Перегляд вихідного коду сторінки Демократія

{{Форми правління}}
'''Демокра́тія''' &nbsp;— [[політичний режим]], за якого єдиним [[Легітимність|легітимним]] джерелом [[влада|влади]] в [[держава|державі]] визнається її [[народ]]. При цьому [[Державне управління|управління державою]] здійснюється народом,  безпосередньо ([[пряма демократія]]), або опосередковано через обраних представників ([[представницька демократія]]).

Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються [[свобода|свободи]], власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16-го [[президент США|президента США]] [[Авраам Лінкольн|Авраама Лінкольна]], демократія&nbsp;— врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

== Етимологія терміну ==
Запозичення з грецької мови; {{lang-gr|δῆμοςράτία}} [[Етимологія|етимологічно]] «народне управління» є складним словом, утвореним з основ іменника {{lang-gr|δῆμος}} «[[народ]]»
і χράτέω «правити, володіти; бути сильним», пов'язаного з χράτος «сила, влада».<ref name="ЕСУМ3">[[Етимологічний словник української мови]]: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка:31)</ref><ref>[http://web.archive.org/web/20070914202111/http://www.perseus.tufts.edu/cgi-bin/ptext?doc=Perseus:text:1999.04.0057:entry%3d%2324422 Demokratia, Henry George Liddell, Robert Scott, "A Greek-English Lexicon", at Perseus]</ref>

У новогрецькій {{lang-el|Δημοκρατία}} отримала нове значення і використовується на позначення [[республіка|республіки]] як [[форма державного правління|форми державного правління]].

Саме слово ''«δῆμοκρατία»'' сформувалося в середині 5&nbsp;— на початку 4 століття до нашої ери на позначення [[політична система|політичної системи]], яка тоді існувала у деяких грецьких [[поліс|містах-державах]]. Така демократія стала яскравою рисою політичного життя у [[Стародавні Афіни|Стародавніх Афінах]] після повстання [[508 до н. е.]]<ref name="BBC1">Democracy is people who rule the government directly.[http://www.bbc.co.uk/history/ancient/greeks/greekdemocracy_01.shtml BBC History of democracy]</ref>, коли була встановлена [[Афінська демократія]].

== Історія терміну ==

Демократія виникла у [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]], стародавні греки були також першими дослідниками її [[феномен]]у. Крім того в Елладі був поширений такий поділ держав за формами правління: «один керівник» ([[монархія]]), «перший, кращий, здатний + сила, влада» ([[аристократія]]) і «народне правління» (демократія). Однак, у Стародавній Греції (так само як і у [[Стародавній Рим|Стародавньому Рим]]і) [[раб]]ів і чужоземців не відносили до [[громадянин|громадян]]&nbsp;— [[демос]]у. Те саме стосується і деяких [[середньовіччя|середньовічних]] держав, які називали демократіями, адже влада належала народу ([[Вибори|виборність]] влади), але при цьому певну, досить велику, частину [[суспільство|суспільства]] просто не відносили до народу, представники цієї решти не мали [[Право голосу|права голосу]]. Тому деякі дослідники вживають такі терміни, як рабовласницька демократія (до якої відноситься й [[Афінська демократія]]), феодальна демократія, буржуазна демократія, соціалістична демократія тощо.

Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи&nbsp;— перекрученою формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів: [[тиранія]] як спотворена форма [[монархія|монархії]], [[олігархія]] як спотворена форма аристократії та [[охлократія]] як спотворена форма народовладдя. Чиста демократія не викликала захоплення ані у філософів-аристократів, таких як [[Сократ]] зокрема, ані у прибічників мішаної форми правління, таких як [[Аристотель]]. Її часто протиставляли, так званим, складеним [[Державний лад|державним устроєм]] (де було змішано елементи монархічного, аристократичного та демократичного правління), типовим для [[Класична Греція|Класичної Греції]] та [[Римська республіка|Республіканського Риму]].

В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її&nbsp;— формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у [[США]] та країнах [[Західна Європа|Західної Європи]]. Тому кажуть, що демократія обов'язково включає такі елементи:

* виборність органів влади,
* поділ державної влади на три гілки [[законодавча влада|законодавчу]], [[виконавча влада|виконавчу]] та [[судова влада|судову]],
* підпорядкування меншості більшості,
* захист прав меншості,
* наявність політичних прав і свобод.

== Основні концепції демократії ==

Головна суперечність демократії&nbsp;— суперечність між ідеєю демократії як повновладдям народу і неможливістю її практичного здійснення. Британський філософ [[Карл Поппер]] вважав демократію не тільки неможливою, але й недоцільною. Демократія у прямому її розумінні неможлива навіть суто технічно, бо немає таких механізмів, які б забезпечували пряме народоправство з будь-якого питання на всіх рівнях. Недоцільна, оскільки абсолютна більшість народу некомпетентна у вирішенні конкретних справ управління державою. Багатоманітні [[концепція|концепції]] демократії спрямовані на вирішення цієї суперечності.

Історично першою такою концепцією та формою її практичного втілення була ''класична [[Лібералізм|ліберальна]] демократія''. Головна ідея [[лібералізм|лібералізму]]&nbsp;— ідея індивідуальної [[Свобода|свободи]]. У зв'язку з цим [[Лібералізм|ліберальна]] демократія на перший план ставить [[громадянські права|громадянську свободу]], яка ґрунтується на реалізації особистих прав і свобод [[індивід]]а. Наявність в індивіда громадянських та [[політичні права|політичних прав і свобод]] надає йому можливості впливати на [[Держава|державу]] з метою задоволення особистих і спільних потреб. Ліберальна демократія не заперечує безпосереднього волевиявлення народу, але віддає перевагу [[Представницька демократія|представницький демократії]], основні елементи якої&nbsp;— конституційність та обмеження політичного панування. [[Воля]] народу делегується представникам, котрі під час прийняття політичних рішень виражають цю волю самостійно і під власну [[відповідальність]]. Демократію розуміють як відповідальне [[правління]]. [[Лібералізм]] виник як [[ідеологія]] [[буржуазія|буржуазії]], таму концепція класичної ліберальної демократії відбиває передусім інтереси класу буржуазії.

Сучасний різновид ліберальної демократії&nbsp;— [[концепція]] ''[[плюралізм|плюралістичної]] демократії'' (від лат. pluralis&nbsp;— множинний), яка ґрунтується на врахуванні інтересів усіх [[Соціальна верства|соціальних верст]]в. Основні ознаки: [[конкуренція]] і взаємодія різних політичних сил і відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади. До недоліків цієї концепції відносять те, що для задоволення інтересів і потреб певних соціальних груп необхідно надавати певні [[пільги]] і привілеї, що суперечить принципу рівності всіх перед законом. Нереально те, що все населення буде представлено у [[Політична партія|політичних партіях]], що ці об'єднання будуть рівними за своїм політичним впливом.

Концепція ''корпоративної демократії'' близька до концепції плюралістичної демократії, але обмежує представництво лише найвпливовішими об'єднаннями, які не конкурують між собою, а співпрацюють під контролем [[Держава|держави]].

Концепція [[Теорія партисипаторної демократії|''партисипаторної демократії'']] спрямована на забезпечення реальної участі якомога ширших верств населення у здійсненні влади, громадянського контролю над прийняттям рішень, що буде сприяти досягненню справжньої свободи і рівності. Оскільки неможливо перейти до [[Пряма демократія|прямої демократії]], пропонується змішана форма політичної організації з елементами прямої і [[Представницька демократія|представницької демократії]].

В сучасних умовах тотальної глобалізації суспільства сформувалася концепція [[космополітична демократія|космополітичної демократії]], яка спрямована на осмислення місця демократії в  космополітичному суспільстві, її розвиток всередині країн, між державами та на глобальному рівні. 

Існує ряд концепцій ''[[Теорія елітарної демократії|елітарної демократії]]'', які намагаються поєднати теорію демократії і теорію еліт.

==Форми демократії==
Будучи складним системним утворенням, демократія із зовнішнього боку виражається у відповідних формах, а із внутрішнього - складається із інститутів. В умовах демократичної держави такі форми та інститути виступають водночас і ключовими механізмами здійснення її влади.
  
Демократії притаманні такі форми.
 
По-перше, вона може здійснюватися через реалізацію і гарантування захищених законом демократичних прав людини і громадянина.
 
Це випливає зі ст. З Конституції  України, згідно з якою людини, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, демократична держава покликана забезпечити весь комплекс прав людини і громадянина, передбачених чинним законодавством в усій багатоманітності їх прояву: закріплених як у Конституції України ( особистих, політичних, соціально-економічних, соціально-культурних тощо), так і в галузевих актах. Реалізація і гарантування усього комплексу цих прав є головною формою здійснення демократії.
   
По-друге, діяльність системи державних органів ґрунтується на демократичних принципах. Існування демократії неможливе без здійснення принципів плюралізму, гласності,поділу і децентралізації влади. Саме через застосування цих та інших принципів здійснюються народних характер влади і можливі прогресивні перетворення.
   
По-третє, демократія виражається у відповідних формах здійснення народовладдя. Згідно з ст. 5 Конституції України народ здійснює владу як безпосередньо (пряма форма: вибори, референдум,громадські ініціативи та обговорення тощо), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька форма,реалізується через обрані народом органи первинного народного представництва).

== Інститути демократії ==

Порівняння підходів до реалізації демократії в різних країнах показує, що кожен з них по-своєму унікальний. Разом з тим, можливо провести різні класифікації: за домінуючою гілкою влади, за регіональною ієрархією влади, за числом партій і&nbsp;т.&nbsp;д. Подальше узагальнення дозволяє виявити базові політичні [[Соціальний інститут|інститути]], необхідні (хоча, можливо, недостатні) для досягнення ідеальної демократії.

Практична реалізація демократії залежить від безлічі обставин, особливо від чисельності населення і розміру [[Територія держави|території]]<ref name="Dahl-84">''Даль Р.'' [http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/dal/pol_pl.php Поліархія, плюралізм і простір] / Лекція; пер. А.&nbsp;П.&nbsp;Циганкова. Берген, 1984.</ref>. У порівнянні з великими адміністративними одиницями, невеликі одиниці більш однорідні за складом і надають кращі можливості для безпосередньої участі в політичному житті. У компактних спільнотах можливо організувати ефективні дискусії і надати широкі можливості для громадян впливати на проведену політику. Тому меншим за розміром структурам простіше задовольнити критерії демократії. У той же час із зменшенням розміру знижується реальний обсяг влади і можливостей для вирішення проблем, особливо з питань [[Оборона|оборони]] та [[Економіка|економіки]]. Один із шляхів вирішення цього протиріччя лежить в поділі сфер впливу між адміністративними і громадськими одиницями різних рівнів, зокрема, шляхом наділення міст і регіонів [[Автономія|автономією]]. Найпоширеніший метод полягає у використанні у великих одиницях [[Представницька демократія|представницьких]] форм правління<ref name="Plattner-98">''Plattner M. F.'' [http://www.foreignaffairs.com/articles/53815/marc-f-plattner/liberalism-and-democracy-cant-have-one-without-the-other Liberalism and Democracy: Can’t Have One Without the Other]{{ref-en}} // Foreign Affairs. March-April, 1998.</ref>.

=== Типологія демократичних систем ===
[[Файл:Vote 12345.jpg|thumb|преференційоване голосування у пропорційній виборчій системі]]
Між політичними інститутами в різних демократичних країнах є значні відмінності<ref name="Linz-97">''[[Хуан Лінц]]'' [http://old.russ.ru/antolog/predel/2-3/dem31.htm Переваги парламентаризму] // XX століття і світ. Межі влади. №&nbsp;2-3, 1997. </ref>. Нижче перераховані основні типи демократичних систем.

'''Домінуюча гілка влади'''
* '' [[Парламентська демократія]]''. [[Уряд]] призначається [[Законодавча влада|законодавчим]] органом влади. Уряд і його глава ([[прем'єр-міністр]]) також можуть бути підзвітні церемоніальному [[Глава держави|главі держави]] (монарху, президенту чи спеціальному органу). В [[Парламентська республіка|парламентській республіці]] глава держави періодично обирається парламентом, або цю посаду суміщає голова уряду.
* '' [[Президентська республіка]]''. [[Президент]] вибирається народом безпосередньо і є главою [[Виконавча влада|виконавчої влади]].
* Існують також [[Змішана республіка|змішані системи]].

'''Регіональна ієрархія влади'''
* '' [[Унітарна держава]]''. Політична влада зосереджена в руках центрального уряду, який визначає обсяги владних повноважень регіональних органів влади.
* '' [[Федерація]]''. Згідно з [[Конституція|конституцією]], влада поділена між центральним урядом і щодо автономними регіональними урядами.

'''Структура законодавчої влади'''
* '' [[Однопалатний]] парламент''. Нормативні акти приймаються на засіданнях за участю всіх членів [[парламент]]у.
* '' [[Двопалатний парламент]]''. Законодавчі збори складаються з двох палат, які формуються і функціонують окремо. Одні нормативні акти можуть вимагати схвалення тільки однієї палати, інші&nbsp;— обох палат.

'''Система виборів до представницьких органів'''
* ''[[Мажоритарна виборча система]]''. Територія поділена на [[Виборчий округ|округи]], кожен з яких має право на одного представника в законодавчих зборах. Цим [[депутат]]ом стає кандидат, який набрав більшість голосів.
* ''[[Пропорційна виборча система]]''. Політичні партії в законодавчих зборах отримують число місць, пропорційне числу набраних ними голосів.
* '' Групова виборча система''. Певні групи населення висувають своїх депутатів згідно з заздалегідь обговореною [[Квота|квотою]].

'''Число провідних партій'''
* '' [[Двопартійна система]]''. У політичному спектрі домінують дві великі партії.
* '' [[Багатопартійна система]]''. Призначенню уряду зазвичай передує формування правлячої [[Коаліційний уряд|коаліції]] з двох або більше партій, представлених в законодавчих зборах.

=== Основні інститути ліберальної демократії ===
[[Файл:Undpec.jpg| right]]
{{Див. також| Поліархія}}
На сьогоднішній день для багатьох [[Ліберальна демократія|ліберальних демократій]] характерна наявність таких інститутів<ref name="Dahl-84"/><ref name="Karl">'' Карл Т. Л., [[Філіп Шміттер]]'' [http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Article/karl_dem.php Що є демократія?]</ref>:
# '''Виборні державні посади'''. Сучасні демократії є представницькими: згідно з основними законами, безпосередній контроль над прийняттям нормативних актів та політичних рішень здійснюють обрані громадянами особи.
# '''Вільні, чесні і такі, що регулярно проводяться, [[вибори]]''', в яких має право брати участь кожен громадянин (як виборець і як кандидат), в поєднанні з безперервною відкритою політичною конкуренцією між громадянами та їх об'єднаннями.
# '''Чуйність уряду'''. Проведена політика залежить від результатів виборів і від уподобань виборців.
# '''Свобода самовираження'''. Громадяни мають право безкарно висловлювати свої думки, в тому числі, критикувати владу, політичну систему, суспільно-економічний лад і переважну ідеологію.
# '''Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації'''. Громадяни мають право шукати та отримувати інформацію від інших громадян, з книг, ЗМІ тощо Альтернативні джерела інформації повинні існувати, бути доступні і не підконтрольні будь-якої однієї політичної групи.
# '''Автономія громадських організацій'''. Громадяни мають право засновувати відносно незалежні спільноти або організації, в тому числі, політичні партії.
# '''Загальний охоплення громадянства'''. Кожен дорослий житель, що постійно проживає в країні і підкоряється її законам повинен мати всі права громадянина.

Політична система, що включає наведені вище сім інститутів, називається «[[Поліархія|полиархією]]»<ref name="Dahl-84"/>. Головними особливостями поліархії є можливість політичної конкуренції, забезпечення права на участь в політиці і управління на основі коаліції<ref name="Sitnikov">'' [[Ситников Олексій Петрович|Ситников А.]]'' [http://www. kommersant.ru / doc.aspx? DocsID = 645249 В ряду режимних демократій] // Коммерсант. №&nbsp;16 (№&nbsp;3347). 2006-01-31. </ref>. Таке правління протилежне [[Диктатура|диктатурі]], коли при виборі політичного курсу домінують переваги однієї групи. Важливу роль відіграє потреба конкуруючих [[Теорія еліт|еліт]], які повинні заручитися підтримкою з боку широких верств населення, що нехарактерно для [[Олігархія|олігархії]].

Протягом XX століття [[політолог]]и схилялися до думки, що значна кількість країн підтримували перераховані вище інститути в належній мірі і тому на практиці можуть вважатися демократичними<ref name="Sitnikov"/><ref name = "Sartori-93">'' [[Джованні Сарторі]]'' [http://www.legaltheory.org/index.php?rid=41&id=45 Вертикальна демократія] // Полис. 1993 №&nbsp;2. </ref>. У той же час, країна може відповідати стандарту поліархії, навіть якщо в ній відсутнє пропорційне представництво, [[референдум]]и, [[Праймеріз|попередні вибори]] партій, [[соціальна рівність]] або демократія на рівні [[Місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] <ref name="Coppedge">'' Coppedge M., Reinicke W. H.'' Measuring Polyarchy // Studies in Comparative International Development. 1990. Vol. 25, No. 1. P. 51.</ref>. Як зазначає [[Роберт Даль]], ідеал демократії пред'являє вкрай високі вимоги, і ймовірно з часом поліархія почне рахуватися недостатньо демократичною системою.

== Авторитаризм і демократія ==

В [[Авторитаризм|авторитарних]] державах влада зосереджена в руках правлячої групи, яка у своїх діях не відчуває обмежень, обумовлених відповідальністю перед керованими<ref name="Auth (EB)">[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/44640/authoritarianism Authoritarianism // Brutannica]</ref>. Більшість авторитарних режимів минулого відрізнялися від представницької демократії за рядом параметрів<ref name="Levitsky-02">''Levitsky S., Way LA'' [http://www.la.wayne.edu/polisci/kdk/global/sources/levitskyandway.htm The rise of competitive authoritarianism] {{ref-en}} // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13, No. 2. P. 51.</ref>:

* Вибори до органів влади або не проводилися, або були безальтернативними, або не приводили до зміни влади навіть у разі формального перемоги опозиції;
* Влада виборних осіб часто була обмежена могутніми новообраними організаціями ([[Армія|армією]], [[церква|церквою]], [[Однопартійна система|партією]]);
* [[Опозиція]] відкрито переслідувалася;
* [[ЗМІ]] контролювалися державою, піддавалися [[Цензура|цензурі]] і системним [[Репресії|репресіям]].

У той же час політологи відзначають, що на рубежі 1990-х у світі виросло число гібридних режимів (що отримали в літературі назви «[[імітаційна демократія]]», «авторитарна демократія», «електоральний авторитаризм» тощо), що мають ознаки як авторитаризму, так і демократії<ref name="Merkel">''Merkel W.'' Embedded and Defective Democracies // Democratization. 2004. Vol. 11, No. 5. P. 33. {{DOI|10.1080/13510340412331304598}}</ref>. В таких режимах проводяться періодичні вибори і існують елементи [[Політичний плюралізм|політичної конкуренції]], так що опозиція здатна кидати виклик, послаблювати і іноді навіть перемагати правлячі сили на виборах, у законодавчих органах, в суді і в ЗМІ<ref name = "Levitsky-02"/>. Однак умови конкуренції для правлячих сил та опозиції носять нерівний характер через системні зловживань [[Адміністративний ресурс|адміністративними ресурсами]] і порушень прав прихильників опозиції.

[[Автократ]]и можуть використовувати номінально демократичні інститути з метою власної [[Легітимація|легітимації]] і мобілізації суспільства на свою підтримку <ref name="Gandhi-07">'' Gandhi J., Przeworski A.'' [http://politics.as.nyu.edu/docs/IO/2800/cps_2007.pdf Authoritarian institutions and the survival of autocrats] {{ref-en}} // Comparative Political Studies. 2007. Vol. 40, No. 11. P. 1279. {{DOI|10.1177/0010414007305817}} </ref>. Особи, які погодилися на співпрацю з режимом, отримують в обмін винагороди та поступки. Пов'язані з цим переговори часто проводяться на спеціальних, контрольованих владою, [[Форум (спілкування)|форумах]] з обмеженим доступом, зокрема, [[парламент]]ах<ref name="Gandhi-07"/>.

Суттєвим показником є ступінь розвиненості [[Правова держава|правової держави]]. Згідно з політологом Адамом Пшеворським, демократія&nbsp;— це насамперед визначеність процедур при невизначеності результатів <ref name="Lukin">'' Лукін А.'' [http://www.vedomosti.ru/newspaper/article/2007/11/12 / 135841 Росія і Китай: Шукаємо нове слово] // Ведомости. 2007-11-12. №&nbsp;213 (1987).</ref>. На думку політологів і громадських діячів<ref name="Zakaria">''Закария Фарид'' Будущее свободы: нелиберальная демократия в США и за их пределами. М.: Ладомир, 2004. ISBN 5-86218-437-6</ref><ref name="Мелянченко">''[[Мелянченко Микола Борисович|Мелянченко Н.]]'' Загальні методологічні підходи до стратегії розвитку охорони здоров'я РФ (на період 2008—2017&nbsp;рр..). [http://www.medlinks.ru/sections.php?op=viewarticle&artid=1730 Додаток 4. Розвиток системи лікарського самоврядування - необхідна умова побудови цивілізованої страхової моделі] М., 2002.</ref>, в ліберально-демократичній країні, громадяни за допомогою демократичних процедур виробляють [[Норма (правило)|правила]] взаємодії різних суб'єктів суспільства і формують механізми [[Політична влада|державної влади]], яка діє згідно з цими правилами.

Така модель принципово відрізняється від системи, при якій влада сама встановлює порядок взаємодії суб'єктів суспільства і формує необхідні для цього механізми управління <ref name="Мелянченко"/>. У неправовій державі окремі [[Орган влади|органи влади]] можуть скасовувати або обходити закони, які регулюють повноваження цих органів <ref name="ODonnell">'' [[Гільєрмо О'Доннелл]] ' '[http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Article/donn_del.php Делегативна демократія] / Пер. з англ. (Journal of Democracy. 1994. Vol. 5, No. 1. P. 55.)</ref>. Це, зокрема, відкриває можливості для маніпуляцій системою [[правосуддя]] і ЗМІ, щоб винагороджувати лояльних режиму і карати опозицію без огляду на [[право]]ві процедури <ref name="UD"> [http:// www.underminingdemocracy.org/files /UnderminingDemocracy_Full.pdf Undermining Democracy. 21st Century Authoritarians.] {{Ref-en}} Freedom House, 2009.</ref>.

На думку політологів [[Freedom House]] та [[Радіо «Свобода»]]<ref name="UD"/>, сучасні авторитарні режими також навмисно спотворюють суть демократії, трактують її як нав'язування [[Західний світ|Заходом]] чужих цінностей, перешкоджають роботі правозахисних міжнародних організацій ([[ООН]], [[ОБСЄ]], [[ЄСПЛ]]) і виховують у молоді вороже ставлення до демократичних цінностей.

Деякі політілоги виділяють в окрему категорію [[Делегативна демократія|Делегативна демократію]], при якій [[виконавча влада]] почасти підпорядковує собі законодавчу і слабо враховує переваги виборців у проведеній політиці, проте зміна влади залишається можливою, а цивільні права під захистом <ref name = "ODonnell"/>.

== Демократія і релігія ==

{{Див. також |Християнська демократія}}
Перелік основних [[Релігія|релігій]] за країнами з представницькою демократією охоплює всі [[Світова релігія|світові]] і безліч національних релігій. У ряді країн це [[християнство]], в [[Індонезія|Індонезії]]&nbsp;— [[іслам]], в [[Монголія|Монголії]]&nbsp;— [[буддизм]]. У найбільш населеній демократичній державі&nbsp;— [[Індія|Індії]]&nbsp;— переважає [[індуїзм]]. Багато релігій стверджують про здатність кожної людини до морального вибору, що історично сприяло поширенню ідей про рівність і, як наслідок, про демократію<ref name="Fukuyama">''Фукуяма Ф.'' [http://lib.ru/POLITOLOG/FUKUYAMA/konec_istorii.txt Конец истории и последний человек] / Пер. с англ. М.&nbsp;Б.&nbsp;Левина. М.: АСТ, 2004.</ref>.

=== Християнство ===

Деякі християни висловлюють сумнів у тому, що їхня релігія сумісна з демократією, на тих підставах, що вся влада від Бога, паства повинна коритися пастирям, і тільки [[монарх]] підзвітний Богу як помазаник<ref>Див {{Біблія|Рим|13:1}}, {{Біблія|1 Пет|5:5}}, {{Біблія|1 Цар|10:1}}</ref>. З іншого боку, [[протестантизм]] вчить, що всі люди рівні перед Богом, а значить і перед владою; що Бог закликав людей бути священиками і царями, а значить і наділив їх правом на самоврядування; що Бог дав людям життя і віру, а значить і невідчужувані права і свободи . Якщо зрозуміліше висловитись то протестантизм вчить завжди  виконувати і підпорядковуватись владі якщо її прийняті закони не суперечать біблійним законам віри. Для них є добротною демократичне управління не виходячи за рамки Божих законів. <ref name="EP">'' Berry S. R.'' [http://www.bookrags.com/tandf/protestant-support-tf/ Democracy] {{ref-en}} Encyclopedia of Protestantism. Vol. 2. </ref><ref name="Luther">'' [[Мартін Лютер]]'' [http://missioners.narod.ru/bib/book/luter/svohr/02. htm Свобода християнина]. 1520.</ref>. [[Католицизм]] стверджує, що суспільство і держава існують заради створення умов, необхідних для самореалізації людини ([[персоналізм]]), і що влада повинна бути якомога ближче до громадян ([[Субсидіарність|принцип субсидіарності]]). [[Православ'я|Православний]] богослов [[Феофан (Прокопович)]] вважав, що влада спочатку розділена серед народу, який має право заснувати будь-яку форму правління<ref name="Foma">[http://www.foma.ru/article/index.php?news=2702 Чи повинна православна людина бути монархістом?] // [[Фома (журнал)|Фома]]. Березень, 2008. №&nbsp;3/59</ref>. Філософ [[Федотов Георгій Петрович|Г.&nbsp;П.&nbsp;Федотов]] бачив православну демократію як продовження традицій [[Новгородська Республіка|Новгородської Республіки]]<ref name="Fedotov">''[[Федотов Георгій Петрович|Федотов Г.]]'' [http://www .yabloko.ru/Themes/History/Fedot/fedot-8.html Республіка Святої Софії] // Народна правда. Нью-Йорк, 1950. №&nbsp;11-12. </ref>. У православ'ї також поширена концепція [[Соборність|соборності]], яка заохочує участь кожного в пошуку істини, хоча розглядає лише одностайну згода, засновану на [[Любов (християнська чеснота)|любові]] і повазі до інших, у якості прийнятного методу прийняття рішень.

== Критика демократії ==
Деякі науковці, яких зазвичай називають “ревізіоністами”, вважають що авторитаризм є невідємною ознакою демократії. Зокрема такі як [[Кошен Огюстен|Огюстен Кошен]] (1876-1916), [[Франсуа Фюре]] (1927—1997), [[Шафаревич Ігор Ростиславович|Ігор Шафаревич]] (нар. 1923). Визначаючи демократію як латентну владу меншості над більшістю, котра утримує свою владу штучним формуванням громадської думки (зазвичай шляхом маніпуляцій)  А коли довіра до правлячої меншини зникає у більшості громадян, то така меншина є схильною і до террору аби зберегти своє панування.<ref>[[Monde et Vie]], septembre 1966</ref> <ref>[http://www.catholica.presse.fr/dossiers.php?NbPg=2&NbExt=1 Revue Catholica - Dossiers spéciaux]</ref> <ref>И. Р. Шафаревич. Сочинения в трёх томах. Т. 2. — М.:Феникс, 1994. — С. 145.</ref>.

== Див. також ==
{{col-begin|width=65%}}
{{col-break|width=35%}}
* [[Автократія]]
* [[Індекс демократії]]
* [[Вибори]]
* [[Пряма демократія]]
{{col-break}}
* [[Представницька демократія]]
* [[Місцева демократія]]
* [[Демократична партія]]
* [[Керована демократія]]
{{col-end}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{Вікіцитати1}}
* Лобер В. Демократия: от зарождения до современности.&nbsp;— М., 1991.
* Салмин А.&nbsp;М.&nbsp;Современная демократия.&nbsp;— М., 1992.

[[Категорія:Політика]]
[[Категорія:Політологія]]
[[Категорія:Форми правління]]
[[Категорія:Громадянське суспільство]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути у всіх Вікіпедіях]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Антикознавство]]

{{Link FA|ar}}
{{Link FA|he}}
{{Link GA|ru}}
{{Link GA|tr}}