Відкрити головне меню

Жозефіна Баденська

Версія від 12:47, 18 серпня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Жозефіна Баденська (нім. Josephine von Baden), повне ім'я Жозефіна Фредеріка Луїза Баденська (нім. Josephine Friederike Louise von Baden), (нар. 21 жовтня 1813 — пом. 19 червня 1900) — баденська принцеса з династії Церінгенів, донька великого герцога Баденського Карла та принцеси Франції Стефанії де Богарне, дружина князя Гогенцоллерна-Зігмаринена Карла Антона, матір короля Румунії Кароля I та королеви Португалії Стефанії.

Жозефіна Баденська
нім. Josephine von Baden
JosephineBaden.jpg
княгиня Гогенцоллерна-Зігмарінгена
Початок правління: 27 серпня 1848
Кінець правління: 7 грудня 1849
Попередник: Катаріна Гогенлое-Вальденбург-Шиллінгсфюрст
Наступник:не було
Дата народження: 21 жовтня 1813(1813-10-21)
Місце народження:Мангайм, Велике герцогство Баден
Дата смерті:19 червня 1900(1900-06-19) (86 років)
Місце смерті:Зігмарінген[1]
Дружина:Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмаринен
Діти:Леопольд, Стефанія, Карл, Антон, Фрідріх, Марія
Династія:Церінгени, Гогенцоллерни-Зігмаринени
Батько:Карл Баденський
Мати:Стефанія де Богарне

БіографіяРедагувати

Жозефіна народилась 21 жовтня 1813 року у Мангеймі, за два дні після закінчення Битви народів. Вона була третьою дитиною та другою донькою в родині великого герцога Баденського Карла та його дружини Стефанії де Богарне. Новонароджена отримала ім'я на честь імператриці Жозефіни, яка стала її хресною матір'ю. Дівчинка мала старшу сестру Луїзу Амелію. Старшого ж брата, який загадковим образом помер невдовзі після народження, пов'язують із дитиною Європи, найвідомішим знайдою Каспаром Хаузером. Згодом в сім'ї з'явилося двоє молодших дітей: син Александр, що народившись здоровим, також загадково помер немовлям, і донька Марія Амалія. Жила родина у палаці Карлсруе.

Велике герцогство Баденське входило до складу Рейнської конфедерації і підтримувало Наполеона до середини листопада 1813, допоки Сигізмунд Райтзенштайн не вмовив Карла тим, що країна загине, якщо й надалі проводитиме профранцузьку політику. Однак, не зважаючи на поразку Франції і приєднання до Шостої антифранцузької коаліції, Карл із Стефанією, що стала його дружиною з веління французького імператора, розлучатися відмовився.

 
Мангеймський замок, де пройшли дитячі роки Жозефіни

Батько пішов з життя у 1818, коли Жозефіні було п'ять років. Стефанія із доньками, відчуваючи вороже ставлення баденського двору, від'їхала до Мангеймського замку. Там вони із Карлом жили до вступу на престол,[2] тепер вона отримала його як удовину долю.[3] Нову домівку вона дещо переоздобила в стилі ампір. 1827 Стефанія придбала замок Умкірх,[4] який став літньою резиденцією.

Завдяки своїм різнобічним інтелектуальним та музичним інтересам, вдовіючі великій герцогині вдалося створити скромний, але жвавий та популярний серед світу, двір.[5] Сама вона бездоганною поведінкою, як політичною, так і особистою, здобула прихильність та повагу усіх дворів Європи. Своє подальше життя Стефанія присвячувала вихованню доньок. Їхнім опікуном був призначений барон Зигмунд фон Ґеммінґен-Хорнберґ цу Трешклінґен.

Дівчата виховувались у католицькій вірі. Середня Жозефіна з дитинства мала проблеми із слухом і не зважаючи на медицинське втручання та піклування матері, майже зовсім оглухла. Тим не менш, всі відзначали її доброчесність та надзвичайну красу.

 
Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмаринен

На свій 21-й день народження принцеса взяла шлюб із 23-річним спадкоємцем престолу князівства Гогенцоллерн-Зігмаринен Карлом Антоном. Їхні матері були знайомі ще з часів спільного навчання у паризькому інституті мадам Кампан. Весілля відбулося 21 жовтня 1834 у Карлсруе. На церемонії був присутнім великий герцог Баденський Леопольд з усім двором. Цей династичний шлюб був заключений через кохання, і пара жила дуже згуртовано. У подружжя народилося шестеро дітей:

Через революцію 1848 Карл Гогенцоллерн-Зігмаринен 27 серпня зрікся престолу на користь свого сина Карла Антона. Але заворушення продовжувались, і вже 27 вересня новий правитель та уряд змушені були втекти з країни. Вони повернулись у жовтні із підтримкою баварських військ, і державний устрій було відновлено. Однак, наступного року ситуація знов погіршилася. Розчарований тим, що не зміг стати батьком для своїх підданих, Карл Антон у грудні 1849 передав права наслідування пруському королю Фрідріху Вільгельму IV, в обмін на щорічну ренту у 25 000 талерів.[6] Князівство було приєднано до пруських земель.

 
Замок Єґерьхоф

Вся родина у 1850 оселилася у замку Єґерьхоф на околиці Дюссельдорфа. За іншими даними, це відбулося 1852.[7] Місцеве населення дуже шанобливо ставилося до Жозефіни та Карла Антона. Значну роль в цьому зіграло створення ними з приводу свого срібного весілля у 1859 благодійного «Фонду Карла Антона та Жозефіни» («Karl Anton Josephinen-Stiftung» для підтримки пар, що вступили у перший шлюб[8] та пар, які одружені 25 чи 50 років.[9] Княгиня сама навідувала нужденних, надаючи їм допомогу та роздаючи подарунки. Нерідко її супроводжувала старша донька Стефанія[10]

У березні 1858 в Берліні відбулося весілля Стефанії за угодою із королем Португалії Педру V. Церемонія вінчання пройшла у травні, коли принцеса прибула до Лісабону. На жаль, вже наступного року вона померла від дифтерії.

У листопаді 1858 Карла Антона було призначено міністром-президентом Пруссії. На цій посаді він перебував більше трьох років до відставки у березні 1862. За півроку її обійняв Отто фон Бісмарк.

У 1860 померла матір Жозефіни, Стефанія. Від неї, окрім іншого, княгиня успадкувала замок Умкірх, що й досі належить родині Гогенцоллернів,[4] та діамантову тіару.[11]

У березні 1866 син Жозефіни, Карл, був обраний новим князем Румунії. Їнший син, Антон, у серпні помер у шпиталі від поранень, отриманих на австро-пруській війні.

У квітні 1867 донька Марія пошлюбилася із бельгійським принцом Філіпом Еженом.

Старший син Леопольд, після закінчення правління в Іспанії Ізабелли II, став претендентом на іспанський престол. Однак, суперечності між Бісмарком, королем Вільгельмом I та Наполеоном III, змусили його відмовитися. Фальсифікована Емська депеша з приводу цього питання спровокувала франко-пруську війну у 18701871.

На початку 1870-х Карл Антон та Жозефіна оселилися у замку Зігмаринена. Чоловік, будучи пристрасним курцем сигар, в останні роки страждав від паралічу ніг. 1884 подружжя відзначило золоте весілля. Наступного року Карл Антон пішов з життя.

Жозефіна пережила його на п'ятнадцять років і померла 19 червня 1900 у Зігмаринені. До цього вона тривалий час була єдиним жителем замку.[12]

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Карл Фрідріх Баденський
 
 
Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Людвіг IX
 
 
Кароліна Пфальц-Цвайбрюкенська
 
 
Клод де Богарне
 
Фанні де Богарне
 
Клод де Лізей-Марнезія
 
Марія-Клодіна де Вобекур
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Людвіг Баденський
 
 
 
 
 
 
Амалія Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
Клод де Богарне
 
 
 
 
 
Клаудіна де Лізей-Марнезія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Баденський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стефанія де Богарне
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жозефіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143324535 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Мангеймський замок [1] (нім.)
  3. Велика герцогиня Стефанія Баденська [2] (нім.)
  4. а б Історія замку Умкірх [3] (нім.)
  5. Велика герцогиня Стефанія. Смарагдова діадема [4] (нім.)
  6. Німецькі біографії. Карл Антон, князь Гогенцоллерн-Зігмаринена [5] Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (нім.)
  7. Державний архів міста Дюссельдорф. Замок Єґерьхоф [6] (нім.)
  8. Державний архів землі Баден-Вюртемберг [7] (нім.)
  9. а б Жіночі історії у назвах вулиць Дюссельдорфу [8] (нім.)
  10. Стефанія Гогенцоллерн [9] (нім.)
  11. Тіара великої герцогині [10] (нім.)
  12. Біографія принцеси Жозефіни [11] (нім.)

ПосиланняРедагувати