Відкрити головне меню

Економіка Шрі-Ланки

Економіка Шрі-Ланки
Wtccolombo.jpg
Всесвітній торговий центр у Коломбо - столиці Шрі-Ланки
Валюта 1 Рупія Шрі-Ланки = 100 центів
Фінансовий рік календарний рік
Організації ВТО, АСЕАН
Статистика
ВВП $261,1 млрд. (2016)
Ріст ВВП 4,4 % (2016)
ВВП на душу населення $12,300 (2016)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 8,2 %, промисловість: 30,6 %, послуги: 62,6 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) 4 % (2016)
Населення
поза межою бідності
6,7 % (2012)
Індекс Джіні 49 (2010)
Робоча сила 8,805 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське госоподарство: 28,4 %, промисловість: 25,7nbsp;%, послуги: 45,9 % (2015)
Безробіття 4 % (2016)
Галузі виробництва переробка гуми, чаю, кокосів, тютюну та інших сільськогосподарських товарів; телекомунікації, страхування, банківська справа; туризм, судноплавство; одяг, текстиль; цемент, нафтопереробка, послуги інформаційних технологій, будівництво
Зовнішня діяльність
Експорт $10,31 млрд. (2016)
Експортні товари текстиль та одяг, чай та спеції; гума; дорогоцінне каміння; кокосові продукти, риба
Партнери Flag of the United States.svg США 27,3 %
Велика Британія Велика Британія 10,2 %
Індія Індія 7,3 %
Німеччина Німеччина 5 %
Італія Італія 4,2 % (2016)
Імпорт $19,4 млрд. (2016)
Імпортні товари нафта, текстиль, машини та транспортне обладнання, будівельні матеріали, мінеральні продукти, продукти харчування
Партнери Індія Індія 21,7 %
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 12,1 %
Flag of the United Arab Emirates.svg ОАЕ 6,1 %
Сінгапур Сінгапур 5,9 %
Японія Японія 5,4 % (2016)
Державні фінанси
Борг $45,26 млрд. (2016)
Доходи $11,63 млрд. (2016)
Витрати $16,03 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Зміст

Загальна характеристикаРедагувати

У світовій економіці Шрі-Ланка традиційно асоціювалася з виробництвом чаю, натурального каучуку, кориці; видобутком коштовних каменів (Ратнапура). В 2016 році країна займала 4-е місце у світі[2] по виробництву чаю, поступаючись Індії, КНР і Кенії.

Експорт: чай, гума, кокоси, графіт, сапфіри, рубіни, інші дорогоцінні камені.

Сільське господарствоРедагувати

В даний час сільське господарство дає лише 20 % експорту (93 % у 1972 р.), головна галузь промисловості — текстильна (63 % експорту). Проте по Шрі-Ланці сильно ударила відміна розвиненими країнами в січні 2005 р. квот на імпорт одягу, що діяли (в рамках СОТ) більше 30 років, яка привела до заміщення ланкийської продукції дешевшою китайською. Головний економічний центр країни і найбільший порт — Коломбо. Зростання ВВП близько 5 % у рік. Шрі-ланка займає 1-е місце в Південній Азії за об'ємом ВВП на душу населення ($3700 в 2004 р.).

Видобуток коштовних каменівРедагувати

Шрі-Ланка (о. Цейлон) дала світу значну кількість вартісних рубінів і майже половину синіх сапфірів, де розробка родовищ корунду триває близько двох тисячоліть.

Першим серед європейців, хто описав видобуток коштовних каменів Цейлону як промивку розсипів у лотках (рис…) був італійський мандрівник Марко Поло («Книга про різноманітність світу», 1298 р.). У XVIII ст. вийшла «Історія Цейлону» капітана Рібейро, де зокрема повідомляється: «щоб виловити самоцвіти в річках, маври опускають у воду сітки, в яких знаходять топази, рубіни й сапфіри, що посилають до Персії в обмін на інші товари». Головним районом видобутку самоцвітів були околиці міста Ратнапура (в перекладі з сингальської –"місто самоцвітів"), де на площі близько 2 тис. км² було зосереджено 5 великих і десятки малих розсипів. Продуктивний шар (давній річковий галечник, «іллам») розташовувся на глибині від 1,5 до 15 м і мав товщину близько 0,6 м. При розробці відкритим способом основ-ною технологією було промивання розсипного матеріалу у лотках, плетених з очеретин чи бамбукових тростин. Корунди корінних порід виявилися здебі-льшого непрозорими й малоцінними. Але тут, поблизу Ратнапури, було знайдено один з найбільших сапфірів вагою понад 400 карат «Блакитна красуня Азії».

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Порівняльні дані виробництва чаю за 2016 рік (КНР, Індія, Кенія, Шрі-Ланка). www.fao.org. Процитовано 27 грудня 2017.