БіографіяРедагувати

Емма Хаук
Emma Hauck
Народилася 14 серпня 1878(1878-08-14)
Елльванген
Померла 1 квітня 1920(1920-04-01) (41 рік)
Віслох
Країна   Німеччина
Діяльність мисткиня
Знання мов німецька

Емма Хаук[1] народилася в Елльвангені, Німеччина, 14 серпня 1878 року. У лютому 1909 р. була госпіталізована до психіатричної лікарні Гейдельберзького університету [2]з діагнозом «рання розумова відсталість», і залишила вдома чоловіка та двох дітей. Там Хаук написала серію листів своєму чоловікові, які пізніше були визнані витвором мистецтва. Лікарі намагалися зменшити кількість симптомів, проте все було марно. Через три місяці Емму визнали невиліковною та перенаправити її до міста Віслох, де жінка прожила залишок життя - довгі 11 років. Про листи з Віслоха, на жаль, інформації немає. Можливо, жінка припинила писати їх, або їй просто більше не давали можливості робити цього. [3] Хаук померла 1 квітня 1920 року.

Лист Емми ХаукРедагувати

Перебуваючи у психіатричній лікарні, Емма запитувала про свого чоловіка і увесь час прагнула написати йому листа[4]. Хоча про зустріч не прохала. Дівчина дуже сумувала, тому зрештою їй дозволили писати. Повідомлення містили в собі лише два слова: “komm, komm”, - що з німецької перекладається як «повернися, повернися». Іноді зустрічалося довге слово “Herzensschatzi” - «серденько». Ці два слова займали увесь простір на папері. Емма постійно писала й накладала одне слово на друге, третє на четверте і тд. Лист перетворився на чорне поле, і лише у деяких місцях можна було прочитати “повернися, повернися”. Проте божевільна пацієнтка ніколи не цікавилася долею написаних нею листів, вона лише писала їх знову й знову. Зараз вони зберігаються в колекції Прінцхорн в Гейдельберзі.

ПриміткиРедагувати

  1. эмма хаук - Пошук Google. www.google.com. Процитовано 2021-03-29. 
  2. Гейдельбергский университет | Heidelberg University. www.unipage.net. Процитовано 2021-04-19. 
  3. Эмма Хаук — Википедия на Русском языке | Wikipedia (ru-RU). Процитовано 2021-03-29. 
  4. эмма хаук - Пошук Google. www.google.com. Процитовано 2021-03-29.