Відмінності між версіями «Електромеханіка»

[неперевірена версія][очікує на перевірку]
м (Додавання дати до шаблону)
 
(Не показана 21 проміжна версія 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Електромеханіка''' - [[фундаментальна наука]], що вивчає електромеханічне перетворення енергії. Технічне застосування електромеханіки базується на глибоких знаннях фізики й математики,
+
'''Електромеханіка'''&nbsp;— [[фундаментальна наука]], що вивчає електромеханічне перетворення енергії. Технічне застосування електромеханіки базується на глибоких знаннях фізики й математики,[[електротехніка|електротехніки]] й [[електротехніка|електроніки]], [[механіка|механіки]] та [[матеріалознавство|матеріалознавства]], [[кібернетика|кібернетики]] й [[обчислювальна техніка|обчислювальної техніки]] та наочно виявляється в таких складних і екологічно чистих електромеханічних перетворювачах, як [[електричні машини]]<ref>[http://old.lp.edu.ua/?id=4437 Напрям підготовки 6.050702 «Електромеханіка»]</ref>.
[[електротехніка|електротехнік]]и й [[електротехніка|електроніки]], [[механіка|механіки]] та [[матеріалознавство|матеріалознавства]], [[кібернетика|кібернетики]] й [[обчислювальна техніка|обчислювальної техніки]] та наочно виявляється в таких складних і екологічно чистих електромеханічних перетворювачах, як [[електричні машини]]<ref>[http://old.lp.edu.ua/?id=4437 Напрям підготовки 6.050702 «Електромеханіка»]</ref>.
 
   
Електромеханіка - узагальнене вчення про сили, що діють в електромагнітному полі і про проблеми, пов'язані з проявом цих сил. Широта цього поняття робить його і дуже невизначеним: окрім електричних машин і [[електропривод]]у, які природним чином відносяться до електромеханіки, до неї ж відносяться [[Фізична акустика|електроакустика]], [[Магнітогідродинаміка|магнітна гідро]]- і аеродинаміка і багато іншого<ref>[http://www.energyland.info/files/library/56b94b9bc9dad72a9e8e6b678c661a67.pdf В.Е. ВОРОБЬЕВ, ОСНОВЫ ЭЛЕКТРОМЕХАНИКИ. - Санкт-Петербург 2003]{{ref-ru}}</ref>.
+
Електромеханіка&nbsp;— узагальнене вчення про сили, що діють в електромагнітному полі і про проблеми, пов'язані з проявом цих сил. Широта цього поняття робить його і дуже невизначеним: окрім електричних машин і [[електропривод]]у, які природним чином відносяться до електромеханіки, до неї ж відносяться [[Фізична акустика|електроакустика]], [[Магнітогідродинаміка|магнітна гідро]]- і аеродинаміка і багато іншого<ref>[http://www.energyland.info/files/library/56b94b9bc9dad72a9e8e6b678c661a67.pdf В. Е. ВОРОБЬЕВ, ОСНОВЫ ЭЛЕКТРОМЕХАНИКИ.&nbsp;— Санкт-Петербург 2003]{{ref-ru}}</ref>.
   
==Динамічні [[рівняння руху]] на основі [[Квазістатичне наближення|квазістатичних]] полів==
+
== Динамічні [[рівняння руху]] на основі [[Квазістатичне наближення|квазістатичних]] полів ==
Електромеханіка знаходиться десь між теорією електромагнітних явищ і механікою. Загальні явища - рух частинок і тіл, визначаються не тільки взаємодією сил механічного походження, а й
+
Електромеханіка знаходиться десь між теорією електромагнітних явищ і механікою. Загальні явища&nbsp;— рух частинок і тіл, визначаються не тільки взаємодією сил механічного походження, а й електромагнітними силами. Це обумовлено тим, що рух зазначених частинок і тіл відбувається в області простору, зайнятої електромагнітним полем, а самі рухомі тіла несуть електричні заряди або струми.
електромагнітними силами. Це обумовлено тим, що рух зазначених частинок і тіл відбувається в області простору, зайнятої електромагнітним полем, а самі рухомі тіла несуть електричні
 
заряди або струми.
 
   
Таким чином, електромагнітна сила виявляється функцією механічних величин - швидкості та положення тіла в просторі. Тому «розділити» систему рівнянь, що описують стан ЕМП (електромагнітного перетворювача), на чисто електричну або механічну частини не є можливим. Найбільш загальний підхід до вирішення завдань електромеханіки полягає в розгляді тіла, що несе струм або заряд, в електромагнітному полі. Це може бути зроблено за допомогою основних рівнянь електродинаміки - [[Рівняння Максвелла|рівнянь електромагнітного поля Максвелла]]. Однак необхідність визначення [[Граничні умови|граничних умов]] при вирішенні цих рівнянь робить
+
Таким чином, електромагнітна сила виявляється функцією механічних величин&nbsp;— швидкості та положення тіла в просторі. Тому «розділити» систему рівнянь, що описують стан ЕМП (електромагнітного перетворювача), на чисто електричну або механічну частини не є можливим. Найбільш загальний підхід до вирішення завдань електромеханіки полягає в розгляді тіла, що несе струм або заряд, в електромагнітному полі. Це може бути зроблено за допомогою основних рівнянь електродинаміки&nbsp;— [[Рівняння Максвелла|рівнянь електромагнітного поля Максвелла]]. Однак необхідність визначення [[Граничні умови|граничних умов]] при вирішенні цих рівнянь робить
 
такий підхід досить складним навіть у найпростіших випадках.
 
такий підхід досить складним навіть у найпростіших випадках.
   
 
Тому краще виходити з можливості подання будь-якого ЕМП у вигляді «сукупності» електричних і [[Магнітопровід|магнітних кіл]] із зосередженими параметрами. Це виявляється допустимим, внаслідок «малих» швидкостей перебігу фізичних процесів і «низьких» частот зміни величин. Зазначене дозволяє формулювати динамічні рівняння руху на основі параметрів, визначених з розрахунку статичних (квазістатичних) полів.
 
Тому краще виходити з можливості подання будь-якого ЕМП у вигляді «сукупності» електричних і [[Магнітопровід|магнітних кіл]] із зосередженими параметрами. Це виявляється допустимим, внаслідок «малих» швидкостей перебігу фізичних процесів і «низьких» частот зміни величин. Зазначене дозволяє формулювати динамічні рівняння руху на основі параметрів, визначених з розрахунку статичних (квазістатичних) полів.
   
==Історія розвитку електромеханіки==
+
== Історія розвитку електромеханіки ==
Історія розвитку електромеханіки свідчить про існування двох крайніх підходів до теорії електромеханічного перетворення енергії: на базі [[Класична електродинаміка|теорії поля]] і теорії [[електричне коло|електричних кіл]]. Теорія поля розвивається на основі рівнянь Максвелла, а теорія кіл - на основі [[Правила Кірхгофа|рівнянь Кірхгофа]].
+
Історія розвитку електромеханіки свідчить про існування двох крайніх підходів до теорії електромеханічного перетворення енергії: на базі [[Класична електродинаміка|теорії поля]] і теорії [[електричне коло|електричних кіл]]. Теорія поля розвивається на основі рівнянь Максвелла, а теорія кіл&nbsp;— на основі [[Правила Кірхгофа|рівнянь Кірхгофа]].
   
Знання історії розвитку електромеханіки необхідно для глибокого розуміння ідей і закономірностей, що визначають майбутнє електротехнічної науки та її практичне застосування. Історія електромеханіки переконливо свідчить про те, як наукові відкриття і теоретичні дослідження дають нові інженерні рішення, а практичні досягнення забезпечують подальший розвиток теорії.
+
Знання історії розвитку електромеханіки необхідно для глибокого розуміння ідей і закономірностей, що визначають майбутнє [[Електротехніка|електротехнічної]] науки та її практичне застосування. Історія електромеханіки переконливо свідчить про те, як наукові відкриття і теоретичні дослідження дають нові інженерні рішення, а практичні досягнення забезпечують подальший розвиток теорії.
   
До розвитку сучасної [[електроніка|електроніки]], електромеханічні пристрої широко використовувалися як частина складних систем, у тому числі електричних [[Друкарська машинка|друкарських машинок]], [[телетайп]]ів, дуже ранніх телевізійних систем і самих ранніх електромеханічних цифрових обчислювальних машин.
+
До розвитку сучасної [[електроніка|електроніки]], електромеханічні пристрої широко використовувалися як частина складних систем, у тому числі електричних [[Друкарська машинка|друкарських машинок]], [[телетайп]]ів, дуже ранніх [[Телебачення|телевізійних]] систем і самих ранніх [[Марк I (обчислювальна машина)|електромеханічних цифрових обчислювальних машин]].
   
 
Розвиток електромеханіки веде до створення нових ЕМП з рідким, газоподібним ротором, електричних машин з незвичайною геометрією і незвичайних застосувань.
 
Розвиток електромеханіки веде до створення нових ЕМП з рідким, газоподібним ротором, електричних машин з незвичайною геометрією і незвичайних застосувань.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
  +
{{reflist}}<ref>{{Cite web|url=em.fea.kpi.ua|title=Кафедра електромеханіки|last=|first=|date=|website=Кафедра електромеханіки, КПІ ім. Ігоря Сікорського|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
{{reflist}}
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
*[[Автоматизація]]
+
* [[Автоматизація]]
 
* [[Електричний генератор]]
*[[Мехатроніка]]
 
  +
* [[Електричний пристрій]]
*[[Робототехніка]]
 
  +
* [[Електротехніка]]
*[[Соленоїд]]
 
  +
* [[Магнетострикція]]
*[[Електричний генератор]]
 
  +
* [[Магнітострикційний перетворювач]]
[[en:Electromechanics]]
 
 
* [[Мехатроніка]]
  +
* [[Мікроелектромеханічні системи]]
 
* [[Робототехніка]]
  +
* [[Сельсин]]
 
* [[Соленоїд]]
  +
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
*[http://em.fea.kpi.ua/history.html Історія розвитку]
+
* [http://em.fea.kpi.ua/history.html Історія розвитку]
  +
[[Категорія:Електромеханіка]]
 
  +
== Література ==
{{Доробити}}
 
  +
* [[Принцип Гамільтона-Остроградського]] в електромеханічних системах : [монографія] / А. В. Чабан ; Політехніка Ченстоховська, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів : Вид-во Тараса Сороки, 2015. – 464 с. : іл. – Бібліогр.: с. 450-455 (105 назв). – ISBN 978-966-2598-46-9
  +
* Технологія машинобудування для електромеханіків : Навч. посіб. для студ. електромех. спец. вищ. навч. закл. / Ю. І. Чучман; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2001. - 354 c. - Бібліогр.: 26 назв.
  +
  +
{{sci-stub}}
  +
{{Без джерел|дата=листопад 2015}}
  +
 
[[Категорія:Електромеханіка| ]]
  +
[[Категорія:Електродинаміка]]
  +
[[Категорія:Електротехніка]]

Поточна версія на 23:13, 26 серпня 2019

Електромеханіка — фундаментальна наука, що вивчає електромеханічне перетворення енергії. Технічне застосування електромеханіки базується на глибоких знаннях фізики й математики,електротехніки й електроніки, механіки та матеріалознавства, кібернетики й обчислювальної техніки та наочно виявляється в таких складних і екологічно чистих електромеханічних перетворювачах, як електричні машини[1].

Електромеханіка — узагальнене вчення про сили, що діють в електромагнітному полі і про проблеми, пов'язані з проявом цих сил. Широта цього поняття робить його і дуже невизначеним: окрім електричних машин і електроприводу, які природним чином відносяться до електромеханіки, до неї ж відносяться електроакустика, магнітна гідро- і аеродинаміка і багато іншого[2].

Динамічні рівняння руху на основі квазістатичних полівРедагувати

Електромеханіка знаходиться десь між теорією електромагнітних явищ і механікою. Загальні явища — рух частинок і тіл, визначаються не тільки взаємодією сил механічного походження, а й електромагнітними силами. Це обумовлено тим, що рух зазначених частинок і тіл відбувається в області простору, зайнятої електромагнітним полем, а самі рухомі тіла несуть електричні заряди або струми.

Таким чином, електромагнітна сила виявляється функцією механічних величин — швидкості та положення тіла в просторі. Тому «розділити» систему рівнянь, що описують стан ЕМП (електромагнітного перетворювача), на чисто електричну або механічну частини не є можливим. Найбільш загальний підхід до вирішення завдань електромеханіки полягає в розгляді тіла, що несе струм або заряд, в електромагнітному полі. Це може бути зроблено за допомогою основних рівнянь електродинаміки — рівнянь електромагнітного поля Максвелла. Однак необхідність визначення граничних умов при вирішенні цих рівнянь робить такий підхід досить складним навіть у найпростіших випадках.

Тому краще виходити з можливості подання будь-якого ЕМП у вигляді «сукупності» електричних і магнітних кіл із зосередженими параметрами. Це виявляється допустимим, внаслідок «малих» швидкостей перебігу фізичних процесів і «низьких» частот зміни величин. Зазначене дозволяє формулювати динамічні рівняння руху на основі параметрів, визначених з розрахунку статичних (квазістатичних) полів.

Історія розвитку електромеханікиРедагувати

Історія розвитку електромеханіки свідчить про існування двох крайніх підходів до теорії електромеханічного перетворення енергії: на базі теорії поля і теорії електричних кіл. Теорія поля розвивається на основі рівнянь Максвелла, а теорія кіл — на основі рівнянь Кірхгофа.

Знання історії розвитку електромеханіки необхідно для глибокого розуміння ідей і закономірностей, що визначають майбутнє електротехнічної науки та її практичне застосування. Історія електромеханіки переконливо свідчить про те, як наукові відкриття і теоретичні дослідження дають нові інженерні рішення, а практичні досягнення забезпечують подальший розвиток теорії.

До розвитку сучасної електроніки, електромеханічні пристрої широко використовувалися як частина складних систем, у тому числі електричних друкарських машинок, телетайпів, дуже ранніх телевізійних систем і самих ранніх електромеханічних цифрових обчислювальних машин.

Розвиток електромеханіки веде до створення нових ЕМП з рідким, газоподібним ротором, електричних машин з незвичайною геометрією і незвичайних застосувань.

ПриміткиРедагувати

[1]

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Принцип Гамільтона-Остроградського в електромеханічних системах : [монографія] / А. В. Чабан ; Політехніка Ченстоховська, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів : Вид-во Тараса Сороки, 2015. – 464 с. : іл. – Бібліогр.: с. 450-455 (105 назв). – ISBN 978-966-2598-46-9
  • Технологія машинобудування для електромеханіків : Навч. посіб. для студ. електромех. спец. вищ. навч. закл. / Ю. І. Чучман; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2001. - 354 c. - Бібліогр.: 26 назв.


  1. [em.fea.kpi.ua Кафедра електромеханіки] Перевірте схему |url= (довідка). Кафедра електромеханіки, КПІ ім. Ігоря Сікорського.