Довідка:Нові редагування

Ганс Андерсен[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Андерсен.

Ганс Крістіан Андерсен
Hans Christian Andersen
Ганс Крістіан Андерсен у 1869 році
При народженні Hans Christian Andersen
Народження 2 квітня 1805
   ОденсеДанія
Смерть 4 серпня 1875 (70 років)
   КопенгаґенДанія
Поховання Assistens Cemetery[d]
Національність данець
Громадянство  Данія
Alma mater Slagelse Gymnasium[d]
Мова творів данська
Рід діяльності письменник, поет
Напрямок новели, казки
Жанр казка
Magnum opus: The Improvisatore[d], A Walking Tour from Holmen’s Canal to the Eastern Point of Amager in the Years 1828 and 1829[d], The Fairy Tale of My Life[d]Гидке каченяі The Little Mermaid
Нагороди та премії
премія Прометея, зал слави[d] Golden Paintbrush[d]
Автограф:
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Ганс Крістіан Андерсен на Вікісховищі

Ганс Крі́стіан А́ндерсен (дан. Hans Christian Andersen; [ˈhanˀs ˈkʁæsdjan ˈɑnɐsn̩]; 2 квітня 1805Оденсе — 4 серпня 1875Копенгаген) — данський письменникказкар, автор відомих у всьому світі казок «Стійкий олов'яний солдатик»«Гидке каченя»«Снігова королева»«Дюймовочка» та інших. Казки Андерсена перекладені більш ніж 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізаціймультфільмівтеатральних постановок, балетів тощо.

Особисте життя казкаря[ред. • ред. код]

Ганс Крістіан Андерсен ніколи не був одружений і не мав дітей. Через це частина його життя, а саме особисте, обросло легендами та переказами. Частину цих відомостей сучасники дізналися із його уст, себто із автобіографічної книжки, а решту розповіли в своїх мемуарах його сучасники та дослідники.

Встидливий та полохливий хлопчак, Ганс уперше закохався ще в школі. То була дівчинка Сара, яка жаліла худорлявого з маленькими очима, величезним носом та довгими руками хлопчину. Подаровану нею троянду Андерсен зберігав впродовж усього життя.

У 25 років юнак Андерсен закохався в сестру університетського приятеля 17-річну Ріборґ Войт. Але її брат не хотів мати такого дивака за свого родича й заявив Гансові, що вона засватана. Він так і не дізнався, що кохана ніколи не виходила заміж.

20 вересня 1843 року Андерсен написав: «Я кохаю!». Йшлося про шведську співачку Енні Лінд. Вродлива жінка була на 15 років молодшою за Андерсена. На його освідчення відповіла, що взамін може запропонувати лише дружбу. Називала його братом. Оперна діва вийшла заміж за піаніста. Найліричніші казки Андерсена — «Русалонька», «Снігова королева», «Соловейко» — присвячені саме Енні Лінд.

«Я заплатив за свої казки велику, непомірну ціну. Відмовився заради них від особистого щастя і проґавив той час, коли уява повинна була поступитися місцем дійсності», — писав він у спогадах. Перед смертю письменник відвідував будинки розпусти, де довго бесідував з оголеними дівчатами. Далі розмов справа не йшла. Андерсен помер, так і не пізнавши жінки.

Світове визнання письменника[ред. • ред. код]

Розквіт творчості Ганса Крістіана Андерсена припав на другу половину 1830-1840-х років; тоді було написано більшість казок, які пізніше принесли йому світову славу.

У 1867 році Ганс Християн Андерсен отримав чин статського радника і звання почесного громадянина свого рідного міста Оденсе. Він був також нагороджений рицарським орденом Данеброг в Данії, орденом Білого Сокола Першого класу в Німеччині, орденом Червоного орла Третього класу в Пруссії, орденом Святого Олава в Норвегії.

У 1875 році за наказом короля було оголошено в день народження письменника, що буде поставлений пам'ятник Андерсену в Копенгагені в королівському саду. Андерсен не вважав себе дитячим письменником і сам не цінував свої казки, але продовжував писати все нові й нові.

Хвороба і смерть митця[ред. • ред. код]

Андерсен відрізнявся високим зростом, був худорлявий і сутулий. Характер у казкаря теж був вельми кепський і полохливий: він боявся пограбувань, собак, втрати паспорта, боявся загинути у вогні та отруєння. Він жахався найменшої подряпини, а назви хвороб викликали у нього тремтіння. Йому снилося, що його поховають заживо, тому щовечора клав біля ліжка записку: «Я живий».

1872 року Андерсен вперше пережив напад хвороби, від якої йому вже не судилося вилікуватися. Влітку 1872 Андерсен упав з ліжка й дуже забився. Він так і не одужав після цієї травми, але прожив до 4 серпня 1875 року. Помер у будинку свого друга банкіра Моріца Мельхіора. Напередодні смерті він замовив музику на свій похорон, формулюючи замовлення словами: «Більшість із тих, хто йтиме за мною, будуть дітьми, тож нехай такт відповідає маленьким крокам».

На час своєї смерті Андерсен уже здобув світову славу. Він отримував стипендію від данського уряду як «національна гордість». Уже до смерті казкаря розпочалося планування встановлення йому пам'ятника, який зараз стоїть на площі перед ратушею у Копенгагені. День похорону Ганса Крістіана Андерсене був оголошений національним днем жалоби в Данії, а на відспівуванні письменника була присутня королівська сім'я.

Творча діяльність[ред. • ред. код]

Пам'ятник Г. К. Андерсен у Копенгаґені Перу Андерсена належать поемип'єсинарисиромани, книги подорожніх нотаток, проте в літературі він залишився перш за все, як автор казок та історій, що склали 24 збірки, виданих в 1835—1872. Загалом, дослідники життя та творчості Андерсена, зокрема Ганс Крістіан Андерсен Центр, зуміли віднайти чималий пласт творінь данського письменника: 212 казок, 28 саг, 6 романів, 6 «іншої прози», 51 п'єсу, 25 подорожніх книжок, 4 біографії, 6 автобіографічних публікацій, 42 статті, листи та інші речі, 7 сатирично-гумористичних оповідок, 8 поем, 1024 вірша и 37 брошур.

У літературі дебютував восени 1828 як автор сповненого казкової містики твору «Прогулянки від Хольмен-каналу до східного мису острова Амагер» (хоч до того він відсилав пробні свої твори до газет й альманахів і декотрі з них були опубліковані, а деякі залишилися в рукописах чи дитячих споминах автора). Видана на Новий 1829 рік, книжечка набула великої популярності й уже в квітні вийшов її другий наклад. Пізніше він приєднався до течії прогресивних романтиків.

З 1835 року він почав друкувати казки, яких за 40 років написав 156. У цьому жанрі найповніше виявився художній талант Андерсена. Казки Андерсена тісно пов'язані з фольклором, дуже динамічні, в них багато гуморуфантастика поєднана з реальним життям; багато казок є гострою соціальною сатирою («Нове вбрання короля», «Соловей», «Кожному — своє місце», «Свині», «Слимак і кущ троянди», «Дюймовочка»). Жорстоким грошолюбам у казках протистоять прості бідні люди, яких Андерсен наділяє найблагороднішими моральними рисами і якостями («Стійкий олов'яний солдатик», «Кресало», «Русалонька», «Дівчинка з сірниками», «Снігова королева»). Казки Андерсена пройняті соціальним оптимізмом і щирою вірою в краще майбутнє людства.

Казки[ред. • ред. код]

У 1835 році, у переддень Різдва, вийшла друком невеличка книжка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією — до кожного Різдва митець видавав нову книжку, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок для своїх родин. Усього на сьогодні відомо 158 його казок, і тільки 12 із них створено на основі традиційних фольклорних творів. Отже, поняття літературна казка якнайкраще відповідає сутності творчості цього видатного митця, який сам вигадував казкові історії. На тлі численних казкарів, яких породила епоха романтизму в різних країнах, казки Андерсена відрізняються відсутністю дидактичних основ і, як здавалося критикам XIX століття, відсутністю належної шани до королівських осіб, які в казках Андерсена ходять палацом у пантофлях (адже палац є їхнім домом), стелють постелі й варять гречану кашу.

  • «Лелеки» (Storkene, 1839)
  • «Альбом хрещеного» (Gudfaders Billedbog, 1868)
  • «Ангел» (Engelen, 1843)
  • «Анне Лісбет» (Anne Lisbeth, 1859)
  • «Бабуся» (Bedstemoder, 1845)
  • «Блоха і професор» (Loppen og Professoren, 1872)
  • «Блукаючі вогники в місті» (Lygtemændene ere i Byen, sagde Mosekonen, 1865)
  • « Бог ніколи не вмре» (Den gamle Gud lever endnu, 1836)
  • «Великий морський змій» (Den store Søslange, 1871)
  • «Бронзовий кабан» (Metalsvinet, 1842)
  • «Бузина матінка» (Hyldemoer, 1844)
  • «Бутилочне горлишко» (Flaskehalsen, 1857)
  • «В день смерті» (Paa den yderste Dag, 1852)
  • «В дитячій» (I Børnestuen, 1865)
  • «Весела вдача» (Et godt Humeur, 1852)
  • «Вітер розповідає про Вальдемара До і його доньок» (Vinden fortæller om Valdemar Daae og hans Døttre, 1859)
  • «Вітряк» (Veirmøllen, 1865)
  • «Чарівний пагорб» (Elverhøi, 1845)
  • «Комірець» (Flipperne, 1847)
  • «Всяк знайсвоє місце» («Alt paa sin rette Plads», 1852)
  • «Вен і Глен» (Vænø og Glænø, 1867)
  • «Гидке каченя» (Den grimme Ælling, 1843)
  • «Ганс Опецьок» («Ганс-дурник») (Klods-Hans, 1855)
  • «Два брата» (To Brødre, 1859)
  • «Дві дівиці» (To Jomfruer, 1853)
  • «Дванадцать пасажирів» (Tolv med Posten, 1861)
  • «Дворовий півень і флюгерний» (Gaardhanen og Veirhanen, 1859)
  • «Льодяна діва» (Iisjomfruen, 1861)
  • «Дівчина з сірниками» (Den lille Pige med Svovlstikkerne, 1845)
  • «Дівчинка, яка наступила на хліб» (Pigen, som traadte paa Brødet, 1859)
  • «День переїзду» (Flyttedagen, 1860)
  • «Дикі лебеді» (De vilde Svaner, 1838)
  • «Директор лялькового театру» (Marionetspilleren, 1851)
  • «Дні тижня» (Ugedagene, 1868)
  • «Домовий і господиня» (Nissen og Madamen, 1867)
  • «Домовик крамаря» (Nissen hos Spekhøkeren, 1852)
  • «Дорожній товариш» (Reisekammeraten, 1835)
  • «Дочка болотного царя» (Dynd-Kongens Datter, 1858)
  • «Дріада» (Dryaden, 1868)
  • «Дюймовочка» (Tommelise, 1835) (см. также Дюймовочка (персонаж))
  • «Єврейка» (Jødepigen, 1855)
  • «Ялина» (Grantræet, 1844)
  • «Єпископ Берглумський і його родичі» (Bispen paa Børglum og hans Frænde, 1861)
  • «Є ж рязница!» («»Der er Forskjel!», 1851)
  • «Жаба» (Skrubtudsen, 1866)
  • «Наречений і наречена» (Kjærestefolkene или Toppen og Bolden, 1843)
  • «Зелені крихти» (De smaa Grønne, 1867)
  • «Злий князь» (Den onde Fyrste, 1840)
  • «Золотий хлопчик» (Guldskat, 1865)
  • «І в щіпці часом ховається щастя» (Lykken kan ligge i en Pind, 1869)
  • «Іб і Христиночка» (Ib og lille Christine, 1855)
  • «З вікна богадільні» (Fra et Vindue i Vartou, 1846)
  • «Справжня правда» (Det er ganske vist!, 1852)
  • «Історія року» (Aarets Historie, 1852)
  • «Історія однієї матері» (Historien om en Moder, 1847)
  • «Як буря переважила вивіски» (Stormen flytter Skilt, 1865)
  • «Яка красива!» («»Deilig!», 1859)
  • «Калоши щастя» (Lykkens Kalosker, 1838)
  • «Крапля води» (Vanddraaben, 1847)
  • «Ключ від воріт» (Portnøglen, 1872)
  • «Дещо» («Noget», 1858)
  • «Дзвін» (Klokken, 1845)
  • «Дзвоновий вир» (Klokkedybet, 1856)
  • «Дзвоновий сторож Оле» (Taarnvægteren Ole, 1859)
  • «Комета» (Kometen, 1869)
  • «Червоні черевички» (De røde Skoe, 1845)
  • «Хто ж найщасливіша?» (Hvem var den Lykkeligste?, 1868)
  • «Лебедине гніздо» (Svanereden, 1852)
  • «Лён» (Hørren, 1848)
  • «Маленький Клаус і Великий Каус» (Lille Claus og store Claus, 1835)
  • «Маленький Тук» (Lille Tuk, 1847)
  • «Метелик»(Sommerfuglen, 1860)
  • «Муза нового віку» (Det nye Aarhundredes Musa, 1861)
  • «На дюнах» (En Historie fra Klitterne, 1859)
  • «На краю моря» (Ved det yderste Hav, 1854)
  • «На могилі дитини» (Barnet i Graven, 1859)
  • «На пташиному дворі» (I Andegaarden, 1861)
  • «Гноївковий жук» (Skarnbassen, 1861)
  • «Німа книга» (Den stumme Bog, 1851)
  • «Нічний ковпак старого холостяка» (Pebersvendens Nathue, 1858)
  • «Недобрий хлопчик» (Den uartige Dreng, 1835)
  • «Нове вбрання короля» (Keiserens nye Klæder, 1837)
  • «Про що розказувала стара Іоганна» (Hvad gamle Johanne fortalte, 1872)
  • «Обривок нитки перлів» (Et stykke Perlesnor, 1856)
  • «Кресало» (Fyrtøiet, 1835)
  • «Оле-Лукойе» (Ole Lukøie, 1841)
  • «Щепка райської рослини» (Et Blad fra Himlen, 1853)
  • «Парочка» (Kærestefolkene, 1843)
  • «Пастушка і сажотрус» (Hyrdinden og Skorsteensfeieren, 1845)
  • «Пейтер, Петер і Пер» (Peiter, Peter og Peer, 1868)
  • «Перо и чорнильниця» (Pen og Blækhuus, 1859)
  • «Танцюй, лялечко, танцюй!» (Dandse, dandse Dukke min!, 1871)
  • «Побратими» (Venskabs-Pagten,1842)
  • «Под вербою» (Under Piletræet, 1852)
  • «Пролісок» (Sommergjækken, 1862)
  • «Останній сон старого дуба» (Det gamle Egetræes sidste Drøm, 1858)
  • «Остання перлина» (Den sidste Perle, 1853)
  • «Прадід» (Oldefa'er, 1870)
  • «Предки птахівниці Грети» (Hønse-Grethes Familie, 1869)
  • «Прекрасна троянда світу» (Verdens deiligste Rose, 1851)
  • «Принцеса на горошині» (Prindsessen paa Ærten, 1835)
  • «Пропаща» («Hun duede ikke», 1852)
  • «Стрибуни» (Springfyrene, 1845)
  • «Псіхея» (Psychen, 1861)
  • «Птаха народної пісні» (Folkesangens Fugl, 1864)
  • «Птаха фенікс» (Fugl Phønix, 1850)
  • «П'ятеро з одного стручка» (Fem fra en Ærtebælg, 1852)
  • «Райський сад» (Paradisets Have, 1839)
  • «Розповіді сонячного промінця» (Solskins-Historier, 1869)
  • «Хлоп'яча балаканина» (Børnesnak, 1859)
  • «Троянда с могили Гомера» (En Rose fra Homers Grav, 1842)
  • «Ромашка» (Gaaseurten, 1838)
  • «Русалонька» (Den lille Havfrue, 1837)
  • «З фортечного валу» (Et Billede fra Castelsvolden, 1846)
  • «Садівник і господарі» (Gartneren og Herskabet, 1872)
  • «Сальная свічка» (Tællelyset, 1820-е гг.)
  • «Найнеймовірніше» (Det Utroligste, 1870)
  • «Свічки» (Lysene, 1870)
  • «Свинопас» (Svinedrengen, 1841)
  • «Свиня-скарбничка» (Pengegrisen, 1854)
  • «Сердечне горе» (Hjertesorg, 1852)
  • «Срібна монетка» (Sølvskillingen, 1861)
  • «Сидень» (Krøblingen, 1872)
  • «Скороходи» (Hurtigløberne, 1858)
  • «Сніговик» (Sneemanden, 1861)
  • «Сніжна королева» (Sneedronningen, 1844)
  • «Приховано — не забуто» (Gjemt er ikke glemt, 1866)
  • «Соловей» (Nattergalen, 1843)
  • «Сон» (En Historie, 1851)
  • «Сусіди» (Nabofamilierne, 1847)
  • «Стара могильна плита» (Den gamle Gravsteen, 1852)
  • «Старий будинок» (Det gamle Huus, 1847)
  • «Старий вуличний ліхтар» (Den gamle Gadeløgte, 1847)
  • «Старий церковний дзвін» (Den gamle Kirkeklokke, 1861)
  • «Стійкий олов'яний солдатик» (Den standhaftige Tinsoldat, 1838)
  • «Доля будяка» (Hvad Tidselen oplevede, 1869)
  • «Скриня-літак» (Den flyvende Kuffert, 1839)
  • «Суп з ковбасної палочки» (Suppe paa en Pølsepind, 1858)
  • «Щаслива родина» (Den lykkelige Familie, 1847)
  • «Син дворецького» (Portnerens Søn, 1866)
  • «Талісман» (Talismanen, 1836)
  • «Тінь» (Skyggen, 1847)
  • «Тернистий шлях слави» («Ærens Tornevei», 1855)
  • «Тітка» (Moster, 1866)
  • «Тітонька Зубна Біль» (Tante Tandpine, 1872)
  • «Ганчір'я» (Laserne, 1868)
  • «Що чоловік не зробить, все добре» (Hvad Fatter gjør, det er altid det Rigtige, 1861)
  • «Равлик і трояндовий кущ» (Sneglen og Rosenhækken, 1861)
  • «Філософський камінь» (De Vises Steen, 1858)
  • «Хольгер Датчанин» (Holger Danske, 1845)
  • «Квіти маленької Іди» (Den lille Idas Blomster, 1835)
  • «Чайник» (Theepotten, 1863)
  • «Чого тільки не вигадають…» (Hvad man kan hitte paa, 1869)
  • «Через тисячу років» (Om Aartusinder, 1852)
  • «Що сказала вся сім'я» (Hvad hele Familien sagde, 1870)
  • «Циганська голка» (Stoppenaalen, 1845)
  • «Гречка» (Boghveden, 1841)
  • «Ельф трояндового куща» (Rosen-Alfen, 1839)

Переклади[ред. • ред. код]

Ще за життя письменника його творчість, особливо казки, почали перекладати англійською та іншими мовами світу (нині його казки перекладено 145 мовами).

Вшанування Ганса Крістіана Андерсена[ред. • ред. код]

Співвітчизники Андерсена свято зберігають пам'ять про нього, він є для них національною гордістю. Ще за його життя було встановлено йому пам'ятника, проект якого створив Огюст Сабьо, а відкоригував сам Ганс. З тих пір на площі в Копенгагені, названій на його честь, стоїть пам'ятник: казкар в кріслі з книжкою в руці й на самоті.

Щороку 2 квітня, в день народження письменника, в усьому світі святкується Міжнародний день дитячої книги. З 1956 року Міжнародною радою з дитячої книги (IBBY) присуджується Золота медаль Ганса Християна Андерсена — вища міжнародна нагорода в сучасній літературі. Цією медаллю нагороджуються письменники, а з 1966 року — художники, за внесок у дитячу літературу.

У Копенгагені та в його рідному містечку Оденсе створено музеї письменника. Щороку в день народження митця данці збираються на всенародне свято на честь великого казкаря, віншують його в промовах, віршах і піснях. В світі існує кілька міжнародних Літературних премій імені Андерсена, якими нагороджують найкращих дитячих письменників, художників та ілюстраторів. У багатьох містах установлено пам'ятники письменникові: Оденсе, Копенгагені, Нью-Йорку, Братиславі, Москві та інших.

Ганс Крістіан Андерсен й Україна[ред. • ред. код]

Незважаючи на чималу відстань та плинність часу Ганс Крістіан Андерсен залишив помітний слід в українській культурі. Насамперед це повязано із його творчим набутком, який захопив чимало українських письменників, які на його основі захопилися літературним казкарством та перекладом. Окрім того уже наступні творчі покоління: художників, кінематографів, мультиплікаторів та видавців продовжили надихатися творчістю датчанина в своїх роботах.

Український переклад[ред. • ред. код]

Українською мовою твори Андерсена перекладали Михайло СтарицькийМарія ГрінченкоОксана Іваненко та інші.

Цікаві факти[ред. • ред. код]

  • У казці «Два брати» Г. К. Андерсен писав про знаменитих братів Ганса Крістіана і Андерса Ерстедів.
  • У Андерсена є казка про Ісаака Ньютона.
  • Андерсена сердило, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. З цієї ж причини він наказав, щоб на його пам'ятнику, де початково казкаря мали оточувати діти, не було жодної дитини.
  • Одна із ранніх казок письменника, «Сальна свічка» (дан. Tællelyset), була знайдена в Національному архіві Фюна лише у жовтні 2012 року.
  • Г. К. Андерсен був найбільш видаваним в СРСР закордонним письменником за 1918—1986 роки: загальний тираж 515 видань склав 97,119 млн примірників.

Див. також[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

↓ Показувати повністю

  1. Вгору↑ http://andersen.sdu.dk/liv/tidstavle/
  2. Вгору↑ https://www.hebban.nl/het-gouden-penseel
  3. Вгору↑ У своїй автобіографії «Правдива історія мого життя» (1846) Андерсен писав: «Мій батько виконував усі мої бажання. Я повністю займав його думки і серце, він жив мною. У вихідні він робив для мене збільшуване скло, улаштовував театр, виготовляв малюнки, які можна було змінювати, а з них складати історії»
  4. Вгору↑ казка «Стійкий олов'яний солдатик», написана 1838-го року, присвячена батькові казкаря. Син, коли виріс, став пристрасно колекціонувати олов'яних солдатиків
  5. Вгору↑ Мандри Ганса Крістіана Андерсена
  6. Вгору↑ Ймовірно тому в його казках так багато троянд
  7. Вгору↑ Незадовго до смерті письменник написав у щоденнику: «Ось уже десятки років моє справжнє життя минає вві сні, коли до мене приходить кохана Ріборґ»
  8. Вгору↑ Особисте життя Ганса Крістіана Андерсена
  9. Вгору↑ Письменникові не сподобалися макети декількох пам'ятників, де він був в оточенні дітей
  10. ↑ Перейти до:а б Bryant, Mark: Private Lives, 2001, p.12 (англ.)
  11. Вгору↑ Elias Bredsdorff, Hans Christian Andersen: the story of his life and work 1805-75, Phaidon (1975) ISBN 0-7148-1636-1 (англ.)
  12. Вгору↑ перша п'єса майбутнього казкаря — «Карась та Ельвіра».
  13. Вгору↑ Спочатку, згідно з проектом, він сидів у кріслі, оточений дітьми, і це обурило Андерсена. «Я і слова не міг би сказати в такій атмосфері», — сказав він.
  14. Вгору↑ 10 фактів з життя Ганса Крістіана Андерсена
  15. Вгору↑ Tallow Candle: Hans Christian Andersen's 'first work'. BBC. 13 December 2012. Архів оригіналу за 2012-12-19. Процитовано 13 December 2012.
  16. Вгору↑ Книгоиздание СССР. Цифры и факты. 1917—1987 / Е. Л. Немировский, М. Л. Платова. — М. : Книга, 1987. — С. 311. — 3000 прим.

Джерела[ред. • ред. код]