Відкрити головне меню

Деметріос Іпсіланті

грецький політик
Версія від 17:04, 24 лютого 2011, створена Erud (обговорення | внесок) (Створена сторінка: [[Файл:Dimitrios Ypsilantis - Sp. Prosalentis.JPG|міні|180пкс|Деметріос Іпсіланті, портрет роботи [[Спірідон Пр...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Деметріос Іпсіланті, портрет роботи Спірідона Просалентіса

Деметріос Іпсіланті (грец. Δημήτριος Υψηλάντης, 1793, Константинополь — 3 січня 1832, Нафпліон) — офіцер російської служби, член товариства «Філікі Етерія», учасник національно-визвольної війни Греції 1821—1829 років.

Біографічні відомості

Деметріос Іпсіланті народився 1793 року в Константинополі. Другий син Костянтина Іпсіланті, брат Олександра Іпсіланті. Військову освіту здобув у Франції, потім поступив в Санкт-Петербурзі до гвардії російського імператора. 1818 року став членом таємного товариства «Філікі Етерія».

20 червня 1821 року в Мореї прийняв на себе командування армією та керівництво повстанням в ході Грецької війни за незалежність від Османської імперії, представляючи свого брата Олександра Іпсіланті. Незважаючи на популярність свого імені, він скоро втратив майже всякий престиж; цьому найбільше сприяли його явні претензії на корону.

У січні 1822 року він був обраний президентом перших Народних зборів в Епідаврі, але вже на них опинився в меншості зі своєю «військовою партією». Залишив свою посаду в 1823 році, оскільки невдоволені вимагали його зміщення, повернутись до влади Іпсіланті допомогло тільки сприяння Теодороса Колокотроніса. Після цього був одним з багатьох ватажків протиурядових загонів. 25 вересня 1829 року йому вдалося змусити турецького головнокомандувача Аслам-бея підписати капітуляцію, що поклало кінець активним бойовим діям а Греції. Залишив грецьку службу 1830 року внаслідок незгоди із політикою першого президента Греції Іоанніса Каподістрії, вступив у конфлікт також із Александросом Маврокортадосом.

Відомо, що певний час у Деметріоса Іпсіланті були романтичні стосунки із героїнею Грецької революції Манто Маврогенус.

Джерела