Перегляд вихідного коду сторінки Дніпровська повітряно-десантна операція

{{Infobox Military Conflict
|conflict                                    = Дніпровська повітряно-десантна операція
|partof                                      = [[Битва за Дніпро]]<br/>[[Німецько-радянська війна]]
|image                                       = [[Файл:Ily-4.jpg|300px]]
|caption                                     = Основні типи літаків, що залучалися до операції:<br/> [[Військово-транспортний літак|транспортний]] [[Лі-2]] (ліцензійний американський [[Douglas DC-3]]) та [[бомбардувальник]] [[Іл-4]]
|date                                        = [[25 вересня]]&nbsp;— [[28 листопада]] [[1943]] року
|place                                       = Сучасні [[Черкаська область|Черкаська]] та [[Київська область|Київська області]], [[Україна]]
|result                                      = Провал визначеного за [[Замисел операції|замислом]] [[Бойове завдання|завдання]] операції, перемога німецьких військ
|combatant1                                  = {{USSR}}
|combatant2                                  = {{GERnazi}}
|commander1                                  = {{Прапорець|USSR}} [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін]]<br/>{{Прапорець|USSR}} [[Затевахін Іван Іванович|І.&nbsp;І.&nbsp;Затевахін]]<br/>{{Прапорець|USSR}} П.&nbsp;М.&nbsp;Сидорчук
|commander2                                  = <span style="white-space:nowrap">{{Прапорець|GERnazi}} [[Еріх фон Манштейн|Е. фон Манштейн]]</span><br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Герман Гот|Г. Гот]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Генріх Ебербах|Г. Ебербах]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Вальтер Нерінг|В. Нерінг]]
|strength1                                   = 4 575 осіб
|strength2                                   = понад 10 000 осіб
|casualties1                                 = 3 500 [[Загиблий у бою|загиблих]], захоплених у [[полон]], [[Зниклий безвісти|зниклих безвісти]]
|casualties2                                 = близько 3 000 загиблих
|campaign                                    =
}}
{{Битва за Дніпро}}{{Мовні помилки|дата=липень 2019}}

'''Дніпро́вська пові́тряно-деса́нтна опера́ція'''&nbsp;— масштабна [[повітряно-десантна операція]] часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]], яка була проведена [[Червона армія|радянськими військами]] протягом [[25 вересня]]&nbsp;— [[28 листопада]] [[1943]] року на території [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Київська область|Київської областей]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]. Головним завданням операції було захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]] поблизу Дніпровського закруту, в районі [[Великий Букрин|Великого Букрина]]&nbsp;— так званого [[Букринський плацдарм|Букринського плацдарму]], з метою сприяння зосередженню на ньому необхідної для продовження наступу радянських військ та не допущення прориву військ [[Вермахт]]у до захоплених загальновійськовими з'єднаннями [[плацдарм]]ів.

Операція закінчилася повним крахом. Радянські війська втратили 3500 осіб [[Загиблий у бою|загиблими]] та [[Зниклий безвісти|зниклими безвісти]]. Заплановане завдання операції не було виконане. Після поразки в цій повітряно-десантній операції, [[Повітряно-десантні війська СРСР|радянські повітряно-десантні війська]] більше не мали [[бойовий досвід|досвіду]] застосування десанту [[парашут]]ним способом протягом усієї своєї подальшої історії.

== Планування та підготовка ==

=== Передумови ===
[[Файл:Dayosh Kiev.jpg|ліворуч|thumb|300px|Радянські солдати готують плоти для [[Форсування Дніпра (1943)|форсування Дніпра]]]]
Влітку [[1943]] року, після нищівної поразки німецьких військ на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території [[Лівобережна Україна|Лівобережної Україні]], прагнучи прорватися до [[Дніпро|Дніпра]] і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося з ходу захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі [[Лютізький плацдарм|Лютіжу]] і [[Букринський плацдарм|Великого Букрина]], тим самим створивши всі необхідні передумови для подальшого розвитку наступу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]].

Разом з цим, за пропозицією [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]] в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея&nbsp;— з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно не допущення прориву його піхоти і танків до захоплених [[Рубіж (військова справа)|рубежів]] із західного та північно-західного напрямків, застосувати [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] на цьому напрямку [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]]. Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки [[Повітряний десант|повітряного десанту]] стало завдання&nbsp;— якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР&nbsp;— міста [[Київ|Києва]].

=== Попередній задум десантування ===
За попереднім задумом [[Операція військова|операцію]] планувалося здійснити [[десантування]] на протилежний берег Дніпра семи [[Гвардія|гвардійських]] повітряно-десантних бригад, об'єднаних у два зведених повітряно-десантних корпуси, які повинні були перешкодити перегруповуванню військ противника з початком [[Форсування Дніпра (1943)|форсування Дніпра]] частинами [[Сухопутні війська|сухопутних військ]] Червоної армії.

До [[16 вересня]] [[1943]] року штаб повітряно-десантних військ завершив розробку операції, визначив мету, склад і завдання десанту, а вже наступного дня рішення на проведення повітряно-десантної операції було ухвалене Ставкою.

Затверджений Ставкою [[Планування операції|план операції]] передбачав наступне. Першим у район [[Канів|Канева]], у смузі наступу [[Воронезький фронт|Воронезького фронту]], повинен був десантуватися [[Корпус (армія)|корпус]] [[Список командувачів повітряно-десантних військ СРСР|командувача повітряно-десантними військами]] [[генерал-майор]]а [[Затевахін Іван Іванович|Івана Затевахіна]]. Він складався з [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ї]], [[3-тя повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ї]] та [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї повітряно-десантних бригад]], загальною кількістю близько 10 тисяч чоловіків. Корпус мав на озброєнні 24 [[гармата|гармати]] калібру 45&nbsp;мм, 180 [[міномет]]ів [[калібр]]ів 50 і 82&nbsp;мм, 378 [[Протитанкова рушниця|протитанкових рушниць]] та 540 [[кулемет]]ів.<ref>Советские воздушно-десантные.&nbsp;— Москва, 1980; Лисов И.&nbsp;И.&nbsp;Десантники.&nbsp;— Москва, 1968.</ref>

Другий [[повітряно-десантний корпус]] у складі [[4-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|4-ї]], [[6-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|6-ї]] та [[7-ма повітряно-десантна бригада (СРСР)|7-ї]] повітряно-десантні бригад під командуванням генерал-майора [[Капітохін Олександр Григорович|Олександра Капітохіна]] повинен був десантуватися в смузі наступу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]] кількома днями пізніше.

[[Ставка Верховного Головнокомандування]] затвердила цей план, але оперативна обстановка на цій ділянці [[фронт]]у дуже швидко змінилася та вимагала термінового початку десантування поблизу Дніпровського закруту, у районі Великого Букрина, де радянські війська досягли найбільшого успіху.

[[19 вересня]] представник Ставки [[Верховний головнокомандувач|ВГК]] Георгій Жуков затвердив остаточний план операції.

=== Розробка плану операції ===
У цілому план операції був відпрацьований достатньо реалістично та охоплював практично усі можливі варіанти підготовки та проведення повітряно-десантної операції. Але, як це часто буває при плануванні, було випущено з уваги багато деталей, що згодом призвели до провалу. Вже на етапі підготовки [[Військово-транспортна авіація|транспортної авіації]] до [[десантування]], виникла ціла низка проблем: авіація не встигала перебазуватися на нові [[аеродром]]и, на яких до того ж була відсутня достатня кількість палива, ремонтних деталей та запчастин; особовий склад повітряно-десантних бригад не мав часу на проведення тренувань і додаткових занять; бракувало також часу для організації чіткої взаємодії авіації і десантних [[Підрозділ (військова справа)|підрозділів]].

Більш того, надмірні заходи щодо утримання операції в таємниці спричинили за собою дуже негативні наслідки. В результаті, війська отримали можливість ознайомитися зі своїми [[Бойове завдання|бойовими завданнями]] практично перед посадкою в літак, та деякі навіть після десантування вже в [[тил]]у противника! Багато пунктів плану були дуже далекі від реального життя й, відверто кажучи, скоріше були побажаннями, ніж обґрунтованими рішеннями.

Наприклад, було прийнято рішення висадити до початку операції спеціально підготовлені групи з числа найбільш підготовлених десантників, які за допомогою сигнальних вогнів повинні були позначити на [[Місцевість (військова справа)|місцевості]] місця приземлення для основних сил десанту. Проте, ця ідея не була втілена в життя з простої причини: ніхто з командування так і не визначив, хто ж на практиці виконуватиме це завдання.

На користь повітряного десанту планувалося використовувати вогневу міць артилерійського корпусу прориву, для чого до складу десанту були введені артилеристи-коректувальники й була виділена [[ескадрилья]] літаків-коректувальників для управління [[артилерійський вогонь|артилерійським вогнем]]. Напередодні вже були визначені види вогню артилерії, позначені ділянки для нанесення [[Загороджувальний вогонь|загороджувального вогню]] за викликом десанту. Але артилерія так і не змогла провести [[Артилерійська підтримка|підтримку]] висадки десанту.

Так само, як і при плануванні [[Вяземська повітряно-десантна операція|Вяземської операції]], було підраховано, що кожен [[літак]] [[військово-транспортна авіація|військово-транспортної авіації]] виконає принаймні по 2-3 вильоти за ніч, але в реальності це було просто неможливо.

Вплив всіх цих негативних наслідків можливо було б мінімізувати, якби впродовж всієї операції велася постійна [[воєнна розвідка|розвідка]], і командування аналізувало можливі зміни оперативної обстановки. Однак, керівники операції, які проводили планування, переклали виконання цих завдань на другорядних виконавців, проявивши повну пасивність при підготовці такої масштабної [[Повітряний десант|висадки десантних військ]].

=== Визначені завдання десанту та підготовка особового складу ===

[[Файл:Dnieper airborne operation 001 uk.svg|міні|праворуч|300пкс|План Дніпровської повітряно-десантної операції]]
Командувач військами фронту генерал Ватутін М. Ф. через [[Список командувачів повітряно-десантних військ СРСР|командувача ПДВ]] визначив такі бойові завдання:
* 3-й ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' (командир [[полковник]] В.&nbsp;К.&nbsp;Гончаров): здійснити десантування на південний схід від [[Ржищів]]а, захопити позиції по рубежу [[Липовий Ріг]], [[Македони]], [[Козарівка (Канівський район)|Козарівка]], із завданням не допустити прориву піхоти і танків противника в район плацдарму і утримувати ці позиції до підходу головних сил 40-ї армії;
* 5-й ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' (командир [[підполковник]] П.&nbsp;М.&nbsp;Сидорчук): здійснити десантування на захід від Канева з метою захоплення рубежу Горкавчина, [[Степанці]], [[Костянець (Канів)|Костянець]] та у взаємодії з 3-ю ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' утримувати його до підходу головних сил;
* 1-й ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'': яка не встигла здійснити підготовку до десантування у повному обсязі, до встановленого часу знаходитися в [[резерв]]і корпусу та бути в готовності до висадки на другу або третю ніч.

Тривалість самостійних [[бойові дії|бойових дій]] десанту в тилу противника визначалась в 2-3 доби. Загальна чисельність особового складу десанту близько 10 тис. чоловіків.<ref name="stas">Lt. Gen. N.V. STASKOV Chief of Staff of Airborne Troops 1943 Dnepr airborne operation: lessons and conclusions Military Thought, July, 2003 by Nikolai Viktorovich Staskov</ref>

Запланована для захоплення і утримання ділянка місцевості мала майже 40 [[кілометр]]ів по [[фронт]]у, що ще до початку проведення операції було дуже складним завданням для виконання лише двома повітряно-десантними бригадами, які мали на озброєнні лише [[Стрілецька зброя|стрілецьку зброю]], міномети і легку [[Артилерія|артилерію]].<ref name="stas"></ref>

Через надмірні заходи керівництва операцією в прагненні зберегти її в таємниці командири бригад прийняли і оголосили своє рішення на десантування і [[бойові дії]] тільки наступного дня, [[24 вересня]] [[1943]] року, за півтори години до посадки особового складу в літаки. Як наслідок, у командирів [[батальйон]]ів і [[рота (армія)|рот]] залишилося дуже мало часу для доведення завдання підлеглим, й вони не мали можливості уточнити основні питання взаємодії як усередині повітряного десанту, так і з іншими [[Рід військ|родами військ]], намітити план бою після приземлення. [[Командир взводу|Командири взводів]] взагалі були вимушені ставити завдання особовому складу в польоті. Фактично вони обмежувалися тільки вказівками про райони викидання, порядок збору після приземлення і [[Рубіж (військова справа)|рубіж]], який передбачалося захопити і [[Оборона|обороняти]]. Взагалі не проводилися також і передполітні заняття ані з [[офіцер]]ами, ані з рештою особового складу.<ref>[http://www.rkka.ru/analys/vdv/main.htm Самойленко Я. Из опыта управления воздушными десантами в годы войны. «Военно-исторический журнал» №&nbsp;12, 1979 г.]</ref>

Крім цього, не зважаючи на значну кількість [[радіостанція|радіостанцій]], вони були розподілені таким чином, що в деяких літаках було по 5—6 засобів зв'язку, а в інших літаках радіостанції для десанту не було взагалі. Тому після висадки радисти залишилися без засобів зв'язку, а радіостанції&nbsp;— без радистів. Батареї живлення для радіостанцій також скидалися окремо від них<ref>{{Cite web |url=http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ |title=Каневский десант: унесенные ветром Автор: Александр ФИЛЬ |accessdate=29 червень 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070629212547/http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ |archivedate=29 червень 2007 |deadurl=yes }}</ref>.

Як показав подальший хід операції, все це, безперечно, негативно відбилось на діях підрозділів в [[тил]]у противника.

Фінальна стадія підготовки Дніпровської повітряно-десантної операції пройшла в неймовірній метушні, яка була обумовлена зривом планів та катастрофічним браком часу, що як наслідок призвело до повного краху операції…

== Десантування ==
[[Файл:Airbornearticle01 pic05.jpg|міні|праворуч|300пкс|Підготовка до десантування]]
[[Файл:Desant USSR ww2.jpg|міні|праворуч|300пкс|Радянські десантники в літаку]]

=== Початок операції ===
[[21 вересня]] по тривозі було піднято шість гвардійських повітряно-десантних бригад: [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ша]], [[3-тя повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-тя]], [[4-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|4-та]], [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-та]], [[6-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|6-та]] і [[7-ма повітряно-десантна бригада (СРСР)|7-ма]].

1-ша, 3-тя і 5-та гвардійські повітряно-десантні бригади надійшли у розпорядження [[Воронезький фронт|Воронезького]]; 4-та, 6-та і 7-ма&nbsp;— [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронтів]]. Було проведена переукладка [[парашут]]ів та укладка вантажів у [[повітряно-десантна техніка|парашутно-десантні м'які мішки]]. Після цього бригади були передислоковані залізницею в райони аеродромів [[Лебедин]], [[Смородине]] і [[Богодухів]] [[Сумська область|Сумської області]].<ref name="suk">Суконкин Алексей Сергеевич Лиса в курятнике. Вдв и Спн. Часть 3. История десантных и разведывательно-диверсионных войск СССР и России</ref>

До [[23 вересня]] була створена оперативна група повітряно-десантних військ, яка повинна була здійснювати [[Управління військами|управління десантами]]. Група розмістилася на аеродромі Лебедин, у безпосередній близькості від пункту управління оперативної групи [[Авіація далекої дії|авіації далекої дії]] і штабу [[2-га повітряна армія (СРСР)|2-ї повітряної армії]]. Незабаром група встановила прямий [[зв'язок]] зі штабом 40-ї армії, у смузі якої планувалось провести висадку першого десанту. [[Розвідувальна авіація]] 2-ї повітряної армії приступила до фотографування районів майбутнього десантування. В тил [[противник]]а для проведення дорозвідки районів десантування та обстановки були виведені розвідоргани 40-ї армії.

Для здійснення висадки десанту залучили 180 [[військово-транспортний літак|військово-транспортних літаків]] [[Лі-2|«Дуглас» Лі-2]] (1-ї, 53-ї і 62-ї [[авіаційна дивізія|авіаційних дивізій]] ''{{comment|АДД|авіація далекої дії}}''). У свою чергу, авіація {{comment|ПДВ|Повітряно-десантні війська}} виділила 10 машин [[Іл-4]] для викидання [[спорядження]] і легких гармат, буксирувальники планерів, а також 35 десантних планерів ''А-7'' і ''Г-11'', якими повинна була десантуватися бригадна [[артилерія]].

Віддалення аеродромів від районів викидання десанту складала 175—220 кілометрів, що теоретично дозволяло за одну ніч провести два-три [[Літако-виліт|літако-вильоти]] з цих аеродромів.

[[22 вересня]] передові частини Воронезького фронту захопили перші плацдарми за [[Дніпро]]м. Вранці [[23 вересня]], [[генерал армії]] [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін]] прибув на [[командний пункт]] [[40-ва армія (СРСР)|40-ї армії]], де з доповідей розвідки з'ясував, що в запланованому районі висадки десанту значних сил противника не встановлено.

У той же час німецьке командування проаналізувало стан справ і, припустивши ймовірний характер дій Червоної армії, зосередило 3 додаткових дивізії в районі висадки. Крім того німці планували переміщення ще двох [[Дивізія|дивізій]] у вірогідний район десантування.

Радянська [[воєнна розвідка|розвідка]] знову ніяких змін обстановки не виявила.

=== Висадка десанту ===
Викидання перших двох бригад було вирішено почати в ніч на [[25 вересня]] [[1943]] року. [[Передовий загін]] літаків 101-го полку ''{{comment|АДД|авіація далекої дії}}'', який вела [[Герой Радянського Союзу]] [[Гризодубова Валентина Степанівна|Валентина Гризодубова]] з парашутистами 3-ї гв. ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' піднявся в [[повітря]] о 18 годин 30 хвилин [[24 вересня]].

Через дві години стартували літаки з бійцями 5-ї ''{{comment|гв. пдбр|гвардійська повітряно-десантна бригада}}''. Всього в ніч на [[25 вересня]] було проведено 298 [[Літако-виліт|літако-вильотів]] (замість запланованих 500), було викинуто ''3050'' чоловіків і ''432'' контейнери зі складу [[3-тя повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ї гвардійської бригади]] і ''1 525'' чоловіків та ''228'' контейнерів [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї гвардійської бригади]]. Відсутність достатньої кількості палива для літаків транспортної авіації на аеродромах зльоту привела до того, що графік зльоту був порушений з самого початку. Замість намічених планом 65 транспортних машин під посадку було подано лише 48, а чотири бензозаправники з'явилися лише за півгодини до вильоту. У результаті виліт першого ешелону довелося відкласти на півтори години.

Літаки злітали безсистемно&nbsp;— по готовності та з грубими порушеннями [[Бойові порядки|бойових порядків]]. Повертаючись назад на [[аеродром]]и вони були вимушені ще довше чекати перезаправляння, внаслідок чого [[десантник]]и змушені були буквально метатися по аеродрому від одного літака до іншого, у пошуках готового до зльоту.<ref name="stas"></ref>

На аеродромі Смородине жоден [[літак]] з числа запланованих до вильоту не був готовий до зльоту взагалі. Ці літаки повинні були доставити 45-мм артилерійські гармати для десанту. Через відсутність палива 5-та бригада була вимушена припинити [[десантування]] з аеродрому Богодухів з настанням світанку. 3-тя бригада здійснила десантування в повному складі (без 45-мм [[гармата|гармат]]) з мережі аеродромів у районі Лебедина до світанку [[25 вересня]]. Але літаків під посадку було подано менше, ніж передбачалося планом, а в найостанніший момент з'ясувалося, що зношеність машин не дозволяє їм брати штатну кількість вантажу. Багато літаків [[Лі-2]] могли підняти лише 15-18 парашутистів або м'яких парашутно-десантних мішків&nbsp;— замість положених по штату мінімуму в 20 одиниць. У результаті в першу ніч не було викинуто ''2017'' чоловіків (30&nbsp;% десанту). ''590'' контейнерів з вантажем ([[озброєння]]м, [[Боєприпаси|боєприпасами]] і [[продовольство]]м) з числа запланованих, так і не були доставлені в район висадки десанту, залишившись на аеродромах зльоту.

Також, одним з головних чинників, що призвели першу стадію проведення повітряно-десантної операції на етапі десантування до провалу, став украй низький рівень навченості і готовності льотних екіпажів військово-транспортної авіації, які в більшості своєї не мали навіть елементарного досвіду проведення повітряних десантів.<ref name="stas"></ref>

[[Файл:Dnieper airborne operation 002 uk.svg|міні|праворуч|300пкс|Десантування в ніч на 25 вересня 1943 року]]

Не випадково також, однією з головних причин провалу операції стала незадовільна організація [[Навігація|навігаційного]] забезпечення. Згідно з планом проведення операції навігаційне забезпечення повинне було забезпечуватися в районах аеродромів, на [[маршрут]]ах прольоту авіації та в районах висадки десанту на площадках приземлення сигнальними вогнями, радіопередавачами і приводними радіостанціями системи [[протиповітряна оборона|ППО]]. І хоча в районах аеродромів це спрацювало, то, ні на маршрутах прольоту літаків з десантом, ні тим більше в районах десантування навігаційного забезпечення взагалі не було. А пересувна по рейках радіонавігаційна станція «Бджола» прибула в пункт призначення в районі села [[Капустинці (Володарський район)|Капустінці]] тоді, коли десантування було вже завершене. Тому літаки здійснювали висадку практично наосліп, без будь-якого навігаційного забезпечення.

Незважаючи на негативний досвід проведення [[Вяземська повітряно-десантна операція|Вяземської повітряно-десантної операції]] взимку [[1942]] року, ніяких практичних висновків в цьому відношенні взагалі зроблено не було. Всі завдання щодо наведення основних сил десанту переклали на плечі [[Передовий загін|передових загонів]], які повинні були після приземлення здійснити підсвічування районів десантування за допомогою серій [[сигнальна ракета|сигнальних ракет]]. Але задум провалився через повне безладдя, що на аеродромах, що в повітрі, що на землі після приземлення. Плюс до цього, німці, виявивши висадку десанту супротивника, почали масовані запуски різнокольорових ракет з різних напрямків, чим остаточно [[Введення противника в оману|ввели в повну оману]] не тільки транспортну [[Авіація|авіацію]], але і парашутний десант.

Додатково до відсутності радіоапаратури наведення, в ніч на [[25 вересня]] різко погіршали [[Погода|погодні умови]]. Низька [[хмарність]] на висоті 600—800 [[метр]]ів, в сукупності з дощем знизили видимість до 1-3 кілометрів. Коли вночі [[дощ]] припинився, над районами висадки опустився легкий [[туман]], видимість досягала 2-4&nbsp;км. Лише поодинокі [[екіпаж]]і літаків змогли провести [[орієнтування]] в таких жахливих погодних умовах. [[Навігація|Навігаційна]] апаратура могла б полегшити в такій обстановці забезпечити десантування, але вона була відсутня.

Як пізніше стало відомо з доповідей [[льотчик]]ів&nbsp;— практично жоден з них не зміг використати наземні [[орієнтир]]и в таких умовах. Дніпро залишався єдиним вірним орієнтиром для всіх без винятку екіпажів. З урахуванням того, що райони десантування знаходилися на відстані всього 15-20 кілометрів від Дніпра, який був достатньо надійним орієнтиром, льотчики могли розрахувати по напрямку й часу польоту приблизний район та здійснити висадку з помилкою 5-7 кілометрів від заданого. Але внаслідок вкрай низького рівня навченості льотних екіпажів, відсутності уявлення, де і в якому місці вони перетинають річку, екіпажі проводили невірні розрахунки. Іноді помилки в розрахунках досягали 40 кілометрів (!) від заданого. На додаток, після перетинання Дніпра, остерігаючись вогню [[Засоби ППО|протиповітряних засобів]] противника, літаки набирали висоту не визначені для десантування 600 метрів, а 1000&nbsp;м і більш, та збільшували швидкість.<ref name="stas"></ref>

[[Десантник]]и вимушені були покидати борт літака в таких умовах, що призвело до того, що інтервали між парашутистами після приземлення досягали не розрахункових 4 кілометри (максимум), а ''8'', а то і ''15'' (!) км. Навіть при висадці у тил противника в денний час, збір парашутистів у таких умовах був мало реальним. У більшості радянських десантників був відсутній хоч якийсь [[бойовий досвід]] щодо ведення [[Бій|бою]] в тилу противника, тому що переважна частина досвідчених десантників, які брали участь у Вяземській повітряно-десантній операції в цій операції участі не брали. Раніше, влітку [[1943]], з них було сформовано кілька звичайних піхотних дивізій, які взяли активну участь у жорстоких [[Битва на Курській дузі|боях на Курській дузі]], і зазнали важких втрат.

Ганебна організація навігаційного забезпечення, слабка підготовка льотного складу призвели до того, що особовий склад десантувався на площі більш ніж 25 на 70 кілометрів. Тільки ''5&nbsp;%'' особового складу приземлилися в запланованій зоні; ''23&nbsp;%'' десантників приземлилися в радіусі 10 кілометрів від намічених районів, ''58&nbsp;%''&nbsp;— в радіусі 15&nbsp;км, решта (''14&nbsp;%'')&nbsp;— поза межами цих відстаней. Близько 400 десантників було викинуто на Черкаський [[ліс]] (70 кілометрів від району висадки), і 230&nbsp;— приземлилися в розташуваннях своїх військ. Частина десанту приводнилася на [[Дніпро]] і потонула, заплутавшись у [[стропа]]х.<ref name="stas"></ref>

[[Файл:Hitlerdnieper.jpg|right|thumb|300px|Солдати [[Вермахт]]у готують [[Вогнева позиція|вогневі позиції]] для оборони Дніпровського валу. Осінь 1943]]

Викидання десанту проводилося в умовах сильного [[Зенітний вогонь|зенітного вогню]] противника, внаслідок чого авіація далекої дії втратила три літаки. У одному зі збитих літаків знаходилося все управління 3-ї гвардійської бригади на чолі з командиром бригади [[полковник]]ом Красовським П.&nbsp;І.&nbsp;Всі вони загинули. Існує згадка Героя Радянського Союзу [[Кондратьєв Іван Петрович|Кондратьєва І. П.]], що [[командир]] 3-ї бригади підполковник Гончаров В. К. в одному з перших боїв був поранений і згодом евакуйований на [[По-2]] в тил. Можливо Гончаров, будучи командиром 1-ї бригади, після загибелі Красовського був призначений командиром вже висадженої 3-ї бригади і також десантувався в німецький тил.<ref name="suk"></ref>

Значна кількість [[десантник]]ів приземлилася безпосередньо на [[Бойовий порядок|бойові порядки]] німецьких [[73-тя піхотна дивізія (Третій Рейх)|73-ї]], [[112-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|112-ї]] і [[255-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|255-ї піхотних]] і [[7-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|7-ї танкової дивізій]]. Додатково, у цей район висувалася [[19-та танкова дивізія (Третій Рейх)|19-та танкова]] і [[10-та моторизована дивізія (Третій Рейх)|10-та моторизована дивізії]] з частинами [[24-й танковий корпус (Третій Рейх)|24-го]] та [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|48-го танкових корпусів]], тому багато парашутистів були практично відразу або знищено, або взято в [[полон]].

Вже в процесі висадки стало зрозумілим, що [[Військова операція|операція]] йде не за планом. [[Зв'язок]] з висадженими підрозділами десанту був втрачений. Подальше десантування військ було припинене. Підрозділи 5-ї бригади, що залишилися, та [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ша гвардійська повітряно-десантна бригада]] в повному складі були повернені до [[пункт постійної дислокації|пунктів постійної дислокації]].

== Ведення бойових дій ==

=== Перші бої ===
Десант приступив до виконання бойового завдання в екстремально несприятливих умовах. Згідно з попередніми розрахунками, обидві бригади при сприятливому розвитку подій повинні були приземлитися в районі розміром 14 на 10 кілометрів, на відстані всього 25 кілометрів від лінії фронту. Фактично, приземлення було здійснене на величезній площі між [[Ржищів|Ржищевим]] і [[Черкаси|Черкасами]]. Переважна більшість обох бригад приземлилася буквально на голови німців, що знаходилися в [[Ешелон (військова справа)|другому ешелоні]] та в [[резерв]]і противника, який відкрив по десанту запеклий вогонь з усіх видів [[Зброя|зброї]]. Істотна частина десанту взагалі по суті опинилася далеко за межами району запланованих бойових дій.

Велика кількість бійців загинула в перші години операції: по донесенню німецького командування, протягом доби 25 вересня знищено ''692'' десантники, ще ''209'' захоплені в полон.

На землі всі роти, батальйони і навіть бригади перемішались між собою і вимушені були вступити миттєво в бій при повній відсутності єдиного командування і організації взаємодії між собою. Особовий склад групувався в невеликі загони, очолювані офіцерами, які не знали один одного та не володіли ситуацією, де вони знаходяться, і яке завдання стоїть перед ними. Це було найгіршим з можливих варіантів розвитку подій.

Незважаючи на нестерпні умови десантування, парашутисти [[3-тя повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ї]] та [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї повітряно-десантних бригад]] демонстрували [[мужність]], [[Відвага|відвагу]] і самопожертвування в бою. Ще знаходячись у повітрі, десант вів вогонь зі стрілецької зброї та закидав противника ручними [[граната]]ми. Проте, не зважаючи на проявлений [[героїзм]], організований збір десанту на площадках приземлення був зірваний. Виконання первинного плану повністю провалилося. Ні про яке захоплення вказаного рубежу не могло вже бути і мови. Десант вів запеклі бої дрібними групами протягом ночі і весь день [[25 вересня]].

Усвідомивши що відбулося, [[штаб]] {{comment|ПДВ|Повітряно-Десантні Війська}} прийняв рішення припинити подальшу висадку. Спроби встановити зв'язок з десантом тривалий час успіхів не мали. В ніч на [[28 вересня]] в район десантування було викинуто три спеціальні групи з радіостанціями, але їх доля залишилася невідомою.
[[Файл:Airbornearticle01 pic02.jpg|right|thumb|300px|Десантники перед атакою.]]
Вдень [[28 вересня]] надісланий за [[Лінія фронту|лінію фронту]] літак По-2 був збитий.

Згодом [[розвідувальна авіація]] виявила зосередження не розкритих раніше великих сил противника.

Як і решта особового складу десанту, командири підрозділів і бригад були розсіяні на великій ділянці місцевості. Командир 5-ї ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' [[підполковник]] Сидорчук П. М., що приземлився в районі Канева, тільки через 2 години зіткнувся з першим парашутистом&nbsp;— [[військовослужбовець|військовослужбовцем]] 3-ї бригади. До ранку вони вийшли на групу з 5 чоловіків, і впродовж восьми днів він зібрав з дрібних груп і загонів боєздатне [[Військове з'єднання|з'єднання]]. Тільки на дев'ятий день з моменту операції Сидорчук зустрівся з десантниками, які стрибали разом з ним в одному борту.

У неймовірних умовах протидії з боку німецьких військ, вночі і частково вдень, десантом було зібрано 35 груп, загальною чисельністю 2300 офіцерів, [[сержант]]ів і [[солдат]]ів, з числа тих, що десантувалися в ніч на [[25 вересня]]. У цю кількість не входили ті групи десанту, які приземлилися на значному віддаленні від району бойових дій в глибокому тилу німців і не могли вплинути на виконання поставленого завдання, а також ті 230 парашутистів, що приземлилися на своїй території. Групи зосереджувалися на величезній площі, в абсолютній ізоляції одна від одної, без засобів зв'язку, важкого озброєння, в першу чергу артилерії. Найбільшими угрупуваннями десанту стали: групи, що діяли в районі Канівського і Черкаського лісових масивів, всього 600 чоловіків; у районі сіла [[Черниші (Україна)|Черниші]]&nbsp;— близько 200 чоловіків та в районі [[Ромашки (Миронівський район)|Ромашки]]&nbsp;— 4 групи загальною чисельністю 300 чоловіків.

Всі ці групи розпочали активні бойові дії в глибокому тилу німців та не припиняли своїх спроб з'єднатися в єдині [[Підрозділ (військова справа)|підрозділи]] і бригади. Швидкому збору перешкоджало те, що жоден з командирів або їх заступників не міг вийти в заплановані раніше пункти збору, або, тим більш, на свої [[Командний пункт|командні пункти]].

Обстановка в тилу німців не давала можливості десантникам засиджуватися на одному місці. Навіть якщо групи у результаті виходили в пункти збору, то вони не залишали ніяких знаків або умовних сигналів про своє перебування тут, тим самим ускладнюючи іншим парашутистам можливість знайти їх. Ще складнішим виявилося завдання збору парашутно-десантних м'яких мішків з [[озброєння]]м, боєприпасами і іншими вантажами. Німецькі війська виставляли засідки в місцях, де ними був знайдений вантаж, та створювали спеціальні команди для захоплення і знищення парашутистів.

Німці пропонували навіть місцевому населенню винагороду в кількості 6000 окупаційних марок (10 000 [[Карбованець Рейхскомісаріату Україна|карбованців]]) за кожного захопленого десантника.

Часом, десантники все ж таки примудрялися знайти такі контейнери, але внаслідок своєї нечисленності вони були не в змозі використовувати їх, і тому часто або спалювали, або закопували їх в землю. Це заподіювало непоправний збитків для ведення бойових дій рештою груп, яким бракувало [[Боєприпаси|боєприпасів]], [[озброєння]], медикаментів і продовольства, тривалий час діючи в глибокому тилу німців.

=== Створення партизанських загонів ===
В цілому всю територію, де вели бойові дії десантники можна умовно поділити на дві частини: північну і південну.

Північний ареал ведення бойових дій знаходився в околицях міста [[Ржищів (місто)|Ржищів]], в місцевості практично позбавленій достатньої кількості лісових масивів. Невеликі гаї, ліски, яри дозволяли приховано діяти лише малим групам десанту, і практично виключали можливість діяти великим загонам, в особливості в денний час. Плюс до всього противник володів у цьому районі широкою мережею гарнізонів, які брали найактивнішу участь в боротьбі з повітряним десантом. Проте, у північній частині діяло принаймні 20 груп, загальною кількістю понад 1100 чоловіків, та 4 великих угруповання по 100—150 десантників у кожній.

Бойові дії, які вели десантники на північній ділянці проходили за значної переваги противника і практично за повної відсутності можливостей для [[маневр]]у. З цієї причини, не маючи інформації про дії товаришів на півдні, ці групи робили численні спроби прорватися через [[Лінія фронту|лінію фронту]] та пробитися в розташування 40-ї армії. Не маючи можливості проявити повною мірою свої здібності, північні групи і загони своїми діями в тилу ворога усе ж таки заподіювали безліч клопоту військам Вермахту, змушуючи німців кидати істотні сили на їх пошук та знищення.

Південна ділянка ведення бойових дій рясніла ярами, лощинами, і мала високий ступінь лісистості: Канівський, Таганчанський, Михайлівський і Черкаський лісові масиви, велика кількість річок, [[Струмок (потік води)|струмків]], [[Болото|боліт]], безліч [[Улоговина|улоговин]], [[яр]]ів і [[дефіле]], при порівняно малій щільності населеності створювали сприятливі умови для активних бойових дій групам і підрозділам десанту.

[[5 жовтня]] в Канівському лісі [[підполковник]] Сидорчук П. М. об'єднав декілька загонів десантників, сформувавши, таким чином, 3-тю бригаду у складі трьох батальйонів і чотирьох [[взвод]]ів бойового забезпечення: розвідувального, [[сапер]]ного, протитанкового і зв'язку. Наступного дня в розташування бригади вийшла група з [[радіостанція|радіостанцією]] і цього ж дня вперше після висадки, відбувся сеанс зв'язку з командуванням 40-ї армії. Весь час перебування в тилу противника бригада вела активні бойові дії. Німці кинули на знищення бригади значні сили, але так і не змогли ліквідувати в своєму тилу таке могутнє диверсійне угруповання.

Крім виконання [[Диверсія|диверсійних завдань]], бригада провела детальну розвідку системи оборони противника по Дніпру.

До [[26 жовтня]] у складі бригади було вже близько 1200 чоловіків, що дозволило наприкінці жовтня сформувати четвертий батальйон. Так само спільно з бригадою діяли [[Партизани (військо)|партизанські загони]] «За Батьківщину», «Імені [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Коцюбинського]]», «Батя» (командир Солодченко К. К.), «Імені [[Чапаєв Василь Іванович|Чапаєва]]» (командир Спежевой М. А.), «Винищувач» (командир Могильний П. Н.), 720-й партизанський загін та розвідувальний загін Розвідуправління [[Перший Білоруський фронт|1-го Білоруського фронту]] ([[майор]] Гнідаш К. С.).<ref name="suk"></ref>

Значного ефекту добилися активні бойові дії південних груп і загонів. Особливо відзначилися загони під командуванням [[старший лейтенант|старшого лейтенанта]] Ткачова, [[Капітан (військове звання)|капітана]] Кротова, майора Фофанова, старшого лейтенанта Ахромовіча. Ці групи завдавали німців чутливих ударів. Так, наприклад, [[30 вересня]] група, якою керував [[старший лейтенант]] Петросян С. Г. в населеному пункті Потик раптовою нічною атакою розгромила німецький [[гарнізон]], знищивши до 100 чоловіків, було захоплено до 30 автомашин з боєприпасами, знищено 3 [[зенітна гармата|зенітні гармати]], до 30 автомашин. Через декілька годин, ця ж група зробила [[засідка|засідку]] на німецьку артилерійську колону. В результаті бою було знищено до 80 чоловіків, 15 автомашин, 6 гармат та два [[міномет]]и.<ref name="suk" />

У період з [[28 вересня]] по [[11 листопада]] розвідувальні і диверсійні групи з числа десантників руйнували [[Міст|мости]], знищували транспортні колони, засоби зв'язку, здійснювали зухвалі нальоти на гарнізони противника.

У військових архівах зберігся цікавий документ про оцінку німецьким командуванням радянських десантників. У наказі '''''№&nbsp;4969/43s''''' датованим [[7 жовтня]] [[1943]] року, штаб [[8-ма армія (Третій Рейх)|8-ї німецької армії]] так оцінив дії [[парашут]]истів 3-ї і 5-ї бригад:<ref name="stas"></ref>
<blockquote>«''Способи і методи ведення бою ворожими парашутистами, навіть після довгих днів [[Бій|боїв]], втрат і відсутності поповнення, боєприпасів і продовольства демонструють високу навченість, яка постійно поєднується з хитрістю і кмітливістю, що проявляються кожним десантником. Невіддільною характерною рисою парашутистів залишається їх приголомшлива невловимість. Поведінка в безумовно важких умовах вражає своєю екстраординарністю. Навіть будучи пораненими десантники демонструють свою [[мужність]] і продовжують вести бій, незважаючи на отримані поранення. Поранені неодноразово, вони воліють підірвати себе гранатою, ніж бути захопленими в [[полон]]. Досі залишається складним виконання завдань щодо розшуку місць, де ховаються загони парашутистів. Ми неодноразово переконувалися в професійній здатності противника ретельно маскуватися, використовуючи усі переваги пересіченої місцевості. Коли наші [[Розвідувальні війська|розвідувальні підрозділи]] все-ж знаходили укриття, ворог тут же робив спроби позбавитися від них без жодного звуку, без криків ''„Ура!“'', шуму і пострілів. Відчуваючи жахливий дефіцит у боєприпасах, противник, проте, фанатично б'ється до останнього патрона, часом пускаючи в хід навіть [[кинджал]]и, якими вони всі озброєні''.»</blockquote>

=== Участь у форсуванні Дніпра ===

[[Файл:Dnieper Forcing Raft1.jpg|right|thumb|300px|Форсування Дніпра під вогнем німецької артилерії. Осінь 1943&nbsp;р.]]

У ніч на [[12 листопада]] в розташування бригади на літаку По-2 прибув помічник начальника штабу [[52-га армія (СРСР)|52-ї армії]] [[майор]] Дергачов, який доповів командирові бригади порядок форсування Дніпра військами 52-ї армії. До години ночі [[13 листопада]] підрозділи бригади вийшли до вихідного положення та за сигналом командира бригади одночасно атакували всі опорні пункти противника відповідно до затвердженого рішення. На п'яту годину завдання отримане десантниками було успішно виконане.

У ніч на [[14 листопада]] частини 254-ї стрілецької дивізії форсували Дніпро. 3-тя гвардійська [[повітряно-десантна бригада]] з'єдналася з ними та продовжила брати участь в наступальних боях до повного розгрому німецьких військ в районі [[Черкаси|Черкас]]. Третій [[батальйон]], зайшовши в тил противника, раптово нічною [[Атака|атакою]] [[21 листопада]] оволодів великим населеним пунктом [[Дубіївка (Черкаський район)|Дубіївка]] і, тримаючи оборону, у взаємодії з другим батальйоном, що підійшов з боку [[Білозір'я]], утримував його до [[25 листопада]], передавши ділянку оборони 926-ту стрілецькому [[полк]]у.

[[28 листопада]] всі [[Підрозділ (військова справа)|підрозділи]] 3-ї гвардійської повітряно-десантної бригади здали свої позиції [[7-ма повітряно-десантна дивізія (СРСР)|7-й гвардійській повітряно-десантній дивізії]] і були виведені до міста [[Киржач]] до пункту постійної дислокації.<ref name="suk" />

Наприкінці жовтня 1-ша, 2-га і [[11-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|11-та гвардійські повітряно-десантні бригади]] були зведені у [[8-й повітряно-десантний корпус (СРСР)|8-й гвардійський повітряно-десантний корпус]] і передані до складу [[Перший Прибалтійський фронт|1-го Прибалтійського фронту]], де планувалася висадка повітряного десанту. Однак операція була скасована, висадка не відбулася, управління корпусу було передане до складу сухопутних військ, а бригади повернені до [[пункт постійної дислокації|пунктів постійної дислокації]].

== Нагороди ==
Вважається, що двох учасників Дніпровського десанту було удостоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]]&nbsp;— командира 2-го ''{{comment|пдб|парашутно-десантний батальйон}}'' 5-й гв. ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' [[майор]]а [[Блувштейн Олександр Абрамович|Блувштейна О. А.]] та командира 3-го парашутно-десантного батальйону 5-й гв. ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'' [[старший лейтенант|старшого лейтенанта]] [[Петросян Сурен Григорович|Петросяна С. Г.]], однак насправді їх було троє. Офіційна історія забула про [[молодший сержант|молодшого сержанта]] [[Кондратьєв Іван Петрович|Кондратьєва І. П.]], [[навідник]]а [[Протитанкова рушниця|протитанкової рушниці]] (''ПТР'') 5-ї гв. ''{{comment|пдбр|повітряно-десантна бригада}}'', який [[13 листопада|13]]—[[16 листопада]] [[1943]] року в бою в районі Свидівок вогнем ПТР знищив 4 німецьких [[танк]]и, 2 бронемашини та 3 вантажівки з піхотою. У бою він був поранений в спину, пізніше в [[1944]] році&nbsp;— демобілізований. Звання Героя йому було присвоєно [[24 квітня]] [[1944]] року, того ж дня отримали Героя і Блувштейн з Петросяном.

Примітний такий факт: у складі [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї гвардійської повітряно-десантної бригади]] в тил противника висаджувалася санітарний інструктор Надія Іванівна Гагаріна (Михайлова), якій тоді було всього 16 років(!). У боях в районі [[Свидівок]] і [[Сокирна]], вона, єдиний медичний працівник батальйону, хто залишився в живих, надала допомогу 25 [[Поранений в бою|пораненим]] десантникам, але і сама двічі була поранена. 65 діб вона поруч з рештою десантників стійко переносила суворі випробування, що випали на її долю. Гагаріна була нагороджена [[медаль «За бойові заслуги»|медаллю «За бойові заслуги»]].

== Пов'язані події ==

У складі Дніпровського десанту брали участь багато людей, що згодом стали відомими діячами науки і культури, наприклад, в десанті брав участь майбутній знаменитий [[кінорежисер]] [[Чухрай Григорій Наумович|Григорій Чухрай]]&nbsp;— тоді він був [[лейтенант]]ом, [[командир взводу|командиром взводу]] зв'язку 3-ї повітряно-десантної бригади.

З [[Бойовий Прапор|Бойовим прапором]] 3-ї гвардійської повітряно-десантної бригади була пов'язана своя героїчна історія. Примітно, що Прапор бригади десантувався в тил ворога разом з бойовими підрозділами. При десантуванні він знаходився у прапороносця капітана Сапожникова, який заховав його під [[Гімнастерка|гімнастерку]]. Під час польоту, у повітрі, він був поранений в ногу і плече. Відстрілюючись, він все-таки зміг за допомогою товаришів доповзти до стогу сіна і від втрати крові знепритомнів.

15-річний підліток Анатолій Ганенко разом з братом знайшли пораненого командира та надали йому допомогу. Декілька тижнів брати разом з матір'ю доглядали п'ятьох поранених бійців і капітана. Коли радянські бійці зміцніли, вони вирішили прориватися до своїх. Але щоб не ризикувати Бойовим Прапором і штабними документами, їх довірили зберегти Анатолію, наказуючи передати їх негайно радянському командуванню, як тільки [[село]] буде звільнене від німців.

Півроку мати і син із смертельною небезпекою берегли прапор частини, у той час як в їх будинку розміщувався німецький генерал. Лише через 32 роки після війни за ініціативою [[воїн]]ів-[[десантник]]ів за цей [[подвиг]] С. І. та А.&nbsp;Ф.&nbsp;Ганенко були нагороджені [[Медаль «За відвагу»|медаллю «За відвагу»]].

У [[Форсування|форсуванні]] Дніпра як звичайна [[піхота]] брали участь гвардійські повітряно-десантні дивізії. Зокрема в 7-му [[полк]]у [[2-га повітряно-десантна дивізія (СРСР)|2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії]] служив знаменитий [[снайпер]] [[Евенки|евенк]] Кульбертинов І. Н., який під час [[Битва за Дніпро|битви за Дніпро]] за короткий час знищив 59 німців. Всього до кінця війни снайпер мав на своєму рахунку ''484'' знищених бійців Вермахту.

== Підсумки операції ==
{{Вставка
|Вирівнювання  =right
|Ширина        =300px
|Текст         =<div style='text-align: center;'>
ДИРЕКТИВА [[Ставка Верховного Головнокомандування|СТАВКИ ВГК]] ''№ 30213'' Командувачу військами Воронезького фронту, представникам Ставки ''«Про причини невдачі повітряного десанту на Воронезькому фронті і про вилучення повітряно-десантних бригад з підпорядкування командування фронту»''
</div>

<div style='text-align: right;'>
[[3 жовтня]] [[1943]]&nbsp;р. 01 год. 40 хв.
</div>

Констатую, що перший [[повітряний десант]], проведений Воронезьким фронтом [[24 вересня]], провалився, викликавши масові непотрібні жертви. Сталося це не лише з вини тов. [[Скрипко Микола Семенович|Скрипко]], але і з вини ''тов. Юрьєва'' {{ref|zhukov|a}} і тов. [[Ватутін Микола Федорович|Ватутіна]], які повинні були контролювати підготовку і організацію викидання десанту.

Викидання масового десанту в нічний час свідчить про неграмотність організаторів цієї справи, бо, як показує досвід, викидання масового нічного десанту навіть на своїй території пов'язане з великими небезпеками.

Наказую: півтори повітряно-десантні бригади, що залишилися, вилучити з підпорядкування Воронезького фронту і вважати їх [[Резерв Ставки ВГК|резервом Ставки]].

<div style='text-align: right;'>
[[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.СТАЛІН]]</blockquote><ref name="directyvy">[http://militera.lib.ru/docs/da/stavka_vgk/index.html Русский архив: Великая Отечественная. Ставка ВГК: Документы и материалы. 1943 год.]</ref>
</div>
----
a {{note|zhukov}} ''тов. Юрьєв''&nbsp;— псевдонім [[Жуков Георгій Костянтинович|Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукова]]
|Підпис =
}}
За два місяці проведення Дніпровської повітряно-десантної операції загинули і [[Зниклий безвісти|зникло безвісти]] понад 3 500 десантників з числа 4 575, що висадилися. Не зважаючи на [[героїзм]] проявлений десантниками, мета десанту досягнута не була. Разом з цим, за радянськими офіційними даними, за час боїв у тилу противника десантники, спільно з [[партизан]]ами, знищили близько трьох тисяч німецьких солдатів і офіцерів, пустили під укіс 15 ворожих [[Ешелон (транспортний)|ешелонів]], знищили 52 танки, 6 самохідних гармат, 18 [[тягач]]ів, 227 різних [[Автомобіль|автомобілів]] та багато іншої техніки.

По перших результатах проведення Дніпровського десанту [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] відреагувала негайно.

[[3 жовтня]] [[1943]] року вийшла Директива Ставки №&nbsp;30213 ''«Про причини невдачі повітряного десанту на Воронезькому фронті».'' У директиві прямо вказувалось на ''«неграмотність організаторів»'', в числі яких було названо Скрипка, Жукова і Ватутіна.

Проте, не зважаючи на директиву №&nbsp;30213, штабом Південного фронту була спланована ще одна операція, яка передбачала висадку за Дніпро частин 6-ї і 7-ї гв. парашутно-десантних бригад. Але вже [[13 жовтня]] [[1943]] року вийшла Директива Ставки №&nbsp;30222<ref name="directyvy" />, яка прямо вказувала на заборону викидання нічних повітряних десантів.

Таким чином, [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ша]], [[4-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|4-та]], [[6-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|6-та]] і [[7-ма повітряно-десантна бригада (СРСР)|7-ма бригади]] та частина сил [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї бригади]], які не встигли задіяти під час десантування в тил противника в районі Дніпра, у середині жовтня були повернені до пунктів постійної дислокації.

== Причини провалу операції ==
Організація і підготовка [[Військова операція|операції]], яку проводило управління обох фронтів та штабу {{comment|ПДВ|Повітряно-Десантні Війська}}, не зважаючи на пряме керівництво з боку представника Ставки ВГК [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Жукова Г. К.]] (можливо, саме завдяки його стилю керівництва під час підготовки та ведення військових операцій), виявилася украй поганою.
# Ані [[Повітряна розвідка|повітряна]], ані наземна [[воєнна розвідка|розвідка]] не виявила наявності в районі десантування дивізій противника, що вже блокували [[плацдарм]], а також зосередження в наміченому районі висадки підтягнутих з тилу значних резервів противника.
# Навігаційне забезпечення висадки десанту було організовано вже після закінчення десантування.
# Висадка [[передовий загін|передових загонів]] для забезпечення висадки головних сил не була проведена.
# Підготовка особового складу до проведення операції практично не проводилася. Командний склад постановки бойових завдань особовому складу десанту не проводив. Організації всебічного забезпечення, розіграшу взаємодії та управління в ході ведення бойових дій проведено не було. Десант вилетів на бойову операцію непідготовлений. Як результат, практично жоден підрозділ не був готовий до ведення бойових дій в тилу противника.
# Матеріальне забезпечення підготовки операції було організоване погано, в результаті другий [[Ешелон (військова справа)|ешелон]] в повітря взагалі не піднявся, оскільки з'ясувалося, що на [[аеродром]] не підвезли пальне.
# Льотний склад [[військово-транспортна авіація|військово-транспортної авіації]] взагалі не мав досвіду [[десантування]]. В результаті десантники виявилися розкидані на дуже великій площі, а значна частина десанта і [[артилерія]] (45-мм гармати) скинуті взагалі не були.
# Не зважаючи на велику кількість засобів зв'язку, багато радистів залишилися без радіостанцій, а радіостанції&nbsp;— без батарей живлення.
# В результаті хаотичної висадки [[повітряно-десантна бригада|повітряно-десантні бригади]] виявилися розкидані дрібними групами на величезній території, в основному на [[південь]] від передбачуваної зони висадки. Значна частина з них загинула, деякі групи, користуючись [[радіостанція]]ми, зуміли встановити контакт і об'єднатися, проте зв'язок зі штабом [[Фронт (військове об'єднання)|фронту]] командири цих загонів налагодити не змогли через відсутність секретних кодів.

В цілому можна констатувати, що '''Дніпровська повітряно-десантна операція''' провалилася з вини командування фронтів та управління повітряно-десантних військ внаслідок кричущих організаційних помилок і відсутності у штабних офіцерів реального досвіду керівництва бойовими частинами в ході проведення десантної операції.

Для повітряно-десантних військ невдала операція мала фатальні наслідки. Більше [[Повітряно-десантні війська СРСР|радянські повітряно-десантні війська]] жодного разу не мали практичного [[бойовий досвід|бойового досвіду]] застосування повітряного десанту парашутним способом протягом всієї своєї подальшої історії.

== Див. також ==
* [[Букринський плацдарм]]
* [[Повітряно-Десантна Армія]]
* [[Повітряно-десантні війська СРСР]]
* [[Група армій «Південь»]]
* [[Кіровоградська операція]]
* [[Критська повітряно-десантна операція]]
* [[Голландська повітряно-десантна операція]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''Т.&nbsp;В.&nbsp;Вронська''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dniprovska_operaciya_1943 Дніпровська повітряно-десантна операція 1943] // {{ЕІУ|2|412}}
* {{книга
|автор          =  
|частина        = 
|заголовок      = Русский архив: Великая Отечественная. Ставка ВГК: Документы и материалы. 1943 год 
|оригінал       =  
|посилання      = http://militera.lib.ru/docs/da/stavka_vgk/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = ТЕРРА
|рік            = 1999
|том            = 16 (5–3)
|сторінки       = 
|сторінок       = 360
|серія          = 
|isbn           = 5-300-02007-9
|тираж          = 3000
}} {{ref-ru}}
* [http://glory-id.narod.ru/libra/nenachov.htm Ю. Ненахов Воздушно-десантные войска во Второй мировой войне]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
<!--* [http://glory-id.narod.ru/airborne/airborne_library-article02.htm  Владислав Гончаров. Воздушно-десантные войска во Второй мировой войне]
* [http://www.soldat.ru/forum/index.html?page=62&id=5004&referer_query=page%3D62 Днепровский десант]
* [http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ Каневский десант: унесенные ветром Автор: Александр ФИЛЬ]
* [http://www.fryazino.info/index.php?mod=books&chapter=31 1943 г. 3-я гвардейская воздушно-десантная бригада]&nbsp;— спогади [[Чухрай Григорій Наумович|Григорія Чухрая]] про Дніпровський десант -->

* {{книга
|автор          = Маргелов В.Ф., Лисов И.И., Самойленко Я.П.
|частина        = 
|заголовок      = Советские воздушно-десантные (Военно-исторический очерк)
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Воениздат
|рік            = 1980
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           =
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Лисов И.И.
|частина        = 
|заголовок      = Десантники
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = 
|рік            = 1968
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           =
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Крайнюков К.В.
|частина        = 
|заголовок      = Оружие особого рода
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/russian/kraynyukov_kv/01.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Мысль
|рік            = 1984
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           =
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Ровенский Г.В.
|частина        = 
|заголовок      = Военное Фрязино: Хроника 1941—1945 годов
|оригінал       = 
|посилання      = http://www.fryazino.info/index.php?mod=books&book=2
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Фрязино
|видавництво    = Отдел культуры Администрации г. Фрязино Московской области
|рік            = 2003
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 96
|серія          = 
|isbn           =
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Пичугин В.С.
|частина        = 
|заголовок      = Парашюты раскрылись за Днепром
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/russian/pichugin_vs/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Свердловск
|видавництво    = Средне-Уральское книжное издательство
|рік            = 1978
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 80
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 18500
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Чернов В.
|частина        = 
|заголовок      = Днепровский десант
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Липецк
|видавництво    = Липецкое изд-во
|рік            = 2000
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 415
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Суконкин А.С.
|частина        = 
|заголовок      = История десантных и разведывательно-диверсионных войск СССР и России
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = 
|рік            = 
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Манштейн Э.
|частина        = 
|заголовок      = Утерянные победы
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html
|відповідальний = Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = АСТ
|рік            = 1999
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 896
|серія          = Военно-историческая библиотека
|isbn           = 9785170332601
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{Стаття
| автор    = ''Мучкаев С''
| назва    = Днепровский десант
| журнал   = Известия Калмыкии
| випуск   = 08.08.1998
| сторінки = 
| url      = 
}} {{ref-ru}}
* {{Стаття
| автор    = ''Жуков Л''
| назва    = Воздушная гвардия
| журнал   = Нижегородские новости
| випуск   = 01.08.2000
| сторінки = 
| url      = 
}} {{ref-ru}}
* {{Стаття
| автор    = ''Самойленко Я''
| назва    = Из опыта управления воздушными десантами в годы войны
| журнал   = Военно-исторический журнал
| випуск   = № 12, 1979 г.
| сторінки = 
| url      = http://www.rkka.ru/analys/vdv/main.htm
}} {{ref-ru}}
* {{Стаття
| автор    = ''Федяев О.М''
| назва    = Днепровский десант
| журнал   = Военно-исторический журнал
| випуск   = № 8, 1994 г.
| сторінки = 
| url      = 
}} {{ref-ru}}
* {{Стаття
| автор    = ''Филь О''
| назва    = Канівський десант: віднесені вітром
| журнал   = Дзеркало тижня
| випуск   = № 12 (591), 1 — 7 квітня 2006
| сторінки = 
| url      = http://www.dt.ua/3000/3150/52994/
}}
* {{Стаття
| автор    = ''Стаськов Н.В''
| назва    = Днепровская воздушно-десантная операция 1943 года: уроки и выводы
| журнал   = Военная мысль
| випуск   = № 9, 2003
| сторінки = с. 60-67
| url      = http://dlib.eastview.com/browse/doc/5535386?enc=rus
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Glantz David M.
|частина        = 
|заголовок      = The Soviet Airborne Experience
|оригінал       = 
|посилання      = http://books.google.com/books?id=Ieci0eVv8EEC&printsec=frontcover&dq=ISBN+9781428915824&hl=uk&ei=vvxfTOrMOcbKjAeq3KDxAw&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCYQ6AEwAA#v=onepage&q&f=false
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Washington
|видавництво    = DIANE Publishing
|рік            = 1984
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 9781428915824
|тираж          = 
}} {{ref-en}}

== Відео ==
* [http://www.rutv.ru/video.html?tvpreg_id=132065&vid=50161&mid=14&d=0&p=1 Освободители. Воздушный десант] {{ref-ru}}

{{добра стаття}}

{{Портали|СРСР|Нацистська Німеччина|Черкащина|Київщина|Друга світова війна|Війна}}

[[Категорія:Повітрянодесантні операції]]
[[Категорія:Німецько-радянська війна у Черкаській області]]
[[Категорія:Битви в Україні]]
[[Категорія:Битви Німеччини в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви СРСР]]
[[Категорія:1943 в СРСР]]
[[Категорія:Конфлікти в 1943]]
[[Категорія:Події 25 вересня]]
[[Категорія:Вересень 1943]]
[[Категорія:Жовтень 1943]]
[[Категорія:Листопад 1943]]
[[Категорія:Битви в Черкаській області]]
[[Категорія:Битви в Київській області]]