Відкрити головне меню

Геннадій Опанасович Жиздик (нар. 27 січня 1927, Гайсин, Вінницька округа, УРСР — пом. 23 грудня 1991, Дніпропетровськ, Україна) — радянський футболіст та тренер, начальник футбольної команди. Заслужений тренер УРСР (1980). Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Ветеран Німецько-радянської війни. Почесний громадянин міста Нікополь (Дніпропетровська область).

Ф
Геннадій Жиздик
Жиздик Геннадій Опанасович фото.jpg
Особові дані
Повне ім'я Геннадій Опанасович
Жиздик
Народження 27 січня 1927(1927-01-27)
  Гайсин, УРСР
Смерть 23 грудня 1991(1991-12-23) (64 роки)
  Дніпропетровськ,
Україна
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція воротар, нападник, тренер, начальник
команди
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1942—1943 СРСР «Спартак» (Сталінабад)  ? (-?)
1949 СРСР «Динамо» (Проскурів)  ? (?)
1950—1956 СРСР «Динамо» (Вінниця) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970–1972 СРСР «Сахалін» (Южно-Сахалінськ) начальник команди
1973–1981 СРСР «Колос» (Нікополь) начальник команди
1981–1988 СРСР «Дніпро» (Дніпропетровськ) начальник команди
1989–1991 СРСР «Металург» (Запоріжжя) президент
Звання, нагороди
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Заслужений тренер УРСР
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

БіографіяРедагувати

Г. О. Жиздик народився 27 січня 1927 року в місті Гайсин Вінницької округи Української РСР (СРСР)[1]. За національністю — білорус[2].

Після початку Німецько-радянської війни евакуювався з батьками вглиб країни. З 1942 року навчався в школі в столиці Таджицької РСР Сталінабаді. 15-річним школярем намагався потрапити на фронт, але через вік його не брали[3].

У 1943 році, завищив собі вік на два роки та поступив у танкове училище, після закінчення якого отримав звання молодшого лейтенанта. Як командир самохідної установки 1198 самохідного артилерійського полку Резерву Головного Командування брав участь в бойових діях в Східній Пруссії, Польщі та Німеччини. 22 січня 1945 року в боях на Одері його танк був підбитий, Г. О. Жиздик отримав опіки 80 % тіла, довелося ампутувати праву руку, видалити одну легеню.

Грав воротарем в «Спартаку» (Сталінабад) в 1942—1943, нападником в «Динамо» (Проскурів) і «Динамо» (Вінниця) в 1947—1952 роках.

У 1958—1969 працював директором стадіону, адміністратором і тренером футбольних команд «Трубник» (Нікополь) і «Кривбас» (Кривий Ріг). Був начальником команди «Сахалін» (Южно-Сахалінськ) — 1970—1972, голова спортклубу і начальником команди «Колос» (Нікополь) — 1973—1981, начальник команди «Дніпро» (Дніпропетровськ) — 1981—1988.

З початком перебудови комбінат «Запоріжсталь», спонсор футбольного клубу «Металург», перейшов на госпрозрахунок і втратив можливість утримувати команду «Металург» з його інфраструктурою, обком профспілки теж припинив щорічне фінансування, яке в 1988 році становила 400 000 рублів. Після цього в 1989 році Г. О. Жиздик створює перший в історії СРСР госпрозрахунковий футбольний клуб «Металург» (Запоріжжя), в якому гравці працюють за контрактом а клубу була дозволена самостійна господарська діяльність згідно з власним статутом. З 1989 по 1991 роки всі витрати клубу фінансувалися з прибутку власних підприємств і кооперативів клубу: виробництво безалкогольних напоїв, кооператив з пошиття спортивної форми і атрибутики, спортивна лотерея, книговидавнича та рекламна діяльність тощо. У 1990 році під керівництвом Г. О. Жиздіка ФК Металург вийшов у вищу лігу СРСР з футболу, піднявшись на 15 місць в турнірній таблиці за два роки.

Помер 23 грудня 1991 року по дорозі із Запоріжжя до Дніпропетровська. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпропетровську[4].

Нагороди та званняРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • З 1997 року в Запоріжжі щорічно проводиться юнацький турнір з футболу пам'яті першого президента ФК «Металург» Г. О. Жиздика — Міжнародний меморіал заслуженого тренера України Геннадія Жиздіка[5][6].
  • У 2013 році його ім'ям названа вулиця Геннадія Жиздіка в Дніпрі[7][8].

ПриміткиРедагувати