Перегляд вихідного коду сторінки Доля (вірш)

{{Otheruses}}
{{Літературний твір
 |Назва                 = Доля
 |Назва мовою оригіналу = 
 |Зображення            = Доля вірш.png
 |Розмір                = 
 |Опис до зображення    = Факсиміле з віршем «Доля»
 |Жанр                  = [[вірш]]
 |Автор                 = [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]
 |Мова оригіналу        = 
 |Написаний             = 1858
 |Публікація            = 
 |Окреме видання        = 
 |Переклад              = <!-- тільки на українську мову ! -->
 }}
'''Доля'''&nbsp;— [[вірш]] [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], що входить до ліричного [[Літературний цикл|циклу]] ''«Доля»'', ''«Муза»'', ''«Слава»'' 1858 року, у якому автор переосмислює свою творчу долю, свого роду ліричний підсумок прожитого поетом життя.

== Історія створення і опублікування ==
Коли Шевченко виїхав з [[Новопетровське укріплення|Новопетровського укріплення]], прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, він (як і комендант Новопетровського укріплення Усков, який дав дозвіл на виїзд), ще не знав, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв [[Толстой Федір Петрович|Ф. Толстой]] не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі. У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми [[Неофіти (поема)|"Неофіти"]], [[Юродивий (поема)|"Юродивий"]] (незакінчена), ліричний [[триптих]] «Доля», «Муза», «Слава» та доопрацював свої "невільницькі" поезії які переписав до [[Поезія 1847-1850 рр. (Більша книжка)|"Більшої книжки"]]. Цикл «Доля»,  [[Муза (вірш)|«Муза»]], [[Слава (вірш)|«Слава»]] Шевченко створив протягом одного дня&nbsp;— 9. ІІ.[[1858]] року. Збереглося 4 автографи циклу: в [[Щоденник Тараса Шевченка|«Щоденнику»]], у листі до [[Щепкін Михайло Семенович|М.&nbsp;С.&nbsp;Щепкіна]] 10.ІІ.1858, у листі до [[Лазаревський Михайло Матвійович|М. Лазаревського]] 22.ІІ.1858, та у [[Поезія 1857-1861 рр. (Більша книжка)|«Більшій книжці»]]. Вірш "Доля" уперше опубліковано в альманасі [[Хата (альманах)|«Хата»]] (СПБ, [[1860]]) без останніх чотирьох рядків. Повністю надруковано в [[Кобзар (збірка)|«Кобзарі»]] (СПБ, [[1867]]).
== Жанр, композиція ==
За жанром вірш являє собою ліричну [[Медитація|медитацію]], оформлену у вигляді [[монолог]]а ліричного героя із вкрапленням [[діалог]]у: «''Учися, серденько, колись // З нас будуть люде,— ти сказала''». Композиційно вірш побудовано на протиставленнях — тезах (твердженнях) і [[антитеза]]х (запереченнях). Ліричний сюжет містить чотири композиційно-смислові частини, у яких реалізується емоційний і логічний розвиток теми. У першій ліричний герой звертається до [[Персоніфікація|персоніфікованої]] Долі, розповідаючи про її опіку над ним, згадуючи обіцянку вивести його в люди. Наступний фрагмент — украй стислий, усього півтора рядка: «''А ти збрехала. // Які з нас люде?''». У ліричному розгортанні сюжету вірша ці два речення становлять самостійну частину, тобто антитезу — така їхня смислова та образна щільність. Наступна важлива частина, що є [[Кульмінація|кульмінаційною]], синтезує думки, висловлені у двох попередніх  фрагментах: «''Ми не лукавили з тобою, // Ми просто йшли: у нас нема // Зерна неправди за собою''». Останні чотири рядки містять спонуку до подальшого шляху: «''Ходімо дальше, дальше слава, // А слава — заповідь моя''».

== Ідейно-тематичний зміст ==
[[Цикл]] являє собою художню цілість&nbsp;— [[триптих]], кожний наступний вірш якого є новим щаблем у розвитку ліричної думки поета. Лірична тема триптиха —самоусвідомлення поетом своєї [[творчість|творчості]]. Поетичний цикл є своєрідним підсумком і переосмисленням прожитого, [[рефлексія|рефлексією]] над своїм світопризначенням. [[Ліричний герой]] циклу створює свого роду [[вербалізація|вербальний]] [[автопортрет]].

«Доля» є першим віршем циклу. [[Мотив]] [[Доля|долі]] набуває тут спрямування дещо відмінного від деяких творів попередніх років: не жалю й нарікання на важкі й несправедливі життєві випробування, а усвідомлення суворої, проте благодійної школи життя, що загартувала [[дух]] і морально виховала його. Підсумовуючи пройдену життєву путь, поет сприймає власну [[творчість|творчу долю]] позитивно з [[етика|етичного]] погляду. Свідомість того, що його життєвий шлях був шляхом [[правда|правди]], сповнює поета почуттям глибокого задоволення і спокійною упевненістю щодо свого майбутнього. [[Міфологема]] долі в [https://library-poems.com/taras-shevchenko/ Шевченка] коріниться в народному уявленні про неозначену, однак непереборну силу, яка супроводить людину протягом її життя, однак поет переосмислює цю силу, проєктуючи на власні діяння й зусилля.

{{Quotation|Це можна пояснити хіба дією тих таємничих сил внутрішньої обдарованості, які від раннього дитинства незупинно штовхали Тараса до пізнання світу й самого себе. Він не ждав долі, а шукав її — підсвідомо, але вперто. Звідси — і щасливі випадки в його житті, і ті, що крізь біду виводили зрештою на добру дорогу: "Ти взяла // Мене, маленького, за руку // І в школу хлопця одвела // До п'яного дяка в науку". Це було одне обличчя його долі, якій він сумливо дякує. Але вона мала й інше обличчя  — чуже: несла ті трагічні випадковості, за якими стояли трагічні обставини часу. Проте, оглядаючи своє життя з висоти досвіду й страждань, Шевченко не докоряє ''Долі'' за це її друге обличчя, лише легенько нагадує: "А ти збрехала. // Які з нас люди?" — хоч як багато для нього за цим стоїть. Він прощає ''Долю'': "Та дарма!" ... Вони йдуть разом із своїм підсумованим життям, із своїм сумлінням: "Ми просто йшли; у нас нема // Зерна неправди за собою".|[[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]]}}

== Мистецькі інтерпретації ==
* Ще за життя Т. Шевченка, [[1860]]&nbsp;р., вірш було перекладено російською мовою тричі: у журналі «Светоч» (автор перекладу&nbsp;— [[Блюммер Леонід Петрович|Л. Блюммер]]), у виданні «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» (перекладач&nbsp;— [[Гербель|М. Гербель]] та в журналі «Народное чтение» (№&nbsp;5) у перекладі [[Курочкін Микола Степанович|М. Курочкіна]].
* Вірш було покладено на музику [[Лисенко|М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенком]].
* Ілюстрацію до вірша в 1980-ті роки створила художниця [[Штанко Катерина Володимирівна|К. Штанко]].

== Література ==
{{Вікіцитати1}}
* [[Дзюба Іван|Дзюба І.]] Загальмоване повернення // Тарас Шевченко. Життя і творчість.&nbsp;— К., 2008.— с. 489—490.
* [[Ненадкевич Євген Олександрович|Ненадкевич Є. О.]] Творчість Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка після заслання (1857—1858).— К., 1956.
* [[Смілянська Валерія Леонідівна|Смілянська В. Л.]] Лірика Шевченка періоду арешту й заслання // Українська література. К., 2008&nbsp;— с. 303—304.
* [[Шевченківський словник]]. Том перший.&nbsp;— К., 1976, с.195.
* [[Шевченківська енциклопедія]]: в 6 т.&nbsp;— Т. 2 / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка ; редкол. : М.&nbsp;Г.&nbsp;Жулинський (гол.) [та ін.].&nbsp;— К., 2012.&nbsp;— с.394-396.
{{Тарас Шевченко}}
[[Категорія:Вірші Тараса Шевченка]]
[[Категорія:Твори 1858]]