Перегляд вихідного коду сторінки Депортація кримських татар

{{аудіостаття|Початок депортації.ogg|розділ|дата=[[30 квітня]] [[2021]]}}
{{Терористична атака 
|Назва             = Депортація кримських татар <br> {{lang-crh|Qırımtatar halqınıñ sürgünligi}}
|Конфлікт          = [[Депортація народів у СРСР|Депортації народів у СРСР]] і [[Друга світова війна]]
|Зображення        = Deportation of the Crimean Tatars montage.jpg
|Розмір зображення = 280 px
|Підпис            = Зліва направо, зверху вниз: Меморіал депортації в Євпаторії; церемонія запалювання свічок у Києві; меморіальний мітинг у парку імені Тараса Шевченка в Києві; товарний вагон; карти, які порівнюють демографію Криму 1939 і 2001 років
|Спосіб атаки      = [[Депортація]]
|Місце атаки       = [[Крим]]
|Координати        =
|Мета атаки        = [[етнічна чистка]], [[етноцид]], [[геноцид]], [[русифікація Криму]], [[:ru:культурный геноцид|культурний геноцид]]{{sfn|Thomas|1993}}{{Sfn|Williams|2015}}{{Sfn|Uehling|2015|сторінки=3-17}}{{Sfn|Williams|2002|сторінки=323–347}}{{sfn|Applebaum|2003}}{{sfn|Дагджи|2008}}{{Sfn|Pohl|1999}}{{sfn|Naimark|2010|сторінки=2-14, 126, 135}}<ref name="Возгрін" />
|Дата              = 18—21 травня [[1944 в Українській РСР|1944]] року з Криму, 4 червня 1944 року&nbsp;— закінчення прибуття ешелонів до місць заслання (тобто дорога зайняла приблизно два тижні){{Sfn|Pohl|1999|с=115}}.
|Час               = основна частина народу — вночі 18 травня перед світанком
|Число заручників  =
|Заручники         =
|Загиблі           = '''Різні підрахунки'''<br/>а) 40 000–44 000{{sfn|Williams|2001|p=109}} <br/> б) 42 000{{sfn|Rywkin|1994|p=67}} <br/> в) 45 000{{sfn|Ukrainian Congress Committee of America|2004|pp=43–44}}<br/> г) 110 000<ref name="ЭІУ">Кримські татари // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін.&nbsp;— К. : Наук. думка, 2008.&nbsp;— ISBN 966-00-0632-2 Т. 5 : Кон.-Кю.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 568 с. : іл.&nbsp;— ISBN 978-966-00-0855-4</ref><br/>ґ) 195 471{{sfn|Allworth|1988|p=6}}{{#tag:ref|З огляду на те, що згідно [[Кримськотатарський правозахисний рух|Національному руху кримських татар]], який займався збором інформації і проведенням самоперепису в 60-их і 70-их роках, всього з Криму було депортовано — 423 100 чоловік (89,2% жінки і діти){{sfn|Allworth|1988|p=6}}{{sfn|Османов Ю. Б.|2013|p=85}}|group=nb!}}<br/> (від 18-27&nbsp;% до 46,2&nbsp;% від усього народу{{sfn|Османов Ю. Б.|2013|p=85}}{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=34}})
|Поранені          =
|Число терористів  =
|Терористи         =
|Число вбивств     =
|Вбивці            =
|Організатори      = [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], [[СМЕРШ]]
|Вид організації   =
|Підозрювані       =
|Зброя             =
}}
{{Кримські татари}}

'''Депортація кримських татар''' ({{lang-crh|Qırımtatar halqınıñ sürgünligi}}, частіше&nbsp;— ''Sürgün'')&nbsp;— [[геноцид]], складовою частиною якого було насильницьке виселення [[Кримські татари|кримськотатарського народу]] з його історичної батьківщини&nbsp;— з [[Крим]]у, здійснене упродовж [[18 травня|18]]–[[21 травня]] [[1944 в Українській РСР|1944]] року, а прибуття ешелонів закінчилося 4 червня 1944-го; один зі злочинів радянського тоталітарного режиму. [[Етнічна чистка|Етнічну чистку]] здійснено [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|відомством держбезпеки]] СРСР за наказом [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]] і постановою [[Державний комітет оборони|Державного комітету оборони СРСР]] від 11 травня 1944 року {{Перехід|#Депортація|1}}. Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]&nbsp;— від північного [[Передуралля]] до республік [[Середня Азія|Середньої Азії]]&nbsp;— було депортовано 191 044 [[Кримські татари|кримських татар]], а за даними самоперепису, проведеного [[Османов Юрій Бекірович|Національним рухом кримських татар]],&nbsp;— 423 100 {{Перехід|#Реабілітація|1}}. Під час виселення і в перші роки після нього загинуло від 27&nbsp;%, згідно з офіційними даними [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], до 46,2&nbsp;% депортованих або від третини до приблизно половини народу {{Перехід|#Смертність та кількість жертв|1}}.

18 травня [[1944 в Українській РСР|1944]]&nbsp;року&nbsp;— день початку [[Депортація|депортації]], коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки,&nbsp;— є днем трауру ({{lang-crh|Matem künü}}) в історії кримськотатарського народу і [[День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу|днем пам'яті в Україні]]. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, заборонив етнонім [[кримські татари]], і більше ніж 40 років у [[Перепис населення|переписах населення]] СРСР ([[Перепис населення СРСР (1959)|1959]], [[Перепис населення СРСР (1970)|1970]], [[:ru:Перепись населения СССР (1979)|1979]] років) згадки про кримських татар були заборонені {{Перехід|#Депортація|1}}.

Офіційною «причиною» депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з [[Третій Рейх|нацистською Німеччиною]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] {{Перехід|#Звинувачення в колабораціонізмі|1}}, тому дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар із Криму були цілком злочинними, адже жоден народ, за всіма [[Міжнародне право|міжнародно-правовими нормами]], не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими його представниками {{Перехід|#Сучасні погляди і спадщина|1}}.

Після депортації почалося [[Перейменовані населені пункти Криму|перейменування]] кримськотатарських назв сіл, районів, міст: всього перейменовано близько 1300 населених пунктів Криму (приблизно 90&nbsp;% від усіх топонімів). 1945 року скасовано національно-територіальну автономію кримських татар&nbsp;— [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримську АРСР]], а на її місці утворено [[Кримська область|Кримську область]] {{Перехід|#Ліквідація автономії. Зміна назв населених пунктів|1}}, куди почалося масове організоване переселення слов'янського населення (в основному з РРФСР: [[Воронезька область|Воронезької]], [[Курська область|Курської]], [[Орловська область|Орловської]] і [[Бєлгородська область|Білгородської областей]]) {{Перехід|#Заселення Криму колгоспниками|1}}.

Новий радянський керівник [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] узяв курс на [[Десталінізація|десталінізацію]]. Однак вона не торкнулася кримських татар, оскільки директива, яка забороняла їхнє повернення, скасована не була. Кримські татари, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в [[Центральна Азія|Центральній Азії]] упродовж кількох десятиліть. Почався потужний [[Кримськотатарський правозахисний рух|національний рух кримських татар]] за повернення до Криму, підтриманий [[Дисидентський рух у СРСР|радянськими дисидентами]] і за кордоном, саме тому 1989 року [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховна Рада СРСР]] засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною; 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму прийняв аналогічне рішення {{Перехід|#Реабілітація|1}}.

З 1989 року почалось масове повернення кримських татар до батьківщини, при цьому радянська влада ніяк не допомагала їхньому поверненню, не давала компенсацій за землі, які вони втратили. [[Росія|Російська Федерація]]&nbsp;як&nbsp;[[Континуїтет|держава&nbsp;— правонаступник]] СРСР також не відшкодувала депортованим збитки&nbsp;за втрачене майно і не провела судових процесів над особами, відповідальними за насильницьке переселення або причетними до нього.

Закон [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] від 26 квітня 1991 року «Про реабілітацію репресованих народів» визнав [[Депортація народів у СРСР|депортації народів у СРСР]] актом [[геноцид]]у. Стаття 4 цього закону проголосила, що агітація, яка перешкоджає реабілітації репресованих народів, що піддалися наклепницьким нападкам, не допускається, а осіб, які вчиняють такі дії, мають притягувати до відповідальності. 12 листопада 2015 року [[Верховна Рада України]] визнала депортацію [[геноцид]]ом і проголосила [[18 травня]] [[День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу|Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу]]. 9 травня 2019 року [[Латвія]], 6 червня 2019 року [[Литва]] і 10 червня 2019 року [[Канада]] визнали депортацію кримських татар геноцидом {{Перехід|#На державному рівні|1}}.

== Передісторія ==
{{also|Русифікація Криму}}
{{аудіостаття|Передісторія. Депортація.ogg|розділ|дата=[[5 травня]] [[2021]]}}
[[Файл:Горные_и_южнобережные_крымские_татары.jpg|thumb|[[Кримські татари]]]]
[[Файл:Black_Sea_with_the_Crimea_highlighted.svg|thumb|[[Крим]] виділений на мапі&nbsp;[[Чорне море|Чорного моря]]]]
[[Кримські татари]], разом з малочисельними [[кримчаки|кримчаками]] та [[караїми|караїмами]], є [[Корінні народи України|корінним народом]] Кримського півострова<ref name="kassr" />{{sfn|Возгрін|1992|с=8}}. З 1441 по 1783 роки, коли Крим був [[Анексія Кримського ханства|анексований Російською імперією]] як мета [[Російський іредентизм|російської експансії]], на його території існувало [[Кримське ханство]]. До XIV століття більша частина [[Тюркські мови|тюркомовного]] населення Криму прийняла [[іслам]]{{sfn|Spring|2015|p=228}}. Для зміцнення свого панування царська влада розпочала систематичну колонізацію приєднаного краю російськими селянами та дворянами, що змушувало корінних мешканців продавати своє житло за безцінь та шукати кращого життя в різних регіонах [[Османська імперія|Туреччини]]<ref name="ReferenceA">[[#krimt|Александр Дубіна, 22 May 2014]]</ref><ref name="kassr" />. Така відверто колоніальна політика зумовила декілька хвиль [[Еміграція|еміграції]] кримських татар. За період між 1783 та 1804 роком Крим покинуло від 80 до 300 тисяч кримців, тоді як загальна чисельність всього кримськотатарського населення тоді складала не менш ніж мільйон осіб{{sfn|Potichnyj|1975|pp=302–319}}.

[[Кримська війна]] (1853—1856) та масова роздача земель, в тому числі населених кримськими татарами, російським дворянам спровокувала другу масову еміграцію кримських татар. За офіційними даними тільки за два роки (1860—1862), за паспортами і посвідченнями, переселилося 181 177 душ обох статей, більшість селищ зовсім спорожніли<ref>«Памятная книжка Таврической губернии», 1889 год, Вернер, том IХ {{ref-ru}}</ref>. Відомо, що після Кримської війни села Криму були спустошені, оскільки уряд Російської імперії виконав, принаймні частково, програму виселення [[кримські татари|кримських татар]]<ref>{{cite web|url=https://web.archive.org/web/20150404022302/http://tavrika.wz.cz/books/vodar_nk/html/index.htm|lang=ru|author=Водарский Я. Е., Елисеева О. И., Кабузан В. М.|title=Население Крыма в конце XVIII — конце XX веков (Численность, размещение, этнический состав) / Я. Е. Водарский, О. И. Елисеева, В. М. Кабузан ; Рос. акад. наук, Ин-т рос. истории. — М., 2003. — 159 с. ISBN 5-8055-0104-Х|website=http://tavrika.wz.cz|accessdate=14.03.2020}}</ref><ref name=est_in_crimea>{{cite web|url=https://www.researchgate.net/publication/267194206_Estonians_in_the_Crimea|lang=en|author=Viikberg J., Kurs O.|title=Estonians in Crimea // Yearbook of Population Research in Finland. — 2003. — Vol. 39. — P. 171-180|website=https://www.researchgate.net|accessdate=10.04.2020}}</ref>. Серед наступних вимушених через російську політику еміграцій найбільшого розмаху мав масовий вихід 1889 року, коли Крим покинуло до 200 тисяч кримських татар. Таким чином, за найскромнішими підрахунками, до початку XX століття Крим втратив 800—900 тисяч корінного населення<ref name="ReferenceA"/>. Російська імперія використовувала їх виселення, аби ще більше русифікувати так звану «[[Новоросія|Новоросію]]»{{Sfn|Fisher|1987|сторінки=356–371}}. Зрештою, кримські татари стали меншиною в Криму. Якщо станом на 1783 рік вони становили 98&nbsp;% населення{{Sfn|Tanner|2004|с=22}}, то станом на 1897 рік їхня кількість зменшилася до 34,1&nbsp;%. У той час як кримські татари емігрували, російський уряд проводив&nbsp;[[Русифікація|русифікацію]]&nbsp;півострова, заселяючи його&nbsp;[[Росіяни|росіянами]], [[Українці|українцями]]&nbsp;та іншими народами, зокрема «новогреками» (замість греків, виселених з Криму Суворовим) і так званими «німецькими колоністами»{{#tag:ref|У Росії німцями називали не тільки етнічних [[німці]]в, а й інші народи [[Північна Європа|Північної Європи]]{{sfn|МЗС РФ|2001|p=48}}.|group=nb!}}{{sfn|Захарова|2018}}; русифікація продовжилась і в радянські часи{{Sfn|Vardy|Tooley|Vardy|2003|с=101}}.
{| class="wikitable floatright" style="margin-bottom: 10px; text-align:right"
|+ Кількість кримських татар у Криму{{Sfn|Drohobycky|1995|с=73}}{{Sfn|Tanner|2004|с=22}}
! scope="col" | Рік
! Кількість
! Відсоток&nbsp;(%)
|-
| scope="col" | '''1783''' || '''500 000''' || '''98,0'''
|-
| scope="col" | '''1897''' || '''186 212''' || '''34,1'''
|-
| scope="col" | '''1939'''{{#tag:ref|Потрібно розуміти, що цей перепис був ідеологічним і припадав на період сталінських репресій. Так, результати [[Перепис населення СРСР (1937)|перепису 1937 року]] були знищені, а її організаторів репресували{{sfn|Волков|1990}}.|group=nb!}} || '''218 879''' || '''19,4'''
|-
| scope="col" | '''1959''' || '''—''' ||  '''—'''
|-
| scope="col" | '''1979''' || '''5 422''' ||  '''0,3'''
|-
| scope="col" | '''1989''' || '''38 365''' || '''1,6'''
|}
[[9 грудня]] [[1917]] року кримські татари скликали національний парламент [[Курултай кримськотатарського народу|Курултай]] у [[Бахчисарай|Бахчисараї]], на якому [[13 грудня]] проголосили першу незалежну демократичну республіку в мусульманському світі [[Кримська Демократична Республіка|Кримську Народну Республіку]]<ref name="возгр">''Возгрин В. Е.'' [http://www.e-reading.by/bookreader.php/1013669/Vozgrin_Valeriy_-_Valeriy_Evgenevich_Vozgrin_ISTORIChESKIE_SUDBY_KRYMSKIH_TATAR.html Исторические судьбы крымских татар] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190415173914/http://www.e-reading.by/bookreader.php/1013669/Vozgrin_Valeriy_-_Valeriy_Evgenevich_Vozgrin_ISTORIChESKIE_SUDBY_KRYMSKIH_TATAR.html |date=15 квітня 2019 }}</ref><ref name="Айвазов">''Айвазов А. С.'' [http://www.vatanym.ru/?an=vs305_mp1 История национального движения в Крыму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171012205230/http://www.vatanym.ru/?an=vs305_mp1 |date=12 жовтня 2017 }}</ref>. Держава проіснувала до 1918 року, коли в результаті військового зіткнення із силами Севастопольської більшовицької ради та більшовицько-анархістського терору в Криму припинила своє існування, а її голова&nbsp;[[Номан Челебіджіхан|Номан Челебіджихан]] без суду і слідства був жорстоко вбитий і викинутий у [[Чорне море]]{{sfn|Зарубины|2008}}. 18 жовтня 1921 року кримські татари відновили свою державність у складі створеного [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і були визнані корінним населенням півострова<ref name="kassr" />{{Sfn|Smele|2015|с=302}}. Втім, ці досягнення затьмарила [[продрозверстка]] 1920-х років, яка призвела до сильного голоду і загибелі ще 120 000 кримських татар<ref name="ReferenceA"/>. Радянська влада офіційно визнавала, що від голоду в Криму загинуло близько 100 000 людей, з яких 76 000 були кримськими татарами, оскільки їхній урожай вивозили в «більш важливі» регіони Радянського Союзу{{Sfn|Olson|Pappas|Pappas|1994|с=185}}. Становище кримців ще більше погіршилося після того, як до влади остаточно прийшов [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосип Сталін]]. Його політика супроводжувалася масовими [[Великий терор|репресіями]]{{Sfn|Rosefielde|1997|сторінки=321–331}}: уся кримськотатарська інтелігенція була репресована у справі ''«націоналістичної партії „[[Національна партія|Міллі Фірка]]“»''<ref>{{Cite web|title=ДЕЛО ВЕЛИ ИБРАИМОВА И «МИЛЛИ ФИРКА» - Социум - zn.ua|url=https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:CB2aW5iE83cJ:https://zn.ua/SOCIETY/delo_veli_ibraimova_i_milli_firka.html+&cd=5&hl=ru&ct=clnk&gl=ru|website=webcache.googleusercontent.com|accessdate=2019-05-10}}</ref>.

Станом на 1939 рік, за даними сталінського перепису населення, [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримську АРСР]] населяли приблизно 1 126 800 жителів, з яких 218 000 осіб, або близько 19,4&nbsp;% населення, становили кримські татари{{Sfn|Parrish|1996|с=104}}, проте, за даними радянського історика і дисидента [[Алексєєва Людмила Михайлівна|Л.&nbsp;М.&nbsp;Алексєєвої]], до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар{{sfn|Алексєєва|1983}}. 1941 року [[Третій Рейх|нацистська Німеччина]] вторглася в [[Операція «Барбаросса»|СРСР]], окупувавши більшу частину заходу Радянського Союзу. Приводом для майбутнього колективного покарання кримських татар якраз стало те, що вони нібито співпрацювали з [[Німецька окупація СРСР#Україна|окупаційними німецькими військами]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref>[[#Banerji|Banerji, 23 October 2012]]</ref>. Радянські джерела кінця 1940-х років називають кримських татар «народом-зрадником». Ця думка була дуже поширеною за радянських часів і побутує донині в Росії. Втім, сучасні історики категорично відкидають подібні твердження{{sfn|Williams|2001|p=374-375}}.

Відповідно до радянських джерел, понад 20 000 кримських татар були мобілізовані і відправлені на боротьбу з німцями під час [[Операція «Барбаросса»|нападу Німеччини на Радянський Союз]]. Багато хто із захоплених кримських татар, що служили в [[Червона армія|Червоній армії]], потрапили в табори для військовополонених після того, як [[Румунія в Другій світовій війні|румуни]] і німці&nbsp;[[Оборона Криму (1941—1942)|зайняли]]&nbsp;основну частину Криму. З листопада 1941 року німецька влада дозволила кримським татарам створити мусульманські комітети в різних містах як символічне визнання деяких місцевих органів влади, хоча вони й не отримали якоїсь політичної ваги{{Sfn|Fisher|2014|с=157}}. 1942 року німці стали набирати до своїх військових підрозділів радянських військовополонених. Таким чином, у німецькій армії було створено кілька різних допоміжних угрупувань{{sfn|Williams|2001|p=376}}.

Деякі з кримських татар були також організовані в [[Шуцманшафт (Третій Рейх)|Шуцманшафт]] для захисту кримськотатарських сіл від [[Радянські партизани|партизанів]]{{sfn|Williams|2001|p=379}}. Німці змусили{{sfn|Fisher|2014|p=155}} від 3 500 до 15 000 кримських татар сформувати батальйони самооборони{{sfn|Fisher|2014|p=155}}<ref>[[#krimr|Сергій Громенко, 15 August 2016]]</ref>.

Вермахт і румунська армія евакуювали більшість [[гіві]]&nbsp;(помічників), їхні родини та всіх, хто був пов'язаний із мусульманськими комітетами, в Німеччину та [[Угорщина в Другій світовій війні|Угорщину]] або [[Добруджа|Добруджу]], де вони приєдналися до Східної тюркської дивізії. Крім того, наявність мусульманських комітетів, організованих із Берліна [[Мустафа Едиге Киримал|Едиге Кирималом]] та іншими членами турецької і добручанської діаспори, особливо компрометували місцеве населення в очах радянського уряду{{sfn|Williams|2001|p=382}}.

Однак більша частина кримських татар не прилучилася до співпраці; видатний політичний та державний діяч Криму [[Амет Озенбашли]], наприклад, був категорично проти окупації та підтримував таємні контакти з [[Радянські партизани|радянським рухом опору]], надаючи йому цінну стратегічну та політичну інформацію{{Sfn|Fisher|2014|с=157}}. Майже половину радянського [[Радянський партизанський рух на території України в часи Другої світової війни|партизанського руху]] Криму складали етнічні кримські татари<ref>{{Cite web|title=Крымскотатарское движение за возвращение в Крым|url=http://old.memo.ru/history/diss/books/alexeewa/chapter8.htm|website=old.memo.ru|accessdate=2019-05-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190322095603/http://old.memo.ru/history/diss/books/alexeewa/Chapter8.htm|archivedate=2019-03-22|deadurl=no}}</ref>. Наприклад, відомий Тархановський рух кримських татар, який воював упродовж 1942 року, аж доки не був знищений окупантами{{Sfn|Fisher|2014|с=160}}. 25 033 кримських татар служили в [[Червона армія|Червоній армії]] під час Другої світової війни<ref name="buckley209">[[#Buckley|Buckley, Ruble & Hoffman (2008)]], p. 209</ref>. Вісім кримських татар відзначені званням [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]]{{Sfn|Skutsch|2013|с=1188}}.

Також проігноровано те, що більшість співробітників були евакуйовані з Криму відступаючими військами [[Вермахт]]у. Згідно з Радянськими джерелами, під час відступу німці евакуювали кримських татар з-поміж співробітників. Таким чином, кримські татари, які залишилися на півострові, були якраз тими, хто воював саме на стороні СРСР. Багато представників інших народів теж співпрацювали з німцями, навіть численні росіяни, а це вказує на те, що деяких людей на окупованих територіях мобілізували насильно{{sfn|Williams|2001|с=382-384}}{{Sfn|Fisher|2014|с=155}}.

До того ж, тисячі кримських татар продовжували служити в Червоній армії, коли вона брала Берлін{{sfn|Williams|2001|p=384}}. Депортацію також розглядають як насправді частину плану Сталіна встановити повний контроль над Кримом. Він [[Криза через Чорноморські протоки|прагнув отримати доступ]] до [[Дарданелли|Дарданелл]], що не вдавалося багатьом російським імператорам, і встановити контроль над територією [[Туреччина|Туреччини]], де кримські татари мали етнічних родичів, тому радянське керівництво розглядало їх як потенційно нелояльних у світлі цих імперіалістичних мрій Сталіна{{Sfn|Skutsch|2013|с=1188}}.

До 130 000 осіб загинули під час окупації Криму [[Країни Осі|країнами Осі]]{{Sfn|Fisher|2014|с=156}}. Нацисти здійснювали жорстокі репресії, знищивши за допомогу партизанам 127 сіл, 105 з яких були кримськотатарськими<ref>{{Cite web|title=Подавляющее большинство сожженных немцами сел в Крыму были крымскотатарскими|url=https://avdet.org/ru/2018/01/21/podavlyayushee-bolshinstvo-sojjennih-nemcsmi-sel-v-krymu-bili-krymskotatarskimi/|website=avdet.org|accessdate=2019-05-09|language=ru-RU|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190509133124/https://avdet.org/ru/2018/01/21/podavlyayushee-bolshinstvo-sojjennih-nemcsmi-sel-v-krymu-bili-krymskotatarskimi/|archivedate=2019-05-09|deadurl=no}}</ref>. Тисячі кримських татар, під наглядом [[гестапо]], насильно вивезли на роботу як [[остарбайтери|остарбайтерів]] на німецькі заводи&nbsp;— які описували як «величезні рабські майстерні»,&nbsp;— і це знищило залишки лояльності кримських татар до німців{{sfn|Williams|2001|p=381}}{{Sfn|Fisher|2014|сторінки=151–152}}. У квітні 1944 року [[Червона армія|Червоній армії]] вдалося вибити окупантів з півострова під час [[Кримська операція (1944)|Кримської наступальної операції]]{{Sfn|Allworth|1998|с=177}}.

== Приводи ==
{{аудіостаття|Приводи депортації.ogg|розділ|дата=[[12 травня]] [[2021]]}}
Все назване нижче є лише приводами для депортації, які шукала радянська влада. Справжня та єдина мета цього&nbsp;— [[етноцид]] і [[етнічна чистка]] Криму{{sfn|Дагджи|2008}}{{#tag:ref|Про це додатково свідчать депортації майже всіх інших народів Криму: вірмен, греків, болгар, італійців, румунів, караїмів, курдів, чехів, угорців і хорватів{{Sfn|Sandole|Byrne|Sandole-Staroste|Senehi|2008|с=94}}{{Sfn|Bugay|1996|с=46}}|group=nb!}}, кульмінація, як вказує радянська дисидентка та історикиня [[Алексєєва Людмила Михайлівна|Людмила Алексєєва]], багатовікової послідовної колоніальної політики Росії щодо кримських татар{{sfn|Алексєєва|1983}}. Науковець {{нп|Вальтер Коларц||en|Walter Kolarz}}, наприклад, стверджує, що депортація та спроба ліквідації кримських татар як етносу в 1944 році була лише кінцевим актом багатовікового процесу російської колонізації Криму, який розпочався в 1783 році{{Sfn|Potichnyj|1975|сторінки=302–319}}. Російський вчений, доктор історичних наук [[Возгрін Валерій Євгенович|Валерій Возгрін]] також вважає, що ніяких об'єктивних причин депортації кримських татар не існувало. Як пише Возгрін, було вирішено раз і назавжди русифікувати, а точніше [[:en:De-Tatarization of Crimea|детатаризувати Крим]], повністю прибрати з нього корінне населення, щоб з успіхом в абсолютно новому суспільстві, що складалося з прибулих на півострів переселенців з усього СРСР і особливо з південної Росії, яких піддавали серйозній пропаганді{{sfn|Williams|2001|p=29}}, створити модель «ідеального радянського суспільства», про яку мріяв Сталін. Кримські татари не підходили під ці мірки, у них було занадто багато культури, повністю пов'язаної з Кримом, тому вони «заважали» в реалізації цих планів<ref name="Возгрін" />.

=== Звинувачення в колабораціонізмі ===
Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах [[Червона армія|Червоної армії]] і брали активну участь у [[Радянський партизанський рух на території України в часи Другої світової війни|партизанському русі]]<ref name="Музафаров">Рефик Музафаров. Крымскотатарская Энциклопедия. Симферополь, 1995</ref>, підставою для депортації стало звинувачення всіх кримських татар в співпраці з Третім Рейхом. У Постанові [[Державний комітет оборони|Державного комітету оборони СРСР]] № ГОКО-5859 від 11 травня 1944&nbsp;року про виселення кримських татар було зазначено, що депортацію проводять нібито тому, що<ref name="істправда-документи"/><ref name="cidct-постанова"/>:

{{Text|«В період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували з частин Червоної Армії, які обороняли Крим, і переходили на бік противника, вступаючи у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, які боролися проти Червоної Армії, в період окупації Криму німецько-фашистськими військами, беручи участь у німецьких каральних загонах, кримські татари особливо відзначилися своїми жорстокими розправами щодо радянських партизанів, а також допомагали німецьким окупантам у справі організації насильницького вивезення радянських громадян в німецьке рабство і масового винищення радянських людей».{{oq|ru|«В период Отечественной войны многие крымские татары изменили Родине, дезертировали из частей Красной Армии, обороняющих Крым, и переходили на сторону противника, вступая в сформированные немцами добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной Армии; в период оккупации Крыма немецко-фашистскими войсками, участвуя в немецких карательных отрядах, крымские татары особенно отличились своими зверскими расправами по отношению к советским партизанам, а также помогали немецким оккупантам в деле организации насильственного угона советских граждан в германское рабство и массового истребления советских людей».
}}}}

Звинувачення щодо депортованих народів СРСР були розвінчані самим [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ СРСР]] під час [[перебудова|перебудови]]{{Sfn|Едієв|2003|page=26-27}}.

Кримських татар, що воювали в частинах Червоної армії, після демобілізації також піддали депортації{{sfn|Дагджи|2008}}{{sfn|Бекирова|2008}}. Усього за 1945—1946 роки в місця депортації було заслано офіційно 8995 кримських татар&nbsp;— ветеранів війни, зокрема 524 офіцерів і 1392 сержантів<ref>ГАРФ. Ф. Р.-9479 Оп. 1. Д. 436-33. л. 98-99. Опубликовано в кн. Бугай Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Депортация народов Крыма. Москва, ИНСАН, 2002.</ref>. 1952 року (після голоду 1945 року) тільки в Узбекистані налічувалося, за даними НКВС, 6057 учасників війни, багато з яких мали високі урядові нагороди<ref>ГАРФ. ф. 9479, оп. 1с, д. 579, л. 24. Опубликовано в кн. Гульнара Бекирова. Крымские татары. 1941—1991 (Опыт политической истории). Том 1. Симферополь 2008.</ref>.

Попри те, що вони не жили в окупації і не могли брати участь у колабораціоністських формуваннях, депортації піддали також кримських татар, які евакуювалися з Криму до приходу німецьких військ і встигли повернутися з евакуації за квітень-травень 1944 року. Зокрема, депортовано всіх евакуйованих кримських татар&nbsp;— керівників та працівників Кримського обкому ВКП (б) (на чолі з першим секретарем) і Раднаркому Кримської АРСР. Це пояснено тим, що на новому місці потрібні керівні працівники (з партії їх не виключили){{sfn|Дагджи|2008}}.

==== Фальсифікація інформації в пропаганді ====
[[File:Amet-khan_Sultan.jpg|thumb|Кримськотатарський льотчик-ас, учасник національного руху кримських татар [[Амет-Хан Султан]] — єдиний двічі Герой Радянського Союзу з Криму. Був представлений до третьої зірки Героя, але не був її удостоєний через відмову від зміни національності{{Sfn|Beriya|1994|p=407}}{{Sfn|Simonov|Bodrikhin|2017|p=44}}{{Sfn|Simonov|Bodrikhin|2017|p=370}}]]
Внесок кримських татар в участь у війні на боці Радянського Союзу спеціально применшувався радянськими істориками, хоча кримські татари як приєднувалися до партизанських загонів, що билися в кримських лісах, так і воювали в лавах Червоної Армії на фронті. Згідно з офіційними джерелами, 20 тисяч кримських татар воювало в лавах Червоної Армії, а згідно з неофіційними кримськотатарськими,&nbsp;— понад 50 тисяч{{Sfn|Skutsch|2013|с=1188}}.

У радянських джерелах стверджується про нібито «поголовну» співпрацю кримських татар&nbsp;— 20 000 осіб. Ці «дані» спростовуються аналізом змісту нагородних листів, який показує, що з 1941 по 1945 роки 21 військовослужбовець з-поміж кримських татар був 25 разів представлений до звання [[Герой Радянського Союзу]]. З них 4 людини були представлені по два рази. До звання двічі Героя Радянського Союзу був представлений і відзначений один&nbsp;— кримськотатарський льотчик-ас [[Амет-Хан Султан]]. Серед мешканців Криму інших національностей двічі представлених до звання Герой Радянського Союзу немає, як і немає представлених і нагороджених цим званням. Підполковник [[Абілов Анатолій Абілович|Абілов Фетіслям]] і майор Джафер Осман Топчі під час війни по два рази представлялися до звання Герой Радянського Союзу, проте жодного разу не удостоїлися цього звання. Справедливість щодо Абілова Фетісляма відновлено тільки 1990 року&nbsp;— після визнання депортації кримських татар злочином: він був удостоєний звання Герой Радянського Союзу{{sfn|Куртсеїтов|2018|c=194-195}}.

Слід також врахувати, що із загального числа призваних на фронт з [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримської АРСР]], кримські татари офіційно становили лише 15&nbsp;%. З 25 документально підтверджених представлень кримських татар до звання Героя у 18 випадках (75&nbsp;%) вищу нагороду замінили орденом{{sfn|Куртсеїтов|2018|c=195}}.

Російські історики та публіцисти ([[Романько Олег Валентинович|О.&nbsp;В.&nbsp;Романько]], Андрій Гончаров, Ігор Пихалов та інші) відомі своїм некритичним підходом до наявних даних, фальсифікацією документів, свідомо неправильними підходами до дослідження, озвучуванням пропагандистських тез і підтасуваннями<ref name="legend" />.

У Росії пропагандистські тези стосовно кримських татар озвучують навіть «професійні історики». Так, російський доктор історичних наук Андрій Гончаров в інтерв'ю для «Російського руху» заявив: «Слід зазначити гуманізм Радянської влади по відношенню до ''бандитів'' <…> у нашого командування було повне право розстріляти, звичайно, не весь народ, але все чоловіче населення ''так званих'' кримських татар за дезертирство і зраду!». Російський письменник Ігор Пихалов у книзі «За що Сталін виселяв народи?», що присвячена виправданню депортацій в СРСР, історію «зради» кримських татар веде з кінця Середньовіччя. У «провину» їм поставлені походи на Московію та навіть національне будівництво в період революції 1917—1920 років. У грудні 2016 року письменник Пихалов публічно вибачився перед [[інгуші|інгушами]] за свої книжки<ref name="дроботов" /><ref name="пихалов" />. Історик та публіцист Олег Романько підтасовує дані щодо кримських татар, які співпрацювали з німцями. Наприклад, число в 4 тисячі осіб «для боротьби з партизанами» він отримав зі слів представників «татарського комітету», а не з підрахунків німецькими вербувальниками, тобто це число не підтверджено документально. Романько також налічує 14 рот самооборони, у яких служило 1632 людини. З німецької довідки відомо, що ці 1632 людини були набрані з-поміж добровольців, тоді як Романько тенденційно рахує їх і добровольців окремо, не залежно один від одного. Тобто потрібно рахувати «самооборону» і добровольців («хіві») в рамках одного і того ж числа добровольців, а не окремо. Тим більше неприпустимо зараховувати до колабораціоністів 4 або навіть 9 тисяч кримських татар, нібито набраних «татарським комітетом», без документальних підтверджень проходження ними служби, як це робить Романько<ref name="legend" />.

Радянські видання відверто фальсифікували інформацію про кримських татар у Червоній армії. Наприклад, на обкладинці випуску журналу «[[Огонёк|Огоньок]]» 1944 року кримськотатарського [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] [[Абдураманов Узеїр Абдураманович|Узеїра Абдураманова]] назвали [[Азербайджанці|азербайджанцем]], а не кримським татарином, хоча його сім'я була депортована за те, що вона була кримськотатарською, лише декількома місяцями раніше<ref name="огонёк" /><ref name="birligi" />. У книзі «У горах Таврії» неправдиво стверджувалось, що добровільний розвідник партизан Бекір Османов, батько видатного кримськотатарського діяча [[Османов Юрій Бекірович|Юрія Османова]], був «німецьким розстріляним шпигуном», хоча пізніше, після заявки ще живого Османова, Центральний комітет визнав, що він ніколи не служив німцям і пережив війну<ref name="Касьяненко" />.

[[Бугай Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Бугай]] та його учні (А.&nbsp;М.&nbsp;Гонов, А.&nbsp;С.&nbsp;Хунагов та інші) намагаються виправдати [[Депортація народів у СРСР|депортацію народів у СРСР]]. Оскільки вони не можуть скористатися звинуваченнями, які були розвінчані самим [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ СРСР]] в 1980-ті роки за часів [[Перебудова|Перебудови]], то вони використовують недомовки, туманні натяки, висновки, ніяк не пов'язані з посилками, і просто фальсифікацію документів{{Sfn|Едієв|2003|page=26-27}}.

Сучасні історики та дослідники, зокрема історик С.&nbsp;М.&nbsp;Червона, доктор історичних наук і професор [[Возгрін Валерій Євгенович|В.&nbsp;Є.&nbsp;Возгрін]], кандидат наук і український історик [[Бекірова Гульнара Тасимівна|Г.&nbsp;Т.&nbsp;Бекірова]] та інші вважають, що причиною фальсифікацій даних про кримськотатарських колабораціоністів і подальшої депортації з навмисним перекручуванням дійсної картини подій була спроба радянського керівництва перекласти відповідальність за невдачі і явні прорахунки керівництва партизанського руху на кримських татар. Це, зокрема, підтверджується рішенням бюро Кримського обкому ВКП (б) «Про помилки, допущені в оцінці поведінки кримських татар по відношенню до партизанів. Про заходи щодо ліквідації цих помилок і посилення політичної роботи серед татарського населення», який залишився невідомим: у ньому визнавалася фальсифікація інформації про співпрацю кримських татар з німцями{{sfn|Червона|1999}}{{sfn|Возгрін|2004}}{{sfn|Бекірова|2005}}{{sfn|Музафаров|1993}}.

=== «Неблагонадійність» ===
Серед можливих приводів для депортації називається також недовіра до народів, що населяли прикордонні райони СРСР з Туреччиною, Іраном тощо{{sfn|Калибєкова|2010}}.

Уявлення про «неблагонадійні» народи входять до робіт фахівців із військової статистики кінця XIX століття В.&nbsp;А.&nbsp;Золотарьова, А. Макшеєва і Н. Обручева. Згідно з їхніми уявленнями, благонадійним вважалося слов'янське населення країни, а неблагонадійним&nbsp;— народи окраїн Росії. Іноземне громадянство, національна чи релігійна близькість до країни, з якою Росія перебувала в стані війни, також вважалися ознаками неблагонадійності. Ще одним критерієм вважалися імовірні перешкоди на шляху колонізації Росією нових земель{{sfn|Едієв|2003|pages=14-15}}.

=== Політика НКВС ===
Дослідник [[Едієв Далхат Мурадинович|Д.&nbsp;М.&nbsp;Едієв]] пропонує свою версію приводів. По-перше, у військово-політичному керівництві змінилися уявлення про неблагонадійність за національною ознакою. По-друге, був накопичений досвід етнічних чисток у ході проведення превентивних заходів зі зміцнення прикордонних і прифронтових районів. У ході перших депортацій був створений і укріплений прецедент у свідомості людей і політичному інструментарії радянської влади. Була створена державна машина депортацій і обкатаний сценарій її роботи. Під час [[Депортація радянських німців під час Другої світової війни|депортації німців]] у серпні 1941 року в структурі НКВС був створений відділ спецпоселень{{sfn|Едієв|2003|с=23-24}}.

Перші проведення депортацій ініціювалися військовими, а НКВС виступав у ролі виконавця цих акцій. У депортаціях же 1943—1944 років НКВС виступав як ініціатор, виконавець і обвинувач, фабрикуючи «докази» провини репресованих народів{{sfn|Едієв|2003|с=23-24}}.

У другій половині війни за рахунок перемог на фронтах піднявся авторитет армії. Це не влаштовувало керівництво НКВС і самого [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]], що видно з послідовних переміщень [[Жуков Георгій Костянтинович|Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукова]]. У цих умовах було вирішено використовувати механізм депортацій для підняття рейтингу НКВС. За підсумками депортацій керівництво і співробітники НКВС були нагороджені бойовими, у тому числі полководницькими орденами. [[Берія Лаврентій Павлович|Л.&nbsp;П.&nbsp;Берія]], [[Кобулов Богдан Захарович|Б.&nbsp;З.&nbsp;Кобулов]], [[Круглов Сергій Никифорович|С.&nbsp;Н.&nbsp;Круглов]], [[Сєров Іван Олександрович|І. О.&nbsp;Сєров]] були нагороджені [[Орден Суворова|орденами Суворова]] I ступеня, якими, згідно зі [[Статут|статутом ордена]], нагороджують командувачів фронтами і арміями, їхніх заступників, начальників штабів, оперативних управлінь і оперативних відділів, начальників родів військ фронтів і армій «за чудово організовану і проведену фронтову або армійську операцію з розгромом противника меншими силами». [[Аполлонов Аркадій Миколайович|А.&nbsp;Н.&nbsp;Аполлонов]], [[Меркулов Всеволод Миколайович|В.&nbsp;М.&nbsp;Меркулов]] та [[П'яшев, Іван Іванович|І. І. П'яшев]] були нагороджені [[Орден Кутузова|орденами Кутузова]] I ступеня, яким повинні були нагороджувати «командирів Червоної армії за добре розроблений і проведений план операції фронтового, армійського масштабу або окремого з'єднання, у результаті чого противнику було завдано нищівної поразки, а наші війська зберегли свою боєздатність». Підпорядковані організатори депортацій отримали ордени нижчого рангу: орден Суворова II ступеня&nbsp;— 13 осіб, орден Кутузова II ступеня&nbsp;— 17 осіб тощо{{sfn|Едієв|2003|с=24-25}}.

На думку Едієва, депортації починалися як акції зачистки від «чужих» інонаціональностей (західних і східних), а закінчилися переслідуванням «своїх» народів в інтересах окремих людей і відомств{{sfn|Едієв|2003|с=25}}.

== Депортація ==
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 40%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | «Нам сказали, що нас виселяють і дають нам 15 хвилин на збори. Нас помістили у вагони&nbsp;— було по 60 осіб у кожному, ніхто не знав, куди нас везуть. Розстріляти? Повісити? Сльози і паніка охоплювали нас»<ref>[[#Colborne|Colborne, 19 May 2016]]</ref>.
|-
| style="text-align: left;" | — Саїд, якого депортували разом із сім'єю з [[Євпаторія|Євпаторії]], коли йому було 10 років
|}
[[Файл:Uskut.jpg|thumb|left|Спорожніле кримськотатарське село [[Привітне (Алуштинська міська рада)|Ускют]], 1945]]
Нібито через [[Колабораціонізм у Другій світовій війні|співпрацю з державами Осі під час Другої світової війни]] радянський уряд поклав колективну провину і покарання на десять національностей, серед яких кримські татари. Значна частина представників народів була депортована у віддалені райони [[Центральна Азія|Центральної Азії]] та [[Сибір]]у{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=3}}. Ще, згідно тільки з офіційними радянськими даними, десятки тисяч кримських татар були розкидані в різних регіонах [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]]: [[Марійська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Марійська АРСР]] (нині [[Марій Ел|Республіка Марій Ел]], [[Росія|РФ]])&nbsp;— 8,3 тисячі осіб, Молотовська область (нині [[Пермський край]])&nbsp;— понад 10 тисяч, Горьковська область (нині [[Нижньогородська область]])&nbsp;— 5,5 тисячі, [[Свердловська область]]&nbsp;— 3,8 тисячі, Іванівська область&nbsp;— 2,7 тисячі, [[Ярославська область]]&nbsp;— понад 1 тисячу осіб.

[[Файл:Депортація кримських татар із Криму.jpg|thumb|350px|Кримські татари під час повторного виселення з Криму у1960-ті роки|альт=]]
10 травня 1944 року [[Берія Лаврентій Павлович|Лаврентій Берія]] рекомендував Сталіну депортувати кримських татар із прикордонних регіонів через їхні «зрадницькі дії»{{Sfn|Knight|1995|с=127}}. Сталін видав наказ ДКО №&nbsp;5859-сс, який передбачав насильницьке виселення кримських татар<ref name="buckley231">[[#Buckley|Buckley, Ruble & Hoffman (2008)]], p. 231</ref>. Депортацію провели за три дні{{Sfn|Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|2016}}, 18—20 травня 1944 року, у ході яких агенти [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] ходили від хати до хати, збираючи кримських татар під дулами автоматів і змушуючи їх увійти в забиті{{Sfn|Weiner|2003|с=224}} вагони для перевезення худоби, які перевезуть їх майже за 3200 км{{Sfn|Tweddell|Kimball|1985|с=190}}, до віддалених місць [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбецької РСР]]. Кримським татарам дозволялося перевозити до 500&nbsp;кг свого майна на сім'ю{{Sfn|Pohl|1999|с=114}}. До 8:00 першого дня НКВС вже завантажило 90 000 кримських татар, розподіливши їх у 25 поїздів{{Sfn|Pohl|2000|с=3}}. Наступного дня ще 136 412 особи посаджено в залізничні вагони{{Sfn|Pohl|2000|с=3}}. Вони їхали в переповнених вагонах протягом декількох тижнів і страждали від нестачі продовольства і води{{Sfn|Magocsi|2010|с=690}}. За підрахунками якнайменше 228 392 людей депортовано з Криму, з яких принаймні 191 044 були кримськими татарами{{Sfn|Garrard|Healicon|1993|с=167}}, у складі 47 000 сімей{{Sfn|Merridale|2007|с=261}}. Оскільки 7 889 людей загинули під час тривалого перевезення в закритих вагонах, НКВС зареєстрував 183 155 кримських татар, які приїхали до місця призначення в Центральній Азії{{Sfn|Pohl|1999|с=5}}. Більшість осіб були зібрані із сільської місцевості. Тільки 18 983 засланців були вихідцями кримських міст{{Sfn|Williams|2015|p=106}}.

Операція з депортації почалася рано-вранці [[18 травня]] [[1944]] року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було залучено війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці<ref name="deport1"/><ref name="deport2"/>. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху{{sfn|Дагджи|2008}}. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або залишали, не ховаючи{{sfn|Бекирова|2004}}{{sfn|Бекирова|2008}}{{sfn|Дагджи|2008}}. Деякі підробиці того, як проходила депортація, стали відомі згодом, коли учасники тієї драми отримали можливість висловитися з цього приводу публічно<ref> ''Авдєєнко С. И.'' Покаяние Алексея Веснина // [[Мелітопольський краєзнавчий журнал]], 2020, №&nbsp;15, с. 36-43</ref>.

[[Файл:Isxodiwozwr1.jpg|left|thumb|Тип вагону-«теплушки», у якому везли кримських татар]]
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 40%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" |<small>Народилася в 1932 році в селі К'оз Судакського району. Коли я закінчила 3 класи, почалася війна, продовжити навчання мені так і не довелося.

Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти.

Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп «Назарбай» Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю. У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат. У брата одна нога і одна рука були підвернуті, очі і рот кишіли мурахами. Я спробувала випрямити йому руку і ногу, але вони застигли. Взяла ганчірку й витерла його очі і рот. Потім нагріла води, і пішла до однієї старенької з проханням обмити тіло брата. Але вона мені сказала, що хлопчиків обмивають чоловіки і відправила до дідуся Джеббару. Я пішла до нього, а коли повернулася додому, виявилося, що нас чекає машина - мене і двох сестричок відвезли до лікарні. Того вечора померла ще одна моя сестра. Через два дні померла друга. Я залишилася зовсім одна.

Я так і поневірялася по домівках, випрошуючи милостиню. Якось сусіди пошкодували мене і пішли зі мною на базар, щоб поміняти на продукти речі, що залишилися. Мене залишили біля входу, я лежу на землі, піднятися сил немає. Хтось вигукнув моє ім’я - я ледве відкрила очі - це мій родич запитує «що ти тут робиш?». Я все розповіла, він звалив мене на спину і поніс до себе додому. Так мене врятували від смерті.

Пізніше мене розшукав батько, коли повернувся з фронту. Він ішов, покинувши вдома дружину і шестеро дітей, а залишилася у нього одна я.

Мама померла в 34 роки, старшому братові було 16 років.

Ці страшні роки хіба можна описати і розповісти? Я їх буду пам'ятати до кінця свого життя<ref name="spogady"/></small>.
|-
| style="text-align: left;" | — Зі спогадів кримської татарки Феріде Меджитової, яку депортували з Криму у віці 11 років
|}
Зі спогадів тих, хто пережив депортацію<ref name="A1"/>:
{{цитата|''Вранці замість привітання добірна лайка і запитання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей&nbsp;— у вікно...<br><br>Медичного обслуговування не було. Померлих виносили з вагона і залишали на станції, не даючи ховати.<br><br>Про медичне обслуговування й мови не могло бути. Люди пили воду з водойм і звідти ж брали про запас. Воду кип'ятити можливості не було. Люди почали хворіти дизентерією, черевним тифом, малярією, коростою, воші мучили всіх. Було спекотно, постійно мучила спрага. Померлих залишали на роз'їздах, ніхто їх не ховав.<br><br>Через кілька днів шляху з нашого вагона винесли померлих: стареньку і маленького хлопчика. Поїзд зупинявся на маленьких полустанках, щоб залишити померлих. ... Ховати не давали.''}}

У телеграмі НКВС на ім'я [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] йшлося про те, що було виселено 183&nbsp;155 осіб (не враховуючи солдатів армії, яких було відправлено на спецпоселення після демобілізації 1945 року). За офіційними даними, у дорозі загинула 191 людина<ref>Телеграмма №&nbsp;1476 от 8 июня 1944 13 час.00 мин Л. Берия из Ташкента от Бабаджанова. ГАРФ, ф.9479, оп.1с, д.179, л.241</ref>. Останній поїзд було розвантажено 8 червня 1944 року. Більшу частину було депортовано до [[Узбекистан]]у (151&nbsp;136 осіб) та прилеглі райони [[Казахстан]]у (4&nbsp;286 осіб) і [[Таджикистан]]у, невеликі групи було відправлено в [[Марійська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Марійську АРСР]] (8&nbsp;597 осіб), на [[Південний Урал]] і в [[Костромська область|Костромську область]].

4 липня 1944 року НКВС офіційно поінформував Сталіна про те, що переселення завершено{{Sfn|Pohl|1999|с=115}}. Однак незабаром після цієї доповіді НКВС з'ясував, що один зі своїх підрозділів забув депортувати людей з [[Арабатська стрілка|Арабатської стрілки]]. Замість того, щоб готувати додатковий трансферт у поїздах, НКВС завантажив сотні кримських татар на старий човен, доправив його до середини [[Азовське море|Азовського моря]] і потопив корабель, втопивши всіх людей у ньому 20 липня. Тих, хто не тонув, добито [[кулемет]]ами{{Sfn|Levene|2013|с=317}}.

[[Файл:Crimean Tatar child on a special settlement.jpg|ліворуч|thumb|250px|Кримськотатарський хлопчик<!--або дівчина?-->, депортований з Криму за «зраду Радянського Союзу»&nbsp;— «співпрацю з німцями», у місці спецпоселення. 1944, [[Красновішерськ]], [[Пермський край|Молотовська область]].]]
Офіційно жодного кримського татарина не залишилося в Криму. Депортація охопила кожну людину кримськотатарського походження, включаючи дітей, жінок, людей похилого віку і навіть тих, хто були членами [[Комуністична партія|комуністичної партії]] або служив у [[Червона армія|Червоній армії]]. У березні 1949 року загалом 8 995 колишніх військовослужбовців Червоної армії кримськотатарського походження були зареєстровані в {{нп|Спеціальні поселення|спеціальних поселеннях|en|Special settlements}} Серед цих ветеранів було 534 офіцери, 1392 сержанти і 7079 солдатів. Там були також 742 члени [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] і 1225 членів [[Комсомол|ВЛКСМ]]{{Sfn|Pohl|2000|с=1}}. За словами одного з російських свідків депортації, деякі люди все ще воювали на Східному фронті, але їх чекала депортація наприкінці війни{{Sfn|Magocsi|2010|с=691}}. Це було особливо принизливо для героїв війни; Ільяс Аблаєв, наприклад, воював на різних фронтах під час війни і служив у Червоній армії до травня 1947 року&nbsp;— тільки для того, щоб потім жити у вигнанні в регіоні [[Ташкент]]а{{Sfn|Studies on the Soviet Union|1970|с=87}}.

Під час цього масового виселення радянська влада конфіскувала близько 80 000 будинків, 500 000 [[Корова|голів корів]], 360 000 [[Акр|соток]] землі і 40 000 тонн сільськогосподарської продукції, які залишилися після кримських татар{{Sfn|Sandole|Byrne|Sandole-Staroste|Senehi|2008|с=94}}. Крім того, всі кримські татари були звільнені з Червоної армії. Крім 191 000 депортованих кримців, радянська влада вигнала з півострова 9620 [[Вірмени|вірмен]], 12 420 [[болгари|болгар]] і 15 040 [[Греки|греків]]. Усіх їх колективно затаврували зрадниками і вважали за громадян другого сорту протягом багатьох десятиліть в СРСР{{Sfn|Sandole|Byrne|Sandole-Staroste|Senehi|2008|с=94}}. Серед депортованих були і 283 особи інших національностей: [[італійці]], [[румуни]], [[караїми]], [[курди]], [[чехи]], [[угорці]] і [[хорвати]], що також вказує на те, що в Криму була проведена етнічна чистка{{Sfn|Bugay|1996|с=46}}. 1947 і 1948 років місцеве МВС депортувало з Криму ще 2 012 ветеранів-репатріантів із кримських татар{{Sfn|Parrish|1996|с=104}}.

151 136 кримських татар були депортовані в Узбецьку РСР, 8 597&nbsp;— у [[Марійська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Марійську АРСР]] і 4286&nbsp;— до [[Казахська Радянська Соціалістична Республіка|Казахської РСР]]; а ще 29 846 направлені в різні віддалені регіони [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]]{{Sfn|Syed|Akhtar|Usmani|2011|с=298}}. Коли кримські татари прибули на місце призначення в Узбецькій РСР, їх зустріли ворожі місцеві жителі, які кидали в них каміння, навіть у їхніх дітей, оскільки чули, що кримські татари були «зрадниками» і «фашистськими пособниками»{{Sfn|Stronski|2010|сторінки=132–133}}. Узбеки не хотіли стати «смітником зрадницьких націй». У найближчі роки зареєстровано кілька нападів на кримських татар, деякі з яких були смертельними{{Sfn|Stronski|2010|сторінки=132–133}}.
[[Файл:Lavrenty_Beria.jpg|праворуч|міні|Лаврентій Берія, голова Радянського НКВС]]
Масову депортацію кримських татар організував Лаврентій Берія, шеф Радянської таємної поліції НКВС, і його підлеглі [[Кобулов Богдан Захарович|Богдан Кобулов]], [[Сєров Іван Олександрович|Іван Сєров]], [[Обручников Борис Павлович|Борис Обручников]], [[Свинелупов Михайло Георгійович|Михайло Свинелупов]], [[Аполлонов Аркідій Миколайович|Аркадій Аполлонов]]. Польові операції провели: заступник начальника [[ГУЛАГ]]у [[Добринін Георгій Прокопович|Георгій Добринін]], полковник держбезпеки [[Бежанов Григорій Акімович|Григорій Бежанов]], генерал-майор [[Піяшев Іван Іванович|Іван Піяшев]], комісар державної безпеки [[Кльопов Сергій Олексійович|Сергій Кльопов]], генерал-лейтенант [[Шередега Іван Самсонович|Іван Шередега]], підполковник державної безпеки [[Текаєв Борис Ілліч|Борис Текаєв]] і двоє місцевих лідерів&nbsp;— глава НКДБ Криму [[Фокін Петро Максимович|Петро Фокін]] і генерал-лейтенант [[Сергієнко Василь Тимофійович|Василь Сергієнко]]{{Sfn|Parrish|1996|с=104}}. Для виконання цієї депортації НКВС забезпечило 5000 озброєних агентів, і [[Міністерство державної безпеки СРСР|НКДБ]] виділив ще 20 000 озброєних осіб, разом із кількома тисячами солдатів регулярних військ. Дві сталінські директиви від травня 1944 року показують, що кожен аспект радянської влади, від фінансування до транзиту, був залучений у виконанні операції{{Sfn|Parrish|1996|с=104}}.

30 червня 1945 року [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримську АРСР]] скасовано і приєднано до Російської РФСР<ref>[https://ru.wikisource.org/w/index.php?title=Указ_Президиума_ВС_СССР_от_30.06.1945_о_преобразовании_Крымской_АССР_в_Крымскую_область_в_составе_РСФСР&stable=0&redirect=no Указ Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «Про перетворення Кримської АРСР в Кримську область у складі РРФСР»]</ref>.

[[Радянська пропаганда]] намагалася приховати переміщення населення, стверджуючи, що кримські татари нібито «добровільно переселилися в Середню Азію»{{sfn|Williams|2001|p=401}}. По суті, Крим піддався [[Етнічна чистка|етнічним чисткам]]{{Sfn|Magocsi|2010|с=690}}. Після цього термін «кримські татари» був вилучений із російсько-радянського лексикону і всі кримськотатарські [[Топоніміка|топоніми]] (назви міст, сіл і гір) у Криму були змінені на російські назви на всіх мапах. Мусульманські кладовища та релігійні об'єкти в Криму були зруйновані або перетворені на світські місця{{Sfn|Magocsi|2010|с=690}}. Під час сталінського правління нікому не дозволялося згадувати, що цей народ колись існував у СРСР. Це зайшло так далеко, що багатьом людям навіть заборонили називати себе кримськими татарами під час [[Перепис населення СРСР (1959)|радянських переписів 1959]], [[Перепис населення СРСР (1970)|1970]] і 1979 років. Вони могли тільки називати себе «татарами». Лише під час [[Перепис населення СРСР (1989)|Всесоюзного перепису 1989 року]] цю заборону знято<ref>[[#Buckley|Buckley, Ruble & Hoffman (2008)]], p. 238</ref>.

== Наслідки ==

=== Смертність та кількість жертв ===
{| class="wikitable" style="float: right;"
|+ Смертність депортованих кримських татар, згідно з документами НКВС{{sfn|Amnesty International|1973|pp=160–161}}
! Рік || Кількість померлих
|-
| '''Травень 1944&nbsp;р.&nbsp;— 1 січня 1945&nbsp;р.''' || '''13592'''
|-
| '''1 січня 1945&nbsp;р.&nbsp;— 1 січня 1946&nbsp;р.''' || '''13183'''
|}
[[Файл:The Funeral.jpg|thumb|left|250px|Похорони. Кримські татари, 1944 рік, [[Пермський край|Молотовська область]], РРФСР.]]
Загальна [[смертність]] унаслідок депортації кримських татар досі залишається предметом суперечок, почасти тому, що НКВС тримали неповні звіти про смертність серед переселених народів. Як і інші депортовані народи, кримських татар помістили під режим [[Спецпереселенці|спецпоселення]]. Багато депортованих повинні були виконувати [[Примусова праця|примусову працю]]: у їх завдання входила робота у [[Вугільна промисловість|вугільних шахтах]] і будівельних батальйонах під наглядом НКВС. Дезертирство каралося стратою{{Sfn|Pohl|2000|сторінки=3–4}}. Спецпереселенцям часто доводилося працювати по одинадцять-дванадцять годин на добу без вихідних{{Sfn|Viola|2007|с=99}}. Попри цю важку фізичну працю, кримським татарам видавали лише по 200{{Sfn|Kucherenko|2016|с=85}}—400 грамів хліба на день{{Sfn|Reid|2015|с=204}}. Житлових приміщень було недостатньо; деякі з депортованих були вимушені жити в [[Халабуда|землянках]], де «не було ні дверей, ні вікон, нічого, тільки очерет» на підлозі, щоб спати{{Sfn|Lillis|2014}}.

Єдиний транспорт до цих віддалених районів і трудових колоній був так само завантажений. НКВС завантажували 50 осіб у кожен вагон разом із їхнім майном. Була тільки одна дірка в підлозі вагона, яку використовували як туалет{{Sfn|Pohl|2000|с=4}}. Одна зі свідків стверджувала, що 133 людини були замкнені в її вагоні{{Sfn|Reid|2015}}. Умови в переповнених вагонах ускладнювалися відсутністю [[Гігієна|гігієни]], а це вело до [[Епідемічний висипний тиф|епідемії висипного тифу]]{{Sfn|Pohl|2000|с=4}}. Оскільки поїзди тільки в рідкісних випадках зупинялися, щоб відчинити двері вагонів під час поїздки, хворі неминуче заражали інших, хто був у вагонах{{Sfn|Pohl|2000|с=4}}. Лише після прибуття на місце призначення до Узбецької РСР кримські татари були звільнені із закритих вагонів{{Sfn|Pohl|2000|с=4}}. Перші депортовані почали прибувати в Узбецьку РСР 29 травня 1944 року, і більшість із них прибули до 8 червня 1944 року{{Sfn|Kamenetsky|1977|с=244}}. Втім, деякі були перенаправлені на інші напрями в Центральній Азії і мали продовжити свою подорож. Деякі свідки стверджували, що вони подорожували в закритих вантажних вагонах протягом 24 днів поспіль{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=33}}. Увесь цей час їм давали дуже мало їжі або води{{Sfn|Magocsi|2010|с=690}}. Там не було свіжого повітря, оскільки двері і вікна були зачинені. У [[Казахська Радянська Соціалістична Республіка|Казахській РСР]] транспортні охоронці відчиняли двері, тільки щоб викинути трупи вздовж залізниці. Тож кримські татари назвали ці автомотриси «[[Кремація|крематоріями]] на колесах»{{Sfn|Allworth|1998|с=155}}. Звіти показують, що принаймні 7889 кримських татар загинули під час цієї довгої подорожі, що становить близько 4&nbsp;% від загальної чисельності народу{{Sfn|Garrard|Healicon|1993|с=168}}.

{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 40%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | Нас змушували лагодити на власні особисті укриття. Ми працювали і голодували. Деякі були настільки знесилені від голоду, що не могли стояти на ногах…. Наші чоловіки були на фронті й не було кому ховати мерців. Часом тіла лежали серед нас упродовж кількох днів…. Деякі кримськотатарські діти викопували малі могили і хоронили нещасних малих{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=37}}.
|-
| style="text-align: left;" | — Кримськотатарська жінка описує умови в місцях депортації
|}

Висока смертність тривала протягом кількох років у вигнанні через [[недоїдання]], [[Примусова праця|трудову експлуатацію]], хвороби, відсутність медичної допомоги і впливу суворого пустельного клімату Узбекистану{{Sfn|Pohl|2000|с=7}}. Засланців часто направляли на найважчі будівельні майданчики. Узбецькі медичні установи були переповнені кримськими татарами, які були схильні до місцевих азійських захворювань, відсутніх на Кримському півострові, де вода була чистішою, зокрема до [[Жовта гарячка|жовтої лихоманки]], [[Дистрофія|дистрофії]], [[Малярія|малярії]] та кишкових хвороб{{Sfn|Williams|2015|с=106}}. [[Смертність|Рівень смертності]] був найвищим упродовж перших п'яти років. 1949 року радянська влада порахувала населення депортованих етнічних груп, які жили в спеціальних поселеннях. Згідно з їхніми даними, було 44 887 [[Заміщення смертності|надлишкових смертей]] за ці п'ять років, 19,6&nbsp;% від загальної чисельності<ref name="buckley207">[[#Buckley|Buckley, Ruble & Hofmann (2008)]], p. 207</ref>. Інші джерела дають число 44 125 смертей за цей час{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=9}}. Знадобилося п'ять років, щоби кількість народжень серед депортованих людей почала перевершувати число смертей{{Sfn|Pohl|2000|с=7}}. Радянські архіви свідчать, що в період між травнем 1944 року і січнем 1945 року загалом 13 592 кримських татар загинули у вигнанні, близько 7&nbsp;% від усього населення{{Sfn|Amnesty International|1973|сторінки=160–161}}. Майже половину всіх смертей (6096) становили діти віком до 16 років; інші 4525&nbsp;— дорослі жінки і 2562&nbsp;— дорослі чоловіки. Упродовж 1945 року померло ще 13 183 особи{{Sfn|Amnesty International|1973|сторінки=160–161}}. Таким чином, до кінця грудня 1945 року щонайменше 27 000 кримських татар уже померли у вигнанні{{Sfn|Moss|2008|с=17}}. Одна кримська татарка, що жила неподалік від Ташкента, згадувала так про події 1944 року{{sfn|Dadabaev|2015|p=56}}:

{{початок цитати}}Мої батьки були депортовані з Криму в Узбекистан у травні 1944 року. У моїх батьків були сестри і брати, але до того часу, коли вони прибули до Узбекистану, тільки вони залишилися в живих. Сестри моїх батьків, а також брати і батьки, всі померли внаслідок грипу та інших хвороб … Моя мама залишилася зовсім одна, і її перша робота полягала в різанні дерев.{{кінець цитати}}

[[Файл:Brezhnev-color.jpg|thumb|150px|right|[[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]]]]
За оцінками кримських татар, показники смертності були значно вищими і становили 46&nbsp;% від населення, що жило у вигнанні{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=34}}. В 1968 році, коли [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]] очолював СРСР, кримськотатарських активістів переслідували за апелювання до цих високих цифр під приводом, що це «наклеп на СРСР». Для того щоб показати, що кримські татари перебільшують, КДБ опублікував цифри, які свідчать про те, що «лише» 22&nbsp;%, тобто більш ніж кожен п'ятий цього народу помер{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=34}}. За оцінками Ганнібала Тревіса загалом 40 000—80 000 кримських татар померли у вигнанні{{Sfn|Travis|2010|с=334}}. Дж. Отто Поль наводить дані Майкла Рівкіна щодо не менш як 42 000 кримських татар, які загинули між 1944 і 1951 роками, а це означає, що близько 20&nbsp;% населення загинуло внаслідок радянської політики. Поль описав це як «один із найгірших випадків етнічно мотивованих масових вбивств XX століття»{{Sfn|Pohl|2000|с=10}}. Кримський Державний комітет підрахував, що 45 000 кримських татар загинули в період між 1944 і 1948 роками. Офіційний звіт НКВС підрахував, що 27&nbsp;% народу померли{{Sfn|Ukrainian Congress Committee of America|2004|сторінки=43–44}}.

Значна кількість переселенців, виснажених{{sfn|Бекирова|2004}}{{sfn|Бекирова|2008}} трьома роками життя в німецькій окупації, загинула в місцях висилки від голоду і хвороб в 1944—1945 роках. Оцінки кількості загиблих у цей період дуже різняться: від 15—25&nbsp;% за оцінками різних радянських офіційних органів, до 46&nbsp;% за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 1960-ті роки{{sfn|Бекирова|2004}}{{sfn|Бекирова|2008}}. Таким чином, за даними ОСП УзРСР, лише «за 6 місяців 1944 року, тобто з моменту прибуття в УзРСР і до кінця року, померло 16 052 особи (10,6&nbsp;%)»<ref>ГАРФ ф. 9479, оп. 1с, д. 248, л. 12. Опубликовано в кн. Опубликовано в кн. Гульнара Бекирова. Крымские татары. 1941—1991 (Опыт политической истории). Том 1. Симферополь 2008.</ref>. Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус [[спецпереселенці]]в, що означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. Відомі численні випадки, коли людей засуджували до багаторічних (до 25 років) термінів таборів за те, що вони відвідували родичів у сусідніх селищах, територія яких належала до іншого спецпоселення{{sfn|Бекирова|2004}}{{sfn|Бекирова|2008}}{{sfn|Дагджи|2008}}.
{{hidden begin
|border     = 1px solid silver;
|title      = Кримські татари в місцях заслання в перші роки після депортації
|titlestyle = background:#87CEEB;
}}
<gallery mode="packed" heights="200" caption="Фотографії">
Файл:Crimean Tatars elderly in exile.jpg|Бабуся Ісмі, мати 9 дітей, м. Красновишерськ, 1946.
Файл:Deported from Crimea.jpg|Депортовані Криму – жителі сіл [[Отузи]] та [[Громівка (Судацька міська рада)|Шелен]], м. Красновишерськ, Молотовська область, 1948.
Файл:Exiled Crimean Tatars near the river of Yazva.jpg|На лісосплаві біля річки Язва, Урал, 1948.
Файл:Crimean Tatars in exile.jpg|Кримські татари на лісоповалі після депортації з Криму. Молотовская область, 1952.
Файл:Crimean Tatars at the logging.jpg|Кримські татари на лісоповалі, 1952.
Файл:Crimean Tatar women at the construction site.jpg|Кримськотатарські жінки на будівництві, 1954.
</gallery>
{{hidden end}}
<small>'''Різні оцінки смертності кримських татар:'''</small>
{| width="100%" style="margin-bottom: 10px;"
| width="20%" bgcolor="red" |<center><font color="white">'''20&nbsp;%'''{{Sfn|Pohl|2000|с=10}}</font></center>
| width="80%" bgcolor="blue" |<center><font color="white">'''80&nbsp;%'''</font></center>
|-
| <center><font color="purple">'''Померли в перші роки вигнання'''</font></center>
| <center><font color="blue">'''Вижили в перші роки вигнання'''</font></center>
|}
{| width="100%" style="margin-bottom: 10px;"
| width="27%" bgcolor="red" |<center><font color="white">'''27&nbsp;%'''{{Sfn|Ukrainian Congress Committee of America|2004|сторінки=43–44}}</font></center>
| width="73%" bgcolor="blue" |<center><font color="white">'''73&nbsp;%'''</font></center>
|-
| <center><font color="purple">'''Померли в перші роки вигнання'''</font></center>
| <center><font color="blue">'''Вижили в перші роки вигнання'''</font></center>
|}
{| width="100%" style="margin-bottom: 10px;"
| width="46%" bgcolor="red" |<center><font color="white">'''46&nbsp;%'''{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=34}}</font></center>
| width="54%" bgcolor="blue" |<center><font color="white">'''54&nbsp;%'''</font></center>
|-
| <center><font color="purple">'''Померли в перші роки вигнання'''</font></center>
| <center><font color="blue">'''Вижили в перші роки вигнання'''</font></center>
|}

На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину наприкінці 1950-х років, кримських татар було позбавлено цього права формально до 1974 року, фактично ж&nbsp;— до 1989-го. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці [[Перебудова|Перебудови]] 1989 року.

Внаслідок депортації кримські татари на півсторіччя були позбавлені етносоціального та етнокультурного середовища проживання, яке створювалося віками, а також їхньої державності{{sfn|Овчаренко|2004}}.

=== Наслідки для Криму ===

==== Знелюдення півострова ====
{{multiple image
|image1=Ethnic_map_of_the_Crimea.jpg
|width1=97
|image2=Crimean Tatar 1939-num.png
|width2=200
|image3=CrimeanTatar2001.png
|width3=180
|footer=Етнічна карта Криму 1930 року за даними Малої Радянської енциклопедії (зеленим — кримські татари); відсоток кримських татар по регіонах Криму за даними сталінського перепису населення 1939 року; відсоток за даними 2001 року}}
Якийсь час після депортації кримських татар серед решти населення Криму були поширені панічні настрої. Багато хто боявся, що незабаром депортують і всіх інших. Особливо посилилися ці настрої після депортації в червні 1944 року кримських вірмен, болгар і греків. З протоколу пленуму Кримського обкому ВКП (б) 14 червня 1944
{{cquote|Багато таких розмов: «Ось татар вивезли і нас будуть вивозити.» І навіть сухарі сушать...<ref>РГАСПИ, ф.17, оп.44, д.758, л.36об.</ref>}}

Деякі райони (гори і Південний берег Криму, населені до того переважно кримськими татарами) залишилися практично без населення. За повідомленням відповідального організатора ЦК ВКП (б) у Кримській області до ЦК ВКП (б), «після виселення татар, у деяких районах, особливо південних, населення майже не залишилося. У Куйбишевському районі залишилося всього населення 672 чол., Алуштинському&nbsp;— 2637, Судацькому&nbsp;— 3380, Балаклавському&nbsp;— 2233. Аналогічне становище з населенням у Карасубазарському, Бахчисарайському, Ялтинському районах»<ref>РГАСПИ, ф.17, оп.88, д.309, л.18.</ref>.
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 35%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | Я вважаю, що Крим без татар втратив свою екзотику, яка створювала йому неповторну красу і аромат справжнього Сходу. Від Криму залишилися тільки «колишні місця», позбавлені тих людей, які створювали зміст цих місць, мову, звичаї, костюми і побут. <…> Коли поруч з [[Ханський палац (Бахчисарай)|Бахчисарайським палацом]] ви бачили струнку, молоду татарку, що несе на плечі кошик з персиками або мушмулою&nbsp;— це був Крим. А тепер залишилися лише одні назви, і то не знаю чому.
|-
| style="text-align: left;" | — [[Дунаєвський Ісак Осипович|Ісак Дунаєвський]], який відвідував Крим і жив в ньому після депортації кримських татар, в листі до Раїси Риськіної<ref>[http://www.dunaevski.ru/content/view/882/211/ Исаак Дунаевский. ''Когда душа горит творчеством…. Письма к Раисе Рыськиной'' // Письма за 1951—1955 годы, страница 13]]</ref>
|}

==== Ліквідація автономії. Зміна назв населених пунктів ====
{{main|Перейменовані населені пункти Криму|Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Мубарекська зона}}
Відразу ж після депортації, 30 червня 1945 року, була ліквідована за непотрібністю [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримська АРСР]] — національно-територіальна автономія кримських татар в Криму{{sfn|Мікоян|1991}}<ref>[[#Мещеряков|Мещеряков, 1936—1941]]</ref>. На її місці була утворена звичайна [[Кримська область|область]]<ref name="1946 law">[http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1945-46.htm#z Закон РСФСР от 25 июня 1946 г. Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область]</ref>.

У новому утворенні нічого не повинно було нагадувати про його колишніх жителів, тому відразу після депортації у Криму трьома указами від 1944, 1945 і 1948 років [[Перейменовані населені пункти Криму|було перейменовано]] всі (за винятком [[Бахчисарай|Бахчисарая]], [[Джанкой|Джанкоя]], [[Ішунь (село)|Ішуні]], [[Саки (місто)|Саків]] та [[Судак (місто)|Судака]]) поселення, назви яких мали кримськотатарське походження (близько 1000 топонімів або понад 90 % від загальної чисельності поселень Криму)<ref>{{Cite web |url=http://www.artiks.ru/consultant_text.php?id=13140 |title=Указ Президії Верховної Ради РРФСР N 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР» від 14.12.1944 - Документи - Артикс |accessdate=09.05.2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190509131529/https://www.artiks.ru/consultant_text.php?id=13140 |archivedate=09.05.2019 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://ru.wikisource.org/wiki/Указ_Президиума_ВС_РСФСР_от_21.08.1945_%E2%84%96_619/3 |title=Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області» |accessdate=12.05.2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190429000105/https://ru.wikisource.org/wiki/Указ_Президиума_ВС_РСФСР_от_21.08.1945_%E2%84%96_619/3 |archivedate=29.04.2019 |deadurl=no }}</ref><ref>
{{Cite web |url=https://ru.wikisource.org/wiki/Указ_Президиума_ВС_РСФСР_от_18.05.1948_о_переименовании_населённых_пунктов_Крымской_области |title=Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області |accessdate=12.05.2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170819213338/https://ru.wikisource.org/wiki/Указ_Президиума_ВС_РСФСР_от_18.05.1948_о_переименовании_населённых_пунктов_Крымской_области |archivedate=19.08.2017 |deadurl=no }}</ref>. Ще одна хвиля з перейменування міст і географічних об'єктів була запланована на 1953 (так, гору [[Ай-Петрі]] планували перейменувати в «Петрови скелі», [[Демерджі-яйла|Демерджі]] — в «Обвальне», [[Роман-Кош]] — в «Високу», а [[:ru:Шайтан-Мердвен|Шайтан-Мердвен]] — в «Лисиціну гору». Річка [[Салгир]] повинна була стати «Кримкою», водоспад [[Джур-Джур (водоспад)|Джур-Джур]] — «Шумним»; cхожа доля спіткала й інші гори, затоки, миси і озера) — завадила смерть [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]]а, кампанія була згорнута<ref name="nazvaniya" />.

Протягом 1970-х і 80-х років радянський уряд намагався остаточно «укоренити» всіх кримських татар в Узбекистані, просуваючи план [[КДБ СРСР]] так званої [[Мубарекська зона|Мубарекскої зони]], який передбачав створення в практично промислово не розвиненому, незаселеному Мубарекському районі [[Кашкадар'їнська область|Кашкадар'їнської області]] [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбецької РСР]] «кримськотатарської автономії», для того щоб з їх допомогою індустріалізувати цей район, замість відновлення автономії в Криму, як того вимагав кримськотатарський народ. Через опір кримських татар, які боролися за повернення на батьківщину — у Крим, цей план провалився і не був реалізований<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/32968 Расселение крымскотатарского народа во второй половине ХХ столетия в условиях депортации и возвращения в Крым] / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 1. — С. 62—67.</ref><ref>{{Cite book|last=Бекірова|first=Гульнара|url=https://books.google.com/books?id=VfFoAAAAMAAJ|title=Крым и крымские татары в XIX-XX веках: сборник статей|date=2005|publisher=с.н.|year=|isbn=978-5-85167-057-2|location=|pages=|author-link=Бекірова Гульнара Тасимівна}}</ref><ref>{{cite book|last=Бекірова|first=Гульнара|url=http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/7113/Bekyrova_Ofycyalne_reshenyya_vlasty.pdf|title=Официальные решения власти по крымскотатарской проблеме в 1970-х годах|publisher=Ukrainian Oriental Studies|year=2011|author-link=Бекірова Гульнара Тасимівна}}</ref><ref name="krproblema">{{Cite book|last=Бекірова|first=Гульнара|url=https://books.google.com/books?id=D9cjAQAAIAAJ|title=Крымскотатарская проблема в СССР: 1944-1991|last2=|date=2004|publisher=Оджак|year=|isbn=978-966-8535-06-2|location=|pages=155|author-link=Бекірова Гульнара Тасимівна}}</ref>.

==== Заселення Криму колгоспниками ====
{{multiple image
|align=left
|image1=Agitation flyer crimea russians resettlement.jpg
|width1=109
|image2=Переселення колгоспників-овочівників до Криму.jpeg
|width2=200
|footer={{*}}Після вигнання кримських татар росіяни спокушалися переселитися в Крим такими оголошеннями;<br/>{{*}}Колгоспники-овочівники, переселені з [[Бєлгородська область|Бєлгородської області]] в Крим}}
Рішенням від 18 серпня 1944 року з метою «якнайшвидшого освоєння родючих земель, садів і виноградників» ДКО визнав за необхідне переселити в Крим з різних областей РРФСР і Української РСР «сумлінних і працьовитих колгоспників&nbsp;— всього 51 000 чоловік». Землі колишніх кримськотатарських колгоспів, звідки були «зроблені спецпереселення в 1944 році, з наявними посівами і насадженнями» передавалися знову організовуваним колгоспам переселенців з областей Росії та України і закріплювалися за цими колгоспами у «вічне користування». Вже до 1 грудня 1944&nbsp;р. до Криму прибуло 64 тисяч переселенців. Переселення в Крим було добровільним і потенційно доступно для всіх громадян СРСР по заповненню спеціальної анкети, які потім затверджувалися Обкомами КПРС<ref>{{Cite web|url=https://www.belpressa.ru/news/news/dobrosovestnyh-i-trudolyubivyh09383/|title=Добросовестных и трудолюбивых. БелПресса|publisher=www.belpressa.ru|accessdate=2016-05-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180120235902/https://www.belpressa.ru/news/news/dobrosovestnyh-i-trudolyubivyh09383/|archivedate=2018-01-20|deadurl=no}}</ref>.

В 1944 році в Криму залишалося тільки 379 000 чоловік (дані Кримського обкому на 14 жовтня 1944 року){{sfn|Бекирова|2004|с=28}}. Наступний [[Населення Криму|перепис 1959 року]] показав, що населення відновилося до 1,2 мільйона осіб, але в кардинально іншому етнічному складі, ніж до війни: 71&nbsp;% росіян, 22&nbsp;% українців, 2&nbsp;% білорусів. Частка українців у Криму зросла з 13&nbsp;% до 22&nbsp;%, росіян&nbsp;— з 48&nbsp;% до 72&nbsp;%. Частка білорусів зросла з 1&nbsp;% до 2&nbsp;%. З Криму повністю зникли кримські татари<ref name="демоскоп" /><ref name="черв1-1" />. Такий значний приріст населення за досі короткий період пов'язаний з масовим організованим переселенням до Криму жителів з різних областей [[СРСР]] (в основному з [[РРФСР]]&nbsp;— жителів [[Краснодарський край|Краснодарської]], [[Воронезька область|Воронезької]], [[Курська область|Курської]], [[Орловська область|Орловської]] та [[Бєлгородська область|Бєлгородської]] областей), багато сьогоднішніх нащадків переселенців вважають себе кримчанами та не пам'ятають своїх коренів<ref name="переселення" /><!--Так у джерелі-->. Переселенцям з областей Радянського Союзу давали одноразову грошову допомогу в розмірі 2 500 рублів на сім'ю, списували всі борги і податки, дозволяли взяти із собою інвентар, худобу та інше майно загальною вагою до двох тонн на сім'ю. Особливо нужденним сім'ям виділяли білизну, одяг і взуття. Сім'ї перевозили в залізничних пасажирських вагонах. Переселенців заселяли в будинки кримських татар, що звільнилися. Так згадує той час Катерина Клочкова, одна з [[колгосп]]ниць Воронезької області, переселена в Крим<ref name="переселення" />:
{{цитата|Ми їхали до Криму з гарячим бажанням швидше відродити цей чудовий куточок Радянської Батьківщини, підняти і поставити на службу фронту його багаті можливості.{{oq|ru|Мы ехали в Крым с горячим желанием быстрее возродить этот чудесный уголок Советской Родины, поднять и поставить на службу фронту его богатые возможности.}}}}

==== Спотворення історії Криму ====
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 35%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | Радянським історикам, які вивчають минуле Криму і Причорномор'я, необхідно переглянути свої погляди і методи роботи під кутом зору сталінських праць.
|-
| style="text-align: left;" | — [[Рибаков Борис Олександрович|Борис Рибаков]], 1952<ref name="Nikolaenko" />.
|}
Відразу ж після депортації кримських татар був розгорнутий процес по спотворенню [[Історія Криму|історії Криму]]. Основні радянські історики, які були включені в процес переписування історії Криму,&nbsp;— Надінський, Павленко, [[Шульц Павло Миколайович|Шульц]], [[Веймарн Євгеній Володимирович|Веймарн]] і ще декілька. [[ВКП (б)|Партія]], яка бажала виправдати не тільки депортацію 1944 року, а й [[Анексія Кримського ханства|анексію 1783]] вимагала проводити всі дослідження з історії Криму «в нерозривній єдності з історією всіх радянських народів, перш за все [[Росіяни|великого російського народу]]»<ref name="лисенківщина" />. Іншими словами, кожен історик у будь-якому дослідженні повинен був доводити, що Крим є «історичною батьківщиною» російського народу. А оскільки матеріальних доказів цьому практично не було, вченим доводилося всіляко винаходити «докази»{{sfn|Громенко|2019}}.

Цілі життя окремих вчених були присвяченні тому, щоб знайти що-небудь слов'янське і затвердити, наприклад, [[Генуезька фортеця (Судак)|Генуезьку фортецю]] за росіянами. Інші історики заперечували навіть вплив росіян на культуру Криму в період Середньовіччя, аргументуючи відсутністю матеріальних слідів. Вже тоді було помітно, що докази «російськості» Судака не наукові, а ідеологічні, оскільки нічого переконливо слов'янського викопати археологам не вдавалося, і в хід йшли «черепки» невідомого походження{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="лисенківщина" />.

Вже 1951 року почалося масове (тільки перший тираж становив 15 000 екземплярів) видання книги «Нариси з історії Криму» партійного працівника і краєзнавця П.&nbsp;М.&nbsp;Надінського. У викладі автора, не знайомого ні з методами історичного дослідження{{sfn|РАН|2017|с=7}}, ні з письмовими джерелами{{sfn|РАН|2017|с=7}}, Історія Криму представляється як «безперервна боротьба» «місцевих аборигенів» з «загарбниками» як із Заходу, так і зі Сходу, в ході якої місцеве населення, що було, як пише Надінський, слов'янським ([[скіфи]]&nbsp;— це слов'яни у викладі автора), завжди тягнулося до «братської Русі», і це тяжіння завершилося в 1783 «історичним ''возз'єднанням'' Криму з Росією»{{sfn|РАН|2017|с=8}}.

Згідно з концепцією Надінського, давалися оцінки окремим періодам історії Криму, про характер яких свідчать назви розділів: «Боротьба скіфів проти античних колонізаторів», «Вторгнення римських окупантів», «Візантійська експансія», «Розбійницькі набіги кримських татар». Період Кримського ханства автором визначався як «найпохмуріша сторінка його історії». Тільки після смерті Сталіна в 1953 році ця робота викликала неприйняття більшості вчених-істориків, які оцінили її різко негативно, чому сприяла десталінізація суспільно-політичного життя{{sfn|РАН|2017|с=8}}.

1952 року відбулася сесія відділень [[Інститут історії АН СРСР|історії та філософії АН СРСР]] і Кримської філії академії, на якій, як і на [[Серпнева сесія ВАСГНІЛ (1948)|серпневій сесії]] 1948 року, де вчені через ідеологічний диктат не змогли відстояти генетику, і перемогли [[Лисенко Трохим Денисович|Лисенко]] і [[Мічурін Іван Володимирович|Мічурін]], очистити історію Криму від тенденційних уявлень про Крим як місце перебування росіян з незапам'ятних історичних часів не вдалося{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="лисенківщина" />.

На сесії було рекомендовано «глибоко вивчити історію проникнення слов'ян до Криму». Особливо рекомендувалося звертати увагу на історію [[Тмутороканське князівство|Тмутараканського князівства]], оскільки помилково вважалося, що це було відділення Русі, що розташовувалося в Криму<ref name="лисенківщина" />. Було вирішено «боротися» проти «ідеалізації» тюркських народів Криму&nbsp;— [[Хозари|хозар]], [[половці]]в, [[Печеніги|печенігів]] та кримських татар («татар»), що фактично означало заборону на об'єктивне вивчення їх історії{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="qtv" />.

Після «сесії» про те, якою має бути історія Криму, радянським вченим розповів академік [[Рибаков Борис Олександрович|Борис Рибаков]]. Він написав роботу під назвою «''Про помилки у вивченні історії Криму і про завдання подальших досліджень''». А в газеті «[[Известия]]» вийшла стаття академіка [[Греков Борис Дмитрович|Бориса Грекова]] «''Про деякі питання історії Криму''». Пізніше її варіант був опублікований у співавторстві з Радянським етнографом [[Бромлєй Юліан Володимирович|Юліаном Бромлєєм]] у «Віснику» Академії наук. Ці документи стали керівними для істориків, що займалися Кримом, аж до кінця 1980-х років. Згідно з ними, всі народи, що залишили свій слід в історії півострова, стали оцінюватися позитивно або негативно{{sfn|Громенко|2019}}. Роль [[Стародавня Греція|стародавніх греків]], наприклад, історики почали всіляко звеличували, а роль кримських татар&nbsp;— було наказано принижувати і навіть приписувати їм усілякий негатив. Такий підхід до історії Криму домінує і донині{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="qtv" /><ref name="лисенківщина" />.

Згадки про кримських татар як окремий народ були взагалі заборонені, а з [[Велика радянська енциклопедія|Великої радянської енциклопедії]] (ВРЕ) була вилучена стаття про кримських татар<ref name="bbc news" />.

==== Пропаганда ====
Радянські партійні чиновники в Криму вселяли слов'янському населенню Криму {{не перекладено|Татарофобія|татарофобські настрої||Tatarophobia}}, зображуючи кримських татар як «зрадників», «буржуазію» або «контрреволюціонерів» і розповідаючи новим мешканцям Криму, що кримські татари були «монголами», які не мають ніякого історичного зв'язку з Кримським півостровом (незважаючи на їх [[Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|грецькі]], [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|італійські]], [[Половці|половецькі]], [[Кримські готи|готські]] та інші корені та на той факт, що вони утворилися як народ у Криму){{sfn|Williams|2001|p=29}}{{sfn|Возгрін|1992}}. Конференція 1948 року в Криму була присвячена пропаганді та поширенню антикримськотатарських настроїв{{Sfn|Williams|2015|p=114}}. Офіційна ідеологія десятиліттями формувала у свідомості мешканців Криму «[[Ворог народу|образ ворога]]»&nbsp;— кримського татарина{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}.

==== Ліквідація системи освіти кримськотатарською ====
Після депортації кримських татар також була повністю ліквідована система освіти мовою цього народу. До 1944 року в [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримській АРСР]] функціонувала 371 кримськотатарська школа. Підготовку педагогічних кадрів вели Сімферопольський педагогічний інститут, Ялтинський татарський педагогічний технікум, Бахчисарайська Вчительська Татарська школа. Після депортації всі ці заклади було ліквідовано<ref name ="концепція" />{{sfn|Алексєєва|1983}}. Діти кримських татар на засланні були позбавлені шкіл рідною мовою, народ не мав у місцях заслання жодних інститутів національної культури, не мав преси своєю мовою. У Криму після депортації його споконвічних насельників&nbsp;— кримських татар&nbsp;— були знищені пам'ятники їх матеріальної і духовної культури. Були спалені всі газети, журнали і книги кримськотатарською мовою, навіть твори «класиків марксизму»{{sfn|Алексєєва|1983}}.

Після повернення кримських татар система освіти кримськотатарською мовою не була відновлена. Так, за офіційними даними, у 2012/2013 навчальному році в середніх загальноосвітніх школах АР Крим освіту кримськотатарською мовою отримували тільки 3,11&nbsp;% учнів<ref name="Держстат" />, хоча питома вага учнів—кримських татар у загальній чисельності школярів становила 19,4&nbsp;%<ref name ="концепція" />. Ще гіршою ситуація стала після [[Анексія Криму (2014)|анексії Криму Росією]]: за даними на 2015/2016 навчальний рік, освіту кримськотатарською здобувало тільки 2,76&nbsp;% учнів<ref name="освіта" />. На цей час в Криму діє тільки 15 шкіл з кримськотатарською мовою навчання (для порівняння&nbsp;— 371 школа в 1944 році)<ref name="кримінформ" />, при цьому поширена практика відкриття в школах з кримськотатарською мовою навчання перших класів з навчанням російською мовою, а також адміністративного тиску на батьків з метою переконати їх переводити своїх дітей після отримання початкової освіти в російськомовні класи<ref name="ru.krymr.com" />; в 1997 році була затверджена програма, відповідно до якої передбачалося відкриття в 1997—2006 роках 40 шкіл з кримськотатарською мовою навчання, але вона так і залишилася не реалізована<ref name ="концепція" />.

==== Культурні втрати ====
[[Файл:Küleç Meçit.jpg|thumb|left|[[Колеч-Мечеть (мечеть)|Колеч-Мечеть]]&nbsp;— одна з найстаріших мечетей Криму, була зруйнована після депортації кримських татар]]
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 40%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | «…Я за образом і по запаху визначив, що це була звичайна брудна вбиральня, забруднена зовні нітрохи не менше, ніж усередині. Тут же кинулися в очі кілька рівних білих каменів, що послужили підставою для сирої цегли, з якої були зліплені стіни.<br/>До свого жаху я відразу помітив на каменях написи, зроблені арабською в'яззю. Більшого потрясіння, ніж я випробував в ці хвилини, не відчував ніколи в житті.<br/>Звичайно ж, це були надмогильні камені від зруйнованого татарського кладовища. У мене перехопило в горлі я не міг ані дихати, ані плакати, ані кричати…»
|-
| style="text-align: left;" | — зі спогадів кримськотатарського вченого [[Аппазов Рефат Фазилович|Рефата Аппазова]], який відвідував Крим в кінці 50-их років<ref>Р.&nbsp;Ф.&nbsp;Аппазов. Следы в сердце и в памяти.&nbsp;— Симферополь: Доля, 2001.&nbsp;— 412 с.</ref>
|}
Депортація також завдала непоправної шкоди кримськотатарській культурі. Крім спалення всіх газет, книг, журналів мовою кримських татар, радянська влада зрівняла із землею всі мусульманські кладовища&nbsp;— надгробки використовувалися в будівництві доріг, будинків. З 1700 мечетей і молитовних будинків у Криму 1944 року, на момент початку репатріації кримських татар не діяла жодна, багато мечетей було зруйновано{{sfn|Алексєєва|1983}}{{Sfn|Булатов|2011|с=54–66}}<ref name="мечеть" />. Було завдано збитків кримськотатарським гончарній, ювелірній, теслярській, ковальській, шкіряній, кравецькій справам і танцювальному мистецтву, які почали поступово відновлюватися лише після повернення кримських татар<ref>[[#Мустафіна|Мустафіна, 18 May 2019]]</ref>.

Пішли під землю багато гірських джерел і здичавіли сади-чаїри. Були загублені традиційні сорти овочів, фруктів, винограду. Постраждала і фауна Криму. Після висилки корінного народу на півострові зникли дві місцеві породи собак&nbsp;— кримський хорт (кримка) і татарська вівчарка. Вони вимерли, оскільки їх розведенням більше ніхто не займався<ref name="qtv" />.

=== Наслідки для кримськотатарської мови ===
Майже півстолітня дискримінаційна політика, яка проводилася тоталітарним режимом по відношенню до кримських татар, завдала величезної шкоди кримськотатарській мові{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}. Такої, що на даний момент кримськотатарську мову [[ЮНЕСКО]] зарахувало до числа [[Мови, що вимирають|мов, що вимирають]] (''seriously endangered'')<ref name="unesko" />. Політика радянської влади вплинула на соціальний статус мови: різко і насильно були відсічені всі його соціальні функції, крім однієї. Відомо, що до депортації кримськотатарська мова використовувалася не тільки в побуті, але і в школі&nbsp;— початковій, середній і вищій, на радіо, у діловодстві, юриспруденції, науці, публіцистиці та художній літературі. В умовах заслання та повної заборони кримськотатарської мови вона почала виповняти тільки одну функцію&nbsp;— побутове спілкування{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}.

Виконуючи тільки одну роль&nbsp;— спілкування в сім'ї, мова бідніє і вироджується. З мови випадають специфічні терміни, граматичні конструкції, властиві книжковій мові, цілі пласти лексики, які не використовуються для побутового спілкування. Саме це сталося з кримськотатарською в роки заслання. Освіта кримськотатарською мовою була повністю заборонена. І тільки в 1965 році кримськотатарські діти в Узбекистані отримали можливість вивчати рідну мову, але всього дві академічні години на тиждень. Навіть у перебудову, в 1986/1987 навчальному році, тільки 5 тисяч кримськотатарських дітей вивчало рідну мову{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}.

В умовах заслання активно і цілеспрямовано формувалася кримськотатарсько-російська двомовність. Такий соціальний статус кримськотатарської мови мав негативні наслідки за двома напрямками: серйозні руйнування в самій системі кримськотатарської мови; зупинення розвитку кримськотатарського мовознавства у зв'язку з тим, що було накладено заборону на наукове осмислення кримськотатарської мови{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}.

Найбільші втрати кримськотатарської мови помітні у сфері лексики. Тут протікали два протинаправлених процеси, що однаково руйнівні для мови{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}:
# З активного словника носіїв мови зникли великі пласти слів, які виражали офіційно-ділові, суспільно-політичні та наукові поняття (''vasiylik''&nbsp;— опікунство, ''vekâlet''&nbsp;— повноваження, ''tasfiye''&nbsp;— ліквідація, ''muqavele''&nbsp;— договір та інші), а також групи слів, пов'язаних з традиційними заняттями кримських татар&nbsp;— тютюнництвом, виноградарством, відгінним тваринництвом та інше (''demet''&nbsp;— пучок, ''demetlemek''&nbsp;— складати тютюнове листя в стопки, ''tütünci''&nbsp;— тютюновод ({{lang-ru|табаковод}}), ''lesker''&nbsp;— особливий вид лопати, ''çana''&nbsp;— мотика тощо);
# Максимально активізувався приплив російських і, за посередництвом російської мови, інтернаціональних слів, які витісняли споконвічні тюркські та інші елементи (республіка при наявності ''cumhuriyet'', проблема&nbsp;— ''mesele'', революція&nbsp;— ''inqilâp'', орден&nbsp;— ''nişan'').

Набагато більшої шкоди мові завдають російські слова, словосполучення і цілі речення, які включаються в усне мовлення навіть тих, хто розуміє кримськотатарською, без потреби, при наявності кримськотатарських еквівалентів. Наприклад: «Sen '''''почему-то''''' doğru saymadıñ. Meni '''''позор'''''lama. Mende bügün '''''день рождения''''' olacaq. '''''Вообще-то говоря''''', o bügün kele». Разом із самостійними словами, у кримськотатарську мову дуже часто вставляються і службові слова різних розрядів: «'''''Даже''''' radio „Свобода“ onı ayttı. Докладım yazılğan, '''''но''''' men onı oqımacam. '''''А''''' Çoban-zade onda iştiraq eterdi. '''''И''''' bügün biz onı halq merkezi yapmaq kerekmiz. '''''Но''''' bügün координационный советiniñ azaları yoq edi. Men aytayım da, '''''чтобы''''' siz biliñiz. Siz añladıñız, '''''что''''' o duva keçmez. '''''Только''''' men onı isteyim» тощо{{sfn|Емірова|1995|с=50-53}}.

== Реабілітація ==
{{main|Кримськотатарський правозахисний рух}}
[[Файл:Маніфестація кримських татар.jpg|thumb|350px|left|Маніфестація кримських татар за часів [[Перебудова|перебудови]]. «Демократія та [[Політика гласності|гласність]]&nbsp;— і для кримських татар»]]
[[Файл:Demographics_of_Crimea.png|міні|Хронологія етнічного складу Криму. Різке падіння кількості кримських татар видно вже після депортації.{{Легенда|#ff002a|Кримські татари}}]]

Сталінська влада відмовляла кримським татарам у праві на освіту чи [[Друкування|друкування творів]] рідною мовою. Хоча вони повинні були навчатися російською або [[Узбецька мова|узбецькою мовою]], але все одно зберегли свою культурну ідентичність недоторканою{{Sfn|Pohl|2000|с=5}}. 1956 року новий Радянський лідер Микита Хрущов [[Про культ особи та його наслідки|виступив з промовою]], у якій він засудив політику Сталіна, зокрема масову депортацію різних національностей. Проте, хоча багатьом народам було дозволено повернутися до себе на батьківщину, три групи були змушені залишатися у вигнанні: [[російські німці]], [[турки-месхетинці]]&nbsp;і кримські татари{{Sfn|Tanner|2004|с=31}}.&nbsp;1954 року [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущов]] дозволив Криму увійти до складу&nbsp;[[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]], оскільки Крим пов'язаний сушею з Україною, а не з Російської РФСР{{Sfn|Requejo|Nagel|2016|с=179}}. 28 квітня 1956 року вийшла директива «Про зняття обмежень на спеціальні поселення кримських татар… переміщених у роки Великої Вітчизняної війни», яка передбачала де-реєстрацію депортованих осіб та їх звільнення від адміністративного нагляду. Проте, залишилося багато інших обмежень і кримським татарам не дозволили повернутися в Крим. Крім того, того ж року Рада Міністрів України заборонила засланим татарам, грекам, німцям, вірменам, болгарам переїжджати навіть у [[Херсонська область|Херсонську]], [[Запорізька область|Запорізьку]], [[Миколаївська область|Миколаївську]] та [[Одеська область|Одеську області]] в складі УРСР{{Sfn|Bazhan|2015|с=182}}. Кримські татари не отримали жодної компенсації за втрачене майно{{Sfn|Tanner|2004|с=31}}.

В 1950-х роках кримські татари почали активно відстоювати своє право на повернення. 1957 року вони зібрали 6000 підписів у петицію, яку відправили у [[Верховна Рада СРСР|Верховну Раду СРСР]], у якій вимагали своєї [[Політична реабілітація|політичної реабілітації]] та повернення в Крим{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=37}}. 1961 року 25 000 підписів зібрали в клопотанні, яке надіслали в Кремль{{Sfn|Tanner|2004|с=31}}.

[[Файл:Mustafa_Abdülcemil_Kırımoğlu.jpg|праворуч|міні|150px|[[Мустафа Джемілєв]], кримськотатарський активіст, провів багато років у в'язниці за свою діяльність]]
[[Мустафа Джемілєв]], якому було всього шість місяців, коли його сім'я була депортована з Криму, виріс в Узбекистані і став активістом боротьби за право кримських татар на повернення. У 1966 році він був арештований і провів у цілому 17 років у в'язниці за радянської влади. Це принесло йому прізвисько «кримськотатарського [[Нельсон Мандела|Мандели]]»{{Sfn|Vardy|Tooley|Vardy|2003|с=554}}. У 1984 році його засудили вшосте за «антирадянську діяльність», але його морально підтримав радянський дисидент [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]], який слідкував за четвертим судом Джемілєва в 1976 році<ref>[[#Shabad|Shabad, 11 March 1984]]</ref>. Коли літніх дисидентів заарештовували їм на зміну приходило молоде покоління{{Sfn|Tanner|2004|с=31}}.

21 липня 1967 року представники кримських татар, на чолі з дисиденткою [[Айше Сеїтмуратова|Айше Сеїтмуратовою]], отримали дозвіл зустрітися з високопоставленими радянськими чиновниками в Москві, зокрема і [[Андропов Юрій Володимирович|Юрієм Андроповим]]. У ході зустрічі кримські татари вимагали виправлення всіх несправедливостей, що СРСР заподіяв для їхнього народу. У вересні 1967 року Верховна Рада СРСР видала указ, яким амністувала кримських татар щодо їх звинувачень у масовій зраді під час Другої світової війни, а також дала їм більше прав в СРСР. Проте, кримські татари не отримали того, чого хотіли найбільше: права на повернення в Крим. У ретельно зваженій постанові зазначено, що «громадяни татарської національності, які раніше жили в Криму […] прижилися в Узбецькій РСР»{{Sfn|Williams|2015|с=165}}. 1968 року об'єднані в групи особи поверталися в Крим самостійно, без державного дозволу&nbsp;— тільки для того, щоб радянська влада депортувала 6000 з них удруге{{sfn|Williams|2001|с=425}}. Найбільш яскравим прикладом такого опору був кримський татарин [[Муса Мамут]], якого депортували, коли йому було 12 років і який повернувся в Крим, бо знову хотів бачити домівку. Коли міліція повідомила йому, що його черговий раз депортують, він облився бензином і підпалив себе. Попри це, 577 сімей змогли отримати державний дозвіл на проживання в Криму{{Sfn|Tanner|2004|с=32}}.

[[Файл:Musa Mamut.jpg|праворуч|міні|150px|[[Муса Мамут]], кримськотатарський активіст, який спалив себе, намагаючись добитися повернення кримських татар до батьківщини]]
В 1968 році спалахнули заворушення серед кримськотатарського народу в узбецькому місті [[Чирчик (місто)|Чирчик]]{{Sfn|Williams|2015|с=127}}. У жовтні 1973 року єврейський поет і професор [[Габай Ілля Янкелевич|Ілля Габай]] наклав на себе руки, зістрибнувши з будівлі в Москві. Він був одним із найбільш значних єврейських дисидентів у СРСР, які боролися за права пригноблених народів, зокрема кримських татар. Габай був заарештований і відправлений у [[трудовий табір]], але все ж наполягав на своєму, оскільки був переконаний, що ставлення до кримських татар у СРСР можна порівняти з геноцидом{{Sfn|Fisher|2014|с=150}}. Того ж року його заарештували{{Sfn|Williams|2015|с=129}}.

В 1973—1974 роках кримські татари на чолі з [[Османов Юрій Бекірович|Юрієм Османовим]] та його батьком Бекіром організували і провели самоперепис кримськотатарського народу, який показав реальну кількість загиблих під час депортації&nbsp;— 46, 2&nbsp;% від всього народу, на підставі цього перепису Юрій Османов зробив власний висновок про загальну чисельність кримських татар, депортованих з Криму, − 423 100 осіб, що більш ніж удвічі перевищує офіційні дані. Згідно із самопереписом він склав сім актів завданих народові депортацією збитків, склав позов кримськотатарського народу до Радянського Союзу, який направив до [[ООН]] та вищих органів влади СРСР<ref name="осм-пред">[[#Юрій Бекірович Османов|Ю.&nbsp;Б.&nbsp;Османов]]</ref>.

Попри процес [[Десталінізація|десталінізації]], лише під час [[Перебудова|перебудови]] після приходу [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайла Горбачова]] до влади наприкінці 1980-х років ситуація почала змінюватися. 1987 року кримськотатарські активісти організували акцію протесту в центрі Москви, неподалік від Кремля{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=37}}. Це змусило Горбачова створити комісію, щоб розібратися в цьому питанні. Перший висновок комісії, очолюваної безкомпромісним [[Громико Андрій Андрійович|Андрієм Громиком]], було те, що не було «жодних підстав оновлювати автономію та надавати кримським татарам право на повернення», але Горбачов замовив другу комісію, яка рекомендувала оновити автономію для кримських татар{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=38}}. 14 листопада 1989 року заборони на повернення депортованих національностей офіційно визнано недійсними, а [[Верховна Рада Автономної Республіки Крим|Верховна Рада Криму]] оприлюднила заяву про те, що попередні депортації народів були злочинною діяльністю{{Sfn|Sandole|Byrne|Sandole-Staroste|Senehi|2008|с=94}}<ref name="указ67">{{Cite web |url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html |title=«... Не можна не відзначити, що значна частина татарського населення висловлює бажання повернутися в Крим». До 35-річчя Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму»{{ref-ru}}|accessdate=2016-02-06 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html |archivedate=2014-11-04 |deadlink=yes }}</ref><ref name="USSR">{{Cite web |url=http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/67942 |title=Декларація Верховної Ради СРСР «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав» {{ref-ru}} |accessdate=8 May 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190224150556/https://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/67942 |archivedate=24 February 2019 |deadurl=no }}</ref>. Це проклало шлях для 260 000 кримських татар повернутися на батьківщину. Того самого року Джемілєв повернувся в Крим і 1 січня 1992 року принаймні 166,000 інших кримських татар зробили те ж саме<ref>[[#Kamm|Kamm, 8 February 1992]]</ref>. Російський закон 1991 року «{{нп|Про реабілітацію репресованих народів||en|On the Rehabilitation of Repressed Peoples}}<nowiki/>» був спрямований на [[Реабілітація жертв політичних репресій в СРСР|реабілітацію всіх національностей]], репресованих у СРСР. Він прийняв заходи, які включали «скасування всіх колишніх законів РРФСР, пов'язаних із незаконною примусовою депортацією» і закликав до «відновлення та повернення культурних та духовних цінностей та архівів, які являють собою спадщину репресованих народів»{{Sfn|Bugay|1996|с=213}}. Стаття 4 цього закону проголосила, що агітація, що перешкоджає реабілітації репресованих народів, що піддалися наклепницьким нападкам, не допускається, а особи, які вчиняють такі дії, повинні притягуватися до відповідальності<ref>{{Cite web |url=http://base.garant.ru/10200365/ |title={{ref-ru}} Закон РСФСР от 26 апреля 1991 г. N 1107-I «О реабилитации репрессированных народов» (с изменениями и дополнениями) |accessdate=2 червня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190327231422/http://base.garant.ru/10200365/ |archivedate=27 березня 2019 |deadurl=no }}</ref>. [[Україна]] ж, ставши незалежною країною, особливо не змінила свого ставлення до кримських татар. Причина&nbsp;— з перших днів у владі були ті ж люди, які працювали раніше в [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КП України]]. Окремі молоді політики зі співчуттям ставилися до проблем кримських татар. Однак рецидиви татарофобії ще мали місце. Підтвердження тому&nbsp;— розробка депутатом Української Ради [[Безсмертний Роман Петрович|Романом Безсмертним]] концепції про [[Асиміляція (культурна)|асиміляцію]] кримських татар, а також доручення Президента України [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенка]] голові Ради міністрів Криму [[Бурдюгов Анатолій Федорович|Бурдюгову]] «акуратно асимілювати кримських татар»{{sfn|Дагджи|2008}}. Ситуація почала змінюватися лише після [[Євромайдан]]у та [[Анексія Криму (2014)|анексії Криму]].

До 2004 року кримські татари становили 12&nbsp;% від населення Криму<ref>[[#BBC News|BBC News, 18 May 2004]]</ref>. Попри це, повернення кримських татар не було простим процесом&nbsp;— в 1989 році, коли вони почали масово повертатись, різні [[Російський націоналізм|російські націоналісти]] влаштували акції протесту в Криму під гаслом: «татарські зрадники&nbsp;— геть з Криму!» Кілька сутичок між місцевими жителями і кримськими татарами були зареєстровані 1990 року поблизу [[Ялта|Ялти]], що змусило армію втрутитися, щоб заспокоїти ситуацію. Місцева радянська влада неохоче йшла на допомогу кримськотатарським репатріантам знайти роботу або місце проживання{{Sfn|Garrard|Healicon|1993|с=173}}. Поверненці знайшли 517 покинутих кримськотатарських сіл, але бюрократія стояла на зваді їхнім прагненням їх повернути{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=37}}. У 1991 році не менш як 117 кримськотатарських сімей жили в наметах на двох луках поблизу [[Сімферополь|Сімферополя]], чекаючи коли влада надасть їм постійне місце проживання{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=44}}. Після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] Крим опинився в складі України, але Київ надав лише обмежену підтримку кримськотатарським поселенцям. Близько 150 000 поверненців отримали громадянство автоматично відповідно до українського [[Українське громадянство|закону Про громадянство]] 1991 року, але 100 000 тих, хто повернувся після того, як країна проголосила незалежність, зіткнулася з низкою перешкод, зокрема дорогим бюрократичним процесом<ref>[[#Prokopchuk|Prokopchuk, 8 June 2005]]</ref>. Оскільки вигнання тривало впродовж майже 50 років, деякі кримські татари вирішили залишитися в Узбекистані, а це призвело до поділу сімей, які вирішили повернутися в Крим{{Sfn|Uehling|2002|сторінки=388–408}}. До 2000 року зареєстровано 46,603 звернення біженців, які вимагали шматок землі. Більшість з цих заявок були відхилені. Навколо великих міст, таких як [[Севастополь]], кримським татарам у середньому давали тільки 0,04 гектара землі, яка була поганої якості або непридатна для землеробства<ref name="buckley237">[[#Buckley|Buckley, Ruble & Hoffman (2008)]], p. 237</ref>.

У грудні 2015 року було відкрито кримінальне провадження проти Йосипа Сталіна і Лаврентії Берії в насильницькому переселенні в 1944 році кримськотатарського народу та представників інших національних груп з території Кримської АРСР. Були направлені запити в Росію на отримання копій відповідних архівних документів щодо депортації кримськотатарського народу та представників інших національностей, але Росія відповіла відмовою. Зокрема, у відповіді з Росії зазначено, що надання такої інформації суперечить інтересам національної безпеки Росії<ref name="new">{{Cite web |url=https://www.pravda.com.ua/news/2019/08/8/7223085/ |title=У Росії колишній слідчий вимагає завести справу проти Сталіна |accessdate=8 серпня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190808181556/https://www.pravda.com.ua/news/2019/08/8/7223085/ |archivedate=8 серпня 2019 |deadurl=no }}</ref>.

== Сучасні погляди і спадщина ==
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 35%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | Співробітники [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ СРСР]] скаженіють, що ми збираємо статистичні свідчення про кримських татар, які згинули у вигнанні і збираємо матеріали проти садистських комендантів, як глумилися з людей за часів Сталіна і яких, згідно з приписами Нюрнберзького трибуналу, потрібно судити за [[Злочин проти людства|злочини проти людства]]. Як наслідок злочину 1944 року я втратив тисячі і тисячі братів і сестер. І про це потрібно пам'ятати!{{Sfn|Allworth|1998|с=214}}
|-
| style="text-align: left;" | — Мустафа Джемілєв, 1966
|}
Українсько-канадський історик Пітер Дж. Потічний приходить до висновку, що невдоволення кримських татар своїм життям у вигнанні віддзеркалює ширшу перспективу неросійських етносів СРСР, які почали публічно висловлювати свій гнів щодо несправедливості, яку чинили ідеологи [[Російський іредентизм|Великої Росії]]{{Sfn|Potichnyj|1975|сторінки=302–319}}. 1985 року есе українського журналіста [[Сокіл Василь Іванович|Василя Сокола]] під назвою ''Ніщо не забуто, ніхто не забутий'' опубліковано в російському емігрантському журналі «Континент». Часто в саркастичній манері, він накреслив вибірково забутих радянських громадян і етноси, які постраждали під час Другої світової війни, але чий досвід підривав офіційну радянську версію про героїчну перемогу: {{цитата|''Багато хто переніс тортури [[Адольф Гітлер|гітлерівських]] концтаборів тільки щоб їх запроторили до сибірського [[ГУЛАГ]]у. […] Що ж, насправді, потрібно людині? Не багато. Просто щоб її визнали людиною. Не твариною.''}} Сокіл навів кримських татар як приклад національностей, яким відмовили в такому визнанні{{Sfn|Finnin|2011|сторінки=1091–1124}}.

Між 1989 і 1994 роками близько чверті мільйона кримських татар повернулися з Центральної Азії в Крим&nbsp;— це сприймалося як символічна перемога в їхніх зусиллях з повернення на рідну землю{{Sfn|Williams|2002|сторінки=323–347}}. Вони повернулися після 45 років вигнання{{sfn|Williams|2001|p=439}}.

Жодна з десяти національностей, депортованих за часів Сталіна, не отримала будь-якої компенсації{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=3}}. Деякі кримськотатарські групи й активісти закликали міжнародну спільноту чинити тиск на РФ, [[Континуїтет|спадкоємицю]] СРСР, щоб та фінансувала реабілітацію цього народу і забезпечила {{нп|Фінансова компенсація|фінансову компенсацію|en|Financial compensation}} за примусове переселення{{Sfn|Allworth|1998|с=356}}.
[[Файл:Tamga Deportation 1.png|міні|Один із символів депортації]]
Науковець {{нп|Вальтер Коларц||en|Walter Kolarz}} стверджує, що депортація та спроба ліквідації кримських татар як етносу в 1944 році була лише кінцевим актом багатовікового процесу російської колонізації Криму, який розпочався в 1783 році{{Sfn|Potichnyj|1975|сторінки=302–319}}. Григорій Дюфо розглядає радянські звинувачення проти кримських татар як зручний привід для їхнього примусового переміщення, завдяки якому Москва отримала унікальний доступ до геостратегічної південної частини [[Чорне море|Чорного моря]] з одного боку і усунула гіпотетично непокірні народи&nbsp;— з іншого{{Sfn|Dufaud|2007|сторінки=151–162}}. Професор {{нп|Браян Глін Вільямс||en|Brian Glyn Williams}} стверджує, що депортація [[Турки-месхетинці|турків-месхетинців]], попри їхню віддаленість від місць бойових дій і відсутність звинувачень у злочинах, беззаперечно доводить, що депортація кримчан і кавказців була пов'язана з радянською зовнішньою політикою{{sfn|Williams|2001|p=386}}.

У березні 2014 року Росія [[Анексія Криму (2014)|анексувала Крим]]. Ці її дії визнано незаконними [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральною Асамблеєю ООН]] ([[Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України]]). Анексія Криму призвела до подальшого погіршення прав кримських татар. Хоча [[Росія]] видала указ №&nbsp;268 «Про заходи з реабілітації вірменського, болгарського, грецького, кримськотатарського та німецького народів та державної підтримки їхнього відродження і розвитку» 21 квітня 2014 року{{Sfn|Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|2014|с=15}}, на практиці щодо кримських татар це робилося з набагато меншою ретельністю. При цьому, на відміну від Указу Президії ВР СРСР від 1989 року, в указі [[Путін]]а депортація була названа лише «незаконною», але не «злочинною»<ref>{{cite news|url=http://kremlin.ru/acts/bank/38356|title=Указ Президента Російської Федерації від 21.04.2014 р. № 268 «О мерах по реабилитации армянского, болгарского, греческого, крымско-татарского и немецкого народов и государственной поддержке их возрождения и развития»|date=21 апреля 2014|publisher=[[Kremlin.ru]]|accessdate=2016-01-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160215222356/http://kremlin.ru/acts/bank/38356|archivedate=15.02.2016|deadurl=no}}</ref>. [[Управління Верховного комісара ООН з прав людини]] опублікувало попередження проти Кремля у 2016 році, тому що той «залякував, гнобив і садив до в'язниці кримськотатарських представників, найчастіше за сумнівними звинуваченнями»{{Sfn|Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|2016}}, крім того заборонив [[Меджліс]], їхній представницький орган<ref>[[#Nechepurenko|Nechepurenko, 26 April 2016]]</ref>.
[[Файл:2016_Memorial_day_of_Deportation_of_the_Crimean_Tatars_in_Kyiv_15.jpg|праворуч|міні|Захід у пам'ять про жертви сталінської депортації кримських татар у [[Київ|Києві]] у 2016 році]]
ООН повідомила, що понад 10 000 осіб покинули Крим після анексії 2014 року, переважно кримські татари<ref>[[#UN News Centre|UN News Centre, 20 May 2014]]</ref>, що викликало подальше послаблення їхньої крихкої спільноти. Кримські татари назвали кілька причин свого відбуття, серед яких невпевненість, страх і залякування з боку нової російської влади{{Sfn|Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|2014|с=13}}. У своєму звіті за 2015 рік Управління Верховного комісара ООН з прав людини попередило, що різні порушення [[Права людини|прав людини]] зафіксовано в Криму, зокрема перешкоджання їм відзначити 71-у річницю депортації{{Sfn|Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|2015|сторінки=40–41}}. Джемілєву, який перебував у [[Туреччина|Туреччині]] під час анексії, російська влада заборонила в'їзд до Криму на п'ять років, тим самим позначивши його друге виселення з рідної землі<ref>[[#Reuters2014|Reuters, 22 April 2014]]</ref>.

Сучасні інтерпретації науковців та істориків класифікують цю масову депортацію цивільних осіб як [[злочин проти людства]]{{Sfn|Wezel|2016|с=225}}, [[геноцид]]{{sfn|Tatz|Higgins|2016|p=28}}{{sfn|Uehling|2015|p=3}}{{sfn|Blank|2015|p=18}}{{sfn|Legters|1992|p=104}}, [[культурний геноцид]]<ref name="g1" /><ref name="g2" /><ref name="g3" /><ref name="g4" />, [[Етнічна чистка|етнічну чистку]]{{Sfn|Requejo|Nagel|2016|с=180}}{{Sfn|Williams|2002|сторінки=323–347}}{{Sfn|Magocsi|2010|с=690}}, [[Депопуляція|депопуляцію]]{{Sfn|Polian|2004|с=318}}, акт [[сталінізм]]у{{Sfn|Lee|2006|с=27}} або [[етноцид]]у, тобто навмисного стирання ідентичності і культури нації{{sfn|Williams|2001|p=357-373}}{{Sfn|Dufaud|2007|сторінки=151–162}}. Кримські татари називають цю подію «вигнання» ({{lang-crh|Sürgünlik}}){{Sfn|Zeghidour|2014|с=83–91}}.

Історик Овчаренко вважає, що дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар з Криму були цілком злочинними, адже жоден народ за всіма міжнародно-правовими та радянськими нормами не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими представниками цього народу{{sfn|Овчаренко|2004|c=688}}. Радянські дисиденти Ілля Габай{{Sfn|Fisher|2014|с=150}} і [[Григоренко Петро Григорович|Петро Григоренко]]{{Sfn|Allworth|1998|с=216}} обидва класифікували цю подію як геноцид. 12 грудня 2015 року [[Верховна Рада України]] прийняла постанову, якою визнала цю подію геноцидом і запровадила 18 травня «День пам'яті жертв кримськотатарського геноциду»<ref>[[#Radio Free Europe|Radio Free Europe, 21 January 2016]]</ref>. Незважаючи на те, що сама влада [[РСФРР]] офіційно<ref>[http://base.garant.ru/10200365/ Закон РСФСР от 26 апреля 1991 г. N 1107-I «О реабилитации репрессированных народов» (с изменениями и дополнениями)] (див. ст. 2)</ref> визнала депортацїї народів сталінським урядом [[геноцид]]ом, деякі науковці не згодні з такою класифікацією депортації, на думку професора Аміра Вайнера, «…режим прагнув викорінити їхню територіальну ідентичність, а не фізичне існування чи навіть їхню окрему [[Етнос|етнічну ідентичність]]»{{Sfn|Weiner|2002|сторінки=44–53}}. На думку професора Франсіни Гірш, «хоча радянська влада практикувала політику [[Дискримінація|дискримінації]] і [[Соціальне відторгнення|відторгнення]], це не та практика, яку сучасники вважали ''[[Сегрегація (суспільство)|расовою політикою]]''.» За її словами, ці масові депортації ґрунтувались на концепції, що національності це «соціоісторичні групи зі спільною свідомістю, а не расово-біологічні групи»{{Sfn|Hirsch|2002|сторінки=30–43}}. Такі погляди вчений Джон Чанг розкритикував, вважаючи їх «джентрифікованим [[расизм]]ом» та [[історичний ревізіонізм|історичним ревізіонізмом]]. Він зазначив, що депортація фактично базувалася на етнічній приналежності жертв{{sfn|K. Chang|2019|с=270}}.

== Вшанування ==
[[Файл:Deportation of the Crimean Tatars ua.svg|міні|праворуч|Символ роковин депортації кримських татар]]
[[Файл:The projection mapping on the Ukrainian Government Building for the Day of Remembrance for the victims of the Crimean Tatar genocide.webm|thumb|Проєкція на будівлю уряду у 2020 році]]
;Україна
Щороку 18 травня у світі відзначають пам'ять жертв депортації кримських татар. В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають [[День боротьби за права кримськотатарського народу]], а з 2016 року&nbsp;— [[День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу]]<ref name="postanova">{{Cite web |url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/792-19 |title=Постанова про визнання геноциду кримськотатарського народу |accessdate=12 March 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160316002713/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/792-19 |archivedate=16 March 2016 |deadurl=no }}</ref>.

У [[Крим]]у, який наразі є територією, анексованою [[Росія|Росією]], щорічно 18 травня відзначається День пам'яті жертв депортації народів Криму<ref>{{Cite web|title=День памяти жертв депортации народов Крыма|url=https://www.calend.ru/holidays/0/0/3298/|website=Calend.ru|accessdate=2019-05-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190118235916/http://www.calend.ru/holidays/0/0/3298/|archivedate=2019-01-18|deadurl=no}}</ref>. Цього дня проводяться різні акції присвячені вшануванню пам'яті депортації кримських татар. Наприклад, у центрі [[Сімферополь|Сімферополя]] щороку проводиться акція «Запали вогонь у своєму серці», але інші траурні заходи, крім офіційних, заборонені, а спроби їх проведення присікаються<ref>{{Cite web|title=В Симферополе прошла акция «Зажги огонь в своем сердце» памяти жертв депортации|url=https://the-1.ru/news/society/23982-v-simferopole-proshla-akciya-zazhgi-ogon-v-svoem-serdce-pamyati-zhertv-deportacii.html|website=Первый Крымский. ИА Русская версия|accessdate=2019-05-08|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508222827/https://the-1.ru/news/society/23982-v-simferopole-proshla-akciya-zazhgi-ogon-v-svoem-serdce-pamyati-zhertv-deportacii.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=yes}}</ref><ref>{{Cite web|title=В Украине и мире чтят память жертв депортации крымскотатарского народа из Крыма|url=https://ru.krymr.com/a/news/29233106.html|website=[[Крим.Реалії]]|accessdate=2019-05-08|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508225455/https://ru.krymr.com/a/news/29233106.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref>.

;Туреччина
Кожного року 18 травня в [[Туреччина|Туреччині]], де проживає велика діаспора кримських татар, турецька кримськотатарська спільнота організовує пам'ятні мітинги в [[Стамбул]]і, [[Ескішехір]]і та інших турецьких містах; у заходах беруть участь губернатори та інші високопоставлені чиновники<ref name ="krimr">{{Cite web|title=На мітингу в Стамбулі засудили депортацію кримських татар і анексію Криму Росією (+ фото, відео)|url=https://ru.krymr.com/a/news/29237483.html|website=krymr.com|publisher=[[Крим.Реалії]]|accessdate=2019-05-08|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508225019/https://ru.krymr.com/a/news/29237483.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=Мітинг кримських татар в Стамбулі. 70 років після депортації |publisher=ГолосИслама.RU|url=https://golosislama.com/news.php?id=23587|website=golosislama.com|accessdate=2019-05-08}}</ref><ref>
{{Cite web|title=74-ту річницю депортації кримських татар вшанували програмою «Мевлід-і шериф»|url=https://inosmi.ru/social/20180511/242202746.html|website=ИноСМИ.Ru|date=2018-05-11|accessdate=2019-05-08|language=ru|first=|last=|publisher=Сетевое издание — Интернет-проект ИноСМИ|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508225017/https://inosmi.ru/social/20180511/242202746.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}
</ref>.

;Росія
У Росії також щорічно вшановують пам'ять загиблих під час депортації. Наприклад, кожного року 18 травня в [[Казань|Казані]] татарськими активістами з організації «Азатлик» (''«Свобода»'') організовуються мітинги, на яких зокрема висуваються вимоги визнання депортації геноцидом кримськотатарського народу, відновлення державності тощо<ref>{{Cite web|title=В Казани прошла акция, посвященная дню депортации крымских татар|url=https://www.business-gazeta.ru/news/382727|website=БИЗНЕС Online|accessdate=2019-05-13|language=ru|first=БИЗНЕС|last=Online|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190513211934/https://www.business-gazeta.ru/news/382727|archivedate=2019-05-13|deadurl=no}}</ref>. Мітинги 18 травня біля станції метро «[[Вулиця 1905 року (станція метро)|Уліца 1905 ґода]]» проходять у [[Москва|Москві]]; організацією мітингів, присвячених депортації кримських татар, займається російська ліберальна партія [[Яблуко (партія)|«Яблуко»]], на них теж висовуються вимоги про кримських татар до російської влади, проте на мітингу 2018 року в столиці Росії заборонили приносити [[кримськотатарський прапор|кримськотатарські прапори]]<ref>{{Citation|title=Митинг в защиту крымских татар|url=https://www.svoboda.org/a/25389430.html|accessdate=2019-05-13|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190514032606/https://www.svoboda.org/a/25389430.html|archivedate=2019-05-14|deadurl=no}}</ref>.

У [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] 18-ого числа кожного місяця проходять не дуже численні акції («Стратегія-18» {{lang-ru|Стратегия-18}}), учасники яких вимагають припинити репресії проти кримських татар у Криму та деокупувати півострів. Серед лозунгів&nbsp;— «Крим згідно з Будапештським меморандумом&nbsp;— це Україна. Путін В. В.&nbsp;— міжнародний терорист!», «Сталінська депортація кримських татар&nbsp;— злочин без терміну давності», «Окупанти, кримські татари обійдуться без вашої опіки, як обходилися сотні років до вас. Геть з Криму! Валіза-Вокзал-Росія!»<ref name="стратегія" />.

;Інші країни
У європейських та північноамериканських країнах, зокрема в [[Німеччина|Німеччині]], [[Чехія|Чехії]], [[Польща|Польщі]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Канада|Канаді]] та інших проводяться численні, різного рівня траурні заходи, участь у яких беруть представники тамтешніх кримськотатарських діаспор, а також інше населення<ref>{{Cite web|title=В Украине и мире чтят память жертв депортации крымскотатарского народа из Крыма|url=https://ru.krymr.com/a/news/29233106.html|website=Крым.Реалии|accessdate=2019-05-13|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508225455/https://ru.krymr.com/a/news/29233106.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ura-inform.com/ru/society/2018/05/18/segodnja-v-ukraine-i-mire-chtjat-pamjat-zhertv-deportatsii-krymskotatarskogo"|title=Сегодня в Украине и мире чтят память жертв депортации крымскотатарского народа из Крыма|last=|first=|date=18-05-2018|language={{ref-ru}}|work=URA-inform|accessdate=13-05-2019}}{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. У 2019 році до 75 річниці депортації кримських татар в Українському музеї в [[Нью-Йорк]]у (США) відкрилася виставка «Депортація в особах кримських татар 75 років по тому» з фотографіями свідків трагічних подій 1944 року<ref>{{Cite web|title=У США відкрилася виставка в пам'ять про жертв депортації кримських татар|url=https://ru.krymr.com/a/news-v-amerike-vystavka-v-pamyat-o-zhertvah-deportatsyi-krymskih-tatar/29922287.html|website=Крым.Реалии|accessdate=2019-05-08|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508230302/https://ru.krymr.com/a/news-v-amerike-vystavka-v-pamyat-o-zhertvah-deportatsyi-krymskih-tatar/29922287.html|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref>.

== Визнання ==

=== На державному рівні ===
{|class="wikitable"
|-
! Країна
! Дата визнання геноцидом
|-
|[[Файл:Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1954–1991).svg|22px]] [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]]
|26 квітня 1991<ref>[http://base.garant.ru/10200365/ Закон РСФСР от 26 апреля 1991 г. N 1107-I «О реабилитации репрессированных народов» (с изменениями и дополнениями)]</ref><ref>[https://ria.ru/20160426/1419848481.html Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991)] // РИА&nbsp;— 26.04.2016</ref>
|-
| {{UKR}}
|12 листопада 2015
|-
| {{LVA}}
|9 травня 2019<ref>{{Cite web |url=http://www.saeima.lv/lv/aktualitates/saeimas-zinas/27934-saeima-pienem-pazinojumu-par-krimas-tataru-deportaciju-75-gadadienu-atzistot-notikuso-par-genocidu |title=Сейм Латвії визнав депортацію кримських татар - геноцидом |accessdate=10 May 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190510070318/http://www.saeima.lv/lv/aktualitates/saeimas-zinas/27934-saeima-pienem-pazinojumu-par-krimas-tataru-deportaciju-75-gadadienu-atzistot-notikuso-par-genocidu |archivedate=10 May 2019 |deadurl=no }}</ref>
|-
| {{LTU}}
|6 червня 2019<ref name="Литва">{{Cite web|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/06/6/7097015/|website=www.eurointegration.com.ua|accessdate=2019-06-06|title=Сейм Литви визнав депортацію кримських татар геноцидом|last=|first=|date=2019-06-06|publisher=Європейська правда|language=українською|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190606134740/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/06/6/7097015/|archivedate=2019-06-06|deadurl=no}}</ref>
|-
| {{CAN}}
|10 червня 2019<ref name="Канада">{{Cite web | url=http://www.ukrweekly.com/uwwp/foreign-affairs-committee-passes-motion-by-wrzesnewskyj-on-crimean-tatar-genocide/ |title = Foreign Affairs Committee passes motion by Wrzesnewskyj on Crimean Tatar genocide}}</ref><ref name="can">{{Cite web | url=https://www.facebook.com/BorysWrz/posts/earlier-today-delivering-the-good-news-to-iconic-crimean-tatar-leader-mustafa-dz/10156820037778558/ |title = Borys Wrzesnewskyj}}</ref>
|-
|}

=== У культурі ===
[[Файл:ESC2016_winner's_press_conference_01.jpg|праворуч|міні|[[Джамала]] присвятила свою пісню «[[1944 (пісня)|1944]]» депортованим кримським татарам]]
У 2008 році британська журналістка [[Лілі Гайд]], що живе в Україні, опублікувала роман під назвою «Дрімленд», дійові особи якого&nbsp;— кримськотатарські сім'ї, що повертаються на батьківщину в 1990-х роках. Історія розповідається через погляд 12-річної дівчинки, яка переїжджає в зруйноване село з батьками, братом, і дідусем з Узбекистану. Дідусь розповідає їй історію про героїв і жертв серед кримських татар<ref>[[#O'Neil|O'Neil, 1 August 2014]]</ref>.

Кримськотатарський фільм 2013 року «[[Хайтарма (фільм)|Хайтарма]]», відзнятий телеканалом [[ATR (телеканал)|ATR]] [[кримськотатарська мова|кримськотатарською мовою]], зображує кримськотатарського {{нп|Льотчик-випробувач|льотчика-випробувача|en|Test pilot}} та двічі [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] [[Амет-Хан Султан|Амета-Хана Султана]] на тлі депортації 1944 року<ref>{{Cite web|title=«Хайтарма» - перша кримськотатарська кіноластівка високого польоту|url=http://ukrainianvancouver.com/хайтарма-перша-кримськотатарська/|website=Ukrainian Vancouver|date=2013-05-17|accessdate=2019-05-08|language=en-US|last=ukrvancouver}}</ref>.

У 2015 році Крістіна Пашин випустила документальний фільм «Боротьба за Батьківщину: кримські татари» в рамках українсько-катарського спільного виробництва. Вона зображує історію кримських татар з 1783 до 2014 року, з особливим акцентом на масовій депортації 1944 року<ref>[[#International Documentary Film Festival Amsterdam|International Documentary Film Festival Amsterdam, 2016]]</ref><ref>{{Cite web|title=Фільм «Боротьба за Батьківщину: кримські татари» представлять на міжнародних кінофестивалях|url=https://islam.in.ua/ua/novyny-u-sviti/film-borotba-za-batkivshchynu-krymski-tatary-predstavlyat-na-mizhnarodnyh|website=Іслам в Україні|accessdate=2019-05-08|language=uk|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508212858/https://islam.in.ua/ua/novyny-u-sviti/film-borotba-za-batkivshchynu-krymski-tatary-predstavlyat-na-mizhnarodnyh|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref>.

Пісня «[[1944 (пісня)|1944]]» кримськотатарської співачки [[Джамала|Джамали]] здобула перше місце для України на конкурсі [[Пісенний конкурс Євробачення 2016|«Євробачення-2016»]]. Пісня присвячена трагічним подіям депортації кримськотатарського народу. Джамала, яка сама народилася в засланні в [[Киргизстан]]і, присвятила пісню своїй депортованій прабабусі. Вона стала першою кримською татаркою, яка виступила на «Євробаченні», і перемогла на ньому, представляючи Україну<ref>{{Cite web|title=Джамала виграла Євробачення 2016|url=https://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/05/160514_eurovision_final_ms|website=BBC News Україна|accessdate=2019-05-08|language=uk|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190508224403/https://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/05/160514_eurovision_final_ms|archivedate=2019-05-08|deadurl=no}}</ref>.

2017 року [[Сеітаблаєв Ахтем Шевкетович|Ахтем Сеітаблаєв]] зняв фільм [[Чужа молитва]] про кримську татарку [[Саїде Аріфова|Саїде Аріфову]], яка під час війни врятувала 88 єврейських вихованців дитячого будинку від нацистів, назвавши їх татарами, а тоді ще раз від комуністів, назвавши дітей євреями, а не татарами; а сама 1944-ого після зайняття Криму радянськими військами разом з усіма кримськими татарами була депортована до Середньої Азії<ref name="zaxid1">{{cite web|url=http://zaxid.net/news/showNews.do?rozpochalis_zyomki_filmu_ahtema_seitablayeva_yiyi_sertse&objectId=1392033|title=Розпочались зйомки фільму Ахтема Сеітаблаєва «Її серце»|author=Катерина Сліпченко|date=17 травня 2016|accessdate=19 травня 2016|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160519074934/http://zaxid.net/news/showNews.do?rozpochalis_zyomki_filmu_ahtema_seitablayeva_yiyi_sertse&objectId=1392033|archivedate=19 травня 2016|мертвий-url=no|publisher=''[[Zaxid.net]]''}}</ref>.

2018 року учасниця цих подій [[Нуріє Біязова]] видала автобіографічну книгу під назвою «Відображення» про депортацію кримськотатарського народу в 1944 році<ref>{{Cite web |url=https://nv.ua/ukr/ukraine/events/90-richna-nurije-bijazova-vidala-knihu-pro-deportatsiju-krimskikh-tatar-2467333.html |title=90-річна Нуріє Біязова видала книгу про депортацію кримських татар |accessdate=21 May 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180521021458/https://nv.ua/ukr/ukraine/events/90-richna-nurije-bijazova-vidala-knihu-pro-deportatsiju-krimskikh-tatar-2467333.html |archivedate=21 May 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.obozrevatel.com/ukr/society/pomerla-geroinya-krimskotarskogo-narodu-ukraina-sumue.htm |title=Померла героїня кримськотатарського народу: Україна сумує |accessdate=21 May 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180521021325/https://www.obozrevatel.com/ukr/society/pomerla-geroinya-krimskotarskogo-narodu-ukraina-sumue.htm |archivedate=21 May 2018 |deadurl=no }}</ref>.

У 2019 році режисери Фатіма Осман та Юнус Паша зняли документальний фільм «[[1944 (фільм, 2019)|1944]]», присвячений депортації кримських татар із Криму. У фільмі історію депортації розповідають люди, які її пережили: вони діляться своїми спогадами про депортацію та перші роки заслання, коли люди гинули десятками тисяч від хвороб та жахливих умов<ref>{{Cite web|title=В Киеве запланирована премьера фильма «1944» о депортации крымских татар|url=https://ru.krymr.com/a/news-premiera-filma-1944-o-deportatsii-krymskikh-tatar/29929158.html|website=Крым.Реалии|accessdate=2019-05-09|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190509164358/https://ru.krymr.com/a/news-premiera-filma-1944-o-deportatsii-krymskikh-tatar/29929158.html|archivedate=2019-05-09|deadurl=no}}</ref>.

== Примітки та коментарі ==

=== Коментарі ===
{{reflist|group=nb!}}

=== Примітки ===
{{reflist|colwidth=30em|refs=
<ref name="deport1">{{cite web|title=Депортація кримських татар – як це було? Частина I|author=|date=|url=http://cidct.org.ua/uk/deportatsiya-kryimskih-tatar-kak-eto-byilo-chast-i/|publisher=Інформаційний центр кримських татар|accessdate=18 May 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305065341/http://cidct.org.ua/uk/deportatsiya-kryimskih-tatar-kak-eto-byilo-chast-i/|archivedate=5 March 2016|deadurl=no}}</ref>

<ref name="deport2">{{cite web|title=Депортація кримських татар – як це було? Частина II|author=|date=|url=http://cidct.org.ua/uk/deportatsiya-kryimskih-tatar-kak-eto-byilo-chast-ii/|publisher=Інформаційний центр кримських татар|accessdate=18 May 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305045743/http://cidct.org.ua/uk/deportatsiya-kryimskih-tatar-kak-eto-byilo-chast-ii/|archivedate=5 March 2016|deadurl=no}}</ref>

<ref name="істправда-документи">{{cite web |title=Постанова про депортацію татар і перетворення Криму на область. |date=17.05.2012 |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/05/17/85887/ |publisher=[[Історична правда]] |accessdate=18.05.2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150427211334/http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/05/17/85887/ |archivedate=27.04.2015 |deadurl=no }}</ref>

<ref name="cidct-постанова">{{cite web |title=Постановление ГКО СССР № ГОКО-5859 от 11 мая 1944 г. за подписью И.&nbsp;В.&nbsp;Сталина |url=http://cidct.org.ua/uk/publications/deport/3.html |publisher=Центр інформації та документації кримських татар |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101202211339/http://www.cidct.org.ua/uk/publications/deport/3.html |archivedate=02.12.2010 |accessdate=20.06.2011 |deadurl=yes }}</ref>

<ref name="A1">{{Cite web |url=http://www.cidct.org.ua/ru/publications/Deportation1/2.html |title=Центр информации и документаци крымских татар. |accessdate=20 June 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100903031023/http://www.cidct.org.ua/ru/publications/Deportation1/2.html |archivedate=3 вересень 2010 |deadurl=yes }}</ref>

<ref name="kassr">{{Cite web|url=http://history.org.ua/JournALL/pro/11/8.pdf|title=Створення Кримської АСРР (1921 р.)|last=Бикова|first=Т.|date=|website=|publisher=|language=українською|accessdate=13-05-2019|archiveurl=https://web.archive.org/web/20181222095858/http://history.org.ua/JournALL/pro/11/8.pdf|archivedate=22-12-2018|deadurl=no}}</ref>

<ref name="лисенківщина">{{Cite web|url=https://ru.krymr.com/a/kak-pobedit-lysenkovsjcjinu-v-istorii-kryma/30515922.html|title=Сергей Громенко против «лысенковщины» в истории Крыма|last=Семена|first=Микола|date=|website=|publisher=[[Крим.Реалії]]|language=російською|accessdate=19-05-2020|archiveurl=|archivedate=|deadurl=no}}</ref>

<ref name="qtv">{{Cite web|url=https://www.crimeantatars.club/life/society/7-maloizvestnyh-faktov-o-deportatsii-krymskih-tatar|title=7 маловідомих фактів про депортацію кримських татар|last=Абдулла|first=Арзи|date=18.05.2017|website=|publisher=|language=російською|accessdate=19-05-2020|archiveurl=|archivedate=|deadurl=no}}</ref>

<ref name="bbc news">{{cite web|title=Депортация крымских татар в вопросах и ответах|author=|date=18 May 2016|url=https://www.bbc.com/russian/international/2016/05/160518_qa_crimea_tatars_deportation|publisher=[[BBC]]|accessdate=19 May 2020|language=російською|archiveurl=|archivedate=|deadurl=no}}</ref>

<ref name="Nikolaenko">{{cite web|title=Формирование крымского мифа в СССР|author=Дмитро Ніколаєнко|date=28.05.2003|url=http://kirimtatar.com/index.php?option=com_content&task=view&id=127|publisher=www.nikolaenko.ru|accessdate=19 May 2020|language=російською|archiveurl=|archivedate=|deadurl=no}}</ref>

<ref name="legend">{{Cite web|title=Черная легенда о «народе-предателе»|url=https://ru.krymr.com/a/27998421.html|website=Крым.Реалии|last=Громенко|first=Сергій|accessdate=2020-05-10|language=ru}}</ref>

<ref name="огонёк">Журнал «Огонёк» №&nbsp;45&nbsp;— 46, 1944&nbsp;р.</ref>

<ref name ="birligi">{{Cite web|url=http://www.qirimbirligi.ru/news/uzeir-abduramanov-—-geroj-slavnyj-syn-krymskotatarskogo-naroda.html|title=Узеир Абдураманов — Герой, славный сын крымскотатарского народа|website=www.qirimbirligi.ru|access-date=2019-04-02}}</ref>

<ref name ="Касьяненко">{{cite web|url=http://day.kyiv.ua/ru/article/istoriya-i-ya/k-synu-ot-otca-zakalyat-serdca|title=...К сыну от отца — закалять сердца|last=Kasyanenko|first=Nikita|date=14 April 2001|website=Газета «День»}}</ref>

<ref name ="Возгрін">{{cite web|url=https://golosislama.com/news.php?id=25329|title=Возгрин: История крымских татар искажалась и фальсифицировалась, а мне хотелось это исправить|last=Возгрін|first=Валерій|date=11.11.2014|website=[[Авдет (газета)|Газета Авдет]]}}</ref>

<ref name ="концепція">{{cite web|url=http://crimea.gov.ru/app/1032|title=Концепция образования на крымскотатарском языке в Автономной Республике Крым|date=20.10.2020|website=crimea.gov.ru}}</ref>

<ref name="Держстат">Державна служба статистики України. Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим. Регіони Автономної Республіки Крим за 2012 рік. Сімферополь 2013</ref>

<ref name="кримінформ">{{cite web|url=http://www.c-inform.info/news/id/20500|title=В Крыму 4 тыс 740 школьников обучаются на крымскотатарском языке и почти 2 тыс – на украинском|date=20.03.2015|website=Крим Інформ}}</ref>

<ref name="освіта">{{cite web|url=http://monm.rk.gov.ru/rus/index.htm/news/314261.htm|title=На крымскотатарском и украинском языках в Крыму обучаются чуть более 3 % детей.|date=2015|website=«Міністерство освіти, науки та молоді Республіки Крим».}} {{Wayback|url=http://monm.rk.gov.ru/rus/index.htm/news/314261.htm |date=20170407203026 }}</ref>

<ref name="ru.krymr.com">[http://ru.krymr.com/a/27219133.html Эмир Достим. Тревога вместо надежды. Почему в школах крымскотатарского языка становится меньше] // Крым. Реалии, 01.09.2015</ref>

<ref name="unesko">{{Cite web|url=http://www.unesco.org/new/ru/communication-and-information/access-to-knowledge/linguistic-diversity-and-multilingualism-on-internet/atlas-of-languages-in-danger/|title=Атлас языков, находящихся под угрозой исчезновения {{!}} Организация Объединённых Наций по вопросам образования, науки и культуры|publisher=www.unesco.org|accessdate=2019-01-24}}</ref>

<ref name="переселення">{{Cite web|url=https://www.belpressa.ru/society/drugoe/9893.html|title=Добросовестных и трудолюбивых|author=Тетяна Цибенко, начальник відділу архіву новітньої історії Бєлгорода|date=2015-07-30|publisher=БелПресса|lang=ru|accessdate=2019-06-20}}</ref>

<ref name="мечеть">{{Cite web|url=https://gazetacrimea.ru/news/pyat-drevnih-mechetei-polyostrova-ostavivshih-osobii-sled-v-ego-istorii-25763|title=5 мечетей Крыма, оставивших особый след в истории|author=Тетяна Шевченко|date=2015-07-30|publisher=Крымская Газета|lang=ru|accessdate=2020-05-29}}</ref>

<ref name="стратегія">{{Cite web|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-crimea/3048804-u-peterburzi-projsla-akcia-na-pidtrimku-krimskih-tatar.html|title=У Петербурзі пройшла акція на підтримку кримських татар|author=|date=2015-06-20|publisher=Укріформ|lang=ru|accessdate=2020-06-20}}</ref>

<ref name="пихалов">{{Youtube|ISTeQ419sk4/Ігор Пихалов: «я помилявся на рахунок інгушського народу»}}</ref>

<ref name="дроботов">{{cite web|author = Алексей Дроботов|title  = Историк-сталинист извинился перед ингушским народом за оправдание депортации 1944 года|url    = http://amp.stav.kp.ru/daily/26618/3636346/|date   = 2016-12-13|work   = amp.stav.kp.ru|accessdate = 2018-02-25|ref = Дроботов}}</ref>

<ref name="g1">{{cite book |last=Williams |first=B. G. |title=The Crimean Tatars: From Soviet genocide to Putin's conquest |date=2016 |publisher=Oxford University Press |location=New York }}</ref>

<ref name="g2">{{Cite journal| doi = 10.5038/1911-9933.9.1.1273| volume = 9| issue = 1| pages = 3–17| last1 = Uehling| first1 = Greta| last2 = University of Michigan| title = Genocide's Aftermath: Neostalinism in Contemporary Crimea| journal = Genocide Studies and Prevention| access-date = 2021-01-06| date = 2015| url = http://scholarcommons.usf.edu/gsp/vol9/iss1/4/| doi-access = free}}</ref>

<ref name="g3">{{Cite journal| doi = 10.1177/00220094020370030101| volume = 37| issue = 3| pages = 323–347| last = Glyn Williams| first = Brian| title = The Hidden Ethnic Cleansing of Muslims in the Soviet Union: The Exile and Repatriation of the Crimean Tatars| journal = Journal of Contemporary History| access-date = 2021-01-06| date = 2002| url = http://journals.sagepub.com/doi/10.1177/00220094020370030101}}</ref>

<ref name="g4">{{cite book |last=Applebaum |first=A. |title=Gulag: A History |date=2003 |publisher=Doubleday |location=New York|chapter=Chapter 20: Stangers }}</ref>

<ref name="демоскоп">{{Cite web|title=Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.|url=http://www.demoscope.ru/weekly/ssp/resp_nac_59.php?reg=9|website=www.demoscope.ru|accessdate=2019-05-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170906085357/http://demoscope.ru/weekly/ssp/resp_nac_59.php?reg=9|archivedate=2017-09-06|deadurl=no}}</ref>

<ref name="черв1-1">{{Cite web |url=http://old.iea.ras.ru/books/08_KRIM1/040220041211_1.htm |title=Крымскотатарское национальное движение. Том I. РАЗДЕЛ I. КРЫМСКОТАТАРСКОЕ НАЦИОНАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ. ИНФОРМАЦИОННАЯ БАЗА И ИСТОРИОГРАФИЯ. ГЛАВА 1. ИСТОЧНИКОВАЯ БАЗА ИЗУЧЕНИЯ КРЫМСКОТАТАРСКОГО ДВИЖЕНИЯ / Ред. М. Н. Губогло, С. М. Червонная, Серия: «Национальные движения в СССР», ЦИМО — М. 1992 |accessdate=16 травня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171108214611/http://old.iea.ras.ru/books/08_KRIM1/040220041211_1.htm |archivedate=8 листопада 2017 |deadurl=no }}</ref>.

<ref name="spogady">{{Cite web |url=https://old.uinp.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi|title=Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році // Українскький інститут національної пам'яті|accessdate=17 травня 2021|deadurl=no }}</ref>.

<ref name="nazvaniya">{{Cite web|url=https://ru.krymr.com/a/27936639.html|title=Война с названиями. Советские переименования в Крыму|publisher=Крим.Реалії|author=к.і.н. Сергій Громенко|accessdate=17 травня 2021|deadurl=no }}</ref>.
}}

== Джерела ==

=== Книги ===
{{refbegin|2}}
* {{cite book|last=Allworth|year=1998|title=The Tatars of Crimea: Return to the Homeland: Studies and Documents|first=Edward|publisher=Duke University Press|location=Durham|isbn=9780822319948 |oclc=610947243|lccn=97019110|ref=harv}}
* {{cite book|ref=harv|last=Bazhan|first=Oleg|year=2015|editor-last1=McDermott|editor-first1=Kevin|editor-last2=Stibbe|editor-first2=Matthew |title=De-Stalinising Eastern Europe: The Rehabilitation of Stalin's Victims after 1953|chapter=The Rehabilitation of Stalin's Victims in Ukraine, 1953–1964: A Socio-Legal Perspective|publisher=Palgrave Macmillan|location=Basingstoke|oclc=913832228|isbn=9781137368928}}
* {{cite book|ref=Buckley|title=Migration, Homeland, and Belonging in Eurasia|editor1-first=Cynthia J.|editor1-last= Buckley|editor2= {{iw2|Blair Aldridge Ruble|Blair A. Ruble||Blair Aldridge Ruble}}|editor3-first= Erin Trouth|editor3-last= Hofmann|location= [[Балтимор|Baltimore]], Md|publisher= {{iw2|Johns Hopkins University Press}} | series= Washington, DC, {{iw2|Woodrow Wilson International Center for Scholars|Woodrow Wilson Center Press}}|year= 2008|isbn=9780801890758|oclc=474260740| lccn=2008015571 |url=https://books.google.com/books?id=wulDuN7APaIC&pg=PA209&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false}}
:* Cynthia J. Buckley and Blair A. Ruble, with Erin Trouth Hofmann, eds, Migration, Homeland, and Belonging in Eurasia. Washington, DC: Woodrow Wilson Center Press / Baltimore, MD: {{iw2|Johns Hopkins University Press}}, 2008, 362 pp.
* {{cite book |title=The Deportation of Peoples in the Soviet Union | last=Bugay| first=Nikolay | year=1996 | publisher=Nova Publishers| isbn=9781560723714 |oclc=36402865 |location=New York City| url=https://books.google.com/books?id=xwp5y9NDaEwC&pg=PA46&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false| ref=harv }}
* {{cite book|last=Dadabaev|first=Timur| title=Identity and Memory in Post-Soviet Central Asia: Uzbekistan's Soviet Past|publisher=Routledge|year=2015|location=Milton Park|isbn=9781317567356|lccn=2015007994|oclc=1013589408|ref=harv}}
* {{cite book|last=Drohobycky|title=Crimea: Dynamics, Challenges and Prospects|first=Maria|publisher=Rowman & Littlefield|year= 1995|isbn=9780847680672|oclc=924871281| lccn=95012637|location=Lanham|ref=harv}}
* {{cite book|last=Fisher|title=Crimean Tatars|first=Alan W.|location=Stanford, California|publisher=Hoover Press|year= 2014|isbn= 9780817966638|oclc=946788279 |lccn=76041085|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Garrard|last2=Healicon|year=1993|title=World War 2 and the Soviet People: Selected Papers from the Fourth World Congress for Soviet and East European Studies|first1=John|first2= Alison|location=New York City|publisher=Springer Publishing|isbn= 9781349227969|oclc=30408834 |lccn=92010827 |url=https://books.google.com/books?id=6kivCwAAQBAJ&pg=PA167&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false |ref=harv}}
* {{cite book|last=Kamenetsky|first=Ihor|year=1977|title=Nationalism and Human Rights: Processes of Modernization in the USSR|isbn=9780872871434 |lccn=77001257|publisher=Association for the Study of the Nationalities (USSR and East Europe) Incorporated|location=Littleton, Colorado|ref=harv}}
* {{cite book|last=Knight|year=1995|first=Amy |title=Beria: Stalin's First Lieutenant|publisher=Princeton University Press|isbn=9780691010939 |lccn=93003937| location=Princeton, N.J.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Kucherenko| title=Soviet Street Children and the Second World War: Welfare and Social Control under Stalin| first=Olga|publisher=Bloomsbury Publishing|year= 2016|isbn=9781474213448 |location=London |lccn=2015043330|ref=harv}}
* {{cite book|last=Lee| first=Jongsoo James| year=2006| title=The Partition of Korea After World War II: A Global History| publisher=Springer|isbn=	9781403983015|lccn=2005054895|location=New York City|ref=harv}}
* {{cite book|last=Legters|first=Lyman H.|year=1992|title=Native Americans and Public Policy|chapter=The American Genocide| url=https://books.google.com/books?id=wghp62KBvWYC&pg=PA104&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|editor-last=Lyden| editor-first=Fremont J.|isbn=9780822976820|location=Pittsburgh|oclc=555693841|publisher=University of Pittsburgh Press|ref=harv}}
* {{cite book|last=Levene |first=Mark| year=2013| title=The crisis of genocide: Annihilation: Volume II: The European Rimlands 1939-1953| publisher=OUP Oxford|location=New York City| isbn=9780191505553 | lccn=2013942047| url=https://books.google.com/books?id=_INoAgAAQBAJ&pg=PA317&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false| ref=harv}}
* {{cite book|last=Magocsi|first=Paul R. |title=A History of Ukraine: The Land and Its Peoples |publisher=University of Toronto Press|year=2010|isbn=9781442610217 |oclc=899979979 |lccn=96020027|location=Toronto|ref=harv}}
* {{cite book|last=Manley|first=Rebecca|year=2012|title=To The Tashkent Station: Evacuation and Survival in the Soviet Union at War|publisher=Cornell University Press|isbn=9780801457760|oclc=979968105|location=Ithaca, New York|ref=harv}}
* {{cite book|last=Merridale|year=2007|title=Ivan's War: Life and Death in the Red Army, 1939-1945| first=Catherine |publisher=Henry Holt and Company| isbn=9780571265909|lccn=2005050457|location=New York City|ref=harv}}
* {{cite book|last=Moss|title=An Age of Progress?: Clashing Twentieth-Century Global Forces|first=Walter G. |publisher=Anthem Press|year= 2008|isbn=9780857286222 |lccn=2007042449 |oclc=889947280|location=London |ref=harv}}
* {{cite book|last=Motadel|first=David|url=https://books.google.com/books?id=zUiYBQAAQBAJ&pg=PA235|title=Islam and Nazi Germany's War|publisher=Harvard University Press|page=235|year=2014|isbn=9780674724600|oclc=900907482| ref=harv}}
* {{cite book|last1=Olson|title=An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires|first1=James Stuart |first2=Lee Brigance |last2=Pappas|first3= Nicholas Charles |last3=Pappas|publisher=Greenwood Publishing Group|year= 1994 |location=Westport, Conn.|oclc=27431039|isbn= 9780313274978 |ref=harv}}
* {{cite book|last=Parrish|year=1996|title=The Lesser Terror: Soviet State Security, 1939-1953| first=Michael |publisher=Greenwood Publishing Group|oclc=473448547|isbn= 9780275951139 |location=Westport, Conn.|url=https://books.google.com/books?id=NDgv5ognePgC&pg=PA104&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false| ref=harv}}
* {{cite book |last=Pohl |first=J. Otto |title= Ethnic Cleansing in the Ussr, 1937-1949| year=1999 |publisher=Greenwood Publishing Group |location=Westport |isbn=9780313309212|oclc=185706053| lccn=98046822| ref=harv}}
* {{cite book |last= Polian |first= Pavel|year= 2004|title= Against Their Will (book); Against Their Will: The History and Geography of Forced Migrations in the USSR |location= Budapest; New York City |publisher= Central European University Press |isbn= 9789639241688 |lccn=2003019544 |ref= harv }}
* {{cite book|last=Reid|year=2015|title=Borderland: A Journey Through the History of Ukraine |first=Anna |url=https://books.google.com/books?id=nl7XBAAAQBAJ&pg=PT204 |publisher=Hachette (publisher), UK|isbn=9781780229287 |lccn=2015938031|location=New York City| ref=harv}}
* {{cite book|last1=Requejo|last2=Nagel|first1=Ferran|first2=Klaus-Jürgen|year=2016|title=Federalism Beyond Federations: Asymmetry and Processes of Resymmetrisation in Europe|edition=repeated|publisher=Routledge|isbn=9781317136125|lccn=2010033623|oclc=751970998|location=Surrey, England|ref=harv}}
* {{cite book | last=Rywkin |first=Michael | title=Moscow's Lost Empire |location=Armonk, N.Y. |publisher=M.E. Sharpe |year=1994 |isbn=9781315287713 |oclc=476453248| lccn=93029308| url=https://books.google.com/books?id=k8oPc9BCz_4C&pg=PA67&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false | ref=harv}}
* {{cite book|last1=Sandole|last2=Byrne|last3=Sandole-Staroste|last4=Senehi|title=Handbook of Conflict Analysis and Resolution|first1=Dennis J.D.|first2=Sean |first3=Ingrid |first4=Jessica |location=London |publisher=Routledge|year= 2008|oclc=907001072|isbn=9781134079636 |lccn=2008003476 |url=https://books.google.com/books?id=sWAEmN5u9U4C&pg=PA94&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false |ref=harv}}
* {{cite book|last= Skutsch|first=Carl|url=https://books.google.com/books?id=yXYKAgAAQBAJ&pg=PA1188|title=Encyclopedia of the World's Minorities|publisher=Routledge|year=2013|location=New York|oclc=863823479|isbn=9781135193881|ref=harv}}
* {{cite book|last=Smele|first=Jonathan D.|year=2015|title=Historical Dictionary of the Russian Civil Wars, 1916-1926|publisher=Rowman & Littlefield |location=Lanham|isbn=9781442252813|oclc=985529980|ref=harv}}
* {{cite book|last=Spring|first=Peter|year=2015|title=Great Walls and Linear Barriers|publisher=Pen and Sword Books|location=Barnsley, South Yorkshire|lccn=2015458193|isbn=9781473853843|ref=harv}}
* {{cite book|last=Studies on the Soviet Union|title=Studies on the Soviet Union|year=1970|publisher=Institute for the Study of the USSR| oclc=725829715|location=Munich|ref=harv}}
* {{cite book|last=Stronski|title=Tashkent: Forging a Soviet City, 1930–1966| first=Paul|location=Pittsburgh| publisher=University of Pittsburgh Press|year= 2010|isbn=9780822973898 | lccn=2010020948 |ref=harv}}
* {{cite book|last1=Syed|first1=Muzaffar Husain|first2=Saud |last2=Akhtar|first3= B.D.|last3= Usmani|title=A Concise History of Islam|publisher=Vij Books India|location=New Delhi|year=2011|isbn= 9789382573470 |oclc=868069299|ref=harv}}
* {{cite book|last=Tanner|title=The Forgotten Minorities of Eastern Europe: The History and Today of Selected Ethnic Groups in Five Countries|first=Arno |location=Helsinki|publisher=East-West Books|year=2004|isbn=9789529168088 |oclc=695557139 |lccn=2008422172 |url=https://books.google.com/books?id=EQtCPAo1XU8C&pg=PA32&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Tatz|last2=Higgins| year=2016| title=The Magnitude of Genocide|first1=Colin |first2=Winton|publisher=ABC-CLIO|isbn=9781440831614 |lccn=2015042289 |oclc=930059149|location=Santa Barbara, CA|url=https://books.google.com/books?id=N1WaCwAAQBAJ&pg=PA28&lpg=PA28&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|ref=harv}}
* {{cite book|last=Travis|year=2010| title=Genocide in the Middle East: The Ottoman Empire, Iraq, and Sudan|first=Hannibal |publisher=Carolina Academic Press|location=Durham, N.C.|isbn=9781594604362 |oclc=897959409 |lccn=2009051514 |ref=harv}}
* {{cite book|last1=Tweddell|last2=Kimball|title=Introduction to the Peoples and Cultures of Asia|first1=Colin E.|first2=Linda Amy|publisher=Prentice-Hall|location=Englewood Cliffs, N.J.|year=1985|isbn=9780134915722|oclc=609339940|lccn=84017763|ref=harv|url-access=registration|url=https://archive.org/details/introductiontope0000twed}}
* {{cite book|last=Uehling|first=Greta|year=2004 | title=Beyond Memory: The Crimean Tatars' Deportation and Return |isbn=9781403981271 |publisher=Palgrave | oclc=	963444771| lccn=2003063697| url=https://books.google.com/books?id=MUnHAAAAQBAJ&pg=PA38&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false| ref=harv}}
* {{cite book|last1=Vardy|last2=Tooley|last3=Vardy|title=Ethnic Cleansing in Twentieth-century Europe|first1=Steven Béla |first2= T. Hunt |first3= Agnes Huszar |location=New York City|publisher=Social Science Monographs|year=2003| isbn=9780880339957 |oclc=53041747|ref=harv}}
* {{cite book|last=Viola|first=Lynne|year=2007|title=The Unknown Gulag: The Lost World of Stalin's Special Settlements|publisher=Oxford University Press|location=Oxford|isbn=9780195187694|oclc=456302666|lccn=2006051397|ref=harv|author-link= Lynne Viola}}
* {{cite book|last=Weiner|title=Landscaping the Human Garden: Twentieth-century Population Management in a Comparative Framework|first=Amir |publisher=Stanford University Press|year= 2003|isbn=9780804746304|oclc=50203946| location=Stanford, California| lccn=2002010784 |ref=harv}}
* {{cite book|last=Wezel|first=Katja |title=Geschichte als Politikum: Lettland und die Aufarbeitung nach der Diktatur|publisher=BWV Verlag|location=Berlin|year= 2016|isbn= 9783830534259 |oclc=951013191|ref=harv}} {{ref-de}}
* {{cite book|title=The Crimean Tatars: The Diaspora Experience and the Forging of a Nation |first=Brian Glyn |ref=harv|last=Williams| publisher=BRILL|year=2001|oclc=46835306|isbn=9789004121225 |lccn=2001035369 |location=Boston }}
* {{cite book|last=Williams|first=Brian Glyn|title=The Crimean Tatars: From Soviet Genocide to Putin's Conquest |publisher=Oxford University Press| location=London, New York | lccn=2015033355 |year= 2015|isbn=9780190494728 |oclc=910504522| ref=harv}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =Бугай Н.  |частина =Депортація народів  |посилання частина =http://scepsis.ru/library/id_1237.html  |заголовок =Війна та суспільство. 1941—1945  |посилання =  |том=Книга друга  |відповідальний =  |місце = {{М.}} |видавництво =Наука |рік = 2004 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Бугай Н. }} {{ref-ru}}
* {{cite web
 |url    = http://articlekz.com/article/5559
 |title  = Некоторые аспекты причины выселения и депортации народов
 |author = Калибєкова М. Ч.
 |date   = 2010
 |work   = 
 |publisher  = articlekz.com
 |accessdate = 2016-01-06
 |ref    = harv
}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last=Османов Ю. Б.|first=Yuri Bekirovich|title=Исторические справки : Сборник исторических статей|publisher=[[Національний рух кримських татар|НРКТ]]| location=[[Сімферополь]] | lccn=|url=https://twirpx.com/file/2582670/|year= 2013|isbn= |oclc=| ref=harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last = Едієв|first = D. М.|title=Демографические потери народов СССР|location   = [[Ставрополь]]|publisher  = СтГАУ "Аргус"|year      = 2003|isbn     = 595960020X|ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last  = Пихалов|first=І. В.|title = За что Сталин выселял народы?|location  = {{М.}}|publisher= Яуза-Пресс|year      = 2008|isbn     = 978-5-9955-0017-9|ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last  = Козлов|first = В. А.|title = Вайнахи и имперская власть: проблема Чечни и Ингушетии во внутренней политике Росии и СССР|location    = {{М.}}|publisher = РОСПЕН|year      = 2011|isbn     = 978-5-8243-1443-4|ref      = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last  =Бугаєв|first=Абдулла|title =Почему Сталин выселял народы? (постановка проблемы)
|location  =  [[Москва]]|publisher= Известия вузов. Северо-Кавказский регион|year      = 2009|isbn     = 978-5-9955-0017-9|ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book
 |url    = http://articlekz.com/article/5559
 |title  = Некоторые аспекты причины выселения и депортации народов
 |last =  Калибєкова
 |first = М. C.
 |year  = 2010
 |ref    = harv
}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last = Музафаров|first= Р.|title  = Кримськотатарська енциклопедія|location   = [[Сімферополь]]|year    = 1993|ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last = Червона|first=  С.|title  =Татарський Крим в вогні другої світової війни (Доповідь на Міжнародній науковій конференції «Африканці і азіати в європейських війнах до 1945 року» в центрі досліджень сучасного Сходу в Берліні|location    = [[Берлін]]|year      = 1999|isbn     = |ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last = Возгрін|first= В.|title  = Мокроусовці проти народу, або як кримських татар вбивали «свої»|location    = {{М.}}|year      = 2004|isbn =|ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last = Бекірова|first= Г.|title = Крим і кримські татари у ХIХ—XX cс.|location     = {{М.}}|year    = 2005|isbn = |ref = harv}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =Овчаренко П.Д. |частина =ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944|посилання частина =http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Deportaciya_krymskykh_tatar|заголовок =Депортація кримських татар|посилання =|том=2 |відповідальний = В. А. Смолій (голова) та ін. [[НАН України]]. [[Інститут історії України]]|місце = [[Київ]] |видавництво ="Наукова думка"|рік = 2004 |сторінок = |сторінки = 688|серія = |тираж = |isbn= |ref =Овчаренко}}
* {{книга |автор =Гусейнов Ю. М.|частина =|посилання частина =https://cyberleninka.ru/article/n/krymskoe-hanstvo-v-xv-xvi-vv-ohlazhdenie-i-razryv-otnosheniy-s-rossiey-i-harakter-vzaimootnosheniy-s-polsko-litovskim-gosudarstvom|заголовок =Кримськое ханство в XV—XVI сторіччях: охолодження та разрив відноси з Росією, та характер взаємовідносин з польсько-литовською державою|посилання =|том=1|відповідальний =|місце = [[Брянськ]] |видавництво ="Вестник Брянского госуниверситета"|рік = 2016|сторінок = |сторінки = 39-37|серія = |тираж = |isbn= |ref=Гусейнов}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last1=Allworth|title=Tatars of the Crimea: Their Struggle for Survival : Original Studies from North America, Unofficial and Official Documents from Czarist and Soviet Sources|first=Edward|location=Michigan|publisher=Columbia University. Center for the Study of Central Asia|year= 1988| isbn=0822307588|oclc=|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Куртієв|title=Депортація кримських татар 18 травня 1944 року. Як це було (спогади депортованих)|first=Рефат|location=[[Сімферополь]]|publisher=Ocaq|year=2004|ISBN=966-8535-14-6|oclc=|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Куртієв|title=Депортація кримських татар 18 травня 1944 року. Як це було (спогади депортованих). Частина друга|first=Рефат|location=[[Сімферополь]]|publisher=Ocaq|year=2005|ISBN=966-8535-29-4|oclc=|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Кессельбреннер|title=Крим: сторінки історії|first=Г. Л.|location={{М.}}|publisher=SvR-Аргус|url=https://mgimo.ru/about/news/main/249710/|year=1994|ISBN=5-86949-003-0|oclc=|ref=harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last1=Дагджи|title=Сталинский геноцид и этноцид крымскотатарского народа. Документы, факты, комментарии.|first=Т. Ш.|location=[[Сімферополь]]|publisher=Ocaq|url=http://www.hks.re/wiki/krymskie_tatary|year=2008|ISBN=978-966-2913-67-5|oclc=|ref=harv|accessdate=14 липень 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140415042901/http://www.hks.re/wiki/krymskie_tatary|archivedate=15 квітень 2014|deadurl=yes}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last1=Бекирова|title=Крымские татары. 1941—1991 (Опыт политической истории). Том 1.|first=Гульнара|location=[[Сімферополь]]|publisher=Ocaq|url=|year=2008|ISBN=978-966-470-011-2|oclc=|ref=harv}} {{ref-ru}}
* {{cite book|last1=Бекирова|title=Крымскотатарская проблема в СССР (1944—1991)|url=https://books.google.ru/books?hl=ru&id=D9cjAQAAIAAJ&dq=|first=Гульнара|location=[[Сімферополь]]|publisher=Ocaq|url=|year=2004|ISBN=966-8535-06-5|oclc=|ref=harv}} {{ref-ru}}
* {{книга-ру|автор= Зарубин, А. Г., Зарубин, В. Г.|часть= |ссылка часть= |заглавие= Без победителей. Из истории Гражданской войны в Крыму|оригинал= |ссылка= |викитека= |ответственный= |издание= 1-е|место= Симферополь|издательство=  Антиква|год= 2008|том= |страниц= 728|серия= |isbn= 978-966-2930-47-4|тираж=800|ref= Зарубины}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор          = [[Мікоян Анастас Іванович|Мікоян А. І.]]|частина        = |заголовок      = Так было|посилання      = https://biography.wikireading.ru/106588|видання        = |відповідальний = |місце          = М.|видавництво    = Вагриус|рік            = 1999|том            = 1|сторінки       = |сторінок       = 612|isbn           = 5-264-00032-8|ref            = Мікоян}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =[[Возгрін Валерій Євгенович|Возгрін В. Є.]]|заголовок =Исторические судьбы крымских татар|посилання =http://194.44.152.155/elib/local/sk803789.pdf|відповідальний = |місце = {{М.}} |видавництво =Мысль|рік = 1992|сторінок = 446|сторінки = 8|серія = |тираж = |isbn= 5-244-00641-X |ref =Возгрін}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =[[Алексєєва Людмила Михайлівна|Алексєєва Л. М.]]|заголовок = История инакомыслия в СССР. Крымскотатарское движение за вовзращение в Крым|посилання =http://old.memo.ru/history/diss/books/alexeewa/chapter8.htm|відповідальний = |місце = {{М.}}|рік = 1983|ref =Алексєєва}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =[[Громенко Сергій Вікторович|Громенко С. В.]]|заголовок = 250 років фальші. Російські міфи історії Криму|ISBN = 978-966-03-8713-3, 978-966-03-8514-6
|видавництво = ''Folio''|місце = [[Київ]]|рік = 2019|сторінок = 256|ref =Громенко}}
* {{книга |автор =Куртсеїтов Р. Д.|заголовок = Крымские татары — Герои Советского Союза: хронология представлений, награждений и замены высшей награды орденами СССР|посилання = https://cyberleninka.ru/article/n/krymskie-tatary-geroi-sovetskogo-soyuza-hronologiya-predstavleniy-nagrazhdeniy-i-zameny-vysshey-nagrady-ordenami-sssr/viewer|видавництво = |місце = Сімферополь|рік = 2018|сторінки = 181-196|ref =Куртсеїтов}} {{ref-ru}}
* {{книга |автор =Колектив авторів РАН|заголовок = Історія Криму ({{lang-ru|История Крыма}})|посилання = https://www.rfbr.ru/rffi/ru/books/o_2074453#1|видавництво = Кучково поле|місце = М.|рік = 2017|сторінки = 7-8|ref =РАН}} {{ref-ru}}
* {{cite book |last=Applebaum |first=A. |title=Gulag: A History |date=2003 |publisher=Doubleday |location=New York|chapter=Chapter 20: Stangers|ref=harv}}
* {{cite book |last=Naimark |first=Norman M. |title=Stalin's Genocides |date=2010 |publisher=Princeton University Press |location=Princeton, NJ |pages=2-14, 126, 135|ref=harv}}
* {{Cite book|title=Мой отец - Лаврентий Берия|last=Beriya|first=Sergo|publisher=Sovremennik|year=1994|isbn=	5270018489|location=Moscow|oclc=1084934943|ref=harv}}
* {{Cite book|title=Боевые лётчики — дважды и трижды Герои Советского Союза|last1=Simonov|first1=Andrey|author-link=Andrey Simonov|last2=Bodrikhin|first2=Nikolai|publisher=Russian Knights Foundation and Vadim Zadorozhny Museum of Technology|year=2017|isbn=9785990960510|location=Moscow|oclc=1005741956|ref=harv}}
{{refend}}

=== Інтернет-новини ===
{{refbegin|2}}
* {{cite web| last= Banerji|first=Robin| url=https://www.bbc.co.uk/news/magazine-19815852| title=Crimea's Tatars: A fragile revival| publisher=[[Бі-бі-сі|BBC News]] |date=23 October 2012| accessdate=4 August 2017 | ref=Banerji }}
* {{cite web|last=Colborne|date=19 May 2016|first=Michael|title=For Crimean Tatars, it is about much more than 1944|url=http://www.aljazeera.com/indepth/features/2016/05/crimean-tatars-1944-160519062014138.html|accessdate=4 August 2017| publisher=[[Al Jazeera]]| ref=Colborne }}
* {{cite news|last=Grytsenko |first=Oksana |url=http://www.kyivpost.com/guide/movies/haytarma-the-first-crimean-tatar-movie-is-a-must-see-for-history-enthusiasts-326698.html|title='Haytarma', the first Crimean Tatar movie, is a must-see for history enthusiasts|publisher=Київ Пост|date=8 July 2013|accessdate=22 October 2013 | ref=Grytsenko }}
* {{cite web|last=John|first=Tara|date=13 May 2016| publisher=[[Тайм (журнал)|Тайм]]| url=http://time.com/4329061/eurovision-jamala-russian-ukraine-crimea/| title=The Dark History Behind Eurovision's Ukraine Entry| accessdate=4 August 2017| ref=John }}
* {{cite web|last=Kamm|date=8 February 1992|first=Henry|title=Chatal Khaya Journal; Crimean Tatars, Exiled by Stalin, Return Home|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/1992/02/08/world/chatal-khaya-journal-crimean-tatars-exiled-by-stalin-return-home.html|ref=Kamm }}
* {{cite web|last=Lillis|year=2014 |first=Joanna|title=Uzbekistan: Long Road to Exile for the Crimean Tatars|url=http://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain?page=search&docid=5489abe44&skip=0&query=Crimean%20tatars%201944| publisher=''[[EurasiaNet]]'' | accessdate=4 August 2017|ref=harv}}
* {{cite web|last=Nechepurenko|date=26 April 2016| accessdate=4 August 2017|first=Ivan|title=Tatar Legislature Is Banned in Crimea|url=https://www.nytimes.com/2016/04/27/world/europe/crimea-tatar-mejlis-ban-russia.html|work=''[[The New York Times]]'' | ref=Nechepurenko}}
* {{cite web|last=O'Neil|first=Lorena| accessdate=4 August 2017|date=1 August 2014|url=https://www.npr.org/2014/08/28/343854892/telling-crimeas-story-through-childrens-books| publisher=npr.org| title=Telling Crimea's Story Through Children's Books| ref=O'Neil }}
* {{cite web|last=Pohl|year=2000| first=J. Otto|title=The Deportation and Fate of the Crimean Tatars| url=http://hlrn.org/img/violation/Crimean_Tatar_Deportations.pdf|format=PDF|publisher=self-published| accessdate=4 August 2017|ref=harv}}
* {{cite web|last=Shabad|date=11 March 1984|first=Theodore|title=Crimean Tatar Sentenced to 6th Term of Detention|url=https://www.nytimes.com/1984/03/11/world/crimean-tatar-sentenced-to-6th-term-of-detention.html|work=The New York Times| accessdate=4 August 2017|ref=Shabad }}
* {{cite web| publisher=[[Бі-бі-сі|BBC News]]|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/3724881.stm| title=Crimean Tatars recall mass exile| date=18 May 2004| accessdate=4 August 2017| ref=BBC News }}
* {{cite web|publisher=International Documentary Film Festival Amsterdam|title=A Struggle for Home: The Crimean Tatars|url=https://www.idfa.nl/en/film/accc04af-e0b4-46e3-8948-40508946bd52/a-struggle-for-home-the-crimean-tatars/docs-for-sale|year=2016| accessdate=4 August 2017|ref=International Documentary Film Festival Amsterdam}}
* {{cite web|publisher=[[Радіо Свобода]]|title=Ukraine's Parliament Recognizes 1944 'Genocide' Of Crimean Tatars|date=21 January 2016|url=http://www.rferl.org/content/ukraine-tatar-deportation-parliament-genocide/27360343.html| accessdate=4 August 2017|ref=Radio Free Europe}}
* {{cite web|publisher=Reuters|date=22 April 2014| accessdate=4 August 2017|title=Crimea Tatars say leader banned by Russia from returning|url=https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-tatars-idUSBREA3L0E820140422|ref=Reuters2014 }}
* {{cite web|publisher=Ukrainian Congress Committee of America|title=The Ukrainian Quarterly, Volumes 60-61|url=https://books.google.com/books?id=ux4jAQAAIAAJ&q=crimean+tatars+property+estimated&dq=crimean+tatars+property+estimated&hl=hr&sa=X&ved=0ahUKEwjfxs3YgPXMAhVGbBoKHfPBCyoQ6AEIRzAG|year=2004| accessdate=4 August 2017|ref={{Harvid|Ukrainian Congress Committee of America|2004}}}}
* {{cite web|publisher=UN News Centre|title=Some 10,000 people in Ukraine now affected by displacement, UN agency says|url=http://www.un.org/apps/news/story.asp?NewsID=47837&Kw1=crimea&Kw2=tatar&Kw3=#.VlmQONLRbIU|date=20 May 2014| accessdate=4 August 2017|ref=UN News Centre}}
* {{Cite web|publisher=Сергій Громенко|url=https://ru.krymr.com/a/27920736.html|title=Крымськотатарскі дезертири. Правда і міф|author=Сергій Громенко|website=Крим. Реалії|date=15 August 2016|publisher=[[Крим.Реалії]]|lang=ru|accessdate=2019-01-18|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190119174230/https://ru.krymr.com/a/27920736.html|archivedate=2019-01-19|deadurl=no|ref=krimr}}
* {{Cite web|publisher=Александр Дубіна|title=Кримські татари: перманентна депортація|url=https://ru.krymr.com/a/25394943.html|author=Александр Дубіна, кандидат історичних наук|website=Крим.Реалії|date=22 May 2014|accessdate=2019-05-10|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190510103640/https://ru.krymr.com/a/25394943.html|archivedate=2019-05-10|deadurl=no|ref=krimt}}
* {{cite journal|last=Захарова|year=2018|first=Александра|title=Немцы в Крыму: история и современность|url=http://business-crimea.com/2018/05/22/nemcy-v-krymu-istoriya-i-sovremennost/|journal=Деловой Крым|volume=11|pages=|ref=harv}}
{{refend}}

=== Наукові статті ===
{{refbegin|2}}
* {{cite journal|last=Blank|first=Stephen|year=2015|title=A Double Dispossession: The Crimean Tatars After Russia’s Ukrainian War|volume= 9|issue= 1|journal=Genocide Studies and Prevention|p=18–32|url=http://scholarcommons.usf.edu/gsp/vol9/iss1/5/|doi=10.5038/1911-9933.9.1.1271|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Dufaud|year=2007|title= La déportation des Tatars de Crimée et leur vie en exil (1944-1956): Un ethnocide?|first=Grégory |journal=Vingtième Siècle. Revue d'histoire|volume= 96|issue=1|jstor=20475182 |url=https://www.cairn.info/revue-vingtieme-siecle-revue-d-histoire-2007-4-page-151.htm |ref=harv}} {{fr}}
* {{cite journal|last=Finnin|year=2011| title=Forgetting Nothing, Forgetting No One: Boris Chichibabin, Viktor Nekipelov, and the Deportation of the Crimean Tatars|first=Rory|journal=The Modern Language Review|volume= 106|issue= 4|pages=1091|doi=10.5699/modelangrevi.106.4.1091|jstor=10.5699/modelangrevi.106.4.1091 |ref=harv}}
* {{cite journal|last=Fisher|first=Alan W.|volume=35|issue=3|jstor=41047947|title=Emigration of Muslims from the Russian Empire in the Years After the Crimean War|year=1987| journal=Jahrbücher für Geschichte Osteuropas|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Hirsch|first=Francine|year=2002|journal=Slavic Review|title=Race without the Practice of Racial Politics|volume=61|issue=1|pages=30|jstor=2696979|doi=10.2307/2696979|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Potichnyj|title=The Struggle of the Crimean Tatars|journal=Canadian Slavonic Papers|volume= 17|issue= 2–3|pages=302|year= 1975|doi=10.1080/00085006.1975.11091411|first=Peter J.|jstor=40866872|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Rosefielde|authorlink= |title=Documented homicides and excess deaths: New insights into the scale of killing in the USSR during the 1930s|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0967067X97000111|year=1997|first=Steven |doi=10.1016/S0967-067X(97)00011-1|pmid=12295079|journal=Communist and Post-Communist Studies|volume= 30|issue= 3|pages=321–31|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Statiev|year=2010|first=Alexandar|journal=Journal of Genocide Research|volume= 11|issue= 2–3 |pages=243|title=Soviet ethnic deportations: intent versus outcome| url=http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/14623520903118961?journalCode=cjgr20#.V6A06NIqrIU|doi=10.1080/14623520903118961|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Uehling|year=2002|title=Sitting on Suitcases: Ambivalence and Ambiguity in the Migration Intentions of Crimean Tatar Women|first=Greta|journal=Journal of Refugee Studies|url=http://jrs.oxfordjournals.org/content/15/4/388.abstract|volume=15|issue=4|pages=388|doi= 10.1093/jrs/15.4.388|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Uehling|first=Greta|year=2015|title=Genocide's Aftermath: Neostalinism in Contemporary Crimea|journal=Genocide Studies and Prevention| volume=9|issue=1|p= 3–17|url=http://scholarcommons.usf.edu/gsp/vol9/iss1/4/|doi=10.5038/1911-9933.9.1.1273|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Vardys|title=The Case of the Crimean Tartars|first=V. Stanley |ref=Vardys|journal=''[[The Russian Review]]''|volume=30|issue= 2|pages=101|year=1971|doi=10.2307/127890|jstor=127890}}
* {{cite journal|last=Weiner|first=Amir|year=2002|title=Nothing but Certainty| journal=''[[Slavic Review]]''| volume=61|issue=1 |jstor=2696980|pages=44|doi=10.2307/2696980|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Williams|ref=Williams|first=Brian Glyn|journal=Journal of Genocide Research|volume= 4|issue= 3|pages=357|year=2002|title=Hidden ethnocide in the Soviet Muslim borderlands: The ethnic cleansing of the Crimean Tatars|doi=10.1080/14623520220151952}}
* {{cite journal|last=Williams|first=Brian Glyn|journal=Journal of Contemporary History|volume= 37|issue= 3|pages=323|year=2002|title=The Hidden Ethnic Cleansing of Muslims in the Soviet Union: The Exile and Repatriation of the Crimean Tatars |url=http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/00220094020370030101?journalCode=jcha |doi=10.1177/00220094020370030101|jstor=3180785 |ref=harv}}
* {{cite journal|last=Zeghidour|year=2014|first=Sliman|title=Le désert des Tatars|doi=10.3917/mediu.040.0083|journal=Association Médium|volume=40|issue=3|pages=83|ref=harv}} {{fr}}
* {{cite journal|last=МЗС РФ|year=2001|title=Немецкая слобода|url=https://books.google.ru/books?hl=ru&id=1NtoAAAAMAAJ&dq=всех+европейцев+называли+немцами&focus=searchwithinvolume&q=+Немецкой+слободой|journal=Дипломатический вестник|volume=10|pages=|ref=harv}}
* {{Стаття| автор = А. М. Емірова|назва  = Крымскотатарский язык: последствия геноцида|посилання   = http://www.philology.ru/linguistics4/emirova-95.htm|видання = Матерiали мiжнародноi науковоi конференцii «Кримськi татари: Iсторiя i сучаснiсть» (до 50-рiччя депортацii кримськотатарського народу)|рік = 1995|місце = Київ|сторінки = 50-53| мова = {{ref-ru}}|ref  = Емірова}}
* {{cite journal|last=Булатов|year=2011|first=Айдер|title=Ислам в Крыму: от трагического прошлого к проблемам современности|url=https://cyberleninka.ru/article/n/islam-v-krymu-ot-tragicheskogo-proshlogo-k-problemam-sovremennosti/viewer|journal=Ислам в СНГ|volume=4|issue=5|pages=54-66|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Волков|year=1990|first=А.|title=Перепись населения 1937 года: вымыслы и правда|url=http://www.demoscope.ru/weekly/knigi/polka/gold_fund08.htm|journal=История статистики|volume=3-5|issue=2|pages=|ref=harv}}
* {{cite journal|last=Thomas|year=1993|first=Paul F|title=Geopedagogy as battleground: The contribution of textbook sanitisation to the russification and cultural genocide of Ukraine|url=https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10382046.1993.9964909|journal=International Research in Geographical and Environmental Education|volume=2|issue=2|pages=|ref=harv}}
* {{cite journal |last1=K. Chang |year=2019|first1=Jon |title=Ethnic Cleansing and Revisionist Russian and Soviet History |journal= Academic Questions|date=8 April 2019 |volume=32 |issue=2|doi=10.1007/s12129-019-09791-8|ref=harv}}
{{refend}}

=== Міжнародні та неурядові джерела ===
{{refbegin|2}}
* {{cite web|last=Prokopchuk|first=Natasha|editor=Vivian Tan| publisher=UNHCR| date=8 June 2005| accessdate=5 September 2017 |url=http://www.unhcr.org/news/latest/2005/6/42a710bf2/helping-crimean-tatars-feel-home.html|title=Helping Crimean Tatars feel at home again|ref=Prokopchuk }}
* {{cite web| last=''[[Amnesty International]]''| year=1973 | url=https://www.amnesty.org/download/Documents/204000/eur460021975eng.pdf| title=A Chronicle of Current Events - Journal of the Human Rights Movement in the USSR|issue=28–31|ref=harv}}
* {{cite web|last=''[[Human Rights Watch]]''| year=1991| url=https://www.hrw.org/reports/pdfs/u/ussr/ussr.919/usssr919full.pdf| title=Punished Peoples" of the Soviet Union: The Continuing Legacy of Stalin's Deportations| ref=harv}}
* {{cite news|last=Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights| url=http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/11thOHCHRreportUkraine.pdf| accessdate=4 August 2017 | title=Report on the human rights situation in Ukraine|year= 2015| |ref=harv}}
* {{cite news|last=Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights|year=2014|title=Report of the Special Rapporteur on minority issues, Rita Izsák - Addendum - Mission to Ukraine|url=http://www.ohchr.org/Documents/Issues/IEMinorities/A.HRC.28_MissionUkraine.pdf| accessdate=4 August 2017|ref=harv}}
* {{cite web|last=Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights| accessdate=4 August 2017| title=Press briefing notes on Crimean Tatars|url=http://www.ohchr.org/EN/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=19970&LangID=E|year=2016|location=Geneva|editor=Rupert Colville|ref=harv}}
* {{Cite web |url=http://www.ndkt.org/download/3.html|last=Юрій Бекірович Османов|title=«Белая книга национального движения крымских татар» {{ref-ru}} |accessdate=9 May 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180719180929/http://www.ndkt.org/download/3.html |archivedate=19 July 2018 |deadurl=no|ref=Юрій Бекірович Османов}}
* {{Cite web |url=https://www.idelreal.org/a/29946990.html|last=Мустафіна|first=Лейля|title=Крымские татары: депортация или геноцид?  {{ref-ru}}|date=18 May 2019 |accessdate=10 June 2019 |archiveurl= |archivedate=|deadurl=no|ref=Мустафіна}}
* {{Cite web |url=http://web.archive.org/web/20200131081518/http://malayaencyklopediya.com/tom5/546.php|last=Мещеряков|first=М. Л.|title=Крымская АСССР // Малая Советская Энциклопедия|date=1936—1941|accessdate=17 May 2021 |archiveurl= |archivedate=|deadurl=no|ref=Мещеряков}}
{{refend}}

== Посилання ==
{{commonscat|Deportation of the Crimean Tatars}}
<section begin=history/>
{{Sidebar with collapsible lists
| name = Кримська криза 
| bodyclass = plainlist
| pretitle = Частина циклу статей
| title = [[Кримська криза (з 2014)|Кримська криза]]
| image = [[File:Flag_of_Crimea.svg|150px|border]]
| headingstyle = text-align:left;padding-bottom:0.5em;
| liststyle = padding-top:0;text-align:left;
| expanded = {{{expanded|{{{1|}}}}}}
| list1name = Головні теми
| list1title = Головні теми
| list1 =
* '''Хронологія Кримської кризи (2014)'''
* [[Російська збройна агресія проти України (2014—2015)]]
* [[Референдум про статус Криму 2014]]
* [[Республіка Крим]]

| list2name = Пов'язане
| list2title = Пов'язане
| list2 =
* [[Історія Криму]]
* [[Депортація кримських татар]]
* [[Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР]]
* [[Президент Республіки Крим]]
* [[Будапештський меморандум]]
* [[Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією]]
* [[Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України]]
* [[Акції протесту проти НАТО у Феодосії (2006)]]
* [[Харківські угоди]]
}}
* [http://tamirlar.com/ru/o-proekte/ «Tamırlar»&nbsp;— платформа, що збирає історію депортації]
* [http://www.khpg.org/index.php?id=1274349040 Депортація кримських татар як ще один геноцид в СРСР]
* [http://forumn.kiev.ua/2010-04-95/95-10.html Депортація кримських татар як ґеноцид]
* [http://human-rights.unian.net/ukr/detail/190833 Депортація кримських татар: 65 років потому]
* Документальний фільм «Депортація» [http://www.youtube.com/watch?v=5GiTuTCEcjA&NR=1 Частина 1]
* [https://web.archive.org/web/20140715000142/http://klio.org.ua/Klio-Istorichniy-portal/Iskander-Gilyazov.-Kollaboratsionizm-tyurko-musulmanskih-narodov-sssr-v-godyi-vtoroy-mirovoy-voynyi-forma-proyavleniya-natsionalizma.html Искандер Гилязов. Коллаборационизм тюрко-мусульманских народов ссср в годы второй мировой войны&nbsp;— форма проявления национализма? // Ab Imperio.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;1]
* [https://web.archive.org/web/20140714222007/http://klio.org.ua/Klio-Istorichniy-portal/Oleksandr-Lisenko.-YAk-deportuvali-krimskih-tatar-u-1944-r.html Олександр Лисенко. Як депортували кримських татар? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / Відп. ред. В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій; Упорядн. Г.&nbsp;В.&nbsp;Боряк. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: Інститут історії України, 2014.&nbsp;— С. 343—345.]
* [http://analitica.kiev.ua/invest/extra/7469-yak-ne-hotli-porushuvati-krimnalnu-spravu-schodo-genocidu-krimskotatarskogo-narodu-chastina-3.html Як не хотіли порушувати кримінальну справу щодо геноциду кримськотатарського народу. Частина 3]
* {{YouTube|Ynis1dM-P5I|Украденная весна. Фильм к 70 летию трагедии крымских татар|logo=1}}
* [https://www.pravda.com.ua/articles/2020/05/18/7252002/ О. Подрабінек. Кримські татари. Історія повернення] // Українська правда, 18 травня 2020

{{геноцид}}
{{Злочини комуністичного режиму}}
{{Сталін}}
{{Крим у темах}}
{{Медаль}}

[[Категорія:Радянська доба Криму]]
[[Категорія:Кримські татари]]
[[Категорія:Депортації в СРСР]]
[[Категорія:Національна політика СРСР]]
[[Категорія:1944 в Україні]]
[[Категорія:Травень 1944]]
[[Категорія:Червень 1944]]
[[Категорія:Геноцид]]
[[Категорія:Етнічні чистки]]
[[Категорія:Репресії за національною ознакою в СРСР]]
[[Категорія:Злочини комуністичного режиму]]