}

* [[Головний маршал роду військ|Головний маршал авіації]] [[Новиков Олександр Олександрович|О.&nbsp;О.&nbsp;Новиков]]<ref>[http://fictionbook.in/viktor-suvorov-ten-pobedi.html?page=4 «Тінь перемоги», Віктор Суворов]{{ref-ru}}</ref>:
{{цитата|
Щодо Жукова я перш за все хочу сказати, що це людина виключно властолюбна й самозакохана, дуже любить славу, шану та догідництво перед ним і терпіти не може заперечень. {{oq|ru|Касаясь Жукова, я прежде всего хочу сказать, что он человек исключительно властолюбивый и самовлюбленный, очень любит славу, почет и угодничество перед ним и не может терпеть возражений.}}|40|О.&nbsp;О.&nbsp;Новиков|}}

* [[Маршал Радянського Союзу]] [[Єрьоменко Андрій Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Єрьоменко]]<ref name="бушков">[https://books.google.com.ua/books?id=qL2PyQFHKboC&pg=PA171&lpg=PA171&dq=Жуков,+этот+узурпатор+и+грубиян,&source=bl&ots=-eDJLeljen&sig=MAwxcN-DaKbfPrvzjYkmof9OpoE&hl=uk&sa=X&ved=0CCQQ6AEwAWoVChMIpoSZhtTpxwIVh_5yCh0rggbW#v=onepage&q=Жуков%2C%20этот%20узурпатор%20и%20грубиян%2C&f=false О.&nbsp;О.&nbsp;Бушков Сталін. Крижаний трон.]</ref>:
{{цитата|
Жуков, цей узурпатор і грубіян, ставився до мене дуже погано, просто не по-людському. Він усіх топтав на своєму шляху, але мені діставалося найбільше. Я з товаришем Жуковим вже працював, і знаю його як облупленого. Це людина страшна й недалека. Вищої марки кар'єрист... Слід сказати, що жуковське оперативне мистецтво&nbsp;— це перевага в силах у 5—6 разів, інакше він не буде братися за справу, він не вміє воювати не кількістю, і на крові будує собі кар'єру. {{oq|ru|Жуков, этот узурпатор и грубиян, относился ко мне очень плохо, просто не по-человечески. Он всех топтал на своем пути, но мне доставалось больше других. Я с товарищем Жуковым уже работал, и знаю его как облупленного. Это человек страшный и недалекий. Высшей марки карьерист… Следует сказать, что жуковское оперативное искусство — это превосходство в силах в 5-6 раз, иначе он не будет браться за дело, он не умеет воевать не количеством, и на крови строит себе карьеру.}}|40|А.&nbsp;І.&nbsp;Єрьоменко|}}

* [[Маршал Радянського Союзу]] [[Бірюзов Сергій Семенович|С.&nbsp;С.&nbsp;Бірюзов]]<ref name="бушков"/>:
{{цитата|
Від моменту приходу товариша Жукова на посаду міністра оборони в міністерстві оборони створилися нестерпні умови. У Жукова був метод — пригнічувати. {{oq|ru|С момента прихода товарища Жукова на пост министра обороны в министерстве обороны создались невыносимые условия. У Жукова был метод — подавлять.}}|40|С.&nbsp;С.&nbsp;Бірюзов|}}

== Злочини перед людством ==
[[Файл:Marshal Zoukoff.jpg|thumb|250px|Горельєф у вестибюлі станції метро «Маршала Жукова» в Харкові, Україна. Відкритий в 1997 році.]]

=== Розстріли червоноармійців ===
Перед початком військової операції по [[Форсування Дніпра (1943)|форсуванню Дніпра]], в Червону Армію було масово мобілізовано мешканців навколишніх населених пунктів в основному українських селян, у народі їх прозвали [[Чорнопіджачники|«піджачниками», «чорносвитниками», «чорною піхотою»]], через відсутність будь-якої уніформи і мізерним військовим спорядженням. Радянська влада вважала, що ці люди мають власною кров'ю «змити ганьбу перебування на окупованій території». У результаті з близько 300 тисяч нашвидкуруч мобілізованих «піджачників» в операції по форсуванню Дніпра загинуло 250—270 тисяч.<ref name="гни">[http://www.unian.net/ukr/news/news-405120.html Звільнення Києва: сотні тисяч життів&nbsp;— до свята Жовтневої революції]</ref>

[[Левко Лук'яненко]] вважає Жукова одним зі стовпів [[Сталінські репресії|сталінського терору]] й загарбницької імперської армії, який відзначався особливою жорстокістю<ref name="левко">Лук'яненко Левко. [http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні]</ref>. В «Энциклопедии военного искусства» наводиться епізод<ref name="енц">Энциклопедия военного искусства.&nbsp;— Минск: Литература, 1997.&nbsp;— С. 199. {{ref-ru}}</ref> який відбувся 1939 року: «На початку серпня 1939 року Г. Жуков поїхав на Далекий Схід захищати від 6-ї японської армії монгольський кордон. Разом із ним з Москви приїхала група слухачів військових академій&nbsp;— офіцерський резерв. Жуков знімав тих, хто, на його думку, не відповідав займаній посаді, і розстрілював. На звільнене місце ставив людину з резерву, яка в разі найменшого промаху, як і його попередник, діставала кулю в потилицю».

Під час [[#1941|оборони Москви]] в листопаді 1941 року Георгій Жуков віддавав начальникам штабів армій накази особисто виїжджати на фронт і там «щиро, твердою рукою» проводити [[Катинський розстріл|масові розстріли]] особового складу Червоної армії. Після таких «нововведень» солдати почали масово здаватися в полон демонізованому [[Радянська пропаганда|радянською пропагандою]] супротивнику, десятками і сотнями тисяч чоловік. Наприклад, за пів року, з початку весни і до серпня 1942 в полон здалися більше мільйона радянських солдатів<ref>{{cite web|url=http://www.bild.bundesarchiv.de/archives/barchpic/search/_1360573758/|title=Bild 183-B21845|author=Bundesarchiv|date=13 серпня 1942|accessdate=2014-06-05}}</ref>

[[Файл:Bjust-Zhukova-Perejaslav.jpg|thumb|250px|Бюст Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукова в розореній церкві, нині музеї Букринського плацдарму в м. Переяслав]]

Серед простих солдатів, які воювали під командуванням Жукова, поза очі його називали «М'ясником»{{джерело}}.

Левко Лук'яненко так описує ціну перемоги в [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківській операції]]<ref>[http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні: відповідь генералові Іщенку] / Л.&nbsp;Г.&nbsp;Лук'яненко.&nbsp;— Київ: Козаки, 2002.&nbsp;— С. 38.&nbsp;— ISBN 966-514-038-8.</ref>:
{{Текст|Навесні 1944 року під час Корсунь-Шевченківської операції Жуков наказав кинути на штурм добре підготовленої німецької оборони війська, які були щойно доукомплектовані чоловіками від 15 до 55 років, зігнаними з навколишніх українських сіл. Кулями в спину [[Загороджувальний загін|заградзагони]] гнали цих ненавчених українців в одну атаку за другою. Впродовж 24 днів цього злочинного кровопускання було знищено 770 тис. людей, переважно українців.

І хіба це не геноцид українців?!}}

=== Взяття заручників ===
Після початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], 16 серпня 1941 року був виданий Наказ №&nbsp;270 [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки Верховного Головного Командування]], який містив вказівки ''«Расстреливать безжалостно дезертиров, бойцов, сдавшихся в плен. А если они решатся на это, пусть знают, что их семьи будут вынуждены испить самую горькую чашу»''<ref name="енц" />. Наказ був підписаний головою [[Державний комітет оборони|Державного Комітету оборони]] [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипом Сталіним]], його заступником [[Молотов В'ячеслав Михайлович|В'ячеславом Молотовим]], Маршалами Радянського Союзу [[Будьонний Семен Михайлович|Семеном Будьонним]], [[Ворошилов Климент Єфремович|Климентом Ворошиловим]], [[Тимошенко Семен Костянтинович|Семеном Тимошенко]], [[Шапошников Борис Михайлович|Борисом Шапошниковим]] і генералом армії Георгієм Жуковим. Прибувши після цього до Ленінграда як командувач Ленінградським фронтом, очевидно на підставі Наказу №&nbsp;270 Жуков відправив командувачам арміями Ленінградського фронту і Балтійського флоту «доопрацьовану» шифрограму №&nbsp;4976: «Роз'яснити всьому особовому складу, що всі сім'ї тих, хто здався ворогові, будуть розстріляні, і після повернення з полону [самі] вони теж будуть розстріляні»<ref>Текст шифрограми згадується в РДАСПІ, ф. 83, оп. 1, с. 18, л. 18-19.</ref>. Наказ Жукова про взяття заручників було вперше опубліковано в журналі «Начало» №&nbsp;3 за 1991 рік, в подальшому він був опублікований в газеті «Известия»<ref>[http://lenta.ru/russia/2000/09/29/zhukov/ Жуков приказывал расстреливать семьи попавших в плен] {{ref-ru}}</ref>. Згідно з цим наказом у заручниках потенційно опинялися сім'ї бійців і командирів чотирьох армій і авіації [[Ленінградський фронт|Ленінградського фронту]], двох корпусів ППО і [[Балтійський флот (СРСР)|Балтійського флоту]]. Загальна кількість військовослужбовців у цих з'єднаннях і об'єднаннях на той час&nbsp;— 516 тисяч, відповідно родичів у них були&nbsp;— мільйони<ref>''Суворов В.'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Suvorov_Viktor/Beru_svoi_slova_nazad/ Беру свої слова назад. Розділ 28, §&nbsp;5.]</ref>. І ці мільйони Жуков письмовим наказом оголосив потенційними заручниками, які підлягають розстрілу у випадку здачі військовослужбовців в [[полон]]. При цьому Жуков не уточнював, кого саме будуть розстрілювати з членів сімей, тобто, наприклад, тільки дружин чи і сестер також? Якщо будуть розстрілювати дітей, то з якого віку? Це вже пізніше, [[24 червня]] 1942 року ДКО прийняв постанову «Про [[Член сім'ї зрадника Батьківщини|членів сімей зрадників Батьківщини]]» (№&nbsp;1926сс), в якій вносилася ясність щодо цього питання: ''«Членами семей изменника Родине считаются отец, мать, муж, жена, сыновья, дочери, братья и сестры, если они жили совместно с изменником Родине или находились на его иждивении к моменту совершения преступления или к моменту мобилизации в армию в связи с началом войны.»''<ref>[http://www.e-reading.ws/book.php?book=150622 Никита Ломагин: Неизвестная Блокада] {{ref-ru}}</ref> А у 1941 на підставі цього наказу Жукова начальник [[Політичне управління Червоної армії|Політуправління]] Балтійського флоту в своїй директиві від [[28 вересня]] 1941 року вимагав від підлеглих йому органів роз'яснювати всьому особовому складу кораблів і частин, що сім'ї червонофлотців і командирів, які перейшли на бік ворога чи здалися в полон, будуть негайно [[розстріл]]ювати, як сім'ї зрадників Батьківщини.
{{цитата|Лист начальника Головного політичного управління Робітничо-селянського військово-морського флоту армійського комісара II рангу Івана Рогова секретарю Центрального Комітету ВКП(б) Георгію Малєнкова, датований 5 жовтня 1941 р.:

Начальник Політичного управління Балтфлоту видав 28.9.41 р. директиву за № 110/с, в якій вказує: «Роз'яснити всьому особовому складу кораблів і частин, що всі сім'ї червонофлотців, червоноармійців і командирів, які перейшли на бік ворога, хто здався в полон ворогові, будуть негайно розстрілювати, як сім'ї зрадників  Батьківщини, а також будуть розстрілюватися і всі перебіжчики, які здалися в полон ворогові, після їхнього повернення з полону».

Я негайно запросив ПУБалт, на підставі яких вказівок видана директива, що суперечить вказівкам наказу Ставки Верховного Командування Червоної Армії № 270.

Член Воєнради ЧБФ т. СМИРНОВ і начальник ПУ КБФ т. ЛЕБЕДЄВ у своїй телеграмі від 4.10.41 р. повідомляють, що директива № 110/с складена на основі шифрограми командувача Ленінградським фронтом т. Жукова за №&nbsp;4976, в якій сказано: «Роз'яснити всьому особовому складу, що всі сім'ї тих, хто здався ворогові будуть розстріляні і після повернення з полону вони також будуть всі розстріляні». Народному комісару ВМФ т. КУЗНЄЦОВУ і мені невідомо, що п. 2 наказу Ставки № 270 змінено. Вважаю, що шифрограма № 4976 командування Ленінградського фронту суперечить вказівкам наказу №&nbsp;270 Ставки Верховного Головнокомандування Червоної Армії.
{{oq|ru|''Письмо начальника Главного политического управления Рабоче-крестьянского военно-морского флота армейского комиссара II ранга Ивана Рогова секретарю Центрального Комитета ВКП(б) Георгию Маленкову, датированное 5 октября 1941 г.:

Начальник Политического управления Балтфлота издал 28.9.41 г. директиву за № 110/с, в которой указывает: «Разъяснить всему личному составу кораблей и частей, что все семьи краснофлотцев, красноармейцев и командиров, перешедших на сторону врага, сдавшихся в плен врагу, будут немедленно расстреливаться, как семьи предателей и изменников Родины, а также будут расстреливаться и все перебежчики, сдавшиеся в плен врагу, по их возвращении из плена».

Я немедленно запросил ПУБалт, на основании каких указаний издана директива, противоречащая указаниям приказа Ставки Верховного Командования Красной Армии № 270.

Член Военсовета КБФ т. СМИРНОВ и начальник ПУ КБФ т. ЛЕБЕДЕВ в своей телеграмме от 4.10.41 г. сообщают, что директива № 110/с составлена на основе шифрограммы командующего Ленинградским фронтом т. Жукова за № 4976, в которой сказано: «Разъяснить всему личному составу, что все семьи сдавшихся врагу будут расстреляны и по возвращении из плена они также будут все расстреляны». Народному комиссару ВМФ т. КУЗНЕЦОВУ и мне неизвестно, что п. 2 приказа Ставки № 270 изменен. Считаю, что шифрограмма № 4976 командования Ленинградского фронта противоречит указаниям приказа № 270 Ставки Верховного Главнокомандования Красной Армии.

{{citation |authorlink=Борис Вадимович Соколов |last=Соколов |first=Борис Вадимович |title= Берия. Судьба всесильного наркома |publisher=  Астрель |year=2011 |isbn=978-5-271-35598-1}}; РГАСПИ, ф. 83, оп. 1, д. 18, л. 18-19.}}}}

Цю директиву №&nbsp;110/с Політуправління Балтійського флоту, «як незаконну», було скасовано лише через пів року&nbsp;— на початку [[1942]] р<ref>Ломагин Н.&nbsp;А.&nbsp;Настроения защитников и населения Ленинграда в период обороны города, 1941—1942 гг: Ленинградская эпопея.&nbsp;— СПб., 1995.&nbsp;— С. 243. {{ref-ru}} </ref>. Кількість жертв наказу&nbsp;— не відома. Взяття заручників в сенсі міжнародного права є воєнним злочином і заборонене Гаазькою конвенцією [[1907]] р., Женевською конвенцією «Про захист цивільного населення під час війни» [[1949]] р. і Міжнародною конвенцією про боротьбу із захопленням заручників [[1979]] р<ref>[http://determiner.ru/dictionary/1276/word/zalozhnik Военно-юридический энциклопедический словарь] / под ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудашкина, К.&nbsp;В.&nbsp;Фатеева, С.&nbsp;С.&nbsp;Харитонова.&nbsp;— М., 2007. {{ref-ru}}</ref>. При цьому, практика масового захоплення заручників з числа мирного населення на Росії мала місце ще від часів [[Громадянська війна у Росії|Громадянської війни]], на початку [[Червоний терор|Червоного терору]]. Головними ініціаторами масового захоплення і вбивств заручників були [[Ленін]], [[Петровський Григорій Іванович|Петровський]], [[Тухачевський]] та інші, узяття заручників стало частиною внутрішньої політики держави. Рішення щодо взяття заручників було ухвалене ще [[23 липня]] [[1918]] року Петроградським комітетом [[РКП(б)]], разом із рішеннями про Червоний терор та про створення мережі [[Концентраційний табір|концентраційних таборів]], де зокрема утримувалися і родини-заручники.

=== Пограбунки на окупованих територіях ===
Після [[Капітуляція Німеччини|капітуляції Німеччини]] Георгій Жуков почав «привласнювати» так звані «трофейні цінності»<ref>[http://www.day.kiev.ua/uk/news/210613-merkel-posvarilasya-z-putinim-cherez-trofeyni-cinnosti Німці хочуть повернути захоплені «трофейні цінності». Росія: «ми заплатили кров'ю і не віддамо»]</ref> особисто собі і такими діями «став на шлях [[Мародерство|мародерства]]»&nbsp;— заради власного, а не державного збагачення займаючись [[Грабіж|пограбуваннями]] населення окупованої Німеччини. Угруповання Жукова «йшло на явні злочини»: зламувало сейфи в ювелірних магазинах, грабувало німецькі замки, особняки, вчиняло інші подібні злочинні дії, внаслідок чого Жуков вивіз з Німеччини близько 100 кілограмів [[Золото#Як об'єкт інвестування|золота]] і [[Срібло#Застосування|столового срібла]] (ложки та ін.). Цей факт був встановлений під час проведення обшуку в його квартирі у [[Москва|Москві]] та на дачі [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВС]] в Підмосков'ї. Крім виробів з [[Благородні метали|дорогоцінних металів]] [[Організована злочинність|злочинне угруповання]] Жукова відбирало у німців [[діамант]]и, рідкісні килими, картини, тканини, порцеляну, колекційну зброю, меблі і коштовні хутра. З точки зору Комісії ЦК ВКП(б), все це Жуков «привласнював» у «держави-переможниці» СРСР і ешелонами вивозив до Москви. Згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР від [[27 липня]] [[1927]] року про «Положення про військові злочини»<ref>[http://sites.google.com/site/igroupteamsite/istoria-derzavi-ta-prava-ukraieni/kriminalnij-kodeks-usrr-1922-r Кримінальне законодавство СРСР]</ref>, підсудність таких злочинів Жукова мав [[Військовий трибунал]], а стаття 193-28 розділу «[[Військові злочини]]» [[Кримінальний кодекс|Кримінального кодексу]] РСФСР у сукупності зі статтею 47 ([[обставини, які обтяжують покарання]]: група осіб, корисливі мотиви тощо)&nbsp;— передбачала за такі дії [[Смертна кара|смертну кару]] з [[Конфіскація майна|конфіскацією майна]]:<ref>[http://www.kodeks-luks.ru/ciws/site?tid=0&nd=901757374&nh=1{{ref-ru}} УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС РСФСР РЕДАКЦИИ 1926 года, в редакции постановления ВЦИК и СНК от 9 января 1928 года (СУ №&nbsp;12, ст.108). Вступила в силу со времени вступления в силу постановления ЦИК и СНК СССР от 27 июля 1927 года о введении в действие Положения о воинских преступлениях (СЗ СССР №&nbsp;50, ст. 504).]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>

<blockquote>''193-28. Розбій, грабіж, протизаконне знищення майна і насильство, а також протизаконне відбирання майна під приводом воєнної необхідності, що вчиняються по відношенню до населення в районі воєнних дій, тягнуть за собою позбавлення волі на строк не нижче трьох років, з конфіскацією майна або без такої, а за наявності обтяжуючих обставин&nbsp;— вищу міру соціального захисту з конфіскацією майна.''</blockquote>

Проте в порушення існуючих законних норм, замість військового трибуналу дії угруповання Жукова розглянула комісія [[ЦК]] [[ВКП(б)]], яка констатувала факти злочинів, а самого Жукова визнала таким, що «опустився в політичному і моральному відношенні та підлягає суду». Однак Жуков не розкаявся і брехав на засіданні комісії, намагаючись приховати свою злочинну діяльність. Він стверджував, що власним коштом «купував» коштовності вагонними нормами, що кілька десятків золотих годинників, обручок та інших жіночих ювелірних виробів&nbsp;— це «[[Подарунок|подарунки]]», а якщо він і грабував&nbsp;— то виключно в інтересах держави<ref>[http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/1004965 Письмо Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукова А.&nbsp;А.&nbsp;Жданову. Маршал Советского Союза Г.&nbsp;К.&nbsp;Жуков. Хроника жизни.&nbsp;— М. 1999.] {{ref-ru}}</ref>. І навіть за такої нахабної поведінки партійна комісія винесла Жукову «останнє попередження», а як «покарання» перевела його командувати іншим округом. Награбоване в обхід держави [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянська Росія]] вилучила на свою користь і не повернула Німеччині. Справа Г. Жукова весь час знаходилася на особистому контролі<ref>[http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/remark/1002759 Примітка до Постанови Політбюро ЦК ВКП(б) П61/84 20 січня 1948]</ref> [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]].

{{цитата|'''Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про т. Жукова Г. К., Маршала Радянського Союзу'''

П61/84 20 січня 1948 р.

ЦК ВКП(б), заслухавши повідомлення Комісії в складі тт. Жданова, Булганіна, Кузнєцова та Шкірятова, виділеної для розгляду матеріалів, що надійшли в ЦК, про негідну поведінку командувача Одеським військовим округом т. Жукова Г. К., встановив наступне.

Тов. Жуков, під час перебування Головкомом групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, допустив вчинки, що ганьблять високе звання члена ВКП(б) і честь командира Радянської Армії. Будучи повністю забезпечений з боку держави всім необхідним, тов. Жуков, зловживаючи своїм службовим становищем, встав на шлях мародерства, зайнявшись присвоєнням і вивезенням з Німеччини для особистих потреб великої кількості різних цінностей.

З цією метою т. Жуков, давши волю нестримній тязі до користолюбства, використовував своїх підлеглих, які, догоджаючи перед ним, йшли на явні злочини, забирали картини та інші цінні речі в палацах і особняках, зламали сейф у ювелірному магазині в м. Лодзі, вилучивши цінності, які знаходилися в ньому і т. д.

У результаті всього цього Жуковим було присвоєно до 70 цінних золотих предметів (кулони і обручки з дорогоцінними каменями, годинники, сережки з діамантами, браслети, брошки і т. д.), до 740 предметів столового срібла і срібного посуду і понад те ще до 30 кілограмів різних срібних виробів, до 50 дорогих килимів і гобеленів, понад 60 картин, які представляють велику художню цінність, близько 3700 м шовку, вовни, парчі, оксамиту і ін. тканин, понад 320 шкурок цінних хутра і т. д.

Будучи викликаний в Комісію для дачі пояснень, т. Жуков поводився неналежним для члена партії і командира Радянської Армії чином, у поясненнях був нещирим і намагався всіляко приховати і замазати факти свого антипартійного поведінки.

Зазначені вище вчинки і поведінка Жукова на Комісії характеризує його як людину, що опустився в політичному і моральному відношенні.

З огляду на все викладене, ЦК ВКП(б) постановляє:

# Визнаючи, що т. Жуков за свої вчинки заслуговує виключення з лав партії і засудження, зробити т. Жукову останнє попередження, надавши йому в останній раз можливість виправитися і стати чесним членом партії, гідним командирського звання.
# Звільнити т. Жукова з посади командувача Одеським військовим округом, призначивши його командувачем одним з менших округів.
# Зобов'язати т. Жукова негайно здати в Держфонд все незаконно привласнені їм коштовності і речі.

ЦК ВКП(б)

РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 3. Д. 2198. Лл. 28 - 29. Оригінал. Машинопис.
{{oq|ru|'''«Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) «О т. Жукове Г.К., Маршале Советского Союза»'''

П61/84 20 января 1948 г.

ЦК ВКП(б), заслушав сообщение Комиссии в составе тт. Жданова, Булганина, Кузнецова и Шкирятова, выделенной для рассмотрения поступивших в ЦК материалов о недостойном поведении командующего Одесским военным округом т. Жукова Г.К, установил следующее.

Тов. Жуков, в бытность Главкомом группы Советских оккупационных войск в Германии, допустил поступки, позорящие высокое звание члена ВКП(б) и честь командира Советской Армии. Будучи полностью обеспечен со стороны государства всем необходимым, тов. Жуков, злоупотребляя своим служебным положением, встал на путь мародерства, занявшись присвоением и вывозом из Германии для личных нужд большого количества различных ценностей.

В этих целях т. Жуков, давши волю безудержной тяге к стяжательству, использовал своих подчиненных, которые, угодничая перед ним, шли на явные преступления, забирали картины и другие ценные вещи во дворцах и особняках, взломали сейф в ювелирном магазине в г. Лодзи, изъяв находящиеся в нем ценности, и т.д.

В итоге всего этого Жуковым было присвоено до 70 ценных золотых предметов (кулоны и кольца с драгоценными камнями, часы, серьги с бриллиантами, браслеты, броши и т.д.), до 740 предметов столового серебра и серебряной посуды и сверх того еще до 30 килограммов разных серебряных изделий, до 50 дорогостоящих ковров и гобеленов, более 60 картин, представляющих большую художественную ценность, около 3 700 метров шелка, шерсти, парчи, бархата и др. тканей, свыше 320 шкурок ценных мехов и т.д.

Будучи вызван в Комиссию для дачи объяснений, т. Жуков вел себя неподобающим для члена партии и командира Советской Армии образом, в объяснениях был неискренним и пытался всячески скрыть и замазать факты своего антипартийного поведения.

Указанные выше поступки и поведение Жукова на Комиссии характеризует его как человека, опустившегося в политическом и моральном отношении.

Учитывая все изложенное, ЦК ВКП(б) постановляет:

# Признавая, что т. Жуков за свои поступки заслуживает исключения из рядов партии и предания суду, сделать т. Жукову последнее предупреждение, предоставив ему в последний раз возможность исправиться и стать честным членом партии, достойным командирского звания.
# Освободить т. Жукова с поста командующего Одесским военным округом, назначив его командующим одним из меньших округов.
# Обязать т. Жукова немедленно сдать в Госфонд все незаконно присвоенные им драгоценности и вещи.

ЦК ВКП(б)

РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 3. Д. 2198. Лл. 28 — 29. Подлинник. Машинопись.

<ref>[http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/1002762 "Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) «О т. Жукове Г. К., Маршале Советского Союза», ''Жуков Ю. Н.'' Сталин: тайны власти. — М., 2005. — С. 424–426.] {{ref-ru}}</ref>.}}}}

З точки зору міжнародного права такі дії Жукова є [[Воєнний злочин|воєнними злочинами]], оскільки відділ III Конвенції про закони і звичаї суходільної війни («[[Окупація|Про військову владу на території ворожої держави]]») встановлював, що «приватна власність не підлягає конфіскації» (ст. 46) і що «грабіж безумовно забороняється» (ст. 47). Згідно зі статтею 56 Конвенції, власність громад, установ церковних, благодійних та освітніх, художніх і наукових прирівнювалася до приватної власності. Всяке навмисне захоплення, знищення або пошкодження такої власності «забороняється і повинне підлягати переслідуванню»<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_222{{ref-ru}} Конвенція про закони і звичаї суходільної війни (IV Гаазька конвенція)]</ref>.

Пограбування на окупованих територіях визнано воєнним злочином і у статті 6 [[Лондонський Статут Міжнародного військового трибуналу|Статуту Міжнародного військового трибуналу]], підписаного в тому числі і СРСР у Лондоні [[8 серпня]] [[1945]] року: ''«Воєнні злочини, а саме: порушення законів чи звичаїв війни. До цих порушень відносяться <…> пограбування громадської чи приватної власності <…> та інші злочини».''<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_201{{ref-ru}} Статут Міжнародного військового трибуналу]</ref>

=== Випробування ядерної зброї на людях ===
[[14 вересня]] [[1954]] року на [[Тоцький полігон|Тоцькому полігоні]] під керівництвом Маршала Радянського Союзу Жукова вперше були проведені військові дослідні навчання з практичним застосуванням ядерної зброї і з залученням до експеріменту багатьох людей. Тоді бомбардувальник скинув з висоти 13 кілометрів [[Ядерна бомба|ядерну бомбу]] потужністю 40 кілотонн у тротиловому еквіваленті, що дорівнює потужності вибухів у [[Хіросіма|Хіросімі]] і [[Нагасакі]], «складених» разом. Бомбу було підірвано у повітрі, на висоті 350 метрів над масовим скупченням людей. У результаті багато учасників цих навчань отримали різні дози [[Радіоактивність|радіоактивного опромінення]]. Жертвами навчань із застосуванням [[Ядерна бомба|атомної бомби]] стали як військові, забезпечені хоча б мінімальним, але недостатнім захистом, так і цивільні особи, які знаходилися у військових частинах. Всі вони дали підписку про нерозголошення. Дані про ці випробування досі засекречені, проте приховати важкі наслідки для здоров'я людей виявилося неможливо. Точне число загиблих від наслідків впливу [[Іонізаційна радіація|радіації]] в результаті Тоцьких випробувань до цих пір не встановлено. Відомо, що у зоні Тоцького радіоактивного сліду за 50 років [[народжуваність]] знизилася майже в 3 рази, а число вроджених [[Аномалія|аномалій]] збільшилося на 60&nbsp;%. [[Карцинома|Онкозахворювання]] в [[Оренбурзька область|Оренбурзькій області]]&nbsp;— друга причина [[Смертність|смертності населення]] після серцево-судинних. Всі, хто отримав велику дозу радіації, померли відразу, протягом року<ref>[http://www.svoboda.org/content/article/1821933.html Жертвы Тоцкого полигона] {{ref-ru}}</ref>. Зараз відомо, що під час ядерних випробовувань на полігоні були війська і, згідно з планом Жукова, одні дивізії оборонялися в умовах реального застосування ядерної зброї, а інші наступали. Загальне число учасників&nbsp;— 45 тисяч людей. Вони оборонялися і наступали в районі, в якому рівень радіації був настільки високий, що [[Лічильник Гейгера|прилади для вимірювання радіації]] вийшли з ладу і перестали на неї реагувати. Офіційний орган Міністерства оборони [[Росія|Російської Федерації]] [[Червона Зірка (газета)|газета «Красная звєзда»]] [[9 липня]] [[1992]] року так згадала про ці маневри: ''«Керівник навчань Г.&nbsp;К.&nbsp;Жуков подякував усім учасникам за майстерність, стійкість і мужність… Такі елементарні запобіжні заходи, як дезактивація техніки, зброї та обмундирування, не застосовувались. У навчаннях брала участь величезна маса людей. Ніякого спеціального медичного спостереження за станом їх здоров'я встановлено не було. Засекречені й забуті, вони жили, як могли, без всякої уваги з боку держави… Кожен дав підписку, клятвено зобов'язавшись мовчати про це протягом 25 років.»''<ref>''Суворов В.'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Suvorov_Viktor/Tin_peremohy/ Тінь перемоги. Розділ 24, §&nbsp;4.]</ref>

=== Збройне придушення повстання ===
[[Файл:Анотаційна дошка на вулиці Маршала Жукова (Київ).jpg|thumb|200px|Анотаційна дошка на вулиці Маршала Жукова у Києві]]
У [[1956]] році як співорганізатор, Жуков брав участь у [[Угорська революція 1956 року|подавленні повстання в Угорщині]], де «за придушення угорського фашистського заколоту» і отримав 4-у зірку Героя Радянського Союзу. За оцінками [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], угорську антикомуністичну революцію було придушено силами радянських військ, чисельністю 75-200 тисяч чоловік і 2500 танків. Під час повстання загинули тисячі угорських повстанців і сотні радянських військовослужбовців, значно більше отримали поранення.<ref>[http://www.youtube.com/watch?v=Ng36R5KhuBI Оккупация&nbsp;— Борьба за независимость&nbsp;— Венгрия]</ref> Майже 200 тисяч жителів покинули Угорщину, як біженці. Масові арешти почалися наприкінці листопада 1956, коли відбулася організація радянських [[Концентраційний табір|концтаборів]], військових судів і розпочалися [[Злочин проти людяності|масові депортації населення]] в Україну, що згідно з [[Лондонський Статут Міжнародного військового трибуналу|Лондонським Статутом Міжнародного військового трибуналу]] визнано [[Злочин проти людяності|злочинами проти людяності]]. [[13 травня]] [[2014]] року у Будапешті суд визнав винним у воєнних злочинах колишнього високопоставленого діяча Комуністичної партії Угорщини, 92-річного [[Бела Біску|Белу Біску]]. Він також брав участь у придушенні антирадянського повстання в 1956 році. З огляду на вік комуністичного воєнного злочинця, суд покарав його лише 5.5 роками ув'язнення за участь у розстрілах мирних жителів під час радянсько-угорського придушення повстання в грудні 1956-го. Бела Біску займав пост міністра внутрішніх справ Угорщини з 1957 по 1961 рік<ref>[http://tyzhden.ua/News/109814 Екс-командувача МВС Угорщини засудили за придушення антирадянського повстання і розстріли]</ref>. Біску також визнано винним в інших правопорушеннях, у тому числі в запереченні злочинів, вчинених комуністичним режимом.<ref>[http://www.bbc.com/news/world-europe-27398373 {{ref-en}} Hungary 1956 revolt: Bela Biszku jailed for war crimes]</ref>

== Злочини проти українського населення ==
{{Фотоколонка|Нацистская листовка приказ 0078 дробь 42 лицевая сторона ЦГАОО Украины ф1 оп70 д997 л91.jpg|Нацистская листовка приказ 0078 дробь 42 оборотная сторона ЦГАОО Украины ф1 оп70 д997 л91об.jpg|ш=250|текст=Фотографія нацистської листівки з текстом «Наказу № 0078/42» в архівній справі ЦДАГО України}}
Жукова звинувачують, що він начебто видав [[Таємний наказ про депортацію українців|таємний наказ №&nbsp;0078/42 про депортацію всіх українців та членів їх родин]] до [[Сибір]]у. Утім, цей наказ відомий лише з тексту нацистської пропагандистької листівки, яка зберігається в ЦДАГО України, та її численних передруків.

{{external media
 |topic     = Передруки тексту «Наказу» в літературі
 |subtopic  = 
 |font-size = 
 |align     = right
 |clear     = 
 |width     = 250
 |image1    = [https://ic.pics.livejournal.com/81412/14236511/338334/338334_800.jpg ''Марочкин В.'' Выслать в отдельные края…]
 |image2    = [https://ic.pics.livejournal.com/81412/14236511/342917/342917_800.png ''Чуев Ф. И.'' Солдаты империи… С. 177.]
 |image3    = [https://ic.pics.livejournal.com/81412/14236511/343262/343262_800.png ''Чуев Ф. И.'' Солдаты империи… С. 178.]
 |image4    = [https://ic.pics.livejournal.com/81412/14236511/343333/343333_800.png ''Микольський Ю.'' Політ у вічність… С. 410.] 
}}
Фелікс Чуєв у своїй книзі «Солдаты империи» (1998) навів з посиланням на генерала [[Рясной Василь Степанович|Василя Рясного]] (1904—1995) текст цього «секретного наказу». Походження цього тексту в книзі не конкретизовано:

{{цитата|«ЦІЛКОМ ТАЄМНО. Наказ № 0078/42. 22 червня 1944 р. Москва

''ПО НАРОДНОМУ КОМІСАРІАТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ СОЮЗУ ТА НАРОДНОМУ КОМІСАРІАТУ ОБОРОНИ СОЮЗУ СРСР''

Агентурною розвідкою встановлено:

За останній час в Україні, особливо в Київській, Полтавській, Вінницькій, Рівненській та інших областях, спостерігається явно ворожий настрій українського населення проти Червоної Армії і місцевих органів Радянської влади. В окремих районах і областях українське населення чинить опір, відмовляється виконувати заходи партії і уряду по відновленню колгоспів і здачі хліба для потреб Червоної Армії. Воно, аби зірвати відбудову колгоспів, по-хижацькому вбиває власну худобу. Щоб зірвати постачання продовольства до Червоної Армії, хліб закопують у ями. У багатьох районах ворожі українські елементи переважно з осіб, що переховуються від мобілізації в Червону Армію, організували в лісах «зелені» банди, які не тільки підривають військові ешелони, а й нападають на невеликі військові частини, а також вбивають місцевих представників комуністичної влади. Окремі червоноармійці та командири, потрапивши під вплив напівфашистського українського населення та мобілізованих червоноармійців із звільнених областей України, стали розкладатися та переходити на бік ворога. З вищевикладеного видно, що українське населення стало на шлях явного саботажу Червоної Армії і Радянської влади і прагне до повернення німецьких окупантів. Тому, з метою ліквідації і контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України,
наказую:

:1. Вислати в окремі краї Союзу РСР всіх українців, що проживали під владою німецьких окупантів.
:2. Виселення проводити:
::а) у першу чергу українців, які працювали і служили у німців;
::б) у другу чергу вислати всіх інших українців, які знайомі з життям під час німецької окупації;
::в) виселення почати після того, як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Червоної Армії;
::г) виселення проводити тільки вночі і раптово, щоб не дати сховатися одним і не дати знати членам родини, які знаходяться в Червоній Армії.
:3. Над червоноармійцями і командирами з окупованих областей встановити наступний контроль:
::а) завести в особливих відділах спеціальні справи на кожного;
::б) усі листи перевіряти не через цензуру, а через особливий відділ;
::в) закріпити одного секретного співробітника на 5 чоловік командирів і червоноармійців.
:4. Для боротьби з антирадянськими бандами перекинути 12 і 25 каральні дивізії НКВС.

Наказ оголосити до командира полку включно.

Народний комісар внутрішніх справ Союзу РСР  -   БЕРІЯ

Зам. народного комісара оборони Союзу РСР, маршал Радянського Союзу     -    ЖУКОВ»<ref>Чуев Ф. Солдаты империи: Беседы. Воспоминания. Документы.— М., 1998.— С. 177–178.</ref>
{{oq|ru|«СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО    Приказ № 0078/42   22 июня 1944 года  г. Москва

ПО НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА И НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ОБОРОНЫ СОЮЗА СССР

Агентурной разведкой установлено:
За последнее время на Украине, особенно в Киевской, Полтавской, Винницкой, Ровенской и других областях, наблюдается явно враждебное настроение украинского населення против Красной Армии и местных органов Советской власти. В отдельных районах и областях украинское население враждебно сопротивляется выполнять мероприятия партии и правительства по восстановлению колхозов и сдаче хлеба для нужд Красной Армии. Оно для того, чтобы сорвать колхозное строительство, хищнически убивает скот. Чтобы сорвать снабжение продовольствием Красной Армии, хлеб закапывают в ямы. Во многих районах враждебные украинские элементы преимущественно из лиц, укрывающихся от мобилизации в Красную Армию, организовали в лесах “зеленые” банды, которые не только взрывают воинские эшелоны, но и нападают на небольшие воинские части, а также убивают местных представителей власти. Отдельные красноармейцы и командиры, попав под влияние полуфашистского украинского населения и мобилизованных красноармейцев из освобожденных областей Украины, стали разлагаться и переходить на сторону врага. Из вышеизложенного видно, что украинское население стало на путь явного саботажа Красной Армии и Советской власти и стремится к возврату немецких оккупантов. Поэтому, в целях ликвидации и контроля над мобилизованными красноармейцами и командирами освобожденных областей Украины,
приказываю:

:1. Выслать в отдельные края Союза ССР всех украинцев, проживавших под властью немецких оккупантов.
:2. Выселение производить:
::а) в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев;
::б) во вторую очередь выслать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации;
::в) выселение начать после того, как будет собран урожай и сдан государству для нужд Красной Армии;
::г) выселение производить только ночью и внезапно, чтобы не дать скрыться одним и не дать знать членам его семьи, которые находятся в Красной Армии.
:3. Над красноармейцами и командирами из оккупированных областей установить следующий контроль:
::а) завести в особых отделах специальные дела на каждого;
::б) все письма проверять не через цензуру, а через особый отдел;
::в) прикрепить одного секретного сотрудника на 5 человек командиров и красноармейцев.
:4. Для борьбы с антисоветскими бандами перебросить 12 и 25 карательные дивизии НКВД.

Приказ объявить до командира полка включительно.

Народный комиссар внутренних дел Союза ССР БЕРИЯ

Зам. народного комиссара обороны Союза ССР,
маршал Советского Союза ЖУКОВ »}}}}

Обставини, за яких було знайдено «наказ №&nbsp;0078/42», а також численні деталі його змісту, оформлення і термінології дають підстави для сумніву щодо автентичності тексту<ref name="Сергиенко">''Сергиенко В.'' Злосчастные фальшивки // Правда Украины.&nbsp;— 1994.&nbsp;— 4 октября. {{ref-ru}}</ref>.

Документ, що містить текст цього наказу, виявив 1992 року кандидат історичних наук В. Марочкін, коли працював в [[Центральний державний архів громадських об'єднань України|Центральному державному архіві громадських об'єднань України]]<ref name="Козлов">[http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/kozl/12.php Козлов В. Обманутая, но торжествующая Клио. Подлоги письменных источников по российской истории в XX веке. Глава 12. «Приказ» о ликвидации саботажа в Украине]</ref><ref name="Соломатин">[http://contrtv.ru/vremena/1033/ Интернет против Телеэкрана. Юрий Соломатин. Разоблачение фальшивки]</ref>. Наказ був оприлюднений у газеті «[[Літературна Україна]]» від 27 лютого 1992 р. Відразу після публікації виявилося, що архівний документ не є оригіналом чи офіційною копією наказу<ref name="Козлов"></ref><ref name="Соломатин"></ref>. Це німецька пропагандистська листівка, виготовлена 1944 року<ref name="Козлов"></ref><ref name="Соломатин"></ref>. Марочкін приховав, що на документі є текст і позначки, які незаперечно свідчать про це. 5 березня 1992 р. «Літературна Україна» надрукувала лист за підписом директора Центрального державного архіву громадських об'єднань [[Пиріг Руслан Якович|Руслана Пирога]] з роз'ясненням, що в архіві зберігається не оригінал наказу, а лише німецька листівка (ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 997, арк. 91)<ref name="Козлов"></ref>. В коментарях редакція газети відзначила, що враховуючи сталінський геноцид, існування такого документа теоретично є можливим<ref name="zemskov">''Земсков В. Н.'' [http://www.zhitinsky.org/files/statya.pdf Фальшивый документ и несостоявшаяся сенсация]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

На користь версії фальсифікації, зокрема, свідчить той факт, що реально проведені під час війни депортації народів оформлювалися аж ніяк не відомчими наказами рівня [[Народний комісаріат|наркоматів]], а постановами вищого органу влади на той період&nbsp;— [[Державний Комітет Оборони|Держкомітету Оборони]]<ref name="Сергиенко" />. Щодо українців про таку постанову нічого не відомо<ref>[http://www.soldat.ru/doc/nko/1944ss.html Общий перечень приказов Народного комиссара обороны СССР за 1944 г. с грифом «Совершенно секретно»] {{ref-ru}}</ref>. «Наказ №&nbsp;0078/42» вкрай не конкретний, не встановлює осіб, відповідальних за його виконання, що не притаманно іншим відомим наказам по НКВС і НКО. Крім того, у збройних силах СРСР не відомі частини та з'єднання, що офіційно звалися би «каральними»<ref>[http://www.soldat.ru/doc/perechen/ Приказ МВД СССР №&nbsp;0205 от 31.05.56 С объявлением перечней управлений, соединений, частей, подразделений и учреждений войск НКВД, входивших в состав Действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.] {{ref-ru}}</ref>; наказ по НКВС СРСР №&nbsp;0078 за 1944 рік датований 26 січня і присвячений зовсім іншим питанням; «особливих відділів» в Червоній Армії, що згадуються в «наказі», у 1944 році вже не існувало; посада Жукова 1944 року називалася «Перший заступник народного комісара», а не просто «Заступник», як у «наказі» тощо.<ref name="zemskov" />

Історики з [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України НАН України]] в багатотомній [[Енциклопедія історії України|«Енциклопедії історії України»]] не розглядають цей наказ як робочу гіпотезу (див. оглядову статтю «Депортації в історії української історії»<ref>{{ЕІУ/2}}&nbsp;— С. 335—337.</ref>).
 
Журналіст Іван Ольховський надрукував інтерв'ю з Юрієм Коваленком, який стверджує, що був присутнім на засіданні перед початком [[Форсування Дніпра (1943)|форсування Дніпра]], коли на запитання командирів, у що одягнути ці 300 тисяч [[Мобілізація|мобілізованих]], Жуков буцімто відповів: «''Как во что? В чем пришли, в том воевать будут!»''<ref name="гни" /><ref name="aratta">[http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=562 Юрій КОВАЛЕНКО: «Я жалкую, що не воював в УПА» // © АРАТТА. Український національний портал. 2006—2014]</ref>. Коли мова зайшла про озброєння призовників Жуков начебто сказав: ''«Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов&nbsp;— и из заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. [[Гвинтівка Мосіна|Трёхлинейку]] им образца 1891 года!''»<ref name="гни" />. Коли Жукову доповіли, що на складах є тільки 100 тисяч трьохлінійок, а генерал [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Костянтин Рокоссовський]] запропонував послати до Москви в Ставку кур'єра, який би попросив допомоги з озброєнням та обмундируванням, за словами Коваленка, Жуков відповів: «''Зачем мы, друзья, здесь головы морочим? Нахрена обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они&nbsp;— предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать''»<ref name="гни" /><ref name="aratta" />. Втім, як зазначають дослідники, достовірність «спогадів» Коваленка дуже сумнівна<ref>[[Бондаренко Павло Іванович (письменник)|''Правий Павло.'']] [http://polis-luga.blogspot.com/2013/06/blog-post.html Картонні герої. Онук барона Мюнхгаузена] // polis-luga.blogspot.com.&nbsp;— 2013.&nbsp;— 6 квітня. {{ref-ru}}</ref>.

== Історична роль ==
Особистість маршала Г.К. Жукова в історичній і публіцистичній літературі знаходить найпротилежніші оцінки.
Доктор історичних наук [[Андрій Мерцалов]] зазначав<ref>Мерцалов А. Под гипнозом сильной личности//Родина, 1991.&nbsp;— №&nbsp;6-7.- С. 115.</ref>: «Після [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] Жуков був другою особою у військовому керівництві СРСР… Не лише Сталіну, але й Жукову був властивий порочний принцип „за всяку ціну“, грубість і самодурство».

== Твори ==
* ''Жуков Г. К.'' [[Спогади і роздуми]]

== Див. також ==
* [[2132 Жуков]]&nbsp;— [[астероїд]], названий на честь полководця.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Rodovid|291504}}
{{Вікіцитати}}
{{Commonscat|Georgi Zhukov}}
* [https://web.archive.org/web/20090331075432/http://www.marshals.su/BIOS/Zhukov.html Жуков Георгий Константинович]
* [http://www.hrono.info/biograf/zhukov.html Жуков Георгий Константинович]
* [http://www.peoples.ru/military/commander/georgy_jukov/ Георгий Константинович Жуков]

* [http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1612 Жуков Георгий Константинович]
* [http://wwii-soldat.narod.ru/MARSHALS/ARTICLES/003-zhukov.htm ЖУКОВ]
* [http://files.school-collection.edu.ru/dlrstore/f29fcecb-9847-44a5-865b-ec162c844b6e/3_2_5_1.htm Жуков Георгий Константинович&nbsp;— Маршал Советского Союза]
* [http://marshalgukov.narod.ru/ Жуков Георгий Константинович]
* ''Алексеев Г. К.'' [http://lib.meta.ua/book/10623/ Маршал Георгий Константинович Жуков (Записки врача)]
* [http://www.russiamilitaria.ru/lofiversion/index.php/t952.html Маршалы СССР]
* [http://www.redstar.ru/2001/12/26_12/3_01.html Затмение]
* [http://www.librarium.orthodoxy.ru/history/zhukov.htm Маршал Жуков. Воспоминания дочери]
* [http://www.rg.ru/Prilog/vvd/0618/4.htm В последней крепости маршала Победы]
* [http://www.redstar.ru/2002/10/26_10/6_01.html Судьба полководца]
* [http://lib.ru/MEMUARY/ZHUKOW/ Маршал Жуков]
* [http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/ZHUKOV_GEORGI_KONSTANTINOVICH.html История]
* [http://www.biograph-soldat.ru/MARSHALS/ARTICLES/003-zhukov.htm ЖУКОВ]
* [http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні]
* [http://h.ua/story/53448/ Ким він був, справжній Маршал Жуков?]
<!--* [http://trebuhiv.at.ua/blog/u_kievi_na_misci_pamjatnika_mikoli_vatutinu_mav_bi_stojati_pamjatnik_ivanu_chernjakhovskomu_ukrajinska_gazeta_pljus45185/2009-09-04-9 У Києві на місці пам'ятника Миколі Ватутіну мав би стояти пам'ятник Івану Черняховському. Українська газета Плюс. №&nbsp;45 (185)]--><!--знову міфологія від Юрія Коваленка-->

== Джерела ==
* ''Гареев Махмут.'' Маршал Жуков. {{ref-ru}}
* ''Громов А.'' Жуков. Мастер Побед или Кровавый Палач? {{ref-ru}}
* [[Карпов Володимир Васильович|''Карпов В. В.'']] [http://lib.ru/PROZA/KARPOW_W/zhukow.txt Маршал Жуков, его соратники и противники в годы войны и мира]
* ''Карпов В. В.'' Маршал Жуков: Опала. {{ref-ru}}
* ''Соколов Борис.'' Георгий Жуков. Победитель / Деспот / Личность. {{ref-ru}}
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Suvorov_Viktor/Beru_svoi_slova_nazad/ ''Суворов В.'' Беру свої слова назад.]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Suvorov_Viktor/Tin_peremohy/ ''Суворов В.'' Тінь перемоги.]
* {{МСІУ}}
* [https://ic.pics.livejournal.com/81412/14236511/363458/363458_original.jpg Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР] // Комуніст: газета.&nbsp;— Київ, 1941.&nbsp;— №&nbsp;12 (6492).&nbsp;— 15 січня.&nbsp;— С. 1.

{{start box}}
 ! colspan=3 style=background:#FFBBFF | Міжнародне визнання та нагороди
{{succession box
 | титул      = [[Тайм (журнал)|Людина тижня журналу «Тайм»]]
 | попередник = [[Ернест Кінг]]<br/>США
 | наступник  = [[Кетрін Корнелл]]<br/>[[Джудіт Андерсон]]<br/>[[Рут Гордон]]<br/>США
 | роки       = [[Файл:Time Magazine logo.svg|25px]]<br/> 14 грудня 1942}}
{{end box}}{{^|0}}
{{start box}}
{{succession box
 | титул      = [[Файл:State Emblem of the Soviet Union.svg|45px]]<br/>Міністр оборони СРСР
 | попередник = Маршал Радянського Союзу<br/>[[Булганін Микола Олександрович|Микола Булганін]]<br/>1953–1955
 | наступник  = Маршал Радянського Союзу<br/>[[Малиновський Родіон Якович|Родіон Малиновський]]<br/>1957–1967
 | роки       = 1955–1957}}
{{succession box
 | титул      = [[Файл:Red Army flag.svg|45px]]<br/>Головнокомандувач сухопутних військ СРСР
 | попередник = —
 | наступник  = Маршал Радянського Союзу<br/>[[Конєв Іван Степанович|Іван Конєв]]<br/>1946–1950
 | роки       = 1946}}
{{end box}}
{{Герої Радянського Союзу}}
{{Командувачі фронтами СРСР в роки Другої світової війни}}
{{Маршали та Адмірали Флота СРСР}}
{{бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Біографії|Перша світова війна|Друга світова війна|СРСР}}
{{Міністри оборони СРСР}}

[[Категорія:Голови радянського військового відомства]]
[[Категорія:Чотириразові Герої Радянського Союзу]]
[[Категорія:Кавалери ордена Почесного легіону]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Учасники боїв на Халхин-Голі]]
[[Категорія:Учасники Курської битви]]
[[Категорія:Учасники Параду Перемоги]]
[[Категорія:Поховані в некрополі біля Кремлівської стіни]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Учасники Бессарабсько-буковинського походу]]
[[Категорія:Жуков Георгій Костянтинович| ]]
[[Категорія:Делегати XIX з'їзду КПРС]]