Відмінності між версіями «Дрогобич»

місто Львівської області
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Виправлення масових помилок (включати в себе))
 
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Otheruses}}
{{Місто України|
 
  +
{{НП України
назва = Дрогобич
 
| прапор = Drohobych_Prapor.gif
+
| назва = Дрогобич
  +
| прапор = Flag of Drohobych.svg
 
| опис прапора = Прапор Дрогобича
 
| опис прапора = Прапор Дрогобича
| герб = Coat of Arms Drohobych.gif
+
| герб = Coat of Arms of Drohobych.svg
 
| опис герба = Герб Дрогобича
 
| опис герба = Герб Дрогобича
 
| регіон = [[Львівська область]]
 
| регіон = [[Львівська область]]
| район = [[Дрогобицький район]]
+
| район = [[Дрогобицька міська рада]]
| mapx = 30
+
| код КОАТУУ = 4610600000
| mapy = 77
+
| зображення = {{Photomontage|position=center
  +
| photo1a = Casco histórico de Drogobych.jpg
| розташування = Map of Ukraine simple blank.png
 
  +
| photo2a = Дрогобич - Ратуша-1.jpg
| опис розташування = Дрогобич на мапі України
 
  +
| photo2b = Вул. Лесі Українки, 38 DSC 0944.jpg
| засноване = [[1091]] Перша згадка [[1387]]
 
  +
| photo3a = 4 Osmomysla Street, Drohobych (1).jpg
| магдебурзьке право = середина XV ст.
 
  +
| photo3b = Палац мистецтв у Дрогобичі.jpg
| населення = 103 600 (разом з смт [[Стебник]])
 
  +
| photo4a = Церква Юрія у Дрогобичі.jpg
| агломерація =
 
| площа = 44,5
+
| size = 280
  +
| spacing = 2
| поштові індекси = 82100
 
| код = 324
+
| color = #FFFFFF
  +
| border = 0
| координати = {{Координати ГМ|49|21|N|23|30|E|scale:100000}}
 
  +
}}
| висота =
 
  +
| зображення_розмір =
| водойма = річка Тисьмениця, річка Серет
 
  +
| зображення_підпис =
| станція = Дрогобич
 
| відстань =
+
| засноване = [[1081]]
| залізниця о = 102
+
| перша згадка = [[1238]]
  +
| магдебурзьке право = [[1422]] рік
| ref-залізниця о =
 
  +
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:76044}} <small>(01.01.2019)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2019}}</ref>
| автошлях о = 86
 
  +
| агломерація = [[Дрогобицька агломерація]]
| ref-автошлях о =
 
| фізична о =
+
| площа = 44.5
  +
| поштові індекси = 82100—119
| ref-фізична о =
 
| залізниця с =
+
| код = 3244
| фізична с =
+
| висота = 297
  +
| водойма = [[Тисмениця (річка)|Тисмениця]], [[Серет (притока Тисмениці)|Побук (тепер Серет)]]
| автошлях с =
 
  +
| станція = [[Дрогобич (станція)|Дрогобич]]
| міста-побратими = [[Баффало]], [[США]]<br/>[[Легниця]], [[Польща]]
 
| день міста = 21 вересня
+
| відстань =
  +
| залізниця с = 748
| адреса = 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, пл.Ринок, 1
 
  +
| ref-залізниця =
| веб-сторінка = [http://www.Drohobych.com Drohobych.com]
 
| мер = Гук Микола Петрович
+
| автошлях с = 622
  +
| ref-автошлях =
}}{{Otheruses}}
 
  +
| фізична =
'''Дрогобич''' ({{lang-en|Drohobych}}, {{lang-pl|Drohobycz}}, {{lang-yi|דראָביטש}}, {{lang-de|Drohobytsch}}) [[місто]] у [[Львівська область|Львівській області]], районний центр, а з 1939-ого до 1959-ого — центр [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]].
 
  +
| ref-фізична =
  +
| етнікон = раніше пашаки (центр міста), цибульники (околиці)<ref name="ji.lviv.ua">[http://www.ji.lviv.ua/n58texts/chciuk1.htm#_edn2 «Сьліпі на матчі не ходіт», [[Анджей Хцюк]] ]</ref>, тепер&nbsp;— дрогобичани
  +
| міста-побратими = [[Баффало]], [[Легниця]], [[Олецько]], [[Остшешув]], [[Демблін]]
  +
| день міста = [[21 вересня]]
  +
| адреса = 82100, [[Львівська область|Львівська обл.]], м. Дрогобич, пл. Ринок, 1
  +
| веб-сторінка = [http://www.drohobych-rada.gov.ua/ Інформаційна сторінка Дрогобицької міської ради]
  +
| мер = [[Кучма Тарас Ярославович]]
  +
}}
  +
[[Файл:Автор Ігор Цмоканич.jpg|міні|вілла Кугмеркерів у Дрогобичі]]
  +
[[Файл:Площа Ринок у Дрогобичі.jpg|міні|Площа Ринок]]
  +
'''Дрого́бич'''&nbsp;([[Польська мова|пол]]. Drohobycz)&nbsp;— [[місто]] в [[Україна|Україні]], має статус [[Список міст обласного значення в Україні|обласного значення]] у [[Львівська область|Львівській області]]. Районний та [[адміністративний центр]] [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] (в який не входить). У [[1939]]–[[1941]] і [[1944]]–[[1959]] роках&nbsp;— центр [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]].
  +
  +
Місто засноване наприкінці [[XI століття]]. Було центром староства [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]] [[Королівство Польське|Королівства Польського]], згодом&nbsp;— [[Річ Посполита|Республіки Обох Націй (Речі Посполитої)]]. З [[XV століття]] місто розвивалося, як, передовсім, [[Ярмарок|ярмарковий]] і [[Соляна промисловість|солеварний центр]]. Після [[Перший поділ Польщі|Першого поділу Польщі]] Дрогобич відійшов до [[Габсбурзька монархія|Імперії Габсбургів]]. У середині [[ХІХ століття]] перетворився на найбільший у [[Європа|Європі]] нафтовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. З початку листопада 1918&nbsp;— повітовий центр у складі [[ЗУНР]], після [[Акт Злуки|Акту Злуки]] [[22 січня]] [[1919]]&nbsp;— у складі [[ЗОУНР]]. Після її анексії&nbsp;— центр [[Дрогобицький повіт|повіту]] [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]] у [[Друга Річ Посполита|міжвоєнній Польщі]]<ref>{{Cite web |url=http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340640542 |title=Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu drohobyckiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie |accessdate=13 березня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131004223557/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340640542 |archivedate=4 жовтня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. За [[Пакт Молотова — Ріббентропа|Пактом Молотова&nbsp;— Ріббентропа]] 1939 року [[Радянська анексія західноукраїнських земель|анексований Радянським Союзом]].
  +
  +
Сьогодні місто відоме як мала батьківщина [[Юрій Дрогобич|Юрія Дрогобича]], [[Іван Франко|Івана Франка]] і [[Бруно Шульц]]а. У місті діяли численні нафтопереробні підприємства. Зараз у місті працює [[Дрогобицький солевиварювальний завод]], який є найстарішим солевиварювальним заводом у Європі.
  +
  +
== Етимологія ==
  +
  +
=== Офіційна назва міста ===
  +
Щодо походження назви не існує єдиної думки.
  +
  +
За найпоширенішою версією, біля соляного джерела в передгір'ї [[Карпати|Карпат]] існувало поселення Бич, мешканці якого [[Торгівля|торгували]] [[Хлорид натрію|сіллю]]. Після нападу [[кочовики|кочових]] племен [[половці]]в наприкінці [[11 століття]] місто було спалене. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували [[місто]], але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.<ref>{{Cite web|url=http://www.drohobyczer-zeitung.com/2014/04/tatarska-gora.html#more|title=Назва міста|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
  +
  +
Існує також версія, що назва міста походить від слів «другий бік» (які пізніше злилися), бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка [[Серет (притока Тисмениці)|Побук (тепер Серет)]], навпроти солеварні.
  +
  +
Ще за іншою версією, назва походить від слова «драговина», що означає [[болото|болотисте]] місце, адже первісна [[територія]] міста була дуже заболоченою.
  +
  +
Також існує думка, що назва утворилася від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої.
  +
  +
Різними мовами назва транслітерується таким чином:
  +
: [[Англійська мова|англійською]]&nbsp;— Drohobych;
  +
: [[Польська мова|польською]]&nbsp;— Drohobycz;
  +
: [[їдиш]]&nbsp;— דראָביטש;
  +
: [[Німецька мова|німецькою]]&nbsp;— Drohobytsch;
  +
: [[Російська мова|російською]]&nbsp;— Дрогобыч;
  +
: [[Білоруська мова|білоруською]]&nbsp;— Драгобыч.
  +
  +
=== Альтернативні назви Дрогобича ===
  +
Літературний світ подарував місту кілька самобутніх імен: завдяки творам письменника [[Бруно Шульц]]а Дрогобич часто подається (зокрема у [[Засоби масової інформації|ЗМІ]]), як «Цинамонове місто», «Столиця Всесвіту», або «Республіка мрій». Львівський письменник Станіслав Муеллер ([[:pl:Stanisław Antoni Mueller|Stanisław Antoni Mueller]]) у своїй повісті «Генрик Фліс» (1908) називає Дрогобич «Рокомишем». У збірці «Український постапокаліпсис» (2018) Дрогобич отримує назву «Місто рисових туманів»<ref>{{Cite book|title=Стецюк О. Місто рисових туманів / Збірка конкурсних робіт «Український постапокаліпсис»|last=|first=|year=2018|publisher=ДНТЦ ЯРБ|location=Київ|pages=159–166.|language=|isbn=}}</ref> (згідно однойменного оповідання авторства [[Стецюк Олег Миколайович|Олега Стецюка]]). Також Дрогобич неофіційно фігурує у своїй скороченій формі як «Дро». Поширеним є використання ще таких назв як «Місто Каменяра» або «Місто Котермака».
  +
  +
== Символіка ==
  +
[[Файл:Логотип Дрогобича.jpg|ліворуч|міні|204x204пкс|[[Логотип Дрогобича]]|альт=]]
  +
Офіційно затвердженими символами Дрогобича є [[Герб Дрогобича|герб]], [[Прапор Дрогобича|прапор]] та [[Логотип Дрогобича|логотип]].
  +
  +
Сучасний герб Дрогобича має схожість зі всіма попередніми, проте в кінцевому варіанті він був дещо змінений і виглядає наступним чином: у синьому полі [[Геральдичний щит|щита]] дев'ять срібних соляних топок в три ряди: в горішньому&nbsp;— чотири, у середньому три, у нижньому&nbsp;— дві. Щит обрамований декоративним [[картуш]]ем і увінчаний срібною міською [[Корона в геральдиці|короною]] з трьома бланками<ref>{{Cite web|url=http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=594#verh|title=Українська геральдика|website=www.heraldry.com.ua|accessdate=2018-08-22}}</ref>.
  +
  +
Прапор Дрогобича зображує прямокутне синє полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, посередині якого розташовані дев'ять срібних топок солі в три ряди. Із трьох сторін (окрім древкової) йде лиштва (шириною в 1:10 прапора), складена з жовтих і блакитних рівносторонніх трикутників. Дев'ять соляних топок використовувалися на міському гербі ще з XVI століття. Вони вказують на солеварні промисли, які сприяли розвитку та зростанню Дрогобича.
  +
  +
Сучасний логотип зображує по центру топку солі, яку обрамлює [[астролябія]], а довершує логотип&nbsp;— [[посмішка]]. Критерії, якими керувалась комісія під час відбору логотипу&nbsp;— це рівень відповідності логотипу до духу міста та його унікальності, а також наскільки логотип буде цікавим для туристів. Серед 14 поданих заявок претендентів спершу було відібрано трійку найкращих, а відтак конкурсна комісія шляхом голосування відібрала найбільш слушний для Дрогобича логотип. Комісія одноголосно обрала туристичний логотип міста, віддавши свої голоси за роботу дизайнера Олега Білого, у роботі якого можна найбільше розгледіти символіку, яка нагадує місто<ref>{{Cite news|url=http://drohobych-rada.gov.ua/hhhu-drogobycha-z-yavyvsya-turystychnyj-logotyp-foto/|title=У Дрогобича з'явився туристичний логотип. ФОТО|date=2018-05-25|language=uk|work=Дрогобицька міська рада|accessdate=2018-08-22}}</ref>.
  +
  +
Де-факто [[девіз]]ом Дрогобича сьогодні є гасло ''«Дрогобич&nbsp;— у ньому вся сіль»'', адже воно зображене на логотипі міста.
  +
  +
== Географія і клімат ==
  +
Дрогобич розташований в південно-західній частині [[Львівська область|Львівської області]] на річці [[Тисмениця (ріка)|Тисмениці]], на межі [[Наддністрянська рівнина|Наддністрянської рівнини]] і [[Карпатське передгір'я|Карпатського передгір'я]]. Разом зі [[Стебник]]ом становить окрему адміністративно-територіальну одиницю Львівської області. Є центральним містом [[Дрогобицька агломерація|Прикарпатської агломерації]], яка, крім Дрогобича, має у своєму складі [[Борислав]], [[Стебник]], [[Східниця|Східницю]], [[Трускавець]] та прилеглі [[Село|села]].
  +
  +
Територія міста становить 44,5 км².
  +
  +
Дрогобич розташований в [[Східноєвропейський час|східноєвропейському часовому поясі]] між 23 та 24 [[меридіан]]ами.
  +
  +
[[Клімат]]&nbsp;— [[Континентальний клімат|помірно континентальний]] з м'якою [[зима|зимою]] і теплим [[літо]]м. Середня [[температура]] становить −4&nbsp;[[°C]] у [[січень|січні]] і +18&nbsp;°C у [[червень|червні]]. Найгарячіші місяці&nbsp;— [[липень]] і [[серпень]] з середньомісячною температурою близько +22&nbsp;°C; найхолодніший&nbsp;— січень. Річні суми [[Опади|опадів]] коливаються в межах 600—800&nbsp;мм. Більшість опадів припадає на теплий період. Місто належить до вологої помірно-теплої акрокліматичної зони; суттєвий вплив на клімат має розташування Дрогобича в передгір'ї [[Карпати|Карпат]]. Для міста характерна висока [[вологість повітря]] (взимку&nbsp;— 70-80&nbsp;%, влітку&nbsp;— 85&nbsp;%) і понижений [[атмосферний тиск]] (725—745&nbsp;мм ртутного стовпчика).
  +
  +
{{Клімат міста
  +
|Місто_род=Дрогобича
  +
|Джерело=[http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Drogobych/ Кліматичні дані Дрогобича на сайті''«www.meteoprog.ua»'']
  +
  +
| Січ_сер=-4.6 | Січ_сер_опади=42
  +
| Лют_сер=-3.1 | Лют_сер_опади=43
  +
| Бер_сер=1.1 | Бер_сер_опади=43
  +
| Кві_сер=7.7 | Кві_сер_опади=51
  +
| Тра_сер=13.2 | Тра_сер_опади=77
  +
| Чер_сер=16.1 | Чер_сер_опади=98
  +
| Лип_сер=17.3 | Лип_сер_опади=102
  +
| Сер_сер=16.8 | Сер_сер_опади=76
  +
| Вер_сер=13.0 | Вер_сер_опади=58
  +
| Жов_сер=8.0 | Жов_сер_опади=47
  +
| Лис_сер=2.5 | Лис_сер_опади=46
  +
| Гру_сер=-2.1 | Гру_сер_опади=57
  +
| Рік_сер=7.2 | Рік_сер_опади=740
  +
  +
| Січ_сер_мін=-6 | Січ_сер_макс=-2
  +
| Лют_сер_мін=-5 | Лют_сер_макс=0
  +
| Бер_сер_мін=-1 | Бер_сер_макс=5
  +
| Кві_сер_мін=3 | Кві_сер_макс=11
  +
| Тра_сер_мін=8 | Тра_сер_макс=17
  +
| Чер_сер_мін=11 | Чер_сер_макс=20
  +
| Лип_сер_мін=12 | Лип_сер_макс=21
  +
| Сер_сер_мін=12 | Сер_сер_макс=21
  +
| Вер_сер_мін=8 | Вер_сер_макс=17
  +
| Жов_сер_мін=4 | Жов_сер_макс=11
  +
| Лис_сер_мін=0 | Лис_сер_макс=4
  +
| Гру_сер_мін=-4 | Гру_сер_макс=0
  +
| Рік_сер_мін=3 | Рік_сер_макс=11
  +
|}}
   
 
== Населення ==
 
== Населення ==
  +
<div style="float:right;margin:0 0 .5em 1em;" class="toccolours">
* 1869 р — 16 880 меш. 28,7% - Українці, 23,2% - Поляки, 47,7% - Євреї
 
  +
<center><timeline>
* 1931 р — 32 300 меш.
 
  +
Colors=
* 1939 р — 34 600 меш. 26,3% - Українці, 33,2% - Поляки, 39,9% - Євреї
 
  +
id:lightgrey value:gray(0.9)
* 1959 р — 42 000 меш.
 
  +
id:darkgrey value:gray(0.7)
* 1970 р — 56 000 меш. 70% - Українці, 22% - Росіяни, 3% - Поляки, 3% - Євреї
 
  +
id:canvas value:rgb(1,1,1)
* 2001 р — 103. 000 меш.
 
  +
id:barra value:rgb(0.6,0.7,0.8)
<ref>[http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm Drohobych in Encyclopedia of Ukraine] </ref>
 
  +
ImageSize = width:auto height:250 barincrement:30
  +
PlotArea = left:50 bottom:50 top:20 right:10
  +
DateFormat = yyyy
  +
Period = from:0 till:80000
  +
TimeAxis = orientation:vertical
  +
AlignBars = late
  +
BackgroundColors = canvas:canvas
  +
ScaleMajor = gridcolor:darkgrey increment:10000 start:0
  +
ScaleMinor = gridcolor:lightgrey increment:2000 start:0
  +
BarData=
  +
bar:1869 text:1869
  +
bar:1900 text:1900
  +
bar:1920 text:1920
  +
bar:1926 text:1926
  +
bar:1936 text:1936
  +
bar:1939 text:1939
  +
bar:1959 text:1959
  +
bar:1970 text:1970
  +
bar:1974 text:1974
  +
bar:1979 text:1979
  +
bar:1989 text:1989
  +
bar:1991 text:1991
  +
bar:2001 text:2001
  +
bar:2005 text:2005
  +
bar:2010 text:2010
  +
PlotData=
  +
color:barra width:5 align:left
  +
bar:1869 from:0 till:16880
  +
bar:1900 from:0 till:19400
  +
bar:1920 from:0 till:39000
  +
bar:1926 from:0 till:26700
  +
bar:1936 from:0 till:32200
  +
bar:1939 from:0 till:37000
  +
bar:1959 from:0 till:42000
  +
bar:1970 from:0 till:56000
  +
bar:1974 from:0 till:63000
  +
bar:1979 from:0 till:65998
  +
bar:1989 from:0 till:77571
  +
bar:1991 from:0 till:79200
  +
bar:2001 from:0 till:79119
  +
bar:2005 from:0 till:78595
  +
bar:2010 from:0 till:78368
  +
TextData=
  +
fontsize:S pos:(170,30)
  +
text:Кількість мешканців (осіб)
  +
</timeline></center>
  +
</div>
  +
* [[1847]] р&nbsp;— 14 700 меш.
  +
* [[1869]] р&nbsp;— 18 880 меш. (28,7&nbsp;%&nbsp;— українці, 23,2&nbsp;%&nbsp;— поляки, 47,7&nbsp;%&nbsp;— євреї)
  +
* [[1880]] р&nbsp;— 20 500 меш.
  +
* [[1900]] р&nbsp;— 22 400 меш.
  +
* [[1910]] р&nbsp;— 24 900 меш.
  +
* [[1914]] р&nbsp;— 29 000 меш.
  +
* [[1921]] р&nbsp;— 34 756 меш. (24,4&nbsp;%&nbsp;— греко-католики, 31&nbsp;%&nbsp;— римо-католики, 44,3&nbsp;%&nbsp;— євреї)
  +
* [[1931]] р&nbsp;— 37 300 меш. (25&nbsp;%&nbsp;— греко-католики, 33&nbsp;%&nbsp;— римо-католики, 40&nbsp;%&nbsp;— євреї, 425 православних)
  +
* [[1933]] р&nbsp;— 32 622 меш.<ref>[http://history.org.ua/LiberUA/SkorMiejsRzeczypPols_1933/SkorMiejsRzeczypPols_1933.pdf Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych] / opracował Tadeusz Bystrzycki.&nbsp;— Przemyśl&nbsp;— Warszawa;&nbsp;: Wydawnictwo Książnicy Naukowej, [1933].&nbsp;— [Zeszyt I—XXVI].&nbsp;— S. 2058.</ref>
  +
* [[1939]] р&nbsp;— 40 600 меш. (26,3&nbsp;%&nbsp;— українці, 33,2&nbsp;%&nbsp;— поляки, 39,9&nbsp;%&nbsp;— євреї)
  +
* [[1943]] р&nbsp;— 21 245 меш.<ref>[http://wiki-de.genealogy.net/w/index.php?title=Datei:Generalgouv_gemeindevz_1943.djvu&page=1 ''Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG''.&nbsp;— s. 6.] {{lang-de|}}</ref>.
  +
* [[1959]] р&nbsp;— 48 145 меш. (70,1&nbsp;%&nbsp;— українці, 22,6&nbsp;%&nbsp;— росіяни, 2,9&nbsp;%&nbsp;— поляки, 2,4&nbsp;%&nbsp;— євреї)
  +
* [[1970]] р&nbsp;— 72 048 меш.
  +
* [[1979]] р&nbsp;— 82,998 меш.
  +
* [[1989]] р&nbsp;— 93 571 меш. (88,0&nbsp;%&nbsp;— українці, 9,4&nbsp;%&nbsp;— росіяни, 0,9&nbsp;%&nbsp;— поляки, 0,5&nbsp;%&nbsp;— білоруси)
  +
* [[2001]] р&nbsp;— 104119 меш. (93,0&nbsp;%&nbsp;— українці, 4,4&nbsp;%&nbsp;— росіяни, 0,5&nbsp;%&nbsp;— поляки, 0,3&nbsp;%&nbsp;— білоруси)
  +
* [[2012]] р&nbsp;— 102142 меш.
  +
<ref>[http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm Drohobych in Encyclopedia of Ukraine]</ref>
  +
<ref>[http://populstat.info/Europe/ukrainet.htm]</ref>
  +
<ref>Нариси з [[Історія Дрогобича|історії Дрогобича]] (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.) Дрогобич, [[Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича|Видавництво «Коло»]], 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8.</ref>
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Засноване в кінці ХІ ст.
 
   
  +
{{main|Історія Дрогобича}}
===Легенда про заснування ===
 
Існувало місто Бич в Передгір'ї [[Карпати|Карпат]]. Жили міщани біля соляного джерела і торгували сіллю. Одного разу на місто напали [[кочовики|кочові]] племена [[половці]]в в кінці [[11 століття|ХІ століття]] і спалили його. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.
 
   
 
=== У часи [[Київська Русь|Київської Русі]] ===
 
=== У часи [[Київська Русь|Київської Русі]] ===
  +
[[Файл:Ігор Цмоканич2.jpg|міні|Замкова Гора]]
  +
Згідно археологічних даних, місто виникло в період Київської Русі<ref>Ратич О. Древньоруські археологічні пам'ятники на території Західних областей УРСР, К., 1957, -С.17</ref>, приблизно в [[11 століття|XI столітті]] в місцині, яка багата соляними [[Джерело|джерелами]] з яких здавна видобували [[Кухонна сіль|сіль]]. З самого моменту заснування міста головним його багатством були [[соляна промисловість]]. Про існування міста біля джерел ропи свідчить хоча б факт, зафіксований в [[1106]] році в [[Києво-Печерський патерик|Києво-Печерському патерику]]. Тоді, внаслідок уособиці між [[Давид Ігорович|Давидом Ігоревичем]] та [[Святополк II Ізяславич|Святополком Ізяславичем]], припинився довіз солі з [[Галич]]а та [[Перемишль|Перемишля]], й не стало її по всій [[Руська земля|Руській землі]] («не бисть солі по всій Руській землі»). [[Технологія]] добування солі була досить проста. В спеціальні [[жбан]]и (черіні) заливали [[Вода|воду]], збагачену сіллю ([[Ропа (насичений соляний розчин)|ропу]]) й нагрівали ті жбани на багатті. До наших днів збереглися назви вулиць, пов'язані з цим процесом: Зварицька, Жупна ([[Жупа (соляна копальня)|'''Жупою''']] називали солеварню), Солоний Ставок. При [[Випаровування|випаровуванні]] води залишалась сама сіль, яка обпалювалася на [[Вогонь|вогні]] у вигляді так званих топок. Дев'ять таких конусоподібних топок стали [[символ]]ом міста і зображені на [[Герб Дрогобича|гербах міста]] різних періодів: польського, австрійського, радянського й сучасного періоду незалежності України. У складеному наприкінці XIV століття [[Список руських міст далеких і близьких|«Списку городів руських далеких і близьких»]] згадується під назвою '''''Другабець''''' серед категорії «Волинських городів» між двома столичними містами [[Холм]]ом і [[Львів|Львовом Великим]] (''Лвовъ Великій'')<ref>[http://litopys.org.ua/rizne/spysok/spys09.htm А се имена градомъ всђмъ русскымъ, далнимъ и ближнимъ] ПСРЛ, Т. VII. .&nbsp;— СПб, 1856.&nbsp;— с. 240—241.</ref>.
  +
[[Файл:Лого-лавка у Дрогобичі.jpg|міні|Лого-лавка на площі Замкова Гора]]
 
Поряд було побудовано фортецю [[Тустань]].
 
Поряд було побудовано фортецю [[Тустань]].
   
 
=== У часи литовсько-польської держави ===
 
=== У часи литовсько-польської держави ===
  +
Окрім «Списку руських міст» Дрогобич наприкінці XIV століття згадується ще двічі ([[1387]] та [[1390]] роки) у львівському міському акті, та в [[Папська булла|буллі]] [[Папа Римський|Папи римського]] [[Боніфацій IX|Боніфація IX]]. В цей час місто отримує власний [[герб]], на якому білий [[орел]] тримає на грудях [[щит]] з тими ж дев'ятьма топками солі. У той же час в місті починається насадження римо-католицизму, про що свідчить королівський [[рескрипт]], згідно якого, дрогобицька дерев'яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костел св. Бартоломея]].
Збудовано католицький [[костел]] Святого Бартоломея (середина XV ст.)
 
Надали самоуправління за [[магдебурзьке право|магдебурським правом]].
 
Збудовано першу [[ратуша|ратушу]].
 
   
  +
Як досить велике [[місто]], Дрогобич мав [[Замок (споруда)|замок]] з земляними [[Фортифікаційні споруди|фортифікаційними укріпленнями]]. Проте, на сьогодні він не зберігся. В середині [[15 століття|XV ст]]. в місті збудовано католицький [[костел]] [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|Святого Бартоломея]].
=== У козацькі часи ===
 
  +
Близько [[1450]] року в місті народився [[Юрій Дрогобич|Юрій Котермак (Дрогобич)]]&nbsp;— визначний діяч східноєвропейського [[Ренесанс|Відродження]], перший український автор друкованої книги.
В часи Визвольної війни у [[1648]] році козаки [[Хмельницький Богдан|Б.Хмельницького]] влаштували терор проти місцевих уніятів, католиків та євреїв. Разом із татарами, козаки [[Хмельницький Богдан|Б.Хмельницького]] взяли штурмом костел Святого Бартоломія та влаштували там криваву масакру. Лише міщани, котрі заховалися у дзвіниці костелу, змогли врятуватися і відбити штурм.
 
  +
В [[1460]] році місто отримало самоуправління за [[магдебурзьке право|магдебурзьким правом]], що було підтверджено в [[1506]] році польським королем [[Олександр Ягеллончик|Олександром Ягеллончиком]]. Відтоді Дрогобич [[Королівське місто (Річ Посполита)|«Королівське вільне місто»]].
  +
  +
Упродовж [[15 століття|XV]]—[[17 століття|XVI століть]] Дрогобич ріс і розвивався як типове [[середньовічне місто]] [[Галичина|Галичини]]. Діяло [[Міське самоврядування|міське самоуправління]] й [[судочинство]], проводились [[Ярмарок|ярмарки]], працювали [[цех]]и та солеварні. В [[1535]] році був створений [[цех]] [[Ковальство|ковалів]] та [[слюсар]]ів, а в [[1565]] році в місті налічувалось 45 солеварень.
  +
  +
Протягом [[17 століття|XVII століття]] на Дрогобич періодично накочувались [[Татари|татарські]] набіги (останній відбувся в 1699&nbsp;р.), виникали [[Епідемія|епідемії]], траплялися [[Пожежа|пожежі]] та [[Повінь|повені]]. В цей час розвивається духовне життя міста, утворюється [[Церковні братства|православне братство]] при церкві Воздвиження, будуються [[Православна церква|православні]] та [[Католицизм|католицькі]] храми. Зокрема, на початку століття була побудована дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста та [[церква святого Юра (Дрогобич)|церква святого Юра]].
  +
У часи Визвольної війни у [[1648]]&nbsp;р. [[козаки]] [[Хмельницький Богдан|Б.Хмельницького]] захопили місто, під час [[штурм]]у [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костела Святого Бартоломія]] було вбито багато [[Міщанство|міщан]].
  +
[[Файл:Ратуша 2020.jpg|міні|Дрогобицька ратуша]]
  +
В 1657 році в місті перебував [[Угорщина|угорський]] князь [[Ракоці Юрій II|Юрія II Ракоці]]. В 1663 році споруджена перша міська школа. Протягом [[1700]]–[[1709]] рр будується новий [[костел]] та [[монастир]] [[Кармеліти|кармелітів]] (нинішній кафедральний храм Святої Трійці). У [[1740]]&nbsp;р. будується нова міська [[ратуша]], а у [[1756]]&nbsp;р. засновано міську [[Пошта|пошту]].
  +
[[Файл:W-14-4.jpg|міні|Хоральна синагога у Дрогобичі]]
   
 
=== У часи [[Габсбурги|Габсбургів]] ===
 
=== У часи [[Габсбурги|Габсбургів]] ===
  +
[[Файл:Автор Ростислав Баглай.jpg|міні|Церква святого Юра у Дрогобичі]]
Починається в ІІ половині ХІХ століття видобування [[нафта|нафти]] в Дрогобицько-Бориславському нафтодобувному басейні.
 
  +
У [[1772]] році, після [[Поділи Польщі|першого поділу Польщі]], Дрогобич, як і вся [[Східна Галичина]], опинився у складі монархії Габсбургів (з 1804 року&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], 1867&nbsp;— Австро-Угорської).
   
  +
Після [[1775]] року почала діяльність [[Дрогобицька василіянська гімназія]].<ref>''Іван Боднарук.'' Бучач сто років тому / {{ББ|66}}</ref>
[[Зображення:Pohribets.jpg|200px|thumb|right|Старий будинок, <br> за іменем кнайпи в його підвалі відомий як ''мисливський погрібець'']]
 
  +
  +
У [[19 століття|XIX столітті]] поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала [[нафтопереробка]]. Здавна на околицях міста виявляли поклади [[Нафтопродукти|нафтопродуктів]] та [[озокерит]]у. Ще у [[1788]]&nbsp;р. у місті вперше у Європі{{Fact}} почали використовувати для освітлення нафтові [[ліхтар]]і. В [[1814]] році управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В [[1817]] році військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В [[1822]] році першу нафтову лампу встановлено перед [[Дрогобицька ратуша|ратушею]]. В [[1836]] році розпочато освітлення міських вулиць.<ref>Нариси з [[Історія Дрогобича|історії Дрогобича]] (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.) '''Дрогобич''',[[Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича|Видавництво «Коло»]], 2009 рік, сторінка 96;— ISBN 978-966-7996-46-8</ref> А із уведенням до дії у [[1859]]&nbsp;р. першої промислової нафтоперегінної установки нафтовий фактор вийшов на чільне місце міського господарства.
  +
  +
Після швидкої забудови кам'яними будівлями він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі&nbsp;— від [[Готичний стиль|готичного]], [[ренесанс]]ного, [[бароко]]вого, [[Класицизм|класичного]]&nbsp;— до [[Еклектизм|еклектичного]] і [[модерн]]ого. У [[1842]]–[[1865]] роках була побудована [[Хоральна синагога (Дрогобич)|хоральна синагога]], яка стала найбільшою у [[Східна Галичина|Східній Галичині]].
  +
[[Файл:Brockhaus and Efron Jewish Encyclopedia e7 345-0.jpg|міні|[[Хоральна синагога (Дрогобич)]]]]
  +
В цей час у початковій школі отців [[Василіяни|Василіян]], а згодом у [[Дрогобицька міська гімназія|міській гімназії]], навчався [[Іван Франко]], пізніше— класики української літератури [[Стефаник Василь|Василь Стефаник]] і [[Мартович Лесь|Лесь Мартович]]. Вчилися або працювали багато інших відомих представників культури, громадських та політичних діячів: письменники&nbsp;— співець Борислава&nbsp;— «галицької Каліфорнії» [[Ковалів Степан Михайлович|Стефан Ковалів]], [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], мовознавець і природознавець [[Верхратський Іван|Іван Верхратський]], театральний режисер [[Стадник Йосип Дмитрович|Йосип Стадник]], польський письменник і художник юдейського походження [[Бруно Шульц]].
  +
[[Файл:Свята трійця.jpg|міні|Церква Святої Трійці]]
  +
Великої шкоди місту і околицям завдала Перша світова війна. Російські війська при відступі вивезли навіть обладнання нафтопереробного заводу, а запаси нафтопродуктів вилили зі сховищ<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/education/2016/03/21/51335/view 100-річчя російської окупації Галичини: інтелігенцію&nbsp;— в Росію, нафтові вишки&nbsp;— в повітря]</ref>.
  +
  +
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду [[УНР]], на якому були присутні близько 50 000 осіб.<ref>''М.Литвин, К.Науменко.'' Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23</ref>
  +
  +
=== [[Західноукраїнська Народна Республіка]] ===
  +
На відміну від більшости міст та містечок Галичини, де українці взяли владу до рук 1 листопада 1918 року, поляки утримували владу у місті до 2 листопада. Українці опанували містом після прибуття до нього військових частин. На жаль, не удалось уникнути при цьому кровопролиття.<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 39</ref>
  +
  +
14&nbsp;— 15 квітня 1919&nbsp;р. в місті вибухнуло повстання, очолюване революційним комітетом, керівне ядро якого становили комуністи (члени КП Східної Галичини) В.Коцко, Г.Михаць, І.Кушнір. Робітники, повсталі міліціонери захопили центр міста, вокзал, пошту, приміщення суду, тюрму. Увечері об'єднана робітничо-селянська рада була проголошена органом державної влади (керівництво&nbsp;— 5 осіб). Було надіслано привітання Радянським урядам України, Угорщини. 15 квітня частини УГА обеззброїли повстанців, проводирів було заарештовано. 8&nbsp;— 10 травня у місті відбулось виїзне засідання уряду ЗУНР з участю військового командування. Дрогобицький бунт вписувався у геополітичні плани Москви щодо створення більшовицького містка до Угорщини і Баварії.<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР… с. 118—119</ref>
   
 
=== У складі польської держави ===
 
=== У складі польської держави ===
  +
Після виру [[Перша світова війна|Першої світової війни]], [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] та чисельних змін влад, [[Галичина]] опиняється у складі [[Польська республіка (1918—1939)|Польської держави]]. За польського панування, в [[1922]]&nbsp;— [[1927]] роках зводиться [[Дрогобицька ратуша|нинішня ратуша]].
Відкривається українська приватна гімназія (1928).
 
Під час проведення поляками пацифікації 1930 року багато дрогобичан заарештовано та сиділи в тюрмах в Самборі та Березі Картузькій.
 
   
  +
У [[1924]]–[[1926]] роках прокладається газопровід [[Стрий]]&nbsp;— Дрогобич&nbsp;— [[Борислав]]&nbsp;— [[Стебник]], а в [[1928]]&nbsp;— [[1933]] водогін с.[[Уріж]]&nbsp;— Дрогобич.
=== У сьогоднішній час ===
 
Відкрито пам'ятники [[Дрогобич Юрій|Ю.Дрогобичу]], [[Бандера Степан Андрійович|С.Бандері]], воїнам-інтернаціоналістам та до 2000-ліття [[християнство|християнства]] в [[Київська Русь|Русі]], Маркіяну Шашкевичу, Стефанику, Івану Франку, Тарасу Шевченку, папі римському Іоану Павлу ІІ., також знаходиться меморіл слави.
 
   
  +
Відкрилася [[Дрогобицька приватна українська гімназія|українська приватна гімназія]] ([[1928]]).
== Мери==
 
  +
Під час проведення поляками [[Пацифікація у Галичині (1930)|пацифікації 1930 року]] багато дрогобичан заарештовано та сиділи в тюрмах в [[Самбір|Самборі]] та [[Береза-Картузька (концтабір)|Березі Картузькій]].
*Глубіш Мирослав Іванович (1990 - 1994),
 
*Дацюк Юрій Якович (1994 - 1996),
 
*Фурдин Осип Федорович, в.о.(1996),
 
*Лужецький Михайло Петрович(1996 - 1998),
 
*Радзієвський Олексій Васильович (1998 - 2002),
 
*Лужецький Михайло Петрович(2002 - 2006),
 
*Гук Микола Петрович (2006-...)
 
   
  +
На відміну від переважно україномовних навколишніх сіл, жителі Дрогобича тих часів різних національностей між собою часто спілкувались [[балак]]ом<ref name="ji.lviv.ua">[http://www.ji.lviv.ua/n58texts/chciuk1.htm#_edn2 «Сьліпі на матчі не ходіт», [[Анджей Хцюк]] ]</ref>.
== Промисловість ==
 
  +
Основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка<ref>[http://www.led.org.ua/ukr/agencies/regions/?regid=10 Місто Дрогобич на «Форумі місцевого економічного розвитку»]</ref>. Найбільшими підприємствами міста є:
 
  +
=== Друга світова війна ===
*Нафтопереробне підприємство «НПК Галичина», заводи №1 та №2, реальний власник невідомий<ref>[http://www.from-ua.com/crime/42513be92ca88/ «В одних штанах на четырех стульях»]. Віктор Коробков</ref>
 
  +
*Виробник мастил «ВАТ Галол»
 
  +
==== 1939—1941 ====
*ВАТ «Дрогобицький долотний завод»<ref>[http://alt.com.ua/ukr/rating_individual/804/fixed_assets_share//////2006/13 Баланс Дрогобицького долотного заводу 2004-2006]</ref>, єдине в Україні підприємство по виробництву долот для нафтодобування<ref>[http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/02/24/317193.shtml Дрогобицький долотний завод в 2007 р. збільшив чистий прибуток на 14,32% - до 1,06 млн грн.]</ref> Інформаційно агенція РБК-Україна власником є Андрій Іщук, сенатор Самарської області Росії, через холдинґ ВБМ-Груп (Росія) <ref>[http://www.samru.ru/bisnes/news/21141.html Ищук замыкает круг. «ВБМ-групп» завершает консолидацию своих основных активов.] стаття </ref>
 
  +
[[1 вересня]] [[1939]] з нападу [[Третій Рейх|Німеччини]] на [[Польська республіка (1918—1939)|Польщу]] розпочалась [[Друга світова війна]]. Вже [[10 вересня]] бомбардувальники скинули свій вантаж на залізничний вокзал та рафінерію Польмін (теперішній нафтопереробний завод №&nbsp;1), а [[11 вересня]] ще й на малу станцію на Трускавецькій, сільзавод та шпихлір.
*ВАТ «Дрогобицький автокрановий завод»<ref>[http://dak.com.ua/index_ukr.php ВАТ «Дрогобицький автокрановий завод». Офіційна сторінка]</ref>, виготовляє зокрема автомобільні гідравлічні крани марки «Силач»
 
  +
*ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»<ref>[http://www.dmz-vat.com «Дрогобицький машинобудівний завод»]</ref>, виготовляє обладнання для транспортування, добування та переробки нафти та газу
 
  +
[[18 вересня]] в місто, не зустрівши опору польської армії, ввійшли війська [[вермахт]]у. [[Бургомістр]]ом призначають представника [[Поляки в Україні|місцевої польської громади]], вивозять нафтопродукти, проте вже зранку [[24 вересня]] німці покинули місто, оскільки, відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова—Ріббентропа]], Дрогобич переходив до радянської зони [[Радянська анексія західноукраїнських земель|окупації]]. О 17.45 того ж дня по [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]] в місто вступили війська [[12-та армія (СРСР)|12-ї армії]] [[генерал]]а [[Тюленєв Іван Володимирович|Тюленєва]].
*ВАТ «Дрогобицький хлібокомбінат»
 
  +
*ВАТ <Дрогобицький молокозавод>
 
  +
В жовтні 1939 року були проведені вибори до [[Народні Збори Західної України|Народних Зборів Західної України]], нова влада призначила на керівні посади людей, присланих зі східних областей [[УРСР]]. Почалася [[націоналізація]] та [[конфіскація]] банків, підприємств, власності [[кооператив]]ів, церковних організацій та приватних осіб. Велика частина продуктів нафтопереробки в [[1940]]–[[1941]] роках ішла на [[експорт]], на потреби [[Третій Рейх|Третього Рейху]].
*ВАТ«Дрогобицька Фарба»<ref>[http://www.drofa.com.ua/index-ua.html Дрогобицька Фарба]</ref>, виготовляє фарби марки «ДРОФА»
 
  +
*ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство Зоря», власник контрольного пакету спільне українсько-польсько-італійське ТзОВ «Лаура» (Львів)<ref>[http://portal.lviv.ua/news/2005/05/20/135815.html Дрогобицька швейна фабрика перейшла у руки спільного підприємства]</ref>
 
  +
Припинено випуск усіх газет та інших часописів міста, замість яких почали виходити комуністичні видання. Закрито осередки всіх політичних партій, [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіту»]], [[Рідна школа|«Рідну школу»]] [[Сокіл (товариство)|«Сокіл»]]. Закрито [[Семінарія|семінарію]] [[Василіянки|сестер Василіянок]] та торговельну школу. Замість цього пропонувалося вступати в ідеологізовані [[піонер]]ські, комсомольські, профспілкові організації та [[ДТСААФ]]. [[7 листопада]] в Дрогобичі вперше пройшло святкування річниці [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]], під час цього [[Демонстрація|демонстранти]] топталися по [[Прапор Польщі|державній та національній символіці]] [[Поляки|поляків]].
*ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»
 
  +
*ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат»
 
  +
[[27 листопада]] [[1939]] року була створена [[Дрогобицька область]] з 10 повітів<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-01 Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»]</ref>, поділених 17 січня 1940&nbsp;р. на 30 районів. Дрогобич став обласним та згодом&nbsp;— [[Дрогобицький район|районним]] центром. Створено обласне управління [[НКВС]], керівником якого з [[27 листопада]] став І.Зачепа. Під тотальний контроль НКВС потрапили всі установи міста й області, йому підпорядковувалися в'язниці (зокрема, [[Дрогобицька виправна колонія № 40|Дрогобицькі «Бриґідки»]]), міліція, органи держбезпеки, прикордонні війська, пожежна служба.
*Дрогобицький солеварний завод,— один з найстаріших у Європі{{джерело?}} солеварний завод та найстаріше постійно діюче підприємство України<ref>[http://posvitdr.com.ua/content/view/13/38/ Туристичний центр «Посвіт Дрогобиччини»]</ref>, віддано в оренду ЗАТ «Галка-Дрогобич»<ref>[http://zik.com.ua/ua/news/2007/08/31/88139 Дрогобицький солеварний завод]</ref> Стратегічний Дрогобицький солеварний завод купити ніхто не має права до 2013 року.
 
  +
  +
[[21 грудня]] польський [[злотий]], як засіб платежу, замінено в обігу на [[Радянський карбованець|радянський рубль]] (карбованець). Заблоковано ощадні та банківські рахунки мешканців. Обмінювалась на рублі сума лише до 300 злотих по невигідному [[Валютний курс|курсу]] обміну. Населення різко зубожіло, з'явилися черги.
  +
  +
[[24 березня]] 1940 року на виборах по місту Дрогобичу (дільниця №&nbsp;23) депутатом до [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради СРСР]] став перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Яків Микитович Ткач, а депутатом до [[Верховна рада УРСР|Верховної ради УРСР]]&nbsp;— [[Середа Ярослав Іванович|Ярослав Середа]]. За офіційними повідомленнями, за представників влади віддали свої голоси 99,39&nbsp;% виборців.
  +
  +
Постановами Ради Народних Комісарів УРСР в місті створено державний обласний драмтеатр (тепер [[Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича]]), обласну філармонію, обласний будинок народної творчості, вчительський інститут (тепер [[Дрогобицький педагогічний університет]]), державний обласний історичний музей (тепер [[Дрогобицький краєзнавчий музей]]), державну обласну бібліотеку для дорослих та державну обласну дитячу бібліотеку, відкрито медпункти першої допомоги, пологовий будинок на 45 місць, [[Захворювання, що передаються статевим шляхом|венеричну]] клініку на 45 місць, пункти консультації матері та дитини, організовано 4-місячну медшколу на 50 чоловік.
  +
  +
Нова влада розпочала масові арешти і депортації польського населення. Багатьох дрогобичан чекали ув'язнення, висилка в концтабори [[ГУЛАГ]]у та навіть смертні вироки. Спротив таким діям чинили як поляки, зорганізовані в [[Союз збройної боротьби]], так і українці під керівництвом [[ОУНР]].
  +
  +
[[22 червня]] 1941 року місто було бомбардовано німецькою авіацією, під удар попали залізнична станція з вокзалом та нафтопереробні підприємства міста, а також військові казарми. Починаючи з цього дня і аж до [[29 червня]] енкаведисти поспішно арештовували представників дрогобицької інтелігенції, гімназистів та студентів. Частину заарештованих вивезли, решту&nbsp;— вбили. Розпочалось масове вбивство ув'язнених у тюрмах Дрогобича, де було замордовано кількасот осіб, серед яких були єромонахи [[Яким Сеньківський]], [[Северіян Бараник]] і [[Віталій Байрак]].<ref>[http://www.sde.org.ua/home/archive/item/1794-u-drogobychi-pomyanuly-jertv-kativen-nkvs.html У Дрогобичі пом'янули жертв катівень НКВС (Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ, 24 червня 2011)]</ref>
  +
  +
==== Під німецькою окупацією ====
  +
[[1 липня]] [[1941]] року в Дрогобич входять війська [[гітлер]]івської Німеччини та її [[Сателіт (політика)|сателіта]] [[Йозеф Тисо|тисовської]] [[Перша Словацька республіка|Словаччини]]. Військова комендатура німців, яка керувала містом протягом липня, знаходилась в готелі «Європа». Комендантом міста призначено [[майор]]а Баєра. Він видав розпорядження про введення в обіг нарівні з рублем [[Німецька марка|німецької марки]], пізніше в обіг повернуто злотий. Протягом тижня в місті відновлено електро- та водопостачання. За пару днів відновлено газопостачання, хоча населенню, крім німців, заборонялось використовувати [[Природний газ|газ]] для побутових потреб з 8-ї ранку до 6-ї вечора.
  +
  +
В будинку №&nbsp;2 на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]] (біля [[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|церкви Петра й Павла]]) розмістився обласний провід [[ОУНР]] під керівництвом уродженця [[Сколе|Сколівщини]] Андрія Шукатка (псевдо «Шрам»). 29 районів області було об'єднано в три округи: [[Перемишль|Перемиську]], Самбірську, та Стрийську, які мали свої надрайонні проводи. Дрогобицький район зі своїм провідником напряму підпорядковувався обласному проводу.
  +
  +
[[3 липня]] 1941 року в Народному домі член проводу Василь Николяк («Клен») оголосив про [[Акт відновлення Української Держави]]. [[5 липня]] в дрогобицькій пресі опубліковано «Маніфест ОУН».<ref>{{Cite web |url=http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/oun1929.htm#3 |title=Маніфест ОУН |accessdate=13 лютий 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120703225227/http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/oun1929.htm#3 |archivedate=3 липень 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Наступного дня на кількатисячному мітингу, що зібрався на площі перед [[Церква святого Юра (Дрогобич)|церквою святого Юра]], В.Николяк повідомив про створення у Львові уряду української держави на чолі з прем'єром [[Стецько Ярослав|Ярославом Стецьком]]. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні.
  +
  +
З серпня [[1941]] року по [[серпень]] [[1944]] року Дрогобич у складі [[Дистрикт Галичина|дистрикту Галичина]] входив до складу [[Генеральна губернія|генерал-губернаторства]] з центром у [[Краків|Кракові]]. Дрогобицьку область перейменовано на окружне староство ([[Крайсгауптманшафт]] Дрогобич). Старостою округи ([[крайсгауптман]]ом) призначено Є.Адамчика, а в [[1942]]-1944 роках цю посаду обіймав [[адвокат]] з [[Дюссельдорф]]а Ґарґентс. Міською управою керував [[бургомістр]] адвокат Осип Костшембський.
  +
  +
[[11 липня]] на окружних зборах відновлено роботу [[Ревізійний союз українських кооперативів|Союзу українських кооперативів]] на чолі з Дмитром Німиловичем. Цього ж дня за участю дрогобицьких лікарів знову запрацювала [[Каса хворих]] під керівництвом директора Теофілія Гладиловича та начального лікаря Володимира Чапельського. Після вимушеної перерви під управлінням Антона Левицького запрацювала і почала нарощувати потужності [[Народна торгівля]]. В 1943 це товариство обслуговувало в 10 магазинах 55&nbsp;% жителів Дрогобича. З 28 липня відновлено роботу міського ринку (щопонеділка). Протягом 27 липня&nbsp;— 2 серпня був проведений перепис населення міста.
  +
  +
Відмовивши керівництву ОУН у створенні власної міліції, дрогобицьке гестапо з середини липня почало набір та навчання [[Українська поліція допоміжна|Української допоміжної поліції]]. [[18 липня]] замість евакуйованої сформовано нову міську пожежну команду. На початку осені в місто введені [[фельджандармерія]] ({{lang-de| Feldgendarmerie}}&nbsp;— польова жандармерія) та відділ [[Шуцманшафт|шуцполіції]] ({{lang-de | Schutzmannschaft}}), який відповідав за безпеку нафтопромислу як наземну, так і з повітря.
  +
  +
З липня в Дрогобичі з періодичністю три рази на тиждень розпочато випуск газети, яка отримала назву «Вільне слово». Влітку поновив [[репетиція|репетиції]] й виступи та вернувся до звичного [[Концерт (захід)|концертного]] [[репертуар]]у хор [[Боян Дрогобицький]]. [[17 серпня]] футбольна команда місцевого спортивного товариства «Підгір'я» з рахунком 4:3 перемогла на своєму полі клуб «Ріпник» з Борислава. Існувало в Дрогобичі ще товариство «Ватра».
  +
  +
В серпні в місті для допомоги українським громадянам та установам організовано товариство «Українська Допомогова Акція» (УДА). [[5 вересня]] УДА реорганізовано в Український Окружний Комітет (УОК), структурну ланку [[Український Крайовий Комітет|Українського Крайового Комітету]], а з [[1 березня]] [[1942]] року&nbsp;— [[Український центральний комітет|Українського центрального комітету]]. При [[Фінанси|фінансовій]] допомозі УОК запрацював [[аматор]]ський [[театр]]. З [[25 вересня]] по [[27 вересня]] проведено запис дітей з [[1928]] по [[1934]] роки народження на навчання в українських народних школах. У грудні відкрито «Державну гімназію з українською мовою навчання в Дрогобичі». Відновлено вивчення латинської мови та релігії. Російську мову замінено [[німецька мова|німецькою]].
  +
  +
[[15 вересня]] силами гестапо та фельджандармерії заарештовано близько 50 членів ОУН, серед яких майже весь обласний провід, і відправлено в концтабір Монтелюпіх поблизу [[Краків|Кракова]]. Після Андрія Шукатки обласний провід очолив його заступник Василь Николяк.
  +
  +
З [[1 грудня]] 1941 року в місті введено картки. Основний набір харчів, який отримували всі працюючі жителі міста (близько 19 000 осіб) у грудні становив: борошна&nbsp;— 400 грамів, кави&nbsp;— 80 грамів, м'яса&nbsp;— 400 грамів, хліба&nbsp;— 6 кілограмів, цукру&nbsp;— 800 грамів. Дрогобичани, які працювали в уряді та важливих установах чи підприємствах (близько 2 000 осіб) мали право додатково: борошна&nbsp;— 400 гр., масла&nbsp;— 126 гр., м'яса&nbsp;— 400 гр., цукру&nbsp;— 500 гр. Крім того, 577 дітей до дворічного віку та 490 хворих отримували щодня по 250 гр. молока. Але все це не стосувалося єврейської громади Дрогобича.
  +
  +
[[12 квітня]] 1942 року розпочато мобілізацію дрогобичан з [[1919]] по [[1922]] роки народження до [[баудінст]]у. Молодь використовували для важких некваліфікованих робіт на НПЗ, підприємстві з виготовлення дахівки, будівництва та ремонту доріг, копання траншей тощо.
  +
  +
В 1942 році в Карпатах гітлерівцями був схоплений [[Гасин-Лицар Олекса|Олекса Гасин]] (псевдо «Лицар»), член Крайового проводу ОУН. Його перевезли до міста та тримали в тюрмі при гестапо на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]]. Завдяки проведеній операції підпілля ОУН 9 квітня 1943 року він був звільнений.
  +
  +
В 1943 році на Дрогобиччині, як і по всій Галичині, почали створюватися загони [[Українська Народна Самооборона|Української Народної Самооборони]], реорганізовані в грудні в [[УПА-Захід]]. Гітлерівці у свою чергу активізували антиукраїнські акції, арештовуючи та знищуючи членів ОУН, [[УПА]] та їх симпатиків. Весною заарештовано Володимира Кобільника, який виконував функції повітового провідника ОУН. Смерть свою зустрів [[28 лютого]] [[1945]] року в концентраційному таборі в Шембурзі.
  +
  +
[[23 квітня]] місто та НПЗ піддано бомбардуванню. Силами німецьких спеціалістів та дармової (євреї та полонені) робочої сили виробництво швидко відновлено.
  +
  +
[[28 квітня]] оголошено про створення дивізії [[14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|«Галичина»]].
  +
  +
[[3 травня]] відбулась окружна нарада присвячена питанню формування дивізії. Через деякий час на площі Театральній запрацювала комісія, яка 6 днів на тиждень з 8 ранку до 6 вечора приймала добровольців. Вже з [[17 липня]] по [[19 липня]] перші групи майбутніх дивізійників на поїздах відправились до Львова.
  +
  +
З більше ніж 10 000 полонених червоноармійців, які знаходились в таборі біля Бригідок в 1941 році, у травні 1943 залишилось живими лише 2 200, з них приблизно 880 [[узбеки|узбеків]], 660 росіян, 330 українців та 220 [[киргиз]]ів.
  +
  +
В жовтні розстріляно групу українських повстанців з тюрми. В тому ж місяці в окрузі, як і по всій Галичині, запроваджено інститут [[заручник]]ів, тобто окупаційною владою заарештовувались та кидались до в'язниці мирні жителі, над якими при першій же антинімецькій акції проводилась [[екзекуція]]. Також практикувався за антинімецькі дії УПА розстріл полонених повстанців.
  +
  +
Вранці [[26 червня]] [[1944]] року в рамках операції «[[Операція «Френтік»|Френтік-2»]] 71 [[Boeing B-17 Flying Fortress|бомбардувальник «Літаюча фортеця» В-17]] [[8-ма повітряна армія (США)|8-ї повітряної армії]] [[Військово-повітряні сили США|ВПС]] [[Сполучені Штати Америки|США]] в супроводі 56 [[North American P-51 Mustang|винищувачів Р-51 «Мустанг»]] з аеродромів в Україні здійснили авіаналіт на Дрогобич, скинувши на НПЗ та місто 1125 двістап'ятидесяти[[Фунт (одиниця маси)|фунтових]] авіабомб, після чого полетіли на бази в [[Італія|Італії]].
  +
  +
Влітку 1944 року, у зв'язку з наближенням лінії фронту до Дрогобича, установи Третього Рейху одну за одною евакуйовано з міста. Разом з ними на захід, ближче до військ [[Антигітлерівська коаліція|союзників СРСР по антигітлерівській коаліції]], покидала Дрогобиччину й частина її мешканців.
  +
  +
Згідно з Актом від [[10 травня]] [[1945]] року Комісії з розслідування нацистських злочинів у Дрогобичі розстріляно 14 500 осіб (з них понад 10 000 у Броницькому лісі), знищено 10 800 військовополонених, убито 42 [[вчитель|вчителі]], 47 [[лікар]]ів, 100 робітників та інженерів керамічного та нафтопереробних заводів, вивезено на [[Примусова праця у Третьому Рейху|примусові роботи до Німеччини]] 3 100 мешканців. Місту завдано матеріальних збитків на 22 000 000 рублів.
  +
  +
===== Становище єврейського населення =====
  +
Якщо до українців німецька влада ставилась на початку окупації терпимо, то євреї відразу відчули на собі гітлерівський «новий порядок». Їм заборонили користуватись [[тротуар]]ами і взагалі ходити центральною частиною міста, наказано здати всі [[ювелірні прикраси]] та [[Хутро|хутряні]] вироби і [[радіоприймач]]і, постійно носити на собі [[Жовта зірка|«Зірку Давида»]]. На вимогу коменданта в місті створено [[юденрат]] на чолі з доктором Ісааком Розенблатом і його заступником, а фактичним керівником, Маврицієм Рурберґом. Завданням юденрату було організація дешевої робочої сили для місцевих потреб німців. Для виконання наказів з євреїв створено [[Єврейська поліція|ортполіцію]] ({{lang-de|Judischer Ordnungsdienst}}), озброєну дерев'яними палицями.
  +
  +
Виконуючи розпорядження [[губернатор]]а дистрикту К.Ляша від [[6 листопада]] 1941 року, гітлерівці розпочали виселення всіх дрогобицьких євреїв у [[Дрогобицьке гетто|гетто]] та ліквідацію, на їх думку, нездатних до тяжкої роботи. Вже на початку листопада сіпо та жандармерія знищили в [[Брониця (Дрогобицький район)|Броницькому]] лісі 420 осіб похилого віку. Для працездатних створено чотири табори праці: на Гірці, на Гирівці (біля підприємства по виготовленню дахівки), на вулицях Шашкевича та Данила Галицького (колишня [[Ягеллони|Ягеллонська]]). [[22 листопада]] знову в Броницькому лісі розстріляно ще 250 осіб. Знищено 65 хворих з єврейського дитячого сиротинця.
  +
  +
З [[6 серпня]] до [[8 серпня]] від 4 000 до 6 000 євреїв з Дрогобича вивезено до села [[Белжець]] (так звана «акція Белжець») для ліквідації в концентраційних таборах, зокрема у [[Белжець (винищувальний табір)|винищувальному таборі Белжець]]. Через деякий час нацисти вивезли ще близько 2 500 осіб. [[19 жовтня]] близько 4 000 євреїв вигнано з будинків до тимчасового табору на вулиці Гарбарській, де 3 тижні утримувано без води та їжі. Уцілілих відправлено в концтабори. Незабаром протягом трьох тижнів гітлерівцями проводилась так звана «жіноча акція», внаслідок якої німцями змушено ортполіцаїв гнати на ліквідацію близько 1 200 жінок, серед яких були й їхні матері. [[19 листопада]], в «дикий четвер», близько сотні дрогобицьких євреїв загинуло на вулицях міста. Серед них [[Бруно Шульц]], якого вбито двома пострілами в голову при виході з юденрату на вулицю Чацького (тепер Шевченка).
  +
  +
У травні розпочато ліквідацію гетто. Євреї не чекали мовчки смерті, а робили все можливе, щоб врятуватися: тікали в навколишні села й ліси, ховались у збудованих криївках, схронах і бункерах, на горищах та в підвалах. Не залишались осторонь і українці з поляками, хоча ризикували собою. Якщо раніше й траплялись в місті незначні міжнаціональні конфлікти на побутовому рівні, то цінність людського життя переважила неприязнь. [[27 липня]] 680 євреїв кинуто окупантами до тюрми на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]], за деякий час 640 вивезено в Броницький ліс та розстріляно. Наприкінці серпня гітлерівцями ліквідовано останній єврейський табір праці.
  +
  +
Німецьку окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний [[рабин]] міста Якуб Авіґдор. Близько двох сотень дрогобичан переховували євреїв під час війни. Зокрема Владислав та Володимир Василькевичі врятували 58 осіб, Ізидор Волосянський&nbsp;— 39 осіб, Іван та Марія Писк&nbsp;— 48 осіб, Ян Савінський та Петро Стецик&nbsp;— 54 особи. Декого з рятівників, ізраїльській музей [[Яд Вашем]] за це проголосив [[Праведники народів світу|«Праведниками світу»]].
  +
  +
=== У складі УРСР ===
  +
Приблизно в 8.30 ранку [[6 серпня]] після двогодинного бою в районі НПЗ Польмін в місто ввійшли бійці 167-ї стрілецької дивізії [[Четвертий Український фронт|Четвертого Українського фронту]]. Дрогобич став першим містом, зайнятим цим фронтом після відновлення (ліквідовано [[16 травня]] 1944 року).
  +
  +
Вже 15 серпня 1944 в місті відновлено постачання електроенергії, а 3 вересня відновлено подачу води та газу.
  +
  +
В жовтні відкрито міську партійну школу. На всіх заводах та в установах створено первинні організації ВКП(б) та ВЛКСМ. Утворено товариство з поширення політичних і наукових знань. Для виховання народу, який, за словами секретаря Дрогобицького обкому та міському КП(б)У Степана Олексенка «протягом століть підпадав впливу ворожої нам націоналістичної буржуазної пропаганди», у дусі комуністичної ідеології організовуються доповіді, лекції та політінформації, з врахуванням грамотності та політичної обізнаності різних прошарків суспільства та соціальних груп, наприклад окремо для вчителів, для жінок, інтелігенції, лікарів, молоді, робітників тощо. Партійно-господарський апарат Дрогобича повністю сформовано з представників східних областей України та інших республік СРСР, для чого в місто протягом кількох місяців скеровано 330 осіб.
  +
  +
[[Дрогобицька область]] проіснувала до травня 1959 року, коли її територія була приєднана до складу [[Львівська область|Львівської області]].
  +
  +
У повоєнні роки в місті збудовані калійний комбінат, заводи автомобільних кранів, газової апаратури, молочний, плодоконсервний, лікеро-горілчаний; хлібокомбінат; розширено та реконструйовано нафтопереробний, солеварний, керамічний, долотний заводи, м'ясокомбінат. Діяли педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту, 2 технікуми (нафтовидобувний і механічний), музичне училище.
  +
  +
У цей період у Дрогобичі працювали [[Герой Соціалістичної Праці|Герої Соціалістичної Праці]] [[Барабащук Микола Григорович]], [[Машера Іван Михайлович]], [[Бішко Дмитро Юрійович]].
  +
  +
=== Сучасність ===
  +
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка. У місті налічується 18 загальноосвітніх шкіл, гімназія, ліцей, шість училищ та технікумів, одна художня та дві музичні школи, чотири виші. У місті відкрито пам'ятники [[Дрогобич Юрій|Юрію Дрогобичу]], [[Бандера Степан Андрійович|Степанові Бандері]], воїнам-інтернаціоналістам, до 2000-ліття [[Християнство|християнства]], [[Маркіян Шашкевич|Маркіянові Шашкевичу]], [[Василь Стефаник|Василеві Стефанику]], [[Іван Франко|Іванові Франку]], [[Тарас Шевченко|Тарасові Шевченку]], [[Папа Римський|Папі Римському]] [[Іван-Павло II|Іванові Павлу II]], [[Адам Міцкевич|Адаму Міцкевичу]], [[В'ячеслав Чорновіл|В'ячеславу Чорноволу]].
  +
  +
Сучасний Дрогобич не перестає дивувати своїми стародавніми таємницями. В ніч з [[1 березня]] на [[2 березня]] [[2012]] року обвалилась підлога в крамниці «Фото Квеллє» ({{lang-en|"Foto Quelle"}}) за адресою площа Ринок, 8. Утворилась яма глибиною до трьох метрів, у яку провалилась частина офісної техніки. При огляді її співробітниками [[МНС]] виявлено підземні ходи, один з яких вів у сторону [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костелу]], інший&nbsp;— до [[Дрогобицька ратуша|ратуші]].
  +
  +
У [[2016]] році на державному рівні в Україні відзначався ювілей&nbsp;— 925 років з часу заснування міста Дрогобича ([[1091]]).<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/971-19 Постанова Верховної Ради України від 2 лютого 2016 року №&nbsp;971-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році»]</ref>
  +
  +
З 2016 року в Дрогобичі щорічно проводиться урочиста церемонія нагородження лауреатів [[Міжнародна премія ім. Івана Франка|Міжнародної премії ім. Івана Франка]]<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2767884-u-drogobici-vrucili-nagorodi-peremozcam-premii-franka.html У Дрогобичі вручили нагороди переможцям Премії Франка | author= | publisher = Укрінформ | date = 27.08.2019 | accessdate = 29 березня 2017]</ref>
  +
  +
== Цікаве про Дрогобич ==
  +
  +
=== «Тустановичський упир» ===
  +
Є легенда 19 ст. на Галичинні, що на шляху з Дрогобича до [[Тустановичі]]в «промишляв» [[упир]]&nbsp;— місцевий жид Зельман. Зельман Вольфович був історичною постаттю&nbsp;— багатим міщанином-євреєм з Дрогобича, який жив у середині [[XVIII століття]]. Він тримав в оренді все, що могло дати зиск: [[Корчма|корчми]], млини, торгівлю у самому Дрогобичі і навколишніх селах, і навіть греко-католицькі церкви. Зельман володів ключами від церков, купелей, дароносець і дзвіниць, та змішував вірян платити за все: богослужіння, вінчання, хрестини, похорони.
  +
  +
Зрештою, він став таким пихатим і жадібним, що городяни Дрогобича повстали проти нього та вигнали його з міста, а коли Зельман повернувся&nbsp;— засудили його до смерті. Аби уникнути шибениці він вихрестився в греко-католика і вступив в монастир [[Василіяни|васильян]] у Дрогобичі. Однак після смерті його дух не знайшов спокою і щоночі приходив в церкву де розбивав приладдя та сповідальниці і творив усілякі біди. Аби умертвити злого духа навіки, міщани викопали Зельманів прах відрубали йому голову, а тулуб кинули десь в болото на дорозі Дрогобич&nbsp;—&nbsp;Тустановичі. Однак і там він спокою не отримав, у тому болоті став упирем, та до сих пір чигає на побожних мандрівників уночі.
  +
  +
== Місцеве самоврядування ==
  +
''Систему органів місцевого самоврядування міста утворюють:''
  +
  +
* Дрогобицький міський голова,
  +
* Дрогобицька міська рада,
  +
* Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради.
  +
  +
Дрогобицька міська рада налічує 50 депутатів, які працюють у 7 постійно діючих депутатських комісіях<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/depytatu.pdf |title=Список депутатів Дрогобицької міської ради |accessdate=24 квітень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424163139/http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/depytatu.pdf |archivedate=24 квітень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.
  +
  +
До складу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради входить 13 осіб<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych-rada.gov.ua/content/2307 |title=Персональний склад виконавчого комітету Дрогобицької міської ради |accessdate=24 квітень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424160615/http://www.drohobych-rada.gov.ua/content/2307 |archivedate=24 квітень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.
  +
  +
Штатна чисельність працівників виконавчих органів міської ради становить 167 осіб.
  +
  +
=== Міські голови ===
  +
* [[Глубіш Мирослав Іванович]] (1990—1994),
  +
* [[Дацюк Юрій Якович]] (1994—1996),
  +
* [[Фурдин Осип Федорович]], в. о.(1996),
  +
* [[Лужецький Михайло Петрович]] (1996—1998),
  +
* [[Радзієвський Олексій Васильович]] (1998—2002),
  +
* [[Лужецький Михайло Петрович]] (2002—2006),
  +
* [[Гук Микола Петрович]] (2006—2010)
  +
* [[Радзієвський Олексій Васильович]] (2010—2014)
  +
* [[Метик Тарас Михайлович]], в. о.(2014—2015),
  +
* [[Кучма Тарас Ярославович]] (2015—)
  +
  +
== Економіка ==
  +
  +
=== Промисловість ===
  +
[[Файл:DrogobychP5140034.JPG|міні|230пкс|Приміщення цехів швейної фабрики «Зоря». Вид зі сторони вулиці Грушевського.]]
  +
Дрогобич&nbsp;— розвинутий природно-господарський комплекс, друге за промисловим потенціалом місто області. Промисловий потенціал міста формують такі основні галузі:
  +
* машинобудування (45&nbsp;%),
  +
* нафтопереробка (37&nbsp;%),
  +
* харчова (7,5&nbsp;%),
  +
* будівельних матеріалів (1,2&nbsp;%),
  +
* легка (1&nbsp;%), хімічна (0,7&nbsp;%),
  +
* поліграфічна (0,1&nbsp;%).
  +
  +
До складу багатогалузевого промислового комплексу входять 31 промислові підприємства, що перебувають на постійному балансі (без малих підприємств), які виробляють широкий асортимент промислової продукції. Найбільшими підприємствами міста є:
  +
[[Файл:Drohobych4.JPG|міні|230пкс|Дрогобицький нафтопереробний завод]]
  +
* [[Галичина (нафтопереробний комплекс)|ВАТ «НПК Галичина»]]&nbsp;— нафтопереробне підприємство, заводи №&nbsp;1 та №&nbsp;2, реальний власник невідомий<ref>[http://www.from-ua.com/crime/42513be92ca88 «В одних штанах на четырех стульях»]. Віктор Коробков</ref>
  +
* ВАТ «Галол»&nbsp;— виробник мастил
  +
* ТОВ «[[Універсальна бурова техніка]]» (колишній «[[Дрогобицький долотний завод]]»)&nbsp;— єдине в Україні підприємство по виробництву долот для нафтодобування<ref>{{Cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/02/24/317193.shtml |title=Дрогобицький долотний завод в 2007 р. збільшив чистий прибуток на 14,32 % — до 1,06 млн грн. |accessdate=19 березень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080226212944/http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/02/24/317193.shtml |archivedate=26 лютий 2008 |deadurl=yes }}</ref>
  +
* ПАТ «[[Дрогобицький завод автомобільних кранів]]»<ref>[http://dak.com.ua/uk ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Офіційна сторінка]</ref>&nbsp;— виготовляє автомобільні гідравлічні крани марки «Силач»
  +
* ВАТ «[[Дрогобицький машинобудівний завод]]»<ref>[http://www.dmz-vat.com «Дрогобицький машинобудівний завод»]</ref>&nbsp;— виготовляє обладнання для транспортування, добування та переробки нафти та газу
  +
* ВАТ «Дрогобицький хлібокомбінат»
  +
* ВАТ «Дрогобицький молокозавод»<ref>http://www.dmilk.com.ua/about.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120601044141/http://www.dmilk.com.ua/about.html |date=1 червень 2012 }} Дрогобицький молокозавод</ref>&nbsp;— виготовляє продукти під маркою «Драгобрат»
  +
* ВАТ «Дрогобицька Фарба»<ref>{{Cite web |url=http://www.drofa.com.ua/index-ua.html |title=Дрогобицька Фарба |accessdate=20 березень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080403082303/http://www.drofa.com.ua/index-ua.html |archivedate=3 квітень 2008 |deadurl=yes }}</ref>&nbsp;— виготовляє фарби марки «ДРОФА»
  +
* ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство Зоря»&nbsp;— власник контрольного пакету спільне українсько-польсько-італійське ТзОВ «Лаура» (Львів)<ref>{{Cite web |url=http://portal.lviv.ua/news/2005/05/20/135815.html |title=Дрогобицька швейна фабрика перейшла у руки спільного підприємства |accessdate=20 березень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424161932/http://portal.lviv.ua/news/2005/05/20/135815.html |archivedate=24 квітень 2014 |deadurl=yes }}</ref>
  +
* ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»
  +
* ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат»
  +
* «[[Дрогобицький солевиварювальний завод]]»&nbsp;— один з найстаріших у Європі<ref>[http://travelcraft.blogspot.com/2010/08/blog-post_19.html Дрогобицька солеварня]</ref><ref>[http://www.ukrmandry.com.ua/index.php?id=299 Мандруємо Україною]</ref> солевиварювальний завод та найстаріше постійно діюче підприємство України<ref>{{Cite web |url=http://posvitdr.com.ua/content/view/13/38/ |title=Туристичний центр «Посвіт Дрогобиччини» |accessdate=20 березень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080403073542/http://posvitdr.com.ua/content/view/13/38/ |archivedate=3 квітень 2008 |deadurl=yes }}</ref>, у паспорті якого вказано дату заснування 1250-й рік<ref>{{Cite web |url=http://drohobych.co.ua/pro-misto/arhitekturni-pamyatku/ |title=Солеварний завод |accessdate=29 квітень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130503174938/http://drohobych.co.ua/pro-misto/arhitekturni-pamyatku/ |archivedate=3 травень 2013 |deadurl=yes }}</ref>. 1 квітня 2003 року Дрогобицький солевиварювальний завод віддано в оренду ЗАТ «Галка-Дрогобич», строк оренди&nbsp;— 10 років.<ref>[http://zik.com.ua/ua/news/2007/08/31/88139 Стратегічний Дрогобицький солеварний завод купити ніхто не має права до 2013 року]</ref>
  +
  +
=== Інформаційні технології ===
  +
У 2016 році в Дрогобичі з ініціативи міського голови Тараса Кучми розпочалося впровадження проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City» (керівники проекту радник міського голови Станіслав Гайдер, директор КУ «Інститут міста Дрогобич» Володимир Кондзьолка). За один рік в місті запрацювали більше двадцяти елекронних сервісів, а саме: через інтернет мешканці міста замовляють [http://drohobych-rada.gov.ua/igov/ адмінпослуги], через електронні мапи повідомляють [http://drohobych-rada.gov.ua/proekt-vidkryte-misto/ про проблеми жк], [https://web.archive.org/web/20190526080835/http://drohobych-rada.gov.ua/vidkryti-torgivlya-mista/ незаконні рекламоносії], [https://web.archive.org/web/20190526080835/http://drohobych-rada.gov.ua/vidkryti-torgivlya-mista/ незаконну торгівлю] інше. В місті функціонує [https://askep.net електронний запис на прийом до лікаря], [https://web.archive.org/web/20190526074122/http://drohobych-rada.gov.ua/elektronnyj-zapys-na-osobystyj-pryjom/ депутата, посадовця, керівництва міста]. Дрогобич інтенсивно проваджує політику відкритості, відтак для мешканців міста працюють електронні аналітичні системи про [http://drohobych-rada.gov.ua/informatsiya-vykonavchyh-organiv/byudzhet-drogobycha/ бюджет міста], [https://web.archive.org/web/20190526080802/http://drohobych-rada.gov.ua/dovidka3/elektronni-zakupivli/ е-закупівлі], [https://drohobych.rada4you.org голосування в депутатському корпусі] та багато іншого. У місті працюють десять [https://web.archive.org/web/20190526074825/http://drohobych-rada.gov.ua/veb-kamery-mista-ta-mapa-wi-fi-zon/ безкоштовних Wi-Fi зон]. В центральній частині міста розміщенні електронно-сенсорні кіоски де мешканці міста можуть дізнатись про останні події та новини. Дрогобич має власний [http://drohobych-rada.gov.ua/mobilni-dodatky/ мобільний додаток]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }} на платформах ios та android де також повідомляються про надзвичайні ситуації містян. В місті Котермака запущено [http://opendata.drohobych-rada.gov.ua відкритий портал міста] де можна у вільнмоу доступі отримати всю важливу інформацію про життєдіяльність міста. Дрогобич&nbsp;— це одне з небагатьох міст в Україні, яке в [http://drohobych-rada.gov.ua/miska-rada-onlajn/ онлайні] демонструє засідання сесій, виконавчих комітетів, засідань та подій, використовуючи власні потужності. Також за Дрогобичем можна спостерігати в онлайні за допомогою [http://drohobych-rada.gov.ua/veb-kamery-mista/ веб-камер міста].
  +
  +
Відтак, вже в 2017 році місто Дрогобич за рейтингом Transparency International Ukraine потрапив у [https://web.archive.org/web/20181115004125/https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=final десятку найбільш прозорих міст України]. у Вересні 2017 року місто було приєднано до [https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ Міжнародної Хартії Відкритих Даних] (проект G8). В листопаді 2017 року в рейтингу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, місто Дрогобич отримав відзнаку та перше місце, як [http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ краща практика місцевого самоврядування] (завдяки проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City»). Про місто, як приклад, пишуть найбільші [https://life.pravda.com.ua/projects/novi-gromadi/2017/09/27/226659/ ЗМІ України]. Ініціатори проекту [https://www.facebook.com/stasgayder Станіслав Гайдер] та [https://www.facebook.com/profile.php?id=100002036358044 Володимир Кондзьолка] продовжують розвивати екосистему міста, а також навчають інші громади як ставати «розумними».
  +
  +
2018 рік в інформаційно-комунікаційних технологіях став ще успішніший за 2017 рік. У міському ЦНАПі була впроваджена [https://www.youtube.com/watch?v=X297tNX3DyQ е-черга] за отримання біометричних паспортів для виїзду закордон. Завдяки інструментам е-урядування передача в оренду комунального майна перейшла в [https://drohobych-rada.gov.ua/u-drogobychi-vpershe-mistse-pid-vstanovlennya-bankivskogo-platizhnogo-terminalu-zdayut-v-orendu-cherez-systemu-onlajn-auktsionu-prozorro-prodazhi/ онлайн] завдяки проекту Prozorro.Продажі, і це у перші місяці принесло місту економічний ефект. У Дрогобичі також запрацювала школа [https://drohobych-rada.gov.ua/shkola-rozumnogo-gromadyanyna-u-drogobytskomu-pedagogichnomu-litseyi-foto/ «Smart Citizen»] де керівники проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City» Станіслав Гайдер та Володимир Кондзьолка почали навчати школярів та студентів розумінню проектів e-dem та e-gov. Також у 2018 році Станіслав Гайдер анонсував перший в Україні проект на основі технології [https://dyvys.info/2018/12/19/u-drogobychi-v-testovomu-rezhymi-zapratsyuvala-elektronna-cherga-do-dytsadka-za-novoyu-tehnologiyeyu/ blockchain] в закладах освіти міста (Запис дітей в перші класи, запис дітей в садок). Дана технологія унеможливлює фальсифікацію даних чи заміну їх. Всього ж у 2018 році проект «Дрогобич&nbsp;— Smart City» імплементував ще більше 10 нових проектів, які допомогли місту вийти на перше місце серед 100 найбільших міст України за [https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=current рівнем прозорості]{{Недоступне посилання|date=серпня 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (Transparent International Ukraine), отримати перемогу в номінації «Open Data City Award» на Міжнародному форумі Open Data Forum та ін.
  +
  +
Сьогодні місто Дрогобич є зразком цифровий трансформації для України. За три роки місто зібрало всі можливі нагороди в проектах Smart City і стало [https://www.epravda.com.ua/publications/2018/08/1/639163/ дата-монстром України.]
  +
  +
'''Нагороди та відзнаки Дрогобича в проекті «Smart City»:'''
  +
  +
* '''[https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ 2017]&nbsp;— Open Data Charter -''' приєднано місто Дрогобич до Міжнародної Хартії відкритих даних
  +
* '''[http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ 2017]&nbsp;— Мінрегіон та Рада Європи -''' 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні
  +
* '''[https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=current 2018]{{Недоступне посилання|date=серпня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}&nbsp;— Transparent International Ukraine -''' 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2017 рік (Поточний стан)
  +
* '''[https://d-nk.com.ua/drogobich-peremig-u-open-data-awards-2018-foto/ 2018]&nbsp;— Open Data Award -''' Перемога в номінації «Open Data City Award»
  +
* '''[https://zik.ua/news/2018/10/31/drogobych_vyznano_vidkrytym_mistom_na_kyiv_smart_city_forum_1438277 2018]&nbsp;— Kyiv Smart City -''' Перемога в номінації «Відкрите місто року»
  +
* '''[https://opendata.drohobych-rada.gov.ua/story/дрогобич-визнано-переможцем-конкурсу-«кращі-практики-місцевого-самоврядування-у-2018-році» 2018]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}&nbsp;— Мінрегіон та Рада Європи -''' 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні
  +
* '''[https://decentralization.gov.ua/news/10559 2019]&nbsp;— Рейтинг бюджетної прозорості «Кришталь року» -''' 1 місце (3 нагороди та 8 номінацій), а саме:
  +
** '''Головна нагорода'''&nbsp;— «Кришталь року»;
  +
** '''Основна нагорода'''&nbsp;— Найбільш інноваційні практики бюджетної прозорості в місті;
  +
** '''Спеціальна нагорода -''' Найбільш бюджетно-інформативний сайт.
  +
* '''[https://ua.interfax.com.ua/news/general/570771.html 2019]&nbsp;— Transparent International Ukraine -''' 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2018 рік
  +
* '''[https://www.epravda.com.ua/news/2019/03/20/646278/ 2019]&nbsp;— Перше місто в Україні, яке впровадило технологію blockchain в міському управлінні.<br/>'''
  +
  +
=== Транспорт ===
  +
[[Файл:P4220038.JPG|230px|міні|праворуч|Залізничний вокзал Дрогобича. Вигляд з боку міста.]]
  +
Дрогобицький пасажирський вокзал знаходиться у східній частині міста. Раніше існувала так звана «Мала станція», що на вулиці Бориславській, зараз вона знаходиться на території НПЗ№&nbsp;2. Через місто йдуть приміські електропоїзди [[Стрий]]-[[Самбір]], [[Львів]]-[[Трускавець]] та пасажирські поїзди далекого сполучення [[Трускавець]]-[[Київ]], [[Трускавець]]-[[Дніпро (місто)|Дніпро]]. Залізничне сполучення між Дрогобичем та [[Борислав]]ом існувало з часів Австро-Угорщини до 1950-х років. В 1994 році було відновлено рух приміського потяга цим маршрутом, але 9 грудня 2003 року Львівська залізниця з економічних причини скасувала рух поїзда Дрогобич-Борислав. Колись планувалося навіть трамвайне сполучення між вокзалом на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вул. Стрийській]] («великою станцією») та вокзалом на вул. Бориславській, але ці плани залишились у минулому. Також у місті є автобусна станція Дрогобич 2., і міжнародний автовокзал на пл. Злуки 1<ref name="ERTYU">[https://www.eurobuslines.com.ua/drogobych/ Автовокзал Дрогобич]</ref>,який з'єднує Дрогобич з Прага, Пілзень, Карлові Вари, Перемишль, Варшава, Гданськ, Москва а також міжобласні рейси в міста Київ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чортків, Бережани, Луцьк, Ковель, Тячів.
  +
Також у місті існує аеропорт 'Дрогобич'. Наприкінці 80 р.&nbsp;— на початку 90 р., аеропорт проводив реконструкцію, розширення та збільшення до статусу Міжнародний, але цей план був заморожений. За часів президента В.Ющенка аеропорт хотіли реконструювати та переобладнати на вантажний міжнародний аеропорт так як Львівський, не справляється, цей проект також заморожений. З 2012&nbsp;р., міжобласний аеропорт 'Дрогобич' здійснює чартерні авіарейси, та приватні авіаперелети на літаках, гвинтокрилах на замовлення.
  +
Громадський транспорт Дрогобича складають автобуси проїзд у яких коштує 4 грн За радянських часів у місті функціонували автобуси, проте у 1990-х роках вони були замінені збільшенням кількості маршрутних таксі. Згідно з заявами міського голови м. Трускавець, у Дрогобичі планується ділянка міжміської тролейбусної лінії Дрогобич-[[Трускавець]]-[[Борислав]]-[[Східниця]] (ці плани виникли ще за радянських часів, згідно з планом розвитку [[Дрогобицька агломерація|Дрогобицької агломерації]]).
  +
  +
[[Файл:DrogobychP4190016.JPG|230px|міні|праворуч|Книгарня «Каменяр»]]
   
 
== Освіта ==
 
== Освіта ==
[[Зображення:DrohobychUniversity.jpeg|200px|thumb|right|Дрогобич, <br> колишня гімназія, <br> пізніше в'язниця НКВС, <br> зараз інститут фізики, математики та інформатики ДДПУ]]
 
===Загальноосвітні установи===
 
*Дрогобицький педагогічний ліцей<ref>[http://www.drohobych.net/liceum/ Сайт Дрогобицьго педагогічного ліцею]</ref>
 
*Дрогобицька гімназія
 
*18 загальноосвітніх [[середня школа|середніх шкіл]] (СШ №6, 7, 11, 18 у [[Стебник]]у)
 
*дитяча художня школа
 
*дитяча музична школа №1, №2.
 
   
  +
[[Файл:Фото095.jpg|230px|міні|праворуч|Дрогобицький педагогічний ліцей]]
===Спеціальні навчальні заклади===
 
*Дрогобицький механічний технікум
+
[[Файл:Фото136.jpg|230px|міні|праворуч|Дрогобицький педагогічний ліцей]]
  +
Дрогобич&nbsp;— значний освітній осередок Львівщини і держави&nbsp;— тут діють декілька вишів, серед яких [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічний університет]]; духовна семінарія, 18 шкіл, гімназія, ліцей, технікуми і коледжі, музичне і медичне училища, музичні та художні школи.
*Дрогобицький нафтовий технікум
 
*Дрогобицький статистичний технікум
 
*ВПУ № 19
 
*ППЛ № 15
 
*Музичне училище імені [[Барвінський Василь Олександрович|Барвінського]]
 
*Медичне училище
 
*Кооперативний коледж
 
   
===Вищі навчальні установи===
+
Дрогобицькі загальноосвітні установи:
*[[Дрогобицький педагогічний університет|Дрогобицький державний педагогічний університет]] імені [[Іван Франко|Івана Франка]]<ref>[http://www.drohobych.net/ddpu Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]</ref>
+
* [[Дрогобицький педагогічний ліцей]]<ref>[http://www.drohobych.net/liceum/ Сайт Дрогобицького педагогічного ліцею]</ref>;
  +
* Дрогобицька гімназія;
*[[Інститут управління]]
 
  +
* 18 [[середня школа|ЗОШів]]
*[[Інститут нафти і газу]]
 
*[[Дрогобицький проектний інститут]]
 
   
  +
Позашкільні освітні заклади:
==== Філії інших ВНЗ ====
 
  +
* [[Дрогобицька дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Боберського|Дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Боберського]]
*Філія [[Вінницький проектний інститут|Вінницького проектного інституту]]
 
  +
* Дитяча художня школа №&nbsp;1; №&nbsp;2
*Філія [[Тернопільський економічний університет|Тернопільського економічного університету]]
 
  +
* Дитячі музичні школа №&nbsp;1; №&nbsp;2;
*Філія універститету «[[Львівська політехніка]]»
 
  +
* Студія іконопису.
[[Зображення:Drohobych01.jpeg|300px|thumb|left|200px|Дрогобич, на розі вулиць І.Мазепи та Л.Українки]]
 
[[Зображення:Musik-und-dramen-theater drohobytsch ukraine.jpg|thumb|right|200px|музично-драматичний театр у Дрогобичі]]
 
[[Зображення:St.Jura(002).jpg|thumb|left|200px|Дрогобич, <br> церква св. Юра]]
 
[[Зображення:TserkvaSv.Ura.jpeg|150px|thumb|right|200px|Дрогобич, <br> церква св. Трійці]]
 
   
  +
Спеціальні навчальні заклади міста:
==Визначні місця ==
 
  +
* [[Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима|Дрогобицька духовна семінарія]] блаженних [[священномученик]]ів [[Северіян (Бараник)|Северина]], [[Віталій (Байрак)|Віталія]] та [[Яким (Сеньківський)|Якима]] [[УГКЦ]]<ref>http://dds.edu.ua/ Дрогобицька духовна семінарія блаженних [[священномученик]]ів [[Северіян (Бараник)|Северина]], [[Віталій (Байрак)|Віталія]] та [[Яким (Сеньківський)|Якима]] [[УГКЦ]]</ref>;
* Музично-драматичний театр імені [[Юрій Дрогобич|Юрія Дрогобича]]
 
  +
* [[Дрогобицький механіко-технологічний коледж]];
* Краєзнавчий музей
 
  +
* [[Дрогобицький коледж нафти і газу]];
* Музей [[Бруно Шульц]]а
 
  +
* ВПТУ №&nbsp;19;
* Міська філармонія
 
  +
* ППЛ №&nbsp;15;
* Міський народний дім ім." І.Я.Франка"
 
  +
* [[Дрогобицьке державне музичне училище ім. Василя Барвінського|Музичне училище імені Барвінського]];
* Районний народний дім
 
  +
* [[Дрогобицький коледж статистики]].
* [[Хоральна синагога (Дрогобич)|Хоральна синагога]]
 
*'''[[Юра церква (Дрогобич)|Церква св. Юра]]''' дерев'яна тридільна (тризрубна), спорудження у стилі українського Відродження в XVI-XVII ст. в с Надієво, в 1657р перевезена до Дрогобича. В інтер'єрі іконостас 1659 р. та розписи XVII ст. Тут знаходиться частина експозиції історико-краєзнавчого музею.
 
*Церква "Воздвиження Чесного Хреста" дерев'яна, спорудження у стилі українського Відродження,
 
*Костел "св.Варфоломія",
 
*Монастир "св.Петра і Павла",
 
*Церква "св.Трійці" якій вже 140 років та ще багато цікавого.
 
   
  +
[[Заклад вищої освіти|Заклади вищої освіти]] Дрогобича:
== Визначні особи ==
 
  +
* [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]]<ref>[http://www.drohobych.net/ddpu Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]</ref>;
[[Зображення:UriyDrohobych.jpeg|250px|thumb|right|Дрогобич, <br> пам'ятник Юрію Дрогобичу, <br> праворуч дзвіниця костелу]]
 
  +
:* Інститут фізики, математики, економіки та інноваційних технологій
* [[Юрій Дрогобич]]
 
  +
:* Інститут іноземних мов
* [[Григорій Коссак]]
 
  +
:* Інститут музичного мистецтва
* [[Ярослав Попович ]]
 
  +
:* Інститут фізичної культури і здоров'я
  +
:* Філологічний факультет
  +
:* Історичний факультет
  +
:* Факультет початкової та мистецької освіти
  +
:* Біолого-природничий факультет
  +
:* Факультет психології, педагогіки та соціальної роботи
  +
:* Центр післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки
  +
* [[Дрогобицький проектний інститут]].
  +
: Філії
  +
* Дрогобицька філія [[Вінницький проектний інститут|Вінницького проектного інституту]];
  +
* Дрогобицька філія [[Тернопільський економічний університет|Тернопільського економічного університету]];
  +
* Дрогобицька філія університету «[[Львівська політехніка]]».
  +
  +
== Природоохоронні об'єкти ==
  +
  +
=== Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва ===
  +
* [[Парк XIX століття (Дрогобич)|Парк XIX&nbsp;ст.]]
  +
* [[Парк ім. генерала Васильєва]] (Парк культури та відпочинку)
  +
* [[Парк ім. Богдана Хмельницького (Дрогобич)|Парк ім. Богдана Хмельницького]]
  +
  +
=== Пам'ятки природи ===
  +
* [[Бук червонолистий (Дрогобич)|Бук червонолистий]]
  +
* [[Бук червонолистий (2 екз.)]]
  +
* [[Гінкго (пам'ятка природи)|Гінкго]]
  +
* [[Група магнолій]]
  +
* [[Група сріблястих смерек]]
  +
* [[Група тисів (4 екз.)]]
  +
* [[Група туй західних (7 екз.)]]
  +
* [[Магнолія китайська (пам'ятка природи)|Магнолія китайська]]
  +
* [[Оцтове дерево (пам'ятка природи)|Оцтове дерево]]
  +
  +
=== Інше ===
  +
* [[Урочище Когутик]]
  +
  +
== Культура і ЗМІ ==
  +
Дрогобич є важливим культурним осередком Львівщини&nbsp;— тут діють численні музеї, зокрема під егідою [[Дрогобицький краєзнавчий музей|краєзнавчого «Дрогобиччина»]], театри, кінотеатри, філармонія, міський і районний Народні доми, будинки культури, бібліотеки, театральні студії тощо.
  +
  +
З початку 2015 у місті діє [[Літературний клуб "Pro Patria!"]]
  +
  +
=== Заклади культури ===
  +
[[Файл:P4190014.JPG|230px|міні|праворуч|Кінотеатр «Аврора», пізніше «Прометей». Сучасний вигляд.]]Ансамбль «Верховина»,
  +
* [[Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича]]<ref>ttp://www.theatre-in-drohobych.com.ua/pages/drohobych Львівський академічний обласний музично-драматичний театр</ref>&nbsp;— має понад 70-річну історію;
  +
* Міська філармонія;
  +
* Міський народний дім ім. І.&nbsp;Я.&nbsp;Франка;
  +
* Районний народний дім;
  +
* 9 бібліотек;
  +
* будинки культури при підприємствах міста.
  +
  +
Наприкінці [[2010]] року в Дрогобичі не було жодного [[кінотеатр]]у, у єдиному вцілілому приміщенні кінотеатру «Прометей», що на той час перебувало в аварійному стані, демонстрацію кінофільмів припинили ще на початку [[1990-ті|1990-х]] років, а відтак будівлю використовували не за призначенням (переважно здавали в оренду під ресторан, меблевий салон та гральні заклади)<ref>[http://zik.com.ua/ua/news/2008/02/08/125138 У Дрогобичі ніяк не поділять кінотеатр «Прометей»] // ZIK, 8 лютого 2008]</ref>. Ще на початку [[2008]] року справа з [[Приватизація|приватизацією]] цієї будівлі спричинила великий скандал у місті, що навіть потягнуло за собою відставку чинного на той час міського голови.<ref>[http://gazeta.ua/index.php?id=210012 За виконання судового рішення мера Дрогобича відправили у відставку] // [http://gazeta.ua gazeta.ua, 21 лютого 2008]</ref>. Приміщення кінотеатру було продане, і станом на травень [[2012]] року тривала його реконструкція. Колишній кінотеатр «Аврора»/«Прометей» має тепер статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноконцертний комплекс «Прометей».<ref>''Котлобулатова&nbsp;І.'' [http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=9633 Кінотеатр «Аврора»]</ref> Нині тут знаходиться торговий центр та фітнес-клуб «Прометей».
  +
  +
Станом, на січень 2019 року, у Дрогобичі працює два кінотеатри. Один з них&nbsp;— кінотеатр «Злата PLUS» (демонстрація фільмів у 2D та 3D-форматах) та знаходиться на [[Вулиця Лесі Українки (Дрогобич)|вул. Лесі Українки]], 8/1 (3 пов.), а другий&nbsp;— кінотеатр «Прем'єра» (демонстрація фільмів у 2D-форматі) та знаходиться на третьому поверсі ТЦ «Стєкляшка» (бiля фонтану).<ref>[https://www.kinofilms.ua/ukr/cinemas/city/118/#327 Кінотеатри Дрогобича. Афіша]</ref>
  +
  +
{{main|Кінотеатри Дрогобича}}
  +
  +
=== Музеї ===
  +
[[Файл:Палац мистецтв у Дрогобичі.jpg|міні|230пкс|Дрогобицький Палац мистецтв]]
  +
Дрогобицькі музеї<ref>[http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/ Дрогобич] на [http://www.karpaty.info/ua/ ''www.karpaty.info'' (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)]</ref>:
  +
* [[Дрогобицький краєзнавчий музей|Краєзнавчий музей «Дрогобиччина»]]&nbsp;— центральний і найбільший музейний заклад міста; створений у травні [[1940]] року нині має 7 відділів, експозиції розгорнуто у 58 залах, які розміщені у 6 будівлях. Зокрема, до відділів музею належать:
  +
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Відділ природи та історії|Відділ природи та історії]];
  +
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Картинна галерея|Дрогобицька картинна галерея]];
  +
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Палац мистецтв|Палац мистецтв]];
  +
** пам'ятки дерев'яної архітектури кінця XV&nbsp;— початку XVII&nbsp;ст.ст.&nbsp;— церкви-музеї [[Церква святого Юра (Дрогобич)|св. Юра]] і Воздвиження Чесного Хреста.
  +
* [[Музей Бруно Шульца (Дрогобич)|Музей Бруно Шульца]]&nbsp;— відкритий [[2003]] року у колишньому вчительському кабінеті всесвітньо відомого [[Польща|польського]] письменника і художника [[Євреї|єврейського]] походження [[Бруно Шульц]]а в приміщенні [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічного університету]] з ініціативи першого керівника Полоністичного науково-інформаційного центру Ігоря Менька (1972—2005)<ref>[http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/museums/bruno.shults/ Вступна версія музею Бруно Шульца] на [http://www.karpaty.info/ua/ ''www.karpaty.info'' (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)]</ref>.
  +
  +
=== Парки і сквери ===
  +
У Дрогобичі чимало зелених зон, особливо в середмісті. До головних міських парків&nbsp;— улюблених зон прогулянок і відпочинку дрогобичан і гостей міста відносяться:
  +
  +
* Замкова гора
  +
* Парк ім. Степана Бандери
  +
* Парк Новонароджених
  +
* Парк ім. Богдана Хмельницького
  +
* Парк ім. генерала Васильєва (Парк культури та відпочинку)
  +
* Парк XIX&nbsp;ст.
  +
  +
=== ЗМІ ===
  +
{{main|Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича}}
  +
У Дрогобичі виходить друком 8 газет, зокрема «Вільне слово», «[[Галицька зоря]]», «Гомін Галичини», «Дрогобицькі оголошення», [[Каменярі (тижневик)|«Каменярі»]], «Тустань», [[Фортуна (газета)|«Фортуна»]], функціонують 7 видавництв.
  +
  +
У місті працюють телерадіомовна компанія України «Алсет» (пл. Ринок, 13), народний контроль "Дрогобичинна, місцева радіостанція «Франкова земля», Ера FM, Хіт FM, Ретро FM, а також FM радіостанція Твоє радіо 101.4 FM (вул. Коновальця, 7) з площею покриття Дрогобич, Трускавець, Стебник, Борислав та регіон.
  +
  +
=== Фестивалі ===
  +
  +
[[17 квітня]] [[2012]] року в місті пройшла Велика Гаївка, участь в якій взяли, як мінімум, 5 583 учасники. Досягнення зафіксовано представниками [[Книга рекордів України: Людина і суспільство. У світі науки і техніки|Книги рекордів України]].
  +
  +
{{main|Велика Гаївка (Дрогобич)}}
  +
  +
[[20 травня]] 2012 року у Дрогобичі відбувся фестиваль [[Вишиванка-фест]] 2012<ref>{{cite web|url=http://droginfo.com.ua/content/view/3457/|title=У Дрогобичі відбувся фестиваль рідної культури «Вишиванка-фест»|author=Олег Дукас|date=2012-05-24|publisher=ДрогобичІнфо|accessdate=2012-10-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160317030443/http://droginfo.com.ua/content/view/3457/|archivedate=2016-03-17|deadurl=yes}}</ref>. Ініціатором проведення фестивалю стала молодіжна громадська організація «Український молодіжний прорив»<ref>{{cite web |url=http://sbl.org.ua/category/news/vishivanka-fest.html |title=Вишиванка-фест. І знову Дрогобич! |author=Юрко Семашко |publisher=Сайт [[Студентське Братство Львівщини|Студентського Братства Львівщини]] |accessdate=26 жовтня 2012}}</ref>. Під час фестивалю було проведено парад вишиванок, виставки, майстер-класи, виступи етно- та рок-колективів<ref>{{cite web|url=http://zik.ua/ua/photoreport/2012/05/21/349352|title=На Львівщині фестиваль вишиванок зібрав понад тисячу юнаків і юнок|date=2012-05-21|publisher=[[Західна інформаційна корпорація]]|accessdate=2012-10-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150424175841/http://zik.ua/ua/photoreport/2012/05/21/349352|archivedate=2015-04-24|deadurl=yes}}</ref>.
  +
<!--«Вогні Залісся», Бруно Шульц-->
  +
Фестиваль «Бруно Шульца»,, ФРАНКО-FEST, Фестиваль електронної музики «Drogobuch DRIFE FESTIVAL».
  +
{{Розширити розділ|дата=жовтень 2012}}
  +
  +
== Спорт ==
  +
Після Першої світової війни на польсько-української війни 1918—1919 у 1920-х роках спортивне життя починає відроджуватися. 1922 року польська громада заснувала «Польський клуб спортовий» (''Polski klub sportowy''), а 1923 року українці створили Туристично-Спортове Товариство «Підгір'я»<ref>journals.umcs.pl/rh/article/download/249/247</ref>.
  +
  +
=== Футбол ===
  +
Вагому роль в історії спорту міста відігравав футбол. Організовані клуби почали виникати ще в період Австро-Угорської імперії, а перший задокументований матч відбувся 12 червня 1910&nbsp;р., коли дрогобицька «Аттика» поступилася стрийській «Поґоні»-5&nbsp;— 0:13<ref>{{Cite book|title=Хроніки львівського футболу. Т. 1 (друга половина ХІХ ст.. – 1965 р.).|last=Люпа|first=Б. М.|last2=Грисьо Я. А., Яремко І. Я.|year=2015|publisher=ЛА «Піраміда».|location=Львів|pages=116.|language=українська|isbn=ISBN ISBN ISBN 978-966-441-414-9.}}</ref>.&nbsp;Перший міжнародний футбольний матч відбувся в Дрогобичі 6 червня 1936 року, коли місцевий «[[Юнак (Дрогобич)|Юнак»]] програв дебреценському «Бочкаї» 1:8<ref>{{Cite book|title=Pozíciók és oppozíciók: a futballmező kialakulása, struktúrája és dinamikája Az 1945 előtti debreceni labdarúgás történetszociológiai elemzése|last=Szegedi|first=P.|year=2005|publisher=|location=Budapest|pages=276|language=угорська|isbn=}}</ref>. Чотири рази дрогобицькі команди ставали переможцями чемпіонатів Львівщини&nbsp;— [[Юнак (Дрогобич)|«Юнак»]], «[[Спартак (Дрогобич)|Спартак»]], «Хімік» (двічі), а також дві команди брали участь у першостях СРСР та України&nbsp;— [[Нафтовик (Дрогобич)|«Нафтовик»]], [[Галичина (Дрогобич)|«Галичина»]].&nbsp;Загалом в Дрогобичі існувало чи існує не менше декількох десятків футбольних колективів:
  +
{{Div col|cols=4}}
  +
* Поґонь (1909—1912)
  +
* Аттіка (1910)
  +
* Маратон (1911)
  +
* [[Юнак (Дрогобич)|Чарні/Юнак]] (1922—1939)
  +
* '''[[Підгір'я (Дрогобич)|Підгір'я]]'''
  +
* [[Ватра (Дрогобич)|Ватра]] (1923—1944)
  +
* Дніпро (?)
  +
* Бейтар (1920-ті-1939)
  +
* Ґражина (1920-1930-ті ?)
  +
* ЖТГС (1920-1930-ті ?)
  +
* Колеяж (1920-1930-ті ?)
  +
* Орли (1920-1930-ті ?)
  +
* Польмін (1920-1930-ті ?)
  +
* Сокіл (1920-1930-ті ?)
  +
* Сокул (1920-ті)
  +
* Тисмениця (1920-1930-ті ?)
  +
* Т.U.R. (1920-1930-ті ?)
  +
* Штерн (1920-1930-ті)
  +
* [[Спартак (Дрогобич)|Спартак]] (1945 ?&nbsp;— 1960-ті ?)
  +
* [[Динамо (Дрогобич)|Динамо]] (1940-1950-ті ?)
  +
* [[Нафтовик (Дрогобич)|Нафтовик]] (1950—1991 ?)
  +
* '''[[Долотник (Дрогобич)|Долотник]]'''&nbsp;(1960-1980-ті ?)
  +
* [[Торпедо (Дрогобич)|Торпедо]] (1973 ?&nbsp;— 1978 ?)
  +
* Автомобіліст (1970-ті ?)
  +
* [[Хімік (Дрогобич)|Хімік]] (1979 ?&nbsp;— 1982 ?)
  +
* [[Авангард (Дрогобич)|Авангард]] (1980 ?&nbsp;— 1989)
  +
* [[Галичина (Дрогобич)|Галичина]]&nbsp;(1989—2009)
  +
* СтаР
  +
* Дрогобич (2016 ?)
  +
{{Div col end}}
  +
Найвідомішими вихованцями дрогобицького футболу були [[Броварський Лев Рудольфович|Лев Броварський]] (володар Кубка СРСР 1969&nbsp;р. у складі львівських «Карпат»), [[Савка Остап Володимирович|Остап Савка]] (півфіналіст Кубка СРСР 1968&nbsp;р. у складі донецького «Шахтаря», та 1972&nbsp;р. у складі львівських «Карпат»), Карл-Степан Данилюк (учасник розіграшу КУбка СРСР у складі київського «Динамо»), Сергій Райко (півфіналіст Кубка СРСР 1987&nbsp;р. у складі сімферопольської «Таврії»), Юрій Самошкін (зіграв декілька ігор у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі одеського «Чорноморця»), Зеновій Угрин (грав у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі ростовського СКА), Богдан Єсип (гравець юнацьких та молодіжної збірної України), Мар'ян Марущак (гравець юнацьких та молодіжної збірної України). У складі дрогобицьких колективів виступала величезна кількість відомих футболістів, у тому числі гравці збірної Польщі (Болеслав Йозеф Габовскі) та України ('''[[Андрій Василитчук]], [[Фінкель Борис Аркадійович|Борис Фінкель]]''').
  +
  +
== Архітектура ==
  +
  +
=== Культові споруди ===
  +
{{main|Храми Дрогобича}}
  +
Дрогобич надзвичайно багатий на історико-архітектурні пам'ятки.<ref>[http://spadok.org/register/lvivska-list/87-drogobyckyj-lvivskoi Пам'ятки реєстру Дрогобицького району ]</ref>
  +
* '''[[Церква святого Юра (Дрогобич)|Церква св. Юра]]''' (вул. Солоний Ставок, 23)&nbsp;— пам'ятка сакральної архітектури національного значення; нині музей-відділ [[Дрогобицький краєзнавчий музей|краєзнавчого музею «Дрогобиччина»]]. Дерев'яна тридільна (тризрубна), споруджена у стилі українського [[Відродження]] в XVI—XVII століттях в селі [[Надіїв]], в [[1657]] році перевезена до Дрогобича. В інтер'єрі [[іконостас]] [[1659]] року та розписи XVII століття. Розпочато процес оформлення документів на її внесення до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]].
  +
* '''Дзвіниця церкви св. Юра''' (вул. Солоний Ставок, 23)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Збудована у [[1670]] році, перебудована у [[1678]]–[[1711]] роках. Дерев'яна, квадратна в плані, чотириярусна, з опасанням навколо першого ярусу, чотиригранною галереєю навколо третього та восьмигранною галереєю навколо четвертого ярусу, завершена [[бароко]]вою банею. В формах дзвіниці суміщені риси оборонних дерев'яних башт та культової архітектури.
  +
* '''[[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)|Церква Воздвиження Чесного Хреста]]''' (вул. Зварицька,7)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Збудована [[1613]] року, дерев'яна, взірець сакральної архітектури українського Відродження;
  +
* '''Дзвіниця церкви Здвиження Чесного Хреста''' (вул. Зварицька,7)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Зведена [[1661]] року. Дерев'яна, квадратова в плані.
  +
* '''[[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|Костел св. Варфоломія]]''' (пл. Замкова гора)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Спорудження відноситься до кінця [[14 століття|XIV]]&nbsp;— початку [[16 століття|XVI]] століть. [[Готика|Готичний]] костел заснований, як форпост феодальної Польщі на землях [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]. Збудований на місці терему княжого воєводи.
  +
* '''[[Дзвіниця костелу святого Варфоломія (Дрогобич)|Дзвіниця костелу св. Варфоломія]]''' (вул. Данила Галицького)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Зведення датується кінцем [[13 століття|XIII]]&nbsp;— початком [[15 століття|XV]] століття. Відтак, це найстаріша споруда міста. Первісно служила оборонною вежею замку руського воєводи, із побудовою поряд [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костелу св. Варфоломія]]&nbsp;— [[Дзвіниця|дзвіницею]].
  +
* '''[[Хоральна синагога (Дрогобич)|Хоральна синагога]]'''&nbsp;— будувалась у [[1842]]—[[1865]] роки у єврейському передмісті Дрогобича Лані; нині недіюча [[синагога]].
  +
* '''[[Синагога Осе Хесед (Дрогобич)|Синагога Осе Хесед]]'''
  +
* '''[[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|Монастир св. Петра та Павла]]''' ([[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вул. Стрийська]], 1)&nbsp;— величний [[Василіяни|василіянський]] [[монастир]], зведення якого датується [[1825]]—[[1828]] роками (освячення&nbsp;— [[1831]] рік); одна з найрозкішніших культових споруд міста і країни в цілому.
  +
* '''[[Катедральний собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Церква св. Трійці]]''' (вул. Трускавецька, 2)&nbsp;— пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква є мурованою, датується XVII—XIX століттями. Нині це катедральний собор (катедра) Пресвятої Трійці [[УГКЦ]]<ref>[http://www.katedra.org.ua/ Офіційний сайт катедрального собору Пресвятої Трійці, м. Дрогобич]</ref>.
  +
* '''Церква св. Параскеви''' (дерев.).
  +
<gallery mode="packed" heights=200px>
  +
Файл:Cerkiew sw Krzyza w w Drohobyczu 01.jpg|[[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)|Церква Воздвиження Чесного Хреста]] XVI&nbsp;ст.
  +
Файл:Церква святого Юра, Дрогобич.JPG|[[Церква святого Юра (Дрогобич)|Церква святого Юра]]
  +
Файл:46-106-1119 Церква Петра і Павла Дрогобич (1).JPG|[[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|Церква Петра і Павла]]
  +
Файл:Церква Пресвятої Трійці в Дрогобичі.jpg|[[Катедральний собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Церква св. Трійці]]
  +
Файл:Дрогобич (561) Хоральна синагога.jpg|[[Хоральна синагога (Дрогобич)|Хоральна синагога]]
  +
</gallery>
  +
  +
=== Пам'ятки ===
  +
* '''[[Дрогобицька ратуша|Міська ратуша]]''' (пл. Ринок, 1)&nbsp;— так звана нова ратуша, зведення якої за проектом архітектора [[Мар'ян Нікодемович|Мар'яна Нікодемовича]] відноситься до [[1920-ті|1920-х років]]. Споруда прикметна своєю вежею, що добре проглядається звідусіль у середмісті. Як і раніше, тут міститься місцевий орган самоврядування&nbsp;— Дрогобицька міська рада.
  +
* '''[[Дрогобицька житниця|Шпихлір (житниця)]]''' (вул. Грушевського, 16)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення, споруджена в стилі [[бароко]]. Споруджений у [[1778]] році. Це&nbsp;— цегляна споруда, накрита гонтом, служила раніше зерносховищем.
  +
* '''Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу''' [[13 століття|XIII]]—[[20 століття|XX]] століть.
  +
* '''[[Вілла Б'янки]] '''— палац, що знаходиться на [[Вулиця Шевченка (Дрогобич)|вулиці Шевченка]], 38. В ньому розташувалася дрогобицька художня галерея.
  +
  +
=== Пам'ятники ===
  +
{{main|Пам'ятники Дрогобича}}
  +
У Дрогобичі значне число пам'ятників, що вшановують діячів національної [[Історія України|історії]], науки та культури&nbsp;— [[Тарас Шевченко|Тарасові Шевченку]], [[Іван Франко|Іванові Франку]], [[Василь Стефаник|Василю Стефанику]], [[Пам'ятник Юрію Дрогобичу|Юрію Дрогобичу]], [[Пам'ятник Степанові Бандері (Дрогобич)|Степанові Бандері]], [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславові Чорноволу]]. Є пам'ятник-[[погруддя]] (імовірно, найстаріший у місті&nbsp;— [[1892]]) [[Адам Міцкевич|Адаму Міцкевичу]]. Є також пам'ятник [[Папа Римський|Папі Римському]] [[Іван-Павло II|Івану Павлу II]], встановлений у [[2007]] році. Релігійне спрямування має й пам'ятний знак на честь 2000-ліття [[Різдво Христове|Різдва Христового]]. У місті зберігають у вигляді меморіалів та пам'ятних знаків про трагічні події історії XX століття&nbsp;— могила жертв репресій, пам'ятний знак на честь земляків, які загинули в [[Афганістан]]і, поховання радянських воїнів, загиблих під час Другої світової війни (меморіал Слави).
  +
  +
Більшість міських пам'ятників були встановлені у Дрогобичі вже за незалежності України (від [[1991]] року).
  +
  +
Міська влада Дрогобича вирішили перенести [[Пам'ятники Дрогобича|погруддя письменника Василя Стефаника]], що розташоване у центрі міста біля [[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Катедрального собору Пресвятої Трійці]]. На його місці планують встановити пам'ятник одному із [[митрополит]]ів [[УГКЦ]]: [[Любомир (Гузар)|Любомиру Гузару]] або [[Андрей (Шептицький)|Андрею Шептицькому]]. Нещодавно у місті провели громадські консультації, на яких 52 мешканці визначили дві локації у центрі міста для перенесення погруддя письменника: вул. Ярослава Осмомисла, 10 (біля Будинку вчителя) та вул. Тараса Шевченка, 10 (на розі біля музичної школи). За словами міського голови Тараса Кучми, остаточну локацію для погруддя Стефаника незабаром оберуть місцеві архітектори<ref>[http://lviv.web2ua.com/u-drogobichi-pogruddja-stefanika-zaminjat-na-pam-jatnik-guzaru-abo-sheptickomu-2391/ У Дрогобичі погруддя Стефаника замінять на пам'ятник Гузару або Шептицькому]</ref>.
  +
<gallery mode="packed" heights=200px>
  +
Файл:Drohobych Castle Hill Square Monument of Y.Drohobych (YDS 9490).jpg|[[Пам'ятник Юрію Дрогобичу]]
  +
Файл:Пам'ятник Степану Бандері в Дрогобичі.jpg|[[Пам'ятник Степанові Бандері (Дрогобич)|Пам'ятник Степанові Бандері]]
  +
Файл:Drogobych P6150252.JPG|[[Пам'ятник Іванові Франку (Дрогобич)|Пам'ятник Іванові Франку]]
  +
Файл:Пам'ятник Тарасу Шевченку в Дрогобичі.jpg|[[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Дрогобич)|Пам'ятник Тарасові Шевченку]]
  +
Файл:Drogobych P5260021.JPG|[[Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу (Дрогобич)|Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу]]
  +
Файл:Drogobych P4230046.JPG|Пам'ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ
  +
Файл:Drogobych P6150249.JPG|[[Пам'ятник Василеві Стефанику (Дрогобич)|Пам'ятник Василеві Стефанику]]
  +
Файл:Drogobych P4230060.JPG|[[Пам'ятник Адамові Міцкевичу (Дрогобич)|Пам'ятник Адамові Міцкевичу]]
  +
</gallery>
  +
  +
== Персоналії ==
  +
[[Файл:Bruno schulz tablica drohobycz 2008.jpg|міні|230пкс|[[Меморіальна дошка]] на будинку по вул. Беднарській, де жив [[Бруно Шульц]]]]
  +
{{main|Люди, пов'язані з Дрогобичем}}
  +
Велику частину свого життя у Дрогобичі прожив великий український поет і письменник [[Іван Франко]]. Він навчався у дрогобицькій «нормальній школі». Враження від навчання у ній відбилися у Франкових оповіданнях, багато в чому [[Автобіографія|автобіографічних]]: «Грицева шкільна наука», «Олівець» тощо. Своє навчання Іван Франко продовжив у місцевій гімназії.
  +
  +
У цій же колишній Дрогобицькій гімназії (тепер [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічний університет]]) вчителювали знаменитий поет-неокласик [[Петро Карманський]], громадський діяч [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], професор музики [[Огроднік-Жилава Анастазія|Анастазія Огроднік-Жилава]]. Гімназію очолював [[Алиськевич Андрій|Андрій Алиськевич]], а сам заклад закінчили: [[Василь Стефаник]], [[Лесь Мартович]], [[Ковалів Степан Михайлович|Стефан Ковалів]], [[Турянський Осип Васильович|Осип Тур'янський]], [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]], [[Нижанківський Остап Йосипович|О. Нижанківський]], [[Коссак Григорій|Григорій Коссак]], [[Бруно Шульц]], [[Матчак Михайло|Михайло Матчак]], [[Шевчук Василь (священик)|Василь Шевчук]], [[Фриз Микола|Микола Фриз]].
  +
  +
У Дрогобичі народився [[Юрій Дрогобич|Юрій Дрогобич (Котермак)]], перший українець&nbsp;— доктор медицини та філософії. Тут прожив усе своє життя [[Бруно Шульц]]&nbsp;— один із найвизначніших польських художників і письменників [[Євреї|єврейського]] походження першої половини [[20 століття|XX сторіччя]]. З історією Дрогобича пов'язані також біографії багатьох інших відомих людей: [[Устиянович Корнило Миколайович|Корнила Устияновича]], [[Менцинський Модест Омелянович|Модеста Менцінського]], [[Мельник Андрій Атанасович|Андрія Мельника]], [[Грицай-Перебийніс Дмитро|Дмитра Грицая]], [[Витвицький Степан|Степана Витвицького]]<ref>[http://7chudes.in.ua/info/628.htm Маршрут подорожі «Один день з Іваном Франком»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101123020531/http://7chudes.in.ua/info/628.htm |date=23 листопад 2010 }} // [http://7chudes.in.ua Сайт акції «Сім чудес України»]</ref>.
  +
;Уродженці
  +
* [[Елізабет Бергнер]]&nbsp;— акторка театру та кіно.
  +
* [[Борис Іван|Іван Борис]]&nbsp;— український [[промисловець]].
  +
* [[Валага Андрій Петрович|Андрій Валага]]&nbsp;— співак та музикант.
  +
* [[Казимир Вежинський]]&nbsp;— польський поет.
  +
* [[Вексельберг Віктор Феліксович|Віктор Вексельберг]]&nbsp;— російський підприємець єврейського походження, мільярдер.
  +
* [[Маврикій Готтліб]]&nbsp;— єврейський маляр.
  +
* [[Давид Горовіц]]&nbsp;— ізраїльський економіст.
  +
* [[Юрій Дрогобич]]&nbsp;— український вчений епохи [[Відродження]].
  +
* [[Григорій Коссак]]&nbsp;— український військовий та державний діяч.
  +
* [[Володимир Кобільник]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч.
  +
* [[Іван Коссак]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч, сотник Легіону [[УСС]].
  +
* [[Зенон Коссак]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч, провідний член [[УВО]] і [[ОУН]],
  +
* [[Ефраїм Моше Лілієн]]&nbsp;— художник.
  +
* [[Лукань Володимир|Володимир Лукань]]&nbsp;— український художник.
  +
* [[Фелікс Ляхович]]&nbsp;— художник, митець, маляр та різьбяр.
  +
* [[Олег Пінчук]]&nbsp;— сучасний український [[скульптор]].
  +
* [[Ярослав Попович]]&nbsp;— український професійний [[Велосипедні гонки|велогонщик]].
  +
* [[Христина Соловій]]&nbsp;— українська співачка, автор-виконавець пісень.
  +
* [[Паула Шаліт]]&nbsp;— польська композиторка та піаністка.
  +
* [[Бруно Шульц]]&nbsp;— польський письменник та художник [[євреї в Україні|єврейського походження]].
  +
  +
'''Відомі особи пов'язані із Дрогобичем:'''
  +
{|
  +
|valign="top" width=25% |
 
* [[Іван Франко]]
 
* [[Іван Франко]]
  +
* [[Василь Стефаник]]
* [[Бруно Шульц]]
 
  +
* [[Леопольд Готтліб]] (1879—1934) [[художник]], представник [[Паризька школа|паризької школи]]
  +
* [[Алексієнко Людмила Антонівна]]&nbsp;— мовознавець, педагог, засновниця Лабораторії комп'ютерної лінгвістики в Київському університеті ім. Тараса Шевченка
  +
* [[Віталій (Байрак)|Байрак Віталій]]
  +
* [[Володимир Бірчак]]&nbsp;— український громадський та державний діяч, [[письменник]], [[літературознавець]].
  +
* [[Бордуляк Тимофій Вікторович]]&nbsp;— громадський діяч<ref>[http://maydan.drohobych.net/?p=49329 Таким він був і таким зостанеться у нашій пам'яті: життєпис дрогобичанина Тимофія Бордуляка]</ref>.
  +
* [[Броварський Лев Рудольфович]]
  +
* [[Верхратський Іван Григорович|Іван Верхратський]]
  +
* [[Витвицький Степан]]
  +
* [[Дмитро Грицай-Перебийніс]]&nbsp;— [[генерал-хорунжий]] [[УПА]]
  +
* [[Жеплинський Богдан Михайлович]]
  +
* [[Хасман Мандик Жисі]]&nbsp;— в'язень [[Дрогобицьке гетто|Дрогобицького гетто]], боєць [[УПА]]
  +
* [[Жубіль-Книш Галина Миколаївна]]
  +
* [[Василь Іванишин]]&nbsp;— літератор, політолог, Провідник всеукраїнської організації [[Тризуб (організація)|«Тризуб» імені Степана Бандери]]
  +
* [[Стефан Ковалів]]&nbsp;— український письменник
  +
|valign="top" width=25% |
  +
* [[Кот Мирослава]]
  +
* [[Коцко Василь]]&nbsp;— довголітній секретар Дрогобицького староства, посол Галицького сейму 2, 3-го скликань<ref>[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І]].'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Chornovol_Ihor/199_deputativ_Halytskoho_seimu/ 199 депутатів Галицького Сейму].&nbsp;— Львів&nbsp;: Тріада плюс, 2010.&nbsp;— іл.&nbsp;— С. 143.&nbsp;— (Львівська сотня).&nbsp;— ISBN 978-966-486-089-2.''</ref>
  +
* [[Кочиндик Дмитро]]&nbsp;— посол Галицького сейму ІІ скликання<ref>[http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=69190&from=publication Wykaz Członków Sejmu krajowego królestwa Galicyi i Lodomeryi, tudzież wielkiego xięstwa Krakowskiego].&nbsp;— Lwów, 1869. {{ref-pl}}</ref>, обраний від міста Дрогобича замість [[Ян Зих|Яна Зиха]]
  +
* [[Курус Ігор Федорович|Ігор Курус]]&nbsp;- директор [[Міжнародний фонд Івана Франка|Міжнародного фонду Івана Франка]].
  +
* [[Кушнір Володимир (військовик)|Кушнір Володимир]], український військовик
  +
* [[Левинський Володимир Петрович]]&nbsp;— вчений, публіцист, філософ
  +
* [[Любомирський Степан]] (1921—1983)&nbsp;— український письменник-прозаїк.
  +
* [[Лесь Мартович]], український письменник
  +
* [[Мар'ян Осипович Марущак]]
  +
* [[Матчак Михайло|Михайло Матчак]]
  +
* [[Мельник Андрій Атанасович|Андрій Мельник]]
  +
* [[Менцинський Модест Омелянович|Модест Менцинський]], український оперний співак
  +
* [[Остап Нижанківський]], український композитор
  +
* [[Охримович Ксенофонт]]&nbsp;— [[бурмістр]] Дрогобича
  +
* [[Равицький Ігор Миколайович]]&nbsp;— український режисер, Народний артист України (2000).
  +
* [[Ушневич Олег Михайлович]]&nbsp;— Герой України, захисник Майдану.
  +
* [[Анджей Хцюк]], польський письменник
  +
* [[Червак Богдан Остапович]]&nbsp;— український громадський і політичний діяч, історик, публіцист
  +
* [[Чмола Іван]]
  +
* [[Шевчук Василь (священик)|отець Василь Шевчук (Кадило)]]&nbsp;— [[капелан]] [[УПА|Української Повстанської Армії]]
  +
|}
   
  +
=== Дрогобицькі старости ===
== Джерела ==
 
  +
{{see also|:Категорія:Дрогобицькі старости}}.
<references/>
 
   
  +
== Світлини ==
== Ресурси Інтернету ==
 
  +
<gallery mode="packed" heights=190px>
  +
Файл:Пл. Ринок, 1, 01788.jpg|[[Дрогобицька ратуша]]
  +
Файл:Drohobycz ulica stryjska 2008.jpg|[[Вулиця Івана Мазепи (Дрогобич)|Вулиця Івана Мазепи]] (2008)
  +
Файл:Drohobych, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (5).jpg|Вулиця Тараса Шевченка
  +
Файл:Вул. І. Франка, 36, 140.jpg|Будівля Історичного факультету [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|ДДПУ імені Івана Франка]]
  +
Файл:Вул. Лесі Українки, 38 DSC 0944.jpg|Вілла Гальпернів, [[Вулиця Лесі Українки (Дрогобич)|вул. Лесі Українки]], 38
  +
</gallery>
  +
<gallery mode="packed" heights=190px>
  +
Файл:Пл. Замкова Гора, Пам’ятник Дрогобичу Юрію, 01846.jpg|[[Пам'ятник Юрію Дрогобичу]]
  +
Файл:Дрогобич .Костел святого Варфоломія (Дрогобич).JPG|[[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|Костел святого Варфоломія]]
  +
Файл:Меморіал на місці страти мирних мешканців Дорогобича.jpg|[[Меморіал жертвам німецької окупації 1941—1944 років]]
  +
Файл:Pohribets.jpg|Старий будинок, <br/> за іменем [[Кнайпа|кнайпи]] в його підвалі відомий як ''мисливський погрібець''
  +
Файл:DrohobychSemi1.JPG|Дрогобицька духовна семінарія ([[УГКЦ]])
  +
</gallery>
  +
<gallery mode="packed" heights=190px>
  +
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (5).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок та [[Вулиця Івана Мазепи (Дрогобич)|вул. Мазепи]]
  +
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (4).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок та [[Вулиця Ковальська (Дрогобич)|вул. Ковальську]]
  +
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (2).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на [[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Собор Пресвятої Трійці]]
  +
Файл:Вид на дзвіницю костелу св. Варфоломія з Дрогобицької ратуші.jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок. Позаду — [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костел]].
  +
</gallery>
  +
  +
== Див. також ==
  +
* [[Сміттєва криза у Дрогобичі]]
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{примітки|2}}
  +
  +
== Джерела, посилання та література ==
  +
{{Вікіпосилання
  +
|Портал = Дрогобич
  +
|Портал-зображення = Wappen drohobytsch ukraine.jpg
  +
|Портал1 = Галичина
  +
|Портал1-зображення = Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png
  +
|Вікісловник = Дрогобич
  +
|Вікіпідручник =
  +
|Вікіцитати = Дрогобич
  +
|Вікіджерела =
  +
|Віківиди =
  +
|Вікіновини =
  +
|Вікісховище = Category:Drohobych
  +
|Метавікі =
  +
|Проект =
  +
|Родовід =
  +
}}
  +
* ''Данилюк Ю. З.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Drogobych Дрогобич] // {{ЕІУ|2|465}}
  +
* ''Пастух Р. І.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=21822 Дрогобич] // {{ЕСУ}}
  +
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf Зельман] // {{УМЕ4|сторінки=490-491}}
  +
* ''[[Ісаєвич Ярослав Дмитрович|Ісаєвич Я. Д.]]'' З історії Дрогобича XVI—XVIII&nbsp;ст. // Наукові записки Інституту суспільних наук АН Української РСР.&nbsp;— К., 1961
  +
*
  +
* ІМіС УРСР. Львівська область.&nbsp;— К., 1968.
  +
* Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.).&nbsp;— Дрогобич: Коло, 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-7996-46-8.
  +
* Сухий&nbsp;О.&nbsp;М. Галичина: Між Сходом і Заходом.&nbsp;— Львів, 1997.
  +
* Дрогобиччина&nbsp;— земля Івана Франка.— т. 4.&nbsp;— Дрогобич: НТШ, фірма «Відродження», 1997.&nbsp;— 776 с.
  +
* Jan K. Ostrowski. Drohobycz. Wiadomości na temat miasta // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— ISBN 83-85739-60-2.
  +
* ''Zaucha&nbsp;Tomasz.'' Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Św. Krzyża i Św. Batłomieja w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— ISBN 83-85739-60-2.
  +
* [http://droginfo.com.ua Дрогобич Інфо]
  +
* [http://drohobych.ucoz.ua Дрогобиччина]
  +
* [https://web.archive.org/web/20150713220645/http://nadoloni.com/f/STL313248206?lang=uk Інтерактивна карта Дрогобича]
 
* [http://www.drogobych.com Офіційний міський портал Дрогобича]
 
* [http://www.drogobych.com Офіційний міський портал Дрогобича]
  +
* [https://web.archive.org/web/20160305000655/http://goroda.org.ua/viewpage.php?page_id=158 Міста і регіони України]
* [http://www.drohobych.com Дрогобицький портал]
 
  +
* {{ЗТХУ|dr|Дрогобич}}
* [http://www.castles.com.ua/index.php?id=dr Замки та храми України]
 
  +
* [http://tyzhden.ua/Travel/18444 Цинамоновий Дрогобич]
* [http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/z7502/A005?rdat1=30.05.2008&rf7571=21672 ВРУ]
 
  +
* [http://www.drohobyczer-zeitung.com/ Drohobyczer Zeitung&nbsp;— cайт про Дрогобич та Дрогобичан від 1883 року]
* [http://www.auc.org.ua/drogobych/ АМУ]
 
  +
* [https://web.archive.org/web/20140407063241/http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/profil.pdf Профіль міста Дрогобича]
* [http://www.eleven.co.il/article/11474 Дрогобыч. Электронная еврейская энциклопедия](Poc.)
 
  +
* {{SgKP|II|150|Drohobycz}} {{ref-pl}}
  +
* {{ОКВРУ|21672}}
  +
* {{ЕЄЕ|11474|Дрогобыч}} {{ref-ru}}
  +
* [http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ Дрогобич Інфо] [http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ Пам'яті жертв НКВС, закатованих у тюрмі на Стрийській, присвячується…]
  +
* Trajdos T., Zaucha T. [https://www.google.com.ua/search?q=Tomasz+Zaucha&espv=2&biw=1440&bih=794&tbm=isch&imgil=QSLXecDhb-I4WM%253A%253BF9yU7AxGUAzeeM%253Bhttp%25253A%25252F%25252Fwww.rmf24.pl%25252Fraporty%25252Fraport-matura%25252F2014%25252Fnews-matura-z-matematyki-ekspert-odpowie-na-wasze-pytania%25252CnId%25252C1420434&source=iu&pf=m&fir=QSLXecDhb-I4WM%253A%252CF9yU7AxGUAzeeM%252C_&usg=__vbENs-PKsqeMf4f3jzk-ql7WV6s%3D&ved=0ahUKEwizwpq1xpnRAhWG2ywKHXwWAOsQyjcIJA&ei=MRVlWPPlLoa3swH8rIDYDg#imgrc=KUQCF10Hn3roLM%3A Drohobycz miasto królewskie i jego kościoły].
  +
  +
{{Дрогобицька міськрада}}
  +
{{Дрогобицька агломерація}}
 
{{Львівська область}}
 
{{Львівська область}}
{{Міста Львівської області}}
+
{{Населені пункти Львівської області}}
  +
{{Історичні місця Львівської області}}
  +
{{Бібліоінформація}}
  +
  +
[[Категорія:Дрогобич| ]]
 
[[Категорія:Міста Львівської області]]
 
[[Категорія:Міста Львівської області]]
 
[[Категорія:Районні центри Львівської області]]
 
[[Категорія:Районні центри Львівської області]]
[[Категорія:Геопункти Др]]
+
[[Категорія:Міста обласного значення]]
[[Категорія:Дрогобич]]
 
 
[[Категорія:Дрогобицька міськрада]]
 
[[Категорія:Дрогобицька міськрада]]
 
[[Категорія:Бойківщина]]
 
[[Категорія:Бойківщина]]
[[Категорія:Єврейська община]]
+
[[Категорія:Колишні обласні центри України]]
  +
[[Категорія:Виборчий округ 121]]
[[cs:Drohobyč]]
 
  +
[[Категорія:Населені пункти Дрогобицького району]]
[[de:Drohobytsch]]
 
[[en:Drohobych]]
 
[[eo:Drohobiĉ]]
 
[[he:דרוהוביץ']]
 
[[hu:Drohobics]]
 
[[nl:Drohobytsj]]
 
[[no:Drohobytsj]]
 
[[pl:Drohobycz]]
 
[[ro:Drohobych]]
 
[[ru:Дрогобыч]]
 

Поточна версія на 07:12, 5 червня 2020

Дрого́бич (пол. Drohobycz) — місто в Україні, має статус обласного значення у Львівській області. Районний та адміністративний центр Дрогобицького району (в який не входить). У 19391941 і 19441959 роках — центр Дрогобицької області.

Дрогобич
Coat of Arms of Drohobych.svg Flag of Drohobych.svg
Герб Дрогобича Прапор Дрогобича
Casco histórico de Drogobych.jpg
Дрогобич - Ратуша-1.jpgВул. Лесі Українки, 38 DSC 0944.jpg
4 Osmomysla Street, Drohobych (1).jpgПалац мистецтв у Дрогобичі.jpg
Церква Юрія у Дрогобичі.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/Міськрада Дрогобицька міська рада
Код КОАТУУ 4610600000
Засноване 1081
Перша згадка 1238
Магдебурзьке право 1422 рік
Населення 76 044 (01.01.2019)[1]
 - повне 76 044 (01.01.2019)[1]
Агломерація Дрогобицька агломерація
Площа 44.5 км²
Поштові індекси 82100—119
Телефонний код +380-3244
Координати 49°21′ пн. ш. 23°30′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 297 м
Водойма Тисмениця, Побук (тепер Серет)
Назва мешканців раніше пашаки (центр міста), цибульники (околиці)[2], тепер — дрогобичани
Міста-побратими Баффало, Легниця, Олецько, Остшешув, Демблін
День міста 21 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дрогобич
До Києва
 - залізницею 748 км
 - автошляхами 622 км
Міська влада
Адреса 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1
Вебсторінка Інформаційна сторінка Дрогобицької міської ради
Міський голова Кучма Тарас Ярославович

CMNS: Дрогобич у Вікісховищі

Карта
Дрогобич. Карта розташування: Україна
Дрогобич
Дрогобич
Дрогобич. Карта розташування: Львівська область
Дрогобич
Дрогобич
вілла Кугмеркерів у Дрогобичі
Площа Ринок

Місто засноване наприкінці XI століття. Було центром староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського, згодом — Республіки Обох Націй (Речі Посполитої). З XV століття місто розвивалося, як, передовсім, ярмарковий і солеварний центр. Після Першого поділу Польщі Дрогобич відійшов до Імперії Габсбургів. У середині ХІХ століття перетворився на найбільший у Європі нафтовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. З початку листопада 1918 — повітовий центр у складі ЗУНР, після Акту Злуки 22 січня 1919 — у складі ЗОУНР. Після її анексії — центр повіту Львівського воєводства у міжвоєнній Польщі[3]. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року анексований Радянським Союзом.

Сьогодні місто відоме як мала батьківщина Юрія Дрогобича, Івана Франка і Бруно Шульца. У місті діяли численні нафтопереробні підприємства. Зараз у місті працює Дрогобицький солевиварювальний завод, який є найстарішим солевиварювальним заводом у Європі.

ЕтимологіяРедагувати

Офіційна назва містаРедагувати

Щодо походження назви не існує єдиної думки.

За найпоширенішою версією, біля соляного джерела в передгір'ї Карпат існувало поселення Бич, мешканці якого торгували сіллю. Після нападу кочових племен половців наприкінці 11 століття місто було спалене. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.[4]

Існує також версія, що назва міста походить від слів «другий бік» (які пізніше злилися), бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка Побук (тепер Серет), навпроти солеварні.

Ще за іншою версією, назва походить від слова «драговина», що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була дуже заболоченою.

Також існує думка, що назва утворилася від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої.

Різними мовами назва транслітерується таким чином:

англійською — Drohobych;
польською — Drohobycz;
їдиш — דראָביטש;
німецькою — Drohobytsch;
російською — Дрогобыч;
білоруською — Драгобыч.

Альтернативні назви ДрогобичаРедагувати

Літературний світ подарував місту кілька самобутніх імен: завдяки творам письменника Бруно Шульца Дрогобич часто подається (зокрема у ЗМІ), як «Цинамонове місто», «Столиця Всесвіту», або «Республіка мрій». Львівський письменник Станіслав Муеллер (Stanisław Antoni Mueller) у своїй повісті «Генрик Фліс» (1908) називає Дрогобич «Рокомишем». У збірці «Український постапокаліпсис» (2018) Дрогобич отримує назву «Місто рисових туманів»[5] (згідно однойменного оповідання авторства Олега Стецюка). Також Дрогобич неофіційно фігурує у своїй скороченій формі як «Дро». Поширеним є використання ще таких назв як «Місто Каменяра» або «Місто Котермака».

СимволікаРедагувати

Офіційно затвердженими символами Дрогобича є герб, прапор та логотип.

Сучасний герб Дрогобича має схожість зі всіма попередніми, проте в кінцевому варіанті він був дещо змінений і виглядає наступним чином: у синьому полі щита дев'ять срібних соляних топок в три ряди: в горішньому — чотири, у середньому три, у нижньому — дві. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома бланками[6].

Прапор Дрогобича зображує прямокутне синє полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, посередині якого розташовані дев'ять срібних топок солі в три ряди. Із трьох сторін (окрім древкової) йде лиштва (шириною в 1:10 прапора), складена з жовтих і блакитних рівносторонніх трикутників. Дев'ять соляних топок використовувалися на міському гербі ще з XVI століття. Вони вказують на солеварні промисли, які сприяли розвитку та зростанню Дрогобича.

Сучасний логотип зображує по центру топку солі, яку обрамлює астролябія, а довершує логотип — посмішка. Критерії, якими керувалась комісія під час відбору логотипу — це рівень відповідності логотипу до духу міста та його унікальності, а також наскільки логотип буде цікавим для туристів. Серед 14 поданих заявок претендентів спершу було відібрано трійку найкращих, а відтак конкурсна комісія шляхом голосування відібрала найбільш слушний для Дрогобича логотип. Комісія одноголосно обрала туристичний логотип міста, віддавши свої голоси за роботу дизайнера Олега Білого, у роботі якого можна найбільше розгледіти символіку, яка нагадує місто[7].

Де-факто девізом Дрогобича сьогодні є гасло «Дрогобич — у ньому вся сіль», адже воно зображене на логотипі міста.

Географія і кліматРедагувати

Дрогобич розташований в південно-західній частині Львівської області на річці Тисмениці, на межі Наддністрянської рівнини і Карпатського передгір'я. Разом зі Стебником становить окрему адміністративно-територіальну одиницю Львівської області. Є центральним містом Прикарпатської агломерації, яка, крім Дрогобича, має у своєму складі Борислав, Стебник, Східницю, Трускавець та прилеглі села.

Територія міста становить 44,5 км².

Дрогобич розташований в східноєвропейському часовому поясі між 23 та 24 меридіанами.

Клімат — помірно континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Середня температура становить −4 °C у січні і +18 °C у червні. Найгарячіші місяці — липень і серпень з середньомісячною температурою близько +22 °C; найхолодніший — січень. Річні суми опадів коливаються в межах 600—800 мм. Більшість опадів припадає на теплий період. Місто належить до вологої помірно-теплої акрокліматичної зони; суттєвий вплив на клімат має розташування Дрогобича в передгір'ї Карпат. Для міста характерна висока вологість повітря (взимку — 70-80 %, влітку — 85 %) і понижений атмосферний тиск (725—745 мм ртутного стовпчика).

Клімат Дрогобича
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 0 5 11 17 20 21 21 17 11 4 0 11
Середня температура, °C −4,6 −3,1 1,1 7,7 13,2 16,1 17,3 16,8 13,0 8,0 2,5 −2,1 7,2
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 3 8 11 12 12 8 4 0 −4 3
Норма опадів, мм 42 43 43 51 77 98 102 76 58 47 46 57 740
Джерело: Кліматичні дані Дрогобича на сайті«www.meteoprog.ua»

НаселенняРедагувати

  • 1847 р — 14 700 меш.
  • 1869 р — 18 880 меш. (28,7 % — українці, 23,2 % — поляки, 47,7 % — євреї)
  • 1880 р — 20 500 меш.
  • 1900 р — 22 400 меш.
  • 1910 р — 24 900 меш.
  • 1914 р — 29 000 меш.
  • 1921 р — 34 756 меш. (24,4 % — греко-католики, 31 % — римо-католики, 44,3 % — євреї)
  • 1931 р — 37 300 меш. (25 % — греко-католики, 33 % — римо-католики, 40 % — євреї, 425 православних)
  • 1933 р — 32 622 меш.[8]
  • 1939 р — 40 600 меш. (26,3 % — українці, 33,2 % — поляки, 39,9 % — євреї)
  • 1943 р — 21 245 меш.[9].
  • 1959 р — 48 145 меш. (70,1 % — українці, 22,6 % — росіяни, 2,9 % — поляки, 2,4 % — євреї)
  • 1970 р — 72 048 меш.
  • 1979 р — 82,998 меш.
  • 1989 р — 93 571 меш. (88,0 % — українці, 9,4 % — росіяни, 0,9 % — поляки, 0,5 % — білоруси)
  • 2001 р — 104119 меш. (93,0 % — українці, 4,4 % — росіяни, 0,5 % — поляки, 0,3 % — білоруси)
  • 2012 р — 102142 меш.

[10][11][12]

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Дрогобича

У часи Київської РусіРедагувати

 
Замкова Гора

Згідно археологічних даних, місто виникло в період Київської Русі[13], приблизно в XI столітті в місцині, яка багата соляними джерелами з яких здавна видобували сіль. З самого моменту заснування міста головним його багатством були соляна промисловість. Про існування міста біля джерел ропи свідчить хоча б факт, зафіксований в 1106 році в Києво-Печерському патерику. Тоді, внаслідок уособиці між Давидом Ігоревичем та Святополком Ізяславичем, припинився довіз солі з Галича та Перемишля, й не стало її по всій Руській землі («не бисть солі по всій Руській землі»). Технологія добування солі була досить проста. В спеціальні жбани (черіні) заливали воду, збагачену сіллю (ропу) й нагрівали ті жбани на багатті. До наших днів збереглися назви вулиць, пов'язані з цим процесом: Зварицька, Жупна (Жупою називали солеварню), Солоний Ставок. При випаровуванні води залишалась сама сіль, яка обпалювалася на вогні у вигляді так званих топок. Дев'ять таких конусоподібних топок стали символом міста і зображені на гербах міста різних періодів: польського, австрійського, радянського й сучасного періоду незалежності України. У складеному наприкінці XIV століття «Списку городів руських далеких і близьких» згадується під назвою Другабець серед категорії «Волинських городів» між двома столичними містами Холмом і Львовом Великим (Лвовъ Великій)[14].

 
Лого-лавка на площі Замкова Гора

Поряд було побудовано фортецю Тустань.

У часи литовсько-польської державиРедагувати

Окрім «Списку руських міст» Дрогобич наприкінці XIV століття згадується ще двічі (1387 та 1390 роки) у львівському міському акті, та в буллі Папи римського Боніфація IX. В цей час місто отримує власний герб, на якому білий орел тримає на грудях щит з тими ж дев'ятьма топками солі. У той же час в місті починається насадження римо-католицизму, про що свідчить королівський рескрипт, згідно якого, дрогобицька дерев'яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький костел св. Бартоломея.

Як досить велике місто, Дрогобич мав замок з земляними фортифікаційними укріпленнями. Проте, на сьогодні він не зберігся. В середині XV ст. в місті збудовано католицький костел Святого Бартоломея. Близько 1450 року в місті народився Юрій Котермак (Дрогобич) — визначний діяч східноєвропейського Відродження, перший український автор друкованої книги. В 1460 році місто отримало самоуправління за магдебурзьким правом, що було підтверджено в 1506 році польським королем Олександром Ягеллончиком. Відтоді Дрогобич «Королівське вільне місто».

Упродовж XVXVI століть Дрогобич ріс і розвивався як типове середньовічне місто Галичини. Діяло міське самоуправління й судочинство, проводились ярмарки, працювали цехи та солеварні. В 1535 році був створений цех ковалів та слюсарів, а в 1565 році в місті налічувалось 45 солеварень.

Протягом XVII століття на Дрогобич періодично накочувались татарські набіги (останній відбувся в 1699 р.), виникали епідемії, траплялися пожежі та повені. В цей час розвивається духовне життя міста, утворюється православне братство при церкві Воздвиження, будуються православні та католицькі храми. Зокрема, на початку століття була побудована дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста та церква святого Юра. У часи Визвольної війни у 1648 р. козаки Б.Хмельницького захопили місто, під час штурму костела Святого Бартоломія було вбито багато міщан.

 
Дрогобицька ратуша

В 1657 році в місті перебував угорський князь Юрія II Ракоці. В 1663 році споруджена перша міська школа. Протягом 17001709 рр будується новий костел та монастир кармелітів (нинішній кафедральний храм Святої Трійці). У 1740 р. будується нова міська ратуша, а у 1756 р. засновано міську пошту.

 
Хоральна синагога у Дрогобичі

У часи ГабсбургівРедагувати

 
Церква святого Юра у Дрогобичі

У 1772 році, після першого поділу Польщі, Дрогобич, як і вся Східна Галичина, опинився у складі монархії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, 1867 — Австро-Угорської).

Після 1775 року почала діяльність Дрогобицька василіянська гімназія.[15]

У XIX столітті поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Здавна на околицях міста виявляли поклади нафтопродуктів та озокериту. Ще у 1788 р. у місті вперше у Європі[джерело?] почали використовувати для освітлення нафтові ліхтарі. В 1814 році управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В 1817 році військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В 1822 році першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. В 1836 році розпочато освітлення міських вулиць.[16] А із уведенням до дії у 1859 р. першої промислової нафтоперегінної установки нафтовий фактор вийшов на чільне місце міського господарства.

Після швидкої забудови кам'яними будівлями він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі — від готичного, ренесансного, барокового, класичного — до еклектичного і модерного. У 18421865 роках була побудована хоральна синагога, яка стала найбільшою у Східній Галичині.

В цей час у початковій школі отців Василіян, а згодом у міській гімназії, навчався Іван Франко, пізніше— класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович. Вчилися або працювали багато інших відомих представників культури, громадських та політичних діячів: письменники — співець Борислава — «галицької Каліфорнії» Стефан Ковалів, Володимир Бірчак, мовознавець і природознавець Іван Верхратський, театральний режисер Йосип Стадник, польський письменник і художник юдейського походження Бруно Шульц.

 
Церква Святої Трійці

Великої шкоди місту і околицям завдала Перша світова війна. Російські війська при відступі вивезли навіть обладнання нафтопереробного заводу, а запаси нафтопродуктів вилили зі сховищ[17].

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 50 000 осіб.[18]

Західноукраїнська Народна РеспублікаРедагувати

На відміну від більшости міст та містечок Галичини, де українці взяли владу до рук 1 листопада 1918 року, поляки утримували владу у місті до 2 листопада. Українці опанували містом після прибуття до нього військових частин. На жаль, не удалось уникнути при цьому кровопролиття.[19]

14 — 15 квітня 1919 р. в місті вибухнуло повстання, очолюване революційним комітетом, керівне ядро якого становили комуністи (члени КП Східної Галичини) В.Коцко, Г.Михаць, І.Кушнір. Робітники, повсталі міліціонери захопили центр міста, вокзал, пошту, приміщення суду, тюрму. Увечері об'єднана робітничо-селянська рада була проголошена органом державної влади (керівництво — 5 осіб). Було надіслано привітання Радянським урядам України, Угорщини. 15 квітня частини УГА обеззброїли повстанців, проводирів було заарештовано. 8 — 10 травня у місті відбулось виїзне засідання уряду ЗУНР з участю військового командування. Дрогобицький бунт вписувався у геополітичні плани Москви щодо створення більшовицького містка до Угорщини і Баварії.[20]

У складі польської державиРедагувати

Після виру Першої світової війни, радянсько-польської війни та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави. За польського панування, в 1922 — 1927 роках зводиться нинішня ратуша.

У 19241926 роках прокладається газопровід Стрий — Дрогобич — Борислав — Стебник, а в 1928 — 1933 водогін с.Уріж — Дрогобич.

Відкрилася українська приватна гімназія (1928). Під час проведення поляками пацифікації 1930 року багато дрогобичан заарештовано та сиділи в тюрмах в Самборі та Березі Картузькій.

На відміну від переважно україномовних навколишніх сіл, жителі Дрогобича тих часів різних національностей між собою часто спілкувались балаком[2].

Друга світова війнаРедагувати

1939—1941Редагувати

1 вересня 1939 з нападу Німеччини на Польщу розпочалась Друга світова війна. Вже 10 вересня бомбардувальники скинули свій вантаж на залізничний вокзал та рафінерію Польмін (теперішній нафтопереробний завод № 1), а 11 вересня ще й на малу станцію на Трускавецькій, сільзавод та шпихлір.

18 вересня в місто, не зустрівши опору польської армії, ввійшли війська вермахту. Бургомістром призначають представника місцевої польської громади, вивозять нафтопродукти, проте вже зранку 24 вересня німці покинули місто, оскільки, відповідно до пакту Молотова—Ріббентропа, Дрогобич переходив до радянської зони окупації. О 17.45 того ж дня по вулиці Стрийській в місто вступили війська 12-ї армії генерала Тюленєва.

В жовтні 1939 року були проведені вибори до Народних Зборів Західної України, нова влада призначила на керівні посади людей, присланих зі східних областей УРСР. Почалася націоналізація та конфіскація банків, підприємств, власності кооперативів, церковних організацій та приватних осіб. Велика частина продуктів нафтопереробки в 19401941 роках ішла на експорт, на потреби Третього Рейху.

Припинено випуск усіх газет та інших часописів міста, замість яких почали виходити комуністичні видання. Закрито осередки всіх політичних партій, «Просвіту», «Рідну школу» «Сокіл». Закрито семінарію сестер Василіянок та торговельну школу. Замість цього пропонувалося вступати в ідеологізовані піонерські, комсомольські, профспілкові організації та ДТСААФ. 7 листопада в Дрогобичі вперше пройшло святкування річниці жовтневого перевороту, під час цього демонстранти топталися по державній та національній символіці поляків.

27 листопада 1939 року була створена Дрогобицька область з 10 повітів[21], поділених 17 січня 1940 р. на 30 районів. Дрогобич став обласним та згодом — районним центром. Створено обласне управління НКВС, керівником якого з 27 листопада став І.Зачепа. Під тотальний контроль НКВС потрапили всі установи міста й області, йому підпорядковувалися в'язниці (зокрема, Дрогобицькі «Бриґідки»), міліція, органи держбезпеки, прикордонні війська, пожежна служба.

21 грудня польський злотий, як засіб платежу, замінено в обігу на радянський рубль (карбованець). Заблоковано ощадні та банківські рахунки мешканців. Обмінювалась на рублі сума лише до 300 злотих по невигідному курсу обміну. Населення різко зубожіло, з'явилися черги.

24 березня 1940 року на виборах по місту Дрогобичу (дільниця № 23) депутатом до Верховної ради СРСР став перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Яків Микитович Ткач, а депутатом до Верховної ради УРСР — Ярослав Середа. За офіційними повідомленнями, за представників влади віддали свої голоси 99,39 % виборців.

Постановами Ради Народних Комісарів УРСР в місті створено державний обласний драмтеатр (тепер Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича), обласну філармонію, обласний будинок народної творчості, вчительський інститут (тепер Дрогобицький педагогічний університет), державний обласний історичний музей (тепер Дрогобицький краєзнавчий музей), державну обласну бібліотеку для дорослих та державну обласну дитячу бібліотеку, відкрито медпункти першої допомоги, пологовий будинок на 45 місць, венеричну клініку на 45 місць, пункти консультації матері та дитини, організовано 4-місячну медшколу на 50 чоловік.

Нова влада розпочала масові арешти і депортації польського населення. Багатьох дрогобичан чекали ув'язнення, висилка в концтабори ГУЛАГу та навіть смертні вироки. Спротив таким діям чинили як поляки, зорганізовані в Союз збройної боротьби, так і українці під керівництвом ОУНР.

22 червня 1941 року місто було бомбардовано німецькою авіацією, під удар попали залізнична станція з вокзалом та нафтопереробні підприємства міста, а також військові казарми. Починаючи з цього дня і аж до 29 червня енкаведисти поспішно арештовували представників дрогобицької інтелігенції, гімназистів та студентів. Частину заарештованих вивезли, решту — вбили. Розпочалось масове вбивство ув'язнених у тюрмах Дрогобича, де було замордовано кількасот осіб, серед яких були єромонахи Яким Сеньківський, Северіян Бараник і Віталій Байрак.[22]

Під німецькою окупацієюРедагувати

1 липня 1941 року в Дрогобич входять війська гітлерівської Німеччини та її сателіта тисовської Словаччини. Військова комендатура німців, яка керувала містом протягом липня, знаходилась в готелі «Європа». Комендантом міста призначено майора Баєра. Він видав розпорядження про введення в обіг нарівні з рублем німецької марки, пізніше в обіг повернуто злотий. Протягом тижня в місті відновлено електро- та водопостачання. За пару днів відновлено газопостачання, хоча населенню, крім німців, заборонялось використовувати газ для побутових потреб з 8-ї ранку до 6-ї вечора.

В будинку № 2 на вулиці Стрийській (біля церкви Петра й Павла) розмістився обласний провід ОУНР під керівництвом уродженця Сколівщини Андрія Шукатка (псевдо «Шрам»). 29 районів області було об'єднано в три округи: Перемиську, Самбірську, та Стрийську, які мали свої надрайонні проводи. Дрогобицький район зі своїм провідником напряму підпорядковувався обласному проводу.

3 липня 1941 року в Народному домі член проводу Василь Николяк («Клен») оголосив про Акт відновлення Української Держави. 5 липня в дрогобицькій пресі опубліковано «Маніфест ОУН».[23]. Наступного дня на кількатисячному мітингу, що зібрався на площі перед церквою святого Юра, В.Николяк повідомив про створення у Львові уряду української держави на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні.

З серпня 1941 року по серпень 1944 року Дрогобич у складі дистрикту Галичина входив до складу генерал-губернаторства з центром у Кракові. Дрогобицьку область перейменовано на окружне староство (Крайсгауптманшафт Дрогобич). Старостою округи (крайсгауптманом) призначено Є.Адамчика, а в 1942-1944 роках цю посаду обіймав адвокат з Дюссельдорфа Ґарґентс. Міською управою керував бургомістр адвокат Осип Костшембський.

11 липня на окружних зборах відновлено роботу Союзу українських кооперативів на чолі з Дмитром Німиловичем. Цього ж дня за участю дрогобицьких лікарів знову запрацювала Каса хворих під керівництвом директора Теофілія Гладиловича та начального лікаря Володимира Чапельського. Після вимушеної перерви під управлінням Антона Левицького запрацювала і почала нарощувати потужності Народна торгівля. В 1943 це товариство обслуговувало в 10 магазинах 55 % жителів Дрогобича. З 28 липня відновлено роботу міського ринку (щопонеділка). Протягом 27 липня — 2 серпня був проведений перепис населення міста.

Відмовивши керівництву ОУН у створенні власної міліції, дрогобицьке гестапо з середини липня почало набір та навчання Української допоміжної поліції. 18 липня замість евакуйованої сформовано нову міську пожежну команду. На початку осені в місто введені фельджандармерія (нім. Feldgendarmerie — польова жандармерія) та відділ шуцполіції (нім. Schutzmannschaft), який відповідав за безпеку нафтопромислу як наземну, так і з повітря.

З липня в Дрогобичі з періодичністю три рази на тиждень розпочато випуск газети, яка отримала назву «Вільне слово». Влітку поновив репетиції й виступи та вернувся до звичного концертного репертуару хор Боян Дрогобицький. 17 серпня футбольна команда місцевого спортивного товариства «Підгір'я» з рахунком 4:3 перемогла на своєму полі клуб «Ріпник» з Борислава. Існувало в Дрогобичі ще товариство «Ватра».

В серпні в місті для допомоги українським громадянам та установам організовано товариство «Українська Допомогова Акція» (УДА). 5 вересня УДА реорганізовано в Український Окружний Комітет (УОК), структурну ланку Українського Крайового Комітету, а з 1 березня 1942 року — Українського центрального комітету. При фінансовій допомозі УОК запрацював аматорський театр. З 25 вересня по 27 вересня проведено запис дітей з 1928 по 1934 роки народження на навчання в українських народних школах. У грудні відкрито «Державну гімназію з українською мовою навчання в Дрогобичі». Відновлено вивчення латинської мови та релігії. Російську мову замінено німецькою.

15 вересня силами гестапо та фельджандармерії заарештовано близько 50 членів ОУН, серед яких майже весь обласний провід, і відправлено в концтабір Монтелюпіх поблизу Кракова. Після Андрія Шукатки обласний провід очолив його заступник Василь Николяк.

З 1 грудня 1941 року в місті введено картки. Основний набір харчів, який отримували всі працюючі жителі міста (близько 19 000 осіб) у грудні становив: борошна — 400 грамів, кави — 80 грамів, м'яса — 400 грамів, хліба — 6 кілограмів, цукру — 800 грамів. Дрогобичани, які працювали в уряді та важливих установах чи підприємствах (близько 2 000 осіб) мали право додатково: борошна — 400 гр., масла — 126 гр., м'яса — 400 гр., цукру — 500 гр. Крім того, 577 дітей до дворічного віку та 490 хворих отримували щодня по 250 гр. молока. Але все це не стосувалося єврейської громади Дрогобича.

12 квітня 1942 року розпочато мобілізацію дрогобичан з 1919 по 1922 роки народження до баудінсту. Молодь використовували для важких некваліфікованих робіт на НПЗ, підприємстві з виготовлення дахівки, будівництва та ремонту доріг, копання траншей тощо.

В 1942 році в Карпатах гітлерівцями був схоплений Олекса Гасин (псевдо «Лицар»), член Крайового проводу ОУН. Його перевезли до міста та тримали в тюрмі при гестапо на вулиці Стрийській. Завдяки проведеній операції підпілля ОУН 9 квітня 1943 року він був звільнений.

В 1943 році на Дрогобиччині, як і по всій Галичині, почали створюватися загони Української Народної Самооборони, реорганізовані в грудні в УПА-Захід. Гітлерівці у свою чергу активізували антиукраїнські акції, арештовуючи та знищуючи членів ОУН, УПА та їх симпатиків. Весною заарештовано Володимира Кобільника, який виконував функції повітового провідника ОУН. Смерть свою зустрів 28 лютого 1945 року в концентраційному таборі в Шембурзі.

23 квітня місто та НПЗ піддано бомбардуванню. Силами німецьких спеціалістів та дармової (євреї та полонені) робочої сили виробництво швидко відновлено.

28 квітня оголошено про створення дивізії «Галичина».

3 травня відбулась окружна нарада присвячена питанню формування дивізії. Через деякий час на площі Театральній запрацювала комісія, яка 6 днів на тиждень з 8 ранку до 6 вечора приймала добровольців. Вже з 17 липня по 19 липня перші групи майбутніх дивізійників на поїздах відправились до Львова.

З більше ніж 10 000 полонених червоноармійців, які знаходились в таборі біля Бригідок в 1941 році, у травні 1943 залишилось живими лише 2 200, з них приблизно 880 узбеків, 660 росіян, 330 українців та 220 киргизів.

В жовтні розстріляно групу українських повстанців з тюрми. В тому ж місяці в окрузі, як і по всій Галичині, запроваджено інститут заручників, тобто окупаційною владою заарештовувались та кидались до в'язниці мирні жителі, над якими при першій же антинімецькій акції проводилась екзекуція. Також практикувався за антинімецькі дії УПА розстріл полонених повстанців.

Вранці 26 червня 1944 року в рамках операції «Френтік-2» 71 бомбардувальник «Літаюча фортеця» В-17 8-ї повітряної армії ВПС США в супроводі 56 винищувачів Р-51 «Мустанг» з аеродромів в Україні здійснили авіаналіт на Дрогобич, скинувши на НПЗ та місто 1125 двістап'ятидесятифунтових авіабомб, після чого полетіли на бази в Італії.

Влітку 1944 року, у зв'язку з наближенням лінії фронту до Дрогобича, установи Третього Рейху одну за одною евакуйовано з міста. Разом з ними на захід, ближче до військ союзників СРСР по антигітлерівській коаліції, покидала Дрогобиччину й частина її мешканців.

Згідно з Актом від 10 травня 1945 року Комісії з розслідування нацистських злочинів у Дрогобичі розстріляно 14 500 осіб (з них понад 10 000 у Броницькому лісі), знищено 10 800 військовополонених, убито 42 вчителі, 47 лікарів, 100 робітників та інженерів керамічного та нафтопереробних заводів, вивезено на примусові роботи до Німеччини 3 100 мешканців. Місту завдано матеріальних збитків на 22 000 000 рублів.

Становище єврейського населенняРедагувати

Якщо до українців німецька влада ставилась на початку окупації терпимо, то євреї відразу відчули на собі гітлерівський «новий порядок». Їм заборонили користуватись тротуарами і взагалі ходити центральною частиною міста, наказано здати всі ювелірні прикраси та хутряні вироби і радіоприймачі, постійно носити на собі «Зірку Давида». На вимогу коменданта в місті створено юденрат на чолі з доктором Ісааком Розенблатом і його заступником, а фактичним керівником, Маврицієм Рурберґом. Завданням юденрату було організація дешевої робочої сили для місцевих потреб німців. Для виконання наказів з євреїв створено ортполіцію (нім. Judischer Ordnungsdienst), озброєну дерев'яними палицями.

Виконуючи розпорядження губернатора дистрикту К.Ляша від 6 листопада 1941 року, гітлерівці розпочали виселення всіх дрогобицьких євреїв у гетто та ліквідацію, на їх думку, нездатних до тяжкої роботи. Вже на початку листопада сіпо та жандармерія знищили в Броницькому лісі 420 осіб похилого віку. Для працездатних створено чотири табори праці: на Гірці, на Гирівці (біля підприємства по виготовленню дахівки), на вулицях Шашкевича та Данила Галицького (колишня Ягеллонська). 22 листопада знову в Броницькому лісі розстріляно ще 250 осіб. Знищено 65 хворих з єврейського дитячого сиротинця.

З 6 серпня до 8 серпня від 4 000 до 6 000 євреїв з Дрогобича вивезено до села Белжець (так звана «акція Белжець») для ліквідації в концентраційних таборах, зокрема у винищувальному таборі Белжець. Через деякий час нацисти вивезли ще близько 2 500 осіб. 19 жовтня близько 4 000 євреїв вигнано з будинків до тимчасового табору на вулиці Гарбарській, де 3 тижні утримувано без води та їжі. Уцілілих відправлено в концтабори. Незабаром протягом трьох тижнів гітлерівцями проводилась так звана «жіноча акція», внаслідок якої німцями змушено ортполіцаїв гнати на ліквідацію близько 1 200 жінок, серед яких були й їхні матері. 19 листопада, в «дикий четвер», близько сотні дрогобицьких євреїв загинуло на вулицях міста. Серед них Бруно Шульц, якого вбито двома пострілами в голову при виході з юденрату на вулицю Чацького (тепер Шевченка).

У травні розпочато ліквідацію гетто. Євреї не чекали мовчки смерті, а робили все можливе, щоб врятуватися: тікали в навколишні села й ліси, ховались у збудованих криївках, схронах і бункерах, на горищах та в підвалах. Не залишались осторонь і українці з поляками, хоча ризикували собою. Якщо раніше й траплялись в місті незначні міжнаціональні конфлікти на побутовому рівні, то цінність людського життя переважила неприязнь. 27 липня 680 євреїв кинуто окупантами до тюрми на вулиці Стрийській, за деякий час 640 вивезено в Броницький ліс та розстріляно. Наприкінці серпня гітлерівцями ліквідовано останній єврейський табір праці.

Німецьку окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний рабин міста Якуб Авіґдор. Близько двох сотень дрогобичан переховували євреїв під час війни. Зокрема Владислав та Володимир Василькевичі врятували 58 осіб, Ізидор Волосянський — 39 осіб, Іван та Марія Писк — 48 осіб, Ян Савінський та Петро Стецик — 54 особи. Декого з рятівників, ізраїльській музей Яд Вашем за це проголосив «Праведниками світу».

У складі УРСРРедагувати

Приблизно в 8.30 ранку 6 серпня після двогодинного бою в районі НПЗ Польмін в місто ввійшли бійці 167-ї стрілецької дивізії Четвертого Українського фронту. Дрогобич став першим містом, зайнятим цим фронтом після відновлення (ліквідовано 16 травня 1944 року).

Вже 15 серпня 1944 в місті відновлено постачання електроенергії, а 3 вересня відновлено подачу води та газу.

В жовтні відкрито міську партійну школу. На всіх заводах та в установах створено первинні організації ВКП(б) та ВЛКСМ. Утворено товариство з поширення політичних і наукових знань. Для виховання народу, який, за словами секретаря Дрогобицького обкому та міському КП(б)У Степана Олексенка «протягом століть підпадав впливу ворожої нам націоналістичної буржуазної пропаганди», у дусі комуністичної ідеології організовуються доповіді, лекції та політінформації, з врахуванням грамотності та політичної обізнаності різних прошарків суспільства та соціальних груп, наприклад окремо для вчителів, для жінок, інтелігенції, лікарів, молоді, робітників тощо. Партійно-господарський апарат Дрогобича повністю сформовано з представників східних областей України та інших республік СРСР, для чого в місто протягом кількох місяців скеровано 330 осіб.

Дрогобицька область проіснувала до травня 1959 року, коли її територія була приєднана до складу Львівської області.

У повоєнні роки в місті збудовані калійний комбінат, заводи автомобільних кранів, газової апаратури, молочний, плодоконсервний, лікеро-горілчаний; хлібокомбінат; розширено та реконструйовано нафтопереробний, солеварний, керамічний, долотний заводи, м'ясокомбінат. Діяли педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту, 2 технікуми (нафтовидобувний і механічний), музичне училище.

У цей період у Дрогобичі працювали Герої Соціалістичної Праці Барабащук Микола Григорович, Машера Іван Михайлович, Бішко Дмитро Юрійович.

СучасністьРедагувати

У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка. У місті налічується 18 загальноосвітніх шкіл, гімназія, ліцей, шість училищ та технікумів, одна художня та дві музичні школи, чотири виші. У місті відкрито пам'ятники Юрію Дрогобичу, Степанові Бандері, воїнам-інтернаціоналістам, до 2000-ліття християнства, Маркіянові Шашкевичу, Василеві Стефанику, Іванові Франку, Тарасові Шевченку, Папі Римському Іванові Павлу II, Адаму Міцкевичу, В'ячеславу Чорноволу.

Сучасний Дрогобич не перестає дивувати своїми стародавніми таємницями. В ніч з 1 березня на 2 березня 2012 року обвалилась підлога в крамниці «Фото Квеллє» (англ. "Foto Quelle") за адресою площа Ринок, 8. Утворилась яма глибиною до трьох метрів, у яку провалилась частина офісної техніки. При огляді її співробітниками МНС виявлено підземні ходи, один з яких вів у сторону костелу, інший — до ратуші.

У 2016 році на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 925 років з часу заснування міста Дрогобича (1091).[24]

З 2016 року в Дрогобичі щорічно проводиться урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка[25]

Цікаве про ДрогобичРедагувати

«Тустановичський упир»Редагувати

Є легенда 19 ст. на Галичинні, що на шляху з Дрогобича до Тустановичів «промишляв» упир — місцевий жид Зельман. Зельман Вольфович був історичною постаттю — багатим міщанином-євреєм з Дрогобича, який жив у середині XVIII століття. Він тримав в оренді все, що могло дати зиск: корчми, млини, торгівлю у самому Дрогобичі і навколишніх селах, і навіть греко-католицькі церкви. Зельман володів ключами від церков, купелей, дароносець і дзвіниць, та змішував вірян платити за все: богослужіння, вінчання, хрестини, похорони.

Зрештою, він став таким пихатим і жадібним, що городяни Дрогобича повстали проти нього та вигнали його з міста, а коли Зельман повернувся — засудили його до смерті. Аби уникнути шибениці він вихрестився в греко-католика і вступив в монастир васильян у Дрогобичі. Однак після смерті його дух не знайшов спокою і щоночі приходив в церкву де розбивав приладдя та сповідальниці і творив усілякі біди. Аби умертвити злого духа навіки, міщани викопали Зельманів прах відрубали йому голову, а тулуб кинули десь в болото на дорозі Дрогобич — Тустановичі. Однак і там він спокою не отримав, у тому болоті став упирем, та до сих пір чигає на побожних мандрівників уночі.

Місцеве самоврядуванняРедагувати

Систему органів місцевого самоврядування міста утворюють:

  • Дрогобицький міський голова,
  • Дрогобицька міська рада,
  • Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради.

Дрогобицька міська рада налічує 50 депутатів, які працюють у 7 постійно діючих депутатських комісіях[26].

До складу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради входить 13 осіб[27].

Штатна чисельність працівників виконавчих органів міської ради становить 167 осіб.

Міські головиРедагувати

ЕкономікаРедагувати

ПромисловістьРедагувати

 
Приміщення цехів швейної фабрики «Зоря». Вид зі сторони вулиці Грушевського.

Дрогобич — розвинутий природно-господарський комплекс, друге за промисловим потенціалом місто області. Промисловий потенціал міста формують такі основні галузі:

  • машинобудування (45 %),
  • нафтопереробка (37 %),
  • харчова (7,5 %),
  • будівельних матеріалів (1,2 %),
  • легка (1 %), хімічна (0,7 %),
  • поліграфічна (0,1 %).

До складу багатогалузевого промислового комплексу входять 31 промислові підприємства, що перебувають на постійному балансі (без малих підприємств), які виробляють широкий асортимент промислової продукції. Найбільшими підприємствами міста є:

 
Дрогобицький нафтопереробний завод
  • ВАТ «НПК Галичина» — нафтопереробне підприємство, заводи № 1 та № 2, реальний власник невідомий[28]
  • ВАТ «Галол» — виробник мастил
  • ТОВ «Універсальна бурова техніка» (колишній «Дрогобицький долотний завод») — єдине в Україні підприємство по виробництву долот для нафтодобування[29]
  • ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»[30] — виготовляє автомобільні гідравлічні крани марки «Силач»
  • ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»[31] — виготовляє обладнання для транспортування, добування та переробки нафти та газу
  • ВАТ «Дрогобицький хлібокомбінат»
  • ВАТ «Дрогобицький молокозавод»[32] — виготовляє продукти під маркою «Драгобрат»
  • ВАТ «Дрогобицька Фарба»[33] — виготовляє фарби марки «ДРОФА»
  • ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство Зоря» — власник контрольного пакету спільне українсько-польсько-італійське ТзОВ «Лаура» (Львів)[34]
  • ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»
  • ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат»
  • «Дрогобицький солевиварювальний завод» — один з найстаріших у Європі[35][36] солевиварювальний завод та найстаріше постійно діюче підприємство України[37], у паспорті якого вказано дату заснування 1250-й рік[38]. 1 квітня 2003 року Дрогобицький солевиварювальний завод віддано в оренду ЗАТ «Галка-Дрогобич», строк оренди — 10 років.[39]

Інформаційні технологіїРедагувати

У 2016 році в Дрогобичі з ініціативи міського голови Тараса Кучми розпочалося впровадження проекту «Дрогобич — Smart City» (керівники проекту радник міського голови Станіслав Гайдер, директор КУ «Інститут міста Дрогобич» Володимир Кондзьолка). За один рік в місті запрацювали більше двадцяти елекронних сервісів, а саме: через інтернет мешканці міста замовляють адмінпослуги, через електронні мапи повідомляють про проблеми жк, незаконні рекламоносії, незаконну торгівлю інше. В місті функціонує електронний запис на прийом до лікаря, депутата, посадовця, керівництва міста. Дрогобич інтенсивно проваджує політику відкритості, відтак для мешканців міста працюють електронні аналітичні системи про бюджет міста, е-закупівлі, голосування в депутатському корпусі та багато іншого. У місті працюють десять безкоштовних Wi-Fi зон. В центральній частині міста розміщенні електронно-сенсорні кіоски де мешканці міста можуть дізнатись про останні події та новини. Дрогобич має власний мобільний додаток[недоступне посилання з листопада 2019] на платформах ios та android де також повідомляються про надзвичайні ситуації містян. В місті Котермака запущено відкритий портал міста де можна у вільнмоу доступі отримати всю важливу інформацію про життєдіяльність міста. Дрогобич — це одне з небагатьох міст в Україні, яке в онлайні демонструє засідання сесій, виконавчих комітетів, засідань та подій, використовуючи власні потужності. Також за Дрогобичем можна спостерігати в онлайні за допомогою веб-камер міста.

Відтак, вже в 2017 році місто Дрогобич за рейтингом Transparency International Ukraine потрапив у десятку найбільш прозорих міст України. у Вересні 2017 року місто було приєднано до Міжнародної Хартії Відкритих Даних (проект G8). В листопаді 2017 року в рейтингу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, місто Дрогобич отримав відзнаку та перше місце, як краща практика місцевого самоврядування (завдяки проекту «Дрогобич — Smart City»). Про місто, як приклад, пишуть найбільші ЗМІ України. Ініціатори проекту Станіслав Гайдер та Володимир Кондзьолка продовжують розвивати екосистему міста, а також навчають інші громади як ставати «розумними».

2018 рік в інформаційно-комунікаційних технологіях став ще успішніший за 2017 рік. У міському ЦНАПі була впроваджена е-черга за отримання біометричних паспортів для виїзду закордон. Завдяки інструментам е-урядування передача в оренду комунального майна перейшла в онлайн завдяки проекту Prozorro.Продажі, і це у перші місяці принесло місту економічний ефект. У Дрогобичі також запрацювала школа «Smart Citizen» де керівники проекту «Дрогобич — Smart City» Станіслав Гайдер та Володимир Кондзьолка почали навчати школярів та студентів розумінню проектів e-dem та e-gov. Також у 2018 році Станіслав Гайдер анонсував перший в Україні проект на основі технології blockchain в закладах освіти міста (Запис дітей в перші класи, запис дітей в садок). Дана технологія унеможливлює фальсифікацію даних чи заміну їх. Всього ж у 2018 році проект «Дрогобич — Smart City» імплементував ще більше 10 нових проектів, які допомогли місту вийти на перше місце серед 100 найбільших міст України за рівнем прозорості[недоступне посилання з серпня 2019] (Transparent International Ukraine), отримати перемогу в номінації «Open Data City Award» на Міжнародному форумі Open Data Forum та ін.

Сьогодні місто Дрогобич є зразком цифровий трансформації для України. За три роки місто зібрало всі можливі нагороди в проектах Smart City і стало дата-монстром України.

Нагороди та відзнаки Дрогобича в проекті «Smart City»:

  • 2017 — Open Data Charter - приєднано місто Дрогобич до Міжнародної Хартії відкритих даних
  • 2017 — Мінрегіон та Рада Європи - 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні
  • 2018[недоступне посилання з серпня 2019] — Transparent International Ukraine - 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2017 рік (Поточний стан)
  • 2018 — Open Data Award - Перемога в номінації «Open Data City Award»
  • 2018 — Kyiv Smart City - Перемога в номінації «Відкрите місто року»
  • 2018[недоступне посилання з липень 2019] — Мінрегіон та Рада Європи - 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні
  • 2019 — Рейтинг бюджетної прозорості «Кришталь року» - 1 місце (3 нагороди та 8 номінацій), а саме:
    • Головна нагорода — «Кришталь року»;
    • Основна нагорода — Найбільш інноваційні практики бюджетної прозорості в місті;
    • Спеціальна нагорода - Найбільш бюджетно-інформативний сайт.
  • 2019 — Transparent International Ukraine - 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2018 рік
  • 2019 — Перше місто в Україні, яке впровадило технологію blockchain в міському управлінні.

ТранспортРедагувати

 
Залізничний вокзал Дрогобича. Вигляд з боку міста.

Дрогобицький пасажирський вокзал знаходиться у східній частині міста. Раніше існувала так звана «Мала станція», що на вулиці Бориславській, зараз вона знаходиться на території НПЗ№ 2. Через місто йдуть приміські електропоїзди Стрий-Самбір, Львів-Трускавець та пасажирські поїзди далекого сполучення Трускавець-Київ, Трускавець-Дніпро. Залізничне сполучення між Дрогобичем та Бориславом існувало з часів Австро-Угорщини до 1950-х років. В 1994 році було відновлено рух приміського потяга цим маршрутом, але 9 грудня 2003 року Львівська залізниця з економічних причини скасувала рух поїзда Дрогобич-Борислав. Колись планувалося навіть трамвайне сполучення між вокзалом на вул. Стрийській («великою станцією») та вокзалом на вул. Бориславській, але ці плани залишились у минулому. Також у місті є автобусна станція Дрогобич 2., і міжнародний автовокзал на пл. Злуки 1[40],який з'єднує Дрогобич з Прага, Пілзень, Карлові Вари, Перемишль, Варшава, Гданськ, Москва а також міжобласні рейси в міста Київ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чортків, Бережани, Луцьк, Ковель, Тячів. Також у місті існує аеропорт 'Дрогобич'. Наприкінці 80 р. — на початку 90 р., аеропорт проводив реконструкцію, розширення та збільшення до статусу Міжнародний, але цей план був заморожений. За часів президента В.Ющенка аеропорт хотіли реконструювати та переобладнати на вантажний міжнародний аеропорт так як Львівський, не справляється, цей проект також заморожений. З 2012 р., міжобласний аеропорт 'Дрогобич' здійснює чартерні авіарейси, та приватні авіаперелети на літаках, гвинтокрилах на замовлення. Громадський транспорт Дрогобича складають автобуси проїзд у яких коштує 4 грн За радянських часів у місті функціонували автобуси, проте у 1990-х роках вони були замінені збільшенням кількості маршрутних таксі. Згідно з заявами міського голови м. Трускавець, у Дрогобичі планується ділянка міжміської тролейбусної лінії Дрогобич-Трускавець-Борислав-Східниця (ці плани виникли ще за радянських часів, згідно з планом розвитку Дрогобицької агломерації).

 
Книгарня «Каменяр»

ОсвітаРедагувати

 
Дрогобицький педагогічний ліцей
 
Дрогобицький педагогічний ліцей

Дрогобич — значний освітній осередок Львівщини і держави — тут діють декілька вишів, серед яких педагогічний університет; духовна семінарія, 18 шкіл, гімназія, ліцей, технікуми і коледжі, музичне і медичне училища, музичні та художні школи.

Дрогобицькі загальноосвітні установи:

Позашкільні освітні заклади:

Спеціальні навчальні заклади міста:

Заклади вищої освіти Дрогобича:

  • Інститут фізики, математики, економіки та інноваційних технологій
  • Інститут іноземних мов
  • Інститут музичного мистецтва
  • Інститут фізичної культури і здоров'я
  • Філологічний факультет
  • Історичний факультет
  • Факультет початкової та мистецької освіти
  • Біолого-природничий факультет
  • Факультет психології, педагогіки та соціальної роботи
  • Центр післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки
Філії

Природоохоронні об'єктиРедагувати

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтваРедагувати

Пам'ятки природиРедагувати

ІншеРедагувати

Культура і ЗМІРедагувати

Дрогобич є важливим культурним осередком Львівщини — тут діють численні музеї, зокрема під егідою краєзнавчого «Дрогобиччина», театри, кінотеатри, філармонія, міський і районний Народні доми, будинки культури, бібліотеки, театральні студії тощо.

З початку 2015 у місті діє Літературний клуб "Pro Patria!"

Заклади культуриРедагувати

 
Кінотеатр «Аврора», пізніше «Прометей». Сучасний вигляд.

Ансамбль «Верховина»,

Наприкінці 2010 року в Дрогобичі не було жодного кінотеатру, у єдиному вцілілому приміщенні кінотеатру «Прометей», що на той час перебувало в аварійному стані, демонстрацію кінофільмів припинили ще на початку 1990-х років, а відтак будівлю використовували не за призначенням (переважно здавали в оренду під ресторан, меблевий салон та гральні заклади)[45]. Ще на початку 2008 року справа з приватизацією цієї будівлі спричинила великий скандал у місті, що навіть потягнуло за собою відставку чинного на той час міського голови.[46]. Приміщення кінотеатру було продане, і станом на травень 2012 року тривала його реконструкція. Колишній кінотеатр «Аврора»/«Прометей» має тепер статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноконцертний комплекс «Прометей».[47] Нині тут знаходиться торговий центр та фітнес-клуб «Прометей».

Станом, на січень 2019 року, у Дрогобичі працює два кінотеатри. Один з них — кінотеатр «Злата PLUS» (демонстрація фільмів у 2D та 3D-форматах) та знаходиться на вул. Лесі Українки, 8/1 (3 пов.), а другий — кінотеатр «Прем'єра» (демонстрація фільмів у 2D-форматі) та знаходиться на третьому поверсі ТЦ «Стєкляшка» (бiля фонтану).[48]

МузеїРедагувати

 
Дрогобицький Палац мистецтв

Дрогобицькі музеї[49]:

Парки і сквериРедагувати

У Дрогобичі чимало зелених зон, особливо в середмісті. До головних міських парків — улюблених зон прогулянок і відпочинку дрогобичан і гостей міста відносяться:

  • Замкова гора
  • Парк ім. Степана Бандери
  • Парк Новонароджених
  • Парк ім. Богдана Хмельницького
  • Парк ім. генерала Васильєва (Парк культури та відпочинку)
  • Парк XIX ст.

ЗМІРедагувати

У Дрогобичі виходить друком 8 газет, зокрема «Вільне слово», «Галицька зоря», «Гомін Галичини», «Дрогобицькі оголошення», «Каменярі», «Тустань», «Фортуна», функціонують 7 видавництв.

У місті працюють телерадіомовна компанія України «Алсет» (пл. Ринок, 13), народний контроль "Дрогобичинна, місцева радіостанція «Франкова земля», Ера FM, Хіт FM, Ретро FM, а також FM радіостанція Твоє радіо 101.4 FM (вул. Коновальця, 7) з площею покриття Дрогобич, Трускавець, Стебник, Борислав та регіон.

ФестиваліРедагувати

17 квітня 2012 року в місті пройшла Велика Гаївка, участь в якій взяли, як мінімум, 5 583 учасники. Досягнення зафіксовано представниками Книги рекордів України.

20 травня 2012 року у Дрогобичі відбувся фестиваль Вишиванка-фест 2012[51]. Ініціатором проведення фестивалю стала молодіжна громадська організація «Український молодіжний прорив»[52]. Під час фестивалю було проведено парад вишиванок, виставки, майстер-класи, виступи етно- та рок-колективів[53]. Фестиваль «Бруно Шульца»,, ФРАНКО-FEST, Фестиваль електронної музики «Drogobuch DRIFE FESTIVAL».

СпортРедагувати

Після Першої світової війни на польсько-української війни 1918—1919 у 1920-х роках спортивне життя починає відроджуватися. 1922 року польська громада заснувала «Польський клуб спортовий» (Polski klub sportowy), а 1923 року українці створили Туристично-Спортове Товариство «Підгір'я»[54].

ФутболРедагувати

Вагому роль в історії спорту міста відігравав футбол. Організовані клуби почали виникати ще в період Австро-Угорської імперії, а перший задокументований матч відбувся 12 червня 1910 р., коли дрогобицька «Аттика» поступилася стрийській «Поґоні»-5 — 0:13[55]. Перший міжнародний футбольний матч відбувся в Дрогобичі 6 червня 1936 року, коли місцевий «Юнак» програв дебреценському «Бочкаї» 1:8[56]. Чотири рази дрогобицькі команди ставали переможцями чемпіонатів Львівщини — «Юнак», «Спартак», «Хімік» (двічі), а також дві команди брали участь у першостях СРСР та України — «Нафтовик», «Галичина». Загалом в Дрогобичі існувало чи існує не менше декількох десятків футбольних колективів:

  • Поґонь (1909—1912)
  • Аттіка (1910)
  • Маратон (1911)
  • Чарні/Юнак (1922—1939)
  • Підгір'я
  • Ватра (1923—1944)
  • Дніпро (?)
  • Бейтар (1920-ті-1939)
  • Ґражина (1920-1930-ті ?)
  • ЖТГС (1920-1930-ті ?)
  • Колеяж (1920-1930-ті ?)
  • Орли (1920-1930-ті ?)
  • Польмін (1920-1930-ті ?)
  • Сокіл (1920-1930-ті ?)
  • Сокул (1920-ті)
  • Тисмениця (1920-1930-ті ?)
  • Т.U.R. (1920-1930-ті ?)
  • Штерн (1920-1930-ті)
  • Спартак (1945 ? — 1960-ті ?)
  • Динамо (1940-1950-ті ?)
  • Нафтовик (1950—1991 ?)
  • Долотник (1960-1980-ті ?)
  • Торпедо (1973 ? — 1978 ?)
  • Автомобіліст (1970-ті ?)
  • Хімік (1979 ? — 1982 ?)
  • Авангард (1980 ? — 1989)
  • Галичина (1989—2009)
  • СтаР
  • Дрогобич (2016 ?)

Найвідомішими вихованцями дрогобицького футболу були Лев Броварський (володар Кубка СРСР 1969 р. у складі львівських «Карпат»), Остап Савка (півфіналіст Кубка СРСР 1968 р. у складі донецького «Шахтаря», та 1972 р. у складі львівських «Карпат»), Карл-Степан Данилюк (учасник розіграшу КУбка СРСР у складі київського «Динамо»), Сергій Райко (півфіналіст Кубка СРСР 1987 р. у складі сімферопольської «Таврії»), Юрій Самошкін (зіграв декілька ігор у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі одеського «Чорноморця»), Зеновій Угрин (грав у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі ростовського СКА), Богдан Єсип (гравець юнацьких та молодіжної збірної України), Мар'ян Марущак (гравець юнацьких та молодіжної збірної України). У складі дрогобицьких колективів виступала величезна кількість відомих футболістів, у тому числі гравці збірної Польщі (Болеслав Йозеф Габовскі) та України (Андрій Василитчук, Борис Фінкель).

АрхітектураРедагувати

Культові спорудиРедагувати

Докладніше: Храми Дрогобича

Дрогобич надзвичайно багатий на історико-архітектурні пам'ятки.[57]

  • Церква св. Юра (вул. Солоний Ставок, 23) — пам'ятка сакральної архітектури національного значення; нині музей-відділ краєзнавчого музею «Дрогобиччина». Дерев'яна тридільна (тризрубна), споруджена у стилі українського Відродження в XVI—XVII століттях в селі Надіїв, в 1657 році перевезена до Дрогобича. В інтер'єрі іконостас 1659 року та розписи XVII століття. Розпочато процес оформлення документів на її внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
  • Дзвіниця церкви св. Юра (вул. Солоний Ставок, 23) — пам'ятка архітектури національного значення. Збудована у 1670 році, перебудована у 16781711 роках. Дерев'яна, квадратна в плані, чотириярусна, з опасанням навколо першого ярусу, чотиригранною галереєю навколо третього та восьмигранною галереєю навколо четвертого ярусу, завершена бароковою банею. В формах дзвіниці суміщені риси оборонних дерев'яних башт та культової архітектури.
  • Церква Воздвиження Чесного Хреста (вул. Зварицька,7) — пам'ятка архітектури національного значення. Збудована 1613 року, дерев'яна, взірець сакральної архітектури українського Відродження;
  • Дзвіниця церкви Здвиження Чесного Хреста (вул. Зварицька,7) — пам'ятка архітектури національного значення. Зведена 1661 року. Дерев'яна, квадратова в плані.
  • Костел св. Варфоломія (пл. Замкова гора) — пам'ятка архітектури національного значення. Спорудження відноситься до кінця XIV — початку XVI століть. Готичний костел заснований, як форпост феодальної Польщі на землях Галицько-Волинського князівства. Збудований на місці терему княжого воєводи.
  • Дзвіниця костелу св. Варфоломія (вул. Данила Галицького) — пам'ятка архітектури національного значення. Зведення датується кінцем XIII — початком XV століття. Відтак, це найстаріша споруда міста. Первісно служила оборонною вежею замку руського воєводи, із побудовою поряд костелу св. Варфоломія — дзвіницею.
  • Хоральна синагога — будувалась у 18421865 роки у єврейському передмісті Дрогобича Лані; нині недіюча синагога.
  • Синагога Осе Хесед
  • Монастир св. Петра та Павла (вул. Стрийська, 1) — величний василіянський монастир, зведення якого датується 18251828 роками (освячення — 1831 рік); одна з найрозкішніших культових споруд міста і країни в цілому.
  • Церква св. Трійці (вул. Трускавецька, 2) — пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква є мурованою, датується XVII—XIX століттями. Нині це катедральний собор (катедра) Пресвятої Трійці УГКЦ[58].
  • Церква св. Параскеви (дерев.).

Пам'яткиРедагувати

  • Міська ратуша (пл. Ринок, 1) — так звана нова ратуша, зведення якої за проектом архітектора Мар'яна Нікодемовича відноситься до 1920-х років. Споруда прикметна своєю вежею, що добре проглядається звідусіль у середмісті. Як і раніше, тут міститься місцевий орган самоврядування — Дрогобицька міська рада.
  • Шпихлір (житниця) (вул. Грушевського, 16) — пам'ятка архітектури національного значення, споруджена в стилі бароко. Споруджений у 1778 році. Це — цегляна споруда, накрита гонтом, служила раніше зерносховищем.
  • Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу XIIIXX століть.
  • Вілла Б'янки — палац, що знаходиться на вулиці Шевченка, 38. В ньому розташувалася дрогобицька художня галерея.

Пам'ятникиРедагувати

У Дрогобичі значне число пам'ятників, що вшановують діячів національної історії, науки та культури — Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Василю Стефанику, Юрію Дрогобичу, Степанові Бандері, В'ячеславові Чорноволу. Є пам'ятник-погруддя (імовірно, найстаріший у місті — 1892) Адаму Міцкевичу. Є також пам'ятник Папі Римському Івану Павлу II, встановлений у 2007 році. Релігійне спрямування має й пам'ятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового. У місті зберігають у вигляді меморіалів та пам'ятних знаків про трагічні події історії XX століття — могила жертв репресій, пам'ятний знак на честь земляків, які загинули в Афганістані, поховання радянських воїнів, загиблих під час Другої світової війни (меморіал Слави).

Більшість міських пам'ятників були встановлені у Дрогобичі вже за незалежності України (від 1991 року).

Міська влада Дрогобича вирішили перенести погруддя письменника Василя Стефаника, що розташоване у центрі міста біля Катедрального собору Пресвятої Трійці. На його місці планують встановити пам'ятник одному із митрополитів УГКЦ: Любомиру Гузару або Андрею Шептицькому. Нещодавно у місті провели громадські консультації, на яких 52 мешканці визначили дві локації у центрі міста для перенесення погруддя письменника: вул. Ярослава Осмомисла, 10 (біля Будинку вчителя) та вул. Тараса Шевченка, 10 (на розі біля музичної школи). За словами міського голови Тараса Кучми, остаточну локацію для погруддя Стефаника незабаром оберуть місцеві архітектори[59].

ПерсоналіїРедагувати

 
Меморіальна дошка на будинку по вул. Беднарській, де жив Бруно Шульц

Велику частину свого життя у Дрогобичі прожив великий український поет і письменник Іван Франко. Він навчався у дрогобицькій «нормальній школі». Враження від навчання у ній відбилися у Франкових оповіданнях, багато в чому автобіографічних: «Грицева шкільна наука», «Олівець» тощо. Своє навчання Іван Франко продовжив у місцевій гімназії.

У цій же колишній Дрогобицькій гімназії (тепер педагогічний університет) вчителювали знаменитий поет-неокласик Петро Карманський, громадський діяч Володимир Бірчак, професор музики Анастазія Огроднік-Жилава. Гімназію очолював Андрій Алиськевич, а сам заклад закінчили: Василь Стефаник, Лесь Мартович, Стефан Ковалів, Осип Тур'янський, Володимир Бірчак, Іван Пулюй, О. Нижанківський, Григорій Коссак, Бруно Шульц, Михайло Матчак, Василь Шевчук, Микола Фриз.

У Дрогобичі народився Юрій Дрогобич (Котермак), перший українець — доктор медицини та філософії. Тут прожив усе своє життя Бруно Шульц — один із найвизначніших польських художників і письменників єврейського походження першої половини XX сторіччя. З історією Дрогобича пов'язані також біографії багатьох інших відомих людей: Корнила Устияновича, Модеста Менцінського, Андрія Мельника, Дмитра Грицая, Степана Витвицького[60].

Уродженці

Відомі особи пов'язані із Дрогобичем:

Дрогобицькі старостиРедагувати

.

СвітлиниРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. а б «Сьліпі на матчі не ходіт», Анджей Хцюк
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu drohobyckiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 13 березня 2012. 
  4. Назва міста. 
  5. Стецюк О. Місто рисових туманів / Збірка конкурсних робіт «Український постапокаліпсис». Київ: ДНТЦ ЯРБ. 2018. с. 159–166. 
  6. Українська геральдика. www.heraldry.com.ua. Процитовано 2018-08-22. 
  7. У Дрогобича з'явився туристичний логотип. ФОТО. Дрогобицька міська рада (uk). 2018-05-25. Процитовано 2018-08-22. 
  8. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych / opracował Tadeusz Bystrzycki. — Przemyśl — Warszawa; : Wydawnictwo Książnicy Naukowej, [1933]. — [Zeszyt I—XXVI]. — S. 2058.
  9. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 6. нім.
  10. Drohobych in Encyclopedia of Ukraine
  11. [1]
  12. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8.
  13. Ратич О. Древньоруські археологічні пам'ятники на території Західних областей УРСР, К., 1957, -С.17
  14. А се имена градомъ всђмъ русскымъ, далнимъ и ближнимъ ПСРЛ, Т. VII. . — СПб, 1856. — с. 240—241.
  15. Іван Боднарук. Бучач сто років тому / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 66.
  16. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич,Видавництво «Коло», 2009 рік, сторінка 96;— ISBN 978-966-7996-46-8
  17. 100-річчя російської окупації Галичини: інтелігенцію — в Росію, нафтові вишки — в повітря
  18. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
  19. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 39
  20. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 118—119
  21. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
  22. У Дрогобичі пом'янули жертв катівень НКВС (Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ, 24 червня 2011)
  23. Маніфест ОУН. Архів оригіналу за 3 липень 2012. Процитовано 13 лютий 2012. 
  24. Постанова Верховної Ради України від 2 лютого 2016 року № 971-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році»
  25. У Дрогобичі вручили нагороди переможцям Премії Франка | author= | publisher = Укрінформ | date = 27.08.2019 | accessdate = 29 березня 2017
  26. Список депутатів Дрогобицької міської ради. Архів оригіналу за 24 квітень 2014. Процитовано 24 квітень 2014. 
  27. Персональний склад виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Архів оригіналу за 24 квітень 2014. Процитовано 24 квітень 2014. 
  28. «В одних штанах на четырех стульях». Віктор Коробков
  29. Дрогобицький долотний завод в 2007 р. збільшив чистий прибуток на 14,32 % — до 1,06 млн грн. Архів оригіналу за 26 лютий 2008. Процитовано 19 березень 2008. 
  30. ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Офіційна сторінка
  31. «Дрогобицький машинобудівний завод»
  32. http://www.dmilk.com.ua/about.html Архівовано 1 червень 2012 у Wayback Machine. Дрогобицький молокозавод
  33. Дрогобицька Фарба. Архів оригіналу за 3 квітень 2008. Процитовано 20 березень 2008. 
  34. Дрогобицька швейна фабрика перейшла у руки спільного підприємства. Архів оригіналу за 24 квітень 2014. Процитовано 20 березень 2008. 
  35. Дрогобицька солеварня
  36. Мандруємо Україною
  37. Туристичний центр «Посвіт Дрогобиччини». Архів оригіналу за 3 квітень 2008. Процитовано 20 березень 2008. 
  38. Солеварний завод. Архів оригіналу за 3 травень 2013. Процитовано 29 квітень 2012. 
  39. Стратегічний Дрогобицький солеварний завод купити ніхто не має права до 2013 року
  40. Автовокзал Дрогобич
  41. Сайт Дрогобицького педагогічного ліцею
  42. http://dds.edu.ua/ Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ
  43. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
  44. ttp://www.theatre-in-drohobych.com.ua/pages/drohobych Львівський академічний обласний музично-драматичний театр
  45. У Дрогобичі ніяк не поділять кінотеатр «Прометей» // ZIK, 8 лютого 2008]
  46. За виконання судового рішення мера Дрогобича відправили у відставку // gazeta.ua, 21 лютого 2008
  47. Котлобулатова І. Кінотеатр «Аврора»
  48. Кінотеатри Дрогобича. Афіша
  49. Дрогобич на www.karpaty.info (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)
  50. Вступна версія музею Бруно Шульца на www.karpaty.info (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)
  51. Олег Дукас (2012-05-24). У Дрогобичі відбувся фестиваль рідної культури «Вишиванка-фест». ДрогобичІнфо. Архів оригіналу за 2016-03-17. Процитовано 2012-10-26. 
  52. Юрко Семашко. Вишиванка-фест. І знову Дрогобич!. Сайт Студентського Братства Львівщини. Процитовано 26 жовтня 2012. 
  53. На Львівщині фестиваль вишиванок зібрав понад тисячу юнаків і юнок. Західна інформаційна корпорація. 2012-05-21. Архів оригіналу за 2015-04-24. Процитовано 2012-10-26. 
  54. journals.umcs.pl/rh/article/download/249/247
  55. Люпа, Б. М.; Грисьо Я. А., Яремко І. Я. (2015). Хроніки львівського футболу. Т. 1 (друга половина ХІХ ст.. – 1965 р.). (українська). Львів: ЛА «Піраміда». с. 116. ISBN ISBN ISBN ISBN 978-966-441-414-9. 
  56. Szegedi, P. (2005). Pozíciók és oppozíciók: a futballmező kialakulása, struktúrája és dinamikája Az 1945 előtti debreceni labdarúgás történetszociológiai elemzése (угорська). Budapest. с. 276. 
  57. Пам'ятки реєстру Дрогобицького району
  58. Офіційний сайт катедрального собору Пресвятої Трійці, м. Дрогобич
  59. У Дрогобичі погруддя Стефаника замінять на пам'ятник Гузару або Шептицькому
  60. Маршрут подорожі «Один день з Іваном Франком» Архівовано 23 листопад 2010 у Wayback Machine. // Сайт акції «Сім чудес України»
  61. Таким він був і таким зостанеться у нашій пам'яті: життєпис дрогобичанина Тимофія Бордуляка
  62. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 143. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
  63. Wykaz Członków Sejmu krajowego królestwa Galicyi i Lodomeryi, tudzież wielkiego xięstwa Krakowskiego. — Lwów, 1869. (пол.)

Джерела, посилання та літератураРедагувати