Відкрити головне меню

Естрін Леонід Самійлович

Версія від 09:18, 11 квітня 2012, створена РобоСтася (обговорення | внесок) (→‎Література: Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB)

Естрін Леонід (Ізраїль) Самійлович — український кінорежисер. Був членом Спілки кінематографістів України.

Народився 25 серпня 1908 р. в м. Бобруйську (Білорусь) в родині службовця. Помер 1972 р. в Києві. Працював актором і режисером в самодіяльному робітничому театрі м. Дніпропетровська. Закінчив режисерський факультет Київського кіноінституту (1937). Був асистентом режисера на Київській кіностудії (у картинах: «Щасливий фініш», «Велике життя», 1 серія, «Макар Нечай» тощо). Учасник Великої Вітчизняної війни.

Фільмографія

Поставив на Київській кіностудії картини:

  • «Головний проспект» (1956),
  • «Голуба стріла» (1958),
  • «Літа дівочі» (1961),
  • «Бухта Олени» (1963, у співавт.).

В 1965 р. перейшов на Київську кіностудію науково-популярних фільмів, де створив стрічки:

  • «Розповідь про Радянський Герб»,
  • «Людина і автомат»,
  • «Під знаком Лева і Козерога»,
  • «Скільки жити машині» та ін.

Нагороди

Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст. та медалями.

Література

  • Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерьі советского художественного кино. М., 1963. — С.323—324.