Ендоетнонім

Версія від 18:04, 20 червня 2021, створена Lanamy (обговорення | внесок) (доповнення, джерела; книгу "Етнічна історія України" , що описує поннятя "автоетнонім" перенесено до статті "Автоетнонім")

Ендоетнонім[1] або самоназва (від дав.-гр. έ̓νδον «всередині, вдома» + έ̓θνος «народ, плем'я» + ὄνυμα «ім'я») — назва народу, етнічної спільноти, яку його представники привласнюють самі собі, й яка часто відрізняється від тієї, якою їх називають у науковій літературі чи у довкіллі (екзоетнонім)[2][3]. Ендоетнонім формується і використовується в середовищі етносу[2].

Наприклад, самоназва основного населення Німеччинидойче, тоді як в Росії – його називають німці, в Сербії – шваби[2]; офіційна назва фіни — ендоетнонім суомалайсет, угорці — ендоетнонім мадярок[3].

Див. також

Примітки

  1. Ендоетнонім // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. а б в Ендоетнонім // Словник етнографічних (етнологічних) понять і термінів: Довідник / Л. І. Шаповал; М-во освіти і науки України, Полтав. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. — Полтава, 2009. — 133 с.
  3. а б Ендоетнонім // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К.: Фенікс, 2012. — С. 98–99.


  Це незавершена стаття .
Ви можете допомогти проекту,
виправивши або доповнивши її.

Це повідомлення варто замінити точнішим.