Відкрити головне меню

Е́льблонг (пол. Elbląg) — місто на правах повіту на півночі Польщі. Найстарше місто у Вармінсько-Мазурському воєводстві (засноване в 1237 році, міські права в 1246 році) та місто розташоване найнижче у Польщі — у дельті річки Ельблонг. З 1975 до 1998 року столиця Ельблонзького воєводства. Портове і курортне місто.

Ельблонг
Elbląg

Герб Прапор
Герб Прапор
Ельблонг
Розташування міста Ельблонг
Основні дані
54°05′ пн. ш. 19°24′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 19.400° сх. д. / 54.083; 19.400Координати: 54°05′ пн. ш. 19°24′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 19.400° сх. д. / 54.083; 19.400
Країна Польща Польща
Регіон Вармінсько-мазурське воєводство
Столиця для Ельблонзьке воєводство і Q9377173?

Межує з

— сусідні нас. пункти
Ґміна Ельблонґ ?
Засновано 1237
Магдебурзьке право 1246
Площа 79,82 км²
Населення 124668 (2011)[1]
· густота 1587 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими
Телефонний код (48) 55
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів NE
GeoNames 3099759
OSM 223408 ·R (Вармінсько-Мазурське воєводство)
Поштові індекси 82-300 до 82-315
Міська влада
Веб-сторінка umelblag.pl
Мапа


Ельблонг у Вікісховищі?

Ельблонг — великий центр важкої промисловості (турбіни, гвинти, обладнання для суден), харчової промисловості (пивоварний завод групи «Живець»), а також туристики (Ельблонзький канал і відомі системи суднопідіймачів).

Костел святого Миколая у Ельблонгу, 2016 р.
Костел святого Миколая у Ельблонгу, 2016 р.

ІсторіяРедагувати

Місто закладено Германом фон Балком - комтуром ордену шпиталю св. Марїі з Єрусаліму в 13 ст[3]. Заселено переселенцями з Любека. Було резиденцією тевтонців, яку 1309 року перенесли до Мальборка.

Рукопис пам'ятки «Польська правда» було знайдено 1868 року в Ельблонґу (звідси ще одна назва пам'ятки — Ельблонзька книга), де він зберігався у міському архіві до ІІ-ї світової війни (1939—1945 рр.). Під час війни його було втрачено.

Пам'яткиРедагувати

  • Рештки замку (Слодовня - підземелля вихідного підзамча);
  • Острів зерносховищ з рештками рову середньовічного Ельблонга;
  • Костел св. Миколая (13-15 ст.);
  • Костел Різдва Богородиці та кляштор домініканців ( 13-16 ст. сучасна галерія El);
  • Торгова брама (1319-1420);
  • Рештки забудови старого міста;
  • Костел святого Юрія (15 ст.);
  • Костел Божого Тіла (14 ст.);
  • Каплиця Серця Ісусового на вул.Лицарській;
  • Королівський будинок (місце перебування Владислава ІV, Карла Густава, Фредеріка Великого);
  • Млин хрестоносців у Базантарні;
  • Танк-Т-34-85;
  • Костел та шпиталь св. Духа;
  • Пам'ятник Пекарчику;
  • Костел блаженної Дороти (перенесений з Жуляв);
  • Греко-католицька церква Народження Іоанна Хрестителя (колишня протестантська каплиця на цвинтарі);
  • Кам'яниця- будинок молитовні менонитів, вул. Гарбари 12;
  • Храм менонитів, острів Амбарів (сучасний польсько-католицький костел);
  • Костел св. Павла на Заваді (поч. 20 ст.- неоготика);
  • Будинок Скарбового ужонду;
  • Кладовище радянських солдат та цивільне кладовище на Агриколі;
  • Ресторан "Мисливський";
  • Пам'ятник жертвам Ельблонзької справи;
  • Рештки німецького пам'ятника на Гусячій горі (кол. гора Людендорфа);

ПаркиРедагувати

Парк Базантарня (колишній Вогельсанг);

Парк Порохівня;

Парк ім.Кайки;

Парк Планти;

Парк Модрини;

Гора Хороброго;

Гусяча гора.

МузеїРедагувати

Археологічно-історичний музей в Ельблонгу (колекція матеріалів готів, естів (балтів), результати розкопок факторії Трусо, побут Жуляв, історія Ельблонга, ельблонзьке декоративне мистецтво: кераміка, скло, меблі та загибель німецького Ельблонга 1945 р.) - розміщується на території колишнього замку.

ТеатриРедагувати

Театр ім Севрука

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 59724 11295 42635 5794
Жінки 64944 10676 39581 14687
Разом 124668 21971 82216 20481

СпортРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

Українці в ЕльблонзіРедагувати

 
Будинок по вул. Грюнвальдській в Ельблонгу, де розміщується світлиця Організації українців у Польщі, 2017 рік

Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонгу та перебували тут до 1712 р. Російські війська, що підтримували Августа ІІІ, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. Перші документальні свідчення присутності більшого числа українців у місті відносяться до періоду Другої Світової війни і пов'язані з перебуванням в’язнів українського походження у філіях концентраційного табору Штуттгоф. Спочатку їх утримували на так званій фабриці пензлів та щіток Ноймана на вулиці Грюнвальдській. Звідти їх перевели до бараків, що розміщувались на сучасній вулиці Фредри. З вересня 1944 року в’язнів утримували також в бараках на вул. Фрета, де знаходилися підтабори Штуттгофа, які обслуговували заклади Шихау (Lager XIII, XVII та XXI). Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь. З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике кладовище померлих у підтаборах Штуттгофа .

У місті розміщено танк-пам’ятник Т-34-85, який нагадує про рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які навесні 1945 р. прорвалися у місто, що готувалося до оборони, та пройшли його наскрізь. До 2017 року у місті існувала вулиця Дяченка, яку було перейменовано на Старовейську (Старосільську). Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі. У 1945 році радянських солдат також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на розі вул. Садової та Бема.

У 1947 році в Ельблонзі з'явилися українці–жертви акції Вісла. Українці-греко-католики відвідували римсько-католицькі храми, a православні - утворену в місті православну церкву св. Марії Магдалени. Тільки в червні 1974 року в каплиці сестер Катажинек на вул. Замковій почались регулярні греко-католицькі служби. Першим пробощем був отець Іван Яремин – довгорічний капелан міського шпиталю Ельблонгу та вікарій костелу св. Миколая. У 1984 році греко-католики отримали каплицю (колишню цвинтарну) на вулиці Трагутта (ul. R. Traugutta), 15. Вона стала церквою Народження Іоанна Хрестителя, якою ельблонзькі українці користуються до нашого дня. Окрім того, в травні 2011 року єпископ Іван Мартиняк освятив ділянку під будівництво великої нової церкви. Станом на 2019 р. зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено). Попереду внутрішне оздоблення храму.

 
Діюча українська греко-католицька церква Церква Народження Іоанна Хрестителя в Ельблонгу, Фото 2018 р. Колишня цвинтарна капллиця

В Ельблонзі станом на 2016 рік мешкає біля 500 українців. Проте в повіті мешкає ще близько 5 тисяч українців. На вул. Грюнвальдській, 31 знаходиться офіс та світлиця Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Тут проходять українські урочистості та культурні заходи. З 1966 року в Ельблонзі відбувається український конкурс дитячої творчості. Зараз — під назвою «Дитячий фестиваль української культури». Розпочинався фестиваль з конкурсу декламування, який проходив в ельблонзькій музичній школі. Пізніше він проходив в кінотеатрі «Святовид», а тепер в суміжному приміщенні театру ім. Севрюка. У 2017 році, з нагоди 25-ти років партнерських відносин Ельблонга з Тернополем, площа на перехресті вулиць Конопницької та Незалежності була названа на честь Тернополя[5].

В 2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати рондо на перетині вулиць Незалежності (Niepodległości) та легіонів (Legionów) в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр[6][7].

В 2007 р. Ельблонг ініціював проект "Балтійська Україна", який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до ХІХ ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі прийняла рішення про будівництво канала через Вісляну косу.[8].

Наразі в Ельблонгу і околицях багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в хостелі для українських будівельників на вул. Божого тіла відбулася пожежа. Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста зібрали пожертви для допомоги потерпілим[9]

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Парнікоза, Іван (30.12.2018). Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти. http://expedicia.org/ (українською). НАНЦ. Процитовано 30.12.2018. 
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. Парнікоза, Іван (30.12.2018). Українська громада Ельблонга. https://www.pslava.info/ (українська). Микола Жаркіх. Процитовано 30.12.2018. 
  6. Рондо оборонців Бірчи (польська). Процитовано 25.07.19. 
  7. За наругу над польським прапором українця чекає суд. 
  8. Прокопаний канал наблизить Ельблонг до Тройміста (польська). 06.04.2008. 
  9. Пожежа на вулиці Божого Тіла в Ельблонгу. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати